Сценарій
міської літературної вітальні «Скромний класик»,
присвяченої 200 – річчю від дня народження
українського та російського письменника
Євгена Павловича Гребінки
( Звучить музика В.А.Моцарта
«Ближе к мечте», «Душа»)
Сл. 1 ВЕДУЧИЙ : Історія нещадно кидає у Ріку Забуття людей, які щиро, чесно й натхненно служили рідному народу мало не все життя. Проте тим більшим є моральний обов’язок воскресити у свідомості суспільства пам’ять про цих подвижників, дати їм друге — духовне — життя. Особистість, про яку далі піде мова, здавалося б, добре відома знавцям української історії та культури. (Сл.2)Євген Павлович Гребінка залишився в українській та російській літературах як талановитий, самобутній поет-лірик, автор блискучих байок, що по праву увійшли до «золотого фонду» нашого письменства, визнаний майстер прози, перекладач, белетрист, педагог, видавець, громадський діяч. І все ж таки будьмо відверті: якщо про Гребінку щось і пам’ятає «широкий читач», то перш за все як про творця «Ведмежого суду», «Рибалки» та інших знаменитих байок. Отак і виходить, що чудовий майстер слова вже не одне десятиліття перебуває, по суті, на периферії громадської уваги.
Сл. 3 Коли нам влада бреше без зупинку
І лише гендлярує та краде…
Згадаємо Добродія Гребінку-
Він жив задля Вітчизни та Людей.
(Розповідь біографії Є.П.Гребінки від імені доньки Надії )
НАДІЯ : Я донька Євгена Павловича Гребінки. Звати мене Надія. Народилася я в 1845 році. Коли помер мій батько, я була ще маленькою. Але моя мама дуже багато розповідала мені про нього.
(Сл.4)Народився мій батько на хуторі Убєжище на Полтавщині в сім’ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки. Мати - донька шляхетного пирятинського козака Івана Чайковського.
(Сл.5) Мій батько був старшим в сім’ї серед 8 дітей. Початкову освіту здобув у домашніх умовах. Навчався у Ніжинській гімназії вищих наук, одержав чин 14 класу.
(Сл.6)У званні обер-офіцера був відряджений повітовим дворянством у 8-й резервний Малоросійський полк. Потім батько вийшов у відставку та повернувся до Убєжища. 1834 року він переїздить до Петербурга і працює у комісії духовних училищ, учителем російської мови у Дворянському полку.
В 1844 році обвінчався з моєю мамою Марією Василівною Ростенберг і повернувся до Петербурга. Відкрив своїм коштом у селі Рудці парафіяльне училище для селянських дітей . Починав 8 -томне видання своїх творів. Помер від туберкульозу у 1848 році. Його останніми словами були : «Добре ... було б дома лежати... в Убєжищі, на Україні. Візьміть мене додому. Хай мені заспіває жайворонок степовий у рідному краю...». (Сл 7). Залізнична станція Петрівка, що знаходиться недалеко від місця народження і упокоїла письменника. До 100-річчя від дня народження вона перейменована в 1912 році в місто Гребінку і сьогодні зберігає свою назву. Батько прожив коротке життя — всього 36 років. Та за недовгий вік він встиг зробити собі ім’я як в українській, так і в російській літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври. Я дуже пишаюся своїм батьком.
ВЕДУЧИЙ : (Сл.8) Єдина донька письменника Надія Євгенівна все своє життя прожила у великій бідності. Працювала сестрою милосердя спочатку в Полтавському дворянському приюті, потім в Ізмайлівській богодільні, доглядаючи немічних і хворих. Померла у 1907 році, проживши весь вік одинокою у 62 роки. Один з нащадків Матросів написав у 1899 році вірша, прсвятивши його Надії Гребінці.
Христианка
Себя посвятила ты делу святому,
В жизни наметила цель ты одну:
Давать облегченье страдальцу больному,
Бальзам облегченья лить в душу ему.
Ты всюду приносишь радость живую,
Ты всюду приносишь и мир, и покой.
Ты проповедуешь правду святую,
И всем милосердия служишь сестрой.
ВЕДУЧИЙ : Є дуже цікава та малодосліджена тема, а саме: (Сл. 9) Гребінка і Тарас Шевченко, точніше, роль і місце Євгена Павловича у «шевченковому колі». Є вагомі підстави вважати, що ця роль була особливою. Звернімось лишень до достовірних фактів. Саме Євген Гребінка (Сл.10) (поруч з Іваном Сошенком, Григоровичем-Барським, Мокрицьким) був серед тих українців, без конкретної, самовідданої допомоги яких було б неможливим звільнення Великого Кобзаря з кріпацтва — якраз ці люди зробили тут перший поштовх, залучили до справи впливових російських «партнерів»: (Сл. 11) Жуковського, Брюллова, Венеціанова. Саме Гребінка (і це відомо зі спогадів людей, які знали молодого Тараса) наполегливо дбав про те, щоб ввести вчорашнього кріпака, геніально обдарованого митця до товариства освічених людей Санкт-Петербурга, прагнув створити максимально сприятливі умови, за яких би міг найкращим чином розвиватися його талант.
Найдорожче, що отримував Шевченко від Євгена Павловича, це почуття людської доброти, віра у власні сили і майбутнє. Часто стрічались Тарас Шевченко і Євген Гребінка. Та була одна зустріч – незабутня.
(Сл.12,13 (Катерина),14 (Перебендя),15 (Портрет)
(Інсценізація уривку зустрічі)
ВЕДУЧИЙ : Якби Гребінка нічого б більше не зробив для української літератури, а тільки підготував і видав славетний альманах «Ластівка» (Сл. 16) (1841 рік; це була видатна подія у становленні нашого рідного слова — під однією обкладинкою зустрілись твори Шевченка, Квітки, Куліша, Котляревського, самого Гребінки, Боровиковського, Забіли...) — то й тоді його ім’я заслуговувало б на вдячну пам’ять нащадків. Але ж найбільша перемога «українця» над Гребінкою-малоросом — це, безперечно, його роль у народженні першого видання шевченкового «Кобзаря» (Сл. 17), книги, що створила цілу епоху в духовному житті України. До «Кобзаря» ввійшов вірш «Перебендя» з присвятою Євгену Гребінці.
(Сл. 18)( Слухання твору «Перебендя»- пісня )
ВЕДУЧИЙ : (Сл.19) Євген Гребінка успішно виступав і як прозаїк, автор історичних повістей, нарисів та роману (Сл. 20) "Чайковський", присвяченого подіям визвольної війни 1648−1654 років. Цей роман Іван Франко називав улюбленим твором галицько-руської молоді 60−70-х років. Створено його на основі родинних переказів, оскільки мати Гребінки походила з роду Чайковських. У романі Гребінка зобразив суворе життя козаків, їхню мужність і вірність у дружбі. З теплотою, любов’ю та гордістю за славне минуле свого народу він прагне оспівати Україну.
(Сл.21-22) (Виразне читання уривку з роману «Чайковський»)
(Сл. 23) (Виконання пісні «Казак на чужбине»)
ВЕДУЧИЙ : (Сл. 24) Євгену Гребінці судилося стати найвизначнішим байкарем першої половини ХІХ століття. «Як байкопис, - зазначав Іван Франко, - Гребінка займає перше місце в нашім письменстві».
Створюючи свої байки під безпосереднім впливом Крилова, Є.П.Гребінка зумів виявити власну творчу індивідуальність. В 1834 році вийшла окремим виданням збірка байок «Малороссийские приказки» (27 байок). Майже в усіх його байках хижакам і гнобителям протиставляється звичайний трудівник як уособлення людяності, працьовитості, моральної вищості.
(Сл.25) ( Слухання байки «Лебедь і гуси»)
(Сл. 26-27) (Читання байки «Ведмежий суд»)
ВЕДУЧИЙ : (Сл. 28) Гребінка брав активну участь у літературно-мистецькому житті Петербурга 30—40-х років ХІХ століття, організував відомий на той час салон, де бували визначні діячі української та російської культури. Він був особисто знайомий з Олександром Пушкіним, Іваном Криловим, Володимиром Далем, Григорієм Квіткою-Основ’яненком, Петром Гулаком-Артемовським, Левком Боровиковським. Євген Павлович Гребінка, відомий на той час перекладач, в 1829 році почав працювати над перекладом на українську мову поеми О.С.Пушкіна «Полтава». (Сл 29) В 1838 році видав окремою книжкою переклад поеми «Полтава» з посвятою О. С. Пушкіну.
(Сл. 30,31,32) (Виразне читання уривку з перекладу поеми «Полтава»)
ВЕДУЧИЙ : (Сл.33) Найяскравішою гранню творчості Гребінки є його лірична поезія українською та російською мовами. Поетичний доробок Гребінки російською мовою значно ширший за обсягом і тематикою, ніж українською. Його російські вірші переважно романтичні.
(Виразне читання вірша «Соловей»)
ВЕДУЧИЙ : Широкою популярністю користувалися свого часу романс Гребінки “Черные очи” , вірш “Почтальон”, “Песня” (“Молода еще девица я была...”). Найхарактернішою рисою ліричних поезій Є. Гребінки є тісний зв'язок їх з народною творчістю.
(Сл.34) (Виконання пісні «Помню я еще молодушкой была»)
ВЕДУЧИЙ : Гребінка мав неабиякий поетичний талант. Емоційна наснаженість і щирість більшості його поезій забезпечили їм широкий успіх. (Сл.35) Вірш «Човен» чітко окреслив позицію Є. Гребінки, який дбав про розвиток рідного слова і добробут свого народу.
(Сл.36) (Виразне читання поезії «Човен»)
ВЕДУЧИЙ : (Сл.37) У свій час Євген Гребінка був широко популярний як прозаїк. Його ставили поряд з М.В.Гоголем, пророкували навіть, що він піде далі свого великого земляка. Російська прозова спадщина Гребінки досить значна. В 1827 році він написав перший і єдиний драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись».Велику популярність мали також повісті Гребінки "Приключения синей ассигнации" та "Кулик", в яких він у традиціях гоголівських творів показав жорстоку владу грошей у тогочасному суспільстві. Повість «Пригоди синьої асигнації» свідчила про зростання письменницької майстерності Є.П.Гребінки.
(Інсценізація уривку з повісті «Пригоди синьої асигнації»)
ВЕДУЧИЙ : (Слайд 38)Окремі вірші Євгена Гребінки були покладені на музику і стали народними піснями. Переспівами українських народних пісень були поезії «Казак на чужбине», «Кукушка», «Не калина ль в темном лесе...». Краща з поміж українських поетичних мініатюр − «Ні, мамо, не можна нелюба любить» стала народною піснею.
(Сл.39) (Інсценізація поезії «Українська мелодія )
(Виконання пісні «Ні, мамо, не можна нелюба любить»)
ВЕДУЧИЙ : Зі своєю майбутньою дружиною байкар познайомився у 1842 році під час одного з частих візитів до рідного Убєжища. То була красуня з палкими очима, у яку він закохався з першого погляду. Та дідусь Марії Василівни Ростенберг, так звали ту дівчину, не давав згоди на їхнє одруження. Тоді, щоб хоч трохи заспокоїти вражене серце, Євген Павлович написав вірш «Очи чёрные» (Сл. 40). Українська пісня, яку співає весь світ. Саме українська, бо лише в нашій народній поезії так широко використовується образ очей. Очі в наших піснях – не просто дарунок природи чи батьків, а віддзеркалення душі! Журналіст і поет-лірик Юрій Тараненко дав прекрасний варіант гребінківських «Очей» українською мовою.
(Виконання романсу «Очі чорнії»)
ВЕДУЧИЙ : До пісні додавались нові строфи, її виконували циганські хори, видатні російські співаки (Сл 41) Федор Шаляпін і Борис Штоколов, циганські співаки Валерій Агафонов і Микола Сліченко, американець Луї Армстрон , польський ансамбль «Червоні чарне», іспанець Хуліо і «тріо золотих тенорів» - італієць Лучано Паваротті, іспанці Пласідо Домінго та Хосе Каррерас. В найрізноманітнішому мелодійному оформленні «Очі чорнії» звучать російською, англійською, французькою, іспанською мовами. Вірш Євгена Гребінки – це справжній гімн всеохоплюючому й беззастережному коханню; гімн, який викликав до життя народження пісні, що подолала простір і час!
(Слайд 42) (Виконання романсу «Очи черные» М.Сліченком)
ВЕДУЧИЙ : (Сл. 43) Час, найвищий критерій істинності всього створеного людиною, показав, що написані Гребінкою понад сто років тому твори продовжують доставляти естетичну насолоду, спонукають до роздумів. Його пісні популярні і сьогодні, хоч з дня народження пройшли два сторіччя. Від українських кобзарів Євген Гребінка перейняв пісенний дар і став одним з родоначальників поетів-пісенників. Його до цих пір не можуть поділити Росія і Україна, хоч він і вважається родоначальником української байки.
Ім'ям поета названо вулиці в багатьох населених пунктах Полтавщини (сл. 44), районний центр області (сл. 45). На могилі та в м. Гребінці йому встановлено пам’ятник (сл. 46).
Національний банк України, продовжуючи серію «Видатні особистості України» (Сл. 47), вводить в обіг з 19 січня 2012 року пам’ятну монету номіналом 5 гривень, присвячену поету, прозаїку, автору байок — Євгену Павловичу Гребінці, який ввів в українську літературу такі романтичні жанри — романси, пісні, зокрема неперевершені зразки любовної лірики.
У спадок від письменника нам залишалась його багата творчість. (Сл. 48-49) За 15 років літературної діяльності він надрукував понад 50 повістей, романів і оповідань, поезій та поем, нарисів. (Слайд 50) Він сіяв Добро, залишив добрий слід і заслужив на вдячну пам’ять свого народу.
(Слайд 51) Відекліп. Виконання пісні «Очи черные»
у виконанні Ф.Кіркорова.
Лідія Кушнір,
методист відділу освіти
Каховської міської ради
|