|
|
Скачати 0.89 Mb.
|
| В С Т У П РУНВіра – цим буквосполученням позначається одна із найбільш поширених в Україні рідновірських течій, яка була заснована Левом Силенком у 1965 р. в українській діаспорі Америки. Повна назва конфесії – Рідна Українська Національна Віра. Як віросповідання, вона не тотожна Рідній Вірі, оскільки ґрунтується на інших світоглядно–релігійних та обрядових засадах. Це й служить основою того протистояння, яке нині спостерігається між ними. Якщо рідновіри прагнуть відродити витокові язичницькі форми давньої релігійності українців, то рунвіри приймають реформовану Л.Силенком на принципах стандартів монотеїстичних світових релігій давньоукраїнську віру. Якщо рідновірство є природною релігією, то рунвірство є вже штучним релігійним витвором. Воно не має такої глибокої традиції в історії українства як рідновірство. То ж і не дивно, що останнім часом послідовники Л.Силенка прагнуть внести деякі доповнення до своєї віроповчальної системи, обрядових дійств з метою в такий спосіб включити до останніх дещо із багатої скарбниці давньої духовної культури українського народу. Як рунвіри, так і рідновіри вважають, що християнство є чужою вірою для українців, бо ж воно не добровільно, через свідоме освоєння з переконання проповідей місіонерів було прийняте їх давніми предками, а силою нав”язане шляхом масового охрещення їх князем Володимиром у 988 році. “Ті, які посвятотатському глаголять, що кияни з радістю приймали чужу віру, глумляться над гідністю киян”, – відзначає Л.Силенко (Наука Рідної Української Національної Віри. – К., 1996. – С. 37). А оскільки жодна чужа віра, як і чужа мати, не може замінити рідну, то українці мають, зрештою, повернутися до своєї витокової духовності, бо ж , молячись до “Бога Ізраїлю”, вони тим самим віддають чужій землі свою духовну силу й енергію, яка так необхідна Україні. Обстоюючи таку думку, рунвіри при цьому посилаються на слова Ісуса, який закликав євреїв: “Люби Господа Бога свого “. Свого, а не чужого! РУНВіра є однією з найпоширеніших українських етнічних релігій в Україні та її діаспорі. Наявність її громад позначається на релігійному житті в тому чи іншому регіоні країні. Проте помітного впливу на внутрішні процеси в рунвіровському русі України його зарубіжний центр вже не має. Тут рунвірство розвивається на власній основі, часто без оглядки на ті вказівки, які надходять з Америки від Лева Силенка. РОЗДІЛ ПЕРШИЙ ВИНИКНЕННЯ І ПОШИРЕННЯ, ВІРОВЧЕННЯ ТА ОБРЯДИ РУНВІРИ 1. ПОЯВА І СТАНОВЛЕННЯ РУНВІРИ В АМЕРИЦІ (Дати фото Л.Силенка з Сам.Укр., 3223– 224, с.1967) Історія конфесії, кількісне зростання громад РУНВіри в діаспорі повністю пов’язані з організаторськими здібностями Л.Силенка‚ який з 1962 по 1977 роки об’їздив з лекціями практично всі ті міста Канади і США‚ де є українські спільноти. У 1964 р. Лев Силенко–Орлигора започаткував у Вінніпезі (Канада) своє періодичне видання – часопис “Рідна Віра”. З 1966 року в Чикаго за його редакцією виходить часопис “Самобутня Україна”. Опісля редакція журналу перемістилася у Спрінг Глен. Проте організаційно РУНВіра оформилася лише у 1965 р., коли було засноване Об’єднання Синів і Дочок України (ОСІДУ РУНВіри). Перша громада (за термінологією силенківців – станиця) послідовників течії була офіційно зареєстрована як релігійна організація у грудні 1966 р. в місті Чикаго (штат Іллінойс, США). До громади ввійшло 53 родини. В її Статуті зокрема зазначалося, що рунвісти сповідують монотеїзм, об’явлений в науці духовного Вчителя Лева Силенка. З часом з’явилися громади вірних РУНВіри в інших містах США, Канади, а також Австралії, Англії, деяких латиноамериканських країн. Перший Собор представників громад РУНВіри відбувся 5– 6 серпня 1972 р. в Чикаго. З доповіддю “Українська Духовна Революція” на ньому виступив Лев Силенко. Цей Собор затвердив ті Закони, які стали основою духовного та організаційного життя вірних громад конфесії. Учасники Собору одноголосно заявли, що “ми не визнаємо жодних поганських чи непоганських богів, тобто ми не є визнавцями многобожжя (політеїзму) “ (Що українець повинен знати? –С. 28). Відтоді благословення бути духовними опікунами громад РУНВіри від Вчителя одержали Мирослав Лозовий, Боголюб Свириденко, Мирослав Лисенко, Кий Шевченко, Тарас Осадчук, Зореслав Стоцький, Святослав Гулак, Світана Черепаха, Миролюба Ковганич та ін. (Дати фото висвяти.– Сам.Укр. №223– 224, с.1970). На другому Соборі РУНВіри, який відбувся в Гамільтоні (Канада) 27 квітня 1980 р., було прийнято “Основний Закон (Статут) ОСІДУ РУНВіри” , в якому чітко визначена віра в Єдиного і Всюдисущого Господа Дажбога і закріплене визнання “Мага Віри” священною книгою РУНВіри. Третій Собор РУНВіри, який пройшов вже в Оріяні – Святині Матері України, в своїй ухвалі 16 липня 1983 р. чітко визначив Лева Силенка як Духовного Вчителя і Пророка Святої Церкви РУНВіри, прийняв Заповіді останньої і Закони Правильного Життя її Синів і Дочок. Духовний центр РУНВіри – Оріяна – розміщений у містечку Спрінг Глен, що за 128 кілометрів північніше Нью-Йорку. Тут знаходяться Святиня Матері-України – центральний храм конфесії‚ Священна Рада Святині Матері-України, яку тривалий час з титулом Рідний Пророк очолював сам Лев Силенко, видавництво РУНВіри. Тут також. знаходиться і центральний цвинтар РУНВіри – Свяорпа (святиня Оріянської Пам’яті). Мало працювати ще й Вище Духовне Училище (Академія) РУНВіри. Соборний Храм Святині Матері України в Спрінг Глені будувався спільними зусиллями вірних конфесії і на їх пожертви. Керував будівництвом, навіть проектував саму будову, Лев Силенко. Це з його побажання вікна було зроблено так, щоб через них не могли проникнути в храм з метою якихось пошкоджень ворожі щодо рунвірів представники українських християнських церков, що кучно розміщені й активно діють в цьому регіоні США та Канади. В історію побудови святині вписали свої імена родини Лозових, Гулаків, Свириденків, Черепах та ін. 2. ЛЕВ СИЛЕНКО – БУДІВНИЧИЙ РУНВІРИ Засновником Рідної Української Національної Віри як нової релігійної течії є Іван Силенко. Родом він із села Ратьківка-Богоявленське, що біля Олександрії на Кіровоградщині. Враховуючи єврейське коріння свого імені, Силенко з часом замінив його на Левко. На питання про рік свого народження фундатор РУНВіри відповідає так: “Я вічний, Вічність не родиться. Я жив у Трипільському селищі над Дніпром 6000 літ тому. Я брав участь в походах володарів Антії – Скитії – Руси, у походах царя Святослава Хороброго. Мій народ – вічний. Я жив, живу і житиму в Народі”. (Дати фото хати з “Слова Оріїв” за червень, с.4). Друковані видання течії визначають цей рік дещо завуальовано (“на початку 30– х років”) або ж взагалі відносять його до якихось невизначених часів, оскільки Силенко – це “пророк керованого Світлом Всесвіту”, “Дажбогом посланий гість до народу”, в душу якого “загостила сила”, яка є вищою від його “Я”. Ось ця невизначеність й спричинила те, що автори статті про Лева Силенка в “Релігієзнавчому словнику” (К., 1996) помилково написали, що він народився у 1932 р. Історія постання й поширення громад РУНВіри серед української діаспори Америки і в інших країнах світу, де є українські поселення, надто складна. Своє віровчення Лев Силенко почав пропагувати в США і Канаді ще з 1962 р. Не станемо переповідати біографічний життєпис фундатора РУНВіри, оскільки він деталізовано подається в книзі Тетяни (Світослави) Лисенко “Учитель Силенко: його родовід, життя і віра в Дажбога” (Київ, 1996). Тут він постає “Богомданим Пророком”, незаперечним й єдиноістинним духовником України. Говориться, що “у Його Єстві втілені найсвітліші ідеали Учителів Людства – Заратустри, Конфуція, Будди, Ісуса, Магомета, Гуру Нанакі та інших світочів”, що Він прийшов тому, що “не міг не прийти” (С. 40 – 41). (Дати фото В.Шаяна з окремого відбитку) Зауважимо однак, що в публікаціях про Лева Силенка по– різному (подеколи діаметрально протилежно) описується його біографічні епізоди, зокрема життя в роки Другої світової війни, відносини з німцями (Див.: Киевские ведомости.– 1996.– 4 декабря). По-різному подається також характер спілкування Силенка з відомими діячами української діаспори. Зокрема знаходимо суперечливі міркування щодо зв’язків його з Володимиром Шаяном (1908–1974 рр.), який організував “Орден Лицарів Бога–Сонця”, був Головою Європейської Вільної Академії наук, директором Бібліотеки імені Тараса Шевченка при Союзі українців Британії, а зрештою – фундатором рідновірського руху. Якщо в одних джерелах стверджується, що свого часу Л.Силенко був членом шаянівського “Ордену Лицарів Бога Сонця”, а відтак – учнем знаного професора, то в інших говориться вже, що різний підхід В.Шаяна й Л.Силенка до давньої релігійної традиції українців став перешкодою до їх зближення і спілкування. В одному числі “Самобутньої України” навіть читаємо: “Учився Силенко у Т. Шевченка, Л. Українки, Ів. Франка. А таких вчителів, як Шаян, то ніколи не потребував… Та філософія, яку ширить Лев Силенко, ніколи нічого спільного з В.Шаяном не мала” (№ 209-210. – С.1864). А між тим сам В.Шаян у своєму “Листі до друзів. Дещо про Силенка” пише, що він познайомився з Силенком у Аугсбурзі влітку 1945 року у таборі Геттінген, що саме тут він дав клятву Лицаря Ордену і брав участь в його акціях, одержав ім’я Орлигори. З появою табору “Новий Ульм” (складався він переважно з українців) Л.Силенко перебрався туди й організував там “Молоде Лицарство”. З часу від’їзду В.Шаяна до Англії його зв’язки з Орлигорою перервалися (Лист В.Шаяна від 12 листопада 1971 р.). Часопис “Самбутня Україна” дещо по-іншому з’ясовує причину розриву відносин Л.Силенка з В.Шаяном. “Силенко попав у конфлікт, – говориться тут, – сказавши Шаянові, що вірші про Перуна та інших богів, то не є актуальні. Треба ширити віру в Єдиного Господа Дажбога. Це Шаяна страшно розізлило, бо ж Шаян цілу збірку віршів написав про Перуна та інших богів” (Самобутня Україна. – 1984. – № 209– 210).. Ми не маємо в Україні достатніх джерел для того, щоб заперечити чи ствердити те або інше міркування, відзначити наявність певного суб’єктивізму, упередженості, а чи ж славословства у того чи іншого автора, який пише про Силенка. Але ось погодитися із тією відвертою грубістю і брутальністю, яка звучить в листах рідновіра Ю.Лісового, ніяк погодитися не можу. Мало того, що із-за своєї явної безкультурності він називає Л.Силенка “дурнем”, “ідіотом”, “простаком”. Ю.Лісовий ображає всіх вірних конфесії (а їх немало), заявляючи, що “силенкісти – люди тупі, неінтелігентні, які мало на чому розуміються… через безмежну глупоту і брак розуму” (Лист др. Юрія Лісового від 4 квітня 1975 р.). Можна не приймати іншу конфесію, вважати свою єдиноістинною, але при цьому не треба ображати релігійні почуття іншого, слід виявляти толерантність у ставленні до нього. Грубість – ознака слабкості, а не сили, правоти. Тому не станемо деталізувати описання життєвого шляху Лева Силенка. Для його істинного відтворення потрібна спеціальна (а може й не одна) поїздка до Штатів і Канади з метою бесід з тими, хто знає Вчителя, спілкувався з ним, а також для праці в архівах. Тільки це дало б можливість науковцю погодитися або заперечити ті різні звинувачення на адресу Лева Силенка (подеколи несальованими словами), які можна чути під час розмов із українцями діаспори з різних конфесій – православних, греко-католиків та рідновірів, читати в тих листах , які в значній кількості одержав автор цього видання. Цікаво було б з’ясувати і те, чому РУНВіра все ж не набула великої поширеності серед українців –емігрантів в США і Канаді, чи в цьому виявилася їх більша схильність до традиційних християнських конфесій, а чи ж певна думка про засновника конфесії.. Але для нас безперечним є те, що Лев Силенко – обдарована і помітна на теренах української духовності особа. Він постійно виявляв свою зацікавленість різними сферами знання, має в них своє особисте бачення. Проте, на нашу думку, велику шкоду його авторитету приносить прагнення до самосакралізації, самообоження, подання ним себе якимсь Богомданим Пророком, незаперечним і єдиним для України провісником істини. Саме до цього вдається і його біограф Т.Лисенко, принісши, зрештою, цим велику шкоду Л.Силенку як Вчителю. Такий процес, коли земну людину при її житті розглядають як якесь божество, вже відомий в Україні, але до цього він йшов лише в руслі християнської традиції. Згадаймо тут ієромонаха Інокентія Балтського, Івана Мальованого, Івана Мурашка, Леонтія Грицана, Митрофана Коваля та інших. Їх послідовників, які підносили своїх духовних наставників у ранг святих, відповідно називали інокентіївцями, мальованцями, мурашківцями, леонтіївцями, митрофанівцями. Нині в Україні наявна спільнота Великого Білого Братства, в якій вшановується “Бог Живий” – Марія Деві Христос (в миру – Марина Цвигун), і спільнота Останнього Завіту, для якої живим втіленням Ісуса Христа, Сином Божим є Віссаріон (в миру – Сергій Тороп). Лев Силенко порушив цю традицію. Особливість утверджуваного ним кеносистизму в тому, що він проводиться на основі реформування язичницького світоспоглядання українців, використання їх історії. “Я гість Дажбожий, посланий до мого народу Духом предків, – пише Л.Силенко про себе. – Моє життя не моє, воно є власністю народу мого, мої думки, натхнення, інтуїції синхронізовані з колом космічного буття, від якого залежить і доля Земної Планети, і вібрація мислення її неспокійних жителів”. Проте всі спроби довести якийсь особливий зв’язок засновника РУНВіри з божественними силами звучать дещо наївно і примітивно. Як на нас, то обожнювати слід не Силенка, а його вірність і духовне служіння Матері– Україні, його вчення про відданість рідному народу і шляхи національного виховання українців. Прочитавши праці Лева Силенка і ознайомившись з описанням ним своєї діяльності в різні роки життя, ми б виокремили такі три, відносно самостійні‚ хоч і нерозривно пов’язані, його характеристики – НАУКОВЕЦЬ, ВЧИТЕЛЬ, РЕЛІГІЄТВОРЕЦЬ. Силенкові як НАУКОВЦЮ належить насамперед спроба своєрідного теоретичного обґрунтування думки, що на українських теренах була започаткована історія культури і цивілізація індо– європейських народів. Як ВЧИТЕЛЬ, Силенко постає не стільки своєю різноманітною і багаторічною освітньо– просвітницькою діяльністю, скільки обстоюванням самобутності української ментальності, української моралі, викладеної ним зокрема у Семи Законах Праведного Життя, визначенням шляхів її утвердження на індивідуальному та суспільному рівнях. (Дати фото масове з Сам. Укр. №26з– 264, с.2289). Проте найбільше нас цікавитиме Лев Силенко саме як РЕЛІГІЄТВОРЕЦЬ. Він заснував нову монотеїстичну релігію, що одержала ним же дану назву Рідна Українська Національна Віра, а останнім часом названа деякими її послідовниками “Силенковою вірою в Дажбога”. Проте з самого початку своє вчення Силенко називав “Рідною Вірою” (можливо, що ця назва з’явилася у нього під впливом вчення В.Шаяна). Коли ж це поняття почало повсюдно ширитися в діаспорі, то воно приглянулося також і тамтешнім православним й греко-католицьким отцям, бо ж підкреслювало значимість для українства обстоюваних ними конфесій. Вони почали користуватися ним для позначення свого віровчення. Відзначаючи той факт, що ці християнські Церкви мають для українців не рідне, а іноземне походження, і що називати чуже рідним – аморально (до того ж, воно і не є національним), Силенко став позначати своє вчення абревіатурою РУНВіра. Так з’явилася та назва Дажбожої віри – Рідної Української Національної Віри, яка нині стала загальнозначимою для неї. Відповідаючи на питання, для чого українцям потрібна віра в Дажбога, Силенко зауважив, що в українців дуже низький інстинкт спільнотної зрідненості й самозбереження. Тому, “щоб українці вижили як національна спільнота, їм потрібно відбудувати силу інстинкту національного самозбереження”. В цьому, на думку Л.Силенка, їх може порятувати й оздоровити тільки віра в Дажбога. 3. “МАГА ВІРА” – СВЯЩЕННА КНИГА РУНВІРІВ (Дати фото з Сам. Укр. №299_300), с. 3639). Багато сил і часу віддав Лев Силенко написанню своєї основної праці – “Мага Віра” (“Могутня Віра”). Він виїздив для збирання джерельних матеріалів до книги в Індію, Ірак, Іран, Англію, інші країни. Назву книги – “Мага Віра” – рунвірівці ідентифікують з одним із імен засновника джайнізму Вардхмана–махавіра – “великий герой”. В своїх спогадах Силенко завжди прагне дещо сакралізувати процес написання цього твору, подати його як здійснюване ним “священне діяння”. Окремі розділи “Мага Віра” почали друкуватися ще в квітні 1971 р. в часописі “Самобутня Україна”. Тиражем в 3 тис. примірників книга вперше вийшла у Торонто у 1979 р. 1428 сторінок тексту “Мага Віри” розбиті на 52 розділи – 52 дні пізнання, які водночас поділені на дрібніші частинки. Цим твір Силенка нагадує дещо структуру “Біблії”. Тому не дивно‚ що силенківці інколи називають “Мага Віру” своєю Біблією. В книзі дається описання подій історії України-Руси, від Олега Віщого починаючи й 1775 роком кінчаючи. Події подаються в хронологічній послідовності (рік за роком, по місяцям і дням). В “Мага Вірі” подаються основи силенкового віровчення. Її зміст і структура зумовлені підзаголовком “Співвідношення віри, науки, філософії і релігії”. Автор книги прагне подати історію України, основних сфер культури її народу в контексті всесвітнього історичного процесу, становлення людської цивілізації взагалі. Корені свого вчення Лев Силенко знаходить ще в добі Трипілля, де були започатковані, як він наголошує, “перші вогнища європейської цивілізації”. “Мага Вірі” стверджує, що “на берегах Священного Дніпра оформився тип Білої Людини, її образ, її мова. Тут самоутвердилася хліборобська Трипільська культура”. Саме тут і з’явилися перші розуміння Бога. Значимість самобутньо сформованої десь 11 тисяч років тому оригінальної мізанської культури Силенко засвідчує введенням українського літочислення. Нині за рунвірівським календарем 11002 рік. На зламі десятитисячоліття українство спіткала історична трагедія, яка призвела до негативного балансу у його відносинах з іншими, зокрема сусідніми, націями, до порушення природного розвитку суспільства наших предків. Обстоюючи ідею походження білої раси індоєвропейців з кореня, який складало населення Оріяни-Праукраїни, і виводячи першооснови релігійних понять і всі монотеїстичні релігії з вірувань древніх предків українців-оріян і створеної ними філософії “Вед”, Силенко водночас наголошує на тому, що основною причиною історичної трагедії українства, яка призвела до негативного балансу у його відносинах з іншими, зокрема сусідніми етносами, до порушення природного розвитку суспільства наших предків було прийняття народом України– Руси насильницьким шляхом нав’язаного йому князем Володимиром візантійського християнства. Останнє підірвало духовні сили українців, знищило високу, світової ваги їхню давню культуру, завдало нищівного удару по українській державності. Всі незгоди на історичному шляху українського народу Лев Силенко вбачає в тому, що він втратив свою рідну віру, підпорядкувався чужим релігійним авторитетам. Християнство не об’єднало українців на боротьбу з монголо-татарською навалою, не стало духовним стрижнем протистояння нашого етносу агресивним і ворожим експансіям сусідніх держав, зокрема Московії і Польщі. В наш час, знаходячись в полоні християнства, “українці, як раби-християни, витрачають багато часу, грошей, душевної енергії на суперечки: які догми кращі – грецькі чи римські ? за чиїм возом краще бігти – грецьким чи римським? І ці суперечки їх стомлюють, роз’єднують, роблять людьми другорядними, обтяженими почуттями меншовартості” (Навчання. Пісня. Молитва.– Оріяна, 1987.– С.52). На думку Л.Силенка, цей несприятливий для нашого народу розвиток історичного процесу може зупинити лише Українська Духовна Революція, яка призведе до утвердження в Україні Рідної Віри. “Українська Духовна Революція, – пише він в “Мага Вірі”, – ознаменовує відхід Українського народу від жертовників чужовір’я (від юдейської секти, тобто від християнізму греко-римської інтерпретації, від комунізму московської імперської інтерпретації). Українська Духовна Революція йде, як сонячне світання, під прапором Рідної Української Національної Віри” (Мага Віра. – С. 925). Для її здійснення українці не повинні орієнтуватися на Європу чи Індію, а лише самі на себе‚ бо ж там, де є Україна, саме й знаходиться центр Планети. “Нам, українцям, вистачає свого розуму і своєї душі, щоб ми були творцями своїх духовних цінностей, самобутніх і світлих як Сонце”. Нам не потрібні ні чужі релігії, ні чужі боги. Крім Дажбога, немає для українців іншого Бога. Навіть Біблія закликала віруючих юдеїв не приймати чужих богів, а виявляти вірність лише своєму. А для євреїв ним є Яхве. Згідно Біблії, лише євреї несуть заслужені покарання від їхнього Бога за будь-які спроби зрадити його, прилучитися до чужих богів. Лев Силенко не сприймає аргумент історичної давності християнства для того, щоб визнати його рідною вірою, говорити про нього як про “нечужу віру” . “Скільки б Ви не називали чужу матір рідною, вона від того рідною не стане”, – зауважує він. Аргументуючи цю думку Вчителя, газета “Слово Оріїв” пише: “Що є рідного і близького українцям в християнстві? Як і сто чи двісті й більше років тому, так і тепер кожного українця чи українку, що відходять у світ Вічності, попи в церквах чомусь відправляють на “лоно Аврамове”. Попи без винятку славлять в церквах Йордан, а не Дніпро, Єрусалим, а не Київ, славлять Сару, Аврама, Якова, Марію і багатьох– багатьох простих для нас, українців, юдейських “героїв”, роблять з них святих і речуть, що тільки від жидів прийде спасіння” (Слово Оріїв. – 2002. – Січень). Дивно, як може все це сприйняти українець за своє рідне!? Силенко вважає, що Першопроходцями Української Духовної Революції можуть бути лише члени заснованого ним Об’єднання Синів і Дочок України – українці за походженням і вірою. Таких українців, згідно його переконання, не було від часів Святослава. Нині вони є. Це – сповідники РУНВіри. Вони вірують в Єдиносущого, Всемогутнього, Всеправедного і Милосердного Господа Дажбога. |
|
За сприянням МіНіСТЕРСТВА ЕКОЛОГії і ПРИРОДНИХ РЕСУРСіВ УКРАїНИ запрошує... Корпус Миру – це неполітична і нерелігійна організація уряду США, яка була заснована Президентом Джоном Кеннеді у березні 1961 року... |
За сприянням МіНіСТЕРСТВА ОСВіТИ і НАУКИ УКРАїНИ запрошує Вас взяти... Корпус Миру – це неполітична і нерелігійна організація уряду США, яка була заснована Президентом Джоном Кеннеді у березні 1961 року... |
|
За сприянням ДЕПАРТАМЕНТА З ЄВРОПЕЙСЬКОї іНТЕГРАЦії ТА РОЗВИТКУ МІНІСТЕРСТВА... Корпус Миру – це неполітична і нерелігійна організація уряду США, яка була заснована Президентом Джоном Кеннеді у березні 1961 року... |
Технології контролю навчальної діяльності учнів на уроках інформатики Серед сучасних технологій контролю навчальної діяльності учнів можна виділити декілька найбільш поширених |
|
Контрольна робота №2 11 клас (профільний) 2012-2013 Боротьба двох течій християнства – православ’я й католицизму – стимулює розвиток в Україні |
Координаційна рада з питань захисту української мови при Київській... України та її державності. Ви як лідери об’єднаної опозиції не вжили дієвих заходів проти прийняття цього ганебного і вкрай провокативного... |
|
1. Поява людини й первісних форм життя в Українї. Трипільська культура Витоки українського народу сягають первісного суспільства. На нинішній українській землі люди з’явилися близько 300 тис років тому.... |
Груп бренд менеджер, в компанії працювала з листопада 2012 р., звільнено... Посада: груп бренд менеджер, в компанії працювала з листопада 2012 р., звільнено за неформальною причиною презентацію для відділу... |
|
Про виконання програми «Центральний регіон 2015» за 2011 рік та перспективи... Не було і не має жодного проекту, жодної пропозиції, ініціативи, яка б не була вивчена, розглянута, і не була прийнята, але це повинна... |
ТРУДОВИЙ ДОГОВІР ПРО РОБОТУ ЗА СУМІСНИЦТВОМ А Роботодавець зобов'язується виплачувати Працівникові встановлену цим Договором заробітну плату, забезпечувати умови праці, необхідні... |