|
|
Скачати 73.78 Kb.
|
|
Правда про святого Валентина Нерідко в народній самосвідомості святою, прославленою Церквою, асоціюються з персонажами легенд і сказань. Взяти хоча б преподобного Іллю Муромця, Печерського, у Ближніх печерах що почиває. Більшість «ничтоже сумняшеся» вважають його одним з билинних богатирів, зображеним на відомій картині "Три богатирі". Також і церковні свята найчастіше відзначаються далеко не церковно. Приміром , у день мучениці Тетяни (Тетянин день) у дореволюційній Москві околодочним заборонялося затримувати підпилих студентів, а гуляли вони в цей день знатно. Але свято святого Валентина перевершив всіх і вся. З кожним роком набирає він темпи, охоплюючи все більшу аудиторію. Це свято з католицького церковного календаря давно вже вийшов за церковну огорожу й перетворився в сугубо світське, причому гучний характер якого ніяк не відповідає християнському розумінню святості й величі церковного свята. Це свято, назване "день закоханих" можна сміло назвати "день блуду". Так яке ж відношення до нього має священномученик Валентин? Для з'ясування цього проведемо невелике історичне дослідження. 14 лютого Католицька Церква відзначає пам'ять двох однойменних святих - пресвітера Валентина Римлянина й Валентина, єпископа Тернійского. Обоє священномученики жили в ІІІ столітті в Італії, і обоє прийняли мученицьку смерть через відсікання голови. Так який же із двох Валентинів є заступником закоханих? Одні джерела віддають перевагу пресвітерові, інших - єпископові. Для віруючої людини найбільш достовірне джерело інформації про святого - це його житіє. Про що ж оповідає житіє священномучеників, що жили в першохристиянські часи, коли Церква була єдина й не було поділу на православних та католиків? У житіє пресвітера Валентина Римлянина, що прославлений також і Православною Церквою (пам'ять 19 липня) сказане про те, що після того, як навернув до християнської віри імператорського радника Астерія, був обезголовлений за наказом імператора Клавдія. Ніякого натяку на романтичну історію про любов у житіє святого немає. Про Валентина, єпископа Тернійского у католицькому мартирологу сказано, що відомостей про святого збереглося небагато. Відомо лише, що він вилікував сина важливого сановника від важкої хвороби (у деяких перекладах написано - від жорстокого хондроза), а потім був обезголовлений за поширення христової віри в місті Інтерамне (сучасна назва міста - Терни). Житіє католицького святого єпископа Валентина Тернійского багато в чому нагадує житіє православного святого Валентна, єпископа Интерамского (пам'ять 12 серпня). Збігається також і час їхньої мученицької кончини. З житія священномученика Валентина Інтерамского відомо, що він був митецьким лікарем і вилікував сина вченого язичника Кратона. Бідолаху по імені Херимон хвороба скрутила так, що голова його зігнулася до рівня колін і він ніяк не міг випрямитися (жорстокий хондроз?). Причому вилікувався Херимон не стільки лікарським мистецтвом єпископа Валентина, скільки його полум'яною молитвою. Після цього випадки ввірували в Христа й сам Херимон, і його вчений батько, і безліч учнів, що навчаються в нього. Почувши про масове хрещення язичників, градоначальник уклав єпископа Валентина й в'язницю, де він продовжував лікувати всіх стражденних й обертати їх у християнську віру. За що й прийняв мученицьку смерть. У деяких православних довідниках ("Повний православний богословський енциклопедичний словник") єпископи Валентин Тернійский і Валентин Интерамский приводяться, як одна й та сама особа. Інші авторитетні джерела (приміром , "Повний місяцеслов Сходу" архієпископа Сергія) вважають, що для ідентичності святих немає достатніх підстав і роблять обережну позначку: "імовірно одна й та сама особа". Так чи інакше, самовіддане життя й мученицька смерть цих святих гідна поваги. Але, знову ж, у їхніх житіях ми не знаходимо ніяких натяків на історію із красунею, що мученик Валентин зцілив від сліпоти і якої перед стратою написав любовне послання ("валентинку"). Всіх цих подій, що поклали основу романтичного свята, у житіях жодного з Валентинів не виявилося. І дійсно, історія про Валентина й "валентинках" спочатку ніякого відношення до вищезгаданим святого не мала. Так, можливо, те, як люди святкують цей день ( спекуляція людськими інстинктами, тиражування зовнішніх атрибутів закоханості й т.д.) -і зовсім не те, що в людей пов'язане з дійсною любов'ю. Але, у дійсності, як православні відсвяткували б день закоханих... Або їм, як простим біс-смертним, невідоме це почуття?... Думаю, треба святкувати цей день, як можливість для самого себе усвідомити, кого ти любиш й як тому треба жити. Адже живемо ми щодня ( із близькими, друзями), а от любимо їх, на жаль, дуже рідко... Ще одна історія свята йде в часи перших американських поселенців. Ті, що покинули батьківщину, дбайливо зберігали легенди Старого світла. Однієї з таких легенд і була історія римського патриція Валентина, таємного християнина, що жив у середині ІІІ століття в період жорстоких гонінь на християн. Валентин не тільки був сам християнином, але й слуг своїх навернув до християнської віри. Один раз, під час таємного вінчання його служниці з римським воїном, стражники затримали підозрілими людей, що здалися ним, за винятком самого Валентина через повагу до його звання. Всіх затриманих обвинуватили в приналежності до забороненої секти й помістили в місцеву в'язницю. Патрицій Валентин марне шукав можливості підтримати своїх з і зміцнити їх у вірі перед неминучою для них смертю, поки не зустрів дочку начальника в'язниці - сліпу некрасиву дівчинку, над якою все знущалися через її недугу. Він вирішив відправити звісточку в темницю. Оскільки передати письмове повідомлення було небезпечно, із прийшла думка відправити у в'язницю кожному з в'язнів усне послання й вирізане з паперу серденько пофарбоване в червоний колір, як символ Божої любові, що зміцнює віруючих у всіх лихах і стражданнях. Кілька таких серденьок з усними посланнями передала сліпа дівчинка ув'язненим у темниці християнам. Підбадьорені в'язні приготувалися гідно зустріти уготовану їм смерть від диких звірів на арені цирку. Але зненацька у в'язницю прийшов сам патрицій Валентин. Валентин запропонував себе в обмін на волю своїх слуг. Криваві сцени на аренах кирка, де голодні звірі накидалися на християн, стали вже для жителів Рима звичайною розвагою, що приїлася. Але щоб на арені виявився знатний патрицій - це коштувало багато чого. Всіх християн відпустили, а Валентин, передавши червоне серденько ("валентинку") сліпої дочки тюремника, ступнув назустріч смерті. Взявши в руки паперове серденько вражена дівчинка раптом прозріла й побачила світло. Навколишні ж зненацька для себе виявили, що некрасива дівчинка, прекрасна. Так жертовна любов патриція Валентина врятувала життя його близьких і зробила щасливим нещасної дитини. От така гарна, по своїй суті християнська, історія. Важко сказати яким образом історію мужнього патриція приписали священнослужителеві по імені Валентин, але з Америки в Європу ця легенда повернулася трохи в іншій інтерпретації разом з гучним святом, що докотився й до нашої країни. В американізованому варіанті Валентин перетворився в мандрівного ченця, що таємно вінчав закохані пари. Затриманий римською владою, у в'язниці він вилікував від сліпоти дочку тюремника й закохався і її. Перед стратою чернець Валентин послав предмету своєї любові лист і формі серденька ("валентинку"), і якому захоплювався її красою й молодістю. От це-те факт і викликає в православних християн здивування. Як міг християнин, тим більше чернець, перед особою мученицької кончини, коли Господь приготував йому місце в селищах праведних, розпікати себе плотською пристрастю? Чимало було висловлено й надруковане із цього приводу їдкого, ідучи від проблеми світського характеру свята до сумніву у святості самого мученика. Але як виявилося ніхто зі священномучеников Валентинові (ні пресвітер Римський, ні єпископ Тернійский, ні єпископ Інтерамский) до легенди, що лягла в основу свята, не мають ніякого відношення. Тому що ж ставитися до дня Валентина, до якого вже готується молодь від дитячих садів до університетів й академій? Як сприймати "день любові", що подекуди вже перетворився в явне непотребство? Заклики ігнорувати святкування пам'яті католицького святого нічого не дадуть, тому що з'ясувалося, що, по-перше, до свята він ніякого відношення не має, а, по-друге, святий цей чтится й православними (по крайньому мері один з передбачуваних прообразів). Як надійти в цій ситуації підказує випадок з життя одного невеликого міста європейської частини Росії. Жителі колишнього повітового містечка, що зберегло добрі провінційні традиції, виступили проти агресивної американізації обличчя міста: проти рекламних щитів з іноземними написами, казино, нічних клубів й іншої західної мішури. Боротьба ця ні до чого не приводила, поки кілька православних підприємців не пустили шапку по колу й відродили дореволюційну чайну. На диво чайна, що стало в місті популярної, зненацька швидко окупила витрати й стала приносити прибуток, направити яку було вирішено на відродження вітчизняних традицій. Поступово з міста зникло те, проти чого безуспішно боролися міські активісти. Ніхто звичайно не заміняв плакати з рекламою «пепсі» на плакати "Молодь вибирає квас!", але таких рекламних щитів, як у Новосибірську, на яких обкурений підліток, розчепіреними пальцями призиває народ у Нью-Йорк на тусовку, у цьому місті не побачиш. Висновок з наведеної історії простій - заборони ні до чого не приведуть. Найефективніший метод протистояти експансії західного способу життя - це відродження власного втраченого. У зв'язку із удень святого Валентина варто згадати, що серед шанованих православних святих найдеться не мало, життя яких для сучасної молоді гідна наслідування. Дивно романтична, приміром , історія благовірного князя Петра й княгині Февронії Муромських. Вилікуваний дочкою бджоляра Февронією від витівки, князь повінчався з нею, але горді бояри, не потерпівши княгині-простолюдинки, запропонували князеві відмовитися від законних чоловіка і жінки. Не бажаючи принести в жертву князюванню свою любов і клятву вірності, князь віддав перевагу вигнанню. На вимогу народу святий чоловік і жінка були повернуті в Муром, де княжили справедливо, прожили життя довго і щасливу й умерли в один день і годину, прийнявши перед смертю чернечий постриг з іменами Давид й Єфросинія. З тих пор батьки просять у святих Петра й Февронії молитов перед Господом за своїх дітей, що вступають у шлюб. Благовірні князі Петро й Февронія Муромські не єдині православні святі, які є заступниками щасливого шлюбу. Якби сучасна молодь виховувалася на святоотечній спадщині, а не на сумнівних легендах, то не потрібно було б у єпархіальному із заводити спеціальні бланки для написання прохань про розірвання церковного шлюбу. Як часті нині вінчання в храмі, також і часті прохання ці церковні шлюби розірвати. А всі тому, що в сучасне поняття любові нині входить багато чого - від юнацької закоханості до елементарного скотства, але от про жертовність заради улюбленої й близької людини якось забули. Житіє Петра й Февронії - гідний приклад тієї жертовності, який була пофарбована й легенда про римського патриція мученику Валентині, і яка зовсім зникла з американізованого її варіанта про ченця мученику Валентині. Повертаючись до історії про мученика Валентині, що зберігали у своїх серцях американські вихідці з Європи, і яку так опошлили їхні нащадки, можна сказати, що щире значення дня святого Валентина - це готовність віддати себе заради тих кого любиш, як близько 2000 років тому заради нашого порятунку приніс Себе в жертву Рятівник миру - Господь наш Ісус Христос. Що ж стосується гучного світського характеру дня пам'яті мученика Валентина з його вікторинами, шоу-програмами й іншою вульгарною мішурою, то за це всім нам варто попросити прощення у святого, що віддали своє життя за Христа й голову, що склав, "заради други своя". В. Мельников |
|
Сценарій конкурсної програми до Дня святого Валентина Мета заходу Валентина свято всіх, хто закоханий, і тих, хто усе ще шукає любов. Католики визнають святого Валентина як заступника закоханих.... |
ІСУС ХРИСТОС ПОДАЄ НАЙСУЧАСНІШЕ ПОЯСНЕННЯ СВОГО СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ Свята правда Господа нашого Ісуса Христа почала збуватися в нашій грішній цивілізації |
|
ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА Федишин «Лише у нас на Україні», Н. Май «Мамина сорочка», «Пісня про тата», мелодія скрипки та гітари, мелодія Шопена, М. Скорик... |
Навіщо нам заморське свято? Незабаром вся Україна відзначатиме свято, про яке на двадцятому році української незалежності дивно було б і чути. Це так званий... |
|
Вознесенська ЗОШІ І-ІІІ ст. «Обдарованість» Миколаївської обласної... Добрий день, любі друзі, шановні гості! Вітаємо Вас на вечорі, присвяченому Дню святого Валентина – найромантичнішому святу року,... |
Часто можна почути питання: чому костел косить ім'я святого Флоріана і хто це такий? Костел Святого Флоріана засновано у 1595 р. (фундатор Ян Замойський). Зруйнований у 1648 p., відбудований у 1717 р |
|
Шаргород Костел Святого Флоріана засновано у 1595 р. (фундатор Ян... Часто можна почути питання: чому костел косить ім'я святого Флоріана і хто це такий? |
Київські книги тисячу років тому Нещодавно до них приєдналася Троїцька псалтир, знайдена новгородськими археологами. 14 лютого – день пам’яті Святого Кирила, упорядника... |
|
Олександр Довженко в своєму «Щоденнику» записав: «Мені важко од свідомості,... «Світе мій убогий! Де на тобі пролилося стільки крові, як у нас на Україні? Де стільки передсмертних криків, сліз, відчаю? Горе розлилося... |
№1 Дух Святий, як особистість. Характер Духа Святого У нас було велике християнське свято всі згадували день зішестя Духа Святого на землю. Це був особливий день тим, що це день започаткування... |