|
|
Скачати 0.89 Mb.
|
10. УЗАГАЛЬНЮЮЧІ МІРКУВАННЯ ПРО РУНВІРУ Автор брошури уважно вивчив праці Вчителя Лева Силенка, а також все, що про нього і його вчення писалось у виданих за редакцією Т.Лисенко книгах, інших публікаціях про Силенка – в наукових працях, дисертаціях, українській і зарубіжній періодиці. Дещо я виніс із безпосередніх спілкувань з Вчителем, сім’єю Свириденків, вірними конфесії як в Україні, так і в Спрінг Глені. До яких же висновків автор дійшов при вивченні особливостей Рідної Української Національної Віри, не бажаючи при цьому бути свідомо упередженим в чомусь щодо неї і водночас обстоюючи при потребі право спільнот РУНВіри на свободу їх діяльності в демократичній Україні. Перерахую їх, зауваживши при цьому, що вони сформульовані мною особисто, а тому не можуть розглядатися як якась абсолютна істина чи думка очолюваного мною наукового колективу. Відтак такими особливостями віровчення і культу РУНВіри є: 1. Монотеїстичність, особливістю якої є рафінований пантеїзм. Дажбог, за Силенком, є промислителем, а не творцем, хоч ім’я його й перекладається “Датель буття”. Оскільки світ вічний, то для Бога в ньому залишається місце Енергії, Світла. Він – Всюдисущий, бо ж його можна бачити в зорях небесних, в променях Сонця, у пелюстці квітки, у шепоті золотоколосих нив, у непорочній природі планети Земля та ін. В цьому багатослів’ї характеристик інколи тяжко зрозуміти і власне виокремити те, що ж є Дажбогом, а що просто обожненням в розумінні возвеличення й славлення. Зауважу, що із вчення Силенка получився зрештою не абсолютний монотеїзм, на чому він постійно наголошує, а абсолютний пантеїзм. 2. Штучність, певна умоглядність у визначенні догматичної системи і культової практики. Це деякою мірою визнає сам Вчитель у своїй “Мага Вірі”. “Віри в світі немає, – пише Л.Силенко, – а коли є, то лише та, яку ти сам створив. Це – твоя Дитина. Відважні і розумні люди віри не шукають. Вони самі її творять”. Наголошуючи на тому, що РУНВіра – це по-новому осмислена, реформована Віра батьків, Силенко цим нічого не сказав, оскільки від віри останніх в його вченні збереглося лише ім’я одного з язичницьких божеств – Дажбога, а решта його реформувань йде на ґрунті дещо по-іншому сказаної іудео-християнської традиції, часто з простою або ж опосередкованою заміною ”ікс” на “ігрек”. 3. Кеносистичність, виявом чого є прагнення утвердити думку про богоданність Лева Силенка і його сакрально визначену місію в долі українства. 4. Авторитарність, яка виражається в прагненнях фундатора РУНВіри перетворити її сповідників в безапеляційних реципієнтів його вчення і механічних виконавців визначених ним форм проведення обрядів тощо. Ця риса виражається також у прагненні Л.Силенка виокремити себе як керівника (на зразок культу царя) із оточення звичайних людей, холопів–гречкосіїв, одноосібно приймати, призначувати чи зміщувати, як в діаспорі, так і в Україні, того або іншого керівника управлінських структур рунвірів (навіть демократично обраного спільнотою). 5. Месіанськість, яка подеколи межує з образою тих українців, які сповідують іншу, а не Дажбожу віру, бо ж наголошується, що лише остання може сформувати в українців національну самосвідомість, стати засобом утвердження національного суверенітету України, а українець за народженням поза цим не зможе стати українцем за духом, за своєю свідомістю. 6. Фантазійність, яка виражається в зрозумілих для кожного українця прагненнях Лева Силенка безапеляційно вивести історію українства із Трипільської доби, приписати їх давнім світосприйняттям такий хід мислення, який би зрештою підтвердив сформовані ним основи Дажбожої віри. 7. Національністність, яка виражається не тільки у відстоюванні РУНВіри як єдиної національної релігії українців, а й у ставленні до інших в Україні сущих релігій як чужоземних і шкідливих для долі українського народу. Вчення Л.Силенка постає не як установка на те, як людина має налагоджувати свої відносини з Богом, а як обґрунтування необхідності кожному народу мати своє, національне бачення його. 8. Толерантність, яка обґрунтовується тим, що всі з існуючих релігій є всього–навсього національним осягненням різними етносами єдиносущого Бога, а відтак мають право на таке ж існування як і Українська Національна Віра, але все таки в межах своїх держав, своїх народів. РОЗДІЛ ДРУГИЙ ДОЛЯ РУНВІРИ В УКРАЇНІ 1. ПЕРШІ КРОКИ РУНВІРИ В УКРАЇНІ Незважаючи на загалом конструктивні засади віровчення РУНВіри‚ які приваблюють насамперед своєю загальнолюдськістю і які практично характеризують всі релігії‚ рунвірство важко приживається в Україні. Причини цього різні. Пов’язані вони не лише із вченням Лева Силенка, його особливостями та надмірною заетнізацією. Відпорною силою щодо РУНВіри виступає: і сформована віками в Україні православна релігійна традиція, що всіляко протидіє їй; і подекуди, всупереч принципам свободи віровизнань, активна протидія поширенню РУНВіри з боку місцевої влади й християнських церков; і духовна денаціоналізація значної частини українців; і закордонне походження течії; і ті чвари, які переповнюють цей рух. Відзначимо й те, що послідовники конфесії надто пасивні у пропаганді вчення Л.Силенка. Не помилюся, якщо скажу, що в поширенні його спотерігається повна стихія. В Україні групи симпатиків, а опісля – послідовників РУНВіри почали з’являтися з часу публікації у журналі “Всесвіт” в 1989–1991 роках уривків з “Мага Віри”. Перша громада течії офіційно зареєстрована рішенням виконкому Київської міськради 25 вересня 1991 р. Очолив її з благословення Л.Силенка Володимир Короб. (Дати фото В.Короба) Рада у справах релігії при Кабінеті Міністрів України 28 травня 1992 року зареєструвала Статут релігійної організації “Об’єднання Синів і Дочок Рідної Української Національної Віри (ОСІД РУНВіри)”, чинність якого поширювалася на всю територію України. За зразком цього Статуту в тому ж 1992 р. були зареєстровані громади рунвістів в інших містах України. Динаміку росту РУНВіри в Україні відображають такі цифри офіційно зафіксованих Держкомом релігій України діючих її громад у відповідних роках: 1991 р. – 3; 1992 р. – 16; 1993 р. – 17; 1994 р. – 29; 1995 р. – 33; 1996 р. – 31; 1997 р. – 37; 1998 р. – 43; 1999 р. – 53; 2000 р. – 51. Згідно інформації за 2001 рік в Україні діяло 38 громад РУНВіри, 11 – громад Священної Ради Об’єднання синів і дочок України рідної української віри, 7 – Собору Рідної української віри, 3 – незалежних громад Рідної віри. Зареєстровано також Слов’янський ведичний рух “Хора–Хорс”. Проте сама по собі ця арифметика ще нічого не говорить. На відміну від громад християнських течій, станиці рунвістів нечисельні, подеколи – одна–дві сім’ї. Деякі з них значаться за першою своєю реєстрацією, хоча насправді, як релігійні об’єднання, вже й не існують. Подеколи вони поставали не як релігійна громада, а скоріше як своєрідний історико–етнографічний гурток, зорієнтований на відтворення давньої, правда, дещо модернізованої, релігійності українства. Відзначимо тут також і те, що не прийняло РУНВіру село, хоч, здавалося б, вона мала б знайти там більше своїх послідовників, ніж в місті. Навіть в рідному селі Вчителя Олександрівці, що раніше звалося Ратьківка–Богоявленське, як з’ясувалося, люди майже не знають про Лева Силенка, не читали його книг. Лише дехто з вчителів школи цього села щось чув про нього, дещо читав з його “Мага Віри”, примірник якої з невідомих причин навіть зник із шкільної бібліотеки. І це при тому, що жива ще вчителька Вані Силенка – Галина Арсентіївна Коваленко (Петренко Святослав. На батьківщині Рідного Пророка // Слово Оріїв. – 2001. – Червень. –С.4). В містах до РУНВіри потягнулася національно орієнтована інтелігенція, яка сприймає її переважно не як релігійну систему, а як об’єднання вірних за національним інтересом. Інтелігенцію приваблює в РУНВірі її національний дух, ідея месіанської ролі України у світі, прагнення забезпечити українству право на окреме місце в духовному житті людства, заглиблення українства у світову історію. Тому й чуються із Спрінг Глену застереження, що “РУНВіра – не партія. РУНВіра – релігія”. В листопаді 1991 р. замість діючої Координаційної Ради громад РУНВіри України було утворено Тимчасове правління ОСІДУ РУНВіри, яке й взяло на себе місію скликання Установчого з’їзду рунвірів Україні. 15–17 травня 1992 р. в Києві відбувся Установчий з’їзд делегованих представників з 18 громад рунвістів України. Не прибули на нього представники з Харкова, Полтави, Донецька та Черкас. Цей з’їзд Л.Силенко благословив як 4– й Собор ОСІДУ РУНВіри. З’їзд затвердив Статут ОСІДУ, який невдовзі, як вище зазначалося, був зареєстрований Радою у справах релігії при Кабінеті Міністрів України. В ньому зокрема зазначалося, що сповідники РУНВіри приймають монотеїстичне вчення Духовного Вчителя Лева Силенка. Керівними органами Об’єднаня синів і дочок РУНВіри було визнано Священний Собор і Раду, до якої ввійшли представники з різних областей країни. Першим головою Священної ради Об’єднання рунвірівських громад було обрано (може й дещо неочікувано) львів’янина Володимира Пілата. В. Пілат відомий своєю книгою “Бойовий Гопак”, присвяченою світоглядним проблемам українського бойового мистецтва. Автор доводить, що боротьба за виживання є закономірним процесом еволюції народів, племен, суспільств. “Суть збереження нації закладена у вмінні боронити себе. Стримати натиск ворогів, перемогти і розбити їх ущент міг тільки той народ, який був готовий до війни, мав віру, яка передбачала напад варварів, визначала суть ворога й закликала до його знищення” (Пілат В. Бойовий Гопак. – Львів, 1994. – С.182). Зрозуміло, що такою вірою християнство із його знаменитою Нагорною проповіддю Ісуса Христа, де говориться: “Любіть ворогів своїх “ (Мт 5:44), бути не могло. Саме тому зречення українців віри своїх предків на користь християнства й призвело до великої руйнації їх колись могутньої Київської держави. Далі В.Пілат пише: “Асиміляція, деморалізація, збайдужіння до рідної мови, віри і культури стали звичними явищами у товщі народних мас і є прямим наслідком прийняття чужинської віри і догм. Як дослідник бойової культури, автор може ствердно сказати, що віра рабів ніколи не може бути вірою воїнів. Інтернаціональна сутність християнства не здатна задовольнити потреби світогляду вояка – захисника нації” (Там само. – С.189). Але через рік після визнаного Л.Силенком 1–го Київського Собору полетіли анонімні листи до Спрінг Глену, в яких В.Пілат звинувачувався в тому, що він нібито скликав 3 квітня 1993 р. самочинно новий Собор, на який були запрошені люди, що не мають нічого спільного з РУНВірою. Собор нібито прийняв рішення “приєднати РУНВіру як асоціативну течію до групи любителів міфології” (Див.: Лист за підписом Лева Силенка від 24 червня 1996 р.). Проте не світоглядно–релігійна зорієнтованість В.Пілата, а його проживання не в столиці країни, певна відстороненність від регулярного, власне релігійного життя громад рунвістів не лише у всій Україні, а навіть у Львові, небажання Київських громад і Спрінг Глену передислокувати центр українського рунвірства до Львова послужили причиною того розколу, який невдовзі після Установчого (1992 р.) з’їзду відбувся в українському ОСІДУ. В.Пілат, не знайшовши реальної підтримки у своїй діяльності з боку керівних київських одновірців, а також із Спрінг Глену, вимушений був передати всю документацію і печатку організації проповіднику київської громади “Дажбожа” Богдану Островському, який на проведеному у грудні 1995 р. з’їзді представників рунвістських громад України був призначений керівником ОСІДУ. Оскільки останнє не мало окремого приміщення для офісу, то він розмістився в Києві по вулиці Челюскінців (нині – Костельна) у квартирі свого керівника. З часу появи Центральний ОСІД РУНВіри своїх видань не мав. Цю функцію для нього тривалий час виконувала газета запорізьких рунвістів “Світло Оріяни”. (Дати фото Богдана Островського) Невеликий авторитет РУНВіри в українській діаспорі підштовхував керівництво течії – Священну Раду Святині Матері–України – розглядати питання продажу спрінг–гленівського комплексу й побудови на одержані кошти, а також кошти жертводавців, офісу ОСІДУ в Києві. Появі такої ідеї сприяло певне пожвавлення діяльності РУНВіри в Україні в перші роки її незалежності, коли дехто з представників її інтелігенції прагнув відмежуватися не лише від комуністичних ідей, а й від християнства, яке в особі Московського Православ’я сприяло нищенню українства, вірно служило владі – як царській, так і радянській. Але Спрінг Глен не визнав не лише В.Пілата головою ОСІД України (хоч він і був з дотриманням всіх принципів демократії обраний на цю посаду). Через деякий час, з появою там в ролі особистого секретаря Лева Силенка кандидата філологічних наук, колишнього викладача Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Тетяни (названої тут Світославою) Лисенко, Спрінг Глен став невлаштовувати і Богдан Островський. Його звинувачували і в самозахваті керівництва ОСІД РУНВіри України, і в незареєстрованні своєї громади за Статутом ОСІДУ РУНВіри, і в “запозиченні з чужих сект релігійних ритуалів, не властивих для РУНВіри понять і різних шаманських ворожінь”, що компрометує Вчення Пророка (Самобутня Україна.– № 331–333.– С. 3775). Тоді своїм представником і координатором дій у Києві Лев Силенко оголошує Києслава (Анатолія) Лисенка – батька Т.Лисенко Почалася підготовка Спрінг Гленом П’ятого (Другого Київського) Собору ОСІДУ РУНВіри в Україні. В своїх листах Лев Силенко повідомляв, що він, якщо його похилі роки і здоров’я не стануть на перешкоді, прибуде до Києва на цей Собор. Передбачалося обрання на ньому “Верховного Правління, яке охопить всі відділи духовного й організаційного життя”. Водночас почалося формування Комітету з побудови Святині РУНВіри в Києві. Не рахуючись з наявністю обраного на з’їзді представників громад Центру рунвістів України і в противагу ОСІД РУНВіри, Лев Силенко ініціює проведення у травні 1996 р. в Києві Координаційної Соборної Ради голів громад РУНВіри. Скликали її Анатолій Лисенко і Степан Пінчук. На Раду прибули представники громад з Києва, Черкас, Житомира, Донецька, Краматорська, Білої Церкви, Хмельницького та інших міст України. Головою Священної Ради було обрано редактора часопису “Рідна Віра”, що почав виходити з 1995 р. в донецькій Дружківці Всеволода Бойченка. У своїй промові він зазначив, що стиль громад РУНВіри має бути релігійним. Наголошувалося на впровадженні такої обрядності, яка б не нагадувала чужі релігійні ритуали, достовірному і повному сприйнятті вчення Лева Силенка. У промові В.Бойченка прозвучало також застереження, що з’явилися “вороги РУНВіри”, які хочуть її вірних роз’єднати, ослабити конфесію, а зрештою – знищити її (Самобутня Україна. – 1996, грудень). З появою в Оріяні рунмами Світослави почався навіювальний процес сакралізації Лева Силенка. Саме в цей час з’являються в різних друкованих виданнях конфесії, в газетних статтях та інтерв’ю в Україні (а певно що так говорилося і в усних мовленнях) сентенції, подібні цій, висловленій Світославою Лисенко: “Він посланий Єдиносущим Господом Дажбогом до рідного Народу, а тому саме Він проповідує Віру в Єдиносущого Дажбога. У Нього нова концепція Господа, нові розуміння релігії. Він був жаданий Народом десять століть” (Там само.– С. 3777). З таких подач С.Лисенко поступово утверджувалося розуміння РУНВіри як силенкіанства. В такому контексті й були видрукувані в Україні в 1995–1996 роках видавництвом “Обереги” книги :“Учитель Силенко: його родовід, життя і віра в Дажбога”, “Святе Вчення. Силенкова віра в Дажбога”, “Мудрість Української Правди” та ін. Всі ці книги в 1996 р. були роздані депутатам Верховної Ради України, делегатам 2-го з’їзду письменників України, надіслані в обласні бібліотеки. Безумовно, що це сприяло розгортанню зацікавленості РУНВірою. Але вона вже (на шкоду собі) поставала як силенкіанство. Проте не всі сприйняли таке розгортання подій. В своєму відкритому листі до Лева Силенка голова Священної Ради ОСІД РУНВіри Б.Островський нагадав, що ще весною 1993 р. Собор Рідної Віри прийняв постанову, згідно якої “кожен, хто має свою думку відносно розвитку Рідної віри, нехай її вільно розвиває”. При цьому таке право кожному гарантує Декларація прав людини і Конституція України. Цією постановою, писав Б.Островський, вдалося припинити різні наклепи “на Вас, Вчителю, і один на одного”. Але біда вискочили з іншого боку. Як говориться у відкритому листі, ті, хто називає себе рунвістами– силенкіанами, стали розсилати повсюдно свої листи і очорнювати й знеславлювати в них всіляко зареєстрований державою ОСІД РУНВіри. “Листи Тетяни Лисенко, її батька Анатолія Лисенка, В.Бойченка, Лева Арія (Цвєтков) стали документами і можуть бути підставою для судових справ проти їх авторів”. Богдан Островський застерігає, що ця боротьба “за правдивий силенкіянізм”, якщо нічого не зробити до єднання, конкретні основи якого він рекомендує, зрештою допоможе “розбігтися в різні сторони, як це сталося в Канаді й Америці” . Це буде “кінець РУНВіри” (Самостійна Україна. – 10998 рік Дажбожий. – Поновлений випуск №1). (Дати фото із “Слово Оріїв” 8 грудень, с. 2). Як зазначається у Повідомленні Священної Ради ОСІДУ РУНВіри при Святині “Оріяна”, Тетяна– Світослава Лисенко приїхала в Спрінг Глен з Аргентини по дипломатичному паспорту. Своїми розповідями про якесь її переслідування в Україні, навіть наявністю загрози її життю вона викликала співчуття до себе. А тому було задоволене її прохання про тимчасовий притулок. Тим більше, що Вчитель, зважаючи на його вік і стан здоров”я, зокрема поганий зір, вже потребував помічницю. “Надіялись, що з приходом освіченої молодої людини робота осередку пожвавиться. Та, як це показав час, обманулись. Замість Єдності постали сварки та незгоди… Ця “інтелігентка” з вищою освітою і неврівноважена психікою сварилась з кожним дуже “професійно” і намірено створювала конфліктні ситуації, щоб розколювати громади”. Саме з волі Т.Лисенко її батько Анатолій Лисенко, який РУНВірою ніколи не цікавився, був оголошений представником Лева Силенка в Україні. Із Спрінг Глену йшли виготовлені нею різні листи й обіжники, які засвідчувалися копійованим підписом Вчителя чи словосполученням “Священна Рада”, а то й вже за її підписом. Своїми залякуваннями, різними версіями про загрозу життю Вчителя, Т.Лисенко не сприяла поїздці Лева Силенка в Україну. Враховуючи все це, а також той факт, що із-за своєї старечої слабості Вчитель “попав у повну залежність і контроль Тетяни Лисенко”, Священна Рада ОСІДУ РУНВір при Святині “Оріяна” радила рунвірівським громадам не брати до уваги накази й рекомендації, що надходять від неї як нібито вияв волі самого Вчителя (Самобутня Україна. – 1998. – Поновлений випуск № 1). З метою якось відвернути роз’єднуючі процеси в рунвірівському русі України Лев Силенко в квітні 1998 р. почав формування, як духовного центру, Священної Ради РУНВіри в Україні. Біля 30 проповідників рунвірства, одержавши Свідоцтва Благословення від Вчителя й почесне найменування “трисуттар”, ставали членами цієї Свяради. Проте процес формування Священної Ради затягнувся і зрештою не позначився на ситуації в рунвірстві України, зокрема в налагодженні організаційного і духовного життя його громад. Активно в плані узгодження дій і співпраці на ниві проповідування Вчення Лева Силенка, з ідеєю формування нового координаційного та керівного органу РУНВіри в Україні ще в червні 1998 р. виступила громада міста Хмельницького. Тоді в газеті “Крок” Богдан Савченко зокрема писав: “Ми знаємо, що раніше робилися спроби створити такий орган у нашій столиці. Але у нього увійшли випадкові люди: вони мало орієнтуються в науці РУНВіри, не репрезентують конкретних громад, не зуміли налагодити зв’язків як між громадами, так і з Вчителем, не налагодили допомогу новопосталим громадам. Більше того, окремі з них, через некомпетентність, почали переінакшувати РУНВіру, тим самим принижуючи Святе Вчення та Вчителя в очах українців”. Проте розколи і протиріччя в русі рунвірства в Україні з кожним роком наростали. |
| За сприянням МіНіСТЕРСТВА ЕКОЛОГії і ПРИРОДНИХ РЕСУРСіВ УКРАїНИ запрошує... Корпус Миру – це неполітична і нерелігійна організація уряду США, яка була заснована Президентом Джоном Кеннеді у березні 1961 року... |
За сприянням МіНіСТЕРСТВА ОСВіТИ і НАУКИ УКРАїНИ запрошує Вас взяти... Корпус Миру – це неполітична і нерелігійна організація уряду США, яка була заснована Президентом Джоном Кеннеді у березні 1961 року... |
| За сприянням ДЕПАРТАМЕНТА З ЄВРОПЕЙСЬКОї іНТЕГРАЦії ТА РОЗВИТКУ МІНІСТЕРСТВА... Корпус Миру – це неполітична і нерелігійна організація уряду США, яка була заснована Президентом Джоном Кеннеді у березні 1961 року... |
Технології контролю навчальної діяльності учнів на уроках інформатики Серед сучасних технологій контролю навчальної діяльності учнів можна виділити декілька найбільш поширених |
| Контрольна робота №2 11 клас (профільний) 2012-2013 Боротьба двох течій християнства – православ’я й католицизму – стимулює розвиток в Україні |
Координаційна рада з питань захисту української мови при Київській... України та її державності. Ви як лідери об’єднаної опозиції не вжили дієвих заходів проти прийняття цього ганебного і вкрай провокативного... |
| 1. Поява людини й первісних форм життя в Українї. Трипільська культура Витоки українського народу сягають первісного суспільства. На нинішній українській землі люди з’явилися близько 300 тис років тому.... |
Груп бренд менеджер, в компанії працювала з листопада 2012 р., звільнено... Посада: груп бренд менеджер, в компанії працювала з листопада 2012 р., звільнено за неформальною причиною презентацію для відділу... |
| Про виконання програми «Центральний регіон 2015» за 2011 рік та перспективи... Не було і не має жодного проекту, жодної пропозиції, ініціативи, яка б не була вивчена, розглянута, і не була прийнята, але це повинна... |
ТРУДОВИЙ ДОГОВІР ПРО РОБОТУ ЗА СУМІСНИЦТВОМ А Роботодавець зобов'язується виплачувати Працівникові встановлену цим Договором заробітну плату, забезпечувати умови праці, необхідні... |