§ 2. Навчання техніки читання
Під технікою читання в методиці розуміють суму прийомів, які забезпечують сприймання та обробку формальної мовної інформації (літер, сполучень літер, слів, знаків пунктуації, граматичних ознак і граматичних структур речень.1 Навчити техніки читання – означає сформувати навички миттєвого сприймання і озвучування графічних образів слів, словосполучень, речень. Показником сформованості навичок техніки читання є швидкість виконання операцій зорового сприймання та ідентифікації графічних образів слів зі звуковими образами, що зберігаються в довготривалій пам’яті читача. Техніка читання потрібна і для читання вголос, і для читання про себе (тобто зрілого читання), це є першооснова читання як виду мовленнєвої діяльності.
Механізм читання рідною мовою позитивно впливає на формування механізму іншомовного читання. В рідній мові діти навчаються спочатку говорити, а потім вже читати, тобто механізм читання накладається на механізм говоріння. При навчанні іноземної мови навчання техніки читання може відставати в часі від навчання говоріння2 або відбуватись паралельно з ним, що частіше зустрічається при навчанні іноземної мови як другої3. Але як і в рідній мові , ми щоразу ідемо в напрямку від звуків до букв, а не від літер до звуків. Спираючись на засвоєні в усному мовленні звуки і знаки фонетичної транскрипції (наприклад, у підручнику "Wonderland"), учні вчаться читати відповідні їм букви і буквосполучення.
Навчання техніки читання обов’язково відбувається паралельно і взаємопов'язано з навчанням техніки письма. Саме вправи з каліграфії і орфографії допоможуть закріпити в пам’яті графічний образ слова і прискорити формування механізмів читання.
Щоб визначити, в якій послідовності треба навчати техніки читання і з чого починати, треба згадати, які труднощі можуть виникнути при читанні англійською і німецькою мовами:
1. Труднощі, що пов’язані з розходженнями між звуковою і графемною системами даної конкретної мови (внутрішньомовна інтерференція). Це стосується впізнавання графічних знаків, тобто літер у слові та їхнє озвучування (артикуляція).
Наприклад, в англійській мові, як відомо, 26 літер і 44 звуки. Тож одна літера може передавати не один звук, а в залежності від її позиції в слові три і навіть чотири звуки:
mop – note – born
plan – plane – arm
Різночитання однакових букв має місце і в німецькій мові:
Buch – ich – chor; hier – Ohr;
Stuhl – Sport, але Gast – Post – Wespe
І навпаки, один і той же звук може передаватись на письмі різними буквами або буквосполученнями:
Англ.:[W] - term, firm, fur, learn
Н ім.:[ai] - ein, dein, Mai,
[ks] - Fuchs,wachsen, Rex, Max
2. Труднощі, що пов’язані з читанням у голос слів (наголос у різних типах слів):
Англ.: re'cord (v.) – 'record (n.)
'concrete (бетон) – con'crete (тверднути)
'despot – des'pot
Нім.: 'Lehrer, 'Arbeit; 'aufstehen, але ver'gessen, er'zählen.
3. Труднощі, що пов’язані з читанням речень (інтонація, членування на синтагми, логічний наголос).
Причина останніх двох труднощів – у невідповідності правил словесного наголосу і порядку слів у реченні між рідною та іноземною мовами (міжмовна інтерференція).
На основі цих труднощів можна визначити етапи навчання техніки читання.1
Засвоєння конфігурації літер іншомовного алфавіту в рецептивному та продуктивному планах, тобто а) зорове сприймання і розпізнавання літери, б) написання літери в усіх варіантах: велика і мала; друкована і рукописна.
Учні 2-го класу засвоюють, як правило, літери алфавіту поступово, на одному уроці вводиться 1-2 літери. Учні 5-го класу, що вивчають другу іноземну мову, знайомляться одразу з усім алфавітом або 5-6 літерами що уроку.
Оволодіння звуко-буквеними і букво-звуковими відповідностями (зв’язками), оскільки знання тільки назви букви не допомагає при читанні.
Послідовність введення букв і буквосполучень визначається потребою фіксації на письмі і в читанні спочатку окремих односкладових слів, а потім – засвоєних в усному мовленні мовленнєвих зразків.
Наприклад: першими літерами, які учні вчаться читати і писати, є букви: Aa, Ee, Ii, Oo, Uu, Dd (нім.)1; Ii, Ss, Hh, Tt, Nn, Oo (англ.)2.
Читання вголос ізольованих слів з поступовим засвоєнням основних правил читання комбінацій голосних та приголосних букв. Саме на цьому етапі вчитель звертає увагу учнів на словесний наголос і навчає їх сприймати ціле слово швидко і читати (озвучувати) його правильно, чітко і голосно.
Читання вголос засвоєних в усному мовленні мовленнєвих зразків, спочатку самих коротких, потім розгорнутих.
Читання вголос зв’язних коротких текстів.
В початковій школі тексти для читання вголос містять лише знайомий мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні. Обсяг текстів зростає від класу до класу, наприклад, на кінець 2-го класу він складає 250 друкованих знаків, а на кінець 4-го класу – вже 500 друкованих знаків (Програма 2001).
Відповідно до цих етапів навчання техніки читання методисти, зокрема Шатилов С.Ф., пропонують 4 види вправ для навчання читання вголос:
1) Вправи для розпізнавання і читання окремих букв і буквосполучень.
2) Вправи для читання окремих ізольованих слів.
3) Вправи для читання окремих мовленнєвих зразків.
4) Вправи для читання коротких зв’язних текстів.
Наведемо приклади деяких вправ.
Вправи для читання окремих букв включають навчальні операції з алфавітом з використанням карток розрізної азбуки і начально-роздаткового матеріалу із зображенням людей/тварин/предметів.
Вони спрямовані на розвиток графемно-фонемних зв’язків. Учням можна запропонувати такі завдання:
Знайдіть і покажіть у підписах до малюнків літери, які вивчаються на цьому уроці.
Покажіть літери, що відповідають вимовленим вчителем звукам.
Знайдіть кожній великій літері відповідну пару і з’єднайте їх:
A B C D E F G
g a d e f a b
Знайдіть в магічному квадраті/ряді літер названу вчителем літеру і розмалюйте її.
Спишіть подібні літери і назвіть елементи, які їх відрізняють:
h – n; T – F; o – ö; d – b
Визначте кількість літер і звуків у слові.
Впишіть літери за алфавітом, яких не вистачає в цьому рядку:
- b - - - f – h
Однією з задач алфавітного періоду є засвоєння учнями літер алфавіту у їхньому правильному порядку. З цією метою учні кілька разів повторюють алфавіт за вчителем, далі можуть проспівати його під музику1, і виконати такі вправи:
Назвіть ці літери (учитель показує класові окремі літери на демонстраційних картках).
Розташуйте ці літери в алфавітному порядку (групи учнів отримують картки з п’ятьма літерами, і вони повинні швиденько розташувати їх в алфавітному порядку). Можна цю вправу виконувати як гру, в якій виграє група, яка зробила це першою.
Вишикуйтесь в алфавітному порядку літер, які ви одержали, і назвіть ці літери (учні по 6-7 чоловік в кожній групі отримують літери. Вони повинні визначити їх порядок в алфавіті і вишикуватись в рядок, кожний тримаючи перед собою літеру). Цю вправу також можна провести як гру на швидкість.
Вправи для читання окремих слів і словосполучень мають на меті навчити учнів поєднувати звуковий образ слова з графічним і навпаки; проводити звуковий аналіз слів; ділити слова на склади, визначати тип складу і наголос. В основу цих вправ покладені різні методи навчання читання слів. Наприклад, керуючись фонетичним (звуковим) методом (тобто як чуємо, так і пишемо і читаємо), учням можна дати такі завдання:
Знайдіть вимовлене вчителем слово серед ряду слів на картках.
Складіть вимовлене вчителем слово з карток алфавіту.
Прослухайте слова (з опорою на таблицю чи підручник) і підкресліть ті слова, в яких ви почули звук [ai]: heiß, Hand, zwei, viel, haben, Reis.
Прочитайте слова і виберіть ті з них, які починаються\закінчуються на літеру "Dd".
Прослухайте слова (з опорою на підручник) і скажіть, яке слово пропустив вчитель.
Визначте, чим відрізняються подані нижче слова і прочитайте їх, наприклад (нім.): Hahn-Huhn-Hand-Hund; Haus-Hans; Beet-Bett.
Методом цілих слів ми користуємось, коли навчаємо читати слова з історичним написанням або слова іншомовного походження, або слова, що читаються не за правилами, наприклад: Theater, Tourist, Ingenieur. Такі слова слід виділяти в окремі групи і подавати, можливо, в іншому кольорі, інтенсивно тренуючи учнів в їх правильному прочитуванні.
Найбільшою популярністю серед авторів підручників та учителів користується метод навчання читання за ключовими словами або з аналогією, коли учням пропонується прочитати стовпчик або рядок слів з однаковою орфограмою, наприклад (нім.): sechs-Ochse-Fuchs-Luchs-wachsen1; (англ.) is, his, it, sit, in, Tim, big.2
Цей метод дуже тісно пов’язаний з іншим методом читання, а саме читання за правилами читання, тому що перш ніж давати учням рядки аналогічних слів, треба спочатку сформулювати правило, наприклад: Буквосполучення "oh" в німецькій мові читається як довгий [o:], або "h" в середині слова не читається, а лише подовжує голосний: Kohl-Mohl-Sohn-Ohr.
В початковій школі доцільно обмежитись мінімумом правил читання. Ті з них, які не поширюються на великі групи слів (wr-, ku-, qu-, -ild і т.і.) можуть бути засвоєні у складі лексики3. До обов’язкового мінімуму слід віднести такі правила читання слів англійською мовою:
читання літер, що означають голосні, в наголошеному відкритому складі;
читання літер, що означають голосні, в наголошеному умовно відкритому складі;
читання літер, що означають голосні, в ненаголошеному закритому складі;
читання літер, що означають голосні, в наголошеному третьому типі складу (перед літерою - r);
читання літер, що означають голосні, в наголошеному четвертому типі складу (перед - rе);
читання сполучень літер, що означають голосні звуки: ee, ea, ew, ai, ay, au, aw, on, oh, aw, igh;
читання сполучень літер a+ll, a+lk, wa, -ture, -tion.
До правил читання слів німецькою мовою слід віднести4:
правила читання голосних у відкритому, умовно відкритому і закритому складах;
правили читання голосних на початку слова ("сильний приступ");
правила читання голосних ä, ö, ü;
правила читання подвоєних голосних (читаються довго і як один звук: Tee);
правила читання буквосполучень –ie, -ieh; дифтонгів ei, au, eu, äu (як один звук);
правила читання приголосних перед голосними i, e (ніколи не пом’якшуються : sind, Tisch);
правила читання подвійних приголосних (читається як один звук: Bitte, Mutter);
правила читання приголосних p, t, k (перед наголошеними голосними – з придихом: Tante, kommen, Peter);
правила читання дзвінких приголосних в кінці слова (оглушуються: sind, und);
правила читання буквосполучень ng, nk, ch, chs, sch, st, sp; tsch;
правила читання приголосних h; x; q; y; v;
правила словесного наголосу (у простих словах наголошується кореневий склад, який є здебільшого першим складом: ´Garten, ´Anna).
Ці правила слід давати поступово, з огляду на лексичні одиниці, що вводяться. А згодом, коли учні засвоять ці правила по одному, потрібно дати їх всі разом у вигляді таблиць.1
Таблиця №2
Чотири типи читання англійських голосних у наголошених складах
(Загальна таблиця)
Букви
Тип складу
|
a
|
о
|
e
|
i
|
у
|
u
|
[ei]
|
[ou]
|
[i:]
|
[ai]
|
[wai]
|
[ju:]
|
I
|
[ei]
|
[ou]
|
[J]
|
[  ai]
|
[ju:]
|
|
name
|
not
|
be
|
fine
|
my
|
tune
|
II
|
[x]
|
[O]
|
[e]
|
[  i]
|
[A]
|
|
flat
|
not
|
pen
|
sit
|
myth
|
cup
|
III
|
[a:]
|
[O:]
|
[    q:]
|
|
large
|
fork
|
term
|
firm
|
Byrd
|
fur
|
IV
|
[Fq]
|
[O:]
|
[iq]
|
[  aiq]
|
[juq]
|
|
Mary
|
more
|
here
|
fire
|
tyre
|
during
|
Таблиця №3
Читання наголошених сполучень голосних букв
Букво-сполучення
|
Читання
|
Приклади
|
Букво-сполучення
|
Читання
|
Приклади
|
a i
|
[ei]
|
S pain
|
oo
|
[u:]
|
too
|
ay
|
d ay
|
o u
|
[au]
|
o ut
|
e a
|
[i:]
|
sea
|
ow
|
brown
|
ee
|
meet
|
ai+r
|
[Fq]
|
chair
|
ew
|
[ju:]
|
new
|
ee+r
|
[iq]
|
engineer
|
o i
|
[Oi]
|
p oint
|
ou+r
|
[auq]
|
our
|
oy
|
boy
|
oo-r
|
[O:]
|
door
|
oo-k
|
[u]
|
book
|
|
|
|
Таблиця №4
Приголосні, що мають два типи читання
Буква
|
Позиція
|
Читання
|
Приклади
|
с [si:]
|
1. Перед e, i, у.
|
[s]
|
cent, pencil, icy
|
2. Перед а, о, u, усіма приголосними та наприкінці слів.
|
[k]
|
cap, come, cup. black
|
g [Gi:]
|
1. Перед е, i, у.
|
[G]
|
page, gin, gypsy
|
2. Перед а, о, u, усіма приголосними та наприкінці слів.
|
[g]
|
good, green, big
|
s [es]
|
1. На початку слова, перед глухими приголосними та наприкінці слова після глухих приголосних.
|
[s]
|
sit, student, lists
|
2. Між голосними, в кінці слів після голосних та дзвінких приголосних.
|
[z]
|
please, ties, pens
|
x [eks]
|
1. Перед приголосними та в кінці слів.
|
[ks]
|
text, six
|
2. Перед наголошеним голосним.
|
[gz]
|
exam
|
Таблиця№5
Читання сполучень приголосних букв
Букви
|
Позиція
|
Читання
|
Приклади
|
sh
|
Будь-яка.
|
[S]
|
she
|
ch
|
Будь-яка.
|
[tS]
|
chess
|
tch
|
Після коротких голосних.
|
[tS]
|
match
|
ck
|
Після коротких голосних.
|
[k]
|
black
|
th
|
1. На початку повнозначних слів та наприкінці слова.
|
[T]
|
thick, myth
|
2. На початку займенників, службових слів та між голосними.
|
[D]
|
this, bathe
|
wh
|
1. На початку слова перед усіма голосними, крім о.
|
[w]
|
what
|
2. Перед буквою о.
|
[h]
|
who
|
qu
|
Перед голосними.
|
[kw]
|
question
|
ng
|
В кінці слова.
|
[N]
|
long
|
nk
|
Будь-яка.
|
[Nk]
|
thank
|
wr
|
На початку слова перед голосними.
|
[r]
|
write
|
Таблиця №6
Читання сполучень голосних із приголосними
Букви
|
Позиція
|
Читання
|
Приклади
|
аl
|
1. Перед k у наголошеному складі.
|
[O:]
|
chalk
|
2. Перед рештою приголосних у наголошеному складі.
|
[O:l]
|
wall, also
|
wor
|
Перед приголосними в наголошеному складі.
|
[wW]
|
work, word
|
wa
|
1. Перед кінцевими приголосними (крім r) або сполученням приголосних.
|
[wO]
|
want
|
2. Перед r.
|
[wO:]
|
warm
|
igh
|
Будь-яка.
|
[аi]
|
light
|
Засвоєння кожного правила читання не можна обмежити лише вимовою даного слова, що вводиться. Учням слід запропонувати стовпчики або рядки слів, в яких читання літер відбувається за певним правилом (наприклад, plate, skate, Kate, date, late і т. і.). В стовпчики слів можна і навіть потрібно включати такі слова, які учні ще не вчили. Вони повинні правильно озвучити їх, орієнтуючись на правило читання, а не сприймаючи слово як знайоме.
Вправляння в читанні окремих слів повинно супроводжувати інші види роботи (вивчення нової лексики, граматичних структур, читання текстів, вправи з усного мовлення) доти, доки учні не навчаться читати швидко і вільно кожне засвоєне слово або словосполучення.
Потім можна подавати рядки слів, що читаються за різними правилами (наприклад, голосні в усіх чотирьох типах складів). Далі доцільно пропонувати вправи на заповнення слів, в яких замість прочерків потрібно написати правильну літеру. Корисною є також вправа на складання слів із запропонованих груп літер (epn, sekd і т. і.).
Досить ефективними і цікавими для учнів є також ігрові вправи [23]
Використання таких вправ на початку уроку або при переході до читання тексту вголос не займе багато часу, але воно дуже корисне при вирішенні складної методичної задачі – навчання техніки читання слів.
Після активної тренувальної роботи у читанні окремих слів учні повинні перейти до вправ у голосному читанні речень. На жаль, в шкільній практиці не приділяється достатня увага формуванню навичок озвучування речень, хоч вони є дуже важливими для розвитку вмінь читання про себе. Як згадувалось, при читанні речень здійснюється осмислення їх по синтагмах. Синтагма - це смисловий, структурний та інтонаційний комплекс. Учнів потрібно навчити: а) членувати речення писемної мови на синтагми; б) правильно озвучувати синтагми як цілісні інтонаційні блоки; в) осмислювати синтагми безпосередньо при їх читанні.
При читанні рідною мовою ці процеси також мають місце, але вони відбуваються автоматизовано і тому не усвідомлюються. При оволодінні читанням іноземною мовою учні повинні спочатку навчитись усвідомлювати, як слід поділити речення на синтагми, спираючись перш за все на зовнішні граматичні ознаки речення. Розуміння смислу окремих слів, звичайно, сприяє цьому процесу.
Оволодіння навичками озвучування речень передбачає засвоєння таких операцій: а) вимовляння синтагм без пауз, як суцільних комплексів; б) виділення в реченні наголошених і ненаголошених слів, вимовляння ненаголошених слів редуковано і злито з наголошеними; в) інтонаційно правильне вимовляння кінцевих і некінцевих синтагм у реченні.
Правила озвучування речень англійською мовою
1. Правила паузації
При читанні речень робити паузи можна:
а) перед прийменниками (крім of - the house of my parents):
His father works | at the factory.
б) перед сполучниками та сполучними словами:
I get up at seven o’clock | and at a quarter to eight I go to school.
в) між обставиною і підметом:
Yesterday | I got up at eight o’clock.
г) між підметом та присудком (крім тих випадків, коли підмет виражений особовим займенником):
My friend Kostya | is a good sportsman.
Слід зазначити, що ці так звані “дозволяючі” правила паузації не є категоричними й обов’язковими. Окремі короткі синтагми можуть об’єднуватись в більші комплекси, які вимовляються без пауз. Але на початковому етапі навчання бажано, щоб учні членували речення на максимальну кількість синтагм. Згодом, з набуттям досвіду читання вголос, вони самі будуть інтонаційно об’єднувати короткі синтагми в синтагматичні комплекси (наприклад: My father works at a factory - без паузи перед прийменником at).
Учні повинні засвоїти і так звані “забороняючі” правила паузації, яких треба обов’язково дотримуватись.
При читанні речень паузи робити не можна:
а) після артиклів, вказівних, присвійних, особових займенників, займенників some, any, заперечного займенника no:
M  y friends live in Shevchenko Street too, but they do not live in our house.
б) після прийменників:
   In the afternoon after classes I play with my friends in the yard.
в) після сполучників і сполучних слів:
 Our street is long and there are many trees in it.
г) після допоміжних, модальних дієслів і дієслів-зв’язок:
І am sitting at the last desk.
Y ou can see a boy in the street. He is a schoolboy.
д) між прикметником, іменником у присвійному відмінку або числівником і іменником, який стоїть після нього:
M  r. Ford has a small yard. This is my sister’s room. The house has
four rooms.
е) між присудком і прямим додатком:
 Open the window and air the classroom.
є) між дієсловами руху та обставинами місця, що означають напрямок руху:
M y elder brother goes to Kyiv next week.
2. Правила наголошення слів
При читанні речень наголос слід робити на повнозначних словах: іменниках, прикметниках, числівниках, займенниках much, many, somebody, anybody, nobody, everybody, something, anything, nothing, everything, each other, one another на прислівниках, повнозначних дієсловах.
Ненаголошеними є артиклі, вказівні, присвійні, особові займенники, неозначені займенники some, any прийменники, сполучники, допоміжні й модальні дієслова, дієслова-зв’язки, повнозначне дієслово to be.
Ненаголошені слова в англійському реченні слід вимовляти тихіше, ніж наголошені, інтонаційно зливати їх із повнозначними словами. Наприклад:
Y  ou can 'see many 'flags | on the 'houses | and in the 'streets.
Перераховані категорії слів можуть мати на собі логічний наголос: This is 'my book (not yours).
3.Правила тонування речень
При читанні розповідних речень, які складаються з двох або більше синтагм, кінцеву синтагму слід вимовляти із зниженням тону голосу, а всі некінцеві - з підвищенням.
Наприклад:
  In the afternoon | after lessons | we go home | or stay at school.
Правила озвучування речень німецькою мовою
Паузи в реченні можна робити лише після вимовлених разом акцентних груп або синтагм.
Всередині акцентних груп паузи робити не можна. Акцентна група утворюється з повнозначних та службових слів (артиклів, сполучників, прийменників, займенників, допоміжних дієслів) і вимовляється як одне ціле, наприклад:
а) іменник + артикль, прийменник, займенник: das 'Buch, ein 'Mädchen,
an der 'Wand, dein 'Brief, keine 'Sorgen, viele 'Schüler;
б) дієслово + займенник: ich 'komme, es 'regnet, man 'baut;
в) дієслово-зв’язка + предикатив: ist 'Lehrer, 'schön ist, war 'Montag;
г) допоміжне (модальне) дієслово + повнозначне дієслово: hat ge'malt, kann nicht 'kochen, blieb 'stehen;
д) дієслово + заперечення: sie 'schreibt nicht, er 'darf nicht.
Наголос в акцентній групі припадає, як правило, на повнозначне слово (див. вище наведені приклади) і є найслабшим за своєю силою в реченні.
Синтагматичний наголос припадає в межах синтагми на найважливіше слово, навколо якого об’єднуються інші слабонаголошені або ненаголошені слова: Familie ''Braun | wohnt in einem großen '''Haus.
Логічний наголос у реченні може припадати на будь-яке повнозначне слово, а саме, на його наголошений склад і залежить від тема-рематичного членування речення, коли під темою розуміється те, що відомо, а рема відбиває нову, найважливішу інформацію: '''Peter arbeitet im Garten. Peter '''arbeitet im Garten. Peter arbeitet im '''Garten.
При нейтральному мовленні головний логічний наголос в реченні лежить на одному з останніх слів: Das The''ater | be'findet sich | in der '''Hauptstraße. Ich rufe dich morgen '''an. Geht Hans zur '''Schule? Wann fährt der 'nächste '''Zug? Er lernt '''fleißig. Sie weiß darüber Be '''scheid.
Тонування речень:
а) в розповідних реченнях, які складаються з декількох синтагм, кінцева синтагма вимовляється із зниженням тону голосу (інтонація завершеності), а всі некінцеві синтагми – з підвищенням тону (інтонація незавершеності): Als wir am ''Abend | schon zu ''Hause waren, | begann es zu '''regnen.
б) загальні питальні речення вимовляються із підвищенням тону голосу (питальна інтонація): '''Regnet es?
в) спеціальні питальні речення із запитальним словом можуть вимовлятися високим тоном, якщо питальне слово наголошено: '''Wie machst du das? та з інтонацією завершеності, якщо наголошуються інші слова і запитання вимагає доповнення від співрозмовника: Was stu'''diert er? Wann '''treffen wir uns? [150]
З цими правилами потрібно знайомити учнів поступово, по ходу засвоєння ними різних структурних ознак. Так, правило ненаголошеної вимови прийменників та артиклів і їх інтонаційного поєднання з наступним іменником слід дати вже тоді, коли учні вчаться читати прийменникові сполучення типу: англ.: in the bag, at the desk і т.і., нім.: in der Schultasche, an der Tafel і т.і. Правило злитої вимови прикметників та іменників учні повинні засвоїти при володінні сполученнями слів типу англ.: a red pencil, a round table і т.і., нім.: ein roter Stift; ein runder Tisch. З правилами вимови допоміжних дієслів (ненаголошені, інтонаційно злиті з повнозначними дієсловами) слід ознайомити учнів при читанні речень з дієсловами в англ.: Present Continuous, Present Perfect, Future Indefinite Tenses, Passive Voice, нім.: Das Perfekt, Das Futur I, Das Passiv. У такий спосіб до кінця 7 класу учні засвоять всі правила озвучення речень. На початку 8 класу доцільно їх узагальнити і подати учням в такому вигляді, як вони подані тут. Це необхідно для того, щоб учні, спираючись на весь комплекс правил читання, вчились читати вголос тексти із синтаксично ускладненими реченнями.
Вправи для читання вголос текстів обов’язково проводяться в класі під керівництвом учителя протягом всього початкового ступеня навчання у школі. Вони спрямовані на подолання труднощів читання різних рівнів (рівень букви, буквосполучення, слова, словосполучення, речення) і покращення/удосконалення навичок вимови в цілому. Перед читанням тексту учні спочатку вправляються в хоровому та індивідуальному читанні слів з буквами і буквосполученнями, які вони найчастіше плутають внаслідок інтерференції (наприклад, b-d, f-t; w-v; c-s-z), відбивають ритм в окремих словосполученнях з метою визначення словесного і синтагматичного наголосу, роблять інтонаційну розмітку деяких речень і інтонують їх. Після цього вчитель дає зразок читання всього тексту (сам або з опорою на фонограму). Учні при цьому отримують завдання стежити по книжці за вчителем/диктором та відмічати олівцем в тексті або рухом руки у повітрі границі синтагм, паузи, висхідний/нисхідний тон речення. В паузах між реченнями учні читають текст хором. По завершенню цієї роботи учні читають текст індивідуально. Лише після такого опрацювання тексту в класі вчитель дає учням завдання підготувати вдома зразкове читання тексту вголос. Перевірити виконання цього завдання можна у вигляді конкурсу на кращого читача. Вчитель враховує при перевірці читання не лише темп/швидкість читання, але й виразність і правильність озвучування1.
Підтримання і удосконалення навичок техніки читання відбувається й в старших класах. Задаючи текст для самостійного читання дома, учитель повинен виділити в ньому невеликий уривок (7-8 рядків) для того, щоб учні переписали його в зошити, зробили в ньому інтонаційну розмітку і підготувались до читання вголос по цій розмітці. На наступному уроці потрібно перевірити виконання цього завдання у якомога більшої кількості учнів. Такі вправи допомагають учням визначати в тексті зовнішні структурні ознаки синтагматичного членування речень і сприяють набуттю навичок правильного читання не лише заздалегідь розмічених і підготовлених уривків тексту, а й таких текстів, які пред’являються їм вперше.
Навчаючи читання вголос речень і текстів, необхідно звертати увагу на те, чи осмислюють учні те, що вони читають. Часто сам процес вимови слів, об’єднання їх у синтагми, інтонаційного оформлення речень стає для учнів настільки складним, що вони забувають про те, заради чого вони читають - про зміст тексту. Іноді можна спостерігати на уроці, як учитель, бажаючи перевірити, чи розуміє учень те, що він читає, пропонує йому перекласти на рідну мову те, що він тільки-но прочитав. Учень повертається до початку прочитаного уривку і починає слово за словом розшифровувати текст, і зв’язний переклад у нього часто не виходить, і це тому, що він читав текст, не вникаючи в його зміст.
Для того, щоб цього уникнути, при виконанні вправ з розвитку техніки читання слід давати учням психологічну установку на розуміння тексту безпосередньо при його читанні вголос. Така установка дається для всього класу, щоб не лише той учень, що читає текст вголос, звертав увагу і на його зміст, а й усі інші учні, які в цей час повинні слідкувати по книжках і читати цей уривок тексту про себе чи пошепки. При такому завданні ущільнюється навчальна діяльність учнів, відбувається цілеспрямоване навчання одночасного сприймання формальної і смислової інформації тексту. Завдання учням може бути таким: “Зараз Н. буде читати текст вголос, а ви слідкуйте по книжках і читайте разом з ним про себе. І Н., і ви всі повинні бути готові по моєму сигналу, не дивлячись у книжку, сказати рідною мовою, про що ви тільки-но прочитали.” Сигналом може бути яке-небудь коротке слово (наприклад, stop або невербальний звуковий сигнал, наприклад, учитель може стукнути олівцем по столу або плеснути в долоні). Можна також дати учням завдання виділити певну інформацію в тексті під час його читання. Наприклад: “Зараз Н. читатиме текст вголос. Читайте разом з ним про себе. Коли будете читати про членів сім’ї (про квартиру, про центр міста і т. ін.), підніміть руку.”
Отже, вправи з техніки читання будуть сприяти формуванню механізмів зрілого читання лише за умов, якщо вони будуть супроводжуватись психологічною установкою на безпосереднє сприймання змісту тексту.
Однак самі лише вправи в читанні вголос не можуть сформувати механізми зрілого читання про себе, а саме таке читання є кінцевою метою навчання читання в школі. Тому, починаючи вже з 3 класу, учням обов’язково потрібно вправлятись в читанні про себе.
|