Основа: біблійна історія → сюжетна канва + багатий матеріал для повчань


Скачати 148.25 Kb.
НазваОснова: біблійна історія → сюжетна канва + багатий матеріал для повчань
Дата03.04.2013
Розмір148.25 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Історія > Документи


Шкільна драма ХVІІ ст.

Діалог

Тематика


Найрозповсюдженіший тип: тема визначається якимось релігійним святом: загальновідома тема, що живе у свідомості кожного християнина  сприймання було легше.

Основа: біблійна історія → сюжетна канва + багатий матеріал для повчань.




Різдвяні діалоги

Джерела:

  • євангельські послання (всі етапи народження Ісуса до поклоніння волхвів) – історія про гріхопадіння прабатьків + про вигнання із раю;

  • церковні співи й молитви


Головна ідея: з’єднання божественного з людським.
Ісус — бог бідних, прийшов, щоб порятувати їх від гріха  євангеліє від Луки.



  • Памва Беринда “Вірші на Різдво Христове…” (1616 р., Львів: обробка матеріалу, що входив до складу старовинної традиційної різдвяної містерії  обробка мотивів про Різдво Христове.

Головний мотив: Христос — заступник бідних від усіх незгод (пролог: народження Христа — радість для пригноблених)



зв’язок з народними колядками (І. Франко)


  • Різдвяна вірша” для 27 отроків (XVII ст..) (опублікована Я. Гординським)

Зразок поєднання усталеного церковного та школярського, дещо дитячого сприймання релігійного свята: скарги на скруту шкільного життя: у школі – голод, холод, які змушують до втечі:

Я малий отрок,

як в полі дикий звірок,

дома дарма не сиджу,

до школи учитися ходжу.

Коли хочу, то ся учу,

а коли не хочу, то із школи втечу.

  • Похвала на преславний день Різдва…” К. Транквіліона-Ставровецького (1646 р.).

Витримана у межах суворих гамілетичних правил і практично позбавлена житейських, побутових моментів.



Великодні діалоги


Джерела: передісторія Великодня (муки Христа), обставини Воскресіння



послідовність у викладі подій порушується.

+

деталі подій  ілюстрація думки про необхідність бути вдячним Христу за подвиги.

Активні щодо слухачів: вимога співчуття до Ісуса, докори щодо гріхів людей.



  • Вірші на радісний день Воскресіння Христа Спасителя нашого” Й. Волковича (1636 р.).

Використано алегоричні фігури: Розум, Пам’ять, Радість Церкви, Милосердя Боже, Воля…


  • Похвала на пресвітлий день Воскресіння Христова” К. Транквіліона-Ставровецького (1646 р.).




  • Антипролог” (II пол. XVII ст.).

В основі: сюжет вибавлення грішників з пекла  засіб характеристики образу Месії.

Великодній настрій  опис весняного пробудження природи.


Дидактичні діалоги:

  • Банкет духовний” (II пол. XVII ст.), опублікований І.Франком (назва дана ним же за першою фразою).


Твір цей мусив бути виголошеним під час річного екзамену перед багаточисленною публікою, яка складалася переважно з батьків та родичів учнів.

І. Франко


В основі: короткий лексичний катехізис  весь обсяг християнського віровчення  суто дидактично-релігійний зміст.
Мета: високопатріотична — заохотити батьків віддавати своїх батьків до школи  показ ролі освіти у формуванні людини: лише освіченість може забезпечити справжню цілісність особистості.
Композиція: віршований пролог + прозова розмова + віршований епілог.


Містерії


Тематика


Біблійні події Старого Завіту

Біблійні події Нового Завіту (історія Христа та апостолів)

Життя святих християнської церкви







Старозавітні містерії

Новозавітні містерії (особливо популярні – про страсті Христові)

Агіографічні містерії











Різдвяні  вертепний

обряд

Великодні (коротка сцена ангела з жінками, які шукають Христа після його Воскресіння)

Різдвяний цикл (вертеп)


Розвинулися із містерій, що виставлялися по церквах живими особами: Марія, Йосип, Ісус, пастухи, ангели, царі, а також особами, вирізаними з картону і уміщеними в будиночку, який виставлено в церкві. Після богослужіння — носився по хатах (зі співами та поясненнями).
Вертеп набув дві форми:

  • поважний текст,

  • весела інтермедія



зміни в архітектурі (двоповерховий).

Україна: в такій формі - при кінці XVI ст. (до наших часів).
Великодній цикл

У Польщі - з XVI ст., широко розвинулася в XV і XVI ст. Продовжувалася в межах страсного тижня (декілька днів).

Велика кількість сцен з Біблії (від створення людини).


Містерія “Слово о збуренню пекла” (I пол. XVII ст.).

Видана І.Франком.

Великодня драма. Близькість до містерії: “містерія страстей Христових” (В.Рєзанов).
Основа - апокрифічний мотив зшестя Христа у пекло (Джерела: Никодимове євангеліє, “Слово на велику п’ятницю” Є.Олександрійського). Вільне поводження з легендою, включення у дію рис реального життя.
Тема: Подолання Христом пекла та влади дияволової.

Ця обмеженість у оповіді євангельської історії про те, як Христос вирятував рід людський, пояснюється відсутністю великої сцени та інших, необхідних для значної п’єси, умов.

Про те, що відбувалося перед зображуваною дією і до тієї дії спричинилося, глядачі дізнаються з розмов дійових осіб  вони подають всю інформацію про страсті Христові.
Особливість композиції: не залежить від поетики; відсутні пролог, епілог.
Цінність драми: метрика віршів нагадує склад козацьких дум; оригінальність зображення дійових осіб.


Образна система


Центральна постать — Христос  відчутні традиції французьких, німецьких, чеських, польських містерій. У київських драмах практично ніколи не зображався (замість Христа, Бога ― алегорична персоніфікована постать Милость Божа).

Завжди в центрі дії, що відбувається перед глядачами, незалежно від того, чи є він, чи нема його на сцені: про нього говорять, його вихваляє хор.
Пекельний староста Люцифер: молодий авантюрист (не може забути небесні палати, звідки його вигнали). Виголошує монолог, що є своєрідним прологом до драми: від сотворіння світу до сучасного дії часу.

Хазяїн пекла Ад: старий добродушний дідок (паралель з давньогрецьким Плутоном). Діє обережно, боїться Люцифера.



Містерія “Царство Натури Людської” (1698)

Найдавніша датована з київських великодніх драм.
Великодня драма алегоричного характеру. Збереглася лише частина: I акт і 5 сцен II акту.

Дія відбувається на небв, в раю, в пеклі, на землі.
Дійові особи: персоніфіковані постаті двох ворожих таборів - небесних і диявольських, вони борються за Натуру Людську (тобто людину, її душу).

Образна система: за характером алегорична:

“Всемогутня Сила” – Бог, “Натура Людська” – людина, Небо, Воля, Розкіш, “Злість Люциперова” – Люципер, “Спонада” – Сатана, Злість, Милосердя (виконує роль оборонця людини), Істина (виконує роль звинувачувача людини), Гнів Божий, Суд, Декрет (постанова про вигнання з раю), Херувим (виконує вирок), Вулкан, Неволя, Милість Божа, Віра, Надія, Плач Натури Людської, Благодать Божа, Одчай, Фараон, Фортуна, Смерть, Смертні Гріхи.


Композиція




Пролог – найпростіший з усіх видів пролога, про які говорила теорія: просте повідомлення про зміст майбутнього видовища. Визначені якнайширші рамки дії - драма мала охопити період часу в кілька тисячоліть і змістом відповідала середньовічній містерії страстей: від сотворіння людини та введення її до раю до картини страждань і смерті Христа як викупної жертви за гріх людини.



I акт - починається раніше, ніж вказано у пролозі: зі сцени бунту ангелів, скинення з неба Люципера, створення людини (Натури Людської), її гріхопадіння, вигнання з раю, скорбота за втраченим раєм  переказ Біблійного оповідання.

З образом Люципера вводиться мотив про злобу, що її почуває диявол до людини через заздрість, він пояснює та готує спокусу людини в раю (відгомін середньовічної містерії + руських джерел).
Вплив єзуїтського театру позначається на введенні у дію системи алегоричних образів: замість образу Бога – “Всемогуща Сила” – Бог власною персоною здебільшого не зображався. В уста цього персонажа вкладені слова, що подібні за змістом до мови Бога –Отця, що творить світ (джерело: І розділ Буття), - дія замінена оповіддю про те, як було створено світ1.
Сцена 5-я – обробка райського “пренія” про подальшу долю Натури Людської. Набуває ознак реальної земної дійсності – картина суду (захисник, прокурор, вирок).
Сцена 7-а – має ліричний характер, особливу роль відіграє музика (відчутний вплив єзуїтської драми). Плач Натури Людської виконує покаянний спів: арія соліста з хором.
Сцена 8-а – монолог Злості, сповнений образами античної міфології (Плутон, Фурії, Мегера, Орфей, Сізиф – образи, що наповнюють підземне царство). Картина пекла з його мешканцями.

Сцена 9-а – символічно-алегоричного змісту: Милість Божа, Віра і Надія виступають зі своїми символами, примущують Натуру Людську вірити і сподівавтися.



II акт - сцени єгипетської неволі, вихід іудейського народу в землю обітовану. Змалювання боротьби пекельних сил з Богом за людину.

Символічне зображення початку рабства: Неволя вводить юрбу жидів, що їх зв”язують єгиптяни.




Міраклі


Олексій, людина Божа” (1673-1674)
Перша датована драма (з життя святих).

Основа: Популярна агіографічна легенда про св.Олексія, сина римського сенатора Євфиміама, що полюбив убозтво і покинув рідну домівку, щоб на схилі віку убогим старцем повернутися, вмираючи, і чудом сповістити Рим про свою святість.

Переробка легенди ― дуже популярна в українській літературі: С.Полоцький, Л.Баранович, Ф.Прокопович, С.Яворський.

Драма від житія відрізняються лише введенням фігур ангелів та алегоричних фігур.
Поява обумовлена обставинами життя тодішніх Києва та України:

  • після Андрусівського перемир’я (1667) Київ залишився під Москвою, яка відмовилася віддавати його Польщі;

  • релігійна та феодальна українська верхівка прихильно ставилася до цього, всіляко прославляючи царя і російських воєвод.



Феодально-церковний характер владної верхівки України, прихильної до релігії, до культу, навіяв ідею вшанувати царя Олексія Михайловича, вшанувавши його святого патрона, взяти для урочистої вистави сюжет релігійно-ідеалістичний, оздобивши його натяками на сучасність.



Виставлено “в знаменіє вірного подданства, через шляхетную молодь студенскую в Колегіумі Києво-Могилянському, на публічном Діалогу”.
Ідея: прославлення подвижництва.
Жанр: середньовічний міракль:

  1. всі дійові особи, з’являючись на сцені, рекомендуються глядачам;

  2. сцена зображає відразу декілька місць – Рай, Пекло, Рим, Едес.

  3. час дії – життя Олексія з юних років до старості.


Граничить з п’єсами державно-політичний характеру.

Образ Олексія
Втілення християнського ідеалу.

Людина доброчинна і покірна.

Необхідна умова для досягнення “небесної благодаті”: чистота, непорочність.
Боротьба і вагання: Юнона і Фортуна закликають до земних утіх, Віртус (Чеснота) зупиняє його.

Стильові особливості:

  • вплив єзуїтських драм:

  • застосування алегоричних образів з класичної міфології і морального богослов”я;

  • панегіричний характер стосовно головного героя, який є символом конкретної історичної особи (поставлена в день іменин царя Олексія Михайловича, починається і закінчується хвалою на його честь);

  • бароковість:

  • поєднання образів християнської віри (архангели) з образами класичної міфології та історії (Діоген, Юнона, Віртус-Чеснота, Венера);

  • звичаї Царства Небесного і царства Римського за часів імператора Гонорія (V ст.) – колорит королівства польського (вельможна шляхта, веселі бенкети, сім вільних художеств схоластичної школи, зневажливе ставлення до “хлопа”);

  • силабічні вірші;

  • введенні у мову твору полонізмів.


Інтермедії ХVІІ ст.
Виокремлення інтермедій з серйозного дійства, без сумніву, сприяло їх розвитку, тим паче, що їх автори не були зв”язані ніякими теоретичними приписами і могли вільно опрацьовувати обраний ними сюжет. Таким чином, інтермедія, первісно коротка сценка, повільно збільшувалися у обсязі, поширювалася у цілу “смішну комедію”, і в такому вигляді, розбита на окремі сценки, приєднувадася іноді до серйозного дійства…

П.Морозов



У своєму розвитку українська інтермедія як форма репертуару пройшла кілька стадій, і вже цим вона відрізняється від серйозної драми, де… повернення назад було звичайним явищем… теорія займалася ними мимохідь, складання їх доручали і учням, і спочатку роль їх була суто службовою – дати глядачам деякий відпочинок від напруження високих думок, навіяних серйозним дійством.

В інтермедії все просто: і постановка, що навряд чи потребувала декорацій та якоїсь бутафорії, крім тої, яку легко було знайти в будь-якій хаті, і композиція, і форма вислову, і сюжетна тема.

О.Білецький

Зв”язок з європейською комедією



Близькі до фарсів (Англія, Франція) – невеликі п”єски смішного змісту, який брався з побутових спостережень, з народних анекдотів.

Мета – розсмішити читача.
Фастнахтшпилі (масляничні вистави) – Німеччина.

Інтермедії – Іспанія.

Комедіа дель арте2 – Італія.

Теорія інтермедії
Інтермедія – коротка дія, вигадана або справжня, яку розігрують між актами комедії і трагедії.

Тема може бути повязана або не повязана з основною, серйозною дією3.

Зміст – кумедні і жартівливі анекдоти, історії, оповідання.
Українські поетики не розглядають теорію інтермедій, жанр реалізується лише на практиці.

За поетикою М.-К. Сарбевського: “У комедії весь зміст придуманий, тому Скалігер вважає її найдосконалішим з усіх поетичних творів.

Комедія відтворює характери легковажні…

У комедії мова простонародна, низька.

У комедії слова звичайні, загальновживані, буденні, властиві тісній дружній бесіді…

У комедії більш знижені і стримані настрої, як надія, радість, легка скорбота…”
М. Довгалевський (1736 – 1737 рр.): комедія“показує осіб низьких, як-от: господар, литвин, циган, козак, єврей, поляк, скіф, грек та ін. і вимагає, щоб комедії писалися стилем простим, селянським, мужицьким”.
Комедія – інтермедія, яка набуває ознак побутової комедії:

  • напруженість сюжету,

  • динамічність дії,

  • жвавість і дотепність діалогів,

натуралістичність описів.Дійові особи
Комічний зміст інтермедій може з успіхом черпатися з життя ринку: трактирів, харчевень, і в зв’язку з цим актори можуть зображати шинкарів, кухарів, ковбасників, п’яниць, дурнів, божевільних, глухих, сліпих, шахраїв, підлабузників або лестунів і до того ж губатих, патлатих, головатих, потвор, які вже самим своїм виглядом викликають сміх.

Латинська поетика “Jolia artil poltical“ (1731)
виступають персонажі незначні – голова родини, литвин (білорус), циган, козак, єврей, поляк і вихідці з інших народів.

М. Довгалевський “Сад поетичний” (1736 – 1737)
Представники “низького” стану: маски визначних соціально-психологічних типів: селянин, шляхтич, козак.

Інтермедії до драми Я.Гаватовича

Зіграні в Камінці Струмиловій4 1619 р., на ярмарку, в день святкування смерті Івана Хрестителя ( 29 серпня).
Яків Гаватович (Гават) (17 березня 1598 р. у Львові – 17 червня 1679 р.), закінчив Львівську початкову школу. Навчався у Кракові.

1615 р. – здобув у Ягелонській академії ступінь бакалавра мистецтва філософії.

Працював учителем у маєтності Жолкевських у Камінці Струмиловій.

1622 р. – висвятився на латинського ксьондза.

Займався літературною діяльністю:  13 літературних праць: 8 оригінальних, 3 переклади з латини.

Після 2 і 3 дії польськомовної драми Якуба (Якова) Гаватовича (1619) про смерть Іоанна Хрестителя5.

Надруковані латинськими буквами. Написані віршами (суміш силабіки з тонікою) + ритміка народних пісень.

Наявність рим (зовнішні, внутрішні).

Мова близька до галицького діалекту української мови (церковнослов’янський, польський вплив).

I. “Купив кота в мішку”.

Драматизація одного з оповідань про Уленшпігеля: бідняк пошиває в дурні хазяйновитого селянина.
Персонажі: шахрай Климко – селянин Стецько.

Дія динамічна, побудована на поступовому нагнітанні напруження, на несподіваних поворотах ситуації.

Психологічні стани – вихваляння, радість, цікавість, плач, гнів, насміх.

Чітко окреслені персонажі.

Климко – фольклорний образ хитруна – шахрая.

Ідея – мораль “дивись, обдурять”.
Національний колорит: перелік страв, що їх збирається варити Стецько; показ того, як торгуються персонажі під час купування мішка.

II. “Найкращий сон”

Сюжет з “Римських історій” (використаний у ХІХ ст. С.Руданським - співомовка “Найкращий сон”).

Персонажі: Максим, Грецько, Денис.

Знак рівності між дійсністю і сном.

Образ раю – земні риси церкви, дія скидається на урочисту церковну відправу.

У пеклі – пани і попи.

Немає розвиненої інтриги.
Наявне гуморизування з неба => вплив народних оповідань.
Націон. колорит: бенкет, стіл в небесних володіннях; описи мук різких мешканців пекла.

Інтермедія “Іграніє свадьби” до міракля “Олексій, людина Божа”:


(після 3 сцени І акту) - пов’язана зі змістом драми.

Дія переноситься на задвірки панського будинку, куди приходять мужики, щоб привітати Олексія з майбутнім шлюбом..
“Троїста музика” (національні риси).

Етнографічний матеріал українського весільного ритуалу (вперше в українській драматургії):

  • принесення подарунків;

  • склад музик (цимбали, скрипка);

  • Євфеміан обдаровує присутніх рушниками;

Кожна чарка – побажання людям і гостям.
Ознаки жанру:

  • виділена в п’єсі окремим заголовком і в кінці її є позначка “Конец игралищу первому”;

  • супроводиться музикою, танцями і завершується суперечкою і бійкою селян – така дія характерна для інтермедій;

  • сцена закінчується зверненням найменш п’яного селянина до глядачів, яких він просить вибачити за негідну поведінку своїх товаришів по чарці.






1 Причина – недосконалість сценічної техніки.

2 Різновид італійського імпровізованого народного театру доби Відродження. Персонажі (слуги-“маски”: Бригелла, Арлекін, Серветта, Пульчинелла; сатиричні маски: старий купець Панталоне; ліричні герої без масок) були втіленням комічного гротеску, яскравого видовища карнавального типу.

3 П”єс, у яких інтермедії були б тісно пов”язані із змістом головної дії, загалом небагато. Зазвичай у тексті комедії після кожного акту вказували про наступну інтермедію, самі ж інтермедії писалися окремо, тож при поставновці п”єси режисер міг вибирати будь-які сценки з особливого, досить широкого і різноманітного матеріалу.

4 Камінка Струмилова - повітове місто в східній Галичині, де Гаватович працював учителем.


5 Повна назва: “Трагедія, чи образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, посланця Божого, на 5 дій, з додатком двох інтермедій, написаних Яковом Гаватовичем, львів”янином, бакалавром вільних наук і філософії. Показана була на ярмарку в Кам”янці, в день того ж святого Іоанна Хрестителя, 1619 р., а надрукована у святого Миколая на передмісті Яворовському .”


Схожі:

Програми варіативної складової навчального плану в Ольшаницькій ЗОШ...
О. М. Дроздовський „Біблійна історія та християнська етика”. Навч посібник. Інформаційно вид відділ Білоцерківської єпархії УПУ,...
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України
Авторські права на текст програми «Історія України. Всесвітня історія, 5–12 кл.» належать Міністерству освіти і науки України та...
УКРАЇНИ Природничо-гуманітарний ННІ Кафедра історії і політології...
України. Для зручності користування, весь матеріал довідника розміщений окремими блоками відповідно до модульно-рейтингової системи...
Книга скачана с сайта ИНр://е kniaa in ua Издательская группа «Основа»
К64 Усі уроки художньої культури. 11 клас. — X. Вид група «Основа», 2011. — 223, [1] с.: табл., схеми. — (Се­рія «Усі уроки»)
План-конспект уроку Тема: Історія створення
...
КОНСПЕКТ УРОКУ НА ТЕМУ: Особливості географічного положення Африки
Обладнання: фізична карта світу, фізична карта Африки, комп’ютерна презентація «Африка. Географічне положення. Історія дослідження»,...
Тема: «Сюжет в живописі. Біблійна тема.»
Навчити висловлювати власне естетичне ставлення до творів мистецтва, помічати непомітні, на перший погляд, речі
Програма курсу: “ Історія України” (“Історія державності України”)...
Програма курсу “Історія України” (“Історія державності України”) для студентів юридичного факультету
«Наркоманія» Мета
Обладнання: роздавальний матеріал (роздруковані аркуші, на яких записаний матеріал для обговорення, роздруковані картки на яких подані...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України Всесвітня історія 5-12
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України. 5-11 класи. Всесвітня історія. 6-11 класи
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка