|
|
Скачати 233.28 Kb.
|
| ТЕМА: Талант – то Божа Іскра (до річниці від дня народження Лесі Українки) МЕТА: дізнатися про життєвий і творчий шлях Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач), становлення її громадської позиції, основні риси характеру поетеси; виховувати гордість за наші національні таланти, любов і повагу до них. Обладнання: портрет Лесі Українки, прикрашений вишитим рушником, слова-епіграф Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Леся Українка ХІД ЗАХОДУ Святково прикрашена сцена, прямо – портрет Лесі України у рушнику, вислови поетеси. На сцену виходять учні, вороги та прихильники поезії. 1. Геть їх, поетів! Навіщо їх співи? Хто тепер слухать їх рад ? Нас оглушили вже «тихі молитви» «Снів» тих, «фантазій», «балад»! 2. Ні, не стихайте, солодкії співи, Всяк з нас їх слухати рад. Любо колишуть нас тихі молитви «Снів» ваших, «мрій» та балад. 3. Тільки навіщо той смуток і туга, Вже ж бо і так ми сумні. Хай нас колищуть, як пестощі друга, Ваші лагідні пісні! 4. Годі вам, гурт ворогів і прихильних, Марні слова промовлять. Краще ідіть, научіть божевільних, Як їм притомними стать. Бачили ви, як велике багаття Кида вогонь аж до хмар? Божая іскра – то тяжке прокляття, Дикий і лютий пожар. Вогнища того не може людина Ні запалить, ні вгасить. В кого ж запала хоч іскра єдина – Вік її буде носить! На сцену виходять ведучі 1Ведучий. Божа іскра запала в душу маленької дівчинки, яку матуся Олена Пчілка назвала ніжним і ласкавим іменем Леся Українка. 2 Ведучий. Лариса Петрівна Косач, Леся Українка, окраса і гордість української нації, одна із фундаторів нової української літератури. Одержима, Волинська Мавка українського мистецтва слова. Класик української, всеслов'янської, європейської та світової літератури,геніальна поетеса і драматург, талановитий прозаїк і перекладач, учений-літературознавець і фольклорист-етнограф, публіцист, педагог, видавець, журналіст, поліглот, громадський діяч. Читець 5 Стій, серце, стій, не бийся так шалено. Вгамуйся, думко, не літай так буйно... Ні! Я покорити їх не здолаю, ту пісню безумну,що з тури постала! Гей, шаленая пісне! ...вдалася ти крилатая – мусиш летіти! 1 Ведучий. 25 лютого 1871 р. в Новограді-Волинському (Звягелі) народилася Лариса Петрівна Косач, Леся Українка. Олесь Гончар пише: Росла й виховувалась Леся в середовищі демократично настреєної української інтелігенції, рід вела свій од людей порядних, не пустодухих, не змізерених; дід Лесин був декабристом, тітки пов’язані з народовольцями, дядько її – Михайло Драгоманов, змушений був жити в еміграції, друзями родини були такі люди, як М.Лисенко, М.Старицький. 2 Ведучий. Добрим словом годиться згадати турботливого батька Лесі – Петра Антоновича Косача, її матір – нашу відому письменницю Олену Пчілку, уважну виховательку й невтомну громадську діячку, чиї риси характеру, вольова вдача передалися і її геніальній дочці. У родині були в пошані пісні, казки, легенди, знання історії рідного краю. Перший літературний твір Лесі, вірш «Надія», був написаний, коли Лесі йшов лише 9 рік. Читець 6 Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз на рідну країну, Поглянути ще раз на синій Дніпро,- Там жити чи вмерти – мені все одно. Поглянути ще раз на степ, могилку, Востаннє згадати палкії думки гадки... Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна. 1Ведучий. А на 13-му вона вже була авторкою перших публінацій, що з’явилися у Львівському часописі «Зоря» – прекрасних поезій «Конвалія», «Сафо». Читець 7 Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та не довго навтішалась Конвалія біла, - І їй рука чоловіча Віку вкоротила. Ой понесли конвалію У високу залу, Понесла її з собою Панночка до балу. Ой на балі веселая Музиченька грає, Конвалії та музика Бідне серце крає. То ж панночка в веселому Вальсі закрутилась, А в конвалії головка Пов’яла, схилилась. Промовила конвалія: «прощай, гаю милий! І ти, дубе мій високий, Друже мій єдиний!» Та й замовкла. Байдужою Панночка рукою Тую квіточку зів’ялую Кинула додолу. Може, й тобі, моя панно, Колись доведеться Згадать ту конвалію, Як щастя минеться. Недовго й ти, моя панно, Будеш утішатись Та по балах у веселих Таночках звиватись. Може, колись оцей милий, Що так любить дуже, Тебе, квіточку зів’ялу, Залишить байдуже! 2 Ведучий. Цього ж року, правда не без допомоги матері, юна літераторка (ще дитина) береться за переклад Гомерової «Іліади», а також творів Гоголя та Овідія. Читець 8 На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала. А хто стрічався на шляху зо мною, Того я щирим серденьком, вітала. Читець 9 Я не нате те ховала вас, слова, І напоїла кров’ю свого серця, Щоб ви лилися, як отрута млява І посідали душі, мов іржа. Промінням ясним, хвилями буйними, Прудкими іскрами, летючими зірками, Палкими блискавицями-мечами Хотіла б я вас виховать, слова! Читець 10 Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, - Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах . 1 Ведучий. Батьки і діти жили в різних містах і селах: Новоград-Волинську, Луцьку, Колодяжному. Всі любили звичаї і традиції свого народу, а Леся особливо захоплювалась Водохрещем. На річці Стир дівчинка простудила ніжки і з того часу вела «тридцятилітню війну» із хворобою. Довелось перетерпіти операцію лівої руки і сказати: «Прощай, музико!» Читець 11 Мій давній друже! мушу я з тобою Розстатися надовго... Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки веселі і сумні . 2 Ведучий. Леся Українка дуже багато читає. Згодом до її рук потрапляє «Кобзар» Тараса Шевченка, виданий у Празі. Вона приходить до висновку, що справжні поети – це пророки. І 18 травня 1890 року в Зелену суботу пише братові Мишкові в Київ поезію «Сопtra spem spero» («Без надії сподіваюсь»). Читець 12 Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки. Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть і настане Ще й для мене весела весна. Читець 13 Я на гору круту крем’яную Будуь камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. Читець 14 В довгу темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. Читець 15 Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись. Буду жити! Геть думи сумні! 1 Ведучий. Про освіту скажемо: її у звичайному розумінні взагалі не було не тільки через недугу. Лесина мама, як щира українська патріотка, негативно ставилася до казенної, до того ж російськомовної шкільної науки і відтягувала вступ до гімназії. Лесина «гімназія» була вдома. Читець 16 Слово, моя єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів . 2 Ведучий. Із вдачею, як відомо, народжуються і змінити її неможливо. А характер людини виховує собі сама. Характер Лесі Українки прекрасний і водночас складний. 1 Ведучий. Передовсім відзначимо її принциповість. Коли Леся зауважила, що її брат Михась легковажно ставиться до дівчат, знічев’я фліртує з ними, то, незважаючи на свою любов до нього, осуджувала. 2 Ведучий. Друга властивість Лесиного характеру – скромність. Вірші доводилося в неї видобувати мало не силоміць, щоб їх опублікувати. А біографію свою до друку нізащо не хотіла давати. 1 Ведучий. Третя риса – самокритичність: «Характер мій якийсь скритний, мені це не подобається, завжди стараюсь бути якось щиріше, вільніше». 2 Ведучий. 4 риса – велика сила волі і цілеспрямованість: «Хіба тільки яка диявольська сила може затримає, коли я не дійду свого». 1 Ведучий. 5 властивість – почуття людської гідності. 2 Ведучий. 6 риса – солідарність з однодумцями у спільній боротьбі за долю рідні краю. Політичному в’язню Михайлу Кривинюку вона пише: «І так мені захотілося посидіти замість Вас. Далебі, я, здається, для сього створена». 1 Ведучий. 7 – відвага: признатися у чомусь такому, що її характеризує негативно. 2 Ведучий. 8 риса – християнське милосердя: «Я звикла приймати чужі болі й жалі. 1 Ведучий. 9 риса – невсипуща працьовитість. 2 Ведучий. 10 риса – прямота. 1 Ведучий. 11 риса – делікатність, яку проявляла в усьому. 2 Ведучий. 12 риса – жертовність: «Я б сама за тебе в огонь пішла – так тебе люблю», - пише Леся сестрі Ользі. 1 Ведучий. Готовність до боротьби: «Веселіше вмерти на барикаді. Ми ще поборемось!». 2 Ведучий. 14 риса – безстрашність: «Світ не западеться і без мене, знайдуться ліпші на моє місце». 1 Ведучий. 15 риса – самостійність: «Навіть в своїх хворобах волію бути самостійною». 2 Ведучий. Михайло Павлик пише до Драгоманова: «Леся просто ошеломила мене своїм образуванням та тонким розумом. На свій вік це геніальна жінка». Лесі тоді було 20 років. 1 Ведучий. 3а натурою Леся Косачівна була дуже вразливою, особливо до всього гарного як у природі, так і в людях. 2 Ведучий. У Лесі Українки був товариш Сергій Мержинський, якого вона кохала. Він довго хворів і в Мінську на руках Лесі помер. І наче крик душі, наче жахливий болісний стогін звучить її поезія «Твої листи завади пахнуть зів’ялими трояндами...». Учениця читає уривок з «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами… ». Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю в дикому бажанні загинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись… Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди? Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми? Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в'януть білі троянди! Візьми мене з собою. Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О, дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже... Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий! І нехай в'януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди. Читець 17 Як я люблю оці години праціі, Коли усе навколо затиха. Години йдуть, куди вони спішаться? ...А в думці, мов тривога, промайнуть в дитячих літах чутії легенди про «перелесника» … 1 Ведучий. Леся Українка згадує: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужилася ними. А то ще я й здавна тую Мавку в «уме держала», ще аж із того часу, як мама в Жабориці розказувала щось про мавок, як ми йшли якимось лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привіділася мавка. Видно, вже прийшов, треба було мені її колись написати, а тепер чомусь слушний час прийшов – я й сама не збагну, чому. Зачарував мене цей образ на весь вік... Уривок із драми-феєрїї «Лісова пісня» Виходить Мавка, розправляє руки і проводить долонею по очах. Мавка: Ох, як я довго спала! А хто мене збудив? Мабуть, весна ... Входить Лукаш із сопілкою, хоче надрізати ножем березу, щоб сточити соку. Мавка кидається і хапає його за руку. Мавка. Не руш! не руш! не ріж! не убивай! Лукаш. Та що ти,дівчино? Чи я розбійник? Я тільки хтів собі вточити соку з берези. Мавка. Не точи! Се кров її. Не пий же крові з сестроньки моєї! Лукаш. Березу ти сестою називаєш? Хто ж ти така? Мавка. Я – Мавка лісова. Лукаш уважно придивляється до неї. Лукаш. А, от ти хто! Я від старих людей про мавок чув не раз, але ще зроду не бачив сам. Мавка. А бачити хотів ? Лукаш. Чому ж би ні ? Що ж, ти зовсім така, як дівчина... А чом же в тебе очі не зелені... а були, як небо, сині... О! Тепер вже сиві, як тая хмара... ні, здається, чорні, чи, може, карі... Ти така дивна! Мавка (усміхаючись). Чи гарна я тобі? Лукаш (соромлячись). Хіба я знаю? Мавка. А хто ж те знає ? Лукаш. Ет, таке питаєш !... Мавка. Чому ж сього не можна запитати? Он бачиш, там питає дика рожа: «Чи я хороша?» А ясен їй киває в верховітті: «Найкраща в світі!». Лукаш. А я й не знав, що в них така розмова. Я думав – дерево німе, та й годі. Мавка. Німого в лісі в нас нема нічого. Виходять 2 Ведучий. Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте …», Україна не чула такого всильного, гарячого і поетичного слова, як з уст сеї хорої, слабосилої дівчини», - писав І.Франко. Читець 18 Ти себе Українкою звала, і чи краще знайти ім’я ? Тій, що радісно в муках сіяла Як Вітчизна велика твоя! Читець 19 Хвора дівчино, бідна Леся! Де ще хворі такі були, Щоб літали у піднебесся, Що його не сягнуть і орли! 1 Ведучий. Леся Українка – це наша душа, наша совість, наша гордість. Вона була великим Будівничим нашого національного духу. Це поетка, яка йшла сходами гігантів. 2 Ведучий. Вона з'явилася в Україні як поет грандіозного обдарування. Без України не могла бути – бо це доля, яку не вибирають, бо це – Мати, яку, як і долю, не вибирають, бо це пісня, яка вічна на землі. ї пісні лунають по рідній стороні . |
|
До 140 – річчя від Дня народження Лесі Українки І читець Легендарна поетеса Маруся Чурай, Марко Вовчок, Олена Пчілка, Ольга Кобилянська, Ліна Костенко та ін. У цьому сузір’ї незгасною зорею... |
"Подорож до світу книг" до 200-річчя від Дня народження Є. П. Гребінки Горить моє серце. Як умру, на світі запалає покинутий вогонь моїх пісень до 141-річчя від Дня народження Лесі Українки |
|
Тема. Творчість Лесі Українки Мета Мета. Розширювати знання дітей про життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Формувати вміння аналізувати віршовані твори, удосконалювати... |
«Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає (... Обладнання: портрет Лесі Українки, ілюстрації до твору, грамзапис, комп'ютерні технології |
|
Літературно музична композиція до дня народження Лесі Українки, знизу напис: «Переможниця ночі» на сцені стоїть фортепіано, на ньому горить свічечка, з іншого боку – декорації для... |
ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Рецензенти: Гаврилюк С. В., доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри документознавства і музейної справи Волинського національного... |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Драгоманових», «Олена Пчілка і Гадяч», «200 років від дня народження Т. Г. Шевченка», «350 років від дня проголошення Гадяча гетьманською... |
Сценарій літературно-музичної композиції «Відродження» до річниці... |
|
План заходів щодо підготовки та відзначення 90-ї річниці від дня... Змагання з волейболу до відзначення 90-ї річниці від дня утворення Гадяцького району |
До 145 – ої річниці від дня народження народного художника України... Пам’ятник Івану Сидоровичу я уявляю тільки таким: дідусь Їжакевич у колі діточок.” Іван Волошин |