СЕНТИМЕНТАЛЬНІСТЬ OРДИ, АБО ШМАТОК М'ЯСА, ЩО МАЄ СТАТИ ЛЮДИНОЮ

Скачати 79.15 Kb.

Назва	СЕНТИМЕНТАЛЬНІСТЬ OРДИ, АБО ШМАТОК М'ЯСА, ЩО МАЄ СТАТИ ЛЮДИНОЮ
Дата	09.05.2013
Розмір	79.15 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Література > Документи

9 лютого 2007 р.

Ірен РОЗДОБУДЬКО, Київ

ОСОБИСТА ДУМКА

СЕНТИМЕНТАЛЬНІСТЬ OРДИ,

АБО ШМАТОК М'ЯСА, ЩО МАЄ СТАТИ ЛЮДИНОЮ

Ірен РОЗДОБУДЬКО, Київ

ОСОБИСТА ДУМКА

У нас є дві Біблії. Перша - класична, та-, яку мають читати наші горе-політики перед сном і знати пересічні громадяни. Друга, хоч як затерто і банально це пролунає, - "Кобзар", який зберігався в кожній українській хаті поруч із Біблією. А третя... От третю кожен має обрати для себе сам.

Як на мене, це книга "Ментальність орди" Євгена Гуцала, котра нині вийшла в перевиданні. Коли ця блискуча публіцистика побачила світ вперше, дістала багато критики і, як на мене, не мала належного осмислення. Чому? Тоді, в 1995 р., це було сприйнято як крок відомого письменника в бік русофобії. Адже все лише починалося - і наша "незалежність", і демократія, і, як наслідок, обережне ставлення до сусіда, який нібито поблажливо ' відпустив" нас зі своїх міцних обіймів і також намагався йти в бік демократії. Але минуло 12 років, і стало зрозуміло, що книга нині актуальніша, ніж тоді. Адже нічого не змінилося! А погляд сусіда в бік демократії - ілюзія, лише "скошені" від постійної брехні очі булгаковської секретарки з "Майстра та Маргарити". Тоді я сприйняла цю книгу як відкриття, бо нещодавно переїхала до Києва зі своєї "малої батьківщини" - Донеччини і почала ставити перед собою купу питань. Тепер, читаючи нове видання іншими очима, думаю, що ця книга має бути якщо не Біблією, то - настільною книгою кожного, хто живе в Україні, незалежне від національності!

Ось лише кілька невеличких цитат (хоча, власне, вся книга - одна суцільна цитата, яку варто підкреслювати і запам'ятовувати)
„Інші народи на так званому нашому „євразійському просторі" колонізовано не просто російською військовою силою, а ще й віддано на освоєння, на перетравлення, на нову модифікацію саме російським національним характером, саме оцими розбійно-злодійськими „удалью, отвагою, молодечеством и разгуляем".

„...З одного боку, Ф. Достоєвський теж бачить „пьянство, разбой... цинизм, нищету, бесчестность, безбожне", а з другого боку - „вся ложь... выскочит из сердца народного...". Блажен, хто вірує! Друге століття йде - й минає, як зроблено цю „рентгеноскопію" з безодні - і про безодню, вже можна було б, здається, забути й побачити сьогодні сподівані й очікувані Ф. Достоєвським зміни, але, на жаль, дані й сьогоднішньої „рентгеноспокії" з безодні - і про безодню дають ті ж самісінькі висліди..."

„...Сам російський менталітет, попередньо вкравши в сусіда, й краде тепер сам у себе, бо інакше б він не був таким специфічним менталітетом, який краде і крастиме... Факти, приклади, явища можна множити - як із давньої минувшини, так і з нинішньої розрухи. Нинішня розруха - не якась виняткова, а традиційна, вона цілком вписується у, здавалося б, не менш екстраорди-

9 лютого 2007 р.

нарну терористичну розруху Ульянова-Леніна, який ці звичаї і ці норми ввів до державної ідеології, призначивши на роль рушіїв російської історії... кримінальних злочинців та авантюристів, таким чином до абсурду криміналізувавши як історію Росії, так і до абсурду стероризувавши історію „народів Росії"...

Я не хочу і не буду зрікатися своєї „малої батьківщини". Але якщо за словами Гуцала, „людина егоцентрична, свідомо чи підсвідомо відчуваючи і уявляючи себе не просто центром Всесвіту, а й його замкнутою на собі сутністю, вона так-само свідомо чи підсвідомо уособлює в собі людство (безперервна логічна ланка: власна особа - діти - родина - плем'я - народ - людство)", відчуваю певну відповідальність, а точніше - біль і розпач перед тим конгломератом, яким є Донеччина. І хочу говорити так, як сказав би „егоцентрист", тобто, з власного досвіду і досвіду моїх рідних, що живуть в тім краю. Справді, омана і просте небажання хоча б самотужки розібратися в ситуації є великими! Наведу такий приклад. Зустрівши мою матір на вулиці, її давня подруга - жінка з вищою освітою (!) абсолютно серйозно повідомила: „Ти знаєш про те, що тепер в наших покинутих шахтах будуть розміщувати ракети НАТО?". А почувши від мами роз'яснення, назвала її „агентом США" і „запроданкою"... І якби це був поодинокий випадок Ще, за Гуцалом, і є ось таке „закладання в дуже специфічну російську ментальність - ментальність українську". Так, саме ця російська ментальність майже повністю поглинула самоідентифікацію населення мого краю. І що найсумніше - найбільшими українофобами там є... саме українці.

Хоча в цьому мало дивного, адже, наскільки я знаю, наглядачем Василя Стуса був його ж земляк, котрий говорив з ним ламаною російською мовою... Є й ближчі приклади. Моя колега-землячка, котра живе і працює в Москві, під час Помаранчевої революції писала листи, просякнуті дикою люттю щодо землі, на якій виросла. Але що залізобетонніше правило, тим яскравіший і невідворотний виняток. Щоправда, у мене є певні сподівання, що невдовзі винятки усе ж таки стануть правилами. І тому я це пишу. Для себе? Для своїх друзів із Західної України? Для земляків, котрі ще не можуть (бо вельми міцна інформаційна блокада) вивільнити свій зір з-під певного кольору окулярів, які їм начепили. Повірте, це дуже важко. Особливо, якщо в цій спотвореній і поглинутій ментальності, як у матриці, криється ще одна.

Якби я була Задорновим, то на цьому місці могла б попередити: „А тепер приготуйтесь, ви зараз будете сміятися!". Так от, багато років тому я була здивована, читаючи в різних газетах це словосполучення - „донецька ментальність" - про що б не йшлося: про виставку художника чи виробництво. І той художник навіть не помічає, як обмежено-образливо це звучить: тобто, як би ти не старався, бути тобі, кулику, на своєму ставку.
Але це - предмет „особливої гордості".

Що найсмішніше, вона, ця „донецька ментальність" насправді існує і відчувається у всьому! У впертому небажанні знати більше від того, що тобі вкладають в голову, у незбагненному спротиві хоча б ВИСЛУХАТИ опонента. Ніби в мозку є певна кнопка, яка автоматично вимикається, коли чуєш про... неприємне. Щасливі люди чи... „шматок м'яса", безтямний, ошуканий, безграмотний, що проживає рослинне життя, не замислюючись над тим - хто ти є, на якому світі живеш? Зрештою - про добро, зло і... бабло...

Коли я переїхала до Києва, довго не могла позбутися відчуття, що жила на... повітряній кульці, котра було зв'язана з Землею лише тоненькою ниточкою-пуповиною. Ця метафора була настільки влучною, що мене ще довго хилитало, як моряка, що зійшов на землю після довготривалої морської експедиції. Пам'ятаю, як тоді мене мучила така, можливо, надто пафосна, але дуже болюча думка: в 80-му ще був живий Стус - легенда, совість, дивовижний поет - то ж чому я не зробила жодного кроку (скажімо, думала я, не поїхала з плакатом під стіни Київського КДБ), щоб хоч чимось виявити протест проти цієї „ментальності"?! І таких питань було багато! Минуло 18 років, але ця інформаційно - зомбуюча блокада триває. І я не можу засуджувати тих нещасних, хто залишається „шматком м'яса", хто з незбагненною для здорового глузду енергією захищає „хоч і злодіїв - але СВОЇХ злодіїв" і браконьєрів...

А тепер - про винятки. Тобто, про оптимістичне, яке є, якого більшає і яке, зрештою, й перетворить виняток на правило. Тобто (от зараз ви не будете сміятися) про „донецьку діаспору". Поволі вона „точить камінь". Ще пару років тому, коли моя мама зі своїми подругами із народного хору говорила в транспорті українською мовою чи починала співати, їм у спину тицяли кулаки: „Понаїхали тут, бандерівці!" А тепер їх просять співати і говорити ще! Часом хтось плаче...

Що наприкінці я б хотіла донести до тих, хто ніколи не відчув цього „сентиментального" східного тиску на свою свідомість? Повторю слова моїх дорогих представників „донецької діаспори": „Там, в Західній Україні/люди й не уявляють, як нам тут важко пробивати все своє, як неймовірно тяжко задихатися від газет-дешевок, вишукувати українські книжки..." Але й у всьому цьому вже є певні зрушення. Гадаю, цей процес - незворотний. Хоча й довготривалий.

...Я почала з книги, котру назвала для себе „третьою Біблією". Назвала б її й інакше - „книга не для шматків м'яса". А вони, обивателі, до речі, живуть

скрізь - і на сході, і на заході, і в центрі Дай мені

щось почитати! - попросила моя знайома, - Що це в тебе за книжка на столі?" Я показала: „Євген Гуцало. „Ментальність орди". „Ой-йой-йой! - вигукнула вона, скрививши обличчя, ніби я простягнула їй живого пацюка. - Ні! Ні! Я таке не читаю!!!"

Я промовчала. Зняла з полиці „ Віднесені вітром" . Обличчя жінки засяяло блаженною усмішкою.

Сентиментальність орди...

Схожі:

Уроку: Навчальна Тема програми: Механічна кулінарна обробка м’яса,приготування напівфабрикатів з м’яса та сільськогосподарської птиці	Використання м'яса та інших продуктів, одержаних при забої хворих... При виявленні сальмонел внутрішні органи, у тому числі кишечник, утилізують, а туші, із зачищенням змінених тканин, допускають до...
Урок етики Учитель Іоніцой І. В. Тема: Як стати розвиненою людиною Навчальна: навчити учнів витлумачувати поняття «задатки», «здібності», «талант», «геніальність»; навчити пояснювати поняття «дозвілля»,...	Мій перший крок в країну знань, в країну мрій і сподівань Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене,...
Що значить бути Людиною на землі ? Що значить бути Людиною на землі ? Чи справді «Людиною бути найважче?»(М. Чернявський)	1. Встановлення плагіну У процесі встановлення виникне повідомлення про непідписаний контент плагіну (unsigned content); треба продовжити установлення, натиснувши...
«Ніколи знову!» Права людини в Євросоюзі Якщо влада або її представник (напр., державний службовець) порушить чиїсь права або свободи, громадянин має право звернутися до...	«Ніколи знову!» Права людини в Євросоюзі Якщо влада або її представник (наприклад, державний службовець) порушить чиїсь права або свободи, громадянин має право звернутися...
Реферат на тему: СПIВРОБIТНИЦТВО УКРАЇНИ З НАТО Україною та НАТО. Цi стосунки визначаються необхiднiстю налагодження конструктивного спiвробiтництва України з НАТО як провiдною...	Діяльнісний підхід основа «перезавантаження» технологічної освіти в школі Сьогодні ситуація кардинально змінилася: «споживач» має право обрати і обирає навчальний заклад, «продукція» якого (у вигляді знань)...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання