|
Скачати 55.44 Kb.
|
15-22 грудня 2006 РRОЄВРОПА Володимир ПАВЛІВ ЄВРОПЕЙСЬКЕ ЗАДУП'Я "... ТА НЕ З МОСКАЛЯМИ» ПОГЛЯД УКРАЇНЦЯ НА РОСІЯНИНА Ні для кого, здається, не є таємницею, що здомінований проросійськими регіоналами, комуністами та соціалістами український парламент прагнув усунути від виконання обов'язків міністра закордонних справ Бориса Тарасюка передусім за його нелюбов до Росії. Більш того, депутат квапилися відправити Тарасюка у відставку саме до запланованого на кінець грудня візиту в Україну російського президента Путіна. Такий собі холуйсько-вірнопідданський подарунок. Багата уява публіциста навіть вимальовує кілька самозадоволених блюдолизьких фейсів біля телефону, котрі доповідають Кремлю, що "программа-мінімум виполнєна". Авторові цих рядків доля міністра Тарасюка насправді є більш ніж байдужою. Але покарання українського чиновника за нелюбов до Росії чи росіян глибоко мене обурює. Тим більше, що ця нелюбов є своєрідним запо-том наших предків. Наш народний поет-пророк Тарас Григорович Шевченко недвозначно заповів нам: "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями", як показує кілька віковий досвід, Шевченко мав рацію. "Шевченко бил только талантлівим поетом, а вот Пушкін бил генієм", - неодмінно скаже вам традиційний русофіл чи русофон. Весь світ знає велику російську культуру за іменами Пушкіна, Толстого, Достоєвського, Цехова і багатьох інших. Та й ми знаємо. Проблема тільки в тому, що до нас Росія приходила не з високою поезією чи глибокою прозою, а лише з М-ськими указами Наш народний поет-пророк Тарас Григорович Шевченко недвозначно заповів нам: "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями". І як показує кількавіковий досвід, Шевченко мав рацію. Знаючи собі ціну, Росія хизується своїми злочинами. Але не знаючи цінностей, не вміє просити вибачення за злочини. та Валуєвськими циркулярами: "Нє било, нєт і бить нє может". А якщо росіяни й приносили нам світле слово російського генія, то лише для того, щоб замінити нам слово того ж Шевченка, Франkа, Лесі Українки та багатьох інших важливих для нас мислителів. Коли всеможпиві доброзичливці пхають мені під ніс різноманітні соціологічні опитування, з яких випливає, що багато українців люблять Росію і росіян, я відповідаю - звичайно ж, люблять. Як селянинові, що єдиний вижив з цілого села під час Голодомору, не любити червоноармійця із "заградотряда", котрий його не добив чи не закопав живцем, керуючись гуманним правилом "сам здохне". Як дитині репресованих батьків не любити владу, що забезпечила їй "світле майбутнє" у дитдомі під зміненим прізвищем. Як зекові не любити конвоїра, котрий великодушно лише за "троячку" дозволив напитися води з брудного бачка, нагодувавши перед тим пересоленою тюлькою... Та й узагалі, як казав поет: "Я вас люблю, но странною любовью". Це правда, що не всі царські чи радянські "кати мого народу" були етнічними росіянами. Вони не мали звички показувати своїм жертвам паспорт, але всі вони зверталися до них російською мовою. Тому тим, мабуть, нечисленним росіянам, яким цікава думка українця, я кажу: не поспішай-те вірити в любов українців, бо вона є наслідком страху. Страху часом патологічного, підсвідомого. Не-безпечна це любов. Росія так довго і жорстоко ви-бивала з українців неприязнь, що згодом єдиним виходом для виживання залишилось полюбити її. Полюбити цілком, беззастережно, щоб ні словом, ні поглядом, ні інтонацією, ні гримасою не зрадити глибоко прихованої ненависті. Як казали армійські старшини: "Вот разбудят тєбя ночью, а ти сразу, нє задумиваясь - люблю Россію". Так, я переконаний, що українці в глибині душі ненавидять і бояться росіян. Але ще більше вони бояться у цьому признатись. Втім, росіяни нас теж тихо ненавидять, як і свідомих білорусів. За те, що ми досі не стали повністю "русскімі", за "ізмєну" і т. д., і т. п. А ще за те, що завдяки саме нашим шляхтичам, мислителям та духовним особам вони увійшли колись до грона європейських цивілізованих народів. Звичайно ж, вони як могутня держава і велика нація воліли б приписати все це винятково собі, тобто "вєлічію русского духа". То й приписуйте - Господь з вами. Так ні, вони хотіли б вписати все це ще й у наші підручники з історії. Принаймні такий висновок можна зробити після нещодавніх домовленостей про створення "фахової комісії" для спільної роботи над посібниками історії обох країн. Оскільки з українського боку домовленості досягали "великий гуманітарій" Дмитро Табачник та міністр-соціаліст Ніколаєнко, то не важко уявити, на чию користь буде узгоджувати така "фахова комісія" суперечливі моменти взаємної історії. Та річ навіть не в тому, що про себе росіяни напишуть у наших підручниках, а про нас — у своїх. Наше ставлення до них від цього навряд чи зміниться. На мою думку, українцям взагалі немає сенсу читати книжки про Росію чи росіян. Наше, здобуте власним потом знання, є і без того достатнім, щоб з усіх сил прагнути триматися від Росії якнайдалі. Росія для українців є втіленням анти-Європи. Тієї Європи, про яку один німецький президент сказав, що вона "має знати не лише ціну, але й цінності". ". Росія знає собі ціну, але не знає цінностей. В Україні теж із цим є проблеми, але все ж ми не хочемо бути разом із росіянами спів-відповідальними за Кавказькі війни, за вбивство Політковської у Москві чи "ліквідацію" Литвиненка у Лондоні, за газовий шантаж Європи чи загравання з Іраном і Китаєм. (Не кажучи вже про злочини ленінізму-сталінізму). Бо ми віримо в Бога. Знаючи собі ціну, Росія хизується своїми злочинами. Але не знаючи цінностей, не вміє просити вибачення за злочини. Тому,коли на листопадовому засіданні у Києві Міжпарламентської комісії зі співпраці Верховної Ради України і Федеральних зборів Росії перший віце-спікер Державної думи РФ Любов Слізка заявляє, що її поколінню немає за що і в кого просити вибачення, я думаю — Господь тобі суддя. Не претендуючи на звання "панської нації", українці добре бачать, чим відрізняється "панськість" західна від східної. У Європі панське - це шляхетне, в Росії панське - це хамське. Та все ж наша нелюбов до Росії та росіян здебільшого не має агресивного характеру. Ми можемо тихо тішитись, коли чеченці збивають черговий гелікоптер з російським спецназом, але не думаю, що ми б вітали облогу Москви чи блокаду Петербурга об'єднаними арміями ісламу. Можливо, декому із нас дає сатисфакцію те, що китайці масово підкорюють собі російський Далекий Схід, але тільки ненормальний вітав би, щоб черговим президентом РФ став який небуть Сунь Хунь Вчай. Росія потрібна нам не менше, ніж ми їй. Це прагматичний підхід. Адже, як влучно зазначив президент Ющенко, Росія - наш вічний сусід. І оскільки позбутися такого сусіда неможливо, то треба навчитися з ним безболісно співіснувати. Можливо, навіть дружити. Але любити - це вже вибачте. Хіба би якийсь російський президент став навколішки перед пам'ятником жертвам Голодомору та політичних репресій у Києві і гірко заплакав, а російський народ щиро привітав би цей жест... Але до того над нами завжди тяжітиме пророцтво Шевченка. |
Рабочая программа по учебному предмету «Крымскотатарский язык и литература»... Рабочая программа по крымскотатарскому языку разработана на основе Государственного Федерального компонента государственного стандартного... |
ТЕХНІЧНІ УМОВИ розміщення реклами на ВЕБ САЙТІ Комплект готових матеріалів належить подати мінімум за 7 діб до початку кампанії |
Программа по русскому языку для классов филологического профиля,... Програма для класів універсального та філологічного профілів загальноосвітніх навчальних закладів |
1218 «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім”ям» Рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для визначення допомоги) |
Карлащук В. И. Электронная лаборатория на IBM PC. Программа Electronics... Карлащук В. И. Электронная лаборатория на IBM PC. Программа Electronics Workbench и ее применение. – М.: Солон – Р, 1999, 2004 |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАММА |
ПРОГРАММА Навчальної дисципліни Контролінг |
Программа 13 – 15 января 2012 Тематическая экскурсия по городу:«Від Руси в Украину» Школа старинного танца Хрустальный зал |
Программа: 1 Основные понятия Знать требования техники безопасности и факторы возможного вредного влияния компьютера на состояние здоровья |
Программа «Росток» МЕТА ... |