Григорія Сковороди "ПОГОДЖЕНО"

1. 
   Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі.
   

1. 
   Розширити коло загальнотеоретичних понять і уявлень;
   
2. 
   Опанування методикою і технікою історичного пізнання;
   
3. 
   Сформувати навички систематизації об’єктивних знань про суспільно-політичний розвиток людства, теоретичного узагальнення фактичного матеріалу.
   

1. 
   Барг М.А. Категории и методы исторической науки. – М., 1984.
   
2. 
   Вахтомин Н.К. Генезис научного знания: Факт, идея, теория. – М., 1973.
   
3. 
   Дьяков В.А. Методология истории в прошлом и настоящем. – М., 1974.
   
4. 
   Ерофеев Н.А. Что такое история. – М., 1976.
   
5. 
   Жуков Е.М. Очерки методологии истории. – М., 1980.
   
6. 
   Иванов Г.М., Коршунов А.М., Петров Ю.В. Методологические проблемы исторического познания. – М., 1981.
   
7. 
   Мельник Л.Г. Предмет і методологія історичної науки. – К., 1997.
   
8. 
   Мельник Л.Г. Розвиток наукового пізнання історії. – К., 1983.
   
9. 
   Санцевич А.В. Методика исторического исследования. – К., 1984.
   
10. 
    Мерзон Л.С. Проблема научного факта. – Л., 1972.
    

Тема 1. Багатозначність терміну “історія”. Специфіка предмета історичної науки. ( 2 години)

• 
  Поняття об’єкта і предмету історичної науки. Вивчення різноманітності форм руху суспільства та аналізу складних шляхів, які проходить людство в своєму розвитку. Систематизація об’єктивних знань у історичній науці та теоретичне узагальнення емпіричного матеріалу. Проблема проникнення в суть соціокультурного процесу. Перетворення історії у справжню науку. Вивчення органічного зв’язку між поколіннями та епохами.
  

• 
  Розвиток історичних уявлень у Стародавньому Китаї. Історична думка в античній Греції та Римі. Історичні рефлексії та верифікація Геродота. Історичний метод античності. “Прагматична” історія Фукідіда, вивчення сфери політики та війни. Раціональна реконструкція минулого, пояснення подій згідно вимог логіки. Універсально-історична концепція Полібія і початок традиції нового типу історіографії. Історія “варварських” і “цивілізованих” народів, поєднана у єдину схему. Ієрархія часів у концепції Полібія, вчення про “природні цикли”.
  

• 
  Теологія історії раннього християнства. Досягнення середньовічної науки у рівні філософської та історичної рефлексії. Вчення Аврелія Августина про “священну історію” та історію “профанну”. Розкриття причин та значення подій історії світської у Августина. Уявлення про лінійність руху історичного процесу. Розгортання історії “зі Сходу на Захід” (від Вавілону до Риму). Космологічна періодизація історії. Теологія історії ХІІ-ХІІІ століть: Руперт фон Дейтц, Герхок фон Рейхерсберг, Гуго із Сен-Віктора. Ідея прогресу в історії у вченні Йоахима Флорського. Ідея наступності історичних епох.
  

• 
  Виникнення нового типу історизму. Відкриття історичної ретроспективи й глибини історичного часу. Історіософські інтенції А. Тюрго та Ж. Кондорсе. Натуралістичне розуміння історії в раціоналістичному світоуявленні. “Природний закон” історії Ш. Монтеск`є. Універсально-історична концепція Вольтера. Уявлення про базисні закони суспільного розвитку як про природні закони. Дослідження причин походження держави. Захист релігійної толерантності як основи суспільної гармонії.
  

• 
  Погляди на історію діячів німецького Просвітництва. Вчення Г.В. Лейбніца. Космополітична культурноорієнтована історіософія Гердера. Трактування соціально-історичних проблем у творах Шеллінга. Діалектична взаємодія свободи і необхідності в соціально-історичному процесі. Питання про об’єктивність історичної необхідності. Історіософська проблематика у творчості Гегеля як поглиблення тенденції філософської інтерпретації історії. Втілення свободи у бутті та пізнання духом “ідеї свободи”. Погляд на історичні факти на основі критерію розумності. Запровадження терміну “історичність”. Обгрунтування смислу історії у Гегеля.
  

• 
  Поява матеріалістичного розуміння історії. Підходи до вирішення проблеми “індивідуальне і соціальне”. Об`єктивно-ідеалістичні та теологічні теорії історичного процесу. Субє`ктивно-ідеалістичні й релятивістські концепції історії. Різноманітні підходи до періодизації історії. Сутність теорій соціальної історії. Теорія “стадій суспільного процесу”, структуралістський підхід до вивчення історії. Сутність теорій соціальної стратифікації.
  

• 
  Уявлення про історію як про “класову пам’ять людства”. Вчення про продуктивні сили й виробничі відносини. Сутність “історичного матеріалізму”. Теорія “економічного базису” й “ідеологічної надбудови”. Залежність суспільно-історичних змін від змін економічних структур. Суспільно-економічні формації. Уявлення про альтернативу класовому суспільству “Класовий антагонізм” як рушійна сила історії. Вплив марксизму на розвиток історичної думки у ХХ ст. Недоліки й вади марксистської концепції: переоцінка ролі і значення класової боротьби; недооцінка національного й релігійного чинників.
  

1. 
   Андерсон Б. Уявні спільноти. – Київ: Основи, 2001.
   
2. 
   Барг М.А. Категории и методы исторической науки. – М., 1984.
   
3. 
   Бжезинський З. Велика шахівниця. – Львів: Лілея, 1998.
   
4. 
   Блок М. Апология истории. – М., 1985.
   
5. 
   Бойченко І. Нелінійна соціальна філософія: цивілізація як монада історії. // Філософські студії КДУ. – Вип. 1. – К., 1995.
   
6. 
   Бондаренко Г.В. Історичне пізнання: питання теорії і практики. – Луцьк, 1998.
   
7. 
   Брайчевський М.Ю. Вступ до історичної науки: Навчальний посібник. – Київ, 1995.
   
8. 
   Бродель Ф. История и общественные науки. Историческая деятельность. // Философия и методология истории. – М., 1977.
   
9. 
   Вахтомин Н.К. Генезис научного знания: Факт, идея, теория. – Москва: Высшая школа, 1973.
   
10. 
    Вопрсы меодологии истории исторической науки. – Москва: Политиздат, 1997.
    
11. 
    Горский В.В. Философские идеи в культуре Киевской Руси ХІ- начала ХІІ веков. – К., 1988.
    
12. 
    Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа «Анналов». – М., 1993.
    
13. 
    Дмитренко П.В., Сидоренко В. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. – Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 1997.
    
14. 
    Дьяков В.А. Методология истории в прошлом и настоящем. – Москва: Наука, 1974.
    
15. 
    Жак Ле Гофф. Цивилизация Средневекового Запада. – М., 1988.
    
16. 
    Жуков Е.М. Очерк методологии истории. – Москва: Высшая школа, 1987.
    
17. 
    Иванов В.В. Методология исторической науки. – Москва, 1985.
    
18. 
    Коноплёв И.А. «Два града» Блаженного Августина (онтологические основания философии истории). // Человек. – 1998. _ № 2.
    
19. 
    Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии. – М., 1979.
    
20. 
    Мельник Л.Г. Предмет і методологія історичної науки. – К., 1977.
    
21. 
    Мельник Л.Г. Розвиток наукового пізнання історії. – Київ, 1983.
    
22. 
    Методология истории: Учебное пособие для студентов вузов./ Нечухрин А.Н., Сидорцов В.Н. – Минск, 1996.
    
23. 
    Мильков В.В. Осмысление истории в Древней Руси. – М., 1997.
    
24. 
    Могильницкий Б.Г. Введение в методологию истории: Учебное пособие для вузов. – Москва: Высшая школа, 1989.
    
25. 
    Пріцак О. Арнольд Джозеф Тойнбі та його твір. //Тойнбі А. Дж. Дослідження історії. – Т.2. – К., 1995.
    
26. 
    Репина Л.П. Диалоги со временем: историки в меняющемся мире. – Москва: Политаздат, 1996.
    
27. 
    Санцевич А.В. Методика исторического исследования. – Киев, 1984.
    
28. 
    Свасьян К.А. Освальд Шпенглер и его реквием по Западу. // Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.
    
29. 
    Словарь исторический: В 2 т. – Москва: Остожье, 1998.
    
30. 
    Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 1979.
    
31. 
    Таран Л.В. Французька історіографія (70-ті роки ХІХ – 80-ті роках ХХ ст).. – К., 1991.
    
32. 
    Тельвак В. Історіографія та методологія історії. – Дрогобич, 1999.
    
33. 
    Теоретичні проблеми вітчизняної історії, історіографії та джерелознавства. – К.: Вища школа, 1993.
    
34. 
    Тойнби А. Дж. Постижение истории. – М., 1991.
    
35. 
    Февр Л. Бои за историю. – М., 1991.
    
36. 
    Цивилиография: наука о цивилизации. – Москва, 1996.
    
37. 
    Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.
    

Додаткова література

1. 
   Арон Р. Мир і війна між націями. – К.: Юніверс, 2000.
   
2. 
   Беркал Дж. Наука в истории общества. – Москва: Наука, 1966.
   
3. 
   Брайчевский М.Ю. Вступ до історичної науки: Навчальний посібник. – К., 1995.
   
4. 
   Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм. ХУ-ХУІІІ ст. – У 3 томах. – Київ: Основи, 1995-1998.
   
5. 
   Горбовский А., Семёнов Ю. Закрытые страницы истории. – Москва: Мысль, 1988.
   
6. 
   Древние цивилизации /Под. Ред. Г.М. Бонгард-Левина. – Москва: Мысль, 1989.
   
7. 
   Жуков Е.М. Очерки методологии истории. – Москва, 1987.
   
8. 
   Кринецкий И.И. Основы научных исследований. – Київ: Вища школа, 1981.
   
9. 
   Леві-Строк К. Первісне мислення. – К.: Укр. центр духовної культури, 2000.
   
10. 
    Матвиенко В.Я. Прогностика: прогнозирование социальных и экономических процессов. – К.: Українські пропілеї, 2000.
    
11. 
    Павленко Ю. Історія світової цивілізації. – К.: Либідь, 2001.
    
12. 
    Перехрест О.Г. Історична хронологія: Навч. Посібник. – Черкаси: Відлуння, 1999.
    
13. 
    Сорокин П.А. Человек. Цевилизация. Общество. – Москва: Политиздат, 1992.
    
14. 
    Стрельский В.И. Основы научно-исследовательской работы студентов. – Киев; Вища школа, 1981.
    

Тематика практичних занять

1. 
   Теологія та есхатологія історії раннього християнства.
   
2. 
   Концепція “священної історії” Аврелія Августина.
   
3. 
   Історико-символічна екзегетика Руперта фон Дейтца.
   
4. 
   Історіософські схеми Герхока фон Рейхерсберга та Йоахима Флорського.
   
5. 
   Вчення Гуго із Сен-Віктора як вершина теології історії ХІІ ст.
   
6. 
   Історіософські ідеї в культурі Київської Русі.
   

1. 
   Вибір теми (проблеми) дослідження.
   
2. 
   Ознайомлення зі станом розробки обраної теми.
   
3. 
   Уточнення теми (проблеми) і складання плану дослідження.
   
4. 
   Систематичне накопичення дослідних матеріалів і теоретичний аналіз результатів дослідження.
   
5. 
   Літературне оформлення результатів дослідження.
   

1. 
   Теорія морфології історії О. Шпенглера.
   
2. 
   Теорія локальних цивілізацій А. Тойнбі.
   
3. 
   Історіософсько-методологічні концепції істориків школи “Анналів”.
   

1. 
   Хронологічні межі цивілізаційного процесу і “неолітична революція” як його вихідний момент.
   
2. 
   Інтегрально-диференційна природа соціокультурного руху і проблема критеріїв його періодизації.
   
3. 
   “Осьовий час” як доба системної трансформації до індустріальних суспільств.
   

1. 
   Проблема класифікації історичних джерел.
   
2. 
   Критичний підхід до історичного джерела.
   
3. 
   Історичне пізнання як специфічна форма суспільної свідомості.
   
4. 
   Виховна роль історичного пізнання.
   

1. 
   Горский В.В. Философские идеи в культуре Киевской Руси ХІ- начала ХІІ веков. – К., 1988.
   
2. 
   Коноплёв И.А. «Два града» Блаженного Августина (онтологические основания философии истории). // Человек. – 1998. _ № 2.
   
3. 
   Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии. – М., 1979.
   
4. 
   Мильков В.В. Осмысление истории в Древней Руси. – М., 1997.
   
5. 
   Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 1979.
   
6. 
   Блок М. Апология истории. – М., 1985.
   
7. 
   Февр Л. Бои за историю. – М., 1991.
   
8. 
   Жак Ле Гофф. Цивилизация Средневекового Запада. – М., 1988.
   
9. 
   Бродель Ф. История и общественные науки. Историческая деятельность. // Философия и методология истории. – М., 1977.
   
10. 
    Тойнби А. Дж. Постижение истории. – М., 1991.
    
11. 
    Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.
    
12. 
    Бойченко І. Нелінійна соціальна філософія: цивілізація як монада історії. // Філософські студії КДУ. – Вип. 1. – К., 1995.
    
13. 
    Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа «Анналов». – М., 1993.
    
14. 
    Пріцак О. Арнольд Джозеф Тойнбі та його твір. //Тойнбі А. Дж. Дослідження історії. – Т.2. – К., 1995.
    
15. 
    Свасьян К.А. Освальд Шпенглер и его реквием по Западу. // Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.
    
16. 
    Таран Л.В. Французька історіографія (70-ті роки ХІХ – 80-ті роках ХХ ст).. – К., 1991.
    
17. 
    Мельник Л.Г. Предмет і методологія історичної науки. – К., 1977.
    
18. 
    Тельвак В. Історіографія та методологія історії. – Дрогобич, 1999.
    
19. 
    Бондаренко Г.В. Історичне пізнання: питання теорії та практики. – Луцьк, 1998.
    
20. 
    Барг М.А. Категории и методы исторической науки. – М., 1984.
    

1. 
   Стрельский В.И. Основы научно-исследовательской работы студентов. – Киев; Вища школа, 1981.
   
2. 
   Кринецкий И.И. Основы научных исследований. – Київ: Вища школа, 1981.
   
3. 
   Беркал Дж. Наука в истории общества. – Москва: Наука, 1966.
   
4. 
   Жуков Е.М. Очерки методологии истории. – Москва, 1987.
   
5. 
   Брайчевский М.Ю. Вступ до історичної науки: Навчальний посібник. – К., 1995.
   

1. 
   Історичне джерело й історичний факт: проблеми класифікації.
   
2. 
   Адекватне осмислення спадщини минулого як запорука об’єктивності історичного знання.
   
3. 
   Складність інтерпретації історичних фактів. Вплив суб’єктивних чинників і особистості дослідника.
   
4. 
   Критерій практики і специфіка його застосування в історичній науці.
   
5. 
   Вплив політичних чинників на дослідження історії.
   

1. 
   Ознайомлення з книгою Р. Шпорлюка “Комунізм і націоналізм”.
   
2. 
   Аналіз роботи Б. Андерсона “Уявні спільноти”.
   
3. 
   Вплив марксизму на методологію сучасної історичної науки.
   
4. 
   Теологічні концепції історії та культури.
   
5. 
   Концепція сучасної геополітики, викладена в роботі. З. Бжезінського “Велика шахівниця”.
   

1. 
   Наукова методологія історії, запропонована В. Івановим.
   
2. 
   Класифікація методів, запропонована Г. Бондаренко .
   
3. 
   Статистико-математичні методи дослідження історії.
   
4. 
   Ретроспективний та синхронний методи.
   
5. 
   Порівняльно-історичний та конкретно-образний методи.
   

1. 
   Проблема істинності історичного знання.
   
2. 
   Критерій практики і специфіка його застосування в історичній науці.
   
3. 
   Статистико-математичні методи дослідження історії.
   
4. 
   Порівняльно-історичний і синхронний методи.
   
5. 
   Ретроспективний і конкретно-образний методи.
   
6. 
   Концепція “священної історії” Аврелія Августина.
   
7. 
   Історико-символічна екзегетика Руперта фон Дейтця.
   
8. 
   Історіософські схеми Герхока фон Рейхерсберга і Йоахима Флорського.
   
9. 
   Вчення Гуго із Сен-Віктора.
   
10. 
    Історіософські ідеї в культурі Київської Русі.
    
11. 
    Вибір теми (проблеми) дослідження.
    
12. 
    Уточнення теми і складання програми дослідження.
    
13. 
    Системне накопичення дослідних матеріалів і теоретичний аналіз результатів дослідження.
    
14. 
    Літературне оформлення результатів наукового дослідження.
    
15. 
    Теорія морфології історії О. Шпенглера.
    
16. 
    Теорія локальних цивілізацій А.Тойнбі.
    
17. 
    Методологія концепцій істориків школи “Анналів”.
    
18. 
    Історичне джерело й історичний факт.
    
19. 
    Принцип об’єктивності в науці.
    
20. 
    Складність інтерпретацій історичних фактів.
    
21. 
    Концепція “ осьового часу” К. Ясперса.
    
22. 
    Вплив марксизму на методологію сучасної історичної науки.
    
23. 
    Теологічні концепції історії та культури.
    
24. 
    Методологія історії, запропонована В.Івановим.
    
25. 
    Класифікація методів за Г. Бондаренком.
    
26. 
    Специфіка предмету історичної науки.
    
27. 
    Історія як процес і як наука.
    
28. 
    Складові частини теорії історичного пізнання.
    
29. 
    Суть інтердисциплінарного підходу.
    
30. 
    Взаємозв’язок історії з іншими суспільними науками.
    
31. 
    Розвиток історичних знань у добу античності.
    
32. 
    Розвиток історичних знань у період феодалізму й епоху Відродження.
    
33. 
    Ідеї раціоналізму у історіографії ХУІІІ ст.
    
34. 
    Розвиток історичної думки в творчому доробку Гегеля.
    
35. 
    Марксистська схема розвитку історичного процесу.
    
36. 
    Історичні закономірності.
    
37. 
    Відтворення картини минулого в його цілісності, конкретності й неповторності.
    
38. 
    Методи періодизації, актуалізації й моделювання.
    
39. 
    Метод типологізації історичних явищ та хронологічний метод.
    
40. 
    Ретроспективність історичного пізнання.
    

Анотація

Відповідно до навчального плану історичного факультету курс “Методологія наукових досліджень” читається на 6 курсі (І семестр). Всього на даний спецкурс виділяється 108 години, з них 34 годин—лекцій, 20—практичних занять, 54—індивідуальної роботи.

Комплексні контрольні роботи

1. 
   Проблема істинності історичного знання.
   
2. 
   Критерій практики і специфіка його застосування в історичній науці.
   

1. 
   Статистико-математичні методи дослідження історії.
   
2. 
   Порівняльно-історичний і синхронний методи.
   

1. 
   Ретроспективний і конкретно-образний методи.
   
2. 
   Концепція “священної історії” Аврелія Августина.
   

1. 
   Історико-символічна екзегетика Руперта фон Дейтця.
   
2. 
   Історіософські схеми Герхока фон Рейхерсберга і Йоахима Флорського.
   

1. 
   Вчення Гуго із Сен-Віктора.
   
2. 
   Історіософські ідеї в культурі Київської Русі.
   

1. 
   Вибір теми (проблеми) дослідження.
   
2. 
   Уточнення теми і складання програми дослідження.
   

1. 
   Системне накопичення дослідних матеріалів і теоретичний аналіз результатів дослідження.
   
2. 
   Літературне оформлення результатів наукового дослідження.
   

1. 
   Теорія морфології історії О. Шпенглера.
   
2. 
   Теорія локальних цивілізацій А.Тойнбі.
   

1. 
   Методологія концепцій істориків школи “Анналів”.
   
2. 
   Історичне джерело й історичний факт.
   

1. 
   Принцип об’єктивності в науці.
   
2. 
   Складність інтерпретацій історичних фактів.
   

1. 
   Концепція “ осьового часу” К. Ясперса.
   
2. 
   Вплив марксизму на методологію сучасної історичної науки.
   

1. 
   Теологічні концепції історії та культури.
   
2. 
   Методологія історії, запропонована В.Івановим.
   

1. 
   Класифікація методів за Г. Бондаренком.
   
2. 
   Специфіка предмету історичної науки.
   

1. 
   Історія як процес і як наука.
   
2. 
   Складові частини теорії історичного пізнання.
   

1. 
   Суть інтердисциплінарного підходу.
   
2. 
   Взаємозв’язок історії з іншими суспільними науками.