Що таке "субкультура" взагалі, і "молодіжна субкультура" зокрема?


Скачати 211.11 Kb.
НазваЩо таке "субкультура" взагалі, і "молодіжна субкультура" зокрема?
Дата13.03.2013
Розмір211.11 Kb.
ТипВопрос
bibl.com.ua > Культура > Вопрос
Діалог-огляд

«Молодіжні субкультури»

Бібліотекар: Що таке "субкультура" взагалі, і "молодіжна субкультура" зокрема? Віднедавна ми щораз частіше помічаємо цих людей: малозрозумілий сленг, епатажні зачіски, своєрідний одяг... Хто ж ці юнаки і юнки? Які їхні ідеали? Чому вони вирізняються із загалу, яку мають мету? Соціопсихологи наполяга­ють на тому, що молодіжна субкультура явище вже й не таке нове, воно має свої закони розвитку. І цей розвиток залежить від суспільного становища. Молодіжна субкультура в усіх своїх виявах примандрувала до нас із Заходу. Утім, здається, вона нікуди й не зникала, лише то розчинялася у під­піллі, то виходила на вулиці. Отож, почнемо з простого визначення: Субкультура - соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує). Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм. Наприклад, субкультура "толкієністів", які грають в рольові ігри за мотивами фентезі-повістей Толкієна найчастіше мають власні клуби, а "поттеромани" (фанати Гаррі Поттера), як одна з наймолодших субкультур, ще тільки формується, то її прихильники згуртовані тільки віртуально завдяки книжкам Джоан Роулінг.

Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше - за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про прина­лежність до певного угрупування, як наприклад: жаргон (сленґ), зачіска, одяг, зовнішній вигляд та ін. Наприклад, для хіпі було характерне довге волосся, а для панків - вистрижена голова зі смужкою во­лосся посередині, яка називається "ірокез". Чи от інша ілюстрація - скінхеди своїм взуттям вважають тільки черевики фірми "Бг. Маггіns", а байкери не визнають черевиків і воліють навіть влітку ходити в шкіряних чоботях, і бажано з кованою підошвою.

Все вищенаведене є описом стандартної субкультури. Що ж стосується молодіжних течій, у теоретичній частині вони практично нічим не відрізняються від цього опису. Єдине, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь, а не хтось інший. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демон­струвати свою позицію у соціумі.

Загалом можна виділити 5головних характеристик молодіжних субкультур: 1.Специфічний стиль життя і поведінки;

  1. Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відпові­дають вимогам певних соціальних категорій молоді;

  2. Нонконформізм, протиставлення себе решті суспільства;

  3. Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення;

  4. Ініціативний центр.

Таким чином: Молодіжна субкультура - будь-яке об'єднання молоді, що має власні елеме­нти культури, а саме: мову (сленґ), символіку (зовнішня атрибу­тика), традиції, норми і цінності. Дуже часто термін Молодіжна субкультура плутають з поняттям Молодіжна контркультура. Для того, щоб уникнути цієї термінологічної незрозумілості, наведу таке визначення: Молодіжна контркультура - об'єднання молоді, що має всі ті елементи культури ,що й субкультура, але чиї норми та цінності перебувають в активній чи пасивній опозиції до існуючих у сус­пільстві норм і цінностей. Безперечно, що деякі субкультури є контркультурними, але зовсім не озна­чає, що ці два терміни можна протиставляти. Ще одна поширена помилка, яка стосується нашої теми - це підміна поняття Молодіжна субкультура поняттям "неформальний молодіжний рух". Річ у тому, що вони не цілком тотожні. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних су­бкультур і широкої неорганізованої молодіжної діяльності у взаємозв'язку між собою і з суспільством загалом. У свою чергу, молодіжний неформальний рух є частиною ширшого середовища - "андеграунДУ"-

Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:

  • романтико-ескапітські субкультури (хіппі, толкієністи, байкери...)

  • гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери...)

  • кримінальні (гопники, скінхеди...)

  • анархо-нігілістичні (панки та інші).

Ну і щоб уже завершити теоретичну частину, хотілося б звернути увагу на парадокс, який завжди при­сутній в існуванні молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого - покликані сприяти адаптації молоді до цього доро­слого суспільства.

Виступи представників різних молодіжних субкультур (бажано з використанням стилю та атрибутики)

1.Яка єдина «віра» об’єднує всіх байкерів? (швидкість)

2.Який одяг виділяє байкерів? (шкіряний)

Представник : Байкерство виникло у США, а потім поширилося по всій Європі. В Україні ця субкультура стала по­пулярною в останні десятиліття XX століття. Духовним натхненником байкарів, і це загальновизнаний факт, став Джеймс Дін — відомий американський кіноактор і виконавець власних балад. Він першим висловив протест проти ідеалів американського суспільства та буржуазної культури. Протест Діна яск­раво втілено у відомому кінофільмі „На Схід від раю". Герой намагається розбудити суспільство, зворохобити його, змусити замислитися над швидкоплинністю життя і марнотою суспільних ідеалів, які ідеологи від культури намагаються прищепити пересічним громадянам. Основне для героїв Діна — їзда на шаленій швидкості, без певної мети і підтексту. Завжди одягнений у старий червоний светер Дін на своєму „Харлей-Девідсоні" із максимальною швидкістю мчить залитою сонцем автострадою. Джеймс Дін розбився, не вписавшись у крутий віраж, але його сталевий кінь, здається, і сьогодні заважає спо­кійно спати прибічникам шалених швидкостей, своєрідної філософії і неписаним законам мотоциклет­ного братства. Для них байк — стиль життя, а не просто швидкий та зручний спосіб пересування. Всіх байкерів об'єднує віра в одного кумира Швидкість. У цьому байкери схожі на спортсменів. У певній мірі байкінг є спорт, але спорт екстремальний. Закований у чорну шкіру бородач, з ніг до голови покритий татуюваннями, може виявитися майстром спорта міжнародного класу по мотокросу та чемпі­оном країни у якомусь році, але він прийшов у субкультуру байкерів, щоб насолоджуватися свободою та швидкістю

На загал байкери, здебільшого, підробляють охороною рок-концертів, збираються у своїх клубах і фес­тивалях. Ненормативна лексика створила ореол ворожнечі до суспільства. Не сприяють позитивному образу і назви байкеркоманд — „Ангели пітьми", „Слуги диявола" тощо.

1.Хто надавав неабиякого значення волоссю? (хіпі)

2.Який атрибут вважався вершиною хіповського самовираження? («фенька»)

Представник :"Хіпі" ведуть свій початок з 66-го року зі Штату Каліфорнія (США). Хоча особливо ревні історики починають відлік цього руху ще із початку минулого сторіччя. Справді, у 20-х роках у Німеччині з'явилося те, що нагадує "хіпі". Сотні молодих людей об'єдналися у в групи із назвою WАNDЕRVОGЕL. Вони мандру­вали країною, не визнавали дорослих авторитетів, носили довге волосся, читали індійських філософів і проголошували принципи вільної любові. Але не дивлячись на все це вони так і не змогли зробити бодай мінімальний переворот у тогочасній культурі, через що і пішли в історичне забуття.

Стосовно ж руху, що веде своє коріння з 60-х, то тут все було значно серйозніше. Для його виникнення існував ряд соціальних та культурних причин, які не в остан­ню чергу були викликані і другою світовою війною. Річ у тому, що після перемоги на Гітлером, захід­ний світ опинився перед необхідністю якось перебудовуватися і підлаштовуватися під нові реалії гео­політики. З середини 50-х почали міцнішати консервативні умонастрої, що у філософії вилилося у течію "структуралістів", які наполягали, що все життя - це певна структура. І кожна людина повинна викону­вати відведену їй роль.

Але паралельно з цим у повітрі того часу уже незримо був присутній дух революції, вибух якої припав на студентські виступи 68-го року. І тут хіпі проявили себе цілком життєздатною силою у боротьбі з консерваторами і ретроградами. Основна частина цієї субкультури складалася із дітей цілком забезпе­чених батьків. Під впливом східних містиків, які проповідували пошуки гармонії і щастя за межами ма­теріального світу, тисячі хлопців і дівчат, тікали з дому, поселялися комунами і жили ні від кою неза­лежним життям, відрощуючи якомога довше волосся.

Волоссю хіпі надавали неабиякого значення. Окрім розкішних патлів на голові, хіпі мали і інші форми відзнак, найвідомішою з яких є "фенічка". або "фенька", котра вважається вершиною хіповського самовираження. Фенька може бути якою завгодно. Саме слово походить від вільної інтерпретації англійського "thing", тобто "річ". Початково так назива­лися. будь-які дрібнички, які дарувалися одне одному. Пізніше, так стали називати прикраси, причому виключно саморобні. Найчастіше "феньки" це сплетені з бісеру браслети, які крім функції декору не­суть і інше смислове навантаження. Для того, щоб зрозуміти приховане послання, зашифроване у ній, треба звернути увагу на кольори, розміри, стиль виробу. Крім того, у більшості "феньок" існує своє ім'я, яке придумує сам автор. Звісно, що існують і легендарні феньки, які переходять з рук в руки. Окрім зовнішніх прикрас і яскравого одягу, дуже часто хіпі асоціюються у людей і з вживанням нарко­тиків. Починаючи з 60-х років, коли різні психотропні речовини почали активно використовуватися молоддю для "пробудження своєї духовної і творчої потенції", хіпі не стояли осторонь цього процесу. В історію вони потрапили з двома наркотиками - коноплею, та LSD. Хіпі вживали наркотики, як вони це називали, для розширення власної свідомості та виштовхуванням за звичні межі тогочасного світу. Тре­ба визнати, що частково це їм вдалося: музика 60-х, театр 60-х, живопис 60-х — це все спроба вийти за рамки звичного життя і значною мірою цьому посприяли саме хіпі, які на кожному кроці пропагували ідею свободи. Головним внеском хіпі у мистецтво стало внесення у творчість елементу спонтанності.

Але все має своє закінчення. З середини 70-х рух хіпі занепадає. Більшість його активних учасників стрижуть волосся, знімають феньки і повертаються до своїх батьків перебирати досвід сімейного бізне­су. Але не варто думати, що рух цей у своїй класичній формі повністю зник. Зрозуміло, що сьогоднішнє покоління хіпі далеке від тих духовних засад своїх попередників. Сучасники уже не горланять на кож­ному перехресті гасло Сартра "Вони украли в мене сенс життя!" і не збиваються у комуни. Тепер це просто своєрідний клуб за інтересами, де переважає потяг до класичної рок-музики і плетіння з бісеру. Але хіпі заслуговують на увагу хоча б тому, що стали тим середовищем, у якому виросли найрізномані­тніші "нові" молодіжні субкультури, вони дали поштовх молодіжному протестові і привнесли ідеали толерантності та розкутості в сучасне суспільство.

Представник: Реперська субкультура також до нас прийшла з-за океану. її першооснову складає такий музичний на­прямок, як реп - це достатньо примітивна музика, яка нагадує ритми барабанів африканських шаманів. Пісні під реп не відрізняються милозвучністю, адже в основу покладено набір слів і речень, який вимо­вляється - "читається" - в такт. Зазвичай ці пісні густо всіяні нецензурною лайкою. Зародився реп в не­гритянських кварталах Америки. В 90-і роки афроамериканцям вдалося просунути його на "музичний ринок", і зараз реп завойовує собі прихильників в усьому світі, зокрема і в Україні. Одяг пересічного репера -- широкі штани, що спущені нижче пупа, спортивне взуття, простора футболка, а їхня манера спілкування, жести, жаргон викликають огиду в будь-якої нормальної людини. Репери пропагують у своїх піснях такі ниці речі, як культ сексу, насильс­тво, розбещеність.

1.Чий стиль життя можна назвати «безтурботним»? (хіп-хопер)

2.Представники якої молодіжної субкультури поєднували масивні золоті ланцюги на шиї з спортивним одягом? (хіп-хопи).

Представник: Хіп-хоп Останнім часом, зважаючи на навалу хіп-хопу в молодіжну культуру, доводиться чули підміну цього поняття словом ''реп". Отож "реп" - це виключно музичний стиль, в той час як "хіп-хоп" є тією субкультурою, яка окрім репу вбирає в себе ще і ді-джеїнг, графіті, спе­цифічну форму одягу, деякі види спорту, брейк-денс та ін., а відповідно, є значно ширшим поняттям. аніж просто "реп". Історія хіп-хопу - це приклад того, як буквально за одне покоління босяцький фоль­клор американського негритянського гетто перетворився на світовий мейнстрім, а дворові хулігани па світових суперзірок. Почалося все приблизно у 1969-му році у "чорних" кварталах Нью-Йорка, які на­зиваються Південний Бронкс. Легенда свідчить, що започаткував цей рух DJ Кул Херк, який запустив в мову слівце "b-bоуs" (скорочення від "bгеаk bоуs". тобто, "ламані хлопці", ті. які танцюють брейк). Але суспільство розшифрувало це як "bad bоуs" (хулігани), а їхніх подруг охрестили "flygirls" - тобто "муш­ки" - крикливо одягнені і густо намальовані дівчата з вулиці. Зрозуміло, що це ще не був хіп-хоп (саме слово у 1974 придумав Африка Бамбаатаа), але початок було покладено.

Кул Херк приїхав до Нью-Йорка з Ямайки, звідки і привіз традицію організовувати вуличні танці під музику з платівок, на яку поети наживо начитують речитативом свої вірші. Центром цієї імпрези завжди був ді-джей і вся сіль таких акцій була в тому, що вони виникали спонтанно і на вулиці. Так зародилася система вуличної культури "street culture", і так зародилася провідна роль ді-джея, який до того був тіль­ки людиною, яка вчасно міняє платівки. Херк же ж привніс у цю схему активну позицію. Ді-джей сам вибирав музику, горланив щось у мікрофон, заводив людей і давав цей мікрофон іншим. Кул також найпершим придумав принести на вечірку не один, а два програвачі вінілів щоб пускати музику нон-стопом.

До 1972-го b-bоуs та їхні подружки flygirls вже могли похвалитися організованою структурою, наявніс­тю своєї музичної культури, власного одягу і стилем життя, який можна окреслити словом "безтурбот­не". Після нетривалих вуличних боїв і мирних переговорів між різними групами було встано­влено типовий "прикид" хіп-хопера- як правило, тоді це були спортивні костюми, дуті болонієві безру­кавки, несиметрично натягнуті на голову бейсболки і обов'язковий елемент - величезні кросівки (бажа­но білі) зі ще більшими "язиками". Аксесуарами до цього всього слугували золоті ланцюги на шиї зі знаком $ та вузькі затемнені окуляри. Масивні золоті прикраси у поєднанні зі спортивними костюмами були подібні на медалі олімпійських чемпіонів, що дуже подобалося хіп-хоперам

1.Представники якої субкультури викликають в суспільстві негативну реакцію і чому? ( рейви, через широке вживання «екстазі» та більш важких наркотиків на вечірках)

Представник: Рейв (англ. rаvе) — масова нічна дискотека з виступом диск-жокеїв; також загальна назва електронної танцювальної музики, що грають на таких дискотеках. Точного визначення рейву немає.

Початково рейви були величезними нічними дискотеками, що проводилися в складських приміщеннях або на полях під відкритим небом, куди з'їжджалися тисячі людей. Ці ніким не контрольовані масові збори викликали в суспільстві негативну реакцію, зокрема через широке вживання «екстазі» та більш важких наркотиків на таких вечірках. Незабаром багато британських клубів стали проводити рейви у своїх стінах, використовуючи багатоярусні танцмайданчики, для кожного з яких грав свій діджей.

Культуру рейвів увібрали в себе запроваджені в 1990-і роки в Берліні, а потім інших містах світу «пара­ди любові». На пострадянському просторі рейви проводилися з початку 1990-х років, найбільшим з них став фестиваль "КаZантип", що спочатку проводився на Кримському мисі Казантип, а потім поміняв назву на «Республіка КаZантип» і переїхав спочатку у село Веселе (поблизу Судака), а потім під селище Поповка (поблизу Євпаторії).

Бібліотекар: Тепер візьмемо антисоціальні (небезпечні для суспільства) субкультури, зокрема поговоримо про одну з найбільш деструктивних, кримінальних і надзвичайно небезпечних субкультур - про "так званих "гопників".

1.Які характерні особливості гопів? (ходять зграйками, носять кепку та спортивні штани, один одного називають «васями»?

2.Який стиль розмови у гопів? ( українсько-російський суржик).

Представник: "Гопники" або "пацани" походять з російської глибинки, а своєю самоназвою завдячують "Одєссє-мамє". У них є своя "мова" - так звана "фєня", і закони - "панятія". "Гопи" полюбляють слухати "Шансон" - блатну музику, яку у нас на державному рівні нібито "заборонили" крутити в громадському транспорті. Для "гопів" людські закони - то "туфта", а чесні законослухняні громадяни - "лохи". "Гопівська" субкультура походить ще з XIX століття, а найбільшого поширення вона набула у промислових містах. її в українське середовище принесли росіяни, які протягом двох століть переселялися в нашу країну. В Одесі ця субкультура втілилась у горезвісній "одеській мафії".

Гопник (гоп, гопота) —- представник радянської та пост-радянської субкульту­ри, утвореної в результаті проникнення кримінальної естетики в робітниче се­редовище; людина, що вимагає гроші або інші цінні речі від інших людей, шах­рай, грабіжник, хуліган. Зазвичай походить з малозабезпечених сімей.

Гопи виникли в післявоєнному СРСР як наслідок вкрай низького рівня життя, загибелі на війні мільйо­нів чоловіків, діти яких виховувались вулицею та тотальної зубожілості. В умовах такої „боротьби за шматок хліба" з хлопців-підлітків виростали справжні злодії. Характерні особливості гопів:

  • Ходять зграйками по декілька осіб

  • Носять «кепку» та спортивні штани

  • Улюблене прохання: «дай рубас», «єсть пара двацать пять коп», «займи гривень десять, завтра віддам, мамой клянусь»

  • Усі один одного називають «васями»

  • Лузають насіння («сьомки»)

Слід згадати і про основну ознаку гопа - слово „пацан", яким так гордяться всі гопи в Україні. Варто зауважити, що самі гопи себе називають так і не інакше, адже гопами вони себе йменувати соромляться. Представники ж нормального населення „пацанами" гопів називають рідко, деякі - з міркувань етично­сті, а інші - просто через класичне розуміння даного слова. Але і ті, і ті погоджуються на стандартному найменуванні „гоп". Слово „пацан" походить від давньоєврейського слова „гюц" (нецензурна назва чо­ловічого статевого органу). Частина "ан" означає "матенький". Ось чому це слово зазвичай не вжива­ється нормальними людьми. Носії ж даного слова або відверто відмовляються визнавати його зміст, або просто його не знають.

Стиль одягу середньоетатистичного гопа виглядає приблизно так: спортивний костюм, кросівки, на верх цього може бути надягнута шкірянка або сільська „дубльонка" (в зимню пору року), а найголовні­ше - „кєпка", цей елемент одягу є гордістю і честю кожного гопа. Хоча досі у вжитку знаходяться кла­сичні чорні „шапки-воровки". Стиль розмови гопів — українсько-російський суржик. Гопи зазвичай дуже обмежені і нецікаві особи.

1.Представників якої молодіжної субкультури в народі вважають фашистами? (скінхедів)

2.Який елемент одягу визначає приналежність до скінхедів? (підтяжки)

Представник: Скінхеди

Часто скінхедів вважають фашистами. Образ, який ці бритоголові хлопці (а деколи і дівчата) створили навколо себе постійними бійками, сплутався у масовій свідомо­сті з групами неонацистів, які теж здебільшого голять свої черепи і люблять одяг темних кольорів. Насправді скінхедів-фашистів не існує, як не існує християн-мусульман, чи українських індіанців.

Субкультура скінхедів не зберегла для історії точну дату свого зародження. Досте­менно відомо, що це сталося десь у портових містах Великобританії наприкінці 50-х - початку 60-х років двадцятого століття. Якщо спробувати творчо підійти до цього моменту, то можна намалювати таку картину

Звичайні британські хлопці зі звичайних, небагатих сімей після звичайного трудового дня сиділи собі в пересічному пабі і пили пиво в очікуванні чергового конфлікту з матросами з торгових суден. Довго чекати не доводилося, приходили матроси і давали хлопцям доброго прочухана . Котрогось разу після бійки хлопці поголилися налисо, що дуже зручно у вуличних бійках, бо нема за що вчепитися (звідси і походить назва "скінхед" skinhead - в перекладі з англійської - гола голова), відірвали від своїх курток коміри, підкотили штани і взули свої робітничі черевики Dr. Магtеns. Вигляд у них був якщо і не страшний, то, принаймні агресивний.

Політичні переконання скінхедів тоді визначені не були. Точніше вони існували, але абсолютно різні, як і сама молодь. Серед чорних були любителі побазікати про чорношкіре братство, а серед білих знаходи­лися такі, що співчували правим рухам, хоча расизму і шовінізму як офіційної ідеології скінхедів ніколи не існувало

Хит­росплетіннями політики рядові скінхеди не цікавилися. Вони проводили час у бійках, пили пиво, слуха­ли музику "ска" і поміж усім цим придумали до свого гардеробу ще одну річ. яка стала сьогодні є кла­сичною ознакою приналежності до цієї групи — підтяжки. Хоча, тут варто зробити одну ремарку -тяжкі черевики, закочені джинси з підтяжками і куртки без комірів — вважаються "робочим одягом скінхедів". Парадна форма — це чорні строгі костюми з такими ж чорними туфлями. Правда, для бійок вони використовували все-таки зручнішу робочу форму. А билися вони з будь-ким — з чорними, з бі­лими, з жовтими, з багатими, з фанатами, які вболівали за інший футбольний клуб, з іншими скінхедами і. особливо, з хіпі. Хіпі найбільше діставалося від бритоголових. Хіппі носили довгі коси, а скіни голили голови.

Після 1972 року рух скінхедів занепав і бритоголові стали рідкістю на вулицях. Більшість із них подо­рослішали, відростили волосся і закинули свої черевики з тяжкими носаками на горище. Але через кіль­ка років на світ чекав новий бум — прийшли панки! Панки принесли з собою нові символи і нову музи­ку. Скінхеди, принаймні те, що від них залишилося, визнали частину цієї музики своєю. Але їх не ціка­вив увесь панк, вони слухали тільки ті групи, які в своїх текстах піднімали проблеми робітничого класу, продажних політиків, патріотизму. Тут і заклалася та ідеологічна основа скінхедів, яку ми знаємо тепер. Висловити його можна гас­лом: "Люблю країну - ненавиджу уряд!".

1.Яка молодіжна субкультура тісно пов’язана з музикою? (панк)

2. Яка назва зачіски у панків? («ірокез»)

Бібліотекар: Писати про панків завжди складно. І для цього є дві цілком об'єктивні причини: по-перше панки самі про себе мало що пишуть, бо воліють спілкуватися усно чи через музику, а по-друге — саме слово "панк" уже настільки втратило свій первинний сенс і так часто вживається в найрізноманітніших контекстах, що говорити про таке явище субкультури як "чистий панк" — уже не випадає. «Панк»— це свого роду збірний образ молодіжної субкультури, яка дуже тісно пов'язана з музикою.

Представник: Термін "панк" прийшов в українську мову з англійської. Оригінально він пишеться "рипк" і має дуже багато значень. Найдавніша згадка про нього належить ще до часів Вільяма Шекспіра, коли воно озна­чало найдешевшу категорію вуличних повій. В сучасній англійській "рunк" означає "гниле дерево". "гниль", "непотріб", "неповнолітній сексуальний партнер" і все інше у цьому ж дусі. Наприкінці 60-х років, коли власне і зародився цей молодіжний рух, журналісти так назвали молодь, яка стояла біля його витоків. Вони вважали, що таким принизливим словом відіб'ють популярність цього руху. Але такий хід себе не виправдав і слово прижилося у тогочасному лексиконі.

Панки виникли у 70-х роках у Великій Британії. Ця субкультура швидко знайшла послідовників серед молоді у Західній Европі, а наприкінці 70-х років її представники з'явилися у Польщі. Основою розвит­ку панківського руху були молодіжні клуби . Панки негативно ставляться до панування матеріальних цінностей, корупції, політиків. Вони засвоїли анархістські гасла світу без кордонів, урядів, поліції, суду. соціальних та економічних обмежень. Згадані гасла часто зображені на майках і різноманітних вишив­ках. У 80-х роках виникає група наці-панків, які пропагують націоналістичні гасла.

Бібліотекар: Останнім часом досить часто на вулицях можна помітити похмурих юнаків і дівчат з вибіленими обличчями, чорними очима та кривавими губами. Навіть у спекотні дні вони одягнені у довгі спідниці, светри, переважно темних кольорів, що часто нагадує військову уніформу: високі черевики, шкіряні куртки й плащі. Серед прикрас – тільки срібні. Полюбляють гуляти на цвинтарі та здійснювати ритуали, за це їх називають сатаністами. Вони ж себе називають готами. І стверджують, що ходять на кладовища лише для того, аби зрозуміти, що життя коротке. В них є щось романтичне, сповнене похмурого настрою, думок про смерть.

1.Представники якої молодіжної субкультури поєднують ряд символік: єгипетську, християнську, кельтську та окультну? (готи)

2. З ким ототожнюють готів?(з сатаністами)

Представник: Готи з'явилися наприкінці 80-х років XX століття. Їхня естетика еклектична за набором вживаних і по­пулярних символів. Тут можна зустріти єгипетську, християнську і кельтську символіку Основний го­тичний символ -- єгипетський „Анх"-символ вічного життя. Використовують також інші символи Древнього Єгипту, наприклад, „Око Ра". Менше поширена християнська символіка, здебільшого, у ви­гляді звичайних розп'ять. Із кельтської символіки запозичено різноманітні хрести і орнаменти. Досить широко представлена окультна символіка — пентаграми, причому і звичайні, і перевернуті, зображення кажанів, а також різноманітні символи смерті — могили, черепи тощо.

Здебільшого, представники цієї субкультури сповідують естетику готичного роману і музики. Обира­ють одяг чорного кольору: корсети, тісно прилягаючі нарукавники і максі-спідниці для дівчат. Прикра­си окультної тематики, здебільшого, виготовляють зі срібла. Нігті у них пофарбовані чорним лаком, на пальцях кілька відмітних перснів, у готів модно штучно збільшувати зуби-ікла. В Україні ця субкультура щойно набирає сили. Готична молодь загалом ділиться на дві групи: «перки-готи», які люблять повеселитися в шумних компаніях, і «мобі-готи», котрі вважають за краще думати на самоті. Це стиль анти тусовки. Їм не конче бути разом, щоб бути готами, бо готика- це стиль індивідуалів. Майже всі представники цієї молодіжної субкультури – талановиті, обдаровані особистості, їх улюблені автори Байрон, Сартр, Хемінгуей, Камю.

Водночас потрібно чітко розрізнити субкультуру готів від інших молодіжних субкультур. Особливо від сатаністів (хоч бувають готи сатаністи), з якими часто ототожнюють готів через подібність одягу і похмурий, тяжкий настрій.

Представник : Металістів надихає та об'єднує музика у стилі метал. Представники даної субкультури зазвичай носять чорні джинси або шкіряні штани, шкіряна куртка "косуха", чорні футболки або балахони з логотипом улюбле­ної групи, напульсники — шкіряні браслети з заклепками або шипами, ланцюги на джинсах, звичайні чоботи, кросівки. В основному мають довге волосся. Однак одяг не є основним атрибутом субкультури..

1.Які моральні ідеали та цінності сповідують емокіди? (борються проти наркоманії, алкоголізму, невпорядкованих статевих зв’язків, пропагують здоровий спосіб життя)

Представник: Емо — загадкова субкультура, популярність якої в Україні зростає в геометричній прогресії. Спочатку емо, — називали альтернативний напрям у музиці, який су­проводжувала важка гітарна партія і сильне соло. Співаки емо відверто і безперешкодно ділилися зі слухачами своїми відчуттями, звідки, мабуть, і походить назва цього напряму -— від слова „емоційний". Проте через деякий час уявлення про емо істотно змінилося. Сьогодні це насамперед істотний стиль поведінки і самовираження для підлітків. Класичний одяг емо — одяг у чорно-рожевій гамі. А також різні пов'язки на руках і зап'ястях, пояси із залізними бляшками, рукавички без пальців. Емо-макіяж: підведені чорним олівцем очі. Популярний він і серед дівчат, і серед хлопців. Зачіски також не поділя­ють на жіночі і чоловічі. Чубок прикриває одне око, а волосся пофарбоване в чорний або темно-каштановий колір. Незамінні атрибути емокідів – сумка через плече (майже як у листоноші) та сила силенна значків. Емо – постійні шукачі справжнього кохання. Цю субкультуру сторонні сприймають занадто негативно, бо вважають що вони мають схильність до суїцидів. Проте мало хто має поняття про їхні моральні ідеали і цінності. Хоча насправді вони борються проти наркоманії, алкоголізму, невпорядкованих статевих зв'язків, загалом пропагуть здоровий спосіб життя.

Представник : Ґрафіті – оригінальні малюнки на стінах та інших поверхнях міста, які зроблені балончиками з фарбою. Для графіті майже обов’язковою є присутність тексту в малюнку, хоча останнім часом спостерігається поступовий відхід від цього канону і перехід до просто живопису. Ґрафіті ще називають бомбингом, від слова “бомбити”, а воно, в свою чергу, походить від слова “бомба” – так у 80-х називалися зображення ґрафітчиків на будинках, у переходах, на мостах .

1. Яка субкультура «наймолодша»? (геймери)

Представник: Геймери — це прихильники комп'ютерних ігор, які вбачають в іграх сенс свого життя. Найчастіше геймерами є підлітки. Фактично гра у підлітка займає увесь вільний від навчання час. Найбільш організованим різновидом геймерів є “квакери”, прихильники комп’ютерної гри “Quake”. Субкультура геймерів зародилася нещодавно. З появою комп'ютерних ігор, а пізніше й Інтернету молодь стала активно спілкуватися в мережі. Комп'ютерні мережеві ігри для них — це можливість спілкуватися в дії: разом з іншими, часто іноземними, однолітками проходити завдання та перемагати ворогів. Існують також і не мережеві ігри, у яких чисто розважальна функція. Багато ігор типу “Діабло” чи “Варкрафт”, які дуже поширені у молоді, мають сюжет, і процес проходження перетворюється нібито в читання книги, де є скелет — сюжетна лінія, а решту потрібно нарощувати на скелет самостійно. Очевидно, залишилося дуже мало підлітків, які жодного разу в житті не сідали за гру. А є і такі, які буквально живуть в цій віртуальній реальності. Іноді ігри негативно діють на психіку підлітків, але більшість все ж знає міру. Геймер за зовнішнім виглядом нічим не відрізняється від звичайної людини. У геймерів свій жаргон, свої клуби за інтересами. Свій кінематограф, нарешті: останнім часом популярні ігри екранізують досить часто, досить згадати “Лару Крофт”, “Doom” чи “Ненсі Дрю”. Тепер ось і своя література, наприклад, серія романів “S. T. A. L. K. E. R.” Ігри діють зовсім не тільки негативно на геймерів — вони розвивають бистроту реакції та швидкість думки, наполегливість та цілеспрямованість, навіть спритність. Ігри через Інтернет допомагають підучити англійську та розширити коло своїх знайомих. Американські дослідження доводять, що геймери, які прийшли в бізнес (відповідно досить юні хлопці) демонструють небачені результати, оскільки бізнес для них — та ж гра.

Ознайомлення з статтями:

1.Моторна І. Меланхоліки з іклами //Київські відомості.-2008.-7-13 березня.-с.6

2.Справжня В. Погляньте на нашу молодь! //Персонал плюс.-2008.-№12.-с.14

Презентація списку вебліографічних ресурсів «Молодіжні субкультури».

Питання диспуту:

  1. Можливо вам відомі інші молодіжні субкультури. Поділіться інформацією.

  2. Молодіжні субкультури – це данина моді чи…?

  3. Які позитивні і негативні сторони приналежності до тієї чи іншої молодіжної субкультури?

  4. Чи знаєте ви представники яких молодіжних субкультур є в нашому місті?

  5. У більшості людей особи з пірсингом, дредами, ірокезами та іншими предметами самовираження викликають як мінімум нерозуміння…А як ви ставитесь до цього?

Бібліотекар: З віком потяг до тієї чи іншої субкультури мине. Неформальний спосіб життя притаманний людям під­літкового віку. А належність до тієї чи іншої субкультури - це своєрідний спосіб продемонструвати до­рослим свої власні погляди на життя. Тим більше, що підліткам взагалі характерне протиставлення себе дорослим. Зазвичай бажання належати до певної субкультури з віком зникає. До цього потрібно стави­тися лише як до одного з етапів життя. Між іншим, практично всі підлітки проходять через певні групи, хай то якісь гуртки, секції чи ті ж неформальних рухи. У психології навіть вважається, що.це сприятиме їхньому подальшому нормальному розвитку.

Багато людей упереджено ставляться до представників молодіжних субкультур, зовсім не знаючи, що більшість з них не мають ні найменшого відношення до криміналу, сексуальної розбещеності, сатанизму. А навпаки — це звичайні у спілкуванні підлітки, більшість з яких початківці - музиканти, письмен­ники, художники та досить обдаровані люди. Вони виступають проти деяких чинних правил і для цього збираються в групи, створюючи тим самим свою маленьку систему (зі своїм одягом та законами) на противагу системі великій.

Кожен має право бути індивідуальним. І молодіжні огранізації існували завжди, лише самовиражалися по-різному.

Молодіжні субкультури...Та хай існують собі на здоров’я...Та чи правильно нав’язувати свої переко­нання іншим? Чи правильно вважати людей, що відносять себе до іншої субкультури докорінно непра­вими і взагалі без прав на існування?

Підготувала:

гол.бібліотекар відділу обслуговування користувачів Долинської ЦРБ

Івано-Франківської обл.

Любенко В.І.

Схожі:

Уроку з предмету «Людина і світ» на тему: «Молодіжна субкультура в сучасній Україні»
Робота гуртка в рамках проекту "Самостійна робота учнів як форма організації навчання"
Будь-яке об'єднання молоді, що має власні елеме
Молодіжна субкультура будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленґ), символіку (зовнішня атрибутика),...
Тема заходу
Посилення інтересу учнів до вивчення предметів фізико-математичного циклу взагалі та інформатики зокрема
РефератИВНА ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА НА ТЕМУ: Ідеї структуралізму в сучасному...
Перед тим як говорити про сучасне літературознавство, з’ясуймо, що таке структуралізм взагалі, на яких засадах він ґрунтується та...
Що таке спонсорство?
Головне питання, що турбує всіх рекламних менеджерів – як відрізнити спонсорство від прихованої (таємної) реклами? І чим взагалі...
1. 1 Еволюція функцій
Занадто очевидний розрив між традиційно сформованим змістом монографій, підручників і навчальних видань і тими державними і правовими...
ЗАНЯТТЯ Маркетинг в діяльності бібліотек
Мета заняття: отримати загальну інформацію про маркетинг взагалі та бібліотечний маркетинг зокрема, визначити перспективність використання...
Маркетинг в діяльності бібліотек Мета заняття
Мета заняття: отримати загальну інформацію про маркетинг взагалі та бібліотечний маркетинг зокрема, визначити перспективність використання...
Сутність політичної партії
Партія — це ідеологічна спільність людей, їх добровільне об'єднання навколо якоїсь ідеології. Таке розуміння характерне, зокрема,...
Боговарова О.І. Психолого-педагогічний супровід учнів із труднощами...
Ерозлитті, нерідко є ніби «сліпою» до певних літер чи цілих фраз… Тож за стандартний час, відведений програмою для навчання читанню,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка