Тема голодомору 1932-1933 рр в українській літературі
|
|
Скачати 489.59 Kb.
|
 Управління освіти Хмільницької міської ради Методичний кабінет Тема голодомору 1932-1933 рр. в українській літературі м. Хмільник 2012 Матеріали до друку підготувала вчитель української мови та літератури вищої кваліфікаційної категорії СЗШ І-ІІІ ступенів №3 м. Хмільника, Вінницької обл. Опаріна Людмила Афанасіївна Рецензенти: Гилюк Н.І., методист міського методичного кабінету управління освіти Хмільницької міської ради Плахотнюк Л.А., вчитель української мови та літератури, вищої кваліфікаційної категорії, «старший учитель» СЗШ І-ІІІ ступенів №3 м.Хмільника Рекомендовано радою методичного кабінету управління освіти Хмільницької міської ради. Протокол №5 від 28.12.2011р. Рецензія: У даному посібнику систематизовано та зібрано матеріали про голодомор 1932-1933рр. В українській поезії, прозі та усній народній творчості. Запропоновані розробки містять теоретичний матеріал, елементи нестандартних підходів, інтерактивних методик, фольклорні та поетичні зразки, свідчення очевидців, проблемно-пошукові завдання. Посібник розрахований на вчителів української мови та літератури. Зміст
Тема: «Дзвони скорботи ». Тема голодомору 1932 – 1933 рр. в українській поезії. Мета: Вшанувати пам'ять безневинно замучених голодом людей; ознайомити учнів з історичними передумовами виникнення голодомору. Проаналізувати поетичні твори, присвячені цій темі, виховати в учнів почуття патріотизму та національної свідомості. Тип уроку: Урок-реквієм Обладнання: Стенд « Пам'ять », книжкова виставка, на столі - колоски жита, пшениці; квіти , перев’язані чорною стрічкою, свіча Пам’яті; відеофільм «Голод – 33», фотографії. Е  піграф:Народ, котрий не пам’ятає свого минулого, приречений знову його пережити Джордж Сантаяна, американський філософ Страшне число у нелюдській напрузі пропалює світи до глибини, У тридцять три розіп’яли Ісуса У тридцять третім на земному крузі Розіп’ято мільйони без вини. Хід уроку І. Організаційний момент: Звучить музика «Реквієм» А. Моцарта (впродовж уроку вона звучить то тихіше, то голосніше) і лунають слова Адлера Короліва «Стіни плачу» Не звільняється пам'ять Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками. Я зітхну... Запалю обгорілу свічу. Помічаю: не замки-твердині, не храми — Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу. Піднялись, озиваються в десятиліттях З далини, аж немов з кам'яної гори Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття» Вчитель: «Не повертайтесь на згарище, бо здійметься вітер і запорошить вам попелом очі», - сказав колись класик, але ми не зможемо увійти в день прийдешній вільними. Якщо не повернемось у минуле, не побачимо все: і найстрашніше, і найсвітліше до останньої краплі – не переживемо день вчорашній. ІІ. Оголошення теми і мети уроку. Клас поділено на групи, які заздалегідь підготувались до виступів («Історики», «літературознавці», «актори»). Учні Озвучують епіграфи до уроку та коментують ІІІ. Основний зміст уроку. Вчитель: 1933 рік. Найчорніший час в історії України. В світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країн. Тривалий час 1933 рік називали одним з найсприятливіших в радянській історії. А навесні цього ж року в Україні помирало 25 тисяч людей щодня, 1000 — щогодини, 17 — щохвилини. Всього жертвами голоду за неповними даними стало від 7 до 10 млн. чоловік, з них 3 мільйони — діти. Як сталося, що без стихій, без засухи, без іноземного нашестя все те могло сподіятися на нашій хліборобній Україні, яка ще недавно була житницею Європи? Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини., і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року. Група «Історики» 1-й учень. Розміри катастрофи впродовж десятиріч уперто замовчувалися. Робилося все, щоб приховати правду, щоб світова громадськість не дізналася про справжні масштаби трагедії, і намуштрована пропаганда діяла небезуспішно: багато людей на Заході так і не могли збагнути, що воно там сталося, на тій екзотичній Україні? Нині ми знаємо, що то було. Це був не голод, а штучно зорганізований, свідомо спрямований на вигублення українського народу - голодомор. Це була людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного і цілком безневинного. То був масовий сталінський геноцид, свідомо спрямований на вигублення українського народу - народу такого ненависного диктатурі, якій всюди вчувався прихований опір. Вирішено було голодом виморити його, винищити розбратом, ворожнечею, розрушувати людську спільність фізично й духовно. 2-й учень. Вимирали ж цілі села не будь-як, а за стратегічним диявольський розрахунком, адже треба було підірвати саме коріння нації, зруйнувати основи уставленої віками народної моралі, витруїти в душах людяність, натомість насаджуючи всюди режим терору, сіючи страх, підозри, розпалюючи ненависть і жорстокість таку, що й досі суспільству дається взнаки. 3-й учень. Голодне лихоліття, що сталося 70 років тому, дослідники називають по-різному: голод, великий голод, голодомор, людомор. Але це швидше емоціональні позначення, бо не відтворюють історико-правового аспекту національної трагедії, Найвичерпнішою категорією для з’ясування причин та наслідків голоду є термін геноцид, що за нормами міжнародного права означає повне або часткове винищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Звучить вірш Д. Білоуса «Ти кажеш не було голодомору» Перегляд слайдів «Голод – 33»
Звучить вірш «Солоні місяці»(під акомпонемент скрипки, музика Баха) Група «Літературознавці» Тема голодомору-голокосту не могла легально висвітлюватися в СРСР, вона звучала у творах П. Тичини, В. Земляка, Є. Гуцала, Є.Захарченка. Перший твір про голодомор в Україні написав М. Стельмах «Чотири броди». Але не побачила читача , її видання затримали на 10 років. Цензура пильнувала будь-які згадки про голод у пресі та літературі. І тільки з 1988 р. у нас з’явилися публіцистичні статті, нариси, поетичні твори, створили книгу-меморіал «Голод – 33». В еміграції українські письменники та поети створили феноменальної сили полотна, присвячені цій трагедії. Це «Марія» У.Самчука, «План до двору» Т. Осьмачки, «Жовтий князь» В.Барки , поезії Є.Маланюка, І. Качуровського, Ю. Клена. Твори, написані за «гарячими слідами» голодомору, часто лишалися в записниках, згодом – у закритих архівах. Тільки недавно настав час публікацій таких творів без скорочень. Група « Історики» 1-й учень. 6 грудня 1932 року голова РНК УРСР В.Чубар підписав постанову «Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі». До цих сіл припинялось будь-яке постачання продовольства, а з колгоспів вивезли все наявне зерно. така доля спіткала господарства 85 районів України. відвертому фізичному винищенню селян, а також масовому теророві проти них сприяла постанова ЦБК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 року. судовим органам дозволялось застосовувати найвищу форму «соціального захисту» - розстріл, а як виняток – 10 років ув’язнення з конфіскацією майна . Постанова, яку народ назвав постановою про «7 колосків», виправдовувала свавілля та злочини різних уповноважених. Звичайно, наведені факти не вичерпують список усіх складових геноциду. 2-й учень. А після того, як на січневому (1933р.) пленумі ЦК ВКП(б) Сталін заявив на всю країну: «Ми, безперечно, добилися того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується у нас з року в рік. В цьому можуть сумніватися хіба тільки закляті вороги Радянської влади», мало хто міг наважитися висловлювати іншу точку зору, хоч становище в країні було катастрофічним. Адже, починаючи з жовтня 1932 року, надзвичайні комісії під керівництвом найближчих співробітників генсека -— Кагановича, Молотова, Постишева викачали з селян внутрішні фонди — продовольчий, фуражний, насіннєвий. А представники місцевої влади організували у селян спеціальні бригади, які вели подвірні обшуки з конфіскацією всіх запасів їжі. Це було карою за нібито куркульський саботаж хлібозаготівель. Фактично це була дія, свідомо спрямована на фізичне винищення селянства. 3-й учень. Наприкінці зими 1933 року голод на Україні набув велетенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів і горобців, траву, кісткове борошно і кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб. Проте сільським жителям хліб не продавали. Дороги, що вели до міст, були блоковані, проте тисячі селян усе ж пробиралися туди, та, не знаходячи порятунку, вмирали прямо на вулицях. Намагаючись врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міст і залишали в установах, на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней, вбивали і їли один одного, викопували мертвих і також їли. Так на Україні було зареєстровано 10 тисяч судів над людоїдами. Учитель Не сьогодні це сказано: «Час народжуватися і час помирати. Час руйнувати і час будувати. Час розкидати каміння і час збирати. Час мовчати і час говорити.» Літа 1933-го від Різдва Христового був в Україні великий Голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу — старих, молодих і дітей, і ще не народжених —у лонах матерів. А так хотілось жити… Хто з українських поетів писав про голод 1932-1933 рр. Які твори? Група «Літературознавці» 1-й учень. Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, сідало за обрій кольору крові і не впізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні. 2-й учень. Танули на обширах України важкі сніги весни 1933 року, являючи світові трупний сморід, апокаліптичні видива, спів мірні хіба що з картинами Страшного Суду. 3-й учень Вперше сміливо на повний голос зазвучала правда про голод в українському селі у творчості П.Г. Тичини у поезіях «Кукіль», «Голод», «Загуло в двері прикладом». У поезії «Голод» поет устами дитяти благає хіба, щоб врятувати голодну крихітку. А у творі «Загупало в двері прикладом» йдеться про збожеволілу з голоду жінку: «… це ж гості до мене. Та чим же я буду вітати – іще ж не зварився синочок…» В еміграції про трагедію глоду в Україні писав Ю.Клен у поемі «Прокляті роки» зображує жахливу реальність голоду, а саме - сваволю карально-репресивного апарату, жертвами якого стали понад три чверті українських письменників. Є.Маланюк у поезії «Року Божого 1933» розповідь «про трупи в житах», пізніше – про землю, що «запалилась, як труна» та пустку замість країни, над якою «владичить Антихрист». Звучить вірш П. Тичини «Голод». Голод Хоч би світало... - Мамо, хліба! Підвівся батько: замовчи! Коло вогню в вагоні збились і мруть голодні втікачі. І дим їм очі виїдає. Мороз проходить аж в кістки. А за вагоном крик і гомін, обмін, торгівля і свистки. В лахмітті, в скорбі, у болячках зігнулась мати. В щось дитя у кутала, та все: ну, спати – навік засунуло б ти... Життя! Прийшли сюди, а голод з нами. Й нема людей поміж людей. Ти чув?., недавно десь тут жінка зварила двох своїх дітей... Одскочив батько: божевільна! Мовчи! мовчи! До чого це? – Схопилась мати й закричала, а батько плюнув їй в лице... Вчитель А чи була того року весна? Чи прилетіли до знайомих людських, осель довірливі лелеки? Чи співали, травневими ночами, солов'ї? Ніхто того не пам'ятає сьогодні, пам'ятають інше. Спогади очевидців На світі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, а лиця. майже немає, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім, тілом: назад - вперед, скільки сидить, стільки і гойдається. І безконечна одна пісня на півголосом: їсти, їсти, їсти… Перегляд слайдів «Голод – 33»
Група « Історики» 1-й учень. Хлібозаготівлі супроводжувалися репресіями, фізичним та моральним знущанням над селянами, За невиконання плану хлібоздачі їх позбавляли власного помешкання, худоби, землі, інвентарю. Уряд України, аби вислужитися перед своїми московськими покровителями, запевняв їх, що Україна може не 265, а 272 млн. пудів дати. Селяни всіляко чинили опір, ховали хліб на «чорний день». Хлібозаготівля пробуксовувала. І тоді ЦК ВКП(б) знайшов спосіб подолання зернової проблеми — масова колективізація. 2-й учень. Спочатку було слово. І було те слово — колективізація, а за ним ще довга шеренга слів-чужинців — агітація, контрактація, конфіскація, екзекуція, реквізиція, експропріація, ліквідація... Сільська влада почала погрозами і тортурами домагатися від селян їх вступу до колгоспу. 3-й учень. Уздовж кордону України, де вмирали цілі села, де живі не встигали ховати мертвих, були виставлені збройні заслони. Жодна душа не повинна була вирватися з уготованого їй пекла. На шістнадцятому році революції при владі, яка називала себе народною, на родючій землі, без війни чи стихійного лиха вмирали хлібороби. Перегляд слайдів «Голод-33»
Група «Актори» Інсценізація уривка «Бозю!» Учениця. Бозю! Що там у тебе в руці? Дай мені, Бозю, хоч соломинку... Щоб не втонути в Голодній ріці. Бачиш, мій Бозю, я — ще дитинка. Тож підрости хоч би трохи бодай. Світу не бачив ще білого, Бозю. Я — пташенятко, прибите в дорозі, Хоч би одненьку пір'їночку дай. Тато і мама — холодні мерці, Бозю, зроби, щоб їсти не хтілось! Холодно, Бозю. Сніг дуже білий, Бозю, що там у тебе в руці?.. Учениця. Хто се? Чий голос щоночі просить: «Хлібця! Хлібчика дай! Мамо, матусю, ненечко! Крихітку хлібця!»? Хто водить запалими очима-криницями, очима, у які перелилися всі страждання, муки й скорботи роду людського?
Звучить вірш «Тиждень терпів я від голоду муки...» г) Слайди «Світ визнає» Вчитель Масштаби катастрофи були величезні. Про голод знали керівники Франції, Великобританії, Німеччини, Італії, СІЛА, Канади. Та уряд СРСР заявив, що ніякого голоду в Україні нема, що це злісна вигадка ворогів Радянського Союзу. На допомогу Сталіну та московсько-більшовицькій пропаганді прийшли продажні чужинці — француз Ерріо та американець Дуранті. Прем'єр-міністра Франції Ерріо вели по вулицях Харкова, очищених від трупів, і він писав: «... в Україні люди живуть чудово». Український єпископат під проводом митрополита А. Шептицького видав звернення «До всіх людей доброї волі». У ньому говорилось: «Усіх християн цілого світа, усіх віруючих в Бога, а особливо усіх робітників і селян, передусім усіх наших земляків, просимо прилучитися до цього голосу протесту та болю й розповсюдження його у якнайдальші країни світу». Пастирський лист Галицької єпархії змобілізував всіх українців Галичини, Волині та еміграції в московських протестах-молебнях та інших релігійних маніфестаціях, зверненнях до міжнародних організацій. Група « Літературознавці» 1-й учень. Ще тільки недавно були розшукані ненадруковані вірші А. Малишка, написані в 1964 році, в яких поет згадує голодомор: …Із тридцять третім голим роком, Голодно-голим та німим, Та тричі пухлим. Хай би з ним Поїли б кору і комору, Траву і шкуру , цвіль і міль, Та мерли б жовті, як з похміль, Без труп понесені із двору. Нізащо. Просто. Без вини. Проте Україна гинула, культурний світ мовчав. Перші згадки про голод в Україні з'явились у західній пресі одночасно з першими людськими жертвами. Дослідження голоду 1932-1933 рр. в Україні почалося наприкінці 80-рр. 2-й учень. У могилу, де лежить більше 9 млн. українських селян, зійшли найкращі. Гинули працьовиті, самостійні хазяї, яким інкримінували куркульський саботаж. Відходили в небуття сільські майстри і винахідники, яких ніколи не бракувало в Україні, серед яких було чимало обдарованих природою людей. 3-й учень. Лягали в сиру землю непокірні нащадки козацькі, що не могли змиритися зі сваволею влади. У цій безкровній війні тоталітарної системи з українським народом знищувалась людина не лише фізично руйнувалася народна душа. Група «Актори» Інсценування уривка Катерини Мотрич « Молитва за убієнних голодом» Учениця — Мати-Україна (стоїть на колінах перед іконою Богородиці і молиться). Богородице! Матір наша небесна! Свята Покрово, покровителько люду свято-руського! Куди ж ти відійшла? Чого ж залишила мою землю і нарід мій на поталу червоних дияволів? Чи ж не бачиш, що вони доточують кров із могутнього українського дерева? Чи ж не бачиш криниці, повної українських сліз? Чи ж не бачиш, що то вже не я — Україна, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні?! Ведучий. І стояла Вона осліпла від горя, обдерта, сива, напівблаженна, мукою підпирала небо, моторошно роззиралася, Мати-Україна, на велетенському хресті розіп'ята. Мати-Україна (шепче). Дітоньки мої, заждіть! Івани, Марії, Тараси! Стривайте! Куди ж ви? Як же я без вас? (Голосніше) Прости, небо! Прости, земле! Простіть, зорі! Всі сили земні і небесні, простіть муку і божевілля мого народу! Ту моторошну дику ніч, усі жахи, не бачені від сотворення світу, простіть! (Тихо.) Нема. Зотліли. Відлетіли ключами в небо. Ведучий. І щоночі чути, як оплакують велетенські могили лише солов'ї і зозулі, білий квіт садів та цвинтарні бузки, плачуть молоді трави, стогнуть жита, ридма ридають зорі, летять у ніч і гаснуть над спорожнілими хатами. І щовесни у Великодню ніч, як забуяє зело, спалахнуть цвітом сади, як зійде місяць і вистоїться у ставках і криницях вода, приходять з небес три жони святі: Київська Русь, козачка Січ і соборна чорнобильська Україна. (Заходять три дівчини у відповідному одязі, розстеляють домотканим обрусом стіл, ставлять полив'яні миски з коливом, варениками, кулішем, галушками, узваром, медом. Засвічують поминальні свічі. Чути церковний дзвін. Чути голос Матері-України.) Мати-Україна. Ходи до мене, роде мій, вечеряти! Марії, Ганни, Уляни, Соломії, Андрії, Василини, Грицики, Катрусі, покірно прошу до святої вечері. Пригощайтеся, причащайтеся, роде мій скорботний! Діти мої — квіти викошені! Ключ мій журавлиний на рідній зелі підстрелений! Муко моя довічна! Скорбото моя всевишня! Ведучий. І пливуть Чумацьким шляхом білі тіні з білої небесної Вкраїни й сідають до поминальної вечері. (У клас заходять у білих сорочках дівчатка і хлопчики й сідають за накритий стіл.) Мати-Україна. Як там тобі, родино наша, на тій небесній Україні? Чи ж ростуть і там тополі, мальви, калина? Чи ж білі у вас хати? Як сіється, жнивується? Чи ж є вечорниці, реготи на хуторах і левадах? Чи ж заручини і хрестини, чи ж радість є? Мабуть, це все до вас пішло, бо на земній Україні ні сміху, ні радощів, ні пісень. Лише квітує погибель, регоче лихо, жнивує горе на чорнобильській межі. Ведучий. Роде наш небесний! Народе Божий неоплаканий! Лика неціловані, руки неперехрещені! Душі рідні перед господніми воротами не поблаго- ' словенні! Прости, народе Божий! Прости цю прокляту землю, цей милий рай, на якому оселився диявол. Усіх нас грішних прости, що мовчали, за упокій твій молебнів не справляли, поминальних свічок не світили, обідів за тебе не робили. І ми покарані за безпам'ятство. І до нас озвалося лихо. Нагодовано і нас смертоносним плодом, горить і над нами лиховісно непогасна свіча. Прости ж нас, роде наш замордований, лише сирою землею . зігрітий. Група «Історики» 1-й учень. Відродження України можливе тільки тоді, коли народ поверне свою історичну пам'ять. 2-й учень. Хай простять нам наше безпам'ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі, 3-й учень. З давніх часів люди очищувалися вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам'ятають, що не забудуть. І тягар гріха з душі спадав, Звучить вірш «Зроніть сльозу» Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз. Заплачте разом, а не поодинці. Зроніть сльозу за тими, хто не зріс, Що мали зватись гордо - українці. Заплачте! Затужіть! Заголосіть! Померлі люди стогнуть з тої днини, Й благають: українці, донесіть Стражденний білль голодної країни. Згадайте нас - бо ж ми колись жили. Зроніть сльозу і хай не гасне свічка! Ми в цій землі житами проросли, Щоб голоду не знали люди вічно ІV.Підсумок уроку Вчитель Кажуть, коли пізнаєш краплю, можеш довідатися про будову океану. В цьому є свій сенс, і тому я висловлю, напевне, віру кожного, говорячи словами Олександра Міщенка:»Мертвим нікому довіритися, крім живих,-і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу, і тим була виправдана їх погибель!» Запалимо свічки і хвилиною мовчання пам'ять жертв сталінського голодомору. Хай ця хвилина скорботи стане актом поминання і перестороги. Хай подібне не повториться ніколи. Вчитель. Коли наша розповідь дійшла до Вашого серця, то перед цією свічкою скажіть слова, які нас згуртують,— Пам'ять та віра! Звучить пісня «Молитва за Україну» V.Домашнє завдання Записати свідчення про голод на Україні |
Схожі:
|
Про заходи у зв'язку з 80-ми роковинами Голодомору 1932 1933 років в Україні З метою гідного вшанування пам'яті жертв голодоморів в Україні, забезпечення належної організації та проведення у 2013 році заходів... |
Районний план заходів на 2009-2010 роки із вшанування пам`яті жертв... Продовжити роботу по виявленню осіб та складанню списків громадян, які постраждали внаслідок Голодомору 1932-1933 років |
|
Список жертв Голодомору 1932-1933 років в Петрівському районі в розрізі... Список жертв Голодомору 1932-1933 років в Петрівському районі в розрізі сільських та селищних рад |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вшанування у загальноосвітніх навчальних... Додаток “Люди Правди. Щоб світ знав!” – гасло цьогорічної просвітницької кампанії |
|
Кульчицький С. Голод 1932-1933 рр в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків. Стан висвітлення геноциду 1932-1933 років у вітчизняній та зарубіжній історіографії |
Урок вивчення нового матеріалу. Методи і прийоми: «робота в групах» ... |
|
Категорія добра і зла в українській літературі Тема: Категорія добра і зла в українській літературі. (За творчістю О. Турянського «Поза межами болю», І. Багряного «Тигролови»,... |
Список померлих під час Голодомору 1932-1933 років в Україні на території Ульяновського району Гранковська Настя Трохимівна уродженка с. Йосипівки Яковенко Явдоха уродженка с. Йосипівки |
|
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ Луганської області були проведені І – ІІІ етапи Всеукраїнського конкурсу науково-пошукових робіт, присвячених голодомору на Україні... |
УКРАЇНА БОГОРОДЧАНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ На виконання Указу Президента України від 19. 08. 2013 року №430 «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua