На допомогу вчителю – словеснику
Погляд на нечисту силу через світ казок
В.Короліва–Старого
У світі існує чимало легенд про істот із нелюдською зовнішністю та про потойбічний світ. Кожна країна має своїх “неземних істот”, й Україна, звісно, не є винятком. До «нечистої сили» українці відносять відьом, чортів, русалок, домовиків, вовкулак та мавок.
Ще у “Велесовій книзі” невідомий автор, розповідаючи про уявлення давніх слов'ян, описав, що наші пращури уявно ділили світ на Яв, Нав та Прав - три складові, що разом створюють колообіг життя.
Уже в XX столітті науковці довели, що світ існує у чотирьох вимірах, але ні про один ми не маємо повної, точної інформації. У сучасній фізиці можливість існування паралельних світів представлена теорією струн, яка визнає існування Всесвіту в 11 вимірах. За підрахунками фізиків-теоретиків, що підтримують дану теорію, кількість паралельних світів може наближатися до нескінченності.
Тож, якщо інші світи існують, чому в них не можуть існувати істоти, яких ми називаємо нечистою силою?
Як бачимо, потойбічний світ - цікава та актуальна тема, у якій можна дати простір фантазії, проявити свою уяву в повній мірі. Серед письменників, які зверталися у своїх творах до нечистої сили, був і Василь Королів-Старий.
У збірці “Нечиста сила” письменник ставить перед собою благородне завдання: повернута жителям потойбіччя добре ім'я. Саме тому, на мою думку, нечиста сила у В.Короліва-Старого названа невидимою силою. Він прагне показати традиційно злі образи веселими, добрими, трохи зворушливими. Тим самим автор розширює кордони знань про світ людей і світ міфічних істот. Спробуємо співставити образи невидимої сили, зображеної у казках В.Короліва-Старого, із персонажами українських переказів та легенд, довести, що усна народна творчість є невичерпним джерелом ідей для письменників, а також показати, що уявлення українців про потойбічне - це джерело мудрості, яке допомагає людині знати світ в усіх його проявах. Насправді, страх перед нечистю, перед потойбічним світом закладений у нас десь на генетичному рівні. Ми звикли думати про них погано, оскільки нас так привчили. В.Королів-Старий написав фантастичні казки про невідому силу, прагнучи змінити перш за все уявлення дітей про нашу, українську нечисть, яка, на думку автора, «часто буває далеко менш небезпечною, ніж деякі інші «сили», яких, на жаль, не зовуть «нечистими».
До Короліва-Старого таких героїв в українській літературі не було. Автор боронить нечисту силу, оскільки вважає, що освічені люди не вірять у чортівню.
Вся невидима сила світу вважає людей, за В.Королівом-Старим, незрячими істотами, бо ті не бачать очевидних речей. Всі лихі справи у світі коять самі люди через жадібність, підступність, при цьому винними намагаються зробити чортів, відьом, хух, потерчат. У казці В.Короліва-Старого невидима сила всього світу називає українського Вія батьком, підкоряється йому. I ми мимохіть пригадуємо час, коли Україна була однією з найбільш освічених держав, коли запорозькі козаки були гордістю не тільки нашого народу.
Саме тому всесвітні збори відбуваються на Лисій горі під Києвом. Письменник прагне змінити психологію українця, сказавши нову правду про істот, які надзвичайно різко з'являються перед людиною, але з часів язичництва незримо живуть поруч, як окремий світ. Для цього на зліт з'являється чоловік, вбраний у панську одежу, але в селянську білизну. «Має вишивану сорочку з жовто-синьою стьожкою» (жовто-сині кольори на чоловічих сорочках - національна символіка України). Його приносить Хапун. Він відносить бідних євреїв до Єврейського Королівства, але цього разу він помилився і вихопив із натовпу українського письменника, людину вельми освічену. Той, як і будь-який представник газети, мріє потрапити в якусь дивну пригоду, щоб поділитися з читачами сенсацією.
У казці «Нечиста сила» зліт на Лисій горі відбувається у тисяча дев'ятсот бідувадцятому році (на мою думку, 1917, оскільки після революції письменник перебуває за межами України - у Чехословаччині, бо не погодився з політикою більшовизму). Письменник, якого приніс Хапун, пробуде у чортів 3 роки - до тисяча дев'ятсот кувернадцятого (тобто 1920 рік третього повернення більшовизму до України), коли люди «почнуть робити такі діла, на які б ніколи не наважився найперший чорт». У цій казці мене найбільше вразили слова Вія: «Не можна без сліз чути, як люди раз у раз повторюють, що нас «не було, нема і не буде». Прислухайтесь - це ж фраза міністра Валуєва про українську мову!
Отже, Королів-Старий, пишучи про потойбічну нечисту силу, водночас вимітає з української хати зло, яке живими клало в домовину у казці нечисть, а у реальному житті - Україну і українців.
Безумовно, казки В.Короліва-Старого, призначені для дітей, настільки ж актуальні і для дорослих українців XXI ст., які інколи чинять гірше, ніж міфічні істоти, на яких ми звикли скидати відповідальність за наші невдачі, бо сприймають
«невидиму силу» в основному як зло, думаючи, що саме через неї трапляються негаразди.
Українцям відомі розповіді як про добру, так і про злу невидиму силу. Люди впевнені, що в кожній хаті живе домовик – малий божок, що охороняє дім від злих та береже домашній вогонь. Сучасні домовики селяться у духових шафах, за батареями та під диваном у вітальні. Через це необхідно постійно слідкувати за чистотою в будинку.
Полюбляє домовик і розіграші. Інколи серед ночі він може голосно закричати, покликати господаря й навіть поштовхати того в боки.
Як бачимо, сучасні повір'я українців не дуже відрізняються від уявлень
їхніх предків про потойбічний світ: ті ж самі русалки, потерчата, чорти, відьми,
вовкулаки и домовики.
На старих цвинтарях, за розповідями старих людей живуть потерчата. Інколи вночі вони виходять подихати свіжим повітрям і запалюють свої каганці, щоб освітити шлях. Мабуть, ви б дуже злякалися, побачивши посеред ночі на цвинтарі зелені вогники, що ворушаться, але, на щастя, мало кому приходить в голову ідея поспостерігати за кладовищем під місячним сяйвом.
У казці «Потерчата» В.Короліва-Старого малі створіння зображені добрими, відданими істотами, ладними допомогти незнайомій людині. За сюжетом, потерчата намагались провести нетверезого дяка болотом додому, але той лише злякався нечистої сили та пішов у протилежному напрямі. Усі спроби зупинити чоловіка, починаючи від підсвічування шляху і завершуючи затулянням дороги, на жаль, завершувалися невдачею. Врятувати дяка вдалося лише домовику, що перетворився на стару вербу и протягнув тому віти.
Бачимо, що образи потерчат з українських повір’їв та казки Короліва-Старого майже однакові, не враховуючи намірів, із якими вони запалюють свої каганці у болоті.
В.Короліва-Старого чорти і навіть Вій добрі, розумні й мудрі, то народні перекази змальовують їх злими, підступними, хитрими. Подейкують, що чорти здатні на усе, аби лише творити зло. Пакості вони роблять із того дня, як з'явилися на світ. Та герої В.Короліва-Старого абсолютно несхожі на описаних істот. Його Вій - чортів дід, одягнений у кирею, обшиту золотим галуном, у нього сиві довгі вуса, а в руці він тримає сяючу вогнями булаву - символ гетьманської влади. Дехто, можливо, розцінить це як святотатство, наругу над національними святинями: чорт - гетьман! Оце фантазія. Але Вій у творі - добрий сильний і могутній. Коли він говорить, чутно «як дихає трава, шепотять пелюстки квіток, як витікають з них пахощі». Йому прислуговують молоді чорти-осавули, «вбрані в блискучі козацькі шати». На перший погляд (враховуючи традиційні уявлення про нечисть), це все виглядає не просто смішно, а навість карикатурно, більше схоже на фарс. Українцю,який виріс на розповідях про славних гетьманів, дивно читати про Вія та його помічників, вбраних у козацький одяг.
Герої письменника не тільки позбавлені елементів зла та ворожості, а й мають зовсім інший вигляд. Образи, створені Королівом-Старим, відрізняються від образів, створених народною уявою. Сам письменник назвав це помилкою, але ця «помилка» письменника - насправді геніальний витвір, адже з часів гоголівських «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки», де чорти і відьма Солоха змальовані з доброзичливим гумором, щирістю й теплотою, українці не читали й не чули нічого подібного.
Отже, своїми казками В.Королів-Старий спростовує думку про те, що нечисть є лише ініціатором чвар між людьми, причиною їхнього лиха. Втім, письменник не стверджує, що нечиста сила завжди добра до людства, а запевнює, що його персонажі мають відчуття справедливості й вчиняють за людськими законами моралі.
Творчість В.Короліва-Старого, допомога дітям краще розуміти світ людини й потойбічний світ, у якому живуть та діють персонажі, створені народною уявою кілька тисячоліть тому, допомагає краще засвоїти національно-фольклорну стихію, бути уважнішими, більш терпимими у ставленні до фольклорно-казкових представників неіснуючого невидимого світу.
Ми не повинні відмовлятися від багатої духовної спадщини, залишеної нам пращурами.
Вчитель-методист
Ліцею природничо-наукового навчання
Шутенко О.В.
|