VI. ПОКАЗАННЯ СВІДКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ І ЇХ ПЕРЕВІРКА І ОЦІНКА.
Повідомлення особою відомостей про відомі йому обставини, які мають значення для справи подані і зафіксовані у встановленому законом порядку під час допиту.
Показання свідка є найбільш розповсюдженим джерелом доказів у кримінальному судочинстві.
В якості свідка може бути викликана люба особа відносно якої є достовірні дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи.
Закон визначає коло осіб, які не можуть допускатись в якості свідків. До них відносяться: захисник підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного про обставини, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків, законні представники, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі. З приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, яка довірила ці відомості.
Вказані особи не можуть бути допитані про обставини, які не підлягають розголошенню і навіть тих випадках, коли вони самі клопочуть про це. У разі отримання таких свідчень про зазначені обставини вони не будуть мати доказового значення в кримінальній справі.
Свідок який відповідно до статті 533 КПК дає показання під псевдонімом не може бути допитаний щодо даних про його особу, оскільки держава покладаючи на громадянина кримінально-процесуальний обов’язок давати показання пов’язані з виникненням небезпеки для його життя, здоров’я, житла чи майна гарантує йому як учаснику кримінального судочинства забезпечення його безпеки, безпеки членів його сім’ї та близьких родичів.
Не може бути допитана особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який дає показання під псевдонімом щодо цих даних. Це положення встановлює гарантію безпеки особи, взятої під державний захист.
Вказані вище особи мають абсолютний імунітет свідка.
Факультативним імунітетом наділені три категорії осіб:
члени сім’ї
близькі родичі
усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Поняття “член сім’ї” міститься у ч.2 ст. 64 ЖКУ. Ця норма встановлює, що до членів сім’ї належать чоловік, дружина, діти і батьки.
Членами сім’ї можуть бути визнані і інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Поняття “близькі родичі” дано в п. 11 ст. 32 КПК. Це батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки незалежно від спільності проживання з підозрюваним, обвинуваченим, підсудним.
Відмовитися давати показання як свідок має право і особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім’ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.
Ці особи можуть виступати як свідки і давати показання лише в тому разі, якщо вони добровільно побажають виконати цей обов’язок, тому дізнавач, слідчий, прокурор, суд зобов’язані роз’яснити цим особам (перед допитом), що за КУ та відповідно до ст. 69 КПКУ вони мають право відмовитися від дачі показань по справі про що зазначають в протоколі допиту чи судового засідання. Така відмова в силу ст. 63 КУ та ч.2 ст. 69 КПК не веде до кримінальної відповідальності за ст. 385 КПК.
Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканості, а також працівники представництв без згоди дипломатичного представника. Це обмеження поширюється і на членів їх сімей, якщо вони не є громадянами України. Члени обслуговуючого персоналу, які не є громадянами України або не проживають в Україні постійно не зобов’язані давати показання як свідки щодо дій вчинених при виконанні службових обов’язків.
Консульські службовці та працівники обслуговуючого персоналу не можуть відмовлятися давати показання як свідки, але вони не зобов’язані давати показання з питань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків та показань, що роз’яснюють законодавство, акредитуючою державою. У разі відмови консульських посадових осіб давати показання як свідки, до них не можуть бути застосовані заходи примусу або покарання.
Закон передбачає у випадку необхідності в якості свідка можуть бути допитані і малолітні. Особа набуває процесуального статусу свідка з моменту його офіційного виклику для допиту у якості свідка.
Крім вищевказаних прав свідок має право:
давати показання на рідній мові і користуватися послугами перекладача;
знайомитися з протоколом допиту і вимагати доповнення протоколу і внесення до нього виправлень, а також написати свої показання після допиту власноручно;
подавати скарги на дії особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора;
вимагати відшкодування розходів, витрат пов’язаних з явкою по виклику в органи дізнання, досудового слідства, прокурора суду.
ККУ передбачає кримінальну відповідальність за вчинення перешкоди явки свідка, примушування його до відмови від дачі показання, підкуп, погрози за раніше дані показання.
Свідок зобов’язаний:
З’явитися за викликом органу дізнання, суду;
Давати правдиві показання про відомі йому обставини по справі;
Не розголошувати дані досудового слідства.
При неявці свідка без поважних причин свідок може бути підданий приводу, крім того суд має право за такі дії накласти на свідка грошове стягнення в розмірі до половини мінімального розміру заробітної плати.
Свідок дає показання про обставини, які він сприймав безпосередньо або про ті, які йому відомі зі слів інших осіб. Якщо показання свідка ґрунтується на показаннях інших осіб, то ці особи повинні бути допитані. Не можуть бути доказами повідомлені свідком дані джерело яких не відоме.
Свідоцькі показання як і любі докази по справі підлягають ретельній перевірці і оцінці тому, що свідок може бути зацікавленим у результаті справи і давати за відомо неправдиві показання.
Такі показання можуть бути викликані і впливом зі сторони обвинуваченого, потерпілого або близьких їм осіб шляхом підкупу, обману та ін.
Закон передбачає перед початком кожного допиту свідка вияснити в яких відносинах він знаходиться з підозрюваним і обвинуваченим, а також потерпілим, що має важливе значення для оцінки показань свідків. В показаннях добросовісних свідків можливі помилки через суб’єктивні причини, а саме: поганий слух, зір, стан переляку, сп’яніння так і об’єктивних причин – погане світло, велика відстань, тощо.
Свідок може забути деякі обставини, не усвідомлюючи, замінити в пам’яті реальні факти видумками.
Помилки в показаннях добросовісних свідків можуть виникнути внаслідок неправильного викладення відомого йому факту або невмілого, неправильного їх допиту.
Показання свідків перевіряються шляхом аналізу їх змісту, співставлення з іншими доказами, що є у матеріалах справи під час проведення додаткових і повторних допитів, очних ставок, відтворення обстановки та обставин події і т.д.
|