|
|
Скачати 103.59 Kb.
|
|
СЦЕНАРІЙ міської літературної вітальні «Співець життя, молодості і любові», присвяченої 100 – річчю від дня народження А.С.Малишка Слайд 1. (Звучить пісня "Стежина" - фонограма) Ведучий : Стежина життя... Це нею кожен має пройти гідно, хоча б у думках повертаючись до батьківського порога. А людське життя як ота стежина, безперервне. І в кожного вона, стежина, своя… Слайд 2. Ведучий : Сьогодні нашу літературну вітальню ми присвячуємо автору слів цієї чудової пісні, видатному українському поету, перекладачу, літературному критику Андрію Самійловичу Малишку. 14 листопада цього року виповнилося 100 років від дня його народження. Ведучий : Але його життя знаменне не круглою цифрою років, а його творчістю. Художній світ, створений поетом - це великий і щедрий дар рідній Україні, своєму народові. Ввійдемо ж у нього, в цей художній світ, придивимось і переконаємось - це свята правда. Слайд 3. Ведучий : "Ота стежина в нашім краї" почалася в Обухові на Київщині серед своєрідної природи, де поєдналися напівгірські краєвиди з широчінню Дніпра. Я з тих країв, де за Дніпром кургани І ворохобна тисяч літ хода, Де бунчуки татарські без пошани Земля покрила чорна і руда. Слайд 4. Учень Малишко : Народився я в родині малоземельного селянина 14 листопада 1912 року в селі Обухові на Київщині. Сім'я наша була велика - одинадцятеро дітей, батько з матір'ю та старенька бабуся. Слайд 5. Як живу бачу свою матір Ївгу Остапівну, її сині задумливі й повні життєйської мудрості очі. Вечорами, сидячи біля прядива, вона співала тихо й проникливе, і ці пісні запали в мою пам'ять на все життя. А пам'ять проросла у серці піснею - вдячністю, піснею сповіддю. Батько, Самійло Микитович, був людиною крутої вдачі. Землі мав біля двох десятин - всіх не прогодуєш. Хочеш не хочеш, доводилось займатись шевським ремеслом, а в засушливі роки ще весною він ішов зі своїми сусідами на заробітки в далеку Таврію, в бориславські і каховські степи". Тяжко працював, шанував хліборобську працю і хотів, щоб я став агрономом. Дізнавшись про захоплення віршуванням, одлупцював мене. Конфлікт вичерпався тим, що в 15 років я втік із дому, опинився у Києві. Навчався в медичному технікумі (1927–1929), а потім на літературному факультеті Київського Інституту народної освіти, який закінчив у 1932 р. Слайд 6. Учителював в Овручі на Житомирщині. Служба в армії. Після демобілізації – на журналістській роботі, військовий кореспондент, редактор журналу «Дніпро». Мене навчила мати ще колись: – Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь і мужнім будь в житті – Скупі два слова. Нелегкі два слова. Слайд 7. Ведучий : Андрій Малишко сам гарно співав, грав на гармошці. Зачитувався “Кобзарем”. Почав писати вірші ще в школі. Маючи тонку і вразливу душу, вірне, спостережливе око, природний талант, майбутній поет свідомо і підсвідомо вбирав у себе звичаї народу, перлини його поетичної творчості, його духовне багатство, лад рідної мови, щоб потім на цьому родючому грунті виростити свою оригінальну, самобутню, чарівну поезію. Перші вірші поета були надруковані у 1930 році в літературних журналах. Слайд 8. Ведучий : В той рік, як Андрій закінчував школу, прийшла перша любов. Виходили з коханою за село, мріяли про майбутнє. Через рік обоє продовжили навчання, але вже в різних місцях: Андрій у Київському медичному технікумі, а Катруся—в сільгосптехнікумі під Києвом. Листувалися. Чекали канікул, коли обоє приїздили до рідного Обухова. Ведучий : Було тоді Андрієві неповних 17, а Катрусі — на рік менше. Перше кохання, неповторне й полохливе, ніжне, як цвіт яблуні ... Це відгомін постійно вчувався в поезії Малишка. Минуло багато років, та не забулася перша любов. Пісня, яку ви зараз почуєте,— це спогад про Катрусю, перше поетове кохання. (Звучить пісня «Ми підемо, де трави похилі»- фонограма) Слайд 9. Ведучий : Малишкова поезія - магія слова. Ніжна й вогниста, проста й недосяжна, земна й небесна Малишкова поезія. З чого народжена вона? Напевно, з великої любові до матері, до України. Ведучий: А в тій любові — і почуття роду, і найвище душевне поривання відданості Батьківщині, й усвідомлення свого дару як суті життя. Тож розкриймо наші душі назустріч Малишковій магії слова, приймімо її, як ліки, пригорнімо, як любов! (Вірш «Поезія») Слайд 10. Ведучий : Символом духовного пристанища, моральним сонцем Андрія Малишка була мати - високоталановита людина, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передала своєму синові цей скарб. Ведучий : Розмова з матір’ю подумки і всюди, де випадають поетові хвилини творчої самоти - одна з форм Малишкової душі. Образ матері його улюблений і, можливо, найкращий образ, над яким він трудився все життя. Яскравим прикладом є пісня "Рідна мати моя", музику до якої написав Платон Майборода. Написана вона в 1959 році до кінофільму "Літа молодії». Слайд 11. Ведучий : У цій пісні поет у зворушливих і ніжних словах глибоко поетично оспівав красу й силу материнської любові, вірності. Коли померла мати Малишка, він, не раз з сумовитою любов'ю і пошаною згадував матір: Я б тобі хліба приніс, якби можна, Я б тобі пісню приніс, якби можна, Мамо, до тебе немає дороги. Цей твір, який в народі називають «Пісня про рушничок» , за життя обох авторів став улюбленою піснею і національною, і міжнародною. Якби Андрій Малишко написав лише "Рідна мати моя, ти ночей не доспала" він би однаково лишився в пам’яті українського народу. (Звучить пісня "Рідна мати моя") СЛАЙДИ Слайд 12. Ведучий : Поет низько схиляв голову перед генієм Тараса Шевченка. Він створив оригінальний поетичний образ Кобзаря, його неспокійного нескореного духу. В поезіях збірки "Вищий голос" автор з великою емоційною силою стверджує, що духовний голос Шевченка, його заповіти навіки увійшли в душу українського народу, цієї збірки, а слово Кобзаря мало і має магічну силу. (Вірш "Через грізні твої заповіти") Слайд 13. Ведучий : Найбільше від усього любив Малишко свою Україну, мову свого народу, нашу українську мову. Якій поезії поступиться українська? Багатством, глибоким ліризмом, неповторністю, мелодією звуків, і магією — жодній! Українська мова така багата, що нею можна виспівати найвитонченіші почуття! І Малишко зробив це. (Вірш «Буду я навчатись мови золотої») Слайд 14. Ведучий : Син України, він пишався славними сторінками її історії - ратними ділами волелюбного народу. Поетом створені героїко-епічні твори, основою яких були народні пісні, думи, В збірці "Запорожці" емоційно, жваво й дотепно розповідається про битви козаків з татарами, з польською шляхтою. В поемах "Кармелюк" , "Дума про козака Данила" , "Баладі про Довбуша":перед нами зринають живі, принадливі образи Устима Кармелюка і Данила Нечая, легендарного ватажка опришків Довбуша. (Вірш « Гомін, гомін по діброві» ) Слайд 15. Ведучий : Протягом 1941–1944 pр. поет служив військовим кореспондентом у газетах «Красная Армия», «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини», де виступав і як поет, і як публіцист. За цей час А. Малишко видав такі збірки поезій: «До бою вставайте!», «Україно моя!», «Понад пожари», «Слово о полку», «Битва», «Полонянка». Слайд 16. Ведучий : Героїко-трагічний пафос циклу з п'яти віршів «Україно моя!», написаного 1941 p., передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. «Україно моя!» – одне з найяскравіших поетичних явищ років війни, пристрасна, пекуча й ніжна пісня любові до Вітчизни: (Вірш «Моя Україно!» ) Слайд 17. Ведучий : Саме повсякденна ніжна, синівська любов Андрія Малишка до Батьківщини, до українського народу так власно вабить до його пісенних віршів, балад, поем. У піснях та віршах поет звертається до Києва. (Звучить пісня "Київський вальс» - фонограма. Виконання вальсу. ) Слайд 18. Ведучий : Пісенність - це одна з найголовніших і найдорогоцінніших прикмет усієї поезії Малишка як ліричної, так і лірико-епічної. Упродовж усього життя і завжди з великим бажанням він працював як пісняр. Ніжною блакитною стрічкою вплелася Малишкова пісня у розмаїття пісень українського народу. Уся пісенна спадщина поета є надзвичайно багатогранною, їй притаманний глибокий ліризм в оспівуванні найсвітлішого почуття – кохання, живої краси рідного краю, його природи, філософські узагальнення та глибокі роздуми над людською долею. Ведучий : У середовищі письменника ніхто не знав стільки пісень, як Малишко, і ніхто не міг їх співати так гарно, як він. З ним залюбки співали в дуеті кращі професійні вокалісти, такі, як Іван Козловський, Зоя Гайдай, Сергій Козак. Після одного з музичних вечорів Іван Семенович Козловський сказав: «Якби, ви, Андрію, не були справжнім поетом, мабуть, стали б справжнім співаком. Слух у вас чудовий». Слайд 19. Ведучий : На слова поета написали більше 100 музичних творів такі видатні композитори як: Л.Ревуцький, Г.Козицький, М.Вербицький, А.Штогаренко, О.Білаш, брати Платон і Георгій Май-бороди та інші. Особливо плідно він працював із Платоном Майбородою. Їхні пісні - наслідок рідкісного споріднення двох талантів. Малишко писав тексти пісень до фільмів: «Макар Нечай», «Богдан Хмельницький», «Роки молодії», «Щедре літо», «Долина синіх скель», «Лілея», «Таврія», «Чорноморочка», «Абітурієнтка». А також сценарії до кінокартин: «Навіки з російським народом», «Квітуча Україна», «Ми з України». (Звучить пісня «Цвітуть осінні, тихі небеса» – фонограма) Слайд 20. Ведучий : У спадщині Малишка не тільки поетичні твори, а й художні переклади, публіцистика, літературно - критичні статті, оперні лібрето, вірші про дітей та для дітей :”Кіт-воркіт біля воріт...”, “Бігла кізка по мосту”, “Зайцю довговухий...” та ін.. (Вірш «Кіт – воркіт біля воріт») Ведучий : Андрій Малишко дуже шанував своїх вчителів Обухівської школи. Та де б не був, де б не шукав дороги Я не забуду вчителя старого. Так написав він у вірші "Трохиму Тарасовичу". А згадаймо "Пісню про вчительку", музику до якої написав Платон Майборода. Це улюблена пісня і вчителів, і учнів, нинішніх і колишніх. ( Звучить "Пісня про вчительку") СЛАЙДИ. Слайд 21. Ведучий : Багато щирих друзів було у Андрія Малишка. Він був мостом між двома поколіннями українських митців. З одного боку, ним не просто опікувалися по-батьківському, але дружили як із ровесником Максим Рильський і Остап Вишня, а з іншого, він сам приваблював до себе тодішню літературну молодь, пізніше відому під іменами шестидесятників. Ведучий : Максим Рильський з цього приводу писав: "Справжній поет, коли береться за перо, завжди "починає спочатку". А наш Андрій Малишко - справжній поет, справжній син народу, справжній улюбленець народу. Спасибі йому! Він гріє серця своїм гарячим серцем, і пісня його живе в народі, як народ живе в його душі". (Письменники про А.Малишка (О.Сизоненко) – фонограма) Ведучий : Інтимна лірика властива всій творчості Малишка. Поезії такого плану присутні в кожній збірці. Гармонічну довершеність поет шукав і в особистому житті. Найменше його цікавив комфорт з різними побутовими зажитками. Він любив поливати сад, садити прості сільські квіти: чорнобривці, айстри, майори, любив соняшники і пшеницю під вікнами скромної оселі в Кончі-Озерній. Шукаючи в шлюбі вимріяного Ідеалу, він хотів там знайти розраду і пораду, джерело сили і натхнення. Слайд 22. Ведучий : Як усі генії і справжні таланти, А. Малишко не був щасливий в особистому житті. Перша дружина народила молодому Малишкові дочку. Потім війна розвела їх. Валентина Малишко народилася 29 грудня 1937 року в м. Києві. Закінчила філологічний факультет Київського університету. Працювала в республіканській газеті «Зірка», потім була на видавничій роботі (видавництво «Веселка»). Слайд 23. (Вірш поетеси «Тато, я люблю тебе») Слайд 24. Ведучий : Не склалося життя і з другою жінкою – білявою, тендітною, з товстою косою і обличчям та натурою Мавки, яка ще студенткою закохалася в Малишка. Третя – Любов Забашта, теж красуня з красунь, – прийшла до Малишка сама. Доля звела разом дві непересічні особистості, з несхожими характерами і темпераментами, двох неоднакових за рівнем таланту поетів з деякими відмінними поглядами на життя взагалі, і на творчість зокрема. Можна лише дивуватися з того, що вони змогли так довго прожити разом ще й надихали до останніх днів одне одного чуттям високої поезії, без якої не уявляли свого життя. Дуже зворушують ніжні рядки, звернені до жінки. (Вірш "Я тебе вимріяв ніжну й жагучу") Слайд 25. Ведучий : В останні роки життя Малишко дуже хворів. І найбільшим проханням тоді було принести цвіт яблуні до лікарні. І той біло — рожевий цвіт був для нього своєрідним джерелом натхнення. Слайд 26. Кінцевою віхою на 40-річній поетичній дорозі Андрія Малишка була остання збірка, яка і стала вершиною його творчості, його лебединою піснею. Збірка під символічною назвою "Серпень душі моєї". Поет відчув, що йому під силу творити велику поезію. І свідченням цього, яскравою перлиною поетичної майстерності є вірш - пісня "Стежина", написана за вісім днів до смерті. У цьому вірші вмістилися думи й переживання поета в найостанніші хвилини життя. Перебуваючи в полоні поетичної стихії, Малишкові вдалося на якийсь час перемагати підступні недуги і написати твір "Стежина." Слайд 27. (Звучить пісня "Стежина» у виконанні учнів) Слайд 28. Ведучий : Помер Андрій Самійлович Малишко 17 лютого 1970 року. Йому було 57 літ, і його скроні, як і його останні вірші, були молодими. Смерть його сприйнялась як несправедлива, глибоко трагічна для української літератури подія. Слайд 29. Ведучий : Олесь Гончар у своїх спогадах висловив таку думку: "Одні зникають з життя тому, що їх просто руйнують хвороби, другі ж згорають, як бійці в атаках, падають спалені на тяжких безнастанних вогнях своєї праці і творчості. Таким мені уявляється Малишко... Слайд 30 Людина полум’яного темпераменту, творчого шаленства, він згорів дочасно, упав на півшляху, полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, нев’янучу красу своїх пісень". Слайд 31-32-33 Ведучий : Ці золоті розсипи є сонячною дорогою пам’яті великому поетові, який любив Україну, любив свій народ і поділяв його радості і скорботу. Слайд 34 Ведучий : Авторський вірш учениці «Андрію Малишку» Слайд 35 Ведучий : Майже чотири десятиліття Малишко сипав зі свого поетичного неба на землю розмаїті зірки-поезії, викликаючи захоплення у своїх шанувальників. Минають роки. Пролітають весни і осені. Та Малишко залишається для нас співцем життя, молодості і любові. Слайд 36 Андрія Малишка називають «солов’їним серцем України» за його невмирущі пісні, що живуть у народі й сьогодні. Його щирі і задушевні твори ввійдуть до золотого фонду нашої літератури як свідчення величі і краси мистецтва слова. (Учень тримає яскраву квітку і після прочитання вірша кладе квітку до портрета) |
|
Сценарій міської літературної вітальні «Скромний класик», присвяченої... Гребінку щось і пам’ятає «широкий читач», то перш за все як про творця «Ведмежого суду», «Рибалки» та інших знаменитих байок. Отак... |
Засідання літературної вітальні Лише поетів і прозаїків Полтавська, щедра талантами земля дала близько 500 геніїв. Полтавщина постійно притягувала до себе і інших... |
|
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУ МКОВОГО КОНТРОЛЮ Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
|
Питання до іспиту з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте... Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує |
|
Сценарій позакласного заходу на тему «Пори року» (6 клас) Запропонований сценарій розрахований на учнів 6-х класів, залежно від рівня їх мовної підготовки та об’єднує вірші, пісні про пори... |
Сценарій свята АЗБУК А ФУТБОЛ У Сценарій спортивного свята Мета: пропагувати вид спорту футбол, здоровий спосіб життя; формувати потребу в систематичних заняттях фізичною культурою і спортом;... |
|
ТАК ЛІКУЄ МОЯ БАБУСЯ ВЧИТЕЛЬ. Сьогодні ми знову зустрілися у фіто вітальні «Материнка», де відпочинемо,зцілимося, дізнаємося багато цікавого про цілющі... |
Урок узагальнення та систематизації знань Тараса Шевченка як основоположника нової української літератури та літературної мови |