|
|
Скачати 52.32 Kb.
|
У політичній історії Київської Русі вирізняють 3 основні етапи. 1. Становлення(утворення та об’єднання, кінець IX- кінець X ст.) 2. Піднесення і розквіт(кінець X – середина кінець XI ст.) 3. Міжусобні війни та занепад( кінець XI – середина кінець XIII ст.) Перший етап розпочався з утворення основних центрів державності на територіях Київської Русі – перш за все у Києві та навколишніх землях – Київське князівство, Полянське князівство, та близько Новгорода, що оформився як самостійне місто вже пізніше). Але розбрат та суперництво правителів призвели до нечуваного в історії прецеденту – запрошення на князювання у північнослов’янських землях «варяга» Рюрика, нормандця за походженням. Існують дані про християнську віру Рюрика, хоча деякі історики радянського періоду заперечували взагалі саме його існування. Період його княжіння згадується в літописах як період підйому й встановлення ладу на руських землях. Після смерті Рюрика влада на північних землях перейшла до Олега в якості регента неповнолітнього сина Рюрика Ігоря. Тим часом на київських землях влада належала князеві Аскольду. Є дані про так зване «Аскольдове хрещення» Русі задовго до 988-го року – проголошення християнської Русі за офіційною версією. Олег вбив Аскольда разом з його братом Діром, захопивши Київ і, таким чином, об’єднавши руські землі. У якості князя Олег здійснив декілька дуже важливих перетворень. Київ було встановлено столицею Київської Русі, а військову могутність новоутвореної держави підкріплено кількома вдалими військовими походами. Наступником Олега зійшов на престол Ігор. Ігор багато в чому продовжив лінію дій Олега, ще більш зміцнивши військову могутніть Київської Русі і завоювавши для держави репутацію сильного супротивника на світовій політичній арені. Правління Ольги порівняно з правлінням Ігоря та його сина Святослава можна вважати більш поміркованим і орієнтованим більш на дипломатичні відносини, ніж на військові дії. Тим не менше її син і наступник Святослав зовсім не наслідував її після свого сходження на престол, адже його правління вважається одним з найбільш войовничих – майже весь період правління Святослава Русь вела завойовницькі дії. Таким чином, етап становлення держави характеризується акцентом на воєнні дії и військову силу, захист та розширення кордонів, політичне об’єднання Русі за допомогою сили. Другим етапом політичної історії Київської Русі вважають період князювання Володимира Великого та наступний за ним період князювання Ярослава Мудрого. На цьому етапі відбувається становлення релігії та законності, об’єднання народу руського не тільки політичне, зовнішнє, а й духовне, внутрішнє. Безперечно, найважливіша подія цього періоду – християнізація Київської Русі, здійснена Володимиром Великим у 988-му році. Завдяки цій події держава отримала: 1. Єдину державну релігію, тобто духовну єдність свого народу 2.Піднесення авторитету Русі на міжнародній арені 3. Налагодження тісніших дипломатичних стосунків з християнськими державами 4. Церкву як допоміжний засіб контролю й підтримки Крім релігійної реформи важливе значення мало введення первісних законодавчих норм, розпочате Володимиром й завершене Ярославом у вигляді збірки законів «Руська правда». Також важливе перенесення акценту у зовнішній політиці держави з військових дій і завойовницьких цілей на дипломатичні відносини. Особливо це стосується правління Ярослава, що навіть закріпив дипломатичні стосунки зі світовими державами за допомогою шлюбних союзів своїх нащадків. Також цей період характеризується значним піднесенням у розвитку культури, що почасти пояснюється підсиленням візантійського впливу і появою письменних служителів культу на території держави. За Ярослава було збудовано Святу Софію Київську – символ духу Київської Русі. Третій етап можна вважати етапом занепаду. Після смерті Ярослава – сильного лідера, цілком відповідно до історичних законів, почалися міжусобні чвари і суперечки між його нащадками. Руська держава втратила свою єдність і увійшла до періоду феодальної роздрібненості(тобто, модель управління змінилася з монархічної та централізованої до феодальної з великою кількістю дрібних центрів і відсутністю політичної та законодавчої єдності між ними).
У період формування державності соціально-політичній устрій держави був наближений до первіснообщинного. Різниця полягала в тому, що на чолі племен, племінних союзів, а пізніше – державних центрів стояли князь та дружина. Дружина в якості воїнів, радників та просто найбагатшої верстви населення формується паралельно з формуванням державності як такої. Дружина є, власне, основою державного апарату, адже за допомогою дружини князь може утримувати в покорі інші верстви населення. Пізніше формуються три гілки державної влади. Князь поступово перебирає на себе монархічні функції, дружина втрачає свій вплив, але існує ще одна, досить цікава у поєднанні з іншими форма влади – народне віче. Віче як форма влади бере свій початок ще від первіснообщинних зборів. Найбільш впливовими були віча в період становлення й занепаду. В період піднесення Русі монархічна форма правління виключає як сильне віче, так і вплив дружини. Розшарування населення набільш активно йде в період піднесення. Виникають ремісничий та міщанський прошарки, який відокремлюється від селянського, що ,в свою чергу, підсилює роль міста в державі. Розшарування йде і всередині самої селянської верстви: в період піднесення існувало 5 різних прошарків феодально залежного населення починаючи від смердів – вільного селянства, володіючого приватною власністю – до холопів – практично рабської форми існування. Таким чином, стосовно соціально-політичного устрою, можна говорити про досить сильну соціальну диференціацію верств Київської Русі та про розвиток політичного устрою в руслі загальноєвропейських умов, однак зі своєрідними деталями, одною з яких, скажімо, є віче.
Київська Русь на протязі всього свого існування залишалася переважно землеробною країною. Завдяки використанню різноманітних знарядь праці, в цій галузі вдавалося досягти досить високої продуктивності. Зовнішня економічна політика також була досить активною: Русь торгувала перш за все з Візантією, іншими світовими державами, дуже важливим чинником можна вважати наявність на території Русі основних європейських торговельних шляхів(скажімо, шлях «із варяг в греки»). Форма грошового обігу кілька разів змінювалася на протязі існування держави. На території Русі в період становлення діяла досить своєрідна грошова одиниця – куна, що являла собою хутро куниці чи білки. Пізніше куну почасти витісняють металеві гроші – гривня, пізніше – карбованець. Активно розвивалися різноманітні ремесла, перш за все – залізо обробне та гончарне, крім цього – ткацьке, ювелірне. Тобто, економічній розвиток Київської Русі можна назвати досить активним, а економічну ситуацію у краіні в період розквіту – стабільною та вдалою у контексті загальноєвропейського економічного розвитку.
Активний розвиток культури Київської Русі пов’язують з прийняттям християнства. Однією з характерних рис цієї культури можна вважати її зв’язок із культовими, релігійними темами і потребами. З цього органічно випливає й інша особливість: значний вплив візантійської культури на культуру Київської Русі. Адже, при запозиченні, власне, культу, неодмінно відбувається запозичення й пов’язаної з ним культури. Після охрещення Русі виникає необхідність у нових видах культових споруд, отже, запрошуються візантійські зодчі. Виникає необхідність у культових відправленнях, отже, запрошуються служителі культу, які, в свою чергу, приносять пралітературні традиції. Завдяки цьому впливу у поєднанні з оригінальною культурою давніх слов’ян виникає самобутня давньоруська культура, видатними зразками якої є як архітектурні, літературні пам’ятки, зразки прикладного мистецтва тощо. Значення історичного доробку давніх літописців для відтворення історії Київської Русі важко переоцінити. |
|
Історична довідка про місце Ярослава Мудрого в історії Київської Русі Володимир Великий. При Володимирі Русь досягла найбільшої політичної могутності. Але в 1015 році найвидатніший діяч Київської держави... |
Історична довідка про місце Ярослава Мудрого в історії Київської Русі Володимир Великий. При Володимирі Русь досягла найбільшої політичної могутності. Але в 1015 році найвидатніший діяч Київської держави... |
|
Урок з предмету «Мій Київ», 5 клас Тема : Софія Київська Дидактична: ознайомити учнів з архітектурною пам’яткою київської Русі Софією Київською, з’ясувати причини і дату побудови, дослідити... |
ДО ЗАЛІКУ З РЕЛІГІЄЗНАВСТВА Православне християнство в історії України. Християнство Київської Русі. Феномен двовір’я в Київській Русі |
|
Тема 1 Образотворче мистецтво Урок Художня культура Київської Русі : архітектура, монументальний живопис, ікони Київської Русі за межами України |
Урок 16. Тема: Феодальна роздробленість Київської Русі Обладнання: підручник ( Свідерський Ю. Ю., Ладиченко Т. В., Романишин Н. Ю. Історія України 7 клас. Грамота, 2007.), карта “Феодальна... |
|
Вищі органи влади Київської Русі Київської Русі та окремих її князівств значно між собою відрізнялися, удільні князі формували власні органи влади, які здійснювали... |
Вищі органи влади Київської Русі Київської Русі та окремих її князівств значно між собою відрізнялися, удільні князі формували власні органи влади, які здійснювали... |
|
Вельми показовою ілюстрацією розбіжностей у релігійних уявленнях... Культура Київської Русі в контексті західноєвропейського середньовіччя, спільне і відмінне |
План заходів з підготовки та відзначення 1025-річчя хрещення Київської... Надавати постійно необхідну організаційно-методичну та практичну допомогу християнським релігійним організаціям міста Бердянська... |