ТЕМА 9: СУДОВИЙ РОЗГЛЯД
1. Суть, задачі і значення стадії судового розгляду.
2. Строки судового розгляду.
3. Межі судового розгляду.
4. Підстави постановлення вироку, його види, зміст і форма.
І. СУТЬ, ЗАДАЧІ І ЗНАЧЕННЯ СТАДІЇ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ.
Після призначення справи до судового розгляду розпочинається нова стадія кримінального процесу – судовий розгляд.
Судовий розгляд - це центральна стадія кримінального процесу. В цій стадії справа вирішується по суті, суд на підставі дослідження зібраних по справі доказів в судовому засіданні виносить вирок, це процесуальний акт яким підсудний визнається або винуватим у скоєнні злочину і йому призначається кримінальне покарання, або невинуватим.
Питання про винуватість і покарання – це основні питання судового розгляду. Інші питання, про цивільний позов, долю судових витрат і т.д. є похідними, їхнє вирішення робиться на підставі вироку суду про винуватість чи не винуватість особи.
Судовий розгляд не зводиться до перевірки, він полягає в повному дослідженні всіх зібраних раніше і представлених доказів в умовах гласності, при активній участі обвинувача, підсудного, його захисника, а також потерпілого, цивільного позивача, відповідача і їх представників. Суд обґрунтовує свої висновки тільки на тих доказах які були отримані в судовому засіданні.
Така побудова судового розгляду дає можливість суду найбільш повно забезпечити виконання задач кримінального судочинства, доказати суспільну небезпечність скоєного діяння, виявити причини і умови його скоєння і максимально гарантувати права і законні інтереси осіб які беруть участь у справі.
Всі попередні судовому розгляду стадії кримінального процесу забезпечують якісне проведення, всі майбутні стадії – перевірку законності і обґрунтованості прийнятих в ньому рішень і їхнього виконання.
Значення судового розгляду полягає у тому, що в цій стадії досліджується мета і виконання задач кримінального судочинства в конкретній справі, забезпечуються права і законні інтереси осіб, що беруть участь у справі, здійснюється виховний вплив як на учасників судового розгляду так і на інших громадян.
Судовий розгляд являє собою систему дій суду і учасників процесу. В рамках такої системи кримінально процесуальний закон виділяє структурні елементи судового розгляду:
1. Підготовча частина судового розгляду;
В цій частині відкривається судове засідання, перевіряється явка учасників судового розгляду, вирішується питання про можливість розгляду справи у випадку неявки кого-небудь з них, роз’яснюються права і обов’язки учасників судового розгляду, оголошується склад суду і роз’яснюються права на відвід, а також розглядаються і вирішуються заявлені учасниками процесу клопотання.
2. Судове слідство;
Судове слідство – це основна частина судового розгляду суть якої полягає в дослідженні судом за участі сторін всіх обставин справи, всіх доказів зібраних як органами досудового розслідування так і витребуваних судом за власною ініціативою чи за клопотанням учасників судового розгляду.
Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового слідства. Судове слідство розпочинається з оголошення обвинувального висновку.
Якщо по справі заявлено цивільний позов – оголошується також цей цивільний позов.
Після оголошення цих документів головуючий роз’яснює підсудному, а якщо підсудних декілька – кожному з них суть обвинувачення і запитує чи зрозуміло їм висунуте обвинувачення, чи визнають вони себе винуватими і чи бажають вони давати показання.
Якщо по справі заявлений цивільний позов – головуючий запитує у підсудного і цивільного відповідача чи визнають вони позовні вимоги.
Після з'ясування питання чи визнає підсудний себе винуватим і бажає давати покази суду головуючий виясняє думку учасників судового розгляду про те в якій послідовності необхідно допитувати підсудних, потерпілих, свідків, експертів і проводити інші слідчі дії.
Порядок дослідження справи встановлюється ухвалою суду чи постановою судді який заносить це в протокол судового засідання.
Судове слідство провадиться судом в повному обсязі але якщо підсудні визнали себе винуватими, заявили клопотання про скорочений судовий розгляд.
Після розгляду судом всіх доказів, що є у справі головуючий опитує учасників судового розгляду чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме.
У випадках заявлення клопотань суд їх обговорює і вирішує, про що виносить ухвалу, а суддя – постанову.
Після вирішення клопотань і виконання додаткових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим.
Під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред’явлене особі обвинувачення, зміна обвинувачення не допускається якщо цим будуть порушені правила про підсудність чи обов’язковість проведення досудового слідства. У цьому випадку, за наявності до того підстав прокурор заявляє клопотання про повернення справи на додаткове розслідування.
Прийшовши до переконань, що пред’явлене особі обвинувачення потрібно змінити прокурор виносить постанову в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення, прокурор оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх представникам. Постанова долучається до справи.
ІІ. СТРОКИ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ.
Після закінчення судового слідства суд переходить до судових дебатів, їхня суть полягає в промовах державного обвинувача, потерпілого і його представника по справам приватного обвинувачення, цивільного позивача і відповідача і їх представників, захисника, підсудного.
В цій частині судового розгляду його учасники підводять підсумок, оцінюють зібрані по справі і досліджені докази, обґрунтовують свою позицію по справі з врахуванням виконуваної функції.
В своїх промовах учасники судових дебатів роблять посилання на ті докази які були досліджені в судовому засіданні.
Суд не має права обмежувати в часі судові дебати і виступи їх учасників. Однак головуючий має право зупинити учасників судових дебатів в тих випадках коли вони у своїх промовах виходять за межі справи, що розглядається.
Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінюватися репліками. Право останньої репліки належить захиснику, а якщо його немає – підсудному.
.
Після промови підсудного якщо той виявив бажання взяти участь в судових дебатах головуючий оголошує судові дебати закінченими і надає підсудному останнє слово.
Суд не має права обмежувати в часі підсудного, задавати питання підсудному під час останнього слова не дозволяється. Якщо підсудний в останньому слові повідомить про обставини, що мають суттєве значення для справи – суд за своєю ініціативою, а також за клопотанням прокурора, а також інших учасників судового розгляду відновлює судове слідство.
Після закінчення відновленого судового слідства суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово підсудному.
.
Після останнього слова підсудного суд видаляється в нарадчу кімнату для постановлення вироку про що головуючий оголошує присутнім в залі судового засідання.
Суд розглядає і вирішує кримінальну справу тільки відносно обвинувачених і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення. У разі необхідності доповнити чи змінити пред’явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд дотримується правил встановлених КПК.
Межі розгляду справи в суді встановлюються обвинувальним висновком, а по справам приватного обвинувачення – скаргою потерпілого.
Чітке визначення законом меж судового розгляду забезпечує цілеспрямованість діяльності суду, гарантує підсудному здійснення ним права на захист, виключає можливість його засудження за злочин в скоєнні якого він не обвинувачувався.
Разом з тим закон передбачає можливість зміни обвинувачення під час судового розгляду і тільки в тому випадку, якщо це не порушує його право на захист.
Порушення права на захист має місце у випадках зазначених в ст. 277 КПК України.
Стан підсудного не погіршується коли суд:
1. виключає з пред’явленого обвинувачення окремі епізоди які не знайшли підтвердження в судовому засіданні;
2. виключає з обвинувачення окремі склади злочинів, а також обставини, що обтяжують відповідальність;
3. зменшує розмір і тяжкість завданої злочином шкоди;
4. змінює формулювання обвинувачення прокурор.
Якщо зміна обвинувачення тягне за собою порушення права підсудного на захист, суд направляє справу для нового досудового слідства.
Якщо дані судового слідства вказують, що підсудний скоїв ще й інший злочин за яким обвинувачення не було йому пред’явлено, суд не призупиняючи розгляд справи виносить ухвалу, а суддя постанову про направлення відповідних матеріалів справи для порушення кримінальної справи і направляють свою ухвалу чи постанову прокурору, який вирішує питання про проведення дізнання та досудового слідства. В тих випадках коли нове обвинувачення тісно пов’язане з первісним і окремий розгляд не можливий – вся справа повертається на додаткове розслідування.
У зв’язку з новим обвинуваченням суд може змінити або обрати запобіжний захід відносно підсудного.
Після додаткового розслідування справа направляється в суд в загальному порядку.
Направлення матеріалів для порушення кримінальної справи прокурором відносно нової особи можливо у випадках:
1. встановлення під час судового слідства факту скоєння злочину особою яка не притягнута до кримінальної відповідальності;
2. встановлення факту дачі свідком і потерпілим за відомо неправдивих показань, експертом – за відомо неправдивого висновку, перекладачем – за відомо неправдивого перекладу.
ІІ. МЕЖІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ (самостійно).
ІV. ПІДСТАВИ ПОСТАНОВЛЕННЯ ВИРОКУ, ЙОГО ВИДИ, ЗМІСТ І ФОРМА.
Кримінально-процесуальний закон передбачає два види висновків:
1. обвинувальний;
2. виправдовувальний.
В тих випадках коли під час судового розгляду факт злочину і вина підсудного в скоєнні злочину знайшли своє підтвердження суд постановляє обвинувальний вирок. Обвинувальний вирок має такі види:
1. з призначенням засудженому покарання;
2. без призначення покарання;
3. із звільненням засудженого від покарання;
4. з відстрочкою виконання покарання.
Найбільш розповсюдженим в судовій практиці є перший вид обвинувального вироку.
Обвинувальний вирок без призначення покарання може бути винесений у випадках коли на момент розгляду справи в суді діяння втратило суспільну небезпечність або особа яка його скоїла перестала бути суспільно небезпечною.
Якщо під час судового розгляду справи буде встановлено, що на момент його провадження закінчилися строки давності притягнення підсудного до кримінальної відповідальності, прийнятий закон про амністію який усуває застосування покарання за скоєне діяння – суд зобов'язаний довести розгляд справи до кінця і винести обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.
Визнавши підсудного винуватим в скоєнні злочину і назначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі суд при наявності умов передбачених в ст. 79 ККУ може надати засудженому відстрочку виконання вироку звільнивши при цьому від відбування покарання.
Обвинувальний висновок не може бути обґрунтований на здогадах і постановлюється при умові якщо в ході судового розгляду винуватість підсудного в скоєнні злочину доказана. Всі сумніви відносно обвинуваченого, якщо їх не можливо усунути повинні тлумачитися на користь підсудного. Виправдальний вирок постановляється якщо:
1. не встановлена подія злочину;
2. в діянні особи відсутній склад злочину;
3. не доказана участь підсудного в скоєнні злочину.
Виправдання підсудного через перераховані підстави породжує однакові юридичні наслідки – іменем держави він визнається невинуватим в скоєнні злочину і повністю реабілітується, однак різні підстави виправдання по-різному виникають на долю цивільного позову.
При виправданні підсудного внаслідок недоказаності його участі в скоєнні злочину, або при відсутності події злочину суд відмовляє в цивільному позові.
Виправдання підсудного за відсутністю в його діях складу злочину тягне за собою залишення позову без розгляду і не позбавляє цивільного позивача права пред’явити позов в порядку цивільного судочинства.
|