МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ З ПИТАНЬ  МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСНА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА У СПРАВАХ ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД НАСЛІДКІ
ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
НАВЧАЛЬНО – МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ_54003 м. Миколаїв, вул.. Луначарського, 2, тел. 57-52-26 Е-mail:-[email protected]
ПАМ'ЯТКА ПІДМІНИМ РАДІОТЕЛЕФОНІСТАМ
З ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, ТАКТИКІ ДІЙ
РАДІОТЕЛЕФОНІСТІВ ПРИ ЇХ ВИНИКНЕНІ
Схвалено на засіданні методичної ради
навчального пункту навчально- методичного центру
цівільного захисту та безпеки життєдіяльності
Миколаївської області
Протокол № 3 від 29 березня 2006 р.
м. Миколаїв, 2006 р.
1. Надзвичайні ситуації та їх класифікація.
Об'єктами класифікації є надзвичайні ситуації (далі НС), які визначаються як порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфі-тотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження чи іншою небезпеч-ною подією, що призвели (можуть призвести) до загибелі людей та значних матеріальних втрат.
Ознакою надзвичайної ситуації є:
1. Наявність або загроза загибелі людей та тварин чи значне погіршення умов їх життєдіяльності;
2. Заподіяння великих економічних збитків;
3. Істотне погіршення стану навколишнього природного середовища.
Класифікація об'єктів надзвичайних ситуацій здійснюється у Державном класифікаторі надзвичайних ситуацій (далі - ДКНС), який є складовою частиною Державної системи класифікації i кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні. ДКНС розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" № 1099 від 15 липня 1998 р. за результатами практики застосування галузевого “Класифікатора надзвичайних ситуацій”, затвердженого Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобільської катастрофи 24.12.98 р.
Класифікацію побудовано за ознаками надзвичайних ситуацій, яки затверджений Наказом МНС України №119 від 22.04.2003 року “Про затвердження класифікаційних ознак НС”.
ДКНС включає коди та назви всіх НС, визначених у відповідних законодавчих актах Верховною Радою України, яки згруповані за ознаками належності до відповідних типів НС.
Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України розрізняються:
НС техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель; аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, електроенергетичних системах, аварії в системах нафтогазового промислового комплексу, на очисних спорудах, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах та ін.;
НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, пожежі в природних екосистемах, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність та масове отруєння людей, інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин, масова загибель диких тварин, ураження сільсько-господарських рослин хворобами та шкідниками та ін..
НС соціально-політичного характеру - пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування - збройні напади, захоплення і утримання важливих об'єктів або реальна загроза вчинення таких акцій; збройні напади, захоплення і утримання атомних електростанцій або інших об'єктів атомної енергетики або реальна загроза вчинення таких акцій; замах на керівників держави та народних депутатів України; напад, замах на членів екіпажу повітряного або морського (річкового) судна, викрадення або спроба викрадення, знищення або спроба знищення таких суден; захоплення заручників з числа членів екіпажу чи пасажирів, встановлення вибухового пристрою у громадському місці, установі, організації, підприємстві, житловому секторі, на транспорті; зникнення або викрадення озброєння та небезпечних речовин з об'єктів зберігання, використання, переробки та під час транспортування; виявлення застарілих боєприпасів, аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об'єктах військового призначення з викидом уламків, реактивних та звичайних снарядів, нещасні випадки з людьми та ін.
НС воєнного характеру - пов'язані з наслідками застосування звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якої виникають вторинні фактори ураження населення. Вони визначаються окремими нормативними документами і тому в даному класифікаторі не деталізовані, а зазначені на найвищому рівні деталізації в угрупованні з кодом 40000 “НС воєнного характеру”.
За формою викладу ДКНС складається з блоку ідентифікації і блоку назв класифікаційних угруповань.
Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації з трьома рівнями класифікації: клас, підклас і група та цифровим кодом довжиною 5 розрядів . В ДКНС принято метод послідовного кодування.
Загальна структура кодового позначення ДКНС:
Х   ХХ ХХ
 група
 підклас
 клас
Приклад:
10000 НС техногенного характеру
10100 Аварії (катастрофи) на транспорті
10110 Аварії на транспорті з викидом (загрозою викиду) небезпечних та шкідливих речовин
10111 Аварії на транспорті з викидом (загрозою викиду) БНР
Визначення небезпечної події як надзвичайної ситуації здійснюється із застосуванням критеріїв у вигляді порогових значень класифікаційних ознак НС. Порогове значення класифікаційної ознаки НС, є визначене в установленому порядку значення технічної або іншої характеристики аварійної ситуації або іншої небезпечної події, досягнення або перевищення якої відносить небезпечну подію до надзвичайної ситуації. Досягнення або перевищення цих значень є підставою для прийняття рішення про віднесення події чи явища до надзвичайної ситуації та організації у разі необхідності відповідних заходів щодо реагування на НС та ліквідації її наслідків.
Згідно з Постановою К М У від 24 березня 2004 р. № 368 „Про затверд-ження Порядку класифікації НС техногенного та природного характеру за їх рівнями” залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класифікується як державного, регіонального, місцевого або об'єктового рівня.
Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються критерії:
1. Територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
2. Кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок надзвичайної ситуації;
3. Розмір заподіяних (очікуваних) збитків.
Державного рівня визнається надзвичайна ситуація:
Яка поширилась або може поширитися на територію інших держав.
2. Яка поширилась на територію двох чи більше регіонів України а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищу-ють можливості цих регіонів, але не менш як 1 відсоток від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів.
3. Яка произвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб (постраждалі - особи, життю або здоров'ю яких було заподі-яно шкоду внаслідок надзвичайної ситуації), чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб більш як на 3 доби.
4. Внаслідок якої загинуло понад 5 осіб або постраждало понад 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 10 тис. осіб більш як на 3 доби, а збитки (оцінені в установленому законодавством порядку), спричи-нені надзвичайною ситуацією, перевиили 25 тис. мінімальних розмірів (на час виникнення надзвичайної ситуації) заробітної плати.
5. Збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.
6. Яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми ознаками визнається як надзвичайна ситуація державного рівня.
Регіонального рівня визнається надзвичайна ситуація:
1. Яка поширилась на територію двох чи більше районів (міст обласного значення), областей, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих районів, але не менш як 1 відсоток обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів.
2. Яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб або внас-лідок якої постраж-дало від 50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. більш як на 3 доби, а збитки перевищили 5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.
Місцевого рівня визнається надзвичайна ситуація:
1. Яка вийшла за межі територій потенційно небезпечного об'єкта, заг-рожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта.
2. Внаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб більш як на 3 доби, а збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.
3. Збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.
Об'єктового рівня визнається надзвичайна ситуація.
Яка не підпадає під названі вище визначення.
Надзвичайна ситуація відноситься до певного рівня за умови відповідності її хоча б одному із значень критеріїв.
У разі коли внаслідок надзвичайної ситуації для відповідних порогових значень рівнів людських втрат або кількості осіб, які постраждали чи зазнали порушення нормальних умов життєдіяльності, обсяг збитків не досягає визна-ченого у цьому Порядку, рівень надзвичайної ситуації визнається на ступінь менше (для дорожньо-транспортних пригод на два ступеня менше).
Остаточне рішення щодо рівня надзвичайної ситуації з подальшим від-ображенням її у даних статистики, у тому числі у разі відсутності достатніх відо-мостей щодо розвитку надзвичайної ситуації, приймає спеціально уповноваже-ний центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належить вирі-шення питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій тех-ногенного та природного характеру.
2. Надзвичайні ситуації, пов’язані з пожежами.
Порядок обліку пожеж та їх наслідків здійснюється за Постановою КМУ від 26.12.2003 року №2030 “Про затвердження порядку обліку пожеж та їх наслідків”.
Пожежа - неконтрольоване горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей та (або) створює загрозу життю і здоров'ю людей.
Небезпечні фактори пожежі - прояви, що призводять чи можуть призвести до опіку, отруєння леткими продуктами згорання або травмування чи загибелі людей, заподіяння матеріальних та інших збитків. До небезпечних факторів пожежі належать підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.
Вторинні прояви небезпечних факторів пожежі - наявність уламків зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій; виділення радіоактивних та токсичних речовин і матеріалів із зруйнованих апаратів, установок; виникнення електричного струму внаслідок винесення напруги на струмопровідні частини конструкцій, апаратів, агрегатів; інших небезпечних факторів вибуху, що стався внаслідок пожежі;
Залежно від завданих матеріальних збитків пожежі поділяються на:
1. Пожежі з великими матеріальними збитками - пожежі, прямі збитки від яких перевищують 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2. Пожежі з особливо великими матеріальними збитками - пожежі, прямі збитки від яких перевищують 1000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обліку пожеж.
Обліку підлягають усі пожежі незалежно від місця їх виникнення та наслідків.
Не підлягають обліку:
1. Випадки горіння, обумовленого специфікою технологічного процесу виробництва чи умовами роботи промислових апаратів, агрегатів, установок та конструкцій;
2. Вибухи, спалахи та статичні електричні розряди без подальшого горіння;
3. Випадки коротких замикань в електромережі, електроустаткуванні, побутових та промислових електроприладах без подальшого горіння;
4. Випадки горіння відходів та сміття на відкритій території;
5. Випадки самогубства (спроби самогубства) шляхом самоспалення, якщо це не призвело до загибелі чи травмування інших громадян і не завдало їм збитків та не призвело до інших наслідків;
6. Пожежі, що сталися на об'єктах права власності міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, а також на об'єктах, що не перебувають в юрисдикції України, якщо це не призвело до загибелі чи травмування громадян України і не завдало збитків юридичним та/або фізичним особам України, або не призвело до інших наслідків для юридичних та/або фізичних осіб України.
Документом, який засвідчує факт пожежі, є акт.
Облік пожеж ведеться:
1. Територіальними та місцевими органами ДПН - у населених пунктах і на об'єктах, підконтрольних органам ДПН, а також на транспортних засобах, що перебувають у дорозі або на тимчасових зупинках (за місцем виникнення пожеж), за винятком транспортних засобів, що зазначені в пункті № 5.
2. Міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприїмствами, установами та організаціями, яки є постійними або тимчасовими користувачами земельних ділянок лісового фонду - у лісах.
3. Міноборони, СБУ, МВС, Державним департаментом з питань виконан-ня покарань, Адміністрацією Держприкордонслужби - на підконтрольних їм об'єктах.
4. Держнаглядохоронпраці - на підземних об'єктах, у шахтах, розрізах та кар'єрах, рудниках, копальнях, на будівництві тунелів та гідротехнічних споруд.
5. Мінтрансом - на транспортних засобах морського та річкового, повіт-ряного, магістрального залізничного сполучення, що перебувають у дорозі, на плаву, рейдах, тимчасових зупинках, аеродромах.
Облік загибліх та травмованих внаслідок пожеж.
Загиблий унаслідок пожежі - особа, смерть якої має прямий причинний зв'язок з пожежею (від тілесних ушкоджень, одержаних унаслідок впливу основних небезпечних факторів пожежі, вторинних проявів небезпечних факторів пожежі, а також механічних порушень анатомічної цілісності організму, отриманих під час евакуації з місця пожежі та її гасіння); особа, смерть якої настала безпосередньо під час пожежі або протягом одного місяця з дня отримання травм на пожежі, що встановлено на підставі висновку судово-медичної експертизи або результатів лікарського обстеження.
Обліку підлягають особи, загиблі внаслідок пожеж, та травмовані на пожежах, крім осіб, що загинули або травмовані внаслідок кримінальних дій чи самогубства (спроби самогубства) шляхом самоспалення.
Загиблі, знайдені на місці пожежі, смерть яких наступила від отруєння алко-голем, ураження електричним струмом, отруєння чадним газом або вихлопними газами автомобіля, ішемічної хвороби серця, набряку головного мозку, пневмо-нії та інших комплексних захворювань на облік органами ДПН не беруться, при обов'язковому висновку судово-медичної експертизи або результатами лікарського обстеження.
Травмований на пожежі - особа, що зазнала тілесних або інших ушкоджень унаслідок впливу небезпечних факторів пожежі (її вторинних проявів), а також механічних порушень анатомічної цілісності організму, отриманих під час евакуації з місця пожежі та її гасіння, що підтверджено довідкою з лікувального закладу.
Медичні заклади незалежно від форми власності зобов'язані протягом доби повідомити органи ДПН про звернення чи доставку до них для надання медичної допомоги осіб з тілесними ушкодженнями чи отруєнням, отриманими під час по- жежі (її вторинних проявів), або тих, що померли від травм та впливу небезпечних факторів пожежі, з поданням висновку про причину смерті.
Визначення збитків від пожежі.
Матеріальні втрати від пожежі визначаються сумою прямих та побіч-них збитків за цінами, що діють на час виникнення пожежі. Облік прямих та по-бічних збитків ведеться окремо. Прямі та побічні збитки, завдані пожежею фізи-чним особам, визначаються на підставі відомостей страхових організацій, витягів з рішень судових органів, документів чи письмових заяв власників майна. Збитки від пожежі визначаються незалежно від того, підлягають вони відшкодуванню чи ні.
Прямі збитки.
Прямі збитки від пожеж - оцінені в грошовому вираженні матеріальні цінності, знищені та/або пошкоджені внаслідок безпосереднього впливу небезпечних факторів пожежі;
Побічні збитки.
Побічні збитки від пожеж - оцінені у грошовому вираженні витрати на гасіння пожежі (вартість вогнегасних речовин, пально-мастильних матеріалів тощо), ліквідацію її наслідків (враховуючи соціально-економічні та екологічні втрати), у тому числі на відбудову об'єкта; втрати, зумовлені простоєм у виробництві, перервою в роботі, зміною графіка руху транспортних засобів тощо.
Побічні збитки визначаються на підставі довідки, складеної згідно з докуме-нтами бухгалтерського обліку. Відповідальність за достовірність відомостей про збитки несуть особи, яки подали таку довідку.
У разі відсутності документів про побічні збитки їх розмір визначається за методикою.
Методика определения
косвенных убытков от пожаров и загораний.
Косвенные убытки определяются из показателей:
Затраты на компенсацию последствий от пожара, и затраты от неиспользованных возможностей владельца (тыс. грн.).
Определяется из суммы прямых материальных убытков и коэффициента косвенных убытков.
Объект пожара
|
Коэффициент косвенных
убытков
|
Производственные
|
1,9
|
Соц-культурные, административно-общественные
|
1,4
|
Склады, базы, торговые помещения
|
1,2
|
Сельскохозяйственного производства
|
1
|
Жилой сектор
|
1
|
Другие
|
0,5
|
|
|