|
|
Скачати 147.36 Kb.
|
Корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) – це філософське поняття, що визначає позицію компанії щодо своєї країни, суспільства, співробітників та навколишнього середовища. Сучасна компанія розуміє свою відповідальність і прагне стати компанією з «людяним обличчям». Термін КСВ став вживатися у 1970-х роках, у міжнародній практиці він використовується для визначення добровільних зобов’язань, взятих на себе компанією щодо підвищення якості життя та роботи не тільки своїх співробітників, а також суспільства і навколишнього середовища. Цей термін не замінює поняття «доброчинності» та «громадської діяльності», які допомагають компаніям заслужити довіру співробітників та клієнтів – КСВ є набагато ємнішим поняттям. Сьогодні деякі західні бізнесмени для визначення добровільних зобов’язань використовують вираз – «сталий розвиток». Лише приділяючи увагу своїй корпоративній відповідальності, можна забезпечити надійні та стабільні умови розвитку бізнесу. Один з найбагатших людей світу і в той же час один з найбільш активних діячів у сфері КСВ Білл Ґейтс вважає: «Величезне багатство йде поряд з великою відповідальністю, зобов’язаннями поділитися з суспільством і забезпечити найкращий розподіл цього багатства тим, хто його потребує». Компанія, як і індивідуальні члени суспільства, має діяти соціально відповідальним чином і сприяти зміцненню моральних засад суспільства. У широкому розумінні СВБ може бути представлена як система цінностей, заходів і процесів, що мають на меті поширення позитивного впливу діяльності компанії в економічній, екологічній, соціальній сферах як усередині організації, так і в навколишньому середовищі. Реалізація соціально відповідальних стратегій має орієнтуватися не лише на зменшення та запобігання негативним наслідкам діяльності, а й на досягнення економічного, екологічного та соціального ефектів (т.зв. стратегія потрійного впливу), що може розглядатися як основа підвищення конкурентоспроможності окремих компаній і національної економіки загалом. За визначенням Європейської Комісії («Зелена книга з корпоративної соціальної відповідальності», 2001 р.), корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) – це «концепція, згідно з якою компанії інтегрують соціальні та екологічні питання у свою комерційну діяльність та взаємодію із заінтересованими сторонами на добровільній основі». Надзвичайно важливе значення у сфері СВБ має концепція «потрійного критерію», що містить у собі розширення меж звітності організацій та додання соціальних і екологічних аспектів до фінансових показників діяльності. Обмеження застосування цієї концепції для реальних підприємств СВБ в Україні перебуває в стадії становлення. Найактивнішими у цій сфері є, насамперед, представництва іноземних компаній, які переносять на українське підґрунтя сучасні світові практики, принципи і стандарти, а також великі та малі вітчизняні підприємства й організації, які удосконалюють свою діяльність на засадах концепцій Загального управління якістю. Однак зазначений процес потребує певної координації та стимулювання, а відтак активної участі в ньому держави, яка повинна визначити СВБ як бажану поведінку для бізнесу і розробити комплекс відповідних стимулів (до цього вже дійшли державні органи країн-членів ЄС). Водночас необхідно усвідомлювати, що СВБ безпосередньо пов’язана з рівнем ділової досконалості підприємств, організацій і установ. Адже, якщо вони не є досконалими, то навряд чи зможуть системно і протягом тривалого часу задовольняти потреби всіх заінтересованих сторін. На це вкрай важливо зважати в Україні, де рівень ділової досконалості більшої кількості організацій суттєво нижчий за відповідний рівень у розвинених країнах. Саме тому в Україні підтримка держави необхідна як для підкреслення важливості етичної і соціально відповідальної поведінки компаній, просування кращих практик вітчизняних компаній із соціальної відповідальності в Україні та за кордоном, так і для підвищення престижності досконалих організацій і процесів безперервного системного вдосконалення. Це дозволить більшості компаній посилити довгострокову конкурентоспроможність і репутацію через практики відповідального ставлення до своїх співробітників, споживачів та інших заінтересованих сторін. 2.Концепція менеджменту заінтересованих сторін (стейкхолдерів). Вірний шлях до сталого розвитку – це об’єднання зусиль, знань та ресурсів всіх членів суспільства та погодження їх різноманітних поглядів. Необхідність їх взаємодії для вирішення проблем суспільства стає все більш нагальною, особливо в умовах міжнародних інтеграційних процесів. Ідея концепції заінтересованих сторін полягає в тому, що кожна організація, комерційне підприємство, органи державної влади, громадські об’єднання мають коло заінтересованих сторін, які впливають на їх діяльність, або зазнають на себе вплив від цієї діяльності зараз та в майбутньому. Тому розуміння потреб, очікувань та думок заінтересованих сторін, аналіз та збалансоване врахування цих очікувань має принципове важливе значення для діяльності будь-якої організації. Метою взаємодії з заінтересованими сторонами є правильний вибір напряму стратегічного розвитку організації та шляху удосконалення її діяльності і досягнення такого рівня сталого розвитку, від якого виграють всі: організація, її заінтересовані сторони та суспільство. Історія концепції заінтересованих сторін почалася з роботи Е. Фримена «Стратегічне управління: роль заінтересованих сторін» (1984), де дається визначення заінтересованих сторін: «будь-які індивідууми, групи чи організації, які мають суттєвий вплив на рішення, що приймаються фірмою, та/або знаходяться під впливом цих рішень». До класичного переліку заінтересованих сторін відносяться власники, споживачі, конкуренти, засоби масової інформації, робітники, захисники довкілля, постачальники, урядові агенції, місцеві громади. Розвиток концепція заінтересованих сторін набула в книзі Д.Поста, Л. Престона та С.Сакс «Переосмислення корпорації: менеджмент заінтересованих сторін та організаційне багатство» (2002). В ній наведено, що взаємовідносини корпорації з заінтересованими сторонами виступають джерелом «активів відносин», розвиток яких полягає в збалансованій раціональній відповіді компанії на систему суперечних очікувань заінтересованих сторін. Така поведінка корпорації дає можливість їй генерувати блага для заінтересованих сторін впродовж тривалого часу та є засобом досягнення сталого розвитку. Широке роз’яснення щодо визначення терміну «заінтересовані сторони» дано в Рекомендаціях зі звітності в галузі сталого розвитку GRI (GlobalReporting Initiative): Заінтересовані сторони – організації чи особи, на яких згідно з розумними очікуваннями суттєво впливають діяльність, продукція та/або послуги організації, і ті, чиї дії згідно з розумними очікуваннями можуть впливати на здатність організації успішно реалізовувати свої стратегії та досягати цілі, що поставлені.
Застосування концепції заінтересованих сторін у своїй діяльності важливо не тільки для комерційний структур, а і для неприбуткових та державних організацій, органів влади та місцевого самоврядування. Наприклад, залучення заінтересованих сторін дуже ефективне на всіх етапах проведення проектів розвитку територій органами влади та місцевого самоврядування. Співпраця органів влади з бізнесом, громадськими, науковими, культурними, конфесійними організаціями та об’єднаннями приносять істотні переваги при плануванні та впровадженні проектів територіального розвиту. При цьому інструментами інформування та взаємодії з заінтересованими сторонами можуть бути публікації в ЗМІ, теле- та радіопередачі, електронні засоби спілкування, опитування, громадські слухання, короткотермінові або довготермінові робочі групи із залученням партнерів та експертів, звіти, прес-конференції, «круглі столи», навчальні семінари, дискусії, консультації, дослідження та т.п. Таким чином, управління взаємодією з заінтересованими сторонами є побудова добросовісних відношень з усіма заінтересованими сторонами, що включає: – збалансоване врахування думок та очікувань заінтересованих сторін; – зміна уявлень та очікувань заінтересованих сторін, вплив на їх погляди через переконливі комунікації та ініціативи; – взаємовигідне співробітництво; – слідкування за змінами у переконаннях заінтересованих сторін. Концепція заінтересованих сторін властива широкому спектру управлінських дисциплін та використовується в багатьох стандартах менеджменту. Серед галузей менеджменту, які базуються на концепції заінтересованих сторін можна назвати наступні: управління ризиками, управління якістю, управління репутацією, управління змінами, корпоративне управління та т.п. Важливу роль концепція заінтересованих сторін відіграє у системі корпоративної соціальної відповідальності. 3.Глобальний договір ООН: положення з розвитку КСВ. Одним із значущих світових орієнтирів в розвитку питань корпоративної соціальної відповідальності стала Міжнародна ініціатива ООН – Глобальний Договір ООН (Global Compact). Ідею Глобального Договору запропонував Генеральний секретар ООН Кофі Аннан на Всесвітньому економічному форумі 1999 року. Дію Договору спрямовано на залучення корпорацій до розв’язання глобальних проблем цивілізації. Глобальний договір ООН є добровільною ініціативою, яка об’єднує приватні компанії, агенції ООН, бізнес асоціації, неурядові організації та профспілки у єдиний форум задля сталого розвитку через відповідальне та інноваційне корпоративне лідерство. Десять універсальних принципів Глобального Договору орієнтовані на втілення практик відповідального бізнесу у сферах прав людини, стандартів праці, екологічної відповідальності та боротьби із корупцією. Глобальний Договір не передбачає якогось «нагляду» чи суворої оцінки діяльності компанії. Він базується виключно на добровільних ініціативах бізнесу щодо підтримки принципів сталого розвитку, прозорої діяльності, публічної звітності, втілення принципів Глобального Договору в ділову стратегію, корпоративну культуру та повсякденну ділову практику. 10 Принципів Глобального Договору Права людини Принцип 1: Комерційні компанії повинні забезпечувати та поважати захист прав людини, проголошених на міжнародному рівні. Принцип 2: Комерційні компанії повинні забезпечувати, щоб їхня власна діяльність не сприяла порушенню прав людини. Принципи праці Принцип 3: Комерційні компанії повинні підтримувати свободу зібрань і дієве визнання права на колективні угоди. Принцип 4: Комерційні компанії повинні сприяти викоріненню примусової праці. Принцип 5: Комерційні компанії повинні сприяти ефективному викоріненню дитячої праці. Принцип 6: Комерційні компанії повинні сприяти викоріненню дискримінації у сфері зайнятості та працевлаштування. Екологічні принципи Принцип 7: Комерційні компанії повинні дотримуватися превентивних підходів до екологічних проблем. Принцип 8: Комерційні компанії повинні ініціювати поширення екологічної відповідальності. Принцип 9: Комерційні компанії повинні стимулювати розвиток і розповсюдження екологічно чистих технологій. Антикорупційні принципи Принцип 10: Комерційні компанії повинні протидіяти будь-яким формам корупції, включаючи здирництво. В Україні Глобальний Договір був започаткований у квітні 2006 року. Зараз кількість учасників Глобального Договору в Україні перевищує 130, які заснували національну мережу з метою поширювати ініціативи корпоративної соціальної відповідальності в Україні, обміну досвідом, освіти та спільних дій. Кожна компанія, яка сповідує ідеї корпоративної соціальної відповідальності та вважає її філософією свого бізнесу, розробляє своє бачення сталого розвитку та формулює принципи корпоративної соціальної відповідальності в стратегії розвитку компанії. Залежно від характеру бізнесу та визначених пріоритетів розвитку компанія формулюють свої принципи корпоративної соціальної відповідальності, що базуються на загальновизнаних поняттях. Можна навести основні принципи корпоративної соціальної відповідальності, якими керуються компанії: 1. Виробництво якісної продукції та послуг, які необхідні для суспільства. 2. Безумовне виконання законодавства: податкового, екологічного, праці. 3. Ефективне ведення бізнесу, який орієнтований на створення додаткової економічної вартості та підвищення конкурентоспроможності в інтересах власників та суспільства. 4. Розбудова сумлінних та взаємовигідних відносин зі всіма заінтересованими сторонами. 5. Дотримання міжнародних угод та використання рекомендацій міжнародних стандартів. 6. Використання ресурсозберігаючих технологій, забезпечення екологічної безпеки виробництва. 7. Надання ефективних робочих місць з достойним рівнем оплати праці та соціальних пільг. 8. Забезпечення безпеки праці. 9. Сприяння усесторонньому професійному розвитку та підвищенню кваліфікації працівників. 10. Врахування очікувань суспільства та загальноприйнятих етичних норм в діловій практиці. 11. Внесок в формування громадянського суспільства проведення партнерських програм, соціальних та благодійних проектів. Соціальні програми компанії – добровільна та послідовна діяльність в соціальній, економічній та екологічній сферах. Соціальні програми носять системний характер, пов’язані з місією та стратегією розвитку бізнесу та спрямовані на задоволення запитів різних заінтересованих сторін. Соціальні програми компанії можуть бути внутрішніми та зовнішніми. Впровадження системи корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) це багаторівневий процес удосконалення всіх інструментів менеджменту компанії. Заручившись підтримкою керівництва, особи, які відповідають за КСВ-практику, аналізують існуючі корпоративні політики та регламенти, діючі бізнес-стратегії на правила з точки зору принципів корпоративної соціальної відповідальності. Для планування та реалізації стратегії КСВ, постійного моніторингу виконання програм та регулярної звітності формується команда відповідальних осіб. Це можуть бути менеджери з відділу управління персоналу, маркетингу, PR-менеджери, або менеджери з корпоративної соціальної відповідальності. Стратегічні рішення з впровадження корпоративної соціальної відповідальності та реалізації соціальних проектів приймаються вищим керівництвом, радою директорів, або власниками компанії. До документів, в яких закріплена стратегія компанії в галузі корпоративної соціальної відповідальності, належать: колективний договір, кодекс корпоративної поведінки, етичний кодекс, корпоративні стандарти, політики та інші. 4. Приклади застосування КСВ (складання соціальних звітів) на укр. Компаніях Український приклад КСВ – «Platinum Bank» З рекламної брошури банку У відповідності до принципів КСВ «Platinum Bank» розробив «Платинові Стандарти» – зібрання правил поведінки для всіх співробітників банку від вищого керівництва до фахівця. Це філософія банку, яка дозволяє кожному співробітникові відчувати себе не просто частиною компанії, але вносити свій вклад в корпоративну соціальну відповідальність всього банку. «Платинові Стандарти» – це зобов’язання, які направляють і регулюють діяльність всіх співробітників банку. Дотримання цих правил створює атмосферу, в якій кожен працівник отримує можливість розвиватися, удосконалюючи свої професійні навички, реалізуючи свій потенціал, і в той же час, виконуючи свій обов’язок перед суспільством. Дії кожного співробітника мають великий вплив і роблять всю компанію соціально відповідальною. «Платинові Стандарти» визначають, що співробітники банку повинні:
Київстар Корпоративна соціальна відповідальність «Київстар» — це ведення бізнесу в гармонії з суспільством, добровільно взяті зобов’язання компанії та активна участь у соціальному і економічному розвитку України. Відповідальність компанії ґрунтується на місії, баченні, цінностях та ідеї Великої Турботи про клієнтів. «Київстар» прагне досягати успіху в бізнесі виключно шляхом, який сприяє розвитку суспільства і країни. Для «Київстар» соціальна відповідальність бізнесу — це комплексне поняття, основними складовими якого є: Відповідальність за власні послуги: добровільна відмова від розміщення і продажу «дорослого» контенту та гемблінгу, співпраця з МВС України щодо протидії розповсюдження незаконного контенту в інтернеті та мобільного шахрайства, а також інформаційна робота з навчання дітей безпечному використанню інтернету та формування мобільної культури в суспільстві. Корпоративна благодійність: всеукраїнська благодійна ініціатива «Для людей, для країни!», спрямована на допомогу дітям-інвалідам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також ветеранам та людям похилого віку. Захист довкілля: надання послуг, дружніх до довкілля, дотримання вимог екологічного законодавства та мінімізація впливу на навколишнє середовище через раціональне використання ресурсів. Турбота про співробітників: «Київстар» — один з найкращих роботодавців в Україні. Виконання зобов’язань: прозоре та етичне ведення бізнесу відповідно до законодавства, повна сплата податків, внесок компанії в соціальний і економічний розвиток країни. Корпоративна відповідальність «Київстар» реалізується відповідно до прийнятої в 2009 році Концепції корпоративної соціальної відповідальності та відповідає принципам Глобального Договору ООН, до якого «Київстар» приєднався в травні 2006 року. |
|
Екзаменаційні питання з дисципліни «Основи менеджменту» Соціальна відповідальність як добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації |
Урок-свято з курсу «Мої права» Мета: узагальнити знання дітей про їхні права; перевірити уміння учнів використовувати свої права в повсякденному житті;розвивати... |
|
Уроку з правознавства на тему Юридична відповідальність Базові поняття і терміни: «відповідальність», «юридична відповідальність», «види юридичної відповідальності», «Обставини, що виключають... |
Провідних наукових співробітників – 2 старших наукових співробітників... Завідувачка відділом: Овчарук Оксана Василівна, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник |
|
Звісно, не останню роль грають тематичні уроки. Проектна методика... Ласкаво просимо до України!”. Пізнавальним аспектом таких уроків є збільшення обсягу знань про особливості культури своєї країни,... |
1. Міжнародні стандарти SA 8000 «Соціальна відповідальність» і ISO... Стандарт SA 8000 був опублікований у 1997 році, переглянутий – у 2001 році. Мета стандарту – сприяти постійному поліпшенню умов наймання... |
|
НАСЛІДКИ неприйняття національної політики з корпоративної соціальної... Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цієї публікації у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний,... |
IX ВСЕУКРАТНСЬКИЙ ТУРНІР ЮНИХ ЕКОНОМІСТІВ Питання Дилема розвитку фірми: прибуток чи соціальна відповідальність перед суспільством? |
|
Якою є економічна система сучасної України? Соціальна відповідальність бізнесу перед суспільством. Чи можливий цей феномен в Україні? |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Правові аспекти діяльності Вищої ради юстиції Луцьк 2011 Зміст Вища рада юстиції — колегіальний, незалежний орган України, відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу,... |