Частина ІІ. Доісторія Розділ І. Антропогенез
|
|
Скачати 170.11 Kb.
|
Частина ІІ. ДоісторіяРозділ І. Антропогенез 1.1. Наукові даніПочаток досліджень походження людини губиться в сивій давнині і дійшов до нас у міфах і легендах. Так, жителі Межиріччя вважали, що бог створив людину з глини. Біблія оповідає про таке ж створення із землі Адама, а з його ребра – Єви. За дослідженнями знаменитого англійського етнографа Джеймса Фрезера («Фольклор в Ветхом завете») подібні міфи творіння людей богами є у народів всієї Землі.  Зміна у поглядах науковців відбулась з появою теорії Ч.Дарвіна про походження видів земного життя. Чарльз Дарвін в 1831 році відправився після завершення навчання в кругосвітну подорож на кораблі "Beagle" ("Бігль")1, яка тривала аж до 2 жовтня 1836 року. Матеріали зібрані в експедиції стали основою для багатьох робіт Ч.Дарвіна і особливе місце має праця видана в 1859 році "Походження видів шляхом природного відбору, або збереження кращих порід в боротьбі за життя". Ця робота узагальнила роботи багатьох авторів до середини ХІХ ст. і становила завершену картину появи життя на Землі та його поширення в ході еволюції. Основною ідеєю роботи Чарльза Дарвіна є, що в ході еволюції життя від мавпи завдяки природному відбору відділилась група людей, які є найвищим творінням. Теорія Чарльза Дарвіна дозволила по новому поглянути на знахідки залишків первісних людей і вишикувати їх в певній схемі, яка і до сьогодні поновлюється, доповнюється та змінюється згідно найсучасніших знахідок та новітніх наукових знань антропології та суміжних дисциплін.
0. ПРОКОНСУЛ АФРИКАНСЬКИЙ.Перша знахідка, частка щелепи проконсула, була зроблена в Кенії в 1909 р. Найменування було дане в 1933 р. Артуром Хопвудом і означає "до Консула". Проконсул з Кенії - якнайдавніша форма людиноподібних мавп - отримав свою назву від імені шимпанзе по кличці Консул, який жив в Лондонському зоопарку. Цілий череп знайдено англічанкою Мері Лікі в 1948 г. на острові Рузинга в озері Вікторія в Африці. Вік знахідки бл. 20 млн. років. Проконсул рухався на чотирьох кінцівках. Кисті його рук по пропорціям були вже людського типу. Мозок був ще досить примітивним, але достатньо великий відносно розмірів тіла. Зуби схожі швидше на мавпячі, ніж на людські, але були менш спеціалізовані.  Аналіз скелета показав, що проконсули не спиралися при ходьбі на зігнуті пальці передніх кінцівок. Всі вони були досить крупних розмірів. На відміну від сучасних шимпанзе проконсули були більш генералізованною (неспеціалізованою) формою, разом з деревинною вони використовували і наземну локомоцію, але більш були адаптовані до деревної локомоції. Ряд ознак скелета проконсула є загальним і для шимпанзе, і для горили, і для людини. Таких мавп називають "мозаїчними" із-за строкатості набору ознак, наприклад кисть схожа з нижчою мавпою, а стопа - з вищою . І. РАМАПІТЕК (можливо сивопітек)Перша знахідка залишків рамапітека (верхня щелепа) здійснена Робертом Льюїсом в Індії в 1934 році. Вік цієї щелепи в районі 12 млн. років. Інші знахідки зроблені в Східній Африці, Пакистані, Туреччині, Греції, Індії. Найдавніші кістки мають 14 млн. років (Африка). Саме з Африки рамапітек і попадає в Європу ті Індію. Він мешкав на межі тропічного лісу з численними болотами, лісовими струмками, заливними лугами і саваною. Це були невеликі істоти, що пересувалися на чотирьох кінцівках, хоча у разі потреби могли випрямлятися і пересуватися тільки на задніх кінцівках. У випрямленому стані їх ріст доходив до 120 см, вага дорослих особин не перевищувала 22 кг Збір дрібного насіння трав вимагав більшої точності рухів пальців передніх кінцівок, і у рамапітеків вони виглядали як примітивні руки, що і визначило подальший розвиток і вдосконалення цього такого типового для людини органу. Об'єм мозку рамапітека досягав 380 см3  (знахідка 1982 року) ПРИМІТКА.Нові дані відносять знахідки до сивопітеків і робиться висновок, що виділення в окремий рід рамапітеків є помилкою. ІІ. ДРІОПІТЕК Нижня щелепа із зубами і плечова кість дріопітека (Dryopithecus fontani) були знайдені у Франції в 1856 ученим Ларте. Жив за часів міоцену, приблизно 12 - 9 мільйонів років назад. У довжину він був 60 см, і, можливо, мав довші передні кінцівки, за допомогою яких пересувався з гілки на гілку, як сучасні орангутани і гібони. Дріопітек мешкав на деревах і харчувався, ймовірно, ягодами і фруктами, оскільки знайдені корінні зуби покриті дуже тонким шаром емалі. Можливо споріднений дріопітекам Анойяпітек (Anoiapithecus brevirostris) з Каталонії, схожий і з Афропітеком, і з сучасними людиноподібними. Деякі особливості скелета особин видів Dryopithecus brancoi (Рудапітек) і Dryopithecus laietanus (Іспанопітек), свідчать про можливе прямоходіння цих дріопітеків. Перші ознаки біпедалізма, були відмічені ще у Моротопітека і, очевидно, з тих пір, предки людини не були чотириногими. ПРИМІТКАПонад 20 млн. років назад, в третинному періоді, сталося похолодання. Це привело до утворення крижаного куполу в Антарктиці, пониженню рівня океану (на 100 м і більше) і до сильного висушення земель в нижчих широтах, включаючи тропіко-екваторіальний простір. В результаті площі, зайняті джунглями, скорочувалися і відступали до екватора. Частка тих, що жили тоді дріопітеков (деревних мавп) переселилася в ці ліси. Вони майже без змін дожили до нашого часу і назавжди залишилися в царстві тварин (горили, шимпанзе, орангутани). ІІІ. АВСТРАЛОПІТЕК Австралопітек - (від латин. australis - південний і др.-греч. пітекос. - мавпа) - група викопних вищих приматів, кістки яких вперше були виявлені в пустелі Калахарі (Південна Африка) в 1924 році, а потім в Східній і Центральній Африці. Близькі до австралопітекам примати були поширені в Передній, Південній і Південно-східній Азії. Австралопітеки жили в Пліоцені (4 млн років назад) і були двоногими наземними приматами. З людиною австралопітеків зближує слабий розвиток щелеп, відсутність крупних виступаючих іклів, хапальна кисть з розвиненим великим пальцем, опорна стопа і будова тазу, пристосована для прямоходіння. Головний мозок відносно великий (500-600 см?), але по будові мало чим відрізняється від мозку сучасних людиноподібних мавп. За об'ємом він складав не більше 35 % від середніх розмірів мозку сучасної людини. Розміри тіла також були невеликі, не більше 120-140 см у висоту, статура струнка. Передбачається, що самці були істотно більші за самок, чим у сучасних гомінід. Наприклад, у сучасних людей чоловіка в середньому лише на 15 % більше за жінок, тоді як у австралопітеков вони могли бути на 50 % вище і важче. Хоча не можна до кінця виключити, що робустерні форми австралопітеків є самцями, а грацильні - самками, альтернативним поясненням може бути віднесення форм різних розмірів до різних видів або підвидів! Австралопітеки були всеїдні; імовірно для нападу і для захисту вживали кістки тварин, палиці, камені, можливо, що найбільш розвинені види уміли їх небагато обробляти. З погляду таксономії, австралопітеков відносять до сімейства гомінід (що включає також різні види людей і сучасних крупних людиноподібних мавп). Питання про те, чи були які-небудь австралопітеки предками людей, або вони є «сестринською» по відношенню до людей групою, не з'ясований до кінця. Відомі формиАвстралопітек афарський (афаренсис) (Australopithecus afarensis); (знаменита Люсі) Австралопітек африканський (Australopithecus africanus); Австралопітек седіба (Australopithecus sediba).Два неповні скелети цього вигляду були знайдені при розкопках в печері Малапа (Malapa) на території об'єкту Усесвітньої спадщини ЮНЕСЬКО, відомої як «Колиска людства», в Південній Африці. Один скелет - підлітка чоловічої статі (голотіп), інший - дорослій особині жіночої статі.[2] На сьогоднішній день знайдено більше 130 фрагментів цих скелетів. Раніше до роду Australopithecus зараховували ще трьох представників, проте в даний час їх прийнято виділяти в особливий рід парантропов (Paranthropus). Робустус (Australopithecus robustus, тепер Paranthropus robustus);Зінджантроп (Zinjanthropus boisei, тепер Paranthropus boisei); Парантроп Бойса (Paranthropus boisei Mary Leakey, 1959), раніше також зінджантроп (Zinjanthropus boisei), - наймасивніший вид парантропів, виявлений в 1959 р. подружжям Лікі у східноафриканських ущелинах Олдувай, Кооби-фора, Локалєї і ряду інших. Вони датовані від 2,5 до 1 млн років назад. Аж до 1972 року вважався за "безперечний австралопітек". Вид описаний Мері Ліки в 1959 р. по черепу, виявленому в шарах олдувайської культури. Найбільш масивний зі всіх австралопітеков: характерні величезні моляри, важкі щелепи, які, проте, не виступають вперед, великі кісткові гребені, що служили для прикріплення жувальних м'язів. Загальна масивність складання була, мабуть, також дуже великий - при зростанні 1,2-1,6 м парантропи Бойса важили від 40 до 90 кг. Парантропи Бойса були повністю прямоходящимі. Об'єм мозку 400-500 см3. Ефіопський парантроп (Paranthropus aethiopicus).ІV. HOMO HABILIS. Високорозвинений австралопітек або перший представник роду Homo.   Виявлений археологами Лікі (Мері і Джонатаном) в 1960 році і описаний в 1964 по сенсаційній знахідці з ущелини Олдувай в Танзанії. В Олдувайській ущелині вони разом з кістками вимерлого шаблезубого тигра смілодона знайшли стопу, кістку п'яти, ключицю і уламки черепа нового гомініда. Можливо, він став жертвою грізного хижака. Череп, як встановили потім, належав дитині 11-12 років. Судячи по будові стопи новий гомінід був прямоходящим. Нового гомініда спочатку назвали Презінджантроп (Prezinjanthropus), а потім в 1964 р. за пропозицією Луіса Лікі перейменували в Homo habilis (Людина уміла). Пізніше аналогічні знахідки були зроблені в Кооби-фора, Сварткрансе і інших місцях Східної і Південної Африки. V. HOMO ERECTUS.  Інша назва – архантропи (найдавніші люди). Перша знахідка антропологічних залишків зроблена Еженом Дюбуа на острові Ява ще у 1891-92 роках. Знахідка складалася з черепної кришки, трьох зубів та стегенної кістки. У 1920-х-30-х роках поблизу Пекіна дослідники відкопали чимало черепів та зуби, але жодної кінцівки. Практично всі черепи було зібрано з фрагментів, і лише 5 з них виявилися достатньо повними для визначення об’єму мозку. Після розкопок та опису, оригінали скам’янілостей загадково зникли в період між 1941 та 1945 роками. Загалом знайдено рештки понад 200 особин гомо еректуса у 80 місцях світу, і більша частина — з кам’яними інструментами. Від шиї і нижче, гомо еректус практично не відрізняється від сучасної людини. Вище шиї є відмінності, серед яких товстий череп та маленький мозок. Об’єм мозку гомо еректуса 775-1200 см3. Архантропи у своїй діяльності широко використовували такі знаряддя, як рубила,скребла, наконечники. Вони з успіхом полювали на великих ссавців і птахів. Жили, в основному, в печерах, здатні були будувати примітивні укриття з великого каменю. На місці постійних стоянок, зазвичай, розводили вогонь. ПідвидиПітекантроп Термін пітекантроп запропонований Геккелем в 1866 році, як позначення гіпотетичної проміжної ланки між мавпою і людиною. У 1890 році голландська лікарка Ежен Дюбуа відправилася на острів Ява у пошуках предка сучасної людини. Через місяць розкопок на березі ріки Соло біля села Трініль був виявлений мавпячий корінний зуб, що окам'янів, а ще через місяць, в жовтні 1891 - черепна кришка, після чого Дюбуа робить вивід, що ці частки належать крупній людиноподібній мавпі. Ще через рік в 14-ти метрах від місця знахідки була знайдена людська стегнова кість, яка була також віднесена до останків невідомого людиноподібного. За формою стегнової кісті був зроблений висновок про прямоходіння, а сам новий вигляд названий Pithecantropus erectus (мавполюдина прямоходящий). Пізніше в трьох метрах від черепної кришки був знайдений ще один корінний зуб. Ці кістки Ежен привіз в Европу для вивчення, забув коробку з ними в кафе, але потім повернувшись в це кафе виявив її на тому ж місці де і забув. Гейдельбергський людина  Синантроп  Синантроп (лат. Sinanthropus pekinensis - «пекінська людина», в сучасній класифікації - Homo erectus pekinensis) - форма (вигляд або підвид) роду Homo, близька до пітекантропа, проте пізніша і розвиненіша. Був виявлений в Китаї, звідси і назва. Жив близько 600-400 тис. років назад, в період зледеніння. Об'єм його мозку досягав 850-1220 см3; ліва частка мозку, де розташовані рухові центри правої сторони тіла, була дещо більше, в порівнянні з правою часткою. Отже, права рука у синантропа була розвиненіша, ніж ліва. Ріст - 1,55-1,6 метра. Окрім рослинної їжі, вживав м'ясо тварин. Можливо він здобував і умів підтримувати вогонь, одягався, мабуть, в шкури. Були виявлені: товстий, близько 6-7 м шар золи, трубчасті кістки і черепи крупних тварин, знаряддя з каменів, кісток, рогів. Перший череп синантропа був виявлений в гротах Чжоукоудяня поблизу Пекіна в 1923 році. Атлантроп Відомий по знахідках експедиції під керівництвом К. Арамбурга і Р. Гоффстегтера, зробленими в 1954-1955 рр. поблизу Терніфіна в районі Орана (Алжір), - трьом нижнім щелепам і тім'яній кісці. ПРИМІТКАПерехід до прямоходіння вважається недоліком. Наприклад, на відміну від чотириногих пологи для жінок - мука. Міцні крижово-сідничі зв'язки фіксують таз, що необхідно для прямоходіння, та зате позбавляють крижі рухливості, утрудняючи пологи. Тривале стояння, носіння тягарів дуже стомлює людину, приводячи деколи до плоскостопості і розширення вен на ногах. У всіх чотириногих внутрішні органи тиснуть тільки на стінку живота, у нас - один на одного і на таз. Наслідком цього можуть бути грижі і апендицити, випадання і опускання матки і так далі. Коротше, до прямоходіння ми явно погано пристосувалися. VІ. НЕАНДЕРТАЛЬЦІ. Інша назва – палеоантропи (давні люди). Вважалося, що череп неандертальця був вперше знайдений в 1856 році в ущелині Неандерталь біля Дюсельдорфа і Еркрата (Західна Німеччина). Ущелина отримала назву на честь Іоахима Неандера, німецького теолога і композитора. Опісля через два роки (у 1858) Штаффгаузен ввів в науковий ужиток термін «неандерталець». Пізніше науково було доведено, що перший череп був знайдений в Гібралтарі ще в 1848 році, але був визнаний неандерталським тільки в 1864 році. Для неандертальців характерні низьке скошене чоло, низька потилиця, суцільний надбрівний валик, велике обличчя з широко розставленими очима, недорозвинутий підборідний виступ, великі зуби. Зріст їх досягав 160 см, м'язева система була дуже сильно розвинена. Велика голова втягнута в плечі. Класичні неандертальці жили 50-60 тис. років тому.   На сьогоднішній день відомо, що від 700 до 300 тис. років тому жили ранні західноєвропейські неандертальці, які мали більш прогресивні порівняно з класичними неандертальцями морфологічні ознаки: менше виступало наперед обличчя, відносно високе зведення черепа, менш покате чоло й ін. Мабуть, від них походять прогресивні неандертальці, вік яких близько 50 тис. років. Кам'яні знаряддя неандертальців були більш різноманітні і досконалі. Серед них зустрічалися наконечники, скребла та рубила. За допомогою таких знарядь древня людина забезпечувала себе всім необхідним. Неандертальці вміли не тільки підтримувати, але й добувати вогонь. Поселялися вони на узбережжях річок, жили під природними навісами або в печерах. У них формується мова. Є припущення, що вони зробили перші кроки в галузі мистецтва і символічних позначень. Неандертальці населяли:Европу: Неандерталь в Германії, Ла-Шапель-о-сен у Франції, Киік-коба в Криму, Пелопоннес в Греції Кавказ: Мезмайськую печеру в Краснодарському краю Середню Азію: (Тешик-Таш) і Алтай: (печера Окладникова) Близький Схід: Кармель в Ізраїлі, Шанідар в іракському Курдистані. ПРИМІТКА:1. Англійський антрополог А. Ківз подає наступні дані порівняння людини з людиноподібними мавпами (за морфологічними ознаками, тобто зовнішності):
2. Американські вчені Мартін і Хойєр виділили у шимпанзе і людини 91% одинакових генів. VІІ. HOMO SAPIENS або ЛЮДИНА СУЧАСНА або КРОМАНЬЙОНЦІЩе інша назва – неоантроп (нова людина) Кроманьйонці (фр. Homme de Cro-magnon) - ранні представники сучасної людини в Европе і частково за її межами, що жили 40-10 тисяч років назад (період верхнього палеоліту). Об'єм головного мозку рівний 1200-1500 см3. Ріст близько 180. Назва походить від грота Кро-маньон у Франції, де в 1868 році було виявлено декілька скелетів людей разом із знаряддями пізнього палеоліту. Найважливіші викопні знахідки: у Африці - Кейп-флетс, Фіш Хук, Назлет Хатер; у Европе - Комб Капелль, Младеч, Кро-маньон, в Росії - Сунгирь, на Україні - Межиріч. Жили общинами по 15-30 чоловік і вперше в історії створили поселення. Житлом були печери, шатри з шкур, в Східній Европе зустрічаються землянки. Діапазон мозкового об’єму сучасної здорової людини дуже широкий 800-2200 см3 (кореляції між розумовими здібностями та об’ємом мозку немає): Суцільний надбрівний валик відсутній. Є підборідний виступ, що свідчить про розвиток мови. Жили в печерах, володіли наскельним живописом, носили одяг. РАСИ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ.Раси — історично сформовані групи людей, що характеризуються спільністю спадкових і фізіологічних особливостей. На даний час існує один вид людини. Раси людини — систематичний підрозділ всередині виду Homo sapiens. Кожна раса характеризується сукупністю спадково зумовлених ознак (кольором шкіри, очей, волосся, особливістю м'яких частин обличчя, черепа, зростом та ін.). Сучасне людство поділяють на три або п'ять великих рас. У першому випадку це екваторіальна (негро-австралоїдна), євразійська (європеоїдна), азіатсько-американська (монголоїдна) раса, у другому — негроїдна, австралоїдна, європеоїдна, монголоїдна, американська. Всередині кожної раси є малі раси, або підраси. Безумовно, всі основні «людські» ознаки були набуті предками людини до моменту розходження виду на окремі раси, тому відмінності між расами стосуються лише другорядних ознак, пов'язаних, зазвичай, із частковими пристосуваннями до конкретних умов існування. Найбільш важливим доказом єдності є здатність утворювати плідні шлюби між представниками різних рас. Характеристика трьох основних рас. Негроїдна (негро-австралоїдна) раса. Характеризується темним кольором шкіри і очей, хвилястим або кучерявим волоссям, широким носом, який мало виступає, поперечним розташуванням ніздрів, повними губами і певними відмінними ознаками черепа. Борода та вуса виростають ледь помітко. Усі перераховані ознаки носять адаптивний характер. Наприклад, темна шкіра менше ушкоджується променями сонця, перешкоджає проникненню ультрафіолетових променів у шкіру, оберігає її від опіків. Кучеряве волосся створює щільну повстяну шапку, що надійно захищає голову від спекотних променів сонця. Монголоїдна (азіатсько-американська) раса. Характеризується смаглявою або світлою шкірою, прямим, частіше твердим волоссям, середньою шириною губів і носа, сплющеністю обличчя, сильно виступаючими вилицями, порівняно великим розміром обличчя, помітним розвитком «третьої повіки». Найбільш важливими адаптивними ознаками монголоїдної раси є відкладення жирової клітковини на обличчі у дітей, вузькі щілини очей, складка повіки. Усі ці ознаки в минулому мали пристосувальне значення від обмороження, вітру, пилу і сонячного світла, яке відбивалось від снігу. Європеоїдна (євразійська) раса. Характеризується світлою або смаглявою шкірою, прямим або хвилястим м'яким волоссям, добре розвиненим волосяним покривом на обличчі в чоловіків (борода і вуса), вузьким виступаючим носом, тонкими губами, а також певними відмінними ознаками черепа. Найбільш важливою пристосувальною ознакою цієї раси є великий розмір носової порожнини, що пов'язано з необхідністю створення своєрідної «камери, яка нагріває» холодне повітря. ПОДІБНІСТЬ ЛЮДИНИ І ТВАРИНИПодібність людини і тварин підтверджується існуванням у неї рудиментів і появою атавізмів. Наведемо декілька прикладів рудиментних органів людини (всього близько 90 рудиментів): Апендикс — рудимент сліпої кишки, розвинутої у травоїдних. Рудимент третьої повіки у внутрішньому куті ока, добре розвинутий у птахів, рептилій. Наявність рудиментарних вушних м'язів, що відіграють важливу роль в інших ссавців, коли вони прислухаються. Куприк — рудимент, представлений зрослими між собою хребцями. Рудиментний м'яз в основі волосяної сумки (служить для підняття волосся у ссавців). Зуби мудрості, часто недорозвинуті або відсутні. До атавізмів відносять появу хвоста, додаткових сосків, утворення суцільного волосяного покриву. Людину за певними ознаками відносять до ряду Приматів, вона має ознаки відмінностей та подібностей з людиноподібними мавпами. Схожі наступні ознаки: кінцівки хватального типу, одна пара сосків, наявність нігтів на пальцях, добре розвинуті ключиці, народження, як правило, одного дитинчати, заміна молочних зубів на постійні, 4 групи крові, будова шкіри, хромосомний набір (у людини 46, у людиноподібних мавп 48). Відмінними ознаками, що відрізняють людину, є прямоходіння, вигини х ребта, плоска грудна клітка, широкий таз, добре розвинений великий палець руки, що протиставляється, відсутність у черепі суцільних надбрівних дуг, слабкі щелепи, маленькі ікла, підборідний виступ на нижній щелепі, добре розвинута мозкова частина черепа (у мавп розвинена лицьова), об'єм мозку 1600 см3 (в горили — 750 см3 ). Літератураhttp://bio.1september.ru http://ostriv.in.ua http://uk.wikipedia.org/ 1 Порода собак малого та середнього розміру |
Схожі:
|
Дніпропетровському міському голові Івану Івановичу Куліченко Зазначена частина може включатися до складу генерального плану населеного пункту як окремий розділ |
ДО НАРАДИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ЦЕНТРАЛЬНОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ Але як Ви знаєте, є надводна й підводна частина айсберга. Отож якщо над водою перебуває невелика частина того, що зроблено з 100%... |
|
І. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Курс “Організація баз даних та знань” – це складова частина державного стандарту освіти на рівні бакалавра |
ПЛАН ВСТУП РОЗДІЛ І. Сутність і основні поняття валютного законодавства... Валютне законодавство України базується на принципах, які є вихідними нормативно-керівними положеннями основи механізму державного... |
|
«Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для... В. К. Поповим)), розділ VI (§ 8), розділ XI канд юрид наук, доцент — розділ II (§ 1, 2) канд юрид наук, доцент — розділ XVI канд... |
Доктора юридичних наук, професора, завідуючої кафедри Колектив авторів: Саніахметова Н. О. — д ю н., професор (розділ 1, питання 1-3, 5, 8-Ю, 14,17-21, 23, 27, 29, 32-37, 41-69,113-132,... |
|
ПРИВАТНЕ ПРАВО Білоусов Є. М. – канд юрид наук., доц. – розділ ІІ; §3 розділу ІV, розділ V, VI, §§1-3, 5-8 глави VIІ (у співавторстві з Жуковим... |
Тестова частина Оцінювання: за кожну правильну відповідь нараховується 1 бал; отримана сума множиться на коефіцієнт 1/3 і маємо певний бал (максимум... |
|
План-конспект лекцій (Частина 1) Операційна система ОС — головна частина системного програмного забезпечення. Операційна система управляється командами |
РІЧНИЙ ПЛАН роботи Карабинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів... РОЗДІЛ Організаційно-педагогічне забезпечення загальної середньої освіти (ст. 7-10) |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua