§3. Організація вправ у читанні про себе
Хоч процес читання про себе закритий для безпосереднього спостереження, і про те, як він відбувається, може свідчити лише кінцевий результат (зрозумів учень текст чи ні), все ж є шляхи керування цим процесом.
Вправи в читанні про себе доцільно спочатку виконувати на уроці під керівництвом учителя. Після того, як учні прочитають основні тексти певного навчального циклу (Unit), в яких зосереджений весь новий матеріал, учитель пропонує їм текст для читання про себе (спочатку це може бути читання пошепки). Вибір тексту залежить від ступеня навчання. На початковому ступені, коли в учнів ще незначний запас мовних засобів, такі тексти повинні бути тематично пов’язані з даним чи попередніми циклами уроків. На наступних ступенях навчання для читання про себе можна використовувати тексти, не пов’язані тематично з матеріалом, який в даний момент вивчається. Це можуть бути “Тексти для читання”, які входять до діючих підручників, або які-небудь адаптовані книжки. Важливо, щоб вони були легкими, доступними для учнів. Спочатку вони повинні бути побудовані на повністю засвоєному матеріалі, далі ж вони можуть містити 2-5% незнайомих слів, які повинні бути пояснені перед читанням тексту або про значення яких учні можуть здогадатись. Треба також привчати учнів “обходити” деякі незнайомі слова, якщо вони стосуються деталей змісту.
В тексті для читання можуть бути також граматичні структури, які не засвоювались в усному мовленні, але які учні можуть зрозуміти з опорою на відповідні структури рідної мови (наприклад, складнопідрядні речення зі сполучниковим зв’язком, дієприкметникові та дієприслівникові звороти).
Текст для читання про себе в класі повинен бути коротким, щоб учні встигли прочитати його за 4-5 хвилин, в той же час вони повинні бути інформативними й цікавими. Учні повинні відноситись до читання про себе як до привабливого заняття.
Створення в учнів психологічного установки на читання, збудження в них інтересу до цієї учбової діяльності - це задача першого, установчого етапу роботи над текстом. Тут важливо враховувати життєвий досвід учнів, їхні інтереси. Учитель повинен вміти зацікавити учнів змістом тексту, який вони сьогодні читатимуть. Так, підводячи учнів до самостійного читання тексту про робочий день англійського хлопчика Tommy (Плахотник В.М., Мартинова Р.Ю. Англійська мова: Підр. для 6 класу. – К.: Освіта, 1998.- с. 87), учитель проводить коротку бесіду про те, що б вони розповіли англійським гостям про свій робочий день, а потім говорить, що в англійських хлопчиків та дівчаток робочий день проходить дещо інакше, а як саме, вони сьогодні дізнаються, прочитавши про робочий день Томмі.
Безпосередньо перед читанням тексту учням слід дати комунікативне завдання, яке б активізувало їхню розумову діяльність під час читання. Це можуть бути ключові питання, відповіді на які можна знайти при читанні тексту, або які-небудь твердження, які учні повинні підтвердити чи спростувати на основі інформації, яку вони отримають з тексту. Таких питань або тверджень може бути не більше 2-3, і вони повинні відноситись до найбільш суттєвих моментів змісту. Необхідно перевірити, чи всі учні розуміють ці питання чи твердження. Їх можна пред’явити учням на роздавальних картках, на дошці або через графопроектор. Такі завдання значно полегшують процес читання, оскільки із запропонованих питань (тверджень) складається немовби “смислова карта” тексту, яка допомагає учням орієнтуватись в змісті, сконцентрувати увагу на смислових вузлах тексту, передбачити його подальший зміст.
На установчому етапі роботи з текстом вчителеві необхідно також усунути мовні труднощі, які можуть перешкоджати безпосередньому розумінню тексту. З цією метою вчитель проводить фонетичний, лексичний, граматичний, структурний і смисловий аналіз окремих слів і речень, записує найскладніші або найважливіші ЛО чи ГС на дошку і перекладає їх разом з учнями на рідну мову. Дуже добре, якщо вчителеві вдається саме в контексті вступної бесіди пояснити значення ключових слів.
Читання учнями тексту і виконання ними комунікативного завдання - це другий, супровідний етап роботи над текстом.
Перевірку цього завдання потрібно проводити відразу після читання, в усній чи письмовій формі. Слід відзначити, що письмовий контроль розуміння тексту повинен бути обов’язково. Це може бути якась інша контрольна вправа, не обов’язково пов’язана із передтекстовим завданням. Учням можна запропонувати ряд тверджень, з яких одні відповідають змісту тексту, а інші ні, і вони повинні в своїх зошитах поставити номери лише тих тверджень, які відповідають змістові. Ця вправа відноситься до прийомів так званого програмованого (тестового) контролю. Про інші прийоми контролю читання див. в темі “Контроль”.
Перевірка розуміння тексту та виконання інших вправ на основі його змісту складають третій етап роботи, післятекстовий. Вправи, які на цьому етапі виконуються, спрямовані як на контроль розуміння тексту, так і на розвиток умінь усного мовлення. Останні передбачають побудову усних висловлювань учнів з опорою на текст та їхній власний життєвий досвід. Так, прочитавши вищезазначений текст про робочий день англійського хлопчика Tommy, учні можуть порівняти розпорядок дня англійських і українських школярів. Після цього можна запропонувати їм висловитись в деяких умовних ситуаціях:
Tommy is our guest. Ask him questions about his schoolday and then answer his questions about your schoolday.
You’ve met а group of English schoolchildren. Tell them about your working day and ask them questions about their working day.
Такі завдання для розвитку усного мовлення спонукають учнів до вдумливого читання про себе, оскільки вони знають, що після читання відбудеться цікава розмова, і для того, щоб успішно брати в ній участь, необхідно зрозуміти текст і запам’ятати з нього якомога більше фактів і деталей.
Приклад роботи над текстом для читання німецькою мовою "In der Heidelberger Schulbibliothek" (Басай Н.П. Німецька мова: Підруч. для 7 кл. - К.: Освіта, 1998. - С. 102).
Установчий етап:
Створення комунікативної ситуації, пояснення незнайомих слів: Kinder, welche Räume gibt es in jeder Schule? Wohin gehen die Schüler, um Bücher auszuleihen? - Ja, richtig, in die Schulbibliothek. Was kann man in unserer Schulbibliothek ausleihen? - Lehrbücher, Lesebücher, Zeitungen und Zeitschriften наочність). Kann man sich hier auch Spiele und Filme ansehen? (синонім "sehen"). - Leider nicht. Wollt ihr wissen, wie eine deutsche Schulbibliothek aussieht und was sie hat? Dann lesen wir den Text über die Heidelberger Schulbibliothek!
Постановка комунікативного завдання: Sucht beim Lesen die Antworten auf solche Fragen: a) Wie groß ist diese Schulbibliothek? b) Wer hilft den Schülern Bücher wählen? (питання записані на дошці)
Супровідний етап: Читання учнями тексту і виконання комунікативного завдання.
Післятекстовий етап:
Контроль розуміння тексту: a) Antwortet auf die gestellten Fragen!
b) Sagt, ob die Sätze dem Inhalt des Textes entsprechen oder nicht (richtig "+" / falsch "-"):
Die Schulbibliothek befindet sich im Erdgeschoss. (-)
Die Schulbibliothek hat drei Zimmer. (+)
Im ersten Zimmer stehen Regale mit Büchern. (+)
Hier kann man auch Spiele und Kassetten finden. (+)
In der Bibliothek gibt es keinen Lesesaal. (-)
Im dritten Zimmer stehen Tische und Stühle. (-)
In der Bibliothek arbeitet die Bibliothekarin Frau Scholz. (+)
Sie arbeitet hier nicht lange. (-)
Frau Scholz ist nett und hilft immer den Schülern schnell ein Buch finden.(+)
Розвиток підготовленого монологічного мовлення, переказ тексту: Du bist Frau Scholz und zeigst den ukrainischen Kindern die Schulbibliothek. Erzähle bitte, wie viel Zimmer hat die Bibliothek und was kann man hier ausleihen.
Розвиток непідготовленого монологічного мовлення: а) відповіді на запитання про бібліотеку своєї школи - вправа 10, стор.102; б) розповідь про свою шкільну бібліотеку.
В аналогічний спосіб слід організовувати й домашнє читання учнів. Необхідно викликати в них інтерес до читання пропонованого тексту, дати комунікативне завдання, яке б супроводжувало читання, націлити їх на види контролю розуміння тексту. На занятті з домашнього читання обов’язково потрібно провести письмовий контроль по якому-небудь із завдань, заготовлених вчителем (переклад уривку на українську мову, написання іноземною мовою змісту певного абзацу своїми словами, відповіді на деякі запитання, постановка своїх запитань по тексту, а також різні види програмованих контрольних завдань). Звичайно, текст для домашнього читання - це благодатний матеріал і для розвитку виразного читання вголос, і для удосконалення умінь говоріння, зокрема непідготовленого.
§ 4. Види читання. Особливості навчання
читання різних видів
В методиці існують різні класифікації видів читання: вголос і про себе, з перекладом - без перекладу, із словником і без словника. В кожній із згаданих пар видів читання перший є учбовим, тобто це діяльність, спрямована на формування зрілого читання. Види читання, яким вони протиставляються (про себе, без перекладу, без словника), характеризують різні аспекти зрілого читання. Поряд з цим існують інші види зрілого читання. Перед читанням того чи іншого тексту рідною мовою ми звичайно ставимо перед собою одну з таких задач: ретельно вивчити смислову інформацію тексту, висловити своє ставлення; сприйняти загальний зміст тексту, не вникаючи в його деталі; визначити, про що йдеться в тексті, лише окинувши його очима і сприйнявши якісь окремі факти. Такі ж задачі потрібно ставити перед учнями і при навчанні їх читання іноземною мовою. В зв’язку з цим розрізняють такі види зрілого читання, які записані в Програмі як цілі навчання:
1. Вивчаюче читання (аналітичне читання)
Цей вид читання називають ще читанням з повним розумінням змісту тексту, оскільки метою його є глибоке і детальне розуміння усього тексту на рівні смислу. Навчати такого читання слід починати вже з 3 класу на коротких текстах, що містять мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні. Спочатку читання відбувається на уроці, під керівництвом учителя. Потім воно повинно стати регулярним заняттям учнів дома. Для розвитку вмінь вивчаючого читання, починаючи з 4 класу, учнів навчають користуватись двомовним словником.
Основним способом контролю аналітичного читання є усний чи письмовий переклад на рідну мову.
2. Ознайомлювальне читання (синтетичне читання)
Метою ознайомлювального читання є розуміння основного змісту тексту. При такому читанні читач сприймає лише основні факти, не вдаючись в деталі. Воно можливе за умови досить розвинених механізмів читання, при наявності вміння швидко зорієнтуватись у тексті, вичленити основну інформацію, обійти незнайомі слова, здогадатись про значення незнайомих слів (за контекстом, за словотворчими елементами і т.п.).
За новою Програмою учні вже 4 класу мають вправлятись в синтетичному читанні автентичних різнопланових текстів як на уроці, так і вдома. Починаючи з 5 класу, тексти можуть містити до 1% незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися.
З метою розвитку вмінь ознайомлювального читання пропонуються більші за обсягом, ніж при аналітичному читанні, тексти, але легкі для розуміння у мовному та змістовному плані. Тексти для синтетичного читання використовують насамперед для розвитку швидкості читання і мовної здогадки.
Розуміння основного змісту текстів перевіряють, як правило, за допомогою відповідей на запитання комунікативного завдання; підтвердженням чи спростуванням 5-10 тверджень, запропонованих вчителем до змісту тексту; у вигляді переказу основного змісту рідною мовою.
3. Переглядове читання (вибіркове читання)
Навчаючи такого читання, ми формуємо вміння лише пробігти очима по тексту, оцінити його значення з точки зору власних потреб і інтересів, відібрати з нього потрібну інформацію, визначити тему тексту по його заголовку. Тут удосконалюються вміння зрілого пошукового читання, формується механізм передбачення (антиципації) подальшого змісту тексту.
Навчання такого читання передбачається Програмою з 9 класу, коли учні вже набули достатній досвід читання іноземною мовою. Для розвитку вмінь переглядового читання використовуються газетні та журнальні статті, уривки з художніх творів, телепрограми, афіші з репертуарами кіно і театрів.
Знаходження потрібної інформації і є перевіркой розуміння тексту.1
Детальніше про види читання див. Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта). V-IX класи (проект, 2-а редакція) / Під керівництвом С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1998. – 32 с. (С.14-17).
При читанні іноземною мовою завжди висуваються й інші задачі, які співвідносяться із навчальним читанням: збагатити лексичний запас учнів, удосконалювати автоматизми сприймання граматичних структур, використовувати текст як основу для розвитку усномовленнєвих навичок і вмінь, розвивати мислення учнів, збагатити їхні країнознавчі знання і світогляд. Невипадково, що читання розглядається в школі і як мета, і як потужний засіб навчання.
Питання для самоконтролю
1. Які психофізіологічні механізми забезпечують сприймання тексту при сформованих механізмах читання? Які висновки потрібно зробити для методики?
2. Як слід навчати техніки озвучування речень? Які правила повинен учитель дати учням?
3. Які етапи роботи над текстом для читання мовчки?
4. Які є види читання? Як слід навчати кожного з них?
|