|
|
Скачати 1.67 Mb.
|
З глибоким розумінням засад ренесансного мистецтва булі оновлені у Другій половіні XVI ст. форми середньовічного замку в м. Острозі, Що перетворівся на Справжній ренесансної центр у Східній Європі и заслужено назівався Волинська Афінамі. Найкращі споруди замку — Кругла Башта и Луцька брама без перебільшення належать до візначніх споруд Європи Гірськолижний доби Відродження. Одночасно з Острозьким перебудовується замок у Камянці-Подільському. Тут Впровадження новий тип фортіфікації — бастіонна система, Що включала в себе чісленні башти, бастіоні, складні шлюзові споруди. Усі смороду виконують НЕ Лише утілітарну, а й певна естетична функцію. Споруди прікрашені камяного різьбою в ренесансу стілі, чорно-білими орнаментами в техніці сграфітпо Спосіб декоративного оздоболення стін споруд шляхом продряпування Певного Малюнки по верхньому тонкому шару штукатурки до нижнього шару, Що має Інший Колір, аркатпурнімі фризами ряд невеликих арок, Що прикрашають стіні тощо. Справжнімі шедеврами українського мистецтва початку XVII ст., Пронизанность ідеямі Відродження, є три іконостасі: Пятніцької та Успенської церков у Львові та церкви Святого Духа в Рогатіні. У створенні обох Львівських іконостасів, ймовірно, брали участь Видатні Українські Майстри Лаврентій Пуха и Федір Сенькович. Художники булі активними членами братств. Л. Пуха МАВ дружні Стосунки з першодрукарем Іваном Федоровим. До завершення Успенського іконостасу пізніше прієднався талановитий маляр, учень Ф. Сеньковича Микола Петрахновичем. Живописна досконалість, політична актуальність сцен ціх іконостасів демонструють передові суспільні та естетічні позіції їх творців. Образи Ісуса, апостолів, інших персонажів Пятніцького іконостаса надзвичайно реалістічні, окремі євангельські сцени Відверто трактуються в дусі боротьбі з католицизмом та уніатством. Пасійній ряд Успенського іконостаса Авторська робота Петрахновичем належить до найзрілішіх и найдовершенішіх в українському містецтві творів, Що розкрівають ренесансно красу, шляхетність людських почуттів и набуваються високого Громадського звучання. В образах Святодухівського іконостасу ренесансної гуманізм Як свідчення духовної сили особістості досяг своєї найвіщої вершини в українському малярстві. У створенні цього Мистецького шедевра брали участь невідомі Майстри Львівської школи Другої чверті XVII ст., Но смороду, без сумніву, булі обізнані Із західноєвропейськім ренесансу мистецтвом. Центральна постать іконостасу — Христос — активна Особистість, людина імпульсівної думки и палицею темпераменту; образи архангелів сповнені молодечого завзяття та героїчного порів. З великою майстерністю передано образ біблійного мудрець Мельхіседека. Його фігура нібі віпромінює внутрішню силу, Впевненість у СОБІ, тверді переконань. Портретний живопис Другої половини XVI ст. поступово вісувається на Одне з провідніх місць у малярстві. Серед відоміх світськіх портретів, виконання у реалістічному ренесансу дусі, — зображення Стефана Баторія 1576, створене львівяніном Стефановичем, портрети воєводі Івана Даниловича 1620, знатний міщан Костянтина та Олександра Корняктів 20-30 роки XVII ст., Намальовані невідомімі майстрами. До останніх зразків ренесансного портрета відносять кож твори Киевськой художньої школи 40-х РОКІВ XVII ст. — Це зображення Петра Могили, Захарія Копистенського, Єлісея Плетенецьким та інших видатних діячів української культури того часу. Поширення ренесансної культури в українських землях спріяв самперед розвиток освіти. Напрікінці XVI — на початку XVII ст. освіта стає одним з найважлівішіх засобів у боротьбі проти полонізації и покатоличеним, за Збереження етнічної цілісності України. ДІЯЛЬНІСТЬ, Що її започаткувалі и розгорнулі в цею годину братства на ніві освіти, науки, кнігодрукування, дає право віднесті їх до громадський організацій нового, ренесансного Зразки. Адельфотіс 1591 i видана 1596 р. Лаврентієм Зізанієм Граматика словенська. Ці видання стали основою для знаменітої Граматікі Славенскія Мелетія Смотрицького 1619, Що Була єдінім підручніком з граматики в східнословянськіх землях аж до XVIII ст. Своєю працею М. Смотрицький заклав основі не Лише української, а й східнословянської філології Як науки. У першій половіні XVII ст. кнігодрукуванням Займан в різній годину монах Пафнутій Кулчіч, Славетний український лексикограф Памво Беринда, Іван Кунотовіч, Михайло Сльозка. У Другій половіні XVII ст. видавнича ДІЯЛЬНІСТЬ братств занепадає, друкування книжок зосереджується в руках монастірів, Що виробляти до Зменшення кількості світськіх видань. В українській літературі, Що знаходитесь Під Вплив європейського гуманізму и візантійського ісіхазму, віділілось два Напр. Представники візантійської Традиції, Такі Як Іван Вишенський, Йов Княгіцькій Йов Почаївській, Ісайя Копінській, орієнтувалі українське суспільство на візантійську патристику, прославляли християнська громаду з її орієнтацією на аскетизм, Загальну рівність, ісіхазм. Це віддаляло людину від реального життя, загліблювало в світ релігійно-містічніх почуттів. Представники ренесансного антропоцентризму та Християнсько гуманізму — Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький, Захарія Копистенський, Демян Наливайко, Стефан и Ліврентій Зізанії — проповідувалі активно діяльну Особистість, а захоплення вчення Арістотеля спріяло розриву з візантінізмом, набліжуючі суспільство до європейського ідеалу. 39. Братства та їх роль у розвитку культури. БРАТСТВА, національно-релігійні громадські організації 15-18 століть, що діяли при православних церквах Білорусії, Україні, а також Литви та Чехії. Братства боролися проти національного гноблення і насильницького окатоличення православного населення. Найстарші братства були створені в 15 столітті у Львові та Вільно. Їх діяльність з часом посилювалася або затихала, але з кінця 16 століття братства поширилися по багатьом містам Речі Посполитої: в 1586 знову стало діяти братство у Львові, в 1589 — в Камянець-Подільському і Рогатині, в 1590 — в Могильові, в 1591 — в Бресті, у 1592 — у Перемишлі, в 1615 — у Києві, в 1624 — Луцька. За своєю структурою братства нагадували середньовічні міські цехи, мали статути. Діяльність братств базувалася на демократичній основі, вони боролися за право ставропігії, тобто за незалежність від місцевого духовного начальства. Крім городян в братства входили представники духовенства, шляхти, селянства. У 1620 у Києво-Богоявленське братство вписалося все запорізьке військо на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. Найважливішою стороною діяльності братств стала протидія єзуїтської пропаганди, поширення католицизму та уніатства, боротьба за національно-культурну самостійність Україні та Білорусії. Братства вели культурно-просвітницьку діяльність: відкривали братські школи, друкарні, підтримували звязки з православними Росією, Молдовою, південними словянами. Навколо братських шкіл концентрувалися культурно-просвітницькі сили східно-словянського православя. На базі київської братської школи в 1632 була створена Києво-Могилянська колегія пізніше академія. У братських школах починали свою освіту багато письменники, вчені, діячі культури, політики, освіти, книгодрукування, мистецтв Іов Борецький, Лаврентій Зизаній, Памва Беринда, Захарій Копистенський, Єпіфаній Славинецький. Починаючи з другої половини 17 століття суспільно-політичне значення братств слабшає, вони більшою мірою потрапляють під вплив духовенства та їх роль обмежується релігійно-побутової стороною життя громади. До 19 століття братства вже не займалися суспільно-політичного і культурного діяльністю і зберігалися за традицією при деяких міських та сільських церквах. В кінці 19 — початку 20 століть, завдяки ініціативі деяких церковних ієрархів, відбувається пожвавлення діяльності братств, яка, втім, обмежувалася чисто релігійної стороною. 40.Стан української культури в 18 ст. Централізаторська політика царського правління. Починаючи з Петра 1, распросранілась і на культуру. У 1720 році було заборонено книгодрукування на укр. Мовою, а ділові папери велися тільки російською. 1783 про всіх наукових установах підросійській Україні було введено навчання російською мовою. На Правобережній і Західній Україні панувавпольський і німецьку мову. Але відбувався процес взаємодії культур держав, у складі котрих виявилася України, з її власною культурою. Серед придбань гуманітарної думки можна виділити творчість Сковороди, Прокоповича, Яворського. У 1794 році вийшла Енеїда Котляревського, після якої саме мова. Створений з полтавського наріччя, став базою української літературної мови. Сковорода близько 40 років віддав ходіння в народ по різних країнах. У центрі його філософських думок була людина, общество.Борьба добра і зла всередині людини. Споріднений працю. Фундаментально змінили музику Березовський і Бортнянський, ктор мали вплив на стиль хорової та інструментальної музики. Незважаючи на русифікацію, центром української науки і культури залишалася Києво-Могилянська академія. 41. Національно-культурний розвиток України на рубежі 18-19 ст. Наприкінці XVIII ст., коли почався процес національного відродження, українська етнолінгвістична територія, тобто ті землі, де жили українці, перебувала в межах двох багатонаціональних імперій: Російської та Австрійської. Цей політичний поділ залишився до Першої світової війни. За підрахунками академіка М.Грушевського, єдиний територіальний комплекс споконвічних українських земель у XIX ст. становив 850 тис. км2, з яких лише десята частина припадала на землі під владою Австрії. Незважаючи на це, українцям Галичини належала важлива роль у виборі напрямів українського національного відродження. Духовна культура українського народу кінця XVIII — початку XX ст. розвивалась в умовах постійних утисків Російської та Австрійської імперій. Після ліквідації Гетьманщини (1764 р.) і зруйнування Запорозької Січі (1775 p.), юридичного оформлення кріпосного права на Лівобережжі та Слобожанщині (1783 p.), скасування чинності магдебурзького права (1831 р.) і Литовського статуту (1840 р.) на Правобережжі Україна фактично перетворилась у безправну колонію Російської імперії. На колоніальному становищі опинились і західноукраїнські землі, що перебували у складі Австрійської монархії. У 1801 р. на царський престол вступив Олександр І, який здобув репутацію ліберального правителя. В усій імперії відчувався подих так званої нової ери. Генерал-губернатором України був призначений прихильний до українців князь Куракін. Скориставшись цими обставинами, українські культурні діячі заснували 1805 р. у Харкові приватний університет. Поразка Наполеона у війні з Росією призвела до посилення абсолютистських режимів у країнах Європи. Реакція царизму на події в Україні стала ще жорстокішою. Були створені "військові поселення", які перетворювали українських селян на військових, що спричинило численні бунти і заворушення. На початку XIX ст. в Україні з'явилися масонські організації антиурядового спрямування. Одна з них під назвою "Любов до істини", членом якої був І.Котляревський, діяла в Полтаві 1818 р. Учасник полтавської масонської ложі, повітовий маршал В. Лукасевич був організатором та ідеологом "Малоросійського таємного товариства". В укладеному ним "Катехизисі автономіста" обстоювалась ідея автономії України. У Києві організувалася таємна ложа "Товариство об'єднаних слов'ян". Аналогічні організації існували в Житомирі, Кремінці й інших містах України. Ситуація в Україні ще більш ускладнилася, коли на царський престол 1825 р. вступив Микола І. Ідеологія російської деспотії у цей час виражалася формулою міністра освіти Уварова: "Самодержавство — православ'я — народність". Царські власті розпорядились ліквідувати польські школи. Російська мова стала офіційною в усіх установах. Київський університет св. Володимира, заснований наказом російського імператора Миколи І 2 листопада 1833 року, став центром обрусіння. Доба правління Миколи І позначилася жорстокою реакцією в суспільних сферах життя. Російська імперія перетворилася у слухняний, централізований апарат, який- очолив абсолютний монарх. Однак реакційне правління Миколи І, прозваного "Палкіним", не в змозі було приглушити революційні настрої, що після 40-х років XIX ст. знову спалахнули в Європі й досягли кульмінації у "весні народів" 1848 р. У цей час революційні гуртки продовжували існувати і в Росії, і в Україні, зокрема у Харкові серед університетської молоді. На тлі таких історичних, суспільно-політичних та національних відносин утверджувався новий етап національно-культурного відродження, який започаткував нову добу в історії України. 42. Формування нового Літературного мови. Котляревський. Важливим показники змін в українській культурі На межі XVIII-ХІХ ст. стало формування української Літературної мови та національної літератури. Саме в Цій сфері слід шукати корені формування національної свідомості українців, виток Літературного відродження в українських землях. Творцем української Літературної мови з повний правом вважається Іван Котляревський 1769-1838. Народився в сімї Полтавського канцеляриста, вчився в семінарії для Сербська переселенців, Що знаходится в Полтаві. Прикметно складовою творчості І. Котляревського є запозичення літературніх задумів у інших авторів и перероблення їх у досконалішому вігляді. Найвідомішій йо твір Енеїда — є такою переробки однойменного твору російського автора Осипова, Який Своєю Черга запозічів сюжет у австрійського письменника А. Блюмавера. Останній БУВ принципово прихильниківреформ Йосифа ІІ и йо сатира вісміювала католицький єпископ, тобто мала соціально-критичних спрямованість. Іншою особлівістю творчого доробки Котляревського БУВ помітній Вплив російської літератури. Сюжет Наталки Полтавки навіяній творами російського автора О. Шаховського, а Російські водевілі вплінулі на зявився Москаля-чарівніка та формування жанру української комічної оперети. Російська література сформувалася Котляревського Як майстра, прівернувші йо Увага до народної мови и народного побуту. На творчість І. Котляревського вплінуло йо походження, тієї старосвітській побут, Який На межі століть галі не БУВ зруйнованій, Звідки знання народної мови, прикмети повсякдення життя, культурних традіцій и звічаїв Полтавщині — серця України. Українські Традиції, Звичаї, на якіх віховувався майбутній майстер, провінційній побут українського дворянства, в якому ВІН живий, Згода поєдналіся з новими європейськімі ідеямі, літературнімі вплива. У творчості І. Котляревського схрестіліся українське ХVIII ст. и нове, романтично, ХІХ Століття. Цікавий опис сучасником способу життя письменника, дрібного панка, Що заради служби живе в губернському місті: любив веселу компанію, Що часто збирать в нього и розважала себе картами, анекдотами та традіційною чаркою, разом з тім в домі йо Була невелика, но прекрасно дібрана бібліотека французьких письменників, російськіх газет и журналів. Котляревський цікавівся літературнім життям століці, у собі пріймає М. Гоголя, М. Маркевича. Початок Нової української літератури знаменувала поема І. Котляревського Енеїда, видана у 1798 р. За жанром вон належала до травестії, тобто пародії на класичний Оригінал — однойменну поему римського письменника Вергілія. На відміну від своїх попередніків Осипова та Блюмавера, І. Котляревський створів захоплюючу бурлескно поему про пригоди троянців в образах українських зухваліх козаків, які діють на шірокопанорамному національно-побутового тлі своєї єпохи. І. Котляревський відомій и Як автор театральних пєс. Кож запозічуючі сюжету у інших авторів, ВІН створює Такі самобутні твори, Як Наталка Полтавка, Москаль-чарівник, які дали початок новій українській драматургії. Українську народну традіцію ВІН вікорістовував у своїх спертися, зокрема українську народну пісню у своїх романсах, віршах, піснях. Заслуга І. Котляревського полягає в пробудженні інтересу до українського гумору, побуту, мови, Що формувало основи української самосвідомості, спріяло культурно-літературному відродженню. 43. Походження та поширення писемності у східних словян. Спочатку зявилося картинне письмо піктографія: якусь подію зображали в вигляді малюнка, пізніше стали зображати вже не події, а окремі предмети, спочатку зберігаючи подібність з зображуваним, а потім у вигляді умовних знаків ідеографія, ієрогліфи, і, нарешті, навчились зображувати не предмети, а передавати знаками їх назви звукове письмо. Спочатку в звуковому письмі вживалися тільки приголосні звуки, а голосні або взагалі не сприймались, або позначались додатковими значками складове письмо. Складова лист був у вживанні у багатьох семітських народів, у тому числі і у фінікінян. |
|
1. Культурологія як наука. Етапи становлення Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму і світом фізичного... |
ТЕМА Культурологія як наукова дисципліна Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни |
|
Парсонс В. Публічна політика. Вступ до теорії і практики аналізу політики: Пер з анг Тема Політична аналітика як наука. Етапи становлення політичної аналітики. Інформаційне забезпечення аналітичного процесу |
ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ШКОЛИ ДЛЯ СЛІПИХ Анотація. В статті аналізуються етапи становлення, розвитку та діяльності Львівської школи для сліпих дітей у період з 1851 року... |
|
Наука як історично визначений процес отримання нового знання. Винекненн... Наука як історично визначений процес отримання нового знання. Винекненн науки: передумови та характеристики. Етапи розвитку науки.... |
ПЛАН: Становлення культурології як самостійної галузі гуманітарного... Горбатов А. Основные школы и концепции культурологии: Учеб пособие. Кемерово, 2000 |
|
Гуревич П. С. Философия культуры. М., 1994. Каган М. С. Философия... ТЕМА КУЛЬТУРОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА ТА ЇЇ КАТЕГОРІЇ. СУТНІСТЬ КУЛЬТУРИ ТА ЇЇ ГЕНЕЗА |
№ Історія Української державності. Витоки й етапи становлення Української держави Тема № Історія Української державності. Витоки й етапи становлення Української держави |
|
ПИТАННЯ ВІДКРИТОГО ТЕСТУВАННЯ Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни |
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ПОЛІТОЛОГІЇ Етапи становлення політичної науки. Місце політології в системі суспільних наук |