ТЕМА 2: ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.
І. ПРИНЦИП КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
ПРИНЦИП КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ - це закріплені в законі визначальні фундаментальні положення щодо закономірностей і найбільш суттєвих властивостей кримінального процесу які обґрунтовують їх значення як засобу для захисту прав та свобод людини і громадянина, а також для врегулювання діяльності органів та посадових осіб, що ведуть процес.
Принципи бувають конституційні і галузеві.
Принцип здійснення правосуддя тільки судом.
Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону.
Принцип публічності. Публічність (офіційність) кримінального процесу полягає в тому, що органи дізнання, слідчий, прокурор, суд при порушенні, розслідуванні, розгляді і вирішенні кримінальних справ в межах своєї компетенції зобов’язані проводити всі необхідні заходи і здійснювати всі законні дії для розкриття злочину, виявлення винуватих, встановлення всіх обставин справи і забезпечення прав учасників процесу не ставлячи скоєння цих дій в залежність від зацікавлених осіб.
Принцип всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.
Принцип гласності судового розгляду справи.
Принцип недоторканності особи.
Принцип презумпції невинуватості.
Принцип забезпечення обвинувачуваному права на захист.
Принцип змагальності.
Принцип національної мови.
Принцип здійснення правосуддя по кримінальним справам на засадах рівності громадян перед законом і судом.
II. ПОНЯТТЯ І ВИДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ.
Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду здійснюється за декількома напрямками.
Основні напрямки діяльності суб’єктів кримінального судочинства обумовлені їх роллю і значенням в процесі і називаються кримінально-процесуальними функціями.
У кримінальному процесі України виділяють 3 основні функції:
Функція обвинувачення.
Це діяльність суб’єктів кримінального процесу направлена на виявлення особи яка вчинила злочин, встановлення її винуватості, а також обставин які обтяжують її відповідальність. Таку діяльність здійснює: прокурор, потерпілий чи потерпілі та їх представники.
Функція захисту.
Це діяльність суб’єктів кримінального процесу направлена на спростування обвинувачення, встановлення невинуватості особи та пом’якшання її відповідальності. Ця функція здійснюється підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, засудженим, їх законними представниками та захисниками.
Функція правосуддя.
Це діяльність суду по дослідженню всіх зібраних по справі документів і прийняттю рішення про винуватість чи невинуватість конкретної особи, а також її покарання.
Додаткові процесуальні функції:
Функція розслідування.
Функція підтримки цивільного позову і захисту від нього.
Функція прокурорського нагляду за точним дотриманням законів органами дізнання і досудового слідства.
ТЕМА 3 :СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
І. ПОНЯТТЯ СУБ'ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
СУБ’ЄКТИ кримінального процесу – це державні органи, посадові особи, юридичні особи і громадяни які в ході здійснення діяльності по порушенню, розслідуванню, розгляду і вирішенню кримінальних справ, вступають між собою в процесуальні правовідносини, набуваючи при цьому процесуальних прав і здійснюючи процесуальні обов’язки.
Насамперед слід зазначити, що чинний кримінально-процесуальний закон не передбачає участі у судочинстві в кримінальних справах таких суб’єктів як громадський обвинувач і громадський захисник.
Суд, суддя, прокурор, слідчий, начальник слідчого відділу, органи дізнання, особа яка проводить дізнання є державними органами і посадовими особами які ведуть процес, а також це основні суб’єкти без яких неможлива кримінально-процесуальна діяльність.
УЧАСНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
потерпілий
цивільний позивач
цивільний відповідач
підозрюваний
обвинувачуваний
підсудний
засуджений
законні представники потерпілого, обвинувача
представники потерпілого, цивільного позивача і відповідача
захисник.
І Н Ш І С У Б’Є К Т И
Суб’єкти діяльність яких носить допоміжний і епізодичний характер в кримінальному процесі – це свідок, понятий, спеціаліст, експерт, перекладач, секретар судового засідання, педагог та ін.
Вони не мають в справі самостійного інтересу і після виконання своїх функцій вибувають з процесу.
СУД, СУДДЯ, НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ І ПРИСЯЖНІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Суд є єдиним органом держави уповноваженим здійснювати правосуддя в тому числі і в кримінальних справах.
Згідно зі ст. 127 КУ та ст. 58 ЗУ “про Судоустрій” правосуддя здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі і присяжні.
У кримінальному процесі суди розглядають справи по першій, апеляційній, касаційній інстанціях а також в порядку виключного провадження.
Судочинство проводиться суддею одноособово, колегією суддів, чи судом присяжних, ст. 129 КУ.
Згідно зі ст. 17 КПКУ переважна більшість кримінальних справ розглядаються в суді першої інстанції одноособово суддею який діє від імені суду.
Кримінальні справи про злочини за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більший 10 років розглядаються по суті колегіально судом у складі трьох осіб ( в тому випадку якщо підсудний заявив про таке провадження).
Кримінальні справи про злочини за які законом передбачено можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Розгляд справ у апеляційному і касаційному порядку здійснюється відповідно апеляційним і касаційним судами у складі трьох суддів.
Розгляд справи у виключному порядку здійснюється апеляційним і касаційним судами у складі трьох суддів.
Згідно з чинним законодавством компетенція суду щодо порушення кримінальної справи ( ст. 4 КПКУ ) обмежується справами приватного обвинувачення ( ч. 3 ст. 98 КПКУ ).
Зараз це лише три склади злочину:
умисні легкі тілесні ушкодження ( ст. 125 ККУ )
умисне завдання ударів, побоїв або вчинення інших насильницьких дій ( ч.1 ст. 126 )
самоуправство (ст. 356 ).
За такі склади злочину справа може порушуватись суддею. У всіх інших випадках зокрема якщо при розгляді справи по суті будуть встановлені дані , що підсудний вчинив ще й інший злочин по якому йому обвинувачення не було пред’явлено, або якщо злочин вчинила будь-яка з осіб не притягнутих до кримінальної відповідальності. Суд, суддя за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника не зупиняючи розгляду справи виносить ухвалу (суд), а якщо суддя то постанову не про порушення кримінальної справи а про повідомлення про це прокурора або направлення всього провадження в справі для проведення досудового слідства чи дізнання.
У зв’язку із закінченням 5-річного строку дії положення п.13 розділу 15 КУ були внесені зміни і доповнення до КПК, які розширили застосування судового контролю за законністю і обґрунтованістю рішень та дій під час провадження та розслідування в кримінальній справі.
Цей контроль має дві форми;
а) надання дозволу на проведення окремих процесуальних дій, а також оперативно-розшукових заходів які найбільш істотним чином торкаються конституційних прав громадян,
б) перевірка законності і обґрунтованості вже постановлених або тих, що постановляються процесуальних рішень та дій прийнятих суб’єктами судового розслідування.
Відповідно до статей 110, 234, 236 КПКУ будь-які рішення і дії дізнавала, слідчого та прокурора можуть бути оскаржені до суду першої інстанції і повинні бути розглянуті при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті.
Однак із цього загального правила закон передбачає виняток – це можливість такого контролю окремих рішень і дій які здійснюються при провадженні досудового розслідування вже на стадіях порушення кримінальної справи і досудового розслідування.
У ході слухання кримінальної справи в суді першої апеляційної інстанції суддя одноособово або колегією суддів вирішують питання про винуватість чи не винуватість підсудного шляхом постановляння вироку. Вони не зв’язані висновками досудового розслідування, а також думкою учасників процесу.
Всі питання, що підлягають вирішенню у судовому розгляді у вироку, найважливішому акті правосуддя, судді вирішують за своїм власним переконанням яке ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності в умовах, що виключають сторонній вплив.
Згідно з новим ЗУ “Про судоустрій в Україні” народні засідателі це – громадяни України які у випадках визначених процесуальним законом вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями забезпечуючи згідно з КУ безпосередню участь народу в здійсненні правосуддя. Народним засідателем може бути громадянин України який досяг 25р. Список народних засідателів затверджується відповідною місцевою радою за поданням голови місцевого суду. До списку включаються у кількості зазначеній у поданні голови суду громадяни які постійно проживають на території на яку поширюється юрисдикція даного суду та відповідають вимогам які ставляться до них законом і дали згоду бути народними засідателями. Списки народних засідателів затверджуються на строк 4 роки і переглядаються у разі необхідності але не рідше ніж через два роки, а також публікуються в друкованих засобах відповідної місцевої ради.
Народні засідателі можуть брати участь у розгляді по суті кримінальних справ про злочини за які передбачено можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі. Оскільки такі справи підсудні апеляційним судам – народні засідателі фігурують лише в цій ланці судової системи.
При вирішенні всіх питань пов’язаних з розглядом справи і постановлянням судового рішення народні засідателі мають такі самі права як і судді.
КУ передбачає здійснення правосуддя судом присяжних. Новий ЗУ “Про судоустрій в Україні” врегулював порядок його формування, однак підсудність, процедура його діяльності тощо в КПК ще не розроблено.
Відповідно до вказаного ЗУ присяжними визначаються громадяни України які у випадках передбачених процесуальним законом залучаються до здійснення правосуддя забезпечуючи згідно з КУ безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.
Суд присяжних утворюється для розгляду по першій інстанції судових справ визначених процесуальним законом.
Присяжними можуть бути громадяни України які досягли 30-річного віку. Список присяжних за поданням голови апеляційного суду формується на підставі списків виборців комісією склад якої затверджується відповідним головою Верховної Ради України, ВР АРК, головою обл. ради, Київським та Севастопольським міськими головами.
До складу комісії повинні входити вповноважені представники суду, органів юстиції та відповідної ради.
До списків присяжних включаються громадяни які постійно проживають на території відповідної області і відповідають вимогам які ставляться до них законом. Списки присяжних затверджуються рішенням відповідної ради строком на чотири роки і переглядаються кожних два роки, а також публікуються в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.
Гарантії незалежності і недоторканості професійних суддів передбачені законом, поширюються на народних засідателів та присяжних на час виконання ними обов’язків по здійсненню правосуддя.
Останніми законами про внесення змін і доповнень до КПК введені нові обставини, що виключають участь у розгляді справи в суді (ст. 54, 55 КПК).
|