О. В. Борисова ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА В УКРАЇНІ


Скачати 3.27 Mb.
Назва О. В. Борисова ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА В УКРАЇНІ
Сторінка 19/19
Дата 14.03.2013
Розмір 3.27 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Історія > Документи
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

ЗАКЛЮЧЕННЯ


28. Таким чином, належить, щоб уся Церква урочисто і радісно святкувала одинадцять віків, які проминули з кінця апостольської справи першого архієпископа, хіротонісаного у Римі для слов’янських народів – Мефодія і його брата Кирила, згадуючи вихід цих народів на сцену історії спасіння і входження їх в число європейських націй, вже отримавших євангельське благословення впродовж попередніх віків. Усі можуть зрозуміти, з яким глибоким захопленням перший син слов’янського племені, покликаний, опісля майже двох тисячоліть обіймати єпископську кафедру, яка була кафедрою святого Петра у цьому місті Римі, бажає взяти участь у цьому святкуванні.

29. “В руки Твої передаю дух Мій”: ми вітаємо одинадцяте століття після смерті святого Мефодія тими ж словами, які він вирік перед смертю – як про це повідомляє його “Житіє” старослов’янською мовою, - момент, коли він ішов з’єднатися зі своїми отцями по вірі, надії і любові з патріархами, пророками, апостолами, учителями, мучениками. Свідоцтвом свого слова і свого життя, підтримуваного харизмою Духа, у якому він дав приклад плідного покликання століттю, у якому жив, як і наступним століттям, і особливо – нашому часові.

Його блаженний “перехід” весною 885 року від втілення Христа (згідно візантійського відліку часу – в 6393 році від створення світу) відбувся в епоху, коли тривожні хмари збиралися над Константинополем і напруга ворожнечі все більше загрожувала спокою і життю націй і навіть священним узам християнського братства і спілкування між Східною і Західною Церквами.

У своєму кафедральному соборі, вщерть наповненому різноплемінними віруючими, послідовники святого Мефодія воздали урочисту пошану покійному пастиреві, заради благовісті спасіння, миру і примирення, яке він приніс і якому присвятив своє життя: “вони здійснювали богослужіння латинською, грецькою і слов’янською мовами»47, вклоняючись Богу і згадуючи першого архієпископа Церкви, яку він заснував у слов’ян, возвістивши їм, разом зі своїм братом, Євангеліє їхньою рідною мовою. Ця Церква стала ще більш сильною, коли за спеціальною згодою Папи, вона отримала місцеву ієрархію, засновану на апостольському спадкоємництві і перебуваючи в єдності віри і любові з Церквою Римською і Церквою Константинопольською, тою самою, звідкіля відправилася слов’янська місія.

Тепер, коли минуло ХІ століть з моменту його смерті, я хотів би опинитися, крайньою мірою, духом у Велеграді, де напевне Провидіння дозволило Мефодію завершити своє апостольське життя:

– я бажаю також зупинитися у Базиліці святого Климента Римського, на місці, де був похований святий Кирило;

– і біля гробниць цих двох Братів, апостолів слов’ян, я хотів би ввірити Пресвятій Трійці їх духовий спадок у особливій молитві.

30. “В руки Твої передаю...”

О, Боже, великий, єдиний в Трійці, я ввіряю Тобі спадок віри слов’янських націй; бережи і благословляй Твою справу!

Пом’яни, о Всемогутній Отче, той момент, коли по Твоїй волі, настала для цих народів і націй “повнота часу і коли святі Солунські Місіонери виконали вірно заповідь, яку Твій Син Ісус Христос дав Своїм Апостолам; по їх слідах і по слідах їхніх наступників вони донесли світло Євангелія, добру звістку спасіння в землі, населені слов’янами і засвідчили,

– що Ти є Творець людей, що Ти – наш Отець і що ми, люди, в Тобі всі браття;

– що через Свого Сина, Твоє Вічне Слово, Ти дав усім речам існування і прикликав людей взяти участь у Твоєму житті назавжди;

– що Ти так полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного нас людей заради і нашого ради спасіння, зійшовшого з небес, утіленого натхненням Святого Духа у лоні Пресвятої Діви Марії і олюднілого;

– і, що, насамкінець, Ти послав Духа сили і розради щоби кожна людина, спокутувана Христом, змогла отримати у ньому синівську гідність і стати спадкоємцем непорушних обітниць, які Ти дав людству!

На Твій творчий задум, о Отче, так увінчаний спокутою, дивиться жива людина; вона охоплює все своє життя і історію усіх народів.

Сприйми, о, Отче, моління, якими звертається сьогодні уся Церква і сотвори, щоб люди і нації, завдяки апостольській місії святих Братів Солунських пізнали Тебе і прийняли Тебе, істинного Бога, увійшли в святе єднання Твоїх синів через Хрещення, змогли б без перешкоди ще продовжити приймати з вірою і ентузіазмом цю євангельську програму і розкрити всі свої людські можливості, спираючись на їхнє вчення!

– Хай простують вони, в узгодженні зі своєю совістю, за своїм покликанням на шляхах, які вперше їм були відкриті одинадцять століть тому!

– Хай зможе їхня належність до царства Твого Сина ніколи не бути ніким поруйнована як супротивна благу їхньої земної вітчизни!

– Хай зможуть вони приносити хвалу, яка Тобі належна, в їхньому окремішньому життя і в житті громадському!

– Хай зможуть жити вони в істині, любові, справедливості і в тому досвіді месіанського миру, який зачіпає людські серця, общину, землю і увесь космос!

– У свідомості людей і синів Божих нехай зможуть вони бути у силі подолати всіляку ненависть і перемогти зло добром!

Однак даруй також усій Європі, о Пресвята Трійця, щоби через посередництво обох святих Братів вона сприймала усі кращі вимоги єднання і братерського спілкування усіх своїх народів, щоби, долаючи взаємне непорозуміння та недовіру й підносячись над ідеологічними конфліктами у загальному усвідомленні істини, вона змогла б бути прикладом для цілого світу справедливого і мирного співіснування у взаємній повазі і непохитній свободі.

31. Тобі, Бог Отець Всемогутній, Бог Син, Спокутувач світу, Дух Святий, Який є Стовп і Учитель всілякої святості, я хотів би ввірити всю вчорашню, сьогоднішню і завтрашню Церкву, яка знаходиться у Європі і розповсюджену по усій землі. В твої руки я вручаю це єдине багатство, що складається з багатьох різних дарів, давніх і нових, включених у загальну скарбницю таких різних синів.

Вся Церква Тобі воздає подяку, Тобі, що покликав усі слов’янські нації до єдності у вірі для спадщини і внеску, який вони внесли у вселенську скарбницю. Особливим чином Папа, слов’янського походження, Тобі дякує за це. Нехай цей внесок не перестає ніколи збагачувати Церкву, Європейський континент і увесь світ! Так нехай не збідніє він для Європи і сьогоднішнього світу! Так не буде в ньому нестачі для свідомості наших сучасників! Ми бажаємо повністю прийняти все те, що слов’янські нації внесли і вносять самобутнього і цінного в духовне надбання Церкви і суспільства. Вся Церква, усвідомлюючи загальне багатство, висловлює свою духовну єдність з ними і повторює, що вона несе власну відповідальність по відношенню до Євангелія, до справи спасіння, яке вона покликана здійснити ще сьогодні у всьому світі, до кінця землі. Необхідно повернутися до минулого, щоб зрозуміти в його світлі теперішню реальність і передбачити завтрашній день. Місія Церкви дійсно завжди спрямована і тягнеться в непохитній надії до майбутнього.

32. Майбутнє! В той час, як воно може по-людському здатися наповненим погрозами і непевністю, ми його вручаємо з довірою в Твої руки, Отець Небесний, закликаючи на нього представлення Матері Твого Сина і Матері Церкви і представлення Твоїх святих апостолів Петра і Павла, і святих Бенедикта, Кирила та Мефодія, Августина і Боніфація, і всіх інших євангелізаторів Європи, які сильні у вірі, в надії, і в любові, возвістили нашим Отцям Твоє спасіння і Твій мир і які, в трудах духовного сіяння, почали будувати цивілізацію любові нового порядку, заснованого на Твоєму святому законі і на допомозі Твоєї благодаті, яка в кінці часів оживить усе і усіх в Небесному Єрусалимі. Амінь.

Вам усім, возлюблені брати і сестри, моє апостольське Благословення.

Дано в Римі, біля святого Петра, 2 червня 1985 року, у свято Пресвятої Трійці, в сьомий рік мого понтифікату.

Іоанн Павло пп. ІІ

Примітки:

  1. Jean-Paul II, Lettre apost. Egregiae virtutis (31 dėcembre 1980): AAS 75 (1981), pp. 258 – 262.

  2. LEON XIII, Encicligue Grande munus (30 septembre 1880): Leonis XIII Pont.Pax.Acts, II, pp. 125 – 137; PIE XI, Lettre Quod s.Cyrillum (13 fėvrier 1927) au archevēques et ėvēque du Royaume des Serbes, groates et Slovėnes et de la Rėpublique de Tchėcoslovaquie: AAS 19 (1927), pp.93 – 96; JEAN XXIII, Lettre apost. Magnifici eventus (11 mai 1963) aux ėvēques des nations slaves: AAS 55(1963), pp.434 – 439; PAUL VI, Lettre apost. Antiquae nobilitatis (11 fėvrier 1969) pour le XI e cantensire de la mort de S.Cyrille: AAS 61 (1969), pp.137 – 149.

  3. PAUL VI, Lettre apost. Pacis nuntius (24 octobre 1964): AAS 56 (1964), pp.965 – 967.

  4. Cf. Magnae Moraviae Fontes Historici, t.111, Brno 1969, pp.197 – 208.

  5. У деяких слов’янських націй це свято відзначається ще 7 липня.

  6. Cf. Vita Constantini VIII, 16 – 18: Constantinus et Methodius Thessalonicenses, Fontes, recensuerunt et illustraverunt Fr. Grivec et Fr. Tomic (Radovi Staroslavenskog Instituta, Knjiga 4, Zagreb 1960), p.184.

  7. Cf. Vita Constantini XIV, 2-4: ed.cit., pp.199 – 200.

  8. Vita Methodii VI, 2-3: ed.cit., p.225.

  9. Cf. Magnae Moraviae Fontes Historici, t.111, Brno 1969, pp.197 – 208.

  10. Cf. Vita Methodii VIII,1-2: ed.cit., p.225.

  11. Cf. Vita Methodii XVII, 2-3: ed.cit., p.237.

  12. Ср. Там же и Колос. 9, 22.

  13. Быт. 12, 1 – 2.

  14. Деян. 16, 9.

  15. Vita Methodii V, 2: ed.cit., p.223.

  16. Vita Constantini XIV, 9: ed.cit., p.200.

  17. Vita Constantini VI, 7: ed.cit., p.179.

  18. Мк. 16,15, Матф.

  19. МТ. 28,19.

  20. Гал. 3, 26 – 28.

  21. Наступники Папи Миколая, хоча й були стурбовані свідченнями, повними протиріч, що доходили до них з приводу вчення і справи Кирила та Мефодія, погоджувалися повністю з обома братами під час особистих зустрічей з ними. Заборона і обмеження стосовно вживання нового слов’янського богослужіння повинні бути скоріше приписані тискові обставин, нестійкості політичних стосунків і необхідності підтримувати згоду.

  22. Ин. 17, 21 – 22.

  23. Пс. 117 /116,1/.

  24. Декрет об экуменизме. Unitatis radintegration, n.4.

  25. Декрет об экуменизме. Unitatis radintegration, n.1.

  26. Cf. Vita Methodii IX, 3: ed.cit., pp.229, 228.

  27. Cf. Vita Methodii IX, 2: ed.cit., p.229.

  28. Cons. Oecum.Vat. II, Const. dogm.sur l’Eglise Lumen gentum, n.13.

  29. Vita Constantini XVI, 8: ed.cit., p.205.

  30. Ср.Мф. 5, 45.

  31. Vita Constantini XVI, 4-6: ed.cit., p.205.

  32. Ibid Constantini XVI, 58: ed.cit., p.208.

  33. Vita Constantini XVI, 12: ed.cit., p.206; Пс.66 /65/, 4.

  34. Vita Constantini XVI, 13: ed.cit., p.206; Пс. 117 /116/,1.

  35. Ср. Пс. 112 /111/, 4. Пс. 2, 13.

  36. Ср. 1 Тф. 13, 52.

  37. Vita Constantini I, 1: ed.cit., p.169.

  38. Ср.Тф. 13, 52.

  39. Ср. Быт. 15, 1 – 21.

  40. Vita Methodii II, 1: ed.cit., pp.220 – 221.

  41. Vita Methodii XI, 2 – 3: ed.cit., p.231.

  42. Cf. Cons. Oecum.Vat. II, Dėcret sur l’activitė missiaire de l’Eglise ad gantes, n.38.

  43. JEAN-PAUL II, Discours á Pari (26 fėvriver 1984), n.2; Insegnamenti VII, 1 (1984), p.532.

  44. Ibidem, n.1: loc.cit., p.531.

  45. Vonc.Oecum Vat. II, Const. Dogm. sur l’Eglise Lumen gentum, n.1.

  46. Cf. Vita Methodii XVII, 9 – 10: ed.cit., p.237; Лк. 23, 46.

  47. Vita Methodii XVII, 11: ed.cit., p.237.



Переклад українською мовою здійснено членом Національної спілки письменників України Раїсою Лук’янчук та членом Міжрегіонального союзу письменницьких спілок Ольгою Борисовою.

1 Про папу римського [Адріана] і його захист слов’янської грамоти пише Нестор [Літопис Руський / За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. – К.: Дніпро, 1990. – С. 15].

2 Папа пише, що мова йде про гору Олімп у Віфінії, відому як Свята Гора, але тут можливі й сакральні означення.

3 У Візантії імператор – голова Церкви.

4 У записці De conversione Carantanorum lebellus (871 р.), у розд. XII читаємо: «Відомий грек, на ім’я Мефодій, новознайденими слов’янськими письменами по-філософськи перевершив мову латинську».

5 Папа втретє підкреслює, що Кирило і Мефодій – місіонери Православ’я.

6 І – ще раз уживається термін «православ’я».

7 У 1203 – 1261 рр. Константинополь був захоплений хрестоносцями, які утворили там Латинське цісарство й поставили патріарха латинського обряду. Константинопольський патріарх східного обряду змушений був перебувати в Нікеї.

8 Камлидж – інакше Ітиль, сучасна Астрахань.

9 Море Джурджана – Каспійське

10 З того видно, що вже в першій половині ІХ ст. Русь вела широку торгівлю з Візантією і зі Сходом. Це також свідчить про те, що вона вже з давніших часів мешкала десь на теренах південних.

11 З цього видно, що серед русів у цей час уже було чимало християн.

12 Неточно. За Костянтина Багрянородного.

1


2


3


4


5


6


7


9


10


11


12


13


14


15


16


17


18


19


20


21


22


24


25


27


28


29


30


31


32


33


34


35


37


38


39


40


41


42


43


45


47


1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Схожі:

Семінарське заняття. Право власності
Сидорову фортепіано. Сидоров відразу не зміг перевезти фортепіано до себе додому і невістка Борисова через три дні після смерті Борисова...
Правління Володимира 1 Великого. Поширення християнства в Київській...
Київська Русь після прийняття християнства: економіка соціально-політичний устрій, зовнішня політика
Контрольна робота №2 11 клас (профільний) 2012-2013
Боротьба двох течій християнства – православ’я й католицизму – стимулює розвиток в Україні
Л. В. Борисова «Управлінське документування: Кредитно модульний курс»
Білобровко Т.І. «Управлінське документування: Кредитно – модульний курс»: навч метод посібник / Т.І. Білобровко, Л. В. Борисова;...
Тарас Андрусяк ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ТА ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ
АНТИЧНОГО РИМУ 35 ПОЛІТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ІДЕЇ ХРИСТИЯНСТВА 43 ПОЛІТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ВЧЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 50 ПОЛІТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ВЧЕННЯ...
ПЛАН ВСТУП Розділ I. ПОНЯТТЯ НОТАРІАТУ. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ НОТАРІАТУ...
Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОРЯДОК УСТАНОВИ ПОСАДИ НОТАРІУСА
Цікаве про Різдво Христове Історія свята
Теофанія", що значить "З'явління" чи "Богоявлення", у перших віках християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні,...
Товариство з обмеженою відповідальністю “Колокол”, (надалі Виконавець),...

Лекція (2 години) Тема: Вступ до курсу “Історія України”. Українські...
Дків. Саме історія може відповісти на ряд важливих питань – адже нинішній цивілізаційний стан і ситуація в Україні, зокрема, не визріли...
1. Дайте визначення предмету "Історія України", вкажіть на основні...
Ого поселення, а також історію його предків, від найдавніших ча­сів до сьогодення. Це історія українських земель, історія території,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка