1. Вступ
|
1.
|
1
|
Людина та її духовний світ у розмаїтті його виявів – головний об’єкт зображення творів зарубіжної літератури.
|
Учень:
пояснює, як художня література може впливати на формування шкали життєвих цінностей людини;
наводить приклади художніх текстів, із яких дізнався про роль художньої літератури у формуванні життєвих пріоритетів людини;
обґрунтовує особистий вибір літературних героїв для наслідування або не наслідування.
|
2. Людина та її світ у героїчних епосах
|
2.
|
3
|
Гомер. “Іліада” (фрагменти): Заспів, “Щит Ахілла”.
Гомер – легендарний основоположник європейської літератури. “Іліада” – героїчний епос, енциклопедія життя давніх греків, її міфологічна та історична основа.
|
Учень:
пояснює, чому Гомер вважається легендарним основоположником європейської літератури;
розказує, що міфологічною основою “Іліади” є троянський цикл міфів, а історичною – реальна війна під Троєю (ХІІІ ст. до н.е.);
переказує близько до тексту уривок “Щит Ахілла”, знаходить там подробиці життя і побуту давніх греків.
|
3.
|
4
|
“Пісня про Ролáнда” – французький героїчний епос. Історична правда (похід Карла Великого 778 р. за Піренеї) та вигадка в поемі. Боротьба проти іноземців та іновірців за батьківщину – провідна тема поеми. Роланд – головний герой епосу. Карл як ідеал державної мудрості. Зрадник Ганелон – антипод Карла і Роланда. Співзвучність “Пісні про Роланда” героїчним епосам інших народів світу.
|
Учень:
визначає “Пісню про Роланда” як французький середньовічний героїчний епос;
розрізняє історичну правду та вигадку в поемі;
характеризує: а) Роланда як головного героя епосу; б) Карла як ідеалізованого героя, символ державної мудрості; в) зрадника Ганелона як антипода Карла і Роланда;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в епосі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття героїчний епос
|
3. Духовне багатство людини у світовій ліриці
|
4.
|
2
|
Лі Бо (701-762). “Входжу в річку...”, “Журба на яшмових східцях”.
Вишуканість, тонкий ліризм і довершена поетична техніка творів “вулкана поезії”, китайця Лі Бо. Свіжість і несподіваність поетичних асоціацій у вірші “Входжу в річку...”. Відтворення найтонших порухів жіночої душі (“Журба на яшмових східцях”).
Ду Фу (712-770). “При місяці згадую брата”, “Пісня про хліб і шовк”, “Повертаються дикі гуси”.
Проблематика лірики Ду Фу (молодшого товариша Лі Бо). Засудження війни (“При місяці згадую брата”). Поетизація мирної праці (“Пісня про хліб і шовк”). Мотив ностальгії за батьківщиною (“Повертаються дикі гуси”).
|
Учень:
називає провідні мотиви творів:
а) Лі Бо: туга за далеким товаришем як традиційний мотив китайської поезії (“Входжу в річку...”); відтворення елегійного настрою героїні вірша “Журба на яшмових східцях”;
б) Ду Фу: засудження війни (“При місяці згадую брата”); поетизація мирної праці у вірші “Пісня про хліб і шовк”, його асоціативний зв’язок із біблійною метафорою “перекуємо мечі на рала”; мотив ностальгії за батьківщиною (“Повертаються дикі гуси”);
пояснює, чому творчість Лі Бо і Ду Фу вважається вершиною світової лірики: в ній напрочуд досконало, одним-двома штрихами відтворено психологію, найтонші переживання людини, реалізовано провідний принцип китайської поезії “сенс не вичерпується написаним”;
виразно читає й аналізує вірші (за власним вибором).
|
5.
|
2
|
Омар Хайям (бл. 1048 – після 1122). Рубаї.
Людина та її духовний світ у рубаї Омара Хайяма. Життєва мудрість у віршах “царя філософів Заходу і Сходу”. Провідні мотиви його творчості: заклик до морального вдосконалення людини, оспівування життя, кохання, жінки, природи. Алегорична багатозначність образів його рубаї.
|
Учень:
знаходить в текстах рубаї приклади моральної проблематики (“шукай душі живої”; “боюсь неправедно прожити на землі” і т.п.) та інші провідні мотиви;
наводить приклади алегоричної багатозначності образів (наприклад, троянди і солов’я): “Троянда вранішня ошатністю своєю чарує солов’я, співця свого”;
виразно читає напам’ять й аналізує рубаї.
ТЛ Дає визначення поняття рубаї
|
6.
|
2
|
Франческо Петрарка (1304–1374). Із “Книги пісень”: “Благословенні місяць, день і рік...”, “Як не любов, то що ж це бути може...”, “Щасливі квіти й благовісні трави”, “Де погляд ніжний, де чарівний вид...”, “Ні зоряних небес мандрівні хори...”
|
Учень:
пояснює, чому видатного італійського поета Петрарку вважають гуманістом (центром його творчості є людина, її почуття, внутрішній світ);
називає провідні мотиви “Книги пісень”: оспівування багатства людської душі, краси і щирості людських почуттів, кохання до Лаури;
виразно читає та аналізує сонет (за власним вибором).
|
4. Комедія як засіб виправлення людських вад
|
7.
|
3
|
Мольєр (1622–1673). “Міщанин-шляхтич”.
Комедія Мольєра “Міщанин-шляхтич”, її проблематика та художні особливості. Висміювання безпідставних претензій буржуа Журдена на аристократизм, інтелігентність і освіченість.
або: Микола Гоголь (1809–1852). “Ревізор”. Висміювання в комедії М.Гоголя людських вад і суспільних негараздів.
|
Учень:
відзначає, що в “Міщанині-шляхтичі” реалізована важлива настанова комедії – прагнення виховати глядача;
знаходить засоби створення смішного в комедії М.Гоголя;
висловлює особисте ставлення до проблем комедії, аргументуючи свою точку зору цитатами з тексту.
|
5. Людина в пошуках гаданих і справжніх скарбів
|
8.
|
2
|
Едгар Аллан По (1809–1849). “Золотий жук”.
Едгар По – американський письменник, основоположник детективної літератури.
Сюжетотворча роль розкриття загадки в новелі “Золотий жук”. Інтригуючий сюжет і напруженість оповіді як ознаки детективу.
|
Учень:
пояснює, чому По називають основоположником детективної літератури;
знаходить елементи детективу в новелі “Золотий жук” (мотив розкриття загадки, інтригуючий сюжет і напруженість оповіді);
переказує новелу близько до тексту.
|
9.
|
4
|
Роберт Луїс Стівенсон (1850-1894). “Острів скарбів”.
Романтика подорожей і пригод у романі “Острів скарбів”. Уславлення сміливості, винахідливості, порядності (Джим Хокінс і його товариші). Засудження жаги до збагачення, зрадливості, підступності (пірат Сільвер і його поплічники).
|
Учень:
переказує близько до тексту роман “Острів скарбів”;
порівнює його з романом Ж.Верна “П’ятнадцятирічний капітан” (6 клас): спільний мотив небезпечної подорожі, напруги інтелектуальних, душевних і фізичних сил як необхідної передумови перемоги; образи юнаків Діка Сенда – Джима Хокінса і т.д.).
|
6. Краса врятує світ, якщо світ врятує красу
|
10
|
2
|
Рей Дýглас Бредбері (нар. 1920). “Усмішка”.
Зневіра автора в майбутньому технократичної цивілізації. Знищення природи, цивілізації і культури як наслідок бездуховного науково-технічного прогресу.
Трагічний оптимізм письменника. Несподіваний фінал як формальна ознака новели.
|
Учень:
переказує близько до тексту зміст новели “Усмішка”;
пояснює сенс назви твору;
тлумачить символічне значення фіналу “Усмішки” (дитина й ранок – символи Майбутнього) як втілення трагічний оптимізму Бредбері;
пояснює, в чому полягає несподіваність фіналу твору (в руці Тома опинилася саме усмішка Джоконди – найвідоміший фрагмент картини Леонардо да Вінчі).
|
11
|
1
|
Вільям Вордсворт (1770-1850). “До прекрасного”
Уславлення в сонеті “До прекрасного” величезної сили “святого мистецтва”. Вірш Вордсворта як гімн художній творчості, обожнення Мистецтва, здатного “дарувати благодать” людині й людству.
|
Учень:
виразно читає та аналізує сонет “До прекрасного”;
визначає його провідну думку: Мистецтво “в пензлі чи пері” увічнює життя людини й природи, бо спроможне “вирвать мить із плину часу і в ній божисту вічність передать”.
|
7. Підсумок
|
12
|
1
|
Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу
|
Учень:
називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів.
|