|
|
Скачати 132.33 Kb.
|
|
ВШАНУВАННЯ 135-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГНАТА МАРТИНОВИЧА ХОТКЕВИЧА 31 грудня 2012 році виповнюється 135 років з Дня народження видатного українського письменника, історика, педагога, композитора, бандуриста, мистецтвознавця, етнографа, драматурга, громадсько-політичного діяча. ![]() Ім’я Гната Хоткевича донині служить символом самовідданого служіння національній справі, взірцем успішної і плідної діяльності в її життєстверджуючих царинах. Досягнення Гната Хоткевича в літературі, музиці, етнографії, історії сприяли формуванню засадничих напрямків сучасної української культури, стали джерелом розвитку українського простору в світі. Відзначення ювілею Гната Хоткевича на державному рівні стане для всього українського суспільства ознакою духовного збагачення та відродження забутих національних культурних надбань, які створені славетними українцями. Гнат Хоткевич народився 31 грудня 1877 року в Харкові. Ще в дитинстві Гнат познайомився із сліпим дядьком Павлом, який навчив хлопчика грати на бандурі і з тих пір він не розлучався з бандурою. Вчився Хоткевич у Харківському реальному училищі, яке блискуче закінчив, і потому вступив до технологічного інституту. Після його закінчення молодий інженер влаштувався у технічний відділ Харківсько-Миколаївської залізниці, але навіть там не зміг лишитися осторонь культурного життя: організував перший в Україні робітничий театр, до якого входили працівники залізниці, видав свою першу книжку «Поезія у прозі». 1905 року, під час першої революції, завдяки популярності серед робітників залізниці, Гната обрали головою страйкового комітету й відправили у якості делегата до Москви. Повернувшись до Харкова, Хоткевич опинився у «чорних списках» і змушений був емігрувати до Галичини. Він так надихнувся цим краєм, що написав місцевим діалектом повість «Камінна душа», п’єсу про Довбуша і великий роман про нього, серію оповідань «Гірські акварелі» та «Гуцульські образки». Зблизившись із місцевими мешканцями, Хоткевич створив унікальне явище – Гуцульський народний театр. Згодом письменник оселився в Києві й активно включився до культурно-мистецького життя, зокрема, взявся за втілення своєї давньої мрії: влаштував гастролі Гуцульського театру на Наддніпрянській Україні, організував поїздку з виставою до Москви. За деякий час його все ж затримали й вислали поза межі України – до Воронежа, де він прожив п’ять років – з 1912 до 1917. Після революції письменник повернувся до України зі значним доробком. Він одразу видав перший том «Історії України», завершив і надрукував тетралогію «Богдан Хмельницький» та багато інших творів. У двадцятих роках взявся за тетралогію про життя Тараса Шевченка під назвою «В сім’ї геніїв», працював над перекладами Шекспіра, Мольєра, Гюго та розвідками на тему театру, досліджував українські народні інструменти. Працюючи викладачем літератури в Харківському технікумі, паралельно читав лекції про кобзарів і бандуристів, вів клас бандури в Харківському музично-драматичному інституті, організував робітничий хор та інструментальний ансамбль у одному з прилеглих до Харкова сіл. Крім цього, редагував літературно-громадський тижневик «Гасло» Автор десятків кіносценаріїв. Зіграв у фільмі «Назар Стодоля» роль кобзаря. Хоткевич написав близько 600 музичних творів — романсів, хорів, струнних квартетів, творів великого формату для бандури та оркестру бандур. Його твори «Буря на Чорному морі», «Невільничий ринок у Кафі», «Осінь», «Софрон», «Нечай», «А в полі корчомка», «Про смерть козака бандуриста», «Про Богдана Хмельницького» сьогодні вважаються народними. Хоч чимало композицій Хоткевича були видані за його життя, в 1931 році вони всі були заборонені і виключені з виконавської практики, оскільки Хоткевичу не вдалося уникнути репресій 30-х років. Особливою трійкою УНКВС в Харківській області від 29 вересня 1938 року Гната Хоткевича засуджено до розстрілу за «участь у контрреволюційній організації». Вирок виконано 8 жовтня 1938 року. Реабілітовано Гната Хоткевича 11 травня 1956 року. ![]() Гна́т Марти́нович Хоткéвич (псевдонім Гнат Галайда; 12 січня 1878, Харків — † 8 жовтня 1938, розстріляний) - український письменник, історик, бандурист, композитор, мистецтвознавець ,етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч. Літературна діяльність ![]() Літературну діяльність Хоткевич почав у 1897 році (оповідання «Грузинка» у львівському журналі «Зоря»). Подальші твори його великої літературної спадщини: оповідання «Блудний син» (1898), «Різдвяний вечір» (1899), цикл «Життєві аналогії» (1897—1901), збірка «Гірські акварелі» (1914); протягом 1914-1915 була написана низка оповідань під назвою «Гуцульські образки» (уперше надруковані 1931); повість «Авірон» (1928), роман «Берестечко» та інші. Найвизначнішим досягненням прозової творчості Хоткевича стала романтична повість з гуцульського життя «Камінна душа» (1911), кілька разів перевидавана (у різних редакціях) пізніше. Хоткевич є автором низки драматичних творів, у яких відобразив антифеодальну та національно-визвольну боротьбу українського народу. Багата й тематично різноманітна літературо- й мистецтвознавча спадщина Хоткевича. Серед іншого: «Григорій Савич Сковорода» (1920), низка наукових розвідок проТ.Шевченка, Ю.Федьковича, О. Кобилянську, «Музичні інструменти українського народу» (1930). За радянських часів Хоткевич багато перекладав з світової класики: Шекспіра, Мольєра, Шіллера, Гюґо. Належачи за радянських часів до політично ненадійних і стоячи осторонь тодішніх літературних дискусій, Хоткевич, проте, був одним з найпопулярніших письменників в Україні, про що свідчить поява його «Творів» у 8 томах (1928-32). Але далі знову почалися утиски, внаслідок яких останній його роман «Довбуш» не був надрукований і лишилася незакінчена тетралогія проТ.Шевченка, над якою Хоткевич працював від 1928. Г.Хоткевич у студентській виставі, 1899 ![]() Театральна діяльність і творчістьЩе бувши студентом, Хоткевич організував в селі Деркачах на Харківщині сільський театр (1895). У студентські роки керував студентським театром в Харкові, що роз'їжджав по окраїнах Слобожанщини. В 1903 році заснував перший в Україні робітничий театр, який протягом 3 років дав понад 50 вистав, переважно української класики, українською мовою. Для неї спеціально написав ряд п'єс між ними. На еміграції в Галичині заснував у с. Красноїля (тепер Івано-Франківської області)Гуцульський театр. Для неї спеціально написав п'єси «Довбуш» (1909), «Гуцульський рік» (1910), «Непросте» (1911) та ін. В 1912 році після повернення в Харків відновив діяльність робітничого театру. З інших драматичних творів Хоткевича слід ще назвати «На залізниці» (1925), історичну п'єсу «О полку Ігоревім» (1926) і тетралогію «Богдан Хмельницький» (1929), високо оцінені тодішньою критикою (О. Білецький). Зокрема, в останній частині тетралогії «Переяслав» Хоткевич, супроти офіційної концепції, засудив Переяславську угоду як акт, що призвів до поневолення України Росією. Автор кількох десятків кіносценаріїв. Зіграв у фільмі «Назар Стодоля» роль кобзаря Кирика (1937). Розвідки: «Народний і середньовічний театр у Галичині» (1924), «Театр 1848 року» (1932). Кобзарський виступ на ХІІ Археологічному концерті в 1902 р.
|