|
|
Скачати 2.96 Mb.
|
|
Результати дискусії, хід якої позначався гостротою й нерідко представляв діаметрально протилежні думки, виявився, однак, позитивним. Західноукраїнській і східноукраїнській інтелігенції вдалося дійти згоди щодо спільного напряму розвитку літературної мови, до складу якої було включено мовні набутки Галичини й Буковини, що розширювало стилістичний діапазон української мови і підносило її на новий щабель розвитку. Коли в Східній Україні після 1906 р. з'явились україномовна преса й книговидавнича справа, лексичний матеріал, напрацьований у Галичині й Буковині за попередніх 30 років, було широко використано для розбудови публіцистичного й наукового стилів. Дослідження Ю. Шевельова спростовують поширене в радянському мовознавстві твердження про обмеженість діалектної бази загальнонаціонального стандарту тільки середньонаддніпрянськими говорами. Сучасна українська літературна мова, зазначає Ю. Шевельов, "сміливо може бути названа мішаною щодо діялектної основи, і, отже, традиційне підручникове твердження про її київсько-полтавську основу вимагає якщо не цілковитої ревізії, то принаймні додатку: з великим галицьким нашаруванням. Але ці нашарування так тривало відкладалися в українській мові і так органічно в неї всотані, що виділити їх з усієї системи сучасної літературної мови – річ взагалі цілком неможлива. І схід, і захід України складали свої внески в літературну мову, не оглядаючися й не ощаджуючи. Ці внески так переплелися, що дуже часто найуважніший дослідник не може розплутати їхнього коріння. " Остаточне утворення спільної для всієї України літературної мови на засадах діалектної многоосновности, органічного поєднання елементів різнодіалектного походження відбулось у 20-х роках XX ст., в добу "українізації".
Документ (лат. доказ) – це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища дійсності та розумову діяльність людини. Такі документи в Україні відомі з часів формування державності (Київської Русі). Це літописи, актові книги, угоди та ін. Документи, що є сьогодні, - невід’ємний атрибут державного життя. Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ. Документи використовують в різних галузях людської діяльності, ділянках знань, сферах життя. Вони є об’єктом дослідження різних наукових дисциплін, тому поняття «документ» багатозначне і залежить від того, у який галузі й для чого він використовується. Документ – основний вид ділового мовлення. Він фіксує та передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність. Документ – це матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу. Документ — це передбачена законом матерiальна форма отримання, зберiгання, використання i розповсюдження iнформацiї шляхом фiксацiї її на паперi, магнiтнiй, кiно-, вiдео-, фотоплiвцi, на електронних або iнших носiях. Отже, документ – це результат відображення конкретної інформації на спеціальному матеріалі за визначеним стандартом чи формою. Будь-який документ має певнi функції:
Господарська дiяльнiсть вiдбивається в документах, за допомогою яких фiксуються на вiдповiдних носiях усi дiї та подiї, якi вiдбуваються у суб’єкта господарювання. З цiєї позицiї документ розглядають як засiб закрiплення рiзними способами на спецiальному матерiалi iнформацiю про факти, подiї, явища об’єктивної дiйсностi i розумової дiяльностi людини. Документи мають правове значення, оскiльки вони є засобом засвiдчення та доведення певних фактiв. Вони також використовуються як джерела та носії інформації. В управлiнськiй дiяльностi документ виступає як предмет i як результат працi. Так, планування відбувається за допомогою різних планів; облік – у вигляді складання й обробки статистичної бухгалтерської та оперативно-технічної документації; інструктування – шляхом видання інструкцій, методичних вказівок; контроль – збиранням відомостей (письмово) і виданням вказівок тощо. Сукупнiсть взаємопов’язаних документiв, що застосовуються у певнiй сферi дiяльностi, становить систему документацiї. Нинi дiють унiфiкованi системи. Однiєю з найпоширенiших є органiзацiйно-розпорядча документацiя (ОРД), котра застосовується в оформленнi управлiнських рiшень. Документи використовуються в різних галузях людської діяльності, ділянках знань, сферах життя. Як носiї iнформацiї вони сприяють полiпшенню внутрiшньої органiзацiї будь-якого пiдприємства чи установи, є пiдсгавою для прийняття рiшень, узагальнень, довiдково-пошукової роботи. Документація використовується як спосіб і засіб реалізації функцій, покладених на управлінський апарат. Документи повиннi вiдповiдати таким вимогам, як придатнiсть до тривалого зберiгання, максимальна наочнiсть тощо. Наукова дисциплiна, яка вивчає структуру i властивостi документальної iнформацiї, розвиток форм документiв, методи i засоби автоматизованого оброблення, зберiгання, пошку i використання їх, називається документалiстикою.
Діловий документ має юридичну силу, коли його правова функція доповнюється відповідним складом і розташуванням реквізитів, відповідними зовнішніми ознаками, часовими й територіальними межами та об'єктами його дії.
Текст (21) — головний реквізит документа. Зміст доку-мента має бути бездоганним у юридичному відношенні. Документи треба писати коротко, точно, зрозуміло. Завдання документа — переконати, тому головна вимога до викладу змісту — достовірність і об’єктивність, ла-конічність при повноті інформації. Треба уникати використання архаїзмів та канцеляризмів, русизмiв та iншомовних слiв за наявiностi слiв рiдної мови, а також сленгу, жаргону. Правильно складеним є лише той діловий папір, який на-писаний офіційно-діловою мовою. Риси ділового стилю: • Нейтральний тон викладу, відсутність емоційності. Особистий суб’єктивний момент не повинен проявлятися у діловому тексті. • Виразна логічнiсть тексту. Важливо дотримуватись логічної послідовності викладу та слідкувати за причинно-наслідковими зв’язками між частинами тексту. • Точність. Вона досягається вживанням слів тільки в словниковому значенні, широким використанням термінів, цифрових даних. Не допускається двозначність тлумачення слів. • Одноманітність викладу, яка означає, що всі документи одного виду мають однакову композицію, в них використову-ються речення однакової побудови. Навіть слова нерідко використовуються одні й ті ж самі — це сприяє кращому, швид-кому сприйняттю документа. • Лаконiчнiсть. При підготовці документа слiд дотримуватись певних принципів (рис. 2). Об’єктивність тексту забезпечується точно знайденими фактами, констатацією дій організації уже здійснених чи здійснюваних. Повна об′єктивність досягається високим ступенем безо-собовості, відсутністю будь-яких суб′єктивно-оцінювальних моментів у викладі тексту. Об′єктивність Логічна послідовність Повнота інформації Якість викладу, точність опису Свобода від суперечностей Переконливість викладу Типізація мовних засобів Етикет ділових паперів Логічна послідовність. Ознаки логічної послідовності: • тісний логічний зв′язок усіх компонентів документа; • чітко виявлені причинно-наслідкові зв′язки між повідомлюваними фактами в межах одного речення і в межах усього документа, повним його текстом; • протиставлення, яке виражається словами “проте”, або “однак”; • логічне підкреслення черговості (одночасно, спочатку, потім); мети (з цією метою, для цього, тому); результа-тивності (отже, таким чином, в результаті, загалом); констатація якогось місця в документі (наприклад, зок-рема, як-то). Логічна послідовність викладу тексту досягається також за рахунок чіткого розподілу тексту документа на окремі пункти (нумерація, буквені позначення, абзаци тощо), а також виділення головного, основного, найважливішого серед фактів, що повідомляються. Повнота інформації. Повний — це документ, зміст якого вичерпує всі обставини, пов′язані з вирішенням питання, що розглядається. У тексті ніщо не пропущено, нічого не треба до-мислювати. Важливо також, щоб у тексті не було недомовок, двозначностей. Якість викладу, точність опису. Між цими вимогами до тексту документа існує такий зв′язок: чим глибше працівник проникає в сутність справи, про яку йдеться в діловому папері, тим точніше він про неї висловлюється і тим яснішою буде во-на для тих, хто ознайомлюється з цим документом. Перш ніж викласти остаточний варіант документа, треба детально обдумати його, дібрати такі слова і вирази, які повніше і точніше передають думку. Важливо чітко й точно формулювати прохання, пропозиції, накази, вдало виділяти і наголошувати основну думку. Свобода від суперечностей. Це найважливіша вимога, то-му що суперечності в тексті документа проявляються у невідповідності фактів один одному або взаємно виключаються. Суперечність може проявитись і в тому, що зміст тексту не відповідає формі документа (прохання викладається у формі наказу). Переконливість викладу забезпечується обгрунтуванням висловленої думки, доказовістю матеріалу, точністю фактів і цифрових даних. Текст документа повинен бути коротким, у ньому мають бути лише основні, найважливіші положення й аргументи, а конкретні докази та розрахунки, таблиці оформляються в до-датку. Переконливий, аргументований текст документа може прискорити прийняти правильне рішення, створити умови для укладання контракту (угоди), змінити строки виконання зобов′язань та ін. Типізація мовних засобів — це стандартизація мови служ-бових документів, використання ключових слів і типізованих зворотів. Це різні види документів, які потребують своїх типiзованих слів (у наказі — наказую; у постанові — постанов-ляємо; у листі — гарантуємо, надсилаємо і т. п.). Етикет ділових паперів. Найважливішим проявом етикету є переконливість тексту документа. Більшість ділових паперів оформлюють від третьої, а не першої особи. Це посилює гро-мадський характер документа. Мовний етикет не вичерпується вживанням стандартних зворотів, що висловлюють ввічливість. Він повинен пронизу-вати діловий папір увесь, від адреси до підписів, включаючи і спосіб викладу тексту. Укладачеві тексту слід ретельно вишукувати належну форму викладу думки. Виклад повинен бути стриманим і не допускати неприхо-ваного прояву роздратування, злої насмішки і грубощів. Текст документа, укладений у різкому тоні, викличе відповідь у та-кому ж різкому й нестерпному тоні, що знижує ефективність ділових стосунків і створює нервові, напружені взаємовідно-сини між організаціями. При написанні тексту ділового листа слід пам′ятати, що очікуваний результат може бути лише підказаний, але аж ніяк не нав′язаний адресатові. Тому не слід викладати прохання у формі жорсткої вимоги. Доречніше просити не “Вашого пози-тивного рішення”, а просто розгляду висловленого прохання і винесення певного рішення. Негативне враження справляє і надмірна ввічливість. Думка, що її не висловлено у прямій формі, повинна вип-ливати із самої логіки фактів, а це надає більшої сили й пере-конливості документові. Недоречним є іронізування, прояви грубощів, багатослівні дорікання та ін. Етикет проявляється і в підписанні ділових паперів з до-триманням службового рівня при підписанні документів-відповідей. Відповідь на лист, підписаний директором, має бу-ти підписаний також директором, а не його заступником. Ети-кет вимагає дотримання практики одного чи кількох підписів, залежно від документа. Текст документів рекомендується умовно поділяти на дві частини: у першій — обгрунтування, у другій — висновки, про-позиції, рішення, розпорядження або прохання. Текст документа повинен містити певну і аргументовану інформацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло та об’єктивно, без повторень і вживання слів і зворотів, які не не-суть змістового навантаження. Зміст має бути пов’язаний з виданими раніше документа-ми з цього питання. Для економії часу на складання службових документів од-норідні або близькі за змістом документи повинні уніфікову-ватися. Суцільний зв’язний текст документа може складатись за трафаретом або макетом, що містить постійну інформацію і пропуски для внесення змінної інформації. Трафаретні тексти розроблюють структурні підрозділи — підготовлюють у вигляді збірників таких текстів, бланків доку-ментів з трафаретними текстами, у формі зразків текстів і вво-дять у дію наказом керівництва. Трафаретні тексти використо-вуються так: виконавці заповнюють бланки з трафаретними текстами, з яких друкують необхідну кількість примірників, а заповнений виконавцем трафарет підшивають до справи. Зауваження щодо відповідальності: • відповідальність за якість підготовки документів і достовірність даних, які вони містять, покла-дається на осіб, які готували, візували і підписували документи; • відповідальність за зміст документа, який візується кількома особами, несуть однаковою мірою всі ці особи; • відповідальність за зміст, правильну підготовку та оформлення службових документів покладається на керівників структурних підрозділів фiрми. |
| Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм.... Тому звертається багато уваги при вивченні усіх тем засвоєнню стереотипів комунікацій певного фаху. Робота над культурою мови студентів... |
1. Предметом вивчення дисципліни є функціонування мовних норм в юридичних... Під час вивчення дисципліни «Українська мова професійного спрямування» наголошується переважно на тих особливостях мовних норм, які... |
| Предметом вивчення дисципліни є функціонування мовних норм в юридичних... Під час вивчення дисципліни «Українська мова професійного спрямування» наголошується переважно на тих особливостях мовних норм, які... |
Питання до МК-2 для студентів ІІІ курсу з дисципліни «Українська... Поняття мовної норми. Види мовних норм. Орфоепічні норми української літературної мови |
| ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З КУРСУ Функціональні стилі сучасної української літературної мови: їх призначення, сфера застосування, ознаки, жанри |
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУ МКОВОГО КОНТРОЛЮ Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
| Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
Питання до іспиту з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
| Російська мова як не діалект української Олександр Палій, для УП, 06. 09. 2006, 13: 16 Після кількох століть дискримінації української мови ідея Партії регіонів про державний статус російської цілком виглядає не як захист... |
ЛЕКЦІЯ Тема: Вступ. Державотворча роль мови. Стилі, типи і форми мовлення Розглянуто на засіданні предметної (циклової) комісії викладачів української філології |