- це сукупність взаємозалежних дій, в результаті яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються в готові вироби, що відповідають своєму службовому

Скачати 0.56 Mb.

Назва	- це сукупність взаємозалежних дій, в результаті яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються в готові вироби, що відповідають своєму службовому
Сторінка	1/5
Дата	21.03.2013
Розмір	0.56 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Історія > Документи

1 2 3 4 5

Виробничий процес – це сукупність взаємозалежних дій, в результаті яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються в готові вироби, що відповідають своєму службовому призначенню.

          Виробничий процес охоплює такі етапи:
1)    Підготовка засобів виробництва і організація обслуговування робочих місць.

2)    Одержання і збереження матеріалів і напівфабрикатів.

3)    Всі стадії виготовлення деталей.

4)    Складання вузлів і виробів.

5)    Транспортування матеріалів, заготовок, деталей, вузлів і готових виробів.

6)    Технічний контроль на всіх етапах.

7)    Випробування виробу.

8)    Корекція (зміна) конструкції деталей та вузлів.

9)    Консервація і пакування готової продукції.

Технологічний процес – це частина виробничого процесу, що містить цілеспрямовані дії по зміні стану предмета праці.

Технологічний процес являє собою сукупність різних операцій, в результаті виконання яких змінюються форма, розміри, властивості предметів праці, виконується з’єднання деталей, здійснюється контроль. Розрізняють технологічні процеси виготовлення заготовок, термічної обробки, механічної обробки, складання.
Технологічна операція – це закінчена частина ТП, що виконується на одному робочому місці. ТО є основним елементом планування і обліку. На виконання операцій встановлюють норми часу і розцінки. За операціями визначають трудомісткість і собівартість процесу, необхідну кількість робочих місць і засобів оснащення.

Кожна операція складається із технологічних переходів.

Технологічний перехід – це закінчена частина операції, яка виконується одним і тим же інструментом на одних і тих же режимах обробки (рис. 6.2). На рисунку 6.2 представлено графічно 3 технологічних переходи: підрізка торця 115; точіння поверхні 115 на довжину 230 мм; свердлування отвору 30 мм на довжину 92 мм.

Установ – це частина технологічної операції, яка виконується при незмінному положенні деталі відносно інструментів або елементів верстата.

При одному установі заготовка може займати декілька позицій.

Позиція – це фіксоване положення заготовки разом із пристроєм при незмінному закріпленні

Різниця між установом і позицією полягає в тому, що при кожному новому установі деталь змінює своє положення відносно пристрою, столу верстата, робочого місця чи складального стенду. При зміні позиції деталь зберігає своє положення відносно пристрою, в якому її закріплено, та міняє своє положення відносно обладнання, робочого місця чи складального стенду разом із пристроєм. Наприклад, якщо фрезерувати 2 лиски на валу (рис. 6.1), закріплюючи заготовку в пристрої, який дає можливість повернути заготовку на необхідний кут, то ця обробка проводиться за 2 позиції при одному установі.

Основні характеристики виробництва.

        Об’єм випуску – це кількість деталей заданої номенклатури і типу, яка випускається за якийсь термін часу.

         Програма випуску – встановлений для заданого підприємства перелік виробів із зазначенням об’єму випуску.

         Виробнича партія – кількість деталей, що запускаються в роботу на протязі одного періоду часу.

         В залежності від програми і об’єму випуску розрізняють три типи виробництва:

        Масове виробництво;

        Серійне виробництво;

        Одиничне виробництво.

Масове виробництво

Характеризується випуском одного типу продукції на протязі великого проміжку часу (декілька років). Це автоматизоване виробництво, на якому використовуються спеціальні інструменти і пристрої.
Серійне виробництво

Характеризується виготовленням партій виробів на протязі деякого часу і ці партії можуть повторюватись. Серійне виробництво характеризується наявністю спеціального і універсального устаткування. Серійне виробництво характерне для сучасної промисловості.

Одиничне виробництво

Характеризується випуском окремих деталей, які чи не повторюються, чи повторюються дуже рідко. В цьому виробництві працює тільки універсальне обладнання, робітники мають високу кваліфікацію, тому собівартість виробу висока.

Розмір – це числове значення лінійної величини (діаметра, довжини тощо) у вибраних одиницях. У машинобудуванні розміри позначають у міліметрах. Стандартом ГОСТ 20 346-82 (СТ РЕВ 145-75) передбачені такі розміри: номінальні, дійсні, граничні і середні.

Номінальним називають розмір, який вказується на кресленні деталі; його визначають за розрахунком на міцність. Причому заокруглюють до ближчого більшого розміру.

Дійсним називають розмір виготовленої деталі, встановлений вимірюванням з допустимою похибкою.

Різниця між номінальним і дійним розмірами полягає в тому, що дійсний розмір ніколи не дорівнює номінальному, тобто деталь завжди виготовляється з похибкою.

Допуском розміру називається різниця між найбільшим і найменшим граничними розмірами. Допуск позначають літероюТ (від латинського Tolerance).

Допуск – міра точності розміру. Чим менший допуск, тим вища точність деталі і тим менше допускається коливання дійсних розмірів деталі. Допуск безпосередньо впливає на трудомісткість виготовлення і собівартість деталей. Від допуску значною мірою залежить вибір обладнання і засобів контролю, кваліфікації робітників, продуктивність обробки.

Середнім розміром називається середнє значення між граничними розмірами
Граничним називають розмір, гранично допустимий, що обмежує дійсний розмір деталі. Граничних розмірів два – найбільший і найменший.
Ширина (величина) поля допуску для кожного основного відхилення визначається квалітетом точності. Існує 20 квалітетів: IT01, IT0, IT1, IT2,... IT18. Самий точний квалітет - IT01, самий грубий (неточний) - IT18. Машинобудування працює зIT6 по IT18.
Види посадок

Посадки в системі отвору з зазором

перехідна
Посадки в системі вала з натягом

Машини й механізми складаються із складальних одиниць і деталей.

Деталь – складовий елемент машини (механізму). Вона характеризується формою поверхні і розмірами.

Внутрішній (охоплюючий) елемент деталі – отвір (позначається ); зовнішній (охоплюваний) – вал (позначається ).

Поверхня – це елемент деталі, що утворює її форму.

Поверхні бувають спряжувані (з’єднувані) – 1 (рис. 2.11 а) та неспряжувані або вільні 2. Назви „отвір” і „вал” умовні і належать не тільки до циліндричних елементів. Наприклад, у з’єднанні шпонки із валом шпонка є валом – охоплена поверхня, а паз вала є отвором – охоплююча поверхня
З’єднання деталей утворюється при з’єднанні двох деталей (вала і отвору) і можуть забезпечувати переміщення або нерухомість деталей.

Посадка характеризує з’єднання деталей, що визначається величиною забезпечених у ньому зазорів чи натягів. Зазор характеризує вільність відносного переміщення деталей з’єднання, натяг характеризує ступінь опору взаємному зміщенню деталей у з’єднанні. Зазор позначається , а натяг - .

Посадки бувають трьох видів: з зазором, з натягом, перехідні.

Посадкою із зазором називається посадка, в якій забезпечується зазор у з’єднанні (рис. 2.14 а).

Посадкою із натягом називають посадку, при якій забезпечується натяг з’єднання (рис. 2.14 б).

Іншими словами, посадка із зазором утворюється, коли дійсні розміри отвору завжди більші, чим розміри валу, а посадка із натягом – коли дійсні розміри отвору завжди менші, чим розміри валу. При цьому номінальні розміри і отвору, і валу однакові.
Перехідною називають посадку, при якій можна дістати як зазор, так і натяг. У такій посадці поля допусків перекриваються

7. Вирішальний вплив на процес різання має матеріал різального інструмента. Вимоги до інструментальних матеріалів визначаються тими умовами, в яких працює інструмент.

Основні вимоги до інструментальних матеріалів:

1.     Інструментальний матеріал повинен мати високу твердість (не менше 63…66 HRC). Ця твердість повинна бути оптимальна, оскільки чим твердіший матеріал, тим він крихкіший.

2.     Інструментальний матеріал повинен мати високу міцність на згинання. Якщо висока твердість матеріалу робочої частини інструменту супроводжується значною крихкістю, то це призводить до викришування ріжучих кромок.

3.     Інструментальний матеріал повинен мати високу теплостійкість.

При різанні металів виділяється значна кількість теплоти і ріжуча частина інструменту нагрівається. Необхідно, щоб при значних температурах різання твердість поверхонь інструменту істотно не зменшувалась.

Здатність інструментального матеріалу зберігати механічні властивості при високих  температурах називаєтьсятеплостійкістю.

4.     Інструментальний матеріал повинен мати високу зносостійкість.

5.     Інструментальний матеріал повинен мати високі технологічні властивості, що забезпечують оптимальні умови виготовлення з нього інструменту. Для інструментальних матеріалів цими властивостями є добра оброблюваність різанням і тиском, сприятливі особливості термічної обробки. Для твердих сплавів особливе значення має добра шліфуємість.
8. Види інструментальних матеріалів та області їх застосування.

Інструментальні матеріали для лезових інструментів поділяють на чотири групи: інструментальні сталі (вуглецеві, леговані й швидкорізальні), тверді сплави, різальна кераміка та надтверді матеріали (на основі нітриду бору й алмазу).

Вуглецеві інструментальні сталі У7, У7А…У13, У13А. Крім заліза і вуглецю ці сталі містять 0,2…0,4% марганцю. Інструменти із вуглецевих сталей мають достатню твердість  та міцність () при кімнатній температурі, але теплостійкість їхня невелика, тому що при невисоких температурах (200…250⁰С) їхня твердість різко зменшується. Ці сталі використовуються для виготовлення ручних інструментів.

Леговані інструментальні сталі ХВ5, 9ХС, ХВГ, ХВСГ за своїм хімічним складом відрізняються від вуглецевих підвищеним вмістом кремнію або марганцю, або наявністю одного або декількох легуючих елементів. Твердість , критична температура 220…250⁰С. Ці сталі мають більш високі технологічні властивості – краща гартованість (при термічній обробці не коробляться), але із-за низької теплостійкості використовуються для виготовлення ручного, деревообробного, а також для металорізального інструменту, що працює з малими швидкостями (мітчики, плашки, протяжки).

Швидкорізальні інструментальні сталі відносяться до групи високолегованих сталей з високим вмістом вольфраму, молібдену, кобальту, ванадію. Сучасні швидкорізальні сталі можна розділити на три групи.

Сталі нормальної теплостійкості Р18, Р6М5. Твердість , теплостійкість 550⁰С. Ці сталі використовуються для виготовлення різноманітного металообробного інструменту та застосовуються для обробки сталей, чавунів, кольорових металів, пластмас.

Сталі підвищеної теплостійкості Р9К5, Р12Ф3. Твердість , теплостійкість 600…680⁰С. Використовують ці сталі для обробки жароміцних і нержавіючих сталей, а також для обробки загартованих сталей. Період стійкості таких інструментів в 3-5 разів вище, чим із сталей нормальної теплостійкості.

Сталі високої теплостійкості Р18М3К25, В18К25Х4 характеризуються зниженим вмістом вуглецю, але дуже великою кількістю легуючих елементів. Твердість , теплостійкість 700…720⁰С. Використовуються для обробки важкооброблюваних матеріалів та титанових сплавів. Період стійкості таких інструментів в 30-80 разів вище, чим із сталей нормальної теплостійкості і в 8-15 разів вище, чим із твердого сплаву ВК8.

9. Теплові явища при різанні

         При різанні майже 99,5% енергії перетворюється  у тепло. Тепло при різанні утворюється через (рис.3.15):

-         пружно-пластичні деформації та руйнування при зрізанні стружки Q_д;

-         тертя стружки по передній поверхні інструмента Q_тп;

-         тертя по задній поверхні інструмента Q_тз.

Із всіх теплових джерел найбільш потужне – виділення тепла в зоні пластичної деформації (46…62%), на другому місці – джерело тертя на передній поверхні (38…33%) і найменша доля тепла вноситься за рахунок тертя по задній поверхні (особливо для гострого інструмента).

Все виділене тепло виноситься із зони різання стружкою Q_с(60…70%),  оброблюваною заготовкою – Q_з(20…30%), відводиться через тіло інструмента – Q_і(2…10%) і незначна частка – в навколишнє середовище Q_нс. Рівняння теплового балансу зони різання включає всі ці складові:

Q_д+ Q_тп.+ Q_тз= Q_с+ Q_з+ Q_і+Q_нс

Не дивлячись на те, що більша частина тепла поступає в стружку і заготовку, вони нагріваються менше, оскільки є рухомими тілами, а інструмент постійно знаходиться в зоні обробки. Тому тієї долі тепла, що він одержує, достатньо, щоб нагріти його до температур 600…1200С.

Температура в зоні різання залежить від співвідношення двох взаємопротилежних явищ: процесу виділення тепла (тобто збільшення роботи або потужності різання), який викликає ріст температури; та відводу тепла із зони обробки, що є фактором її зменшення. В залежності від того, який з цих процесів переважає при зміні будь-якого фактора процесу різання відбувається або ріст, або зменшення температури різання.

         Збільшення міцності та твердості оброблюваного матеріалу, швидкості різання, подачі та, в меншій мірі, глибини призводить до збільшення потужності обробки та температури. Геометрія інструмента впливає двояко: з однієї сторони – зменшуючи силу різання, а з іншої – зменшуючи поперечний переріз тіла інструмента, через який тепло відводиться із зони обробки.

1 2 3 4 5

Схожі:

4. Розрах тривалості виробн циклу простих і складних процесів Під виробничим процесом розуміють сукупність дій, в яких робітник за допомогою засобів праці змінює форму і стан ПП	Програма MS FrontPage 2003 має в своєму арсеналі спеціальні засоби... Програма MS FrontPage 2003 має в своєму арсеналі спеціальні засоби для розмітки і оформлення Web-сторінок – макетні таблиці, шари,...
Лекція Регулювання національної економіки. Державне управління економікою Цілеспрямоване (усвідомлене, відкрите) регулювання доходів – сукупність дій суб'єктів регулювання, метою яких було визначено регулювання...	Тема: БУБЛИЧНІ ТА СУХАРНІ ВИРОБИ Бубличні вироби, соломка, хлібні палички. Бубличні вироби виготовляють у вигляді кілець та овалів. До них належать бублики, баранки...
На уроках інформатики розв’язують різні задачі: на обчислення, на побудову, з програмування Постановка задачі, де аналізуються вихідні умови (те, що дано в умові задачі), уточнюється, що саме необхідно отримати в результаті...	МЕТАФІЗИКА АБСУРДУ ТА ЕТИКА ТРАГІЧНОГО СТОЇЦИЗМУ Його стійкий гуманізм, вузький і чистий, суворий і чуттєвий, вів сумнівну у своєму результаті битву проти нищівних і потворних віянь...
МЕТАФІЗИКА АБСУРДУ ТА ЕТИКА ТРАГІЧНОГО СТОЇЦИЗМУ Його стійкий гуманізм, вузький і чистий, суворий і чуттєвий, вів сумнівну у своєму результаті битву проти нищівних і потворних віянь...	Індивідуальні особливості Під ними розуміється високий рівень інтеграції і генералізації психічних процесів, властивостей,- відношень, дій і їхніх систем,...
Технологія виготовлення виробів, плетених гачком (за зразком) Вироби, плетені гачком. Матеріали та інструменти для плетіння. Добір гачків і ниток (пряжі)	Система навчально виховного процесу Всякий процес являє собою сукупність закономірних і послідовних дій, які спрямовані на досягнення певного результату

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання