|
|
Скачати 112.13 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА БІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЕССЕ НА ТЕМУ: “ ГЕНОМ ЛЮДИНИ: ФІЛОСОФСЬКІ ТА ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГЕНЕТИКИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА” Виконала студентка групи БЛБ-52 м Станчак Катерина Львів – 2012 Дослідження і відкриття в галузі генетики людини, що здійснюються сьогодні, практично носять революційний характер. Мова йде про можливість створення "карти геному людини" або "патологічної анатомії геному людини" з встановленням на довгій спіралі ДНК місце знаходження генів, які відповідають за спадкові хвороби. Ці можливості лежать в основі ідеї генної терапії як сукупності методів лікування або протезування дефектних генів. Вторгнення в організм і функціонування генетичних систем людини може бути здійснено на двох рівнях - соматичному та ембріональному. У зв'язку з цим виникли нові розділи медицини - ДНК-технології, ембріо-і цитотерапія, тобто внутрішньоутробна діагностика і лікування на стадіях ембріона або плода. Маніпуляції з ембріональним матеріалом мають безпосередній вплив на спадковість, тобто здатні передаватися в спадщину з покоління в покоління. Далі генетична діагностика переростає в генетичне прогнозування, визначаючи підстави революційних змін в медицині, яка отримує можливість задовго до появи "клінічної картини хвороби" людини, навіть до його народження, визначити, які захворювання йому загрожують. Дана ситуація фіксується поняттям "прогностична медицина". Формування прогностичної медицини пов'язано з появою нових, зокрема, медико-біологічних важелів управління і влади над людським життям і з новим набором засобів обмеження людської свободи. Але біологічне обмеження свободи - це найбільш ефективне її обмеження, пов'язане з можливістю її незворотної втрати. Цим визначається гострота етичної рефлексії сучасних біогенетичних досліджень. Поява генетичної діагностики природно ставить питання про розробку операцій з перебудови геному людини. Так виникла ідея генної терапії. Сьогодні існують два її види. Перший - соматична терапія. Вона полягає в тому, що в клітині хворого дефектний ген замінюється здоровим, здатним виконувати потрібну функцію. Перша спроба використовувати генну терапію для лікування людини, що привела до позитивного результату, була зроблена в 1990 році. Пацієнткою стала дівчинка з порушенням захисних функцій імунної системи. Дослідники вважають, що маніпулювання соматичними клітинами - "абсолютно етичне", бо наслідки стосуються тільки даного індивіда, не маючи впливу на спадковість. Ця констатація викликає сумнів у зв'язку з розвитком такого виду клітинної терапії, як фетальна, що використовує при лікуванні зародкові тканини людини. Фетальний матеріал - це людські ембріони пізніх термінів вагітності (16-21 тижні). За даними директора Міжнародного інституту біологічної медицини проф. Г. Т. Сухих, в його інституті "зібраний найбільший в світі банк фетальних тканин ". Цей найбільший в світі збір - результат випереджаючого всі світові показники кількості абортів, у тому числі і пізніх строків вагітності, що здійснюються в Росії. Нові "можливості" і методики нові перш за все тим, що працюють поза межами традиційної моралі та етики. Це підтверджує і другий вид генної терапії - зародкова терапія, що припускає вторгнення в генетичний матеріал - в чоловічі та жіночі репродуктивні клітини. У цьому випадку будь-які зміни передаються в спадщину з покоління в покоління. Тому, за даними ЮНЕСКО 1994 року, зародкова терапія строго (поки що) заборонена. Поняття геному виявляє свою складність: знання лише однієї структури, тобто числа і послідовності нуклеотидів в ДНК зовсім не достатньо для опису геному. Важливі не тільки гени та їх послідовність, а й, насамперед, зв'язки: саме такі зв'язки визначають, які гени будуть працювати і як піде хід індивідуального розвитку в певних умовах середовища. Отже, з ''голої'' ДНК мамонта не можна відтворити вид самого мамонта. Все це означає, що те, що сьогодні наука знає про дію генів, про їхній вплив на розвиток організму і генетичні особливості поведінки, не є достатнім для твердження, що клон людини буде людиною навіть біологічно. А якщо врахувати, що основним для людини є соціальне і культурне буття, то розглядати клонування людини як механізм відтворення саме людини необхідно визнати як необгрунтоване з наукової точки зору. Вже показано відносність тверджень, пов'язаних з відкриттям генів, що визначають певні властивості людини. Так, наприклад, відносним є визначення гену агресивності як гену властивості. Цей ген здійснює вплив на синтез певного ферменту і, отже, сприяє збереженню стану збудження у людини, що супроводжує таку рису поведінки як агресивність, але агресивні дії можуть бути викликані дією й інших механізмів. Невиправданим є уявлення, що «все» кодують гени. З іншого боку, у складі хромосомної ДНК виявилась множина родин факультативних елементів, які повторені багато сотень і тисяч раз і завідомо нічого не кодують. Незрозумілим виявляється і роль ''junk'' - тобто ''сміття'', кількість якого у різних людей виявляється різною. А у склад хромосом входять не тільки гени, а й цей ''junk'', який охоплює цілі райони хромосом, протягом десятків і сотень тисяч основаній. Все більш ускладнюється поняття геному, в який включається не тільки структура ДНК-елементів, а й характер зв'язків між ними. З іншого боку, незрозумілим стає зв'язок кількості ДНК у геномі з визначенням виду. Якщо у людини стільки ДНК в геномі, скільки у гороха чи кукурудзи, то чому людина відрізняється від останніх? Сьогодні людство та майбутнє суспільства як людського суспільства у зв'язку з проблемою клонування людини стає все більш незахищеним. Хоча значна кількість країн прийняли закони про заборону клонування людини, однак ніхто не сумнівається в тому, що це відбудеться. У відношенні до можливого результату існує якась двоїстість: з одного боку, стихійна, нічим не обґрунтована впевненість, що клон людини є людина; (хоча введення такого над-природного способу репродукції не тільки суперечить генетичному добору пар, про який нам сьогодні фактично нічого не відомо - і це - протягом усієї історії! - ай порушує існуючі механізми генетичного урізноманітнення людства, тобто фактично суперечить конвенції про збереження біологічної різноманітності). А це при тому, що біологічні ознаки людини є не єдиним і не головним проявом людини - і отже, розглядаючи питання, чи є клон людини людиною, необхідно відповісти на питання, що таке людина. На даний момент також виникає ситуація хизування людини своїми правами, що створює потенційну і реальну загрозу ''людськості'' соціуму, суспільства, ''людськості'' історії загалом. Сучасний розвиток подій навколо клонування людини, створення ажіотажу навколо цього питання, відкрита пропаганда клонування людини принципово змінює ситуацію: захищати потрібно не права індивіда, який прагне клонувати батька, матір, самого себе, улюбленого спортсмена чи кінозірку одночасно з клонуванням мамонтів, динозаврів та інших вимерлих тварин, а права людини як представника людства на збереження геному людини, її психічної, фізичної і генетичної цілісності. Сьогодні, коли права окремого індивіда починають суперечити правам людства на збереження людської історії і людського суспільства, необхідно визнати фундаментальний характер цінностей, що спрямовані на збереження діяльності людини, людського виміру соціального буття, людського характеру історії. Дослідження, що проводяться у сфері біології, генетики і медицини, мають обмежитись сферою науки та існуючих соціальних інститутів людського суспільства, а не призвести до принципової, радикальної та незворотньої трансформації суспільства та історії, в якій людині будуть протистояти створені в наукових лабораторіях клоновані чи трансгенні істоти. Наприкінці XX століття вчені-генетики, філософи, політики, соціологи постають перед необхідністю вирішення цілого комплексу реальних етичних проблем генних технологій.
Ці питання складають суть етичної проблематики генних технологій. Вони тісно пов'язані між собою, і кожен з них є не довільній конструкцією винахідливого людського розуму, але природним наслідком вже існуючої наукової практики. В наші дні, час від часу, громадськість сколихують повідомлення про експерименти, спрямовані на клонування людини. Мало хто вірить у можливість створення клона сьогодні, але є велика ймовірність того, що він з'явиться колись. Як вчені, так і пересічні громадяни у багатьох країнах світу цю інформацію сприймають по-різному. Одні вчені попереджують людство про небезпеку, яку несуть для нього такі експерименти, інші відстоюють думку про те, що ні науку в цілому, ні подібні наукові дослідження проблем клонування не зупинити. Далеко не однозначною є й реакція громадськості. Одні висловлюють занепокоєння з приводу втручання науковців вже не лише в природу, а в найсвятішу її таємницю - народження людини. Інші ж - одержимі ідеєю, якщо не безсмертя, то хоча б гарантованого ''ремонту'' свого тіла за будь-яких катастрофічних обставин - щиро вірять і прагнуть швидше наблизити таку чудо-подію. На перший погляд, тут немає суперечності. Метод клонування людей обіцяє в перспективі можливість радикального лікування усіх захворювань людини методом заміщуваної терапії. Тобто, за бажанням конкретної людини, з її клітини, можуть виростити декілька біологічних копій і весь час підтримувати їх біологічне життя для того, щоб у разі потреби (невиліковних хвороб чи пошкоджень будь-яких внутрішніх органів чи частин тіла) мати повний ''запасний комплект'' біологічних складників цієї людини. Найперша перепона для свободи виникає у зв'язку з питанням, хто реально може скористатися клонуванням. В умовах ринкової економіки життя, з просто найвищої моральної цінності, стає, водночас, конкретним ринковим товаром високої ціни. Хто за нього як сплатить, так і проживе. Кому невідомий той факт, що багаті люди живуть довше, ніж бідні, що середня тривалість життя у розвинутих країнах набагато вища, ніжу країнах, які розвиваються. Другою перепоною для свободи є питання про те, як поведуть себе дві сторони, що мають різні можливості з приводу клонів. Чи не стане клонування тією точкою біфуркації, з якої людство почне новий відлік своєї історії? Холоднокровно подивимося правді в очі і уявімо собі майбутнє клонування людини хоча б через тридцять-сорок років. Спочатку люди в своїй масі з інтересом констатуватимуть появу довгожителів, які, безумовно, належатимуть до заможних верств суспільства, - бізнесменів, політичних діячів, рок-зірок, модних, високооплачуваних адвокатів, лікарів, авторитетів кримінального світу тощо. Досить швидко стане відомим секрет їхнього довгожительства. Обиватель із жахом дізнається, що існує і процвітає нелегальний бізнес клонування людей. Заможна еліта наймає підпільні лабораторії, в яких вирощуються їхні копії -біологічні, позбавлені свідомості, на всі випадки життя - від захворювання на рак і аж до каліцтва в автокатастрофах. Поміркуємо, що може статися далі. У людській душі закладене глибоке почуття і прагнення до рівності. У ній ще первісною сокирою з каменю було вибито незнищуваний напис: ''Усім - порівну''. Однак прагнення виділитися, відмежуватися, одержати якнайбільше також властиве людській натурі. Суперечливе співвідношення рівності і нерівності є серцевиною концепцій справедливості, які історично змінювали одна одну. Що ж саме через кілька десятиліть будуть розуміти під справедливістю, з одного боку, багатії, а з іншого -історично знедолена більшість населення тієї чи іншої країни, а то й планети в цілому? І, насамкінець, третя перепона для людської свободи знаходиться у науковій свавільності, що може привести взагалі до втрати будь-якої свободи. Сучасний стереотип всемогутності науки, яка все знає, все вміє і все передбачає, має бути зруйнований і змінитись більш реалістичним уявленням про дійсні можливості і дійсні межі сучасних наукових досліджень. Ейфорія, викликана значним науковим відкриттям -розшифруванням Карти геному людини, роботи над яким велися з 1998 року (на початку 2001 року було повідомлено про розшифрування геному людини її ДНК, що входять у склад усіх 23 пар хромосом клітинного ядра), сьогодні змінюється більш реалістичним поглядом на можливості та існуючий рівень знань сучасної науки. Надії все пояснити як наслідок дії окремих генів (не тільки спадкові хвороби, а й окремі якості людини - такі, скажімо як старіння, агресивність тощо, і навіть поведінку людини) не справдилися. Все виявилося значно складнішим. Була поставлена не тільки проблема складності багатоклітинного організму, з якої випливає, що існують рівні складності, з яких рівень клітини - нижчий, що залежить від вищих, та й на цьому рівні для науки залишається багато невідомого. Спрощені уявлення, що відповідні гени «кодують» певні властивості організму, змінилися розумінням, що складним є вже рівень клітини, але й він не визначає властивості організму. Для багатоклітинних організмів надзвичайно важливим є рівень взаємодії клітин, при цьому необхідно приймати до уваги мутації клітин і геному протягом індивідуального розвитку. Пропаганда ''Геному людини'' на публіку створює викривлену картину, буцімто знання ДНК чи молекулярної структури гена вирішує усі проблеми. Тепер йдеться про крах концепції ''один ген - один фермент'', показано, що один ген кодує по меншій мірі 55 різних інформаційних РНК і теоретично може кодувати майже 38 тисяч. Сьогодні, коли визнано, що один ген створює багато продуктів, одні з яких процес прискорюють, а інші навпаки; коли клітину розглядають як ''network'' - складний механізм прийняття сигналів, що передаються в ядро, і коли мережа включає багато генів одночасно, гово-ити про детермінацію генами певних властивостей організму та його поведінки стає важко: ''варіабельність приглушує все, що ''говорять'' гени і тільки дуже сильні генетичні ефекти пробиваються крізь цей шум. Сьогодні йдеться про кризу методології редукціонізму: вже зрозуміло, що дію складної системи не можна розглядати як наслідок дій окремих ''фундаментальних'' елементів. З дії генів неможливо ''вивести'' ні окремі властивості людини, ні її поведінку. Не можна казати, що гени визначають поведінку. Можна казати, що, наприклад, поведінка корелюється різними варіантами одного гену, при цьому в одній популяції ця кореляція може бути присутня, в іншій - ні. Отже, зв'язок геноповедінки стикається з виявленими рівнями складності (клітини і взаємодії клітин), з усвідомленням складності механізмів, що відбуваються в клітині. Зрозуміло, що постановка проблеми не може обмежитися концепцією природного розвитку людини - зведенням людини до біологічної істоти, до організму. Пов'я-заність сутності людини з соціальним, духовним вимірами суспільного життя, суспільною діяльністю та соціальною інституціалізацією суспільства роблять неможливим і обмеженим суто технократичний підхід до клонування людини. У соціальному і культурному контексті зв'язок з біологічним, організмовим виступає як тілесність людини, що сама стає фактом соціального і культурного контролю, вироблення культурних смислів та інтерпретацій тілесності. Використана література
|
|
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ І ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА КОМП’ЮТЕРНИХ... «ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ І ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ» |
17. Нагальні проблеми державного будівництва в Україні. Складнощі... Для того, щоб виявити головні тенденції розвитку та перспективи переходу (транзиту) до демократичного суспільства в Україні, треба... |
|
Викладач Палєєва Ю. С «Проблеми й перспективи розвитку Європейського Союзу. Взаємовідносини Україна-ЄС» |
МЕТОДИКА СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НАЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Постановка проблеми Постановка проблеми. У ХХІ сторіччя людство ввійшло у стадію розвитку, яке одержало назву постіндустріального або інформаційного... |
|
«Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні»,... «Круглий стіл» у форматі web-конференції на тему «Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні», у якому... |
DO11 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В СВІТІ ТА В УКРАЇНІ У статті робиться історичний екскурс для визначення ролі людського капіталу. Розглядаються негативні фактори розвитку людського капіталу... |
|
Металургійний комплекс. Чорна металургія Очікувані результати: учень: 1 називає галузі, що входять до металургійного комплексу, найбільші підприємства та їх типи, проблеми... |
Урок вивчення нового матеріалу Тема. Харчова промисловість. Галузевий склад харчової промисловості. Фактори розміщення галузей, їх географія. Проблеми і перспективи... |
|
Глобальні проблеми людства. Міжнародні соціальні проблеми реферат українською Процес взаємодії суспільства і природи дійшов такої кількісної і якісної межі коли виник феномен взаємодії всього людського суспільства... |
Філософські проблеми і дисципліни Воно є джерелом основних філософських проблем та філософських дисциплін. До найпоширеніших належать проблеми, що таке світ, буття,... |