25-річний ювілей створення народного аматорського ансамблю української пісні «Веселка» районного будинку культури (керівник, заслужений працівник культури України Михайло Барановський)

25-річний ювілей створення народного аматорського ансамблю української пісні «Веселка» районного будинку культури (керівник, заслужений працівник культури України Михайло Барановський). Щедра Новомиргородська земля народними самобутніми талантами, які творять справжнє, випробуване часом животворне мистецтво, примножують духовні цінності – українську народну пісню, музику, танець, традиції, звичаї і обряди нашого народу. Минають роки, змінюються суспільні устрої, на зміну одним поколінням приходять інші і в кожного свої смаки, уподобання, погляд на життя, але народна пісня – щира і мудра, залишається жити вічно. Саме таку невмирущу пісню впродовж 25 років пропагує уславлений народний аматорський ансамбль української пісні «Веселка» районного будинку культури. З самого початку заснування колективу було визначено напрямок його творчості, як ансамблю української народної пісні і колектив розумів, що наша українська пісня – це серце, яке гонить кров у жилах нації. Ансамбль «Веселка» був створений у 1988 році при міському будинку культури №2, що на території колгоспу ім. Чкалова, керівником якого став талановитий музикант, фахівець вокально-хорового мистецтва Михайло Васильович Барановський. На той час в його складі було 20 учасників. Це люди різних професій, уподобань, яких об’єднувала любов до української народної пісні і як кажуть учасники колективу: «Ми українці і все, що у нас залишилось і що неможливо відібрати – це свята, чиста самобутня пісня, що йде від серці, від душі». І дійсно, працівники колгоспу ім.Чкалова, робітники шахти, вихователі дитячих садків, культпрацівники – це прекрасні люди, які першими увійшли до складу колективу. Серед них було багато сімейних пар : Олександр та Олена Піддубні, Леонід та Наталя Альошини, Леонід та Катерина Куницькі. Юрій та Галина Агеєві. В ансамблі на той час була вже хороша матеріальна база: закуплено нові музичні інструменти, придбано сценічні костюми, обладнана кімната для занять. За три роки свого існування колектив набирав досвіду, виконавської майстерності. Він учасник заключного туру 111-го Всесозного фестивалю народної творчості у м. Кіровограді. учасник всіх районних театралізованих свят, оглядів-конкурсів, концертів. Де б не була «Веселка», всюди бурхливі оплески вдячних глядачів і надія на майбутню скору зустріч. В 1991 році колективу присвоюється почесне звання «народний» за майстерність виконання, концертну діяльність, вклад у пропаганду української народної пісні. Звичайно, радості та гордості за свій колектив не було меж, але для учасників ансамблю це був тільки перший крок для подальшого розвитку. Колектив встиг вже завоювати любов і популярність не тільки у жителів міста та району, а й далеко за їх межами. Репертуар ансамблю складався з українських народних пісень, танцювальних мелодій: «Дід», «Ой продала дівчина курку», « «Чому бджоли не йдуть в поле», «А в петрівку-косовицю», «Ой я молода», «Ярема», «Де сиділи голуби» , «Терниця», «У перетику ходила», українська полька, попурі на популярні українські мелодії та пісні, які дуже полюбилися глядачам. Як бачимо, більшість репертуару ансамблю складається з українських народних пісень, бо це і є суть та зерно «Веселки». Кожна пісня, будь вона весела чи сумна, лірична чи жартівлива – це окрема доля, пережите маленьке життя, нова історія. У 1991 році колектив був запрошений на Міжнародний фестиваль фольклору «Берегиня» в місті Луцьку Волинської області. Учасники отримали велике задоволення від виступу. Вони були нагороджені щирими оплесками вдячних глядачів та отримали диплом лауреата фестивалю. Далі виступ у місті Миргороді Полтавської області на Дні міста. І знову оплески глядача і запрошення на наступний рік. Йшли роки. Колектив зростав, удосконалював свою виконавську майстерність. Все нові і нові пісні, творчі задумки, зустрічі з глядачем. Ансамбль систематично проводить репетиції і кожна з них – це напружена, важка, відповідальна, але цікава робота. Постійні репетиції, концерти, свята, виїзди у села, гастролі в інші райони та міста області і ансамбль набуває справжнього творчого досвіду. «Веселка» стає постійним учасником всіх районних, обласних культурно-мистецьких заходів. Колектив неодноразово демонстрував своє мистецтво у м. Києві в Палаці мистецтв «Український дім», в Національному комплексі «Експоцентр України». Але, безумовно, головний захід, завдяки якому колектив рік за роком набирав майстерності та досвіду – це фестиваль вокально - хорового мистецтва «Калиновий спів». Ось що каже про фестиваль керівник ансамблю Михайло Васильович : «Калиновий спів» - для мене щось дуже особливе і незвичайне. Це чарівне дійство з яким я, як керівник колективу, ось вже протягом 20 років. Фестиваль відкриває простір для творчого зростання аматорів вокально – хорового мистецтва, зберігає та розвиває кращі вокально - хорові традиції, примножує їх славу. Колоритнішого фестивалю як «Калиновий спів» - немає». І дійсно, «Веселка» постійний учасник, дипломант фестивалю. І нарешті, травень 2004 року, місто Київ. Міжнародний Центр культури і мистецтв профспілок України, де у рамках творчого звіту майстрів мистецтв та художніх колективів області відбувся концерт переможців фестивалю вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів». Народний ансамбль «Веселка» виступив у фольклорному блоці «Ой виходьте, селянки, на наші гулянки» з жартівливою та запальною українською народною піснею «Ой пішла я до роду гуляти». Після виступу колективу зал вибухнув бурхливими оплесками і потім ще довго аплодував, не відпускаючи артистів зі сцени. І справді, колектив дуже серйозно та відповідально готувався до виступу: постійні репетиції, вимогливість та наполегливість керівника, взаєморозуміння у колективі принесли прекрасні результати. В 2005, 2007, 2009, 2011 роках на Всеукраїнському фестивалі вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів», в якому брали участь малі форми жанру, ансамбль «Веселка», як завжди, продемонстрував високий виконавський рівень і отримував дипломи 1 та 11 ступеня управління культури і туризму облдержадміністрації. Та на цьому колектив не зупиняється, не відпочиває на лаврах, а продовжує активну творчу роботу, постійно набираючись ще більшого досвіду, уособлюючи золотий фонд народної пісенної скарбниці. Гармонія поєднання інструментального супроводу та неповторного веселкового співу отримала високу оцінку в обласному святі музики «Гей, заграйте, козаченьки» у селі Бірки Олександрівського району, на якому інструментальну групу ансамблю було відзначено дипломом 11-го ступеня управління культури і туризму облдержадміністрації. З великим успіхом ансамбль виступав на Всеукраїнському святі театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», яке традиційно щороку проходило на Хуторі Надія та в селі Арсенівка на батьківщині корифея українського театру І.К.Карпенка-Карого. За час існування «Веселки» учасники колективу весь час змінювалися. Одні приходили, інші йшли з колективу. Всього змінилося за 25 років 35 «весельчани». В даний час до складу «Веселки» входить 25 аматорів. Років три назад Михайло Васильович задумався, що б його зробити, щоб колектив звучав краще, зокрема інструментальна група. І зробив такий експеримент: запросив до колективу трьох музикантів – двох трубачів та одного тромбоніста. І це оправдало себе. Музиканти із року в рік удосконалював свою майстерність, вчили ті пісні, які раніше «Веселка» співала і зараз оркестрова група звучить професійно, злагоджено і гармонійно. Учасники сьогоднішньої «Веселки» за професіями переважно освітяни та працівники культури. Приємний той факт, що у колективі багато молоді., і як каже Михайло Васильович, навіть є конкурс щодо участі в ансамблі. Учасники ансамблю органічно поєднують народний спів та інструментальний супровід. Кожна пісня «Веселки» немов вишиваний рушник, в якому відображаються людські радощі, мрії та сподівання. Учасники колективу кажуть, що «Веселка» - це друга сім’я зі своїми турботами, проблемами, переживаннями, але є те одне, що всіх їх об’єднує – це справжня, щира та безмежна любов до пісні. З учасників, які починали співати в ансамблі залишились лише Олена Піддубна, Ростислав Німченко, Світлана Лисенко, Тамара Щербакова, пізніше приєднались сім’я Олександра та Любові Помпи, їх син Олександр молодший. Зараз чимало нових, молодих «весельчан», які прийшли в ансамбль за покликом співучого серця. Ось що каже Лариса Демшевська за професією педагог початкових класів, молода жінка : « Я в колективі всього 6 років, але таке враження, що тут співала з самого створення, бо в ансамблі атмосфера і творча, і людяна, сприяє тому, що відчуваєш себе як «риба у воді», у «своїй тарілці». І, звичайно, керівник Михайло Барановський, який відноситься до учасників, як до своїх дітей,- вимогливий але справедливий. Одним словом «Веселка» для мене – це друга сім’я». І подібні висловлювання звучать з вуст кожного учасника колективу. Валентина Яцейко в ансамблі староста, учасники називають її душею колективу. «Коли вперше почула «Веселку», - говорить Валентина, - я зрозуміла, що закохалась з першого погляду в цей чудовий колектив і повинна співати тільки в ньому. І це продовжується вже 18 років. Ще багато можна розповідати про цей прекрасний самобутній колектив, але словами про все не скажеш, просто потрібно бачити і чути цю прекрасну палітру звуку, незвичайне темброве забарвлення, гармонійне поєднання голосів та інструментів, цікаві і яскраві сценічні костюми і саме головне – це та невмируща павутинка творчого взаєморозуміння, яка з’єднує керівника і учасників під час кожної репетиції і виступу ансамблю. Зараз у репертуарі «Веселки» більше 70 творів. Це пісні різні за жанрами, тематикою, але яких об’єднує одне – українська душа, українська пісня. Переважна більшість творів – це українські народні пісні, серед них найбільш улюблені для учасників та глядачів, як от: «Ой пішла я до роду гуляти». «На городі калинонька». «На горбочку сиджу», «Їхали хлопці», «Терниця», «Загуляла чумакова жінка», «У сусіда хата біла», «Над широким Дніпром» та авторські твори: «Завітайте до нас на гостину» та «Козаченьки славні» муз.В.Мельниченка, сл.Л.Галайди , «Запорізька похідна» муз. Ю.Рожкова, сл.С.Литвина, «Земля Кіровоградська» слова і музика О.Скляра Михайло Васильович дуже ретельно та професійно підбирає репертуар, адже кожна нова пісня – це як маленька дитина, яку треба виносити, випестити та поставити на ноги. І дійсно, щоб пісня звучала, потрібно докласти багато зусиль, праці, вкласти в неї душу. Адже пісня, заспівана без душі та тепла, не знайде справжнього співчуття, хвилювання або радості у серці глядача. І тому «Веселка» уже протягом 25 років достойно тримає свій професійний рівень, свою значимість, свій авторитет, і ніколи не зупиняється на досягнутому, а іде далі й далі, постійно вдосконалюючись. І як говорить Михайло Васильович та учасники ансамблю «Доки звучить пісня - доти живі і ми!». За вагомий особистий внесок в розвиток вокально - хорового та фольклорного мистецтва , за високий професіоналізм Михайлу Васильовичу Барановському в серпні 2008 року згідно Указу Президента України присвоєно звання «Заслужений працівник культури України». Матеріал підготувала провідний методист РБК Н.Куницька

Схожі: