|
|
Скачати 1.99 Mb.
|
21.Польсько-литовські унії та їх наслідки для укр.народу. В серпні 1385 р. у м. Крево було підписано угоду про об'єднання між Великим князівством Литовським і Польським королівством. Литовський князь Ягайло одружується з польською королівною Ядвигою, переходить в католицьку віру, проголошує католицтво єдиною релігією для населення Литви і стає польським королем. Кревська унія створила реальні передумови для боротьби з тевтонською агресією. Але разом із тим вона забезпечила посилення польської експансії на територію Великого князівства Литовського. Це не могло не викликати відсіч литовських феодалів на чолі з князем Вітовтом. Тому в 1392 р. у м. Острові підписується компромісна угода, за якою Польща визнавала Вітовта довічним правителем Литви. Тим самим фактично було відмінено Кревську унію. Вітовт ліквідує Волинське, Подільське та Київське князівства, тим самим фактично скасувавши колишню автономію українських земель. У 1413 р. було підписано Городельську унію, яка зберігала вплив Польщі над формально незалежним Великим князівством Литовським. Литовські феодали-католики зрівнювалися в правах з польською шляхтою, діставши можливість брати участь у великокняжій раді. Унія посилила дискримінацію православного населення, обмеживши його участь у державному управлінні. В Литві вводився польський взірець адміністративно-територіального поділу, при цьому українські землі роздавалися католицькій церкві. Вже на середину XVI ст. були здійснені перші спроби підписання нової унії. Але реальних результатів сторони домоглися лише в 1569 р. на засіданні об'єднаного сейму у Любліні. Це означало створення держави Річ Посполита. В ній мали бути король, який обирається, сейм, єдина зовнішня політика, загальна скарбниця. Автономія Литви зберігалася лише у питаннях місцевого самоврядування, організації збройних сил і у правничій сфері. Українські землі навіть не входили до литовської автономії, а були віднесені до складу польських воєводств. Люблінська унія 1569 р сприяла посиленню польської соціальної, національної, релігійної, культурної експансії. Визнавалися необмежена панщина і заборона переходу селян в інше місце без дозволу поміщика. Але вона ж возз'єднала українські землі, забезпечила зростання культурно-освітнього руху, знайомство з західноєвропейською культурою. Окрім цього, саме Люблінська унія викликала рух опору, соціальну активність різних верств українського населення в боротьбі за національне виживання. 22. Укр. землі під владою іноземців БуковинаІз 12 ст. перебувала у складі Галицького князівства. У 13 ст. на буковинських землях виникає окрема Шипинська земля, що визнала зверхність золотої орди. Із середини 13 ст. увійшла до Угорщини. 1359 р. Шипинська земля увійшла до Молдавського князівства як автономія, але протягом століття самостійність була втрачена , а територія розділена на Чернівецьку й Хотинську волості. 1498 р. Молдавія захопила частину Галичини, Покуття. 1514 р. Молдавія визнала зверхність Османської імперії, на землях Буковини створена Хотинська райя.Закарпаття.На початку 11 ст. Закарпаття потрапило під владу Угорщини, володарі якого називали князями русинів. У 1280-1320 рр. його східна частина входила до Галицько-Волинського князівства, проте згодом повернулася до Угорщини. Землі поділені на адміністративно-територіальні одиниці – комітати, очолювані угорськими намісниками. Упродовж 13-15 ст. відбувалося позбавлення українських політичних прав і свобод, закріпачення селянства. 1526 р. унаслідок поразки в битві з турецькою армією Угорщина припинила існування. Східне Закарпаття відійшло до Трансільванії, Західне – до Священої Римської імперії.Московське князівство.У 1500 р. під «государеву руку» князі, яким належала більшість земель Чернігово-Сіверщини. У 1503 р. Литва визнає входження до Московської держави Чернігово-Стародубського ( вся Чернігово-Сіверщина увійшла у 1522 р.) і Новгород-Сіверське князівство. Українські землі поділені на повіти, очолювані воєводами, які посіли місце удільних князівств, чиє земельне князівство ліквідувалося. Для захисту краю створювалися захисні оборонні лінії, остроги і сторожеві вежі. Для несення служби влада направляла туди російських переселенців і залучала українців. Московія могла освоювати малозаселені укр. землі – Слобожанщину.Українське Причорномор’яДо монгольської навали Причорномор’я належало половцям, тюркомовним кочовикам. Після утворення Золотої Орди в середині 14 ст. причорноморські степи увійшли до її безпосередніх володінь, а на їхніх мешканців поширилася назва татари. Середина 15 ст. ознаменувалася розпадом Золотої Орди. 1449 р. за сприяння великого князя Литовського Вітовта Хаджі Гірей проголосив себе незалежним правителем Кримського ханства зі столицею в Бахчисараї. Його влада поширювалася на Крим, пониззя Дніпра, Приазов’я, Прикубань. У1475 р. Туреччина завойовує Кафу(Феодосія), Перекоп і змушує хана Менглі-Гірея розірвати зв’язки з Литвою і стати васалом Османської імперії, що мало трагічні наслідки для України. З 1450-1556 рр. татари здійснили 86 походів. Головною метою був ясир – полонені, яких продавали на невільницьких ринках. 23.Берестейська унія. Реформи П. Могили. Берестейська унія - рішення Київської митрополії Руської православної церкви на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об'єднатися з Апостольською Столицею у 1596 за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догматів і збереження православної обрядності. Унію формально й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 року. Безпосередніми приводами до унії були: невдоволення українських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі більше втручалося міщанство, організоване у братства; бажання єпископів звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства; намагання верхівки українського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами. Проти унії протестувала значна частина православної шляхти, деякі магнати, більшість духовенства Народна визвольна війна 1648—1654 років привела до цілковитої ліквідації унії на Лівобережжі. Берестейська унія: з моменту розколу християнства1054р. На православну і катол.гілку. намагаючись підняти престиж православного духовенства,подолати дискримінацію православних,львський єпископ Гедеон на зїзді в Белзі(1590) став ініціатором підписаня уніїЮридичне оформлення мало відб.(1596)у м Бересті. Однак собор розколовся на дві частини%уніатська і православна.Уніатська затвердила акт обєднання церкрв та утв. Греко-катол. Церкви.яка підпоряд папі РимськомуЦерковні обряди зал.православними,а церковно-словянську мову- мова богослужіння.. Король сигізмунд3 підтримував унію.Греко-католицьке духовенство,як і католицьке звільнилося від сплати податків,уніатська шляхтанарівні з католицькою могла претендувати на державні посади.Крім того,греко-католицьким єпископам було обіцяно місце в сенат,але цю домовленість лишилась не здійсненою.А Укр.Православна церква,попри велику кількість прихильників залишилась поза законом.. Навколо ідеї обєднання церков розгорнулася гостра і дуже цікава суперечка(полеміка).До Берестейського собору готувалося не лише прихильники унії,за пришвидшення ідеї унії в життя виступало двоє православних єпископи-Іпатій Потій та Кирило Терлецький. а і її противники.(так змінили свою позицію щодо обєднання церков,відмовившись від унії,єпископ Гедеон Балабан.Заперечували унію братства та монастирі.Антиунівську боротьбу очолив князь Василь-Констянтин Острозький.Численні протести православних свідчили,що про добровільне зєднання церков і годі було й думати.. 1637 р., а далі смерть самого Могили (1 січня 1647 р.) і початок козацької революції зробили з проекту універсальної унії свого роду музейний експонат, покликаний засвідчити, що обидві сторони зрештою усвідомили розкол руської церкви як зло, якого можна позбутися, лише йдучи на взаємні поступки. У 1632 р. київським митрополитом став Петро Могила. Для відновлення авторитету православної церкви Петро Могила розпочав поступове проведення реформи церкви, першим кроком якої стало налагодження суворої дисципліни з-поміж ченців і духовенства. Для нагляду за церковним життям Петро Могила запровадив посади двох митрополичих намісників. Контроль за духовним життям повинні були здійснювати єпархіальні собори. Зміни, що відбувалися в церковному житті, були закріплені в кількох книгах. Важливою подією стала поява твору «Православне сповідання віри», написаного настоятелем Києво-Печерського монастиря Ісайєю Трофимовичем за активної участі Петра Могили. Твір, у якому викладалися основи православної віри, було схвалено константинопольським патріархом та затверджено собором східних патріархів у Яссах. Сам Петро Могила був автором двох надзвичайно важливих церковних книжок — «Служебника» й «Требника», Петро Могила зібрав навколо себе освічене духовенство, яке взяло у свої руки церковні справи, усунувши становище, за якого освічені братчики вирішували різні релігійні питання. Свою роль у врятуванні православної церкви у найбільш скрутні для неї часи братства виконали. Нові часи вимагали консолідації церкви. Значення діяльності Петра Могили, спрямованої на розбудову церковного й культурного життя України, важко переоцінити. Недарма час, протягом якого Могила був митрополитом, називають Могилянською добою. За визначні заслуги перед Українською православною церквою 12 грудня 1996 р. Петро Могила був канонізований — визнаний Святим. 24. Виникнення та еволюція укр.. козацтва. Уперше термін «козак» згадується в Початковій монгольській хроніці (1240 p.). Посилення визискування селянства і міщанства, релігійний і національний гніт, напади татар призводили до того, що частина населення втікала в незаселені степові райони середньої течії Дніпра. Там утікачі поступово об'єднувались у групи, які спільно полювали, нападали на татар, відбиваючи в них полонених та награбоване майно. Так, з XIV ст. на теренах України з'являються козаки, які вписали чимало героїчних сторінок в її історію. Термін «козак» тюркського походження означав «вільна людина, «вояк», «степовий розбійник». Оскільки козаки розміщалися за дніпровськими порогами, їх резиденція називалась Запорозькою Січчю. Термін «Запорозька Січ» вживався також у розумінні «військово-політична організація козаків». Легендарним засновником Запорозької Січі вважається Дмитро Байда-Вишневецький, який походив з княжого роду на Волині. На початку 1550-х pp. побудував замок на дніпровському острові Мала Хортиця для захисту від татарських набігів. У 1563 р. князь Вишневецький потрапив у полон до татар, був переданий туркам і за наказом султана страчений. Склад запорізького козацтва був багатонаціональним, хоча переважали українці. Тут були представники 20 національностей: росіяни, білоруси, поляки. Сімейні козаки також допускалися в Запоріжжя, але вони не могли тут жити з сім'ями. Вони поселялися в слободах, зимівниках і хуторах. Але усі, січовики і зимовчаки, називали себе «славним низовим військом Запорізьким» і товариством. Наприкінці XVI ст. запорожців нараховувалося 5-6 тис. Серед козаків було поширене братство — «побратимство». Товариство вирішувало питання про війну і мир, розподіляло всі землі, ліси, угіддя, вибирало посадових осіб, карало винних у злочинах; від імені товариства писались відповіді на послання від різних держав та владних осіб, які присилалися на Січ.Військо Запорізьке мало два поділи: військове і територіальне. У військовому було 38 куренів, а в територіальному — спочатку 5, а потім 8 паланок. Курені :Іванівський, Сергіївський, Канівський, Поповичський, Титарський, Корсунський, Уманський, Полтавський тощо. 10 куренів складали 1/4 Січі, яка називалася пірією і мала свою казну. Назва «курінь» походить від слова «курити», тобто «дими ти» Паланкову старшину складали: полковник, осавул та писар.Увесь склад Війська Запорозького ділився на старшину, молодиків та сіромах — рядових козаків та запорізьке поспільство, яке жило поза Січчю, на зимівниках. Ті козаки, що жили в селах, містечках, на хуторах, називалися ще городовими. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ зустрічається у «Всесвітній хроніці» (1551 р.) польського історика Мартина Бєльського. Походи на Крим, у Молдавію показали, що козаки були значною військово-політичною силою, тому польський уряд ви рішив частину з них узяти на службу, щоб використовувати для воєнних цілей і тримати під контролем. У 1572 р. коронний гетьман Ю. Язловецький за указом польського короля Сигізмунда II взяв на службу 300 козаків. їх прізвища заносили у спеціальні списки (реєстр), звідси їх назва — «реєстрові козаки», їм установили певну платню, вони підкорялися лише своєму «старшому». У 1590 р. у реєстрі було вже 1000 чоловік. Зростала і кількість нереєстрового козацтва.Характерними ознаками козацтва були відсутність кріпосництва, формальна рівність між козаками. Фактично Запорізька Січ була козацькою республікою і стала початковим етапом у формуванні української державності. У кінці XVI ст. козацтво виділяється в окремий суспільний стан в Україні, стає значною військово-політичною силою, центром національно-визвольного руху, ядром української державності. Характерною ознакою діяльності Запорізької Січі було прагнення поширити свій політичний вплив на всі українські землі. Саме українське козацтво стало вирішальною силою у боротьбі за українську державність. Цим воно суттєво відрізнялося від донського козацтва, яке виконувало лише військово-оборонні функції. 25.Запорозька Січ: суспільно-політичний устрій та військова організація. Січ – укріплене невелике місто, яке було оточене ровом з водою; в центрі була церква, майдан. 1556 р. перша козацька Січ, яка була заснована Вишневецьким, але у 1557 р. була зруйнована монголо-татарами. Серед козаків були купці, духовенство, заможні громадяни. Козацька рада – верховний орган управління. Кошовий отаман – при військовому нападі мав необмежену владу. Військовий суддя – слідкував за дотриманням правил на Січі. Писар – займався документами. Військовий осавул – помічник писаря та кошового отамана. Кошовому отаману,або гетьману належала вища військово-адміністративна та судова влада на Січі.Укр.козацтво моло свої символи-відзнаки,або клейноди. Серед них корогва-прапор,бунчук,булава та печатка з гербом. Військова організація: Гнучкої слави зажила козацька піхота- основний рід козацького війська.Під час бою козаки_піхотинці шикувалися у 3 шеренги. Під час особливо жорстоких битв застосовувався й інший бойовий порядок.Такій бій козаки наз.-галасом.Найпопулрнішим серед козаків був бойовий порядо,що наз табором..Він застосовуався козаками на марші, в обороні та в наступі. Козацька розвідка: постійна загроза нападв з боку Туреччини змушувала козаків дбати про розвідку.У запорізькому війську були сторожова служба й дозір. КОЗАЦЬКА ЗБРОЯ: Запорожці були великими майстрами артилерійської справи. Вони надавали перевагу легким гарматам., користувалися Рушницею, спис, шабля. Козацький флот: Військова майстерність козаків повною мірою виявлялася і в морських походахКозацький флот складався з легких з незвичайно маневрених човнів – Чайок. Вони рухалися за допомогою весел,або вітрил.Вони могли легко пристати до берега, на відміну від громізких тур.галер. Війська майстерність набула розголосу в світіЩе 16ст. польський уряд викор.козаків.У 1572р. Польський король Сигізмунд 2 Август видав унівсал,за яким на службу було взято 300 козаків. Аби не допускати антипольських повстань, король 1578р. Здійснив козацьку реформу. 5оо козаків, найнятих на службу,було внесенно до спеціального списку-реєстру.Саме тому їх називали реємтровими.Реєстровцям було передано у володіння м. Трафтемірів поблизу Канева,а також Зарубський монастир.Уряд Речі Посполитої надав реєстровцям право на незалежність від місцевої адміністрації, звільнив від податків, і повиностей,окрім військової Вони підпорядковувались своїй старшині, мали окремий суд,право на земельні володіння та дозвіл на промисли й торгівлю,а також одержували платню грішми. Нереєстрові коцтво,яке виникло внаслідок самовільного «покозачення» і не маючи офіційного визначення статусу,вело козацький спосіб життя у прикордоних районах. Проте, незважаючи на неоднорідність, козацтво вже мало свою соціальну нішу, власне місце в становій ієрврхії Речі Посполитої. |
|
1 Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела... Сторія вивчає події,явища,які допускають науковіобгрунтовані уявлення про головні тенденції розвитку людини,суспільства |
ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕКТРИЧНОЇ ДУГИ І ОСНАЩЕННЯ ДЛЯ ЗВАРЮВАННЯ НЕПЛАВКИМ... Мета роботи: ознайомитися з сутністю процесу аргонодугового зварювання W-електродом; установити особливості газового захисту металу... |
|
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ М.І. Козюбра (Конституційний суд України); д-р іст наук, проф. О. В. Кузьминець (Національна академія внутрішніх справ України);... |
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це... |
|
Історія України як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела Методологія історії України. Основоположні принципи історичного пізнання. Етнополітичний контекст української історії |
Митрополит Мирослав Любачівський // Стрийщина : іст мемор зб. Нью-Йорк, 1990. Т. С. 95 96 Митрополит Мирослав Любачівський // Стрийщина : іст мемор зб. – Нью-Йорк, 1990. – Т. – С. 95 – 96 |
|
ISBN 966 – 610 – 060 – 6 ББК 63. 3(4УКР)я73 Рецензенти: д-р іст наук, проф. М. Ф. Дмитроченко; д-р юрид наук, проф. В. О. Румянцев |
Зм іст програмового матеріалу Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Взаємозв’язок стану людської душі та опису природи. «Олюднення»... |
|
Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030401... Призначення курсу «Загальна історія держави та права». Предмет історії держави і права зарубіжних країн. Методологія науки та курсу.... |
Питання до іспиту з курсу «Історія зарубіжної літератури ХІХ ст.» Західноєвропейська література XIX ст.: періодизація, основні художні напрями і тенденції розвитку |