Автор-упорядник: Хоменко Любов Василівна Посада: вчител ь світової літератури та російської мови

Скачати 0.52 Mb.

Назва	Автор-упорядник: Хоменко Любов Василівна Посада: вчител ь світової літератури та російської мови
Сторінка	2/4
Дата	06.03.2016
Розмір	0.52 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Література > Документи

1 2 3 4

Пушкін у Києві

Взимку 1820/21 року Пушкін, не дивлячись на заборону, прибув до Києва. Величезне враження на поета справили Софійський собор,Києво-Печерська лавра.

Києво-Печерська лавра Софійський Собор

Пушкін зацікавився подіями епохи Петра І, долею історичних постатей. Згодом враження, пережиті поетом,лягли в основу сюжету поеми “Полтава”. Відвідання могили князя Олега надихнули на створення “Пісні про віщого Олега”.

«Полтава».

Петро I перед битвою

Пушкін в Одесі

«Я жил тогда в Одессе пыльной

Там долго ясны небеса,

…Там все Европой дышит, веет,

Все блещет югом и пестреет

Разнообразностью живой»

(А.С. Пушкин «Отрывки из путешествия Онегина»)

Навесні 1823 року друзі поета домоглися його переведення до Одеси.

Тринадцять місяців прожив О.С. Пушкін в Одесі.
С

аме тут він написав понад 30 ліричних творів, завершив роботу над поемою “Бахчисарайський фонтан”, створив два з половиною розділи роману “Євгеній Онегін”. Поет багато працює: читає Овідія, Данте, Гете та ін.

Види міста часів Пушкіна

В Одесі Пушкін уперше відчув справжнє кохання…

Історики називають імена трьох жінок, з якими пов’язано ім’я Пушкіна в Одесі: Амалію Різнич, Кароліну Собаньську та Єлізавету Воронцову.

Амалія Різнич

З Різнич дослідники пов’язують вірші Пушкіна "Ночь", "Простишь ли мне ревнивые мечты", "Под небом голубым страны своей родной…", "Заклинание", "Для берегов отчизны дальней…". Малюнок Пушкіна

Кароліна Собаньська

Вона справила на поета незабутнє враження. У Києві вона, як комета, спалахнула на його обрії та зникла. Але не назавжди – поет несподівано зустрів її в Одесі. Зустрічаючись в Одесі, вони розмовляли про літературу, а це означає, що поет цінував її розум та смак.

З Кароліною Собаньською дослідники пов’язують вірші Пушкіна "Что в имени тебе моем", "Я вас любил" та ін.
Єлізавета Воронцова

Г

либоке та щире почуття до Воронцової поет висловив низкою віршів: "Желание славы", "Сожженное письмо", "Талисман", "Храни меня, мой талисман".

Перед від’їздом Пушкіна з Одеси Єлізавета Воронцова подарувала йому на пам’ять перстень-талісман. Восьмикутний сердолік, який прикрашав його, мав давній надпис, який Пушкін та Воронцова вважали заклинанням, яке здатне зберегти від ударів долі. Пушкін ніколи не розлучався з перснем, який був на його руці і в день дуелі.

Із травня 1820 р., коли двадцятирічний Олександр Пушкін їхав через Київ до місця своєї висилки — Катеринослава, надалі, з осені того самого року до кінця липня 1824-го, спершу дорогою на Північний Кавказ, а потім, замешкавши в Одесі й мандруючи Україною, мав безліч нагод живого спілкування з ліричною українською природою, з українцями.
В Одесі у Пушкіна склалися непрості стосунки з графом М.С. Воронцовим…

Воронцов створює про Пушкіна негативну думку, звинувачує його в «совершенной лености», не зупиняється перед стеженням за поетом, доносами та скаргами на нього.

«Не странно ли, что я поладил с Инзовым, а не мог ужиться с Воронцовым; … он начал вдруг обходиться со мною с непристойным неуважением» (А.С. Пушкин. Из письма)

29 липня Пушкіна звільняють зі служби та переводять на постійне проживання до садиби батьків – Михайлівського – під наглядом поліції.

Можливо, що саме в липні Пушкін написав епіграму на Воронцова:

Полу-милорд, полу-купец,

Полу-мудрец, полу-невежда,

Полу-подлец, но есть надежда,

Что будет полным наконец.

Від’їжджаючи, Пушкін прощався з усім, що залишав на Півдні…

«Прощай, свободная стихия!

В последний раз передо мной

Ты катишь волны голубые

И блещешь гордою красой»

(А.С. Пушкин «К морю»)

І.К. Айвазовський. «Прощание Пушкина с морем»

Картина «Пушкин на берегу Черного моря» була створена І. К. Айвазовським в рік 50-річчя з дня загибелі О. С. Пушкіна. У той же рік була написана й друга – "Прощание Пушкина с морем", над якою І. К. Айвазовський працював разом з І. Е. Рєпіним. (Рєпін писав у цій картині постать Пушкіна, Айвазовський – пейзажний фон).

І. К. Айвазовський.«Пушкин на берегу Черного моря»

В Україні свято шанують місця, пов’язані з іменем поета

Пам’ятники О.С. Пушкіну встановлені в багатьох містах і селах: Алушті, Бахчисараї, Бердянську, Болграді, Гєнічеську, Глухові, Гурзуфі,Дніпропетровську,Донецьку,Євпаторії,Жмеринці, Полтаві,Кам’янці, Каховці, Києві, Кіровограді, Конотопі, Кременчуці, Маріуполі, Мелітополі, Місхорі, Миколаєві, Одесі, Сімферополі, Тернополі,Ужгороді, Феодосії, Харкові, Чернівцях, Шполі та ін.

ерекладати О.С.Пушкіна українські поети стали ще за його життя.

Максим Рильський зазначав, що не міг би назвати жодного українського поета, який би не відчув на собі подиху пушкінського генія…

Перший український переклад творів Пушкіна українською мовою зробили Л. Боровиковський та Є. Гребінка, а згодом український письменник О. Шпигоцький переклав уривок з “Полтави” під назвою “Марія”. Пізніше переклади творів Пушкіна робили М.Старицький, С. Руданський, І.Франко, П.Грабовський, Панас Мирний.

Вже перекладено всю творчу спадщину поета: поеми, лірику, прозу, драматургію, казки, роман у віршах “Євгеній Онєгін”. Тож великий російський поет повною мірою належить і українському читачеві.

ДОРОГАМИ МАНДРІВОК О.С. ПУШКІНА ПО УКРАЇНІ

Мало хто знає, що О.С. Пушкін впродовж 1820-1824 років, подорожуючи по Україною, подолав 5760 км та проїхав через 132 населені пункти, з якими детально ознайомився.

О.С. Пушкін особливо полюбляв мандрівки і ретельно до них готувався. Заздалегідь від заводив „дорожные тетради”, куди записував усе цікаве і робив детальні замальовки. Під час мандрівок він користувався матеріалами очевидців, спогадами. У своїх записках він дає стислі, але дуже чіткі характеристики місць, якими проїжджав. Зазначу, що проїжджав він повільно (кіньми) і мав багато часу для осмислення. Багато творів О.С. Пушкіна, як і його рецензії, у заголовках містили терміни „мандрівка”.

О.С. Пушкін не лише ознайомився з культурною спадщиною України, а і створив ескіз карти України та дав характеристику цього краю: „Климат там мягок, земля плодородна; страна в своей западной части покрыта лесом. На юге тянутся огромные равнины, пересекаемые широкими реками, где путешественник не встретит ни леса, ни холма”.

Першу мандрівку О.С. Пушкин здійснив у 1820 році, коли він 17 травня на кур’єрській кінній трійці виїхав із Петербурга до Катеринослава (нині - Дніпропетровськ). Він їхав до місця своєї роботи у канцелярії головного попечителя колоністів Південного краю генерала І. Інзова.

З Україною він розпочав знайомитися з Чернігівщини (Добрянка, Чернігів, Ніжин, Прилуки). На чернігівських землях він побачив іншу країну, відмінну від метрополії. Замість брудних і ,... со скотским образом жизни русских деревень”, він побачив чисті, з біленькими хатинками, села. Кругом чулася мелодійна мова.

Чернігів його вразив унікальними пам’ятками: Спасо-Преображенський (ХІ ст.), Борисоглібський (ХІІ ст.), Успенський (ХІІ ст.) собори та Іллінська (ХІІ ст.) церква.

На другий день О.С. Пушкін потрапив до міста, на вулицях якого чулася мова різних народів. Це був Ніжин (1078) – міжнародний торговельний центр. Місто було висококультурним центром – діяло три гімназії, 18 повітових училищ, 88 церковно-парафіяльних та понад 40 приватних шкіл і пансіонатів. О.С. Пушкін був свідком відкриття Гімназії вищих наук (1820).

Далі його шлях пролягав Полтавщиною (Пирятин, Лубни, Хорол, Кременчук). У Кременчуці він вперше побачив величний Дніпро. Річка поета зачаровувала і він з особливом захопленням виклав це у поемі „Руслан і Людмила”.

Тут він переправився через Дніпро і прибув до Катеринослава. Місто його не вразило. Місто лише забудовувалося. Нагадаю, що у 1784 році Катерина ІІ надала місту статус губернського і будівництво його було перенесено з лівого берега Дніпра на правий. Околиці міста і острови на Дніпрі Катерина ІІ подарувала графу Потьомкіну, який пізніше став намісником Новоросії.

Г. Потьомкін вважав, що Катеринослав повинен стати центром Нового краю, третьою столицею імперії, одним з найбільших і найкрасивіших міст Росії. Він запросив кращих архітекторів, але його мрії не здійснилися. Місто залишилося невеликим, вулицями якого бродили тварини та у калюжах лежали свині. Таким його побачив О.С. Пушкін. Лише після побудови у 1884 році залізниці, місто почало швидко розвиватися.

У місті поет прожив декілька днів і з дозволу генерала І. Інзова приєднується до обозу генерала м. Раєвського, який подорожував з сім’єю на Кавказ. Шлях екіпажів пролягав правим берегом Дніпра до Олександрійської фортеці (нині – Запоріжжя).

Мандрівники милувалися надзвичайним звуженням Дніпра біля Кодацького порогу, де вода спадала вниз з гучним та страшним шумом. Особливе відчуття страху у мандрівників було біля порогу Ненаситецький (Ненаситець, Дід), де вода особливо була небезпечна і часто забирала не лише човни, але і самих човнярів, які волоком перетягували їх тут. Поїздка берегом Дніпра дозволяла мандрівникам спостерігати за вмілими діями віслярів, які перетинали усі дев’ять порогів (Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Вовнизький, Будильський, Лишній, Вільний) і приставали до острова Хортиця. Біля Хортиці через Кічкаську переправу екіпажі переправились на лівий берег Дніпра.

О.С. Пушкін слухав розповіді про походи київських князів, які збиралися тут, щоб йти на половців чи на битву з татарами на річці Кальці. Він дізнався, що візантійський імператор Костянтин Багрянородний знав про Хортицю під назвою „острів Св. Георгія”.

Про враження О.С. Пушкіна і м. Раєвського відомо зі спогадів останнього: „Здесь Днепр (о. Хортица) только что перешел свои пороги; посреди его каменные острова с лесом; весьма возвышенные берега также местами лесные, словом, виды необыкновенно живописные; я мало видел в своем путешествии, кои мог бы сравнить с оными”.

О.С. Пушкін сидів під столітніми дубами, під якими ішла торгівля та приносили вдячні жертви богам. Про особливе враження на О.С. Пушкіна від столітніх дубів читаємо в поемі «Руслан і Людмила”:

У лукоморья дуб зеленый;

Златая цепь не дубе том:

И днем и ночью кот ученый…

Відносно дуба О.С. Пушкин відмічав і у інших поезіях:

Гляжу ль на дуб уединенный,

Я мыслю: патриарх лесов

Переживет мой век забвенный,

Как пережил он век отцов.

Краса Дніпра з його неперевершеними притоками, островами та розпо-

віді старожилів надихнули поета на створення поеми „Брати-розбійники”. Від Хортиці маршрут мандрівників пролягав до Маріуполя (Комишуваха, Оріхів, Кінські Роздори, Більянка, Мангуш).

Безкраї степи та багаті рибою річки (Конка, Орель, Молочна, Берда) були предметом вражень. Отари овець тонкорунних порід випасалися в економіях Кочубея, Воронцова, Франка, Бродського. Про українські багатства Кочубея написав О.С. Пушкін у поемі „Полтава”:

Богат и славен Кочубей,

Его луга необозримы;

Там табуны его коней

Пасутся вольны не хранимы.

Про красу Українських червневих ночей поет писав:

Тиха украинская ночь.

Прозрачно небо. Звезды блещут.

Своей дремоты превозмочь

Не хочет воздух. Чуть трепещут

Серебристых тополей листы.

Подальший шлях О.С. Пушкіна з Маріуполя пролягав берегом Азовського моря до Таганрога і далі – річка Дон та Кавказ. Частину поїздки мандрівники провели знаменитим Муравським шляхом, який прямував з кримського Перекопу на землі Брянщини та Курщини. Цей шлях йшов по водорозділу приток річок Дніпра, але не перетинав жодної з них. Цим шляхом татари постійно нападали на Україну. Екіпажі мандрівників постійно оминали валки чумаків, а їх шлях часто пересікали табуни диких тарпанів, стада косуль, сайгаків. Це було Дике поле, місця козацьких звитяг .

Зустріч з річкою Дон О.С. Пушкін змалював так:

Блеща средь полей широких,

Вон он льется!...Здравствуй, Дон!

От сынов твоих далеких

Я привез тебе поклон.

З Кавказу О.С. Пушкін повертається на Україну, перетнувши Керченську протоку і ступивши на землі Криму, відмічає: „Из Азии переехали мы в Европу на корабле”. О.С. Пушкін знайомився з пам’ятниками Керчі, Кафи, Гурзуфа, про що написав: „Проснувшись, увидел картину пленительную: разноцветные горы сияли; … тополи, как зеленые колонны, стройно возвышались…, справа огромный Аю-Даг…, а кругом синее, чистое небо, и светлое море, и блеск и воздух полуденный…”

Про свої кримські враження О.С. Пушкін згадує у статті „Уривок із

листа до Д.” Природа Криму настільки вразила поета і надала наснаги, що він думав лише віршами. У Гурзуфі О.С. Пушкін закінчив поему „Кавказький бранник”.

У Криму О.С. Пушкін знайомиться з Бахчисараєм. Атмосфера ханського палацу, перекази про Манглі-Гірея та полонену Марію Потоцьку особливо вплинули на поета, що зумовило написання поеми „Бахчисарайський фонтан”.

У кінці вересня 1920 року О.С. Пушкін полишає Крим і направляється до Одеси південною частиною України (Чаплинка, Каховка, Херсон, Миколаїв). Місто кораблів – Миколаїв розміщувався на лівому березі великого і красивого Бузького лиману, на півострові , при злитті рік Південного Бугу та Інгулу. Ширина лиману сягала біля двох кілометрів. Миколаїв називали „джерельним містом” за велике скупчення джерел, особливо на правому березі Бугу. Місто розпочало життя з дачі Фабрі, яку перейменовано у Спаськ. Засновник міста Потьомкін розчистив сильні джерела у Спаську, воду яких по жолобах направив до фонтанів новозбудованого палацу і альтанки у турецькому стилі. Приїжджі іноземці стверджували, що це урочище за своєю красотою і мальовничістю перевершує уславлені європейські куточки. У всій красі це урочище спостерігав і О.С. Пушкін.

З Одеси через Дальник, Кучурган, Тираспіль О.С. Пушкін направляється до Кишинева, куди переїхала канцелярія генерала І. Інзова, який був призначений намісником у Бессарабії.

О.С. Пушкін їхав відомим Молдавським (Покутським) шляхом, який направлявся до Молдавії, Прикарпаття і Львова. Від місцевих жителів поет дізнався про грабіжницькі набіги татар цим шляхом та про славні сторінки козацького життя. Початок поїздки припадає на вересень і початок жовтня, коли навколо шляху селяни збирали урожай та готувалися до зимівлі.

У листопаді О.С. Пушкін отримав дозвіл від І. Інзова поїхати до маєтку Раєвських-Давидових у Кам’янку. Його поїздка проходила відомим Кічманським шляхом, який відокремлювався від Чорного (Шпаків, Чорна-Усла) шляху. Поет проїхав Дубосари, Балту, Ольвіопіль, Лису Гору, Піщаний Брід, Злинку, Новомиргород, Баландіно. Переправляючись Кучманською переправою через Південний Буг (Ольвіопіль – нині Первомайськ Миколаївської області), О.С. Пушкін спостерігав за річкою, яка належала козакам. Козаки її називали „Славною”. Тут знаходилися рибні заводи козаків (гарди на Бузі). Буг був у цьому місці таким же красивим, як і Дніпро. На цьому проміжку він мав 21 поріг з найбільшим Запорізьким порогом.

Очевидець часів мандрівки О.С. Пушкіна так описав цей поріг: „Цей поріг – зовсім не те, що на Дніпрі. Уявіть собі велетенську скелю, висотою саженів близько п’ятнадцяти, шириною саженів близько десяти, яка, наче штучний міст, перекинута з одного берега на другий, - це й буде Запорізький поріг на Бузі. Вода, що несеться по річці, зустрівши на своєму шляху незбориму перепону у вигляді Запорізького порога, кидається праворуч і ліворуч, в обидва береги, розмиває для себе невеликі жолоби поміж скель і з жахливим ревінням поривається вперед. Для повної картини уявіть ще собі величезну скелю, втричі вищу за ту, що простяглася впоперек річки, яка стоїть з лівого берега Бугу напроти самого порога і носить назву Протичанської скелі (40 км). З неї, як з висоти пташиного польоту, відкривається пречудовий вид на всю страшну пучину, яка називається Запорізьким порогом”.

О.С. Пушкін проїжджав біля географічного центру території України (Добровеличівка Кіровоградської області) та знаменитим скіфським чотирикутником, в межах якого захований котел, який був виготовлений із кінчиків стріл скіфських воїнів.

У Кам’янці О.С. Пушкін долучився до декабристів, членів „Південного товариства”. Козацький дух вольності, здобутки козаків та їх ідеї були впливовими не лише на українську інтелігенцію, але і на російську.

До середини березні 1821 року поет перебував у Кам’янці. Разом з господарями поет вирушив до Києва (Сміла, Городище, Корсунь, Богуслав, Гребінки, Васильків, Віта) на контрактовий ярмарок (січень-лютий). Враження від центральних районів України та Києва поет виклав у поемах „Полтава”, „Гавріліада” та вірші „Пісня про віщого Олега”.

У грудні місяці 1921 року О.С. Пушкін мандрував півднем Бессарабії (у маєток підполковника І. Ліпранді). Він проїхав ряд населених пунктів (Бендери, Каушани, Акерман, Шабо, Татарбунари, Ізмаїл, Болград). Він не лише ознайомився з історією цього краю, але і вніс корективи у опис Бучацького степу, який було вперше зроблено Моро де Брозе (1711).

У листопаді 1822 р. О.С. Пушкін зробив другу мандрівку до Кам’янки, але дещо іншим шляхом (Сміла, Шпола, Звенигородка, Тальне, Умань, Гайсин, Брацлав, Тульчин, Овідіопіль, Балта, Дубосари). При цьому він зробив велике коло, щоб детальніше ознайомитися з Україною. У Тульчині О.С. Пушкін спеціально зустрівся з П. Пастелем, відомим діячем декабристського руху в Україні.

З липня 1823 року О.С. Пушкіна переводять на службу до Одеси, у розпорядження Новоросійського генерал-губернатора графа м. Воронцова. Майже рік поет жив у цьому місті. Місто та море справили велике враження на поета, що знайшло відображення у багатьох його творах. Це, перш за все, віршований роман „Євгеній Онєгін”, особливо розділ „Уривки із мандрівок Онєгіна”. Між О.С. Пушкіним і м. Воронцовим не склалися стосунки і поета перевели до батьківського маєтку. У кінці липня 1824 року поет залишає Одесу і прямує через Бобринець, Компаніївку, Єлисаветград (нині - Кіровоград) до Кременчука і далі знайомою дорогою (Хорол, Пирятин, Ніжин, Чернігів, Добрянку) за межі України. 15 серпня 1824 року О.С. Пушкін попрощався з Україною. Подальший період заслання поет (до 1826 року) провів у маєтку батька с. Михайлівське (Псковщина).

Слід зазначити, що молоді роки (21-25 років) перебування О.С. Пушкіна в Україні були сприятливими для відчуття ним ідей визвольної боротьби козаків, високої української культури, краси краю. Він навіть думав віршами, насиченими українською культурою. В Україні він написав кращі свої вірші, поеми „Руслан і Людмила”, „Кавказький бранець”, „Брати-розбійники”, „Бахчисарайський фонтан”, роман у віршах „Євгеній Онєгін”. Він розпочав у Одесі, а потім закінчував у Михайлівському поему „Цигани”, трагедію „Борис Годунов” та віршовану повість „Граф Нулін” тощо. Все це було написано під впливом реального баченого в Україні, козацького волелюбства та дружби з декабристами.

Найбільш волелюбні мотиви поет висловлює у поемі „Кавказький бранець”, а ідею свободи та моральну вищість людини з народу над внутрішнім пустим самозвеличенням – у „Циганах”.

Поєднання мотивів романтичного і героїчного являє поема „ Полтава”, а значення народу і його роль в історичному процесі висвітлює трагедія „Борис Годунов”.

По-різному можна ставитися до творчості О.С. Пушкіна, особливо українській інтелігенції. Це перш за все за його ставлення до Мазепи у поемі „Полтава”. Слід перенестися у той час, коли жив О.С. Пушкін і на яких ідеях він виховувався. Це Полтавська битва та війна 1812 р. Битва під Бородіно була ганьбою Росії, про що відзначають фахівці всіх країн, але і донині все подається звеличено.

О.С. Пушкін був передовсім людиною, якій властиво помилятися та не в усьому розумітися.

Т. Г. Шевченко любив твори О.С. Пушкіна, вірші цитував напам’ять. Про знайомство з творами поета, Т. Г. Шевченко згадував у щоденнику. В його повістях і листах зустрічаються посилання на Пушкіна. До творів Пушкіна Т.Г. Шевченко звертався і як художник (акварель-ілюстрація до „Полтави”). Слід зазначити, що становлення великого російського поета відбувалося під безпосереднім впливом його перебування в Україні та глибоким ознайомленням з культурою та побутом українського народу.

С.К. Рудик, академік

«Моїм рідним у Парижі важко було уявити,

1 2 3 4

Схожі:

Автор-упорядник: Хоменко Любов Василівна Посада: вчител ь світової літератури та російської мови Сьогодні, коли наша молода держава розбудовується, на уроках зарубіжної літератури, особливо в старших класах, стали надзвичайно...	Автор-упорядник: Хоменко Любов Василівна Посада: вчител ь світової літератури та російської мови Сьогодні, коли наша молода держава розбудовується, на уроках зарубіжної літератури, особливо в старших класах, стали надзвичайно...
Автор-упорядник: Хоменко Любов Василівна Посада: вчител ь світової літератури та російської мови Сьогодні, коли наша молода держава розбудовується, на уроках зарубіжної літератури, особливо в старших класах, стали надзвичайно...	Бикова К.І., Кошкіна Ж. О Державна підсумкова атестація зі світової літератури, російської мови і літератури у 2012/2013 н р
Видавництво Міністерством освіти і науки України з російської мови та світової літератури для використання у	Литература (русская и зарубежная) (автор Е. В. Волощук) Контроль і керівництво за викладанням російської мови та зарубіжної літератури в загальноосвітніх школах
Кафедра гуманітарної освіти Навчально-методична лабораторія російської... Матеріали лекції «Численні можливості задоволення освітніх проблем учня засобами навчального предмету в школі життєтворчості»	Урок світової літератури у 5 класі Девда Марія Іванівна учитель світової... Мета: ознайомити учнів із самобутньою культурою Японії, розвивати навички самостійного пошуку потрібної інформації, вміння донести...
Конспект уроку зі світової літератури у 6 класі Мета уроку: познайомити учнів з життям та творчістю Ч. Діккенса, з історією створення повісті та особливостями «різдвяних оповідань»;...	Проблеми аналізу художнього твору на уроках світової літератури в школі Як зазначається у пояснювальній записці до програми із світової літератури, основна мета предмета – «залучити школярів до скарбниці...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання