|
Скачати 132.33 Kb.
|
ВШАНУВАННЯ 135-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГНАТА МАРТИНОВИЧА ХОТКЕВИЧА 31 грудня 2012 році виповнюється 135 років з Дня народження видатного українського письменника, історика, педагога, композитора, бандуриста, мистецтвознавця, етнографа, драматурга, громадсько-політичного діяча. Ім’я Гната Хоткевича донині служить символом самовідданого служіння національній справі, взірцем успішної і плідної діяльності в її життєстверджуючих царинах. Досягнення Гната Хоткевича в літературі, музиці, етнографії, історії сприяли формуванню засадничих напрямків сучасної української культури, стали джерелом розвитку українського простору в світі. Відзначення ювілею Гната Хоткевича на державному рівні стане для всього українського суспільства ознакою духовного збагачення та відродження забутих національних культурних надбань, які створені славетними українцями. Гнат Хоткевич народився 31 грудня 1877 року в Харкові. Ще в дитинстві Гнат познайомився із сліпим дядьком Павлом, який навчив хлопчика грати на бандурі і з тих пір він не розлучався з бандурою. Вчився Хоткевич у Харківському реальному училищі, яке блискуче закінчив, і потому вступив до технологічного інституту. Після його закінчення молодий інженер влаштувався у технічний відділ Харківсько-Миколаївської залізниці, але навіть там не зміг лишитися осторонь культурного життя: організував перший в Україні робітничий театр, до якого входили працівники залізниці, видав свою першу книжку «Поезія у прозі». 1905 року, під час першої революції, завдяки популярності серед робітників залізниці, Гната обрали головою страйкового комітету й відправили у якості делегата до Москви. Повернувшись до Харкова, Хоткевич опинився у «чорних списках» і змушений був емігрувати до Галичини. Він так надихнувся цим краєм, що написав місцевим діалектом повість «Камінна душа», п’єсу про Довбуша і великий роман про нього, серію оповідань «Гірські акварелі» та «Гуцульські образки». Зблизившись із місцевими мешканцями, Хоткевич створив унікальне явище – Гуцульський народний театр. Згодом письменник оселився в Києві й активно включився до культурно-мистецького життя, зокрема, взявся за втілення своєї давньої мрії: влаштував гастролі Гуцульського театру на Наддніпрянській Україні, організував поїздку з виставою до Москви. За деякий час його все ж затримали й вислали поза межі України – до Воронежа, де він прожив п’ять років – з 1912 до 1917. Після революції письменник повернувся до України зі значним доробком. Він одразу видав перший том «Історії України», завершив і надрукував тетралогію «Богдан Хмельницький» та багато інших творів. У двадцятих роках взявся за тетралогію про життя Тараса Шевченка під назвою «В сім’ї геніїв», працював над перекладами Шекспіра, Мольєра, Гюго та розвідками на тему театру, досліджував українські народні інструменти. Працюючи викладачем літератури в Харківському технікумі, паралельно читав лекції про кобзарів і бандуристів, вів клас бандури в Харківському музично-драматичному інституті, організував робітничий хор та інструментальний ансамбль у одному з прилеглих до Харкова сіл. Крім цього, редагував літературно-громадський тижневик «Гасло» Автор десятків кіносценаріїв. Зіграв у фільмі «Назар Стодоля» роль кобзаря. Хоткевич написав близько 600 музичних творів — романсів, хорів, струнних квартетів, творів великого формату для бандури та оркестру бандур. Його твори «Буря на Чорному морі», «Невільничий ринок у Кафі», «Осінь», «Софрон», «Нечай», «А в полі корчомка», «Про смерть козака бандуриста», «Про Богдана Хмельницького» сьогодні вважаються народними. Хоч чимало композицій Хоткевича були видані за його життя, в 1931 році вони всі були заборонені і виключені з виконавської практики, оскільки Хоткевичу не вдалося уникнути репресій 30-х років. Особливою трійкою УНКВС в Харківській області від 29 вересня 1938 року Гната Хоткевича засуджено до розстрілу за «участь у контрреволюційній організації». Вирок виконано 8 жовтня 1938 року. Реабілітовано Гната Хоткевича 11 травня 1956 року. Гна́т Марти́нович Хоткéвич (псевдонім Гнат Галайда; 12 січня 1878, Харків — † 8 жовтня 1938, розстріляний) - український письменник, історик, бандурист, композитор, мистецтвознавець ,етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч. Літературна діяльність Літературну діяльність Хоткевич почав у 1897 році (оповідання «Грузинка» у львівському журналі «Зоря»). Подальші твори його великої літературної спадщини: оповідання «Блудний син» (1898), «Різдвяний вечір» (1899), цикл «Життєві аналогії» (1897—1901), збірка «Гірські акварелі» (1914); протягом 1914-1915 була написана низка оповідань під назвою «Гуцульські образки» (уперше надруковані 1931); повість «Авірон» (1928), роман «Берестечко» та інші. Найвизначнішим досягненням прозової творчості Хоткевича стала романтична повість з гуцульського життя «Камінна душа» (1911), кілька разів перевидавана (у різних редакціях) пізніше. Хоткевич є автором низки драматичних творів, у яких відобразив антифеодальну та національно-визвольну боротьбу українського народу. Багата й тематично різноманітна літературо- й мистецтвознавча спадщина Хоткевича. Серед іншого: «Григорій Савич Сковорода» (1920), низка наукових розвідок проТ.Шевченка, Ю.Федьковича, О. Кобилянську, «Музичні інструменти українського народу» (1930). За радянських часів Хоткевич багато перекладав з світової класики: Шекспіра, Мольєра, Шіллера, Гюґо. Належачи за радянських часів до політично ненадійних і стоячи осторонь тодішніх літературних дискусій, Хоткевич, проте, був одним з найпопулярніших письменників в Україні, про що свідчить поява його «Творів» у 8 томах (1928-32). Але далі знову почалися утиски, внаслідок яких останній його роман «Довбуш» не був надрукований і лишилася незакінчена тетралогія проТ.Шевченка, над якою Хоткевич працював від 1928. Г.Хоткевич у студентській виставі, 1899 Театральна діяльність і творчістьЩе бувши студентом, Хоткевич організував в селі Деркачах на Харківщині сільський театр (1895). У студентські роки керував студентським театром в Харкові, що роз'їжджав по окраїнах Слобожанщини. В 1903 році заснував перший в Україні робітничий театр, який протягом 3 років дав понад 50 вистав, переважно української класики, українською мовою. Для неї спеціально написав ряд п'єс між ними. На еміграції в Галичині заснував у с. Красноїля (тепер Івано-Франківської області)Гуцульський театр. Для неї спеціально написав п'єси «Довбуш» (1909), «Гуцульський рік» (1910), «Непросте» (1911) та ін. В 1912 році після повернення в Харків відновив діяльність робітничого театру. З інших драматичних творів Хоткевича слід ще назвати «На залізниці» (1925), історичну п'єсу «О полку Ігоревім» (1926) і тетралогію «Богдан Хмельницький» (1929), високо оцінені тодішньою критикою (О. Білецький). Зокрема, в останній частині тетралогії «Переяслав» Хоткевич, супроти офіційної концепції, засудив Переяславську угоду як акт, що призвів до поневолення України Росією. Автор кількох десятків кіносценаріїв. Зіграв у фільмі «Назар Стодоля» роль кобзаря Кирика (1937). Розвідки: «Народний і середньовічний театр у Галичині» (1924), «Театр 1848 року» (1932). Кобзарський виступ на ХІІ Археологічному концерті в 1902 р.Музична діяльність і творчістьВ молоді роки Хоткевич вивчав гру на скрипці у харківського професора скрипки Ільницького і досяг професійного виконавського рівня даючи численні солові концерти скрипкової музики. Рівно ж він вправно володів грою на фортепіано та володів професійними навичками співу співаючи баритоном. Професійна музична підготовка на скрипці допомогла йому засвоїти та удосконалити гру на бандурі та закласти ґрунт для пізнішого створення професійних курсів гри на бандурі. Удосконлена харківська бандура Г.Хоткевича роботи майстра Горгуля .Хоткевич почав вивчати гру на бандурі в 1896 р. і як бандурист-соліст об'їхав майже всі великі міста України. На базі народного способу гри на бандурі, який використовували слобожанські кобзарі, Хоткевич створив свою так звану Харківську школу гри на бандурі. 1902 - на ХІІ Археологічному з’їзді він організував виступ кобзарів та приготував доповідь, яка мала вирішальне значення для подальшого розвитку кобзарського мистецтва в Україні. Це був перший відомий виступ ансамблевого виконавства на бандурі. 1909 - у Львові видав перший підручник гри на бандурі. 1926-1931 - керував класом бандури в Харківському Музично-Драматичному Інституті. Працюючи над удосконаленням конструкції бандури, створив педагогічну літературу для бандури «Підручник гри на бандурі» (1909, 1929, 1930, 1931), «Короткий курс гри на бандурі» й уклав низку композицій і обробок народних пісень. 1928-1931 - керував Полтавською капелою бандуристів, для якої створив поважний репертуар. Колектив під його орудою досяг такого успіху, що став першим радянським колективом, який отримав контракт на гастролювання Північною Америкою. Музичні композиціїХоткевич є автором близько 600 музичних творів — романсів, хорів, струнних квартетів, творів великого формату для бандури та оркестру бандур. Його «Поема про Байда», «Буря на Чорному морі», «Невільничий ринок у Кафі», «Осінь», «Софрон», «Нечай», «А в полі корчомка», «Про смерть козака бандуриста», «Про Богдана Хмельницького» сьогодні вважаються народними. та ін. Хоч чимало композицій Г. Хоткевича були видані за його життя, в 1931 році вони всі були заборонені і виключені з виконавської практики, тож на сьогодні більшість його творів забуто.
Конкурс імені Гната ХоткевичаЗ 1998 року в Харкові раз на три роки проводиться Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича. У конкурсі беруть участь бандуристи-інструменталісти, бандуристи-співаки, цимбалісти, сопілкарі, домристи, кобзарі. Традиційно до обов’язкової програми вони мають включити одну з п'єс харківських композиторів, спеціально створених для цього конкурсу. Виставка рукописів та спадщина Г. Хоткевича в Торонто, Канада. Фонд національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича Добровільна благодійна організація, що об'єднує фізичних та юридичних осіб за спільними інтересами для надання благодійної допомоги. Основною метою діяльності Фонду є:
Основними завданнями Фонду ім. Гната Хоткевича є:
Співзасновниками і членами Фонду ім. Гната Хоткевича є кваліфіковані співробітники провідних вищих і середніх навчальних закладів Харківщини, працівники Харківського літературного музею, заслужені працівники культури і мистецтв України, відомі науковці, дослідники, лікарі, інженери, поети, письменники, художники, артисти, музиканти, які переймаються актуальними соціальними, культурними, освітніми та виховними проблемами сучасного українського суспільства і шляхами їх розв’язання в регіоні та в цілому в Україні. Правління Фонду ім. Гната Хоткевича: Почесний президент Фонду ім. Гната Хоткевича: Хоткевич Галина Гнатівна (Гренобль, Франція), мистецтвознавець, донька Гната Хоткевича; президент Фонду ім. Гната Хоткевича: Голобородько Микола Костянтинович (Харків) – доктор медичних наук, професор, головний науковий співробітник відділення політравми та шоку державної установи “Інститут загальної та невідкладної хірургії” Академії медичних наук України; голова правління Фонду ім. Гната Хоткевича: Перерва Анатолій Антонович (Харків) – заступник директора Харківського літературного музею, поет, літератор; віце-президент Фонду ім. Гната Хоткевича: Черемський Костянтин Петрович (Харків) – кандидат мистецтвознавства, заслужений працівник культури України, лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії міської клінічної лікарні № 7 м. Харкова. |