ТЕМА 11 АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Скачати 1.31 Mb.

Назва	ТЕМА 11 АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
Сторінка	9/10
Дата	10.04.2013
Розмір	1.31 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Аналіз забезпеченості матеріальними ресурсами.

З переходом до ринкових умов господарювання докорінно змінюється система постачання матеріальних ресурсів. Суттєво розширюється зона вибору контрагентів ринку сировинних ресурсів.

У ході аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами необхідно;

1) перевірити розрахунок потреби в матеріальних ресурсах; оцінити забезпеченість потреби джерелами покриття, зокрема виявити ступінь забезпечення потреби в матеріальних ресурсах договорами на їх постачання (за строками, обсягами та асортиментом партій, якістю матеріалів тощо), обґрунтованість договорів та їх фактичне виконання;

2) визначити відповідність фактичної забезпеченості товарними запасами плановій потребі, враховуючи обсяг і склад неліквідів, обсяг списаних втрат;

3) виявити зниження обсягу виробництва у зв'язку з недостатньою забезпеченістю матеріальними ресурсами, причини виникнення понаднормових запасів.

Важливим фактором забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами є правильність розрахунку потреби в них, раціонально організоване матеріально-технічне постачання (вибір постачальників, форм поставок і систем розрахунків).

Планування потреб у ресурсах здійснюється на підставі наукових методів. Методи визначення потреби в матеріальних ресурсах - це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, необхідної для здійснення виробничої та іншої діяльності підприємства. У практиці планування матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності даних, специфіки технологічних процесів виготовлення продукції, призначення матеріалів та інших особливостей виробництва та споживання матеріалів.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається враховуючи потреби окремих їх видів для основної та іншої діяльності підприємства, а також запасів, матеріальних ресурсів, необхідних для нормального функціонування, на кінець періоду:

де МР_і - загальна потреба підприємства в і - тому виді матеріальних ресурсів; МР_і_j - потреба і-того виду матеріальних ресурсів на j-й вид діяльності (на виконання виробничої програми, на приріст незавершеного виробництва, на ремонтно-експлуатаційні потреби, на виготовлення інструменту та спеціального оснащення, на дослідні та експериментальні роботи тощо); МР_і³ - необхідні для нормального функціонування підприємства запаси і - того виду матеріальних ресурсів на кінець періоду.

В основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах покладено нормативи та норми їх витрачання, норми складських запасів.

Наявність матеріальних ресурсів:

1) при функціональному підході: закупівля і виробництво партіями відбувається у вузькоспеціалізованих підприємств, що прагнуть до зниження витрат на одиницю випущеної продукції і товарів, що придбаються. Така політика масових закупок вимагає деяких обсягів запасів, які дозволяють відповідним службам здійснювати політику "оптимальних" закупок в очікуванні, коли служби-споживачі вимагатимуть ці закупки;

2) запаси сировини і матеріалів необхідні при труднощах з постачанням запасів; запаси напівфабрикатів і готової продукції - перед виробничим ризиком (поломки, страйки, брак тощо); запаси кінцевої продукції - при коливаннях обсягів продажу.

Так, величина планової потреби у відповідному виді запасів на виконання основної виробничої програми, на капітальне будівництво та на непромислові потреби (для обслуговування житлового фонду, дитячих та інших закладів) може бути визначена шляхом множення норми витрачання на кількість продукції або обсяг робіт у попередньому періоді.

де Н_і_j - норма витрат і-го матеріалу на виробництво одиниці j -го виду продукції; П_j - програма виробництва j-ої продукції у плановому періоді; п - кількість найменувань продукції j, на виробництво якої використовується і-й матеріал.

Цей метод має багато різновидів залежно від норм, що використовуються (на деталь, виріб), а також від виробничої програми.

У машинобудівній галузі потребу в матеріалах визначають окремо на певні вироби та в цілому по підприємству.

Річну потребу в основних матеріалах визначають шляхом множення технічно-обґрунтованих норм на виробничу програму, включаючи запасні частини. Аналогічно визначають потребу в напівфабрикатах, готових деталях, вузлах, які одержують за кооперативними поставками. Потребу в матеріалах можна розраховувати за допомогою динамічних коефіцієнтів матеріаломісткості продукції по основних її видах або за динамікою випуску продукції і витрат матеріальних ресурсів.

Потреба в матеріальних ресурсах на інші цілі встановлюється у наступному порядку (див. рис. 12.9).

При великій номенклатурі матеріалів оцінюють обґрунтованість потреб у матеріалах, які мають найбільшу питому вагу в собівартості продукції, а також у дорогих і дефіцитних матеріальних ресурсах.

За даними табл. 12.30 визначимо повноту забезпеченості потреби у матеріальних ресурсах.

За даними таблиці 12.30 можна зробити висновок, що розрахункова потреба була занижена на 66 тис. грн. На 80 тис. грн. потреба була занижена за продукцією А, а за продукціями Б і В завищена відповідно на 10 та 4 тис. грн.

Перевіряючи розрахунки потреб, необхідно з'ясувати чи враховані;

зміни у номенклатурі та асортименті призначеної для випуску продукції;
зміни норм витрат на одиницю продукції;
заходи, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення організації виробництва і праці.

Інші методи визначають потреби в матеріалах і описані в Додатку 3.

Потреба в матеріальних ресурсах для створення запасів на кінець періоду визначається у трьох вимірниках;

1) натуральному - для встановлення потреби в складських приміщеннях;

2) грошовому - для виявлення потреби в оборотних засобах, для узгодження з фінансовим планом;

3) днях забезпеченості - для цілей планування і організації контролю. При цьому виробничі запаси розглядаються як частина матеріальних

ресурсів, які не задіяні у виробничому процесі, але їх наявність на підприємстві у передбачених розмірах є об'єктивною умовою ритмічності виробництва. Характеристика основних методів постачання матеріальних ресурсів наведена в Додатку 3.

Після перевірки потреби у матеріальних ресурсах, визначають джерела їх покриття і забезпечення.

Розрізняють два види джерел покриття потреб:

внутрішні: очікувані залишки матеріалів з урахуванням незавершеного виробництва на початок періоду, що аналізується; зворотні відходи; власне виробництво матеріальних ресурсів; економія при транспортуванні, зберіганні, впровадженні новітніх технологічних розробок тощо;
зовнішні: матеріальні ресурси, що надходять від постачальників за укладеними договорами (контрактами).

Задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним (див. рис. 12.10).

Реальна потреба у придбанні матеріалів визначається як різниця між загальною потребою у певному виді матеріальних ресурсів і сумою знайдених власних внутрішніх джерел для її покриття. Відповідно, точність визначення внутрішніх джерел обумовлює об'єктивність розрахунку потреби у зовнішніх джерелах. Тому дуже важливо вивчити повноту надходження матеріалів і дати оцінку ступеню задоволення потреби підприємства в них.

Аналіз строків і обсягів поставок матеріалів за укладеними договорами пов'язаний із перевіркою запасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси повинні задовольняти потребу підприємства у матеріалах на період між поставками.

При цьому забезпеченість (мінімальний запас у днях) визначається як відношення запасу певного виду матеріалу і денної потреби у ньому матеріалі. Це дає змогу встановити запас окремих видів матеріалів на складі у днях.

Визначаються також інтервали між фактичними надходженнями матеріалів на склад та між поставками за договорами з постачальниками.

Рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами визначається шляхом порівняння фактичної кількості закуплених сировини та матеріалів з потребою в них. Необхідно також перевірити відповідність планових потреб у матеріальних ресурсах, що зазначені в договорах, і їх фактичне забезпечення.

За даними таблиці 12.31 проведемо аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами.

За даними таблиці 12.31 можна зробити висновок, що за продукцією А на підприємстві є надлишок матеріальних ресурсів у розмірі 3 тис. грн., а поставки надходять на 2,67 дні раніше необхідного. За продукцією Б і В підприємство не забезпечене матеріальними ресурсами відповідно на 8 та 11 тис. грн. за рахунок затримки поставок більше, ніж на 4 та 7 днів.

Ступінь забезпеченості потреби в матеріальних ресурсах за договорами на їх постачання оцінюється за допомогою наступних показників:

коефіцієнт забезпеченості за планом (К_ЗБ.ПЛ) розраховується як відношення суми за укладеними договорами до планової потреби;
коефіцієнт забезпеченості за фактом (К_ЗБ.Ф) розраховується як відношення вартості фактично поставлених матеріальних ресурсів до планової потреби.

Аналіз наведених коефіцієнтів проводиться за кожним видом матеріалів.

Крім того, аналізуючи забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами, необхідно:

оцінити ритмічність поставок: для цього використовуються такі показники як середньоквадратичне відхилення фактичного обсягу поставки по днях (декадах, місяцях) від середнього обсягу поставки; коефіцієнт нерівномірності поставок і коефіцієнт варіації;
- коефіцієнт нерівномірності поставок матеріалів (К_нер) визначається за формулою:

де х_і - відсоток виконання плану постачання за періодами (днями, декадами, місяцями); ОП_П - план поставок за ті ж періоди;

коефіцієнт варіації (К_ВАР) визначається за формулою:

де ∆ОП - відхилення обсягу поставки за періодами від плану; п - кількість періодів, що аналізуються; ОП_С - середній обсяг поставки матеріалів за період.

Неритмічна поставка сировини та матеріалів зумовлює простої обладнання, втрати робочого часу, необхідність понаднормових робіт, які оплачуються за підвищеною тарифною ставкою. Все це збільшує собівартість продукції, що випускається, і відповідно, зменшує прибуток підприємства;

2) визначити обсяги та асортимент запасів, що постачаються: негативний вплив фактора недопоставок запасів на зміну випуску продукції вимірюється порівнянням кількості недопоставленого і-того виду матеріалів з нормою його витрачання на одиницю" продукції.

Особливу увагу потрібно звернути на виконання договорів поставок щодо асортименту. Для оцінки виконання договірних зобов'язань за асортиментом розраховують коефіцієнт асортиментності, тобто співвідношення фактичного надходження матеріалів, що не перевищує обумовленого договором, та обсягу договірних зобов'язань. При порушенні асортименту матеріальних ресурсів, що надходять, утворюються наднормові запаси одних видів і нестача інших;

3) проаналізувати якість отриманих від постачальників матеріальних ресурсів: перевіряється відповідність матеріальних ресурсів стандартам і технічним умовам і розраховується коефіцієнт рекламацій, тобто претензій постачальникам за поставку недоброякісних матеріалів. Низька якість сировини й матеріалів є причиною утворення понадпланових відходів, що призводить до зменшення обсягу випуску якісної продукції;

4) оцінити кількісні (вартісні) втрати продукції у результаті недопоставки ресурсів, поганої якості матеріалів, зміни цін на матеріали, простоїв через порушення графіку постачання.

Проведемо аналіз втрат продукції за рахунок перерахованих вище факторів (див. табл. 12.32).

За даними таблиці проведемо розрахунки зміни обсягів виробництва (∆ОВ) за рахунок:

недопоставок:

∆ОВ_ОП = (ОП_Ф - ОП_П) / Н_Ф = (900,00 - 930,00) :0,ЗЗ = -90,90 тис. грн.

збільшення відходів:

∆ОВ_ВС = (ВС_Ф – ВС_П) / Н_Ф = (12,70-10,30): 0,33 = + 7.3 тис. грн.

З проведених розрахунків можна зробити висновок, що за рахунок недопоставок матеріалів на 30 тис. грн. обсяг виробництва зменшився на 90,9 тис. гри., а за рахунок збільшення відходів виробництва на 2,4 тис. грн. - на 7.3 тис. гри.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці аналітичної роботи здійснюється за допомогою системи різноманітних показників:

1) узагальнюючі показники: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача. питома вага матеріальних втрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів:

2) індивідуальні показники: ефективність споживання окремих елементів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних матеріалів, палива, енергії тощо), а також встановлення зниження матеріаломісткості окремих виробів (питомої матеріаломісткості). Питома матеріаломісткість окремих виробів може визначатися у вартісному, натурально-вартісному та натуральному вираженні.

Матеріаломісткість продукції с узагальнюючим вартісним показником, визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції. Матеріаломісткість визначає суму матеріальних витрат: зростання матеріаломісткості збільшує суму матеріальних витрат, зниження - зменшує.

Матеріаловіддача - це обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції :і кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Для розрахунку питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції сума матеріальних витрат ділиться на собівартість виготовленої продукції. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру витрат виробництва продукції, тобто чи є воно матеріаломістким.

Коефіцієнт використання матеріалів визначається як співвідношення суми фактичних матеріальних витрат до величний матеріальних витрат. розрахованої виходячи і планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції. Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрачання матеріалів. Якщо коефіцієнт використання більше І. то це свідчить про перевитрачання матеріалів, якщо менше 1 - про економію матеріальних ресурсів.

Порядок розрахунку узагальнюючих показників наведено в табл. 12.33.

Застосування узагальнюючих показників в аналізі дозволяє отримати лише загальну уяву про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів і резерви її підвищення. Більш детальну інформацію забезпечує аналіз індивідуальних показників.

Залежно від специфіки виробництва індивідуальними показниками можуть бути: сировиномісткість - у переробній галузі; металомісткість - у машинобудуванні та металообробній промисловості; паливомісткість, енергомісткість – на підприємствах теплоелектроцентралі; напівфабрикатомісткість - у збиральних виробництвах тощо.

Питома матеріаломісткість окремих виробів може бути розрахована як у вартісному, натуральному так і в умовно-натуральному вираженні. Вартісний показник питомої матеріаломісткості розраховується як відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її ціни. Питома матеріаломісткість у натуральному та умовно-натуральному вираженні вимірюється кількістю витрачених матеріальних ресурсів на один виріб.

У економічній літературі і в практичній діяльності застосовуються також показники параметричної, конструктивної, технологічної, відносної, питомої матеріаломісткості, коефіцієнт використання окремих видів матеріалів.

Питома параметрична матеріаломісткість визначається як відношення матеріальних витрат на одиницю потужності. продуктивною і. вантажопідйомності й вимірюється у вартісних і натуральних показниках (на 1 кВт/год., 1 л. с. тощо).

Однак індивідуальна питома та параметрична матеріаломісткість не відображають вагової характеристики виробів, тому виникає потреба у визначенні конструктивної питомої матеріаломісткості.

Конструктивна питома матеріаломісткість - відношення чистої ваги виробів на одиницю технічного параметру; визначається у натуральному вираженні.

Для удосконалення конструкції виробів можливе застосування прогресивних видів матеріалів, при обробці яких досягається найбільший ефект. Тому розраховується відносна матеріаломісткість, яка є відношенням конструктивної матеріаломісткості до коефіцієнта використання матеріалів на його виготовлення.

Коефіцієнт використання матеріалів доцільно визначати не тільки за всім обсягом випуску продукції (див. табл. 12.33), але й за окремими виробами, вузлами, деталями. У цьому випадку він обчислюється як співвідношення корисного витрачання або чистої ваги деталі, виробу в натуральному вираженні до норми або фактичного витрачання матеріалів, використаних на їх виготовлення.

У табл. 12.34 наведено порядок розрахунку окремих індивідуальних показників ефективності використання матеріальних ресурсів.

Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів необхідно визначити наступні показники, що характеризують використання матеріальних ресурсів як компоненту оборотних засобів:

швидкість оборотності (тривалість обороту);
коефіцієнт оборотності (кількість оборотів);
коефіцієнт завантаження тощо.

Більш детально це питання розглянуто в темі 9.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі:

Тема уроку Практична робота №8. Розміщення посівів сільськогосподарських культур ( робота на контурній карті). Аналіз статистичних даних виробництва...	Технічний регламент «Вимоги щодо виробництва молока та молочних продуктів» Загальні положення Цей Технічний регламент визначає обов’язкові вимоги до молочної продукції та процесів її виробництва, у тому числі, стосовно інформації,...
Система розробки і реалізації управлінських рішень щодо формування,... Економічні відносини з приводу купівлі матеріально-технічних ресурсів, виробництва продукції та її реалізації	1. ЗНАЧЕННЯ, ЗАДАЧІ І ДЖЕРЕЛА АНАЛІЗУ Обсяг реалізації (дохід) характеризує показник реалізованої продукції у діючих цінах. Виконання виробничої програми оцінюється щоденно...
Витрати і результати Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції	ТЕМА 13 АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ Вивчити основні показники, що використовуються при аналізі витрат на виробництво продукції
Підприємства (П в ) включає прибуток від реалізації продукції (робіт,... Загальний прибуток підприємства (Пв) включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) і майна (матеріальних цінностей) та...	ТЕМА: Облік господарських процесів ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення...
ТЕМА: Облік господарських процесів ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення...	О. В. Лапчук Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв... Проблеми обліку витрат виробництва та виробничої собівартості ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання