Н. С. Юзікова Судові та правоохоронні органи України

Скачати 5.11 Mb.

Назва	Н. С. Юзікова Судові та правоохоронні органи України
Сторінка	4/39
Дата	17.03.2013
Розмір	5.11 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 39

Біант — суддя Стародавньої Греції

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

2.1. Поняття судової влади

Механізм захисту прав і свобод громадян, що спрацьовує у процесі взаємодії органів влади і громадянського суспільства на сучасній стадії розвитку, є державним гарантом від відомчого чи неправомірного втручання і впливу. Влада у цілому — це авторитетна сила, що має реальну можливість здійснювати свою волю у соціальному житті, використовуючи різні засоби і методи, у тому числі і примусу. В. В. Копєйчиков характеризував владу як необхідність, за допомогою якої забезпечується нормальне функціонування усіх соціальних суб'єктів, вона забезпечує організованість і порядок, координує дію різних елементів держави і суспільства.

Державна влада є різновидом соціальної влади, що здійснюється державою, яка здатна підпорядковувати своїй волі поведінку людей та діяльність об'єднань, що знаходяться на її території.

Конституцією державна влада в Україні розподілена на законодавчу, виконавчу і судову. Всі гілки влади утворюють збалансовану систему. Субординація законодавчої, виконавчої та судової гілок влади досягається наявністю комплексу функцій та повноважень, притаманних кожній з них. Незалежність трьох гілок влади означає, що жодна з них не може виходити за межі наданих Конституцією та законом повноважень і втручатись у сфери діяльності іншої. На думку Ш. Монтеск'є — теоретика концепції розподілу влад, перша влада — законодавча — видає і скасовує закони, друга — виконавча — відає зовнішніми зносинами і забезпечує безпеку держави, третя — судова — карає злочинців та стримує зіткнення двох перших влад. Причому судова влада може виконувати своє головне призначення за умови самостійного від двох інших влад існування. У разі об'єднання функцій судової і законодавчої влади, життя і свобода суб'єкта піддаватимуться свавільному контролю, а суддя тоді перетвориться на законодавця. А якщо судову владу об'єднати з виконавчою, то суддя може вчиняти з усією люттю пригноблювача, — зауважував Ш. Монтеск'є.

Органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Судова влада, з одного боку, є незалежною гілкою влади, а з іншого — її роль полягає у спрямуванні законодавчої та виконавчої гілок влади в рамках законності та здійсненні конституційного нагляду і судового контролю за ними.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, яка здійснює установчі та контрольні функції, передбачені Конституцією, вирішує питання державного і суспільного життя шляхом врегулювання правовідносин, що виникають, законодавчими актами. Роль законодавчої влади у суспільстві полягає у забезпеченні формування основ державного та суспільного життя, регулювання ринкової економіки, зміцнення конституційного ладу та забезпеченні розвитку демократичних інститутів, прав і свобод громадян.

Основним напрямом діяльності органів виконавчої влади є реалізація виконавчої та розпорядчої функцій. Виконавча функція полягає у тому, що ці органи безпосередньо виконують нормативні приписи, що містяться в актах законодавчої влади та інших документах. Розпорядча функція характеризується тим, шо для виконання актів законодавчої влади органи виконавчої влади від свого імені видають управлінські акти, дають відповідні розпорядження. Виконавча влада повинна здійснювати державне управління соціально-економічним розвитком країни, забезпечувати виконання вимог права, захищати законні інтереси громадян і юридичних осіб від протиправних дій. Нормативно-правова діяльність усіх органів виконавчої влади та посадових осіб обумовлена необхідністю дотримання процедур і умов громадського контролю за актами, що приймаються, на предмет дотримання прав і свобод людини. Правовідносини, які складаються під час правозастосування, у разі порушення прав і свобод, а також у випадках оскарження відповідних виконавчих актів, належать до сфери судового розгляду.

Історично відносини у суспільстві щодо захисту прав людини та інтересів держави визначались не судовим рішенням, а звичаєм. Своєрідним осередком судової влади були старійшини роду, до яких звертались за вирішенням спорів. Особливого значення проблема судової влади та судів як самостійного елементу володарювання набуло у період буржуазних революцій у Західній Європі.

В історії становлення української державності проблема місця і ролі судової влади в суспільстві виникла за часи Пилипа Орлика. У Конституції щодо прав і вольностей Війська Запорізького (1710 р.) містилися засади розподілу державної влади на три гілки. Судові функції, зокрема, надавалися гетьманському уряду, який одночасно здійснював і виконавчу владу.Пізніше у III Універсалі Української Центральної Ради (1917 р.) та Конституції Української Народної Республіки (1918 р.) знайшла відображення ідея створення у незалежній республіці справедливого та неупередженого суду. Ця ідея виходила з теорії розподілу влад. Судова влада у межах кримінального, адміністративного та цивільного законодавства повинна була здійснюватися виключно судовими органами на засадах повноти, законності відправлення правосуддя в Україні. У наступних документах, що мали вирішальне значення для становлення державності, на жаль, не йшлося про судову владу як окрему гілку влади. А.О. Селіванов зазначає, що судова влада у державі виступає як незалежний інститут в ієрархії структури державної влади. Державно-владна сила судової влади полягає у обов'язку завжди діяти згідно з Конституцією і законами України в ім'я закону і справедливості. Тому судова влада, використовуючи притаманний тільки їй спосіб захисту порушеного права, виступаючи регулятором відносин суб'єктів суспільства та забезпечуючи відповідність цих відносин нормі права, здійснює функцію правосуддя.

Більшість вчених-правознавців сучасності визначають судову владу як сукупність судів, що здійснюють правосуддя. Інші дослідники визначають судову владу методом її реалізації — правосуддям. Основу судової влади в Україні складає сукупність судових установ, які наділені державно-владними повноваженнями, що визначені законодавством. Головним завданням цих органів є розв'язання правових конфліктів, які виникають між людьми, громадянином і державою, громадянином і організацією або установою, юридичними особами та інше.

Як бачимо, судовій владі належить важлива роль — бути арбітром у вирішенні спорів про право. Суб'єктом судової влади є суд (система судів), що наділений повноваженнями із захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства та держави.

Ю.М. Грошевий та І.Є. Марочкін характеризують судову владу як специфічну гілку державної влади, яка здійснюється уповноваженими на те державними органами — судами — і призначенням якої є розв'язання правових конфліктів та здійснення судового контролю. Одним з головних елементів судової влади є владні відносини, які характеризуються по-перше, наявністю правових норм, що надають суду можливість виносити неупереджене та об'єктивне рішення, обов'язкове для виконання усіма суб'єктами правовідносин. По-друге, вони є своєрідним вираженням волі суду, адресованим всім учасникам цих відносин, яке забезпечується застосуванням правових санкцій у випадку неналежного виконання або невиконання цієї волі.

Отже,Судова влада — це різновид державної влади, яка є системою державних судових органів, що покликані здійснювати правосуддя в Україні.

Органи судової влади, що здійснюють правосуддя, повинні мати гарантії невтручання з боку законодавчої й, особливо, виконавчої влади.

Останнім часом були здійснені вирішальні кроки на складному шляху судово-правової реформи. 7 лютого 2002 р. був прийнятий Закон "Про судоустрій України", указами Президента від 29 серпня 2002 р. № 780/2002 та 3 березня 2003 р. № 182/2003 створена Державна судова адміністрація України як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Внаслідок цього було вирішено низку питань щодо організації

діяльності судової гілки влади, забезпечення діяльності судів, здійснення суддівського самоврядування як однієї з найважливіших гарантій забезпечення незалежності судів і суддів. Ця реформа повинна привести судову систему і систему правоохоронних органів у відповідність із соціально-економічними і політичними процесами, що відбуваються в суспільстві. Великого значення в судово-правовій реформі надається втіленню у життя ідей концепції правової держави. Вона полягає у розподілі державної влади на законодавчу, виконавчу та судову; досягненні законності у політичній, економічній, соціальній, ідеологічній та інших сферах; прагненні до встановлення незалежної судової влади; у безпосередньому судовому захисті прав і свобод людини та законних інтересів громадянина; судовому захисті фізичних та юридичних осіб як суб'єктів суспільних правовідносин у державі; забезпеченні прямої дії норм Конституції та законів України; захисті від незаконного затримання, обшуку, арешту; гарантії на право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина тощо.

Ознаки судової влади

Органи, що уособлюють судову владу, вирішують спори, які стосуються правозастосування, і постановляють рішення на основі Конституції та законів України іменем України. Основу судової влади в Україні складають судові органи, які різняться за компетенцією та юрисдикцією, але всі виконують функції захисту прав та інтересів громадян, конституційного ладу, національної безпеки, територіальної цілісності, дотримання законності і справедливості у суспільстві. Органи судової влади забезпечують захист прав і інтересів громадян від будь-яких правопорушень, вирішують господарські та цивільні спори та встановлюють факти, виходячи з принципів верховенства права і справедливості. Органи судової влади дають оцінку конституційності та законності актів суб'єктів законодавчої і виконавчої влади, актів Президента, а не оцінюють ці документи з позиції доцільності.

До ознак судової влади вчені, які досліджують проблеми судової влади та механізм її реалізації — правосуддя, відносять виключність, єдність та незалежність судової діяльності.

Виключність судової влади — означає, що жоден орган державної влади окрім суду не може вирішувати усі правові суперечки та приймати рішення, здійснюючи правосуддя.

Держава доручає тільки судам приймати рішення з конкретних цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, що підкреслює виключність судоних рішень. Тільки органи судової влади можуть застосовувати державні примусові заходи, такі як визнання особи винною, призначення покарання.

. Конституцією встановлено обов'язковість виконання судових рішень усіма державними органами і службовими особами.

Законодавством закріплено можливість певної спеціалізації судів але зазначено, що створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Суди різняться за своєю предметною підсудністю та відповідною процесуальною формою судочинства. Судовій владі властивий особливий порядок формування суддівського корпусу. Вимоги до кандидатів у судді, обов'язки суддів при здійсненні правосуддя та поза судовою діяльністю носять специфічний і чітко визначений законами характер. Виключність правового становища підсудного окреслено Конституцією (ст. 62 передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком) і законами, що передбачають порядок дослідження судом справи, врахування пом'якшуючих та обтяжуючих вину обставин.
Єдність судової влади забезпечується сукупністю нормативно-правових актів, що регулюють питання судоустрою та судочинства, мають єдиний механізм дії на усій території України.

Єдність насамперед проявляється у функціях судової влади — правосудді і контролі — і забезпечується:

Єдиними засадами організації та діяльності судів. Засади організації та діяльності системи судів єдині за своєю суттю та службовим призначенням. Незважаючи на індивідуальний,
специфічний зміст кожної з них, усі вони діють у непорушному взаємозв'язку і не можуть функціонувати відокремлено від системи. Засади організації та діяльності реалізуються судами
незалежно від спеціалізації та територіального розміщення.
Єдиним статусом суддів. Це положення закріплено у Законі"Про статус суддів" (ст. 1), де передбачене положення про єдність статусу (єдині вимоги для кандидатів в судді, сукупність прав та обов'язків суддів, незалежність та самостійність суддів, незмінюваність та недоторканність, єдині засоби правового, соціального та матеріального забезпечення тощо) всіх судців України незалежно
від того, в якому суді вони працюють. Єдність статусу припускає можливість різного за обсягом повноважень і компетенції залежно від конкретного місця суду у судовій системі.
Обов'язковістю правил судочинства, визначених законом для всіх суддів. Виконання цих правил є, по-перше, найважливішою гарантією законності правосуддя, а по-друге, неодмінною умовою успішної діяльності судової системи України. Правила відправлення правосуддя визначені процесуальним законодавством України.
Забезпеченням ВСУ однакового застосування законів судами загальної юрисдикції. ВСУ є найвищим судовим органом, що має чітко окреслені повноваження. Він забезпечує однакове застосування чинного законодавства усіма судами і формує єдину судову політику у масштабах держави. Єдине застосування чинного законодавства забезпечується шляхом видання роз'яснень, що містяться у постановах Пленуму ВСУ.

5.Обов'язковістю виконання на території України судових рішень. Судові рішення, що приймаються судами системи, які набрали законної сили, є обов'язковими для виконання усіма державними органами, громадськими організаціями, службовими особами і громадянами на всій території держави. Невиконання рішення суду тягне за собою юридичну відповідальність.

6.Єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів.

Питаннями організаційного забезпечення судів займається Державна судова адміністрація України. Ці питання є тісно пов'язані із забезпеченням самостійності судів та незалежності суддів.

Фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України. Це положення передбачене ст. 120 Закону "Про судоустрій України", за якою фінансування всіх судів в Україні здійснюєтьсяза рахунок коштів Державного бюджету України. Функції щодо розпорядження відповідними коштами здійснюють ВСУ, КСУ,вищі спеціалізовані суди та Державна судова адміністрація, яка,зокрема, розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів
України єдині нормативи фінансового забезпечення судів.
Вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування. Як зазначається у ст. 102 Закону"Про судоустрій України" суддівське самоврядування діє для вирішення питань внутрішньої діяльності судів, є однією з гарантій, що забезпечує самостійність судів та незалежність суддів.Організаційними формами суддівського самоврядування є збори, конференції, з'їзд суддів, ради суддів та їх виконавчі органи, які
сприяють створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утвердженню незалежності суду, забезпеченню захисту суддів від втручання в судову діяльність та підвищенню рівня роботи з кадрами.

Незалежність судової влади — це принцип ефективної діяльності суду, що вільний від будь-якого зовнішнього чи внутрішнього впливу з боку органів законодавчої та виконавчої влади, фізичних та юридичних осіб.

Незалежність судової влади обумовлюється конституційним розподілом влади. Судова влада виконує притаманні їй функції правосуддя та контролю незалежно від інших гілок влади, не підпорядковуючись їм. Суд приймає рішення у справі незалежно від інших органів влади та управління, і воно не потребує затвердження іншими гілками влади. Закріплення принципів формування судової системи, визначення порядку і строків обрання та призначення суддів є гарантією незалежності судової влади.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 39

Схожі:

4. Законодавство, що регулюють засади організації та функціонування... Предмет та система курсу “Судові та правоохоронні органи” і його співвідношення з іншими навчальними дисциплінами	В Законі україни «Про міліцію» говориться, що правоохоронні органи... Інститут затримання злочинця у системі обставин, які виключають злочинні вчинки
Всеукраїнські судові дебати із земельного права. Ужгород 22-23 квітня 2011 р Отже, судові дебати – це така форма навчання, що дозволяє злити теоретичну й практичну підготовку студентів. Такий сплав теорії і...	Органи державної влади по керівництву ЗСУ поділяються на : а органи... Міністерство оборони України: оцінює військово-політичну обстановку та визначає рівень воєнної загрози; готує обґрунтування рішень...
Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 43, ст. 608 ) У тексті Закону слова "органи державної влади" в усіх відмінках замінено словами "державні органи" у відповідному відмінку згідно...	Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти...
Виділення. Регуляція кількості води в організмі Ви́ділення Цю функцію виконують як спеціалізовані видільні органи, так і інші органи чи системи, для яких видільна функція може бути побічною,...	Перелік питань до екзамену з дисципліни «Фінансове право» для студентів груп П-301, П-302, П-303 Система державних органів, що здійснюють фінансову діяльність, та їх правовий статус. Органи загальної компетенції. Органи спеціальної...
Питання до іспиту Акти органів конституційного контролю (нагляду) і судові прецеденти як джерела державного права	“ДЕРЖАВА І ПРАВО СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ” Деяка роль належить народним зборам які поступово трансформуються у збори знаті. Органи племенної організації перетворюються в державні...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання