|
|
Скачати 153.4 Kb.
|
|
КВАЛІМЕТРИЧНА МОДЕЛЬ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ЕТНОПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ К.А. Юр’єва Анотація. У статті на основі аналізу різноманітних підходів до визначення мети й структури етнопедагогічної підготовки майбутніх учителів обґрунтовується факторно-критеріальна модель оцінювання її результативності як органічного складника професійної підготовки педагогів до роботи в умовах поліетнічного суспільства. Е.А. Юрьева. Квалиметрическая модель результативности этнопедагогической подготовки будущих учителей начальных классов. Аннотация. В статье на основе анализа различных подходов к определению цели и структуры этнопедагогической подготовки будущих учителей обосновывается факторно-критериальная модель оценивания её результативности как органической составляющей профессиональной подготовки педагогов к работе в условиях полиэтнического общества. Постановка проблеми та аналіз її стану. Як відповідь на глобалізаційні тенденції сьогодні практично повсюди у світі і в Україні в тому числі спостерігається активізація процесів регіоналізації та підвищення громадського інтересу до етнокультурної тематики, пошуку етнічного коріння тощо. У нашій країні це відбувається також на тлі активного державотворення і спричинює: в соціально-політичній площині – виникнення проблеми встановлення балансу між доцентровими, уніфікувальними та відцентровими, такими, що зберігають етнічне розмаїття суспільства, тенденціями; у соціально-культурній площині – пошук та підтримку на загальнодержавному рівні доцільного співвідношення між загальнонаціональними інтересами та прагненням етнічних спільнот до збереження й розвитку власної культурної унікальності, в тому числі задоволення їхніх освітніх потреб. У нинішніх умовах невід’ємною складовою гуманістичного світогляду підростаючого покоління має стати толерантність до етнокультурних, конфесійних, звичаєвих відмінностей в соціальному оточенні, здатність плідно співпрацювати з представниками різних культур. Однак, аналіз професіограм, освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних програм, навчальних планів і програм навчальних дисциплін факультетів підготовки вчителів початкових класів педагогічних вищих навчальних закладів України дає підстави зробити висновок про те, що сьогодні на загальнодержавному рівні відсутній єдиний науковий підхід до вирішення проблеми підготовки педагогічних кадрів до роботи в умовах поліетнічності сучасного суспільства. Окремі аспекти окресленої проблеми побічно розглядаються у змісті навчальних курсів соціології, соціальної психології, політології тощо. Але цілеспрямована систематична робота з підготовки до роботи в умовах поліетнічного соціуму, виховання міжкультурної толерантності як професійно значущої риси особистості вчителя відсутня. Вважаємо, що певним чином заповнити наявні пробіли міг би навчальний курс з етнопедагогіки, який би знайомив майбутніх учителів і вихователів з традиційними педагогічними поглядами та емпіричним досвідом виховання різних народів. Останнім часом у пострадянських державах активізувалися наукові дослідження народної педагогіки та можливостей застосування її надбань в освітньому процесі. Навіть виник термін «етнопедагогічна підготовка». Проте, вживається він переважно в роботах дослідників з Росії. При цьому усталеного визначення поняття немає. Дослідники по-різному формулюють мету етнопедагогічної підготовки, виокремлюють різні критерії її ефективності. Метою нашої статті є обґрунтування кваліметричної моделі результативності етнопедагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів як органічного складника професійної підготовки до роботи в умовах поліетнічного суспільства. Виклад основного матеріалу. Чимало дослідників з ближнього зарубіжжя вивчали етнопедагогічну підготовку: студентів педагогічних коледжів і педагогічних вищих навчальних закладів (ВНЗ), майбутніх спеціалістів дошкільної освіти, майбутніх соціальних педагогів тощо [Див., наприклад: 1-7]. Л.С. Берсенєва зазначає, що етнопедагогічна підготовка студентів, як один з головних напрямів оновлення змісту освітньо-виховного процесу в педагогічному коледжі [1, 69], являє собою соціально-педагогічний феномен, що характеризує міру засвоєння традиційної педагогічної культури народу, розуміння виховної сутності її цінностей, їх адекватного використання в сучасній практиці навчання та виховання [1, 131]. Як бачимо, авторка вбачає в досліджуваному феномені і процес і його результат. Під етнопедагогічною підготовкою як результатом освітнього процесу вона розуміє достатній рівень розвитку етнопедагогічної культури; певний склад необхідних етнопедагогічних знань, умінь і навичок; сформовані професійні якості етнопедагога, які дозволяють здійснювати конкретну діяльність з виховання дошкільників і молодших школярів засобами народної педагогіки [1, 68]. Водночас авторка пропонує систему компонентів підготовленості вчителя й вихователя до використання на практиці елементів народної педагогіки: когнітивний, практичний, емоційний, мотиваційно-цільовий [1, 76]. О.І. Давидова, не даючи власного визначення поняття, втім підкреслює, що «етнопедагогічна підготовка традиційно розглядається як деяке доповнення до професійної підготовки, яке дозволяє внести «різноманітність», «прикрасити» навчально-виховний процес. При цьому, як правило, педагог орієнтується на свій власний, найчастіше обмежений досвід в області педагогічної спадщини народу. Наслідком цього є стихійність, декоративність та декларативність звернення до етнопедагогіки» [2, 65]. О.В. Кузнєцова вважає етнопедагогічну підготовку частиною цілісного педагогічного процесу, що об’єднує зміст, засоби та методи освіти, спрямовані на формування етнопедагогічної культури [5, 12]. На думку дослідниці, результатом етнопедагогічної підготовки є етнопедагогічна готовність – інтегративна якість особистості, що являє собою сукупність мотиваційно-ціннісного, пізнавального, емоційно-вольового та діяльнісно-творчого компонентів, і спрямоване на здійснення педагогічної діяльності в поліетнічному регіоні. Запропоновані авторкою складові лягли в основу розробки нею критеріїв етнопедагогічної готовності студентів педагогічних ВНЗ до роботи в поліетнічному регіоні [5, 91]. В.Ю. Штикарьова зазначає, що етнопедагогічна підготовка – це процес засвоєння знань з етнопедагогіки, оволодіння вміннями й навичками етнопедагогічної діяльності. Далі, повторюючи визначення етнопедагогічної підготовки, дане О.В. Кузнєцовою, авторка уточнює, що її результат – етнопедагогічна культура, у свою чергу, характеризує міру освоєння традиційної педагогічної культури народу, розуміння виховної сутності її цінностей та їх використання в сучасній практиці навчання й освіти [7, 31-32]. Поряд з цим, результатом етнопедагогічної підготовки В.Ю. Штикарьова також вважає етнопедагогічну компетентність як готовність вчителя «інтегрувати цінності народної педагогіки, застосовувати знання й уміння» [7, 29]. Р.В. Комраков визначає етнопедагогічну підготовку як процес формування етнопедагогічної компетентності майбутнього соціального педагога за допомогою системи дидактичних форм, методів і засобів, що моделюють предметний та соціальний зміст його майбутньої професійної етнопедагогічної діяльності в різних соціальних середовищах. При цьому, на думку автора, етнопедагогічна компетентність – це інтегративна професійно-особистісна якість студента, що охоплює когнітивно-інтелектуальні, операціонально-діяльнісну та потребово-мотиваційну сфери його особистості. Ця якість охоплює сформоване володіння інтегративними етнопедагогічними знаннями, вміннями, навичками, які дозволяють соціальним педагогам продуктивно використовувати можливості етнопедагогіки в соціально-педагогічній діяльності та взаємодіяти в соціальному середовищі, а також сформовану мотивацію до вивчення етнопедагогіки й застосування освоєних знань і вмінь в соціально-педагогічній практиці [4, 9-10]. Аналіз названих та інших досліджень дозволив дійти таких проміжних висновків:
Ми у своїх роботах теж зверталися до поняття «етнопедагогічна підготовка», вбачаючи в ній складову процесу підготовки майбутніх учителів і вихователів до роботи в умовах багатоетнічного суспільства, до вирішення завдань полікультурної освіти й громадянського виховання молодого покоління [Див.: 8; 9; 11; 12]. Сутнісною рисою етнопедагогічної підготовки є те, що вона передбачає порівняльно-зіставне ознайомлення майбутніх педагогів з традиційними педагогічними поглядами й досвідом різних народів і має здійснюватися, на наше глибоке переконання, не тільки в навчально-пізнавальній роботі (при вивченні спецкурсу та в міжпредметних зв’язках), але й у науково-дослідницькій роботі та в процесі практичної підготовки. Розробка факторно-критеріальної моделі результативності етгнопедагогічної підготовки майбутніх учителів здійснювалася нами на засадах кваліметричного підходу. Метою факторно-критеріального оцінювання було обрано визначення інтегрального показника результативності етнопедагогічної підготовки майбутніх учителів як органічної та невід’ємної складової їхньої підготовки до професійної діяльності в поліетнічному соціумі. В основу було покладено аналіз кількісних характеристик визначених нами складових інтегрального показника результативності підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності в поліетнічному соціумі:
Відповідно до алгоритму створення факторно-критеріальної моделі нами було визначено параметри оцінювання результативності етнопедагогічної підготовки майбутніх учителів, які за правилами мереологічного ділення були декомпозовані на фактори і критерії. У процесі декомпозиції параметра «ступінь сформованості психологічної готовності майбутніх учителів до професійної діяльності в поліетнічному соціумі» ми враховували результати досліджень О.Г. Асмолова, Г.Л. Бардієр, Н.М. Лебедєвої, В.О. Лекторського, О.В. Луньової, М.Ю. Мартинової, Л.Г. Почебут, Б.Е. Ріердон, В.А. Семиченко, Г.У. Солдатової, Т.Г. Стефаненко, В.О. Тишкова, Л.А. Шайгерової, О.Д. Шарової та ін. На думку цих науковців, в основі психологічної готовності вчителя до професійної діяльності в умовах поліетнічного соціуму мають лежати такі фактори: толерантність до проявів інокультурності (F1), спрямованість на толерантну взаємодію з представниками інших етнічних культур (F2), прагнення до самовизначення у сфері міжкультурної комунікації (F3), етнопедагогічна спрямованість особистості педагога (F4). Подальша декомпозиція привела до визначення простих властивостей (критеріїв), через які виявляється кожний фактор. Так, фактор «толерантність до проявів інокультурності» виявляється через: прийняття і повагу представників будь-якої етнічної культури (К1); визнання за представниками будь-якого етносу права на культурну самобутність (К2); визнання цінності культурного розмаїття суспільства (К3); інтерес до проявів культурного розмаїття (К4). Фактор «спрямованість на толерантну взаємодію з представниками інших етнічних культур» виявляється в: прагненні до рівноправної співпраці з представниками різноманітних етнічних культур (К5); прагненні до взаємоприйнятного мирного розв’язання конфліктних ситуацій у процесі міжетнічної взаємодії (К6), прийнятті проблем, що виникають у процесі міжетнічної взаємодії, як особистісно значущих (К7). Третій фактор – прагнення до самовизначення у сфері міжкультурної комунікації – був виокремлений нами на основі досліджень особистості, що самоактуалізується, (А. Маслоу та ін.), в тому числі, – прагне до самовизначення й незалежності у сфері міжкультурних комунікацій (І.В. Брунова-Калісецька, Є.В. Чорний та ін.). На нашу думку, цей фактор знаходить свої прояви в: прагненні самостійно визначати значущі цінності, не піддаючись впливові цінностей окремих культур, груп (К8); відчутті єднання з людьми, людством в цілому, а не з окремою етнічною групою (К9); прагненні робити усвідомлений вибір у життєвих ситуаціях, базуючись при цьому, в основному, на «голосі сумління», а не на цінностях етнічної групи (К10); прагненні встановлювати й зберігати глибокі міжособистісні взаємини з людьми на основі відчуття внутрішньої близькості та незалежно від їхньої етнічної приналежності (К11). Декомпозиція четвертого фактора – етнопедагогічна спрямованість особистості педагога – дала змогу виокремити такі критерії: переконання в цінності й актуальності народнопедагогічного досвіду різних етносів (К12); прагнення педагогічно доцільно застосовувати в освітній практиці прогресивні надбання народної педагогіки різних етносів (К13); прагнення досліджувати народнопедагогічні феномени (К14). Виконуючи декомпозицію параметра «ступінь сформованості інформаційної готовності майбутніх учителів до професійної діяльності в поліетнічному соціумі», ми виокремили традиційні для дидактичних досліджень фактори, а саме знання: методологічних основ порівняльно-культурологічної етнопедагогіки (F5), теоретичних основ порівняльно-культурологічної етнопедагогіки (F6), історії розвитку та сучасного стану порівняльно-культурологічної етнопедагогіки (F7), а також основних нормативних документів, що регламентують здійснення полікультурної освіти в Україні (F8). Подальша декомпозиція факторів другого параметра дала досить значний за обсягом перелік критеріїв, оскільки саме з опорою на них розроблено зміст нашої авторської навчальної дисципліни «Порівняльно-культурологічна етнопедагогіка» [10]. Так, фактор «знання методологічних основ порівняльно-культурологічної етнопедагогіки» представлено критеріями: знання про міждисциплінарний характер та методологічний плюралізм порівняльно-культурологічної етнопедагогіки, її зв’язок з історією, етнографією, антропологією, етнопсихологією, культурологією тощо (К15); знання про методи сучасних етнопедагогічних досліджень (К16). Найбільшу кількість критеріїв виокремлено для фактора «знання теоретичних основ порівняльно-культурологічної етнопедагогіки». Зокрема, це такі критерії: знання про етимологію термінів, зміст і співвідношення понять народна педагогіка, етнопедагогіка; етнос і нація, етнічний і національний; національна (етнічна) свідомість і самосвідомість, етнічна ідентичність; культура, традиція, традиційна культура; звичай, обряд (К17); уявлення про провідні сучасні теорії етногенезу (К18); знання про визначальні риси етносу (К19); знання про типологію та механізми виникнення етнічних стереотипів; основні шляхи запобігання виникненню етнічних упереджень і забобонів (К20); уявлення про сучасну етнокультурну ситуацію в Україні (К21); уявлення про народну педагогіку як про органічний складник культури етносу (К22); знання про вікову періодизацію становлення і розвитку особистості в народній педагогіці різних етносів (К23); знання про функції сім’ї, роду, громадськості як інститутів соціалізації та виховання (К24); знання про фактори становлення особистості в народній педагогіці (К25); знання про завдання та зміст виховання в народній педагогіці як відображення етноспецифічного ідеалу людини (К26); знання про принципи, методи, засоби виховання та навчання в народній педагогіці різних етносів (К27). Для фактора «знання історії розвитку та сучасного стану порівняльно-культурологічної етнопедагогіки» було обрано критерії: знання про основні етапи розвитку етнопедагогіки в Україні (К28); знання про основні напрями впровадження прогресивних надбань народної педагогіки різних етносів в освітній процес (К29). Фактор «знання основних нормативних документів, що регламентують здійснення полікультурної освіти в Україні» виявляється за критеріями: знання міжнародних і вітчизняних документів , що регламентують захист прав (у тому числі освітніх) національних меншин (К30); знання документів, що регламентують реалізацію завдань полікультурної освіти й громадянського виховання (К31). Декомпозиція параметра «ступінь сформованості процесуально-діяльнісної готовності майбутніх учителів до професійної діяльності в поліетнічному соціумі» дала такі фактори: уміння працювати з поліетнічним дитячим колективом (F9), уміння працювати з дітьми – представниками різних етносів (F10), уміння співпрацювати з поліетнічним соціальним оточенням (F11). З точки зору діяльнісного підходу в освіті, знання не є кінцевою метою освітнього процесу. Кінцевою метою (як, до речі, й з точки зору популярного нині компетентнісного підходу) має бути здатність особистості застосовувати набуті знання, виконувати професійну діяльність. З огляду на це критерії, отримані в результаті декомпозиції факторів третього параметра, сформульовані в вигляді комплексних умінь-здатностей (такий же підхід до формулювання конкретних умінь лежить і в основі створення документів, що входять до складу Державного й Галузевих стандартів вищої освіти, – Освітньо-кваліфікаційних характеристик та Освітньо-професійних програм). Для фактора «Уміння працювати з поліетнічним дитячим колективом» це вміння: здійснювати полікультурну освіту та громадянське виховання в поліетнічних дитячих колективах, сполучаючи виховання рис громадянина української держави з формуванням етнічної самосвідомості представників різних народів (К32); у процесі систематичного залучення дітей до духовної та матеріальної спадщини людства гармонійно та доцільно поєднувати застосування науковопедагогічних і народних методів і прийомів, ефективних засобів формування етнічної самосвідомості особистості (К33); педагогічно доцільно використовувати в навчально-виховному процесі етноваріативні народнопедагогічні засоби з метою полікультурної освіти (К34); запобігати виникненню в дитячому середовищі непорозумінь на етнічному ґрунті, використовуючи специфічні засоби народної дипломатії (К35). Для фактора «уміння працювати з дітьми – представниками різних етносів» – уміння: проектувати становлення особистості кожної дитини, враховуючи етнокультурні особливості її соціального оточення (К36); з метою формування національної самосвідомості вихованців на основі спостережень, бесід з дітьми та їхніми батьками, вивчення продуктів дитячої творчості виявляти рівень сформованості у дітей етнічної ідентичності та її напрям, коректувати його у відповідності з бажанням родини (К37). Фактор «уміння співпрацювати з поліетнічним соціальним оточенням» декомпозовано на такі критерії: уміння з метою підвищення ефективності співпраці навчального закладу та сім’ї у ході спостережень, бесід, анкетування батьків учнів визначати типологію внутрішньосімейних стосунків та стилі взаємовідносин батьків з дітьми з урахуванням етнокультурної специфіки (К38); уміння організаційно та методично забезпечувати ефективність взаємодії навчального закладу, сім’ї та громадськості в полікультурній освіті дітей (К39); уміння з метою оптимізації полікультурної освіти підростаючого покоління організовувати ознайомлення дітей з традиціями і звичаями народів, що мешкають в Україні, залучаючи до цієї роботи представників громадських організацій національних меншин та батьків учнів (К40). Висновки. Розроблена нами кваліметрична модель сприятиме вирішенню складної проблеми вимірювання результативності етнопедагогічної підготовки майбутніх педагогів, що є актуальною для сучасної теорії і методики професійної освіти як в Україні, так і за її межами. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою валідних і достовірних діагностичних процедур вимірювання показників сформованості в майбутніх учителів здатності до професійної діяльності в поліетнічному соціумі. Література
|
|
ИССЛЕДОВАНИЯ СОЦИАЛЬНЫХ СТЕРЕОТИПОВ КАК ФАКТОРОВ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО... И влияет на формирование профессионального сознания будущих психологов. Она имеет проявление в форме нравственно-оценочных суждений... |
Программа по русскому языку для классов филологического профиля,... Програма для класів універсального та філологічного профілів загальноосвітніх навчальних закладів |
|
Практична робота №1 ПРОСТА (З ДВОМА ЗМІННИМИ) ЕКОНОМЕТРИЧНА МОДЕЛЬ Основні теоретичні положення Серед численних зв'язків між економічними показниками завжди можна виокремити такий, вплив якого на результативну ознаку є основним,... |
План заняття - поняття про концептуальну модель; - поняття датологічної моделі даних Проектування інформаційних систем, що включають бази даних, здійснюється на фізичному і логічному рівнях. На логічному рівні проектується... |
|
Що таке модель теорії організації? Бюрократична модель як складова класичної моделі: сутність, представники, основні риси бюрократичної моделі |
ТЕМА. ОГЛЯД РЕЛЯЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ДАНИХ. МОДЕЛЬ «СУТНІСТЬ-ЗВ'ЯЗОК» Мета: сформувати уявлення про реляційну модель даних, типи зв'язків між даними, поняття відношення, атрибута, ключа |
|
Уроку: урок узагальнення та систематизування знань Обладнання: Конституція України, модель двигуна внутрішнього згоряння, модель парової й газової турбіни, парової машини, над дошкою... |
Птиц, отрядов и семейств приведены по определителю Г. В. Фесенко,... По просьбе наших читателей, в первую очередь учеников и учителей школ, мы продолжаем печатать списки фауны Дунайского биосферного... |
|
Юрьева Е. А. Междисциплинарная методология сравнительно-культурологической этнопедагогики У процесі добору й структурування змісту нової навчальної дисципліни перспективним уявляється використання ідей еволюціонізму, дифузіонізму,... |
РАПОРТ Маяки и ее 2-ой очереди, располагающейся на территории Нижнеднестровского НПП связано несколько юридических фирм в части: аренды... |