|
|
Скачати 133.15 Kb.
|
|
Тема. Поняття про бібліографію. Історія бібліографії. Бібліографія в Україні. Бібліографічний опис книги (слайд 1) Мета: ознайомити учнів з поняттям про бібліографію, її призначенням, історією виникнення бібліографії в Україні; навчити аналізувати принципи і методи бібліографування друкованих творів та виконувати бібліографічний опис книг; покращити вміння ефективно працювати з літературою. (слайд 2) Обладнання: комп’ютер, мультимедійний проектор, презентації до уроку, каталожні картки, книги. Тип заняття: вивчення нового матеріалу. Перебіг заняття І. Організаційний момент ІІ. Мотивація навчальної діяльності дев’ятикласників (повідомлення мети майбутньої роботи, усвідомлення її учнями) ІІІ. Оголошення епіграфа уроку (слайд 3 ) Бібліографія – це абетка різних наук. Без неї неможлива будь-яка наукова робота. Межов В.І. ІV. Розвиток пошукової пізнавальної діяльності учнів. Очікувані учнями результати Презентація випереджувальних завдань
V. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу 1. Пояснення бібліотекаря Люди не мислять (слайд 4) свого життя без книг, адже книги – це знання, дружня бесіда, відпочинок. Чим дорослішими ви стаєте, тим ширше і серйозніше коло питань, які у вас виникають. Де знайти відповідь на всі ці запитання? Звичайно – в книгах. Як же відшукати найкращі й найкорисніші для вас? Адже тепер на нашій планеті нараховується понад100 млн. творів друку. Книг стільки, що, читаючи навіть все життя, не перечитаєш. Проте засмучуватися не варто, адже читати абсолютно усі книги необов’язково і неможливо, головне зуміти вибрати те, що найбільш потрібне. А допоможе у цьому бібліографія. За допомогою бібліографії завжди можна знайти потрібну книгу. Невипадково ще в стародавні часи бібліографію називали «золотим ключем до скарбниці знань». Можна припустити, (слайд 5) що початковою формою існування БІ були бібліотечні каталоги, які повинні були з'явитися в бібліотеках при нагромадженні книг. Історики вважають, що перші в світі бібліотеки з'явилися у Шумері в III тис. до н.е. У них зберігалися книги, зроблені з глиняних плиток. Найдавніша бібліографічна праця, що збереглася до наших часів — датований 2000 р. до н.е. перелік книг, зроблений на глиняних плитках і знайдений під час розкопок у Ніппурі — столиці Шумеру. Вочевидь, це був один з перших бібліотечних каталогів. Пізніше каталоги складалися в усіх найбільших бібліотеках давнини. Відомо, що був складений каталог бібліотеки ассірійського царя (слайд6) Ашшурбаніпала в Ніневії (VI ст. до н.е.). У Стародавньому Єгипті була бібліотека в місті Едфу, яка отримала назву "Будинок папіруса". На одній з кам’яних стін цього Будинку було висічено перелік книг (папірусних сувоїв), які зберігалися в бібліотеці. Таким чином, у XVIІ ст. слово(слайд 7 ) "бібліографія" набуває кількох значень:
Витоки української бібліографії, яка вже сформувалася як наука, сягають 50-х р.р. ХІХ ст. адже саме в цей час з’являються персональні покажчики творів українських письменників. Бібліографія стає складовою літературознавчої науки. Перші зразки бібліографічних оглядів спостерігаємо у М. Костомарова, М. Максимовича, І. Франка. На початок XIX ст. припадає перша спроба створити лекційний курс з бібліографії в Україні. 1809 року викладання бібліографії почалося у Волинському ліцеї у м. Кременці, що належало до Волинської губернії. Викладач Павло Осипович Ярковський (1781 — 1845 рр.) був одночасно і бібліотекарем ліцею. Відомості, що збереглися, свідчать про те, що в його курсі бібліографія спочатку (1809 р.) трактувалася як книгознавство в цілому, а пізніше (1814—1825 рр.) — як частина бібліології. У курсі бібліографії П.О. Ярковський знайомив учнів з організацією книжкового фонду бібліотеки, з роботою бібліотекаря, спрямованою на створення каталогів, розміщення та інвентарний облік книг, з обов’язками бібліотечних службовців. На поч. ХХ ст. починається період радянського бібліографознавства. Саме в цей час бібліографія утверджується остаточно як наука, створюються державні організації, інститути й установи, що працюють у цьому напрямку. Дещо окремо від «радянської» бібліографії розвивається українська (слайд 9 ). У 20-30-ті рр. плідно працювали такі відомі бібліографи: М. Баб’як, М. Вальо, Ю. Меженко . Зі здобуттям Україною незалежності починається ще один етап розвитку бібліографії. Формуються нові стандарти, створюються нові інститути в цій галузі. Нині бібліографічну діяльність проводить (слайд 10) Книжкова палата України, яка в 2001 році видала двотомник «Універсальна десяткова класифікація (УДК)». Головними функціями Книжкової палати є державна реєстрація та централізована каталогізація усіх без винятку видів видань України; комплектування і зберігання повного і недоторканого фонду Державного архіву друку — головного сховища всіх видів видань України. Ви вже не раз зустрічалися з бібліографією, хоча, можливо, і не підозрювали цього. Згадайте (слайд11) рекомендаційні списки ”Що читати влітку”, або з позакласного читання, картотеки в бібліотеці, перелік книг, які порадив прочитати вчитель. Майже кожен із вас передплачує або купує газети, журнали. На їх сторінках ви часто зустрічаєте цікаві розповіді про нові книги, поради, що читати учням того чи іншого класу. Це і є бібліографія. Інформують (слайд 12) про різноманітну літературу спеціальні бібліографічні видання: друковані каталоги, бюлетені, покажчики, пам’ятки, бесіди. Книги про книги – це бібліографічні покажчики. Покажчики за змістом бувають різні. Одні з них рекомендують літературу з різних галузей знань – це загальні бібліографічні покажчики. Більшість покажчиків тематичні, (слайд13) тобто рекомендують літературу з певної теми. Покажчик “Природа – джерело життя і краси ” (слайд14) познайомить вас із книгами про природу. Отже, бібліографія – це науковий, систематизований опис книг та інших видань із зазначенням вихідних даних (місце і рік виходу, видавництво); список літератури (книг і статей) з певної теми або галузі знань. Кожна назва книги у бібліографії має вигляд бібліографічного опису. Бібліографічний опис(слайд 15) - це записана за певними правилами сукупність бібліографічних даних, що дають можливість ідентифікувати документ. Опис є основою для створення всіх бібліотечних каталогів, бібліографічних та інформаційних видань. Без нього неможливо написати реферат, зробити огляд літератури. Опис виконують на каталожних картках. Каталожна картка(слайд 16) – спеціально розграфлена картка, пристосована для розміщення на ній каталогізаційного опису. На картках усі необхідні дані записують чітким друкованим шрифтом. Залежно від об’єкту, на який необхідно скласти бібліографічний опис, виділять (слайд 17) 3 види описів: монографічний, аналітичний, зведений. Монографічний складають на окремо виданий документ (книгу). Аналітичний складають на частину документу (статтю, главу, розділ). Зведений складають на багатотомне або продовжене видання. Для уніфікації(слайд18) складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації розроблено національний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», який набув чинності 1 липня 2007 року. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису. Всі види документів описуються із застосуванням 8 областей бібліографічного опису. До складу яких входять :
та умов доступності. Кожна з цих областей складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа, їх наводять у будь-якому описі. Необхідність застосування та набір факультативних елементів визначається бібліографувальною установою. У новому стандарті є суттєві зміни порівняно із старими правилами бібліографічного опису документів. У бібліографічному описі використовують такі умовні (слайд 19) розділові знаки:
Дані (слайд 20) для складання описів беруться безпосередньо з видання. Опис складається з обов’язкових елементів: основний заголовок, автори, повторність видання, рік видання, обсяг. На каталожній картці в лівому верхньому кутку розташовується шифр, що визначає місце книги на полиці. Чисельник дробу позначає відділ класифікації, до якого належить книга за змістом. Знаменник — авторський знак, умовна позначка першого складу прізвища автора або першого складу назви книги. Бібліографічний опис складається безпосередньо за самим документом, а саме - за титульною сторінкою*. Він складається на мові оригіналу та за сучасною орфографією. (Ти́тульний а́ркуш (від лат. titulus — напис, заголовок) — заголовний лист видання, основний титульний елемент книги, на якому даються головні відомості про неї — прізвище автора, назву, жанр, місце і час видання, видавництво, марку видавництва, марку серії, номер тому та інше). Основні вимоги до бібліографічного опису (слайд 21) 1. Після прізвища ставиться кома та пробіл, а також пробіл між складовими ініціалів : Мельник, В. М. 2.Усі елементи в опису пишуться з малої літери крім перших слів кожної області та заголовків у всіх описах. 3. Заголовок від опису відокремлюють крапкою. Області опису відокремлюють одна від одної крапкою і тире. 4. Після заголовку вид матеріалу пишуть у квадратних дужках без пропусків і без скорочення: [Текст] , [Електронний ресурс]. 5. У квадратних дужках пишуть усе, що запозичене з інших джерел. 6. Прізвище першого автора при опису одного автора повторюють в області відповідальності (за косою рискою). 7. При наявності більше трьох авторів в області відповідальності (за косою рискою) пишуть лише першого автора (за бажанням можна писати всіх авторів) та ін.: [та ін.]. 8. Знаки ; та : розділяють пробілами з обох боків. 9. Реєстраційний номер книги (ISBN) пишуть, якщо він є. 10. Відсутні пробіли в нумерації сторінок : 8–10. 11. У кінці опису ставиться крапка. Мова бібліографічного опису повинна відповідати джерелу (мові вихідних відомостей документа). Приписана пунктуація (не пов'язана з граматичними нормами). Заголовок від опису відокремлюють крапкою. Області опису відокремлюють одна від одної крапкою і тире. Відомості, що запозичені не з приписного джерела інформації, наводять у квадратних дужках (уклад. В. Петренко [та ін.]). Необхідно зазначити, що квадратні дужки застосовуються у межах однієї області. Якщо суміжні елементи відносяться до різних областей, то кожен елемент береться в окремі квадратні дужки. Відповідно до нового стандарту, для розрізнення приписної та граматичної пунктуації застосовують проміжок в один друкований знак до і після приписного знака. Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язковими. Виняток — крапка та кома — проміжки залишають тільки після них. Завдяки бібліографічному опису можна розшукати документ за тими ознаками, які притаманні лише йому. В області назви та відомостей про відповідальність вперше введено новий елемент — загальне позначення матеріалу. Це факультативний елемент, який доцільно зазначати в описі для інформаційних масивів, що вміщують відомості про документи різних видів. Загальне позначення матеріалу приводиться після основної назви у квадратних дужках з прописної (великої) літери. [Текст] [Електронний ресурс] [Відеозапис] [Звукозапис] Змінено правила вживання у бібліографічному описі великої та малої літер. Великі літери застосовують відповідно до сучасних правил граматики тієї мови, на якій складений бібліографічний опис, незалежно від того, які букви спожиті в джерелі інформації. З великої літери починають перше слово кожної області, а також перше слово наступних елементів: загального позначення матеріалу ([Текст], [Електронний ресурс], [Карта] тощо) і будь-яких заголовків у всіх областях опису. Решту всіх елементів записують з маленької букви. Зберігають великі і малі літери тільки в офіційних найменуваннях сучасних організацій і інших іменах власних. Приписане (слайд 22) (основне) джерело інформації (для книг – титульна сторінка). ISBN – Міжнародний стандартний номер книги. ISBN був створений в 1966 у Великобританії, а з 1970 року був прийнятий як міжнародний стандарт. Починаючи з 1 січня 2007 року ISBN складається з 13 цифр. Цей ідентифікатор призначається національним агентством ISBN країни для кожного видавництва. Офіційним представництвом міжнародного агентства ISBN в Україні, що може розподіляти номери ISBN та призначати ідентифікатори для українських видавництв, є Книжкова палата України імені Івана Федорова. ISSN – Міжнародний стандартний серійний номер, що використовується для ідентифікації друкованого або електронного періодичного видання. Складається з 8 цифр.
що має одного автора (слайд 24) (слайд 25) 81.2 Укр – 922 – індекс (умовне значення відділу, до якого за змістом належить книга. П77 – авторський знак, що визначає місце книги в цьому відділі. Все це шифр книги Прищепа К.С. – прізвище автора книги та його ініціали. Тематичний словник школяра – назва книги. [Текст] – загальне позначення матеріалу. К.: Гала, 1997 – вихідні дані (місце видання, видавництво, рік видання). 336 с. – кількість сторінок. іл. – наявність ілюстрацій. VІ. Усвідомлення учнями вивченого матеріалу у процесі практичної роботи з теми Бібліографічний практикум (самостійно виконати бібліографічний опис книги на каталожній картці)
(Проектування на екран правильного опису на картці (слайд 27 ).
(Проектування на екран правильного опису (слайд 31).
(слайди 33-38 ), (Проектування на екран правильного опису (слайди 39-40). VII. Підбиття підсумків практичної роботи (слайди 41-48 ). Аналіз недоліків та визначення шляхів їх усунення. VІIІ. Рефлексія
VІІІ. Завдання додому Виконати по одному прикладу бібліографії на документ, що має одного автора, безавторський твір та на багатотомне видання. (слайд 49 ) ВІДДІЛ ОСВІТИ БОРОДЯНСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ НЕМІШАЇВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ ст. №1 КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ ФАКУЛЬТАТИВУ В 9-Б КЛАСІ З ТЕМИ «ПОНЯТТЯ ПРО БІБЛІОГРАФІЮ. ІСТОРІЯ БІБЛІОГРАФІЇ. БІБЛІОГРАФІЯ В УКРАЇНІ. БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС КНИГИ» Підготувала Кривенко А. А., бібліотекар І категорії 2012 |
|
З 1 липня 2007 року в Україні набув чинності ДСТУ ГОСТ 1: 2006 "Бібліографічний... З 1 липня 2007 року в Україні набув чинності ДСТУ ГОСТ 1: 2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила... |
НАКАЗ Міністерстві юстиції України від 18. 12. 2007 р. №1377/14644, та державного стандарту України ДСТУ ГОСТ 1: 2006 “Система стандартів... |
|
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ ТА МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ Правила скорочення заголовків і слів у заголовках публікацій»,ДСТУ ГОСТ 1: 2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні... |
ПЛАН ВСТУП Розділ I. ПОНЯТТЯ НОТАРІАТУ. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ НОТАРІАТУ... Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОРЯДОК УСТАНОВИ ПОСАДИ НОТАРІУСА |
|
Урок у 10 класі. Тема Мета: Знайомство із структурою бібліотеки, каталогами (систематичним, алфавітним), уміння ними користуватися. Навчитися бібліографічному... |
ДОЛИНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА МЕТОДИЧНО-БІБЛІОГРАФІЧНИЙ... Дім, де живуть не тільки книги : (з досвіду роботи Раківської сільської бібліотеки-філії Долинської ЦБС) / Долинська ЦРБ; [уклад.... |
|
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС СПИСКУ ДЖЕРЕЛ Білецький П. О. Українське мистецтво другої половини XVII-XVIII ст. – К., 1981. – 159 с |
Введення в дію нового стандарту з бібліографічного опису ДСТУ ГОСТ... ДСТУ ГОСТ 1: 2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", який набуває чинності 1 липня... |
|
ВИХОВНЕ ЗАНЯТТЯ «СЛОВО ПРО КНИГУ» (УСНИЙ ЖУРНАЛ. ПРОЕКТ. 3 КЛАС)... Мета: познайомити учнів з історією створення книги, професіями працівників видавництва, розширити уявлення про значення книги для... |
Урок-КВК Тема Мета. Пробудити в учнів інтерес до читання книжок, підтримувати бажання бути активними і свідомими читачами. Розвивати творче мислення... |