План Вступ Теоретична частина Історія Сполуки та компоненти миючих засобів, їх функції
|
|
Скачати 279.72 Kb.
|
  Синтетичні миючі засоби Вивчення складу та дослідження властивостей синтетичних миючих засобів 27.04.2010 Робота Панченка Сергія Учня 9 класу Злинської ЗШ №2 І-ІІІст. План
2.1.Історія 2.2. Сполуки та компоненти миючих засобів, їх функції
3. Практична частина Мета :
Кожному з нас хоч би раз в житті доводилося виступати в ролі хіміка. Річ у тому, що будь-який одяг вимагає рано чи пізно прання, і тоді потрібний він, той самий вірний друг і незамінний помічник - пральний порошок. Але біда нашого часу в тому, що друг цей не один. Зайшовши в магазин або на базар, мимоволі задаєшся питанням: "Який порошок вибрати?" Адже ні для кого не секрет, що нерідко замість якісної продукції можна натрапити на відверту підробку. Тим самим відповісти на риторичні питання типу «Tide або кип'ятіння?», «Дося або дорогий порошок?», та інші. Мета роботи: експериментально встановити залежність якості прання від складу порошку Актуальність полягає в тому, що проблема вибору ефективного прального порошку в тих або інших умовах стоїть перед кожною людиною, і вибір цей ускладнюється через чисельність товарних марок і видів продукції, особливостей тканин, забруднень і миючих засобів, а також дії реклами і порад знайомих.
Кожна господиня хоче купити такий порошок, який би, як махом чарівної палички, перетворював брудну зі всілякими плямами білизну на ідеально чисте. При цьому, природно, він повинен коштувати не дуже дорого і дбайливо відноситися до тканини. Але мало хто замислюється над тим, що для видалення плям різного походження потрібні різні хімічні речовини, які не завжди уживаються в одному "флаконі". Тому завдання виробників полягає не тільки в тому, щоб начинити порошок всілякими дієвими добавками, але і визначити їх правильне поєднання.
Якщо зануритися у далеке минуле, то можна довідатися про мило багато цікавого. Так, у далекій древності волосся для краси намазували оліями і пахощами. У дні жалоби голову посипали попелом. А потім - дивна справа - жир легко змивався, волосся ставало чистими, блискучими. Адже попіл у сполученні з оліями - прообраз мила. Цю властивість і використовували чотири тисячоріччя назад, створивши милоподібну напіврідку речовину "сапо". Застосовували його не стільки з гігієнічними, скільки з косметичними цілями. Липка, що легко засихає, та швидко змивається речовина служила для укладання волосся. Згадайте «мудрі спорудження» на головах і закручені в дрібні джгути бороди на зображеннях древніх вавилонян. На Русі й у деяких інших країнах мило довгий час стояло в одному ряду з медичними засобами і ліками. І лише в 1424 році в Італії, у Севоні, промисловим шляхом стали випускати тверде мило. Жири з'єднували не з попелом, а з природною кальцинованою содою, яку добували з озер. Для варіння мила використовували яловиче, бараняче, свиняче, кінське сало, кістяний, китовий і риб'ячий жир, відходи жирів різних виробництв. Додавали і рослинні олії - лляну, бавовняну, маслинову, мигдальну, кунжутову, кокосову і пальмову. Багато сторіч назад виникло миловаріння на Русі, де з древніх часів люди відрізнялися охайністю, звичкою до регулярного миття в лазні, парильні. Мила варили багато - у домашніх умовах і в майстернях ремісників. Потім з'явилися миловарні заводи. Особливо славилися костромські і валдайські майстри. Російське миловаріння розвивалося самобутнім шляхом. Для цьогобули дуже сприятливі умови: великі запаси сала, величезні лісові масиви. "Поташною справою" займалися цілі села. Рубали дерева, палили їх у казанах відразу в лісі, а попіл заварювали, робили луг, випарювали його, отримуючи поташ. Таке винищування лісів привело до подорожчання дров. Однак у 1659 році "поташна справа", як прибуткова, перейшла в царську скарбницю. Поступово процес миловаріння удосконалювався. Був відкритий заводський спосіб отримання кальцинованої і каустичної соди, що значно здешевило виробництво мила. Виробництво сучасного туалетного і господарського мила - автоматичний і хімічний процес. В останні роки одержали широке поширення різні ароматичні добавки і засоби дезинфекції. Особливо в Америці. Однак лікарі нагадують: надлишок дезінфекції часом небезпечний. Звичайне мило звільняє від мікробів не гірше. А при подвійному намилюванні практично цілком знищує їх. Господарське тверде мило є сумішшю натрієвих солей природних і синтетичних жирних кислот. У залежності від способу переробки тверде господарське мило поділяють на піліроване (перетерте на вальцях), що містить 72% натрієвих солей жирних кислот, і звичайне, яке утримує в собі 60 і 70% натрієвих солей жирних кислот. Піліроване мило має яскраво-жовтий колір, 70%-е звичайне – жовтий і темно-жовтий, 60%-е, одержуване на основі жирової сировини з добавками нафтенових кислот, - темно-коричневий (застосовується головним чином для технічних цілей). З твердого господарського мила механічним шляхом у невеликих обсягах виготовляють мильні порошки, гранули, стружку. Так, для одержання порошку суміш мила і соди розпорошують у середовищі холодного повітря. 2.2.Синтетичні миючі засоби. Сполуки та компоненти миючих засобів, їх функції Всі миючі засоби можуть бути в порошкоподібному або рідкому вигляді. За складом і функціями пральний порошок буває: Універсальний пральний порошок (universal) придатний для прання білої і кольорової білизни з різних типів тканин (окрім шовку і шерсті) з нормальною і сильною забрудненістю при будь-якій температурі. Вибілюючі засоби, що містяться в цьому порошку, починають впливати при температурах від 40 до 60 °C. З недорогих імпортних універсальних порошків, представлених на українському ринку, найпопулярніші - Ixi і E (Cussons, Австралія), Bingo і Gala (Туреччина), Dosia і Lanza (”Reckitt Benckiser”, Польща), а з дорогих - Persil (Henkel), Ariel, Tide. Багато виробників випускають продукцію, доступну для покупців будь-якого рівня достатку: З метою економії недорогий універсальний порошок можна використовувати і для прання і для прибирання приміщень. Покупка одного лише універсального порошку, дійсно, дозволяє економити, а асортимент такий великий, що кожен покупець зможе вибрати відповідний за ціною порошок. Так, універсальний порошок неодмінно повинен бути в арсеналі кожної економної господині! Проте чи цілком він підходить для прання особливо делікатних речей з шовку або тонкої шерсті? Може, варто звернути увагу і на спеціальні засоби для прання? Спеціальний пральний порошок призначений для прання кольорової, тонкої білизни і шерсті. Засоби для прання світлих тонких тканин мають рідку форму випуску, можуть містити бальзами і інші пом’якшувальні добавки. Якщо до складу такого засобу входять ензими, то прання виробів з тонкої шерсті не рекомендується. Ефективні ці засоби при температурі 30 - 40 °С, тому навряд чи подіють на сильне забруднення, а ціна об’єктивно висока. Засоби для прання чорних тканин представлені в асортименті імпортних виробників (Fewa (Henkel), Wollite, Luxus, Domal, Perwool,”Ласка” (”Хенкель Південь”) і ін.) Велика частина цих засобів також випускається в рідкій формі, але буває і порошок. Такі засоби збагачені ультрамягкими інградієнтами для дбайливого прання, а також мають в своєму складі фіксатор фарбника для запобігання вицвітанню чорного кольору. У деякі засоби додані антибактеріальні компоненти. Явна перевага таких рідких засобів - у відсутності білих розводів, які з’являються на чорній білизні після прання їх з порошком, адже в порошках присутні погано розчинні у воді добавки, які і осідають на одязі. Синтетичні миючі засоби (СМЗ) є складними хімічними композиціями, основними інгредієнтами яких є поверхнево-активні речовини (ПАР), фосфати, карбонати, силікати, ензими, хлор, вуглекислий газ, оксиди азоту, фенол, формальдегід, ацетон, аміак, вибілювачі, абразивні речовини,піногасники, ароматизатори - ось далеко не повний список хімічних речовин, що містяться в СМЗ. Всі ці речовини небезпечні. Вони сприяють розвитку алергічних захворювань: шкіри, шлунково-кишкових, бронхіальної астми. Для початку, перед викриттям всіх тайн порошку, варто все-таки розібратися, що відбувається під час прання і за рахунок чого тканини з брудних стають чистими. Завдяки хімічним речовинам, що за певної температури взаємодіють зі змоченими водою волокнами, під час прання відбуваються наступні процеси: пом’якшення води, розчинення, руйнування або підтримка у вигляді зависі різних видів бруду. Бруд руйнується не лише силою хімічних взаємодій, а й механічним тертям та струшуванням. Складові СМЗ: Почнемо з ПАР Класифікація ПАР: Поверхнево-активні речовини (сурфактанти, детергенти)— хімічні речовини, які знижують поверхневий натяг рідини, полегшуючи розтікання і знижуючи міжфазний натяг на межі двох рідин. Це речовини, молекули або йони яких концентруються під дією молекулярних сил (адсорбуються) біля поверхні розділу фаз і знижуютьповерхневу енергію. У вужчому значенні ПАР здебільшого називають речовини, що знижують поверхневий натяг на межі поділу: рідина (вода) – повітря (пара), рідина (вода) – рідина (масло), рідина – тверда поверхня. Виділяють два великі класи ПАР. До першого класу належать низькомолекулярні речовини дифільного характеру з несиметричними молекулами, тобто сполуки, що мають гідрофільну “голову” (одну або декілька полярних груп, наприклад, – ОН, –СООН, –SO3 H, –OSO3H, –COOMe, –NH2) і гідрофобний “хвіст” (як правило, аліфатичний ланцюг, який іноді включає ароматичну групу). Концентрація таких речовин в поверхневому шарі дозволяє їм розташуватися так, що всередину, у бік водної фази вони обернені гідрофільними фрагментами, а назовні – об’ємистими аліфатичними радикалами, які утворюють гідрофобний поверхневий шар. Взаємодії в цьому шарі мають суто Ван-дер-Ваальсову природу і тому істотно слабкіші, ніж у разі поверхневого шару, утвореного молекулами води і пронизаного сіткою з водневих зв’язків. Отже, надмірна поверхнева енергія такого шару з гідрофобних радикалів буде значно нижча, ніж у разі поверхневого водного шару. Це означає, що такі йони концентруватимуться в поверхневому шарі (рис.). До другого класу ПАР належать високомолекулярні речовини, в яких чергуються гідрофільні і гідрофобні групи, рівномірно розподілені по всій довжині полімерного ланцюга. Молекули речовин другого класу побудовані симетрично. Внаслідок цього їх поведінка на межі розділу не залежить від орієнтації молекул відносно поверхні рідини, в якій вони розчинені. По відношенню до поверхні води вони інактивні, не змочують поверхню води і не розчиняються в ній. Від них слід відрізняти високомолекулярні ПАР, побудовані з двох або трьох відрізків, кожний з яких складається з гідрофільних і гідрофобних блоків мономерів. За механізмом адсорбції і емульгуючими властивостями такі речовини слід відносити до поверхнево-активних речовин першого класу. За механізмом дії на поверхневі властивості розчинів ПАР поділять на чотири групи. Фосфати Напевно, найболючішим питанням усіх господинь є фосфати. Реклама безфосфатних миючих засобів. Проблема фосфатів давно і гостро стоїть перед виробниками пральних порошків та екологами. Насправді, для здоров’я шкода від солей фосфорної кислоти не значна, навіть можна замахнутися на фразу «не шкодить». Шкодить вона екології, оскільки фосфор, разом з азотом є «біогенними елементами», тобто елементами, що творять життя, то один грам фосфатів є причиною активного росту кілограмів синьо-зелених водоростей, від чого цвітуть і заболочуються водойми. Немає чому дивуватися, коли ріка або ставок замулюються і заростають ряскою. Фосфати – це міндобрива, а раз є добрива… Синьо-зелені водорості, здавалося б теж нічого поганого не роблять, тільки вони гниють. А коли гниють кілограми водоростей, то зі свіжої і чистої водойми ми отримуємо неприємно пахнучу калюжу. Здавалося, невже досі хімічна наука не вигадала замінників цьому екологічному лиху. Для чого ті фосфати в порошку взагалі? Проблема така: всім зі школи відомо, що залежно від вмісту у воді солей кальцію та магнію, вода поділяється на жорстку (коли мило погано милиться, а на воді після миття з’являються не приємні сірі клапті кальцієвих солей) і м’яку. Власне жорстка вода є причиною утворення накипу на чайнику, машинці. Миюча дія будь-якого миючого засобу різко знижується в жорсткій воді. Жорсткість, до речі, теж буває різна. Буває така, яку можна зняти простим нагріванням (але тоді всі кальцієві солі у вигляді жовтуватого осаду залишаться на тканині), а буває постійна. І саме проти жорсткості в порошок додається фосфат. Він пом’якшує воду, не дає солям кальцію осідати на те, що преться. Поки що замінником фосфатів служать цеоліти (сульфати алюмінію), проте в регіонах з дуже жорсткою водою, як на Волині, вони не діють. В присутності великої кількості кальцієвих солей, солі алюмінію не справляються з пом’якшенням води, а, значить, і миючі засоби перуть краще. Безфосфатні пральні порошки не підходять мешканцям більшості регіонів України, оскільки ми живемо на карстах, а значить навколо нас дуже багато кальцію. Ну, а відсутність магнію та бору в пральних порошках, взагалі, ні про що не свідчить. Ці елементи не є ні отруйними, ні подразнюючими, ні такими, які знижують миючу дію порошку. Карбонати Карбонати в пральних порошках (а це, найчастіше сода) – пом’якшують воду, а також переводять жирові забруднення в стійкий вигляд зависі в розчині. Всім відомий факт, що свіжу жирну пляму найкраще зачищати содою. Сода з жиром – утворюють мило, а мило легко змивається з волокна. Силікати Силікати – збільшують активність поверхнево-активних речовин (власне, мила), уповільнюють іржавіння металу, а ще захищають тканину від повторного глибокого забруднення, ще вони знижують пилоутворення порошків (а це дуже важливо для алергіків, без силікатів або «обтяжуючих» речовин, маса порошку знижується, значить, він легше переходить у пил). Це загадкове слово «ензими». Ензими - білки, що складаються з більше 20 основних амінокислот, кожна з яких має свій унікальний склад, що полегшує видалення важковідмуваючих біозабруднень. У миючих засобах побутового призначення, як правило, використовують наступні класи ензимів. Виробники, які женуться за дешевизною, вважають за краще використовувати однокомпонентні, тобто односторонньо направлені ензими, здатні боротися лише з одним видом забруднень. Відмітна особливість сучасних ефективних СМЗ - у використанні суміші різних ензимів (амілази, протеази, ліпази, целлюлази), які, працюючи спільно, здатні прибирати забруднення в комплексі і відновлювати колір тканин. Протеази - лужні ензими - сприяють видаленню забруднень, що містять білок: наприклад, трави, крові, слизу, а також різноманітних харчових продуктів, таких як яйця і підливки. Перераховані речовини майже нерастворимы у воді і мають тенденцію прилипати до поверхонь тканин і інших матеріалів. Протеаза гідролізує білок, що входить до складу забруднень, з утворенням пептидів, які легко розчиняються або диспергируются в миючому розчині. Ензими, що входять до складу порошку, сприяють розщеплюванню грязі білкового походження і так же успішно, хоча і поступово, руйнують шовкові і шерстяні волокна. Амілази полегшують видалення крахмалосодержащих плям, наприклад, від макаронних виробів, картоплі, шоколаду, дитячого харчування і так далі Висохлий крохмаль насилу віддаляється при середніх і низьких температурах прання, особливо при використанні миючих засобів, що володіють середньою щелочностью. Крохмаль прилипає до поверхні тканини, граючи роль клеївши для інших компонентів забруднень. Амілаза гідролізує крохмаль в декстрин і цукру, які легко розчиняються в миючому розчині. Ліпази полегшують видалення забруднень на основі жирів і масел, що залишаються жирною їжею і продуктами виділення шкіри людини. Оскільки нерозчинні білки, крохмалі, жири і масла міцно «в'їдаються» в тканини, видалення цих речовин за допомогою ензимів підвищує загальну ефективність миючого засобу. Кератінази видаляють залишки відмерлих лусок шкіри. Целлюлози освіжають колір тканини, видаляють інкрустовані частинки забруднень, зменшують тенденцію до пилингу, зберігають білизну тканини, володіють пом'якшувальною дією і усувають мікроволокна (катышки), що утворюються при пранні і шкарпетці і перешкоджають їх повторній появі. Така дія обуславливается селективним гідролізом зовнішнього шару бавовняного волокна, що приводить до видалення виступаючих з нього мікроволокон. Ці мікроволокна утворюються за рахунок тієї, що повторюється шкарпетки і прання тканини. Видаляючи їх, целлюлаза відновлює гладкість поверхні тканини. Ензими бувають у вигляді порошку, гранул, зокрема забарвлених, і рідини з різною активністю. У промисловості широко використовуються гранульовані ферменти, зокрема суміші двох-трьох ензимів. Така форма дозволяє підвищити термін придатності продукту, простоту і точність дозування, понизити до мінімуму ризик забруднення навколишнього середовища, забезпечити максимальну безпеку при роботі. Ензими проводяться непатогенними мікроорганізмами з дотриманням всіх санітарно-гігієнічних правил і класифікуються як нетоксичні речовини. При розробці рецептури миючого засобу вибір того або іншого ензима обумовлений перш за все передбачуваною спрямованістю дії миючого засобу, його іонною силою, температурою застосування, рН миючого розчину, змістом окислювача, видом використовуваних наповнювачів і ПАРами. Знайшли застосування ферменти і в миючих засобах для посуду. У посудомийних машинах, оснащених програмою «БІО», передбачається використання миючих засобів з біодобавками. Великий вміст хімічного вибілювання гальмує дія ензимів аж до повної нівеляції дії останніх, ензими можуть попросту руйнуватися. Не вбивайте ензими! На сьогоднішній день існують ензими, ефективні і при високих температурах, але все-таки більшість з них працюють при середній температурі (40-50 градусів), а при підвищенні гинуть. Пам'ятайте про це! Солі жорсткості "Жорсткість" і в прямому, і у переносному розумінні завжди означає дискомфорт: на жорсткому стільці незручно сидіти, а людина з жорстким характером неприємна в спілкуванні. Якщо вода жорстка, то вона нехороша для прання і миття. Чому? Річ у тому, що така вода містить підвищену кількість солей кальцію, магнію, заліза. Ці солі (гідрокарбонати, сульфати, хлориди) прийнято називати солями жорсткості. Солі жорсткості, а точніше їх катіони Ca2+, Mg2+, Fe3+ реагують з аніонами жирних кислот, що входять до складу мила, і утворюють малорозчинні з'єднання, такі як Ca(C17H35COO)2 та ін. Такий осад забиває пори тканини, роблячи її грубою і нееластичною; вона перестає пропускати повітря і вологу. Псується і зовнішній вигляд виробу: тканини набуває сіро-жовтий відтінок, бліднуть фарби малюнка. "Вапняне мило", що осіло на тканині, позбавляє її міцності. Ясно, що природну воду з солями жорсткості треба "пом'якшувати". Щоб позбавитися від домішок гідрокарбонату кальцію у воді, слід додати соду або луг, або прокип'ятити жорстку воду. Що відбувається між лужними реагентами і кислою сіллю -- гідрокарбонатом кальцію хімічна реакція приведе до осадження карбонату кальцію. При кип'ятінні гідрокарбонат кальцію руйнується, виділяючи осад карбонату кальцію і вуглекислий газ. Ці способи підготовки і пом'якшення води обов'язково пов'язані з виділенням осаду, за складом схожого з накипом усередині чайника, а це незручно. Інша справа, якщо додати у воду сіль триполіфосфату натрію. Аніони цієї солі зв'язують катіони солей жорсткості в міцні і добре розчинні у воді комплекси, і тим самим усувається перешкода пранню і миттю. Якщо для прання використовується синтетичні пральні порошки сульфатного або сульфонатного типу, проблема вирішується сама собою: ці СМЗ не утворюють малорозчинних у воді солей кальцію і магнію, отже, їх можна застосовувати в жорсткій і навіть в морській воді. У будь-якій воді присутні різні солі, в основному кальцію і магнію, в розчиненому стані. Деякі ПАРи і карбонат йони здатні утворювати з ними нерозчинні сполуки, які в процесі прання осідають на тканині, унаслідок чого матеріал стає жорстким. Для скріплення солей жорсткості до складу СМЗ вводять спеціальні добавки – комплексоутворювачі: поліфосфати, трилон Б та інші солі. Перевага порошків, на відміну від звичайного мила, полягає в тому, що їх кальцієві солі водорозчинні, а тому СМЗ не втрачають миючу дію і в жорсткій воді. При застосуванні згаданих компонентів білизна після багатократних прань не сіріє. Річ у тому, що до втрати білизни тканини призводять солі жорсткості, що осіли на ній, чиї кристали закривають частинки оптичного вибілювача. При високих значеннях інкрустації тканина не тільки набуває сірого кольору, але і стає жорсткою на дотик, а також швидко зношується. З цією проблемою чудово справляється основний комплексоутворювач, що використовується в сучасних СМЗ, - триполіфосфат натрію. Він утворює комплексні солі з йонами кальцію, запобігаючи відкладанню осаду на тканині і на нагрівальному елементі пральної машини. Мабуть, саме він найефективніше здатний боротися з інкрустацією. Йони кальцію і магнію утворюють з аніонами важких карбонових кислот малорозчинні солі. Цей процес можна виразити рівняннями: 2RCOONa + Ca(HCO3)2 = Ca(RCOO)2 + 2NaHCO3 2RCOONa + MgCl2 = Mg(RCOO)2 + 2NaCl Тому при пранні білизни в жорсткій воді, що містить ці йони, витрата мила підвищується на 25...30%. Малорозчинні солі кальцію і магнію осідають на тканині, забивають пори і тому роблять тканину грубою, менш еластичною, з поганою повітро- і вологопроникністю. Такі тканини набувають сіруватого відтінку. Крім того, вапняне мило, що осіло на тканині, призводить до зниження її міцності. Це відбувається тому, що аніони ненасичених карбонових кислот при висушуванні тканин окислюються киснем повітря з утворенням речовин пероксидного характеру. Вони ж окислюють целюлозу, з якої складаються тканини. Для усунення шкідливих наслідків жорсткої води в мило вводять натрійтрифосфат Na5P3O10. Аніон P3O510– зв'язує іони Ca2+ і Mg2+ в міцні, але розчинні у воді сполуки. По суті вони відіграють роль пом’якшення води. З цією ж метою натрійтрифосфат і інші поліфосфатні аніони додають і в пральний порошок. В даний час хімічна промисловість випускає велику кількість різних синтетичних миючих засобів (пральних порошків). Найбільше практичне значення мають сполуки, що містять насичений вуглеводневий ланцюг з 10...15 атомів вуглецю, так або інакше пов'язану з сульфатною або сульфонатною групою, наприклад  |
Схожі:
|
План Теоретична частина а. З історії меду Мета роботи. Ознайомитися з різними видами меду, його складом та властивостями |
Тема (теоретична частина) Розробити план офісної локальної мережі для офісу страхової компанії, яка розміщена у 5-ти поверховому будинку та має 100 точок підключень... |
|
ПЛАН РОБОТИ Вступ Наукові парадігми щодо Конституції Пилипа Орлика.... Пакти й конституції законів та вольностей війська Запорозького. Зміст правових норм та їх оформлення з точки зору визнаних норм конституційного... |
Розробки сучасних уроків з хімії (за інтегральною технологією). 10... Овчаренко Ірина Юріївна (вчитель хімії Черкаської загальноосвітньої школи I-III ступенів №32 Черкаської міської ради) |
|
ПЕРЕЛІК нових надходжень нормативних документів (НД) у фонд ДП "Житомирстандартметрологія"... БЕЗПЕЧНІСТЬ ІГРАШОК. Частина 10. Органічні хімічні сполуки. Готування та екстрагування зразків |
План Вступ. Основна частина. Використання технології укрупнених одиниць ... |
|
ПЛАН ВСТУП Розділ I. ПОНЯТТЯ НОТАРІАТУ. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ НОТАРІАТУ... Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОРЯДОК УСТАНОВИ ПОСАДИ НОТАРІУСА |
Уроку. Домашнє завдання. (Теоретична частина 5 хв.) Без повітря не може утворитись звук, адже не буде сили, яка б примусила голосові зв’язки коливатись. Це як струна у гітарі – зачепиш... |
|
Історія будь-якої науки в тому числі і криміналістики окрема галузь... Потрібно сказати, що зародження прийомів і засобів розслідування злочинів, які отримали пізніше назву криміналістичних, безумовно... |
План І. Вступ. ІІ. Варіативний модуль «Технологія виготовлення вітальної... Та чи задумувалися ми, що цей простий клаптик картону має свою історію та традиції? Приміром, у Японії найперші листівки були подвійними,... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua