|
|
Скачати 0.67 Mb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Кафедра теорії культури і філософії науки “ЗАТВЕРДЖУЮ”Перший проректор ____________________________________ “_______” ____________________20___р. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ3.22 КУЛЬТУРА СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ (шифр і назва навчальної дисципліни) напряму підготовки___0201 – Культура____________________ для спеціальності________6.020101 - Культурологія__________ спеціалізації_______ Теорія та історія культури______________ факультету_______Філософського, а також всіх спеціальностей філологічного факультету__________________________ Кредитно-модульна система організації навчального процесу Харків-2012 Культура Слобідської України Робоча програма навчальної (назва навчальної дисципліни) дисципліни для студентів за напрямом підготовки 0201 – Культура, спеціальністю 6.020101 – Культурологія “29”серпня, 2012. - ___ с. Розробники: канд. філософ. наук, доцент, доцент кафедри теорії культури і філософії науки Титар О. В. Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії культури і філософії науки філософського факультету Протокол № 1 від 29 серпня 2012 р. Завідувач кафедри теорії культури і філософії науки _______________________ (Білецький І. П.) (підпис) (прізвище та ініціали) Схвалено методичною комісією філософського факультету Протокол №__1_ від “29”__серпня____2012 р. “_29” _серпня____2012 р. Голова___________( _Голіков С. О.__) (підпис) (прізвище та ініціали) 1. Опис навчальної дисципліни
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: для денної форми навчання – 1/1 для заочної форми навчання – 2. Мета і завдання навчальної дисципліни Курс "Культура Слобідської України" є складовою частиною циклу гуманітарних дисциплін, що спрямовані на загальнофахову і морально-естетичну підготовку студентської молоді. Метою курсу є на прикладі регіональної культури Слобожанщини ознайомити студентів із проблемним полем культурології, показати у системному зв'язку такі його складові, як мистецтво, філософію, наукове знання, етнологію й історію; розкрити суть вітчизняної філософської й краєзнавчої думки у світовому контексті. Завдання курсу – розвиток культурологічної ерудиції, відновлення історичної пам'яті і вдосконалення практичних навичок аналізу краєзнавчих проблем. В результаті вивчення курсу "Культура Слобідської України" студенти повинні: знати: - найбільш важливі події й персоналії культурного розвитку Слобідської України; - основні поняття теорії культури й філософії у галузях регіонознавства, етнології й філософії історії; - різноманітність культурних традицій слобожанського регіону й сучасні підходи до мультикультуризму й культурного багатоманіття; вміти: - аналізувати наукові і філософські джерела, культурологічні проблеми на прикладі окремого регіону, поєднуючи професійні навички й світоглядну позицію; - виступити з рефератом/доповіддю перед аудиторією; - орієнтуватися у сучасному стані культурного життя і вести діалог/дискусію, аргументуючи свої власні погляди. 3. Програма навчальної дисципліни Модуль 1. Культурне минуле Слобожанщини Тема1. Культурне минуле Слобожанщини (давні часи). Культура збирання і полювання. Перші землеробські культури (IV тис. до н.е.) – ямково-гребінцевої кераміки і дніпро-донецька. Суспільна стратифікація: виділення вождів (племена іранського етносу). Зміни у залізному віці (VI-III ст. до н. е.). Скіфи, їх державні утворення. Сарматизація (ІІІ ст. до н. е. – IV ст. н. е.). Гунське завоювання Центральної Європи. Болгари й авари. Хазарський каганат (VII – IX ст.). Слов'янське населення: поява, племенні союзи, роменська культура (VIII – X ст.). Кочовий союз печенігів (IX – X ст.). Половецький степ (1055). Стосунки між половцями і слов'янами: землеробська й кочова культури. Поняття культурної динаміки. Територія Слобідської України у складі Золотої Орди (1243). Міграційні процеси. Тема 2. Інтерпретація загальноукраїнської традиції на Слобожанщині. Козацький і селянський тип українського національного характеру. Роль слобожанського регіону у розвитку освіти XVII – XVIII століть. Харківський колегіум. Історичні, географічні та соціально-ментальні передумови формування особливостей культури Слобожанщини. Колонізація Дикого поля. Суспільно-політичний устрій. Слобідське козацтво і козацька автономія. Посполиті, цехові, міщани. Збереження "магдебурзького права" у містах. Козацтво як оборонець православної церкви. Релігійний чинник культурного життя - значення сакрального. Козацтво – модифікація європейської лицарської ідеї. Український національний характер. Поняття ментальності, етносу, народу, нації. Загальна характеристика освіти на Україні XVII –XVIII ст. Братські школи, широка мережа народних шкіл, мандровані дяки. Роль для освіти візантійсько-слов'янського християнського обряду. Освіта на Правобережній, Лівобережній та Слобідській Україні: спільне та відмінне. Поширення наукових знань. Вплив Києво-Могилянської академії. Заснування Харківського колегіуму. Вдосконалення системи освіти. Високий авторитет освіти на Слобожанщини. Тема 3. Філософія Г. Сковороди у духовній культурі України. Основні риси символічної антропології Г. Сковороди. В. Лащевський, М. Козачинський – попередники Г. Сковороди. Історико-філософське осмислення спадщини філософа. Основна філософська спадщина Г. Сковороди. 60 – ті роки: тема самопізнання (трактати "Наркіс", "Асхань"). 70 – ті роки у філософській творчості – розробка вчення про дві натури ("Бесіда, нареченная двоє" та ін.). Аналіз проблеми щастя ("Діалог або розглагол про давній світ", "Розмова п'яти подорожих про істинне щастя", "Кільце", "Алфавіт, або Буквар світу"). Феномен віри для Г. Сковороди. Пантеїзм. Теорія спорідненої праці (спорідненість або природа – Божий закон у людині). Етичне вчення, три світи і людина як мікрокосм ("Ікона Алківіадська", "Дружина Лотова", "Брань архистратига Михаїла із Сатаною", "Пря бісу з Варсавою", "Благородний Еродій"). Біблія – новий символічний світ. Горняя країна. Міра у вихованні й пізнанні. Потреба внутрішньої освіти (серце). Барокові і міфопоетичні риси філософії Г. Сковороди. Християнська символіка й алегорика. Герменевтичний підхід. Метафорика мандрування. Тема 4. Народна культура в епоху бароко на Слобожанщині. Сакральне будівництво й іконопис. Бароко в Європі, Україні і на Слобожанщині: спільність і відмінність парадигм Збереження мови, фольклору, національних традицій у народній культурі. Залишки міфопоетичного світогляду і синтетична візантійська християнська традиція. Слобідькі українці як окремий історико-культурний тип. Народна і старшинська слобожанська традиція. Стильові особливості українського бароко на Слобожанщині. Дерев'яна сакральна архітектура XVII – XVIII ст.: лиманська й охтирська школа. Муроване будівництво. Становлення слобожанської школи іконопису. Жанрові особливості: героїзація, зближення релігійного й світського світосприйняття, "парсуна". Відомі представники слобожанської школи іконопису і світського портрету (В. Дмитрієв, В. Свідерський, Д. Пічентов, В. Рудецький, І.Половцов). Харківська школа парсунного портрету Івана Саблукова ( В. Неминущий, С. Маяцький, Л. Калиновський, А. Лук'янов). Глухівська музична школа і творчість А. Веделя. Ідеал бароко. Семантика подвійності світу – зовнішня і внутрішня сфера. Два поверхи барокового дому – фізичний і метафізичний (філософія Лейбніця). Раціоналізм (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. В. Лейбніц) та емпіризм (Д. Локк) в європейській філософській думці і переважання духовних елементів над світськими в українському й слобожанському бароко (духовні пісні, проповіді, храмове будівництво). Італійське бароко (Дж. Берніні, Г. Гваріні) і його модифікації у слов'янських країнах. Метафізична тривога й динамізм архітектоніки. Алегорика й емблематика (герб Захаржевського в "Багатому саді" І. Орновського й ілюстрації І.Щирського, твори К. Транквіліона – Ставровецького, Л. Барановича і Г. Сковороди). Метафора. Козацький і старшинський різновиди українського бароко, їх репрезентація у архітектурі. Культ сильної особистості – легітимація козацької лицарської традиції. Ідеологія гетьманства і козацької "вольниці". Моральне право влади. Барокова музика (П. Гендель, Й. С. Бах, Глюк, В. А. Моцарт, М. Березовський, Д . Бортнянський, А. Ведель). Тема 5. Харківська школа романтиків. Загальний стан української культури наприкінці XVIII століття: фольклоризація і провінцалізація. Романтизм як реакція на Просвітництво – увага до надлогічних, інтуїтивних способів пізнання. Руссоїзм, ідеї Гердера і "міщанський роман" – нова оцінка третьої верстви, звеличення народництва. Поет як пророк, учитель, провідник народів. Коло Ізмаїла Срезневського: від екзотики до пошуку "духу народу". Публікації збірок народних пісень і літературна діяльність народною мовою (збірки творів, літературні збірки "Український альманах" (1831), "Утренняя Звезда" (1833-34), "Украинский Сборник"(1838, 1841) тощо). Творчість Л. Боровиковського, А. Метлинського, Мик. Костомарова, О. Корсуна, Мих. Петренка, Я. Щоголіва. Нові жанри – балада, драма, історична поема, дослідження історії й фольклору ("Історія Русів", Д. Бантиш – Каменський, Я. Маркович, Мик. Маркевич, М. Максимович, І. Срезневський). Формування української літературної мови (граматики, словники, суспільні дискусії, становлення нової української літератури – П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка – Основ'яненко, Є. Гребінка). Основна проблематика і значення Харківської школи романтиків. Тема 6. Філософія вітчизняного Просвітництва і харківська університетська школа. Становлення науки. Особливості Просвітництва на Слобожанщині. Ідеї розуму і природних прав людини. Природознавчі дослідження і енциклопедичність знань. Просвітительський класицизм. Поширення друкування і журналістика. Заснування Харківського університету (1805). Філотехнічне товариство і діяльність В. Н. Каразіна. Викладання філософії у Харківському університеті (Й. Б. Шад, Л. Г. Якоб). Праці Й. Б. Шада ("Логіка", курс "Природного права"). Переосмислення філософії І. Канта, Й. Фіхте. Діяльність І. Рижського, Коритарі, Осиповського. Учні й наступники Й. Б. Шада (А. І. Дудрович, Н. Г. Білоусов, Г. Хлопонін, П. Ковалевський, Гес–де–Кальве, Ст. Єсикорський та ін.). Дослідження історії мистецтва та естетики (Й. Х. Кронеберг). Особливості опозиційності українського дворянства (масонські організації, декабристський рух, ідеали просвітительства). Розвиток технічних, природничих наук і політекономії. Харків як центр наукового і освітнього життя України. Тема 7. Розвиток культури Слобожанщини у складі Російської імперії (друга половина XIX – початок XX). Харківська художня школа і українська сюжетика у мистецтві. Ліберальні зміни (скасування кріпацтва, реформи, індустріалізація, впровадження наукових відкриттів). "Валуєвський циркуляр" 1863 і його наслідки. Суперечливий характер реформи освіти. Приватна жіноча недільна школа Х. Д. Алчевської (1862). Харківське товариство розповсюдження в народі грамотності. Введення цензури і Емський указ (1876). Переважання візуальних видів мистецтва (архітектура, образотворче мистецтво). Харківська школа малювання та живопису М. Раєвської – Іванової (А. Данилевський, П. Мартинович, К. Пинеєв, М. Уваров, К. Первухін, М. Пестриков). Художник – педагог Д. І. Безперчий та його учні Є.А.Агафонов, Г. І. Семирадський. Борисівська (С. Тесленко, В.Боровиковський, Д. І. Безперчий) та чугуєвська (Бунакови, Л. Персанов, І. Триказов, Є. Крайненко, молодий І. Рєпін) художні школи. Передвижники (І. Рєпін, П. Левченко, М. Досекін) та харківська школа пейзажу (І. Васильківський, М. Ткаченко, І. Похитонов, М. Беркос). Українська тематика в різних сферах мистецтва. Театральне життя . Розгалуження системи освіти. Модуль 2. Сучасна культура Слобожанщини (ХХ – ХХІ ст.) Тема 8. Українське культурне Відродження 20 – х років XX століття на Слобожанщині. Революційні події і громадянська війна (1917 – 1921): загальний огляд. Явище повстанського руху (анархізм, Н. Махно, опозиційні збройні сили). Встановлення радянської влади і характеристика політики "воєнного комунізму". Інтернаціоналізм. Причини й наслідки поразки селянського повстанського руху. Українізація як політика "коренізації" і утвердження більшовицької влади. "Національний комунізм": спроба автономії. Поширення української освіти і розвиток науки. Українська Академія мистецтв(з грудня 1917) і Академія наук (з 1918). Кафедра української історії Харківського університету (Д. І. Багалій). Теорія боротьби 2-х культур – міської (російської й пролетарської) та сільської (української й селянської) та її вплив на літературу й мистецтво. Літературна дискусія 1925 – 1928 рр.: європейська та російська орієнтації. Позиція М. Хвильового. "Психологічна Європа" і ВАПЛІТЕ. Історіософська концепція розвитку культури М. Хвильового. Пролетарська епоха. Філософська дискусія к.20-х – 30-х рр. між "механістами" та "діалектиками". П. Тичина, В. Сосюра, А.Головко, О. Вишня, О.Довженко в Харкові. Літорганізації, угрупування , течії. Всеукраїнський Пролеткульт (1922, Харків) і теорії "пролетарського мистецтва" (В. Блакитний, В. Коряк, М. Хвильовий). "Плуг"(1922) та "Гарт"(1923) (харків. осередок – В. Блакитний, М.Хвильовий, П. Тичина, М. Йогансен, І. Дніпровський, Ю. Смолич, О. Слісаренко, М. Бажан, Г. Шкурупій). "Молодняк"(1926-1932) – організація комсомольських письменників і ВУСПП. "Березіль" Л. Курбаса – "мистецтво як наука" – інтелектуальне конструювання. Конструктивізм, футуризм (Б.Єрмілов, О.Хвостов-Хвостенко), абстракціонізм К. Малевича, Ф. Кричевський – синтез імпресіонізму й українського національного стилю. Український модерн (К. М. Жуков, Б. М. Корнієнко, Є. М. Сердюк, С. П, Тимошенко) і конструктивізм (ансамбль майдану Свободи). Кінематограф. Метод соцреалізму і більшовицький тоталітаризм. Тема 9. Культура Слобідської України у добу тоталітаризму. Українські "шестидесятники" і криза "застою". Політичні репресії 20 – 30 х років: причини та характер. Згортання українізації і боротьба з "українським буржуазним націоналізмом". Негативні й позитивні риси індустріалізації й урбанізації: зростання ролі міст (Харків, Суми) і боротьба з українським селянством. Досягнення фундаментальних, технічних і біологічних наук (розщеплення атома літію(1932), І. Курчатов, Л. Ландау в Українському фізико-технічному інституті, успіхи української математичної школи). Технократизація суспільного життя і переслідування наукової інтелігенції. Головліт, головмистецтво. Ідеї "виробничого мистецтва". В. Д. Єрмілов – основоположник українського дизайну. Друга світова війна . Окупаційна влада на Україні: риси фашистського тоталітарного режиму. Німецька колоніальна експансія. Визволення українських земель і політика лібералізації. Політичний плакат (О. Довгаль, О.Хвостов-Хвостенко, М.Деригус, В. Мироненко). Воєнно-патріотична тематика. Уніфікація мистецтва. Криза в українській культурі й офіційне міфотворення (П. Тичина, М. Бажан). "Щоденник" О.Довженка. Пожвавлення культурного життя під час відлиги: наука, освіта, нова генерація української інтелігенції. Реабілітація авангарду. Харківська школа театрально – декораційного мистецтва Б.Косарєва. Керівництво П. Шелеста і деяка лібералізація культурного життя. Творчість Г.Тютюнника і Б. Чічібабіна. Дисидентський рух. П. Г. Григоренко. 1970-1980 - розвиток монументально-декоративного мистецтва. Вітраж. Школа П. Шигимаги. Виробнича тематика і промислова графіка. Сцієнтистський оптимізм. Тема 10. Сучасний геополітичний стан Слобідської України: основні домінанти культурного життя. Місце України у Європі і світі: зовнішня і внутрішня політика. Наука, освіта на Слобідській Україні: успіхи і труднощі. Пошук нових орієнтирів у мистецтві і літературі, поєднання традиції і новаторства. Новий екологічний підхід. Діалог культур і мультикультуризм. Загальнолюдські орієнтири і нова система цінностей. Права людини і формування громадянського суспільства. 4. Структура навчальної дисципліни
5. Теми семінарських занять
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
| ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
| ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
| ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
| ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |