Дослідження обирається на основі проблемної ситуації за дорученням керівництва бібліотеки і якщо необхідно, обговорюється з фахівцями підрозділів бібліотеки, зацікавленими в його розробці. Тема включається в робочий план бібліотеки
|
|
Скачати 275.57 Kb.
|
|
«Мама Маріца – дружина Христофора Колумба» М  аємо змогу познайомитись з розповіддю, яка могла б стати сучасним епосом про незнищенну материнську любов – “Мама Маріца – дружина Христофора Колумба”. Вісімнадцятирічна Маріца, молдованка за походженням, разом зі своїм коханим чоловіком Христофором почала нове життя в одній з українських провінцій. Завдяки такому екзотичному найменню чоловіка всі називали його Колумбом. Маріці здавалося, що все триватиме вічно, але не судилося. Спочатку болісна звістка про загибель коханого, потім народження дитини-інваліда – все це перетворило життя на нескінченний страшний сон. Та в тій безкінечній агонії героїня знаходить прихисток – вона повністю віддається материнській любові, яка лезом ріже її серце. Від знемоги нести свій тяжкий хрест і безперервних колумбійських пошуків у лабіринтах душі, вона покінчує життя самогубством, тим самим протестуючи проти жорстокості світу.У цій повісті мова йде про складні міфологічні перетворення: син народжується хворим, із відставанням у психічному розвитку. Вина цьому – «страшні металеві щипці, якими такі людяні акушерки поспішливо витягували Христофорчика на світ Божий…». Але хлопець росте «не по днях, а по годинах», він – ніби міфічний богатир, який несвідомо перейняв на себе прокляття батьків. За карму батьків, як говорять езотеричні вчення, відповідають діти, і тільки ми думаємо, що діти не відповідають за долю своїх батьків. Так-от, Христофорчик перетворився невідомо за скільки (час у повісті ущільнений, наче в психологічній новелі) на чоловіка, власне недо-чоловіка, який не міг більше стримувати свій потяг, перетворившись на звіра. Спочатку Маріца знаходить йому «жінку», але раптом Одарка «не вмерла, й нічого іншого з нею не трапилось… Якогось літнього дня її просто вбив безногий афганець із ревнощів…». Світ Марії Матіос – це світ акцентуйованих особистостей, які часто мають, до того ж, фізичні вади. Але що страшніше, ці персонажі чинять непослух, не дотримуються законів міфологічного, казково-ритуального світу, і тоді виникає небезпека. Чи часто ми дотримуємося цих законів у реальності? Останні події показують, що в нашій «реальній казці» запанував безлад. І насамперед через нерозуміння базових законів нашого життя, яке у своїй сутності тримається за міф. Урешті, повість підводить до огидного моменту, коли мати чинить перелюб із сином. Але чи не йдеться про те, що в цьому стані відбувається повернення людини до до-цивілізаційного часу, в якому немає табу на інцест. Як можна потрактувати цей епізод – як муку і розплату чи як божевілля, але звільнення? Син для матері перетворюється на чоловіка, але, власне, з самого початку йому було вготовано долю батька, без якого Маріца не уявляла свого життя. Повість про Маріцу і справді постає тим, що можна порівняти з грецькою трагедією, в якій жінка розколюється не між обов’язками перед суспільством і перед людськими почуттями, а перед собою як матір’ю і собою як дружиною. Твір закарбовується у пам’яті. У літературі є багато нетипових і типових історій, але ця історія про дитину, хвору на хворобу Дауна є настільки зворушливою, що при перечитуванні залишитися байдужим неможливо. З одного боку хочеться відкласти книгу, адже у житті й без того вистачає суму, але з іншого боку пісенний стиль Марії Матіос не дозволяє залишити непрочитаними 64 сторінки твору. Усі люди знають, що хвороба Дауна – це горе. Проте висвітлення життя матері, яка ростить свого Христофора із таким діагнозом – це пізнання болючого невідомого, яке існує поряд з нами в той час, як ми – звичайні та здорові люди, ходимо на роботу, святкуємо події та відвідуємо кіно. «Москалиця» “  Немає людини, здатної розгадати жінку, що зберігає свою таємницю впродовж життя, як тримає власну честь”, – промовляє авторка до читачів “Москалиці”. Нестандартна у своєму світосприйнятті, химерна та відчужена, з “незмитим” роками тавром москалиці – такою постає образ головної героїні повісті Северини Северин. Письменниця намагається пояснити трагізм її долі, починаючи від сирітських поневірянь у наймах, закінчуючи прагненням чинити опір небезпеці того часу. Людська жорстокість назавжди охрестила Северину москалицею, що стало для неї і плювком між очі, і стусаном, і батогом. Марія Матіос каже, що немає меж жіночій винахідливості в час смертельної небезпеки. Отож ця назавжди всіма затаврована москалиця стала порятунком у лещатах зловісного часу: її цілющі трави виліковували найнебезпечніші рани. Немає страху, який позбавив би жінку волі чинити опір... Северина розмірковує про свою долю: «Доля ніколи не шукає людину. Людина сама її має знайти й заволодіти нею».Фактура «Москалиці» буквально проткана фольклорно-поетичною стилістикою із виразними етнорегіональними візерунками. Роман прагне поєднати час реальний, і час умовний, вигадку і реальність, у такому разі світ мольфарів перетворюється на те, що існує насправді. Москалиця, живе у карпатському селі, вона дочка російського солдата, котрий був на ночівлі в її матері під час Першої світової. Саме тому в селі її назвали Москалицею – жодного іншого навантаження ця приголомшлива на перший погляд назва не несе. Війни, радянські репресії та специфічне ставлення односельців роблять дівчину дуже відлюдною, вона вчиться знахарства, лікує бійців УПА та НКВС, і їй вдається дожити до наших днів. Втім, постійний внутрішній емоційний холод робить її нещасною. Северина проходить ініціацію і перетворюється на чаклунку, мольфарку, яка має врятувати інших, адже таким є її тавро, накладене вищими силами. Вона стає відлюдкуватою для інших, але близькою до світу природи, запрошуючи до себе юрмисько котів, а також – зміїних цариць. Помирає головна героїня без ненависті, але так і не простивши «світових лукавців». «Не вір – не втратиш» – каже вона. Сама авторка про цей свій твір каже так: «Безсумнівно, це найдраматичніша моя книга в психологічному сенсі. Тлумачити всі перипетії, розшифровувати месиджі чи розставляти акценти, не буду. Я текстом сказала все, що хотіла. Можливо, в цій книжці я найбільш лаконічна і скупа на слова. І, можливо, саме в ній я найменше люблю людину. Бо така тема. І такі обставини життя тих людей, яких своєю волею я поселила на сторінки книги». “Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів” Н  ова книжка відомої української письменниці Марії Матіос – Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів (Mr. & Ms. U-Ko in country UA) – це гостра політична сатира із властивим цьому жанрові іронією та сарказмом, фантастичним сюжетом, який, проте, не може ввести в оману вдумливого читача ані щодо місця подій, які описано в романі, ані самих персонажів. Це, безсумнівно, Україна.Багатий, вишуканий стиль, їдкі, але справедливі характеристики епохи і людей не заважають, однак, відкрити іще одну грань письменницького таланту М. Матіос – таланту блискучого публіциста й аналітика. В інтерв’ю “Високому замку”, презентуючи книгу “Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів” у Львові, Марія Матіос так пояснила свій художній задум: “У цій книзі я даю їдкі, жорсткі і жорстокі оцінки українській дійсності… Я писала її з великою лютістю і шаленством. Це моя реакція на непритомність нашої влади, на той щоденний коллапс”. На веб-конференції на сайті “Оглядач” письменниця практично так само сформулювала мету написання книжки: “Містер і місіс…” – це моя реакція на цинічне і безсердечне просвистування помаранчевими політиками того, що їм дісталося задарма: неймовірно великої і позитивної народної енергії” Сюжет роману “Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів” охоплює проміжок часу з життя героїні Улі Милашенко, починаючи з дитинства, хоча ключовим часом усе ж залишається “9 вересня 0005 року”. Твір має надзвичайно ускладнену структуру, що відгонить постмодерною “накрученістю” – особливо це стосується підказаних авторкою варіантів читання, двох фіналів, широкого алюзивного поля, прямих і непрямих відсилань до різноманітних джерел (літературних, медійних, історичних тощо), і ця гра з інтертекстом, на мою думку, трохи бароково-надмірна. Зазираючи в майбутнє героїні, Матіос наводить широкий перелік політичних стереотипів, обігруючи їх значення: “Це тільки через багато років назвуть її найпривабливішим харизматичним трансформером цілої країни УКР: парфумерною принцесою, Джейн Ейр Бонд 007, Шовковою Леді, й Орлеанською Дівою”. Отже, письменниця закладає в образ Улі традиційні стереотипи (“газова принцеса”, “залізна леді”, “Жанна д’Арк” та ін.), які стосуються її прототипу; деякі з цих означень розгортаються в наступному тексті. Авторка грає двозначним прикметником “газовий” (стосується і речовини, і прозорої тканини), змальовуючи, як Уля Милашенко підкорює північного стратегічного партнера, з’явившись перед ним у газовій “пачці” балерини. Уля “геній запахів”, і саме створені нею чарівні пахощі, якими напахчені навіть креслення й контракти, допомагають зачарувати “сонм мужиков в галстуках от Лагерфельда” та навіть “самого Бого-Царя Плутина” і порятувати свою “ошукану” батьківщину від замерзання без “Еклектичних Сумішей Роззуйкраїну”. Привертає увагу, що для перемоги над чоловіками героїня вдається до традиційно “жіночої зброї” (одяг, аромат): будучи сильною духом, Уля хитрує, прикидаючись слабкою “патріархальною” жінкою. У цьому епізоді узагальнено певну закономірність стосовно поведінки жінок у політиці: успіх досяжний для них лише в межах традиційних гендерних ролей, тому доводиться маскуватися. Письменниця змальовує протистояння героїні патріархальній традиції, не лише українській: “Ця традиція легко вкладалася у три поняття, не залежно, як вони звучать різними мовами: kinder – kirchen – kuxen (діти, церква, кухня). Таким чином, у романі Марії Матіос протистояння героїні й чоловіків-політиків виразно гендерно марковане, проблема виживання жінки в українській політиці виведена на перший план. Письменниця узагальнила розмаїті гендерні стереотипи – літературні, політичні, фольклорні, медійні, стверджуючи жіночу силу супроти чоловічої слабкості і зрадливості. Тому вважаю актуалізацію гендерного дискурсу у книжці “Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів” тою прикметною рисою, яка вирізняє його на тлі “політичної прози” Юрія Рогози і зв’язує воєдино основні мотиви творчості Матіос – національний і любовний. «Кулінарні фіґлі» В  и любите готувати? Ви прагнете знайти хороший настрій та затишок? Хочете посміятися та просто отримати задоволення читаючи книгу? Тоді нова робота Марії Матіос «Кулінарні фіґлі» – це для вас!Це міні-енциклопедія сімейного життя самодостатньої жінки, яка знає, що сміх і смачна кухня уміють підтримати здоровий дух у тілі людини так само, як нехитрі знання неписаних законів і народних звичаїв, свого і чужого минулого. Проза заповнена здоровим гумором. Чого вартий рецепт холодної страви під назвою «Чоловічий знак оклику», адже авторка каже, що: «Чоловіки люблять гостре й холодне. Гострі ножі. Перчені слівця. Гострі жіночі язики. Гострі холодні приправи». Всі смаколики, про котрі йдеться в книзі – правдиві рецепти від Марії Матіос, випробувані автором особисто! Вони прості та не дорогі, а найголовніше – страшенно смачні. І мабуть читаючи книгу, ви не зможете залишитися байдужими і одразу помчите на кухню, аби зготувати для себе щось, про що ви щойно читали в «Кулінарних фіґлях». Видання проілюстровано фотографіями з власної колекції родини Матіос. Смачного прочитання. Редколегія: Надія Кушнірчук З  еновія Тарантюк Наша адреса:Ігор Данилович Проспект Незалежності, 19а Ольга Зубрей м. Долина, 77504 Юрій Фреїв тел.: (03477)28135 В  ідповідальна Наш сайт: www.dcrb.netза випуск: Людмила Фреїв E-mail: [email protected] |
Схожі:
| 6 жовтня – 130 років від дня народження Івана Кочерги Важливим аспектом функціонування бібліотеки є нормативно-правові документи, які визначають основні завдання бібліотеки, регламентують... |
Л. Г. Дубова За редакцією І. Г. Лобановської ББК, із використанням систематичних каталогів Національної Парламентської бібліотеки України та Національної бібліотеки України ім.... |
| Орієнтовний план роботи методиста по бібліотечних фондах З досвіду роботи методиста Допомогти успішно вирішити ці завдання покликані освітянські бібліотеки, зокрема шкільні бібліотеки |
Методично-бібліографічний відділ Основною метою планування є визначення оптимального співвідношення часу, праці, витрат і якості виконання завдань бібліотеки, а також... |
| ТИПОВА ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ ЗАВІДУВАЧА БІБЛІОТЕКИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Завідувач бібліотеки загальноосвітнього навчального закладу (далі Завідувач) підпорядковується безпосередньо директору |
Тренінг «Публічні бібліотеки – мости до е-урядування» в місті Івано-Франківську «е-урядування» для бібліотечних працівників, представників громадських організацій, громадськості, студентської молоді, підприємців,... |
| Конкурс проводиться у партнерстві з Українською Бібліотечною Асоціацією... Вітайте наших Валентина і Валентинку пару Читач і Бібліотека. Завдання конкурсу – виявити найбільш креативні та привітні бібліотеки... |
ДНПБ України Відділ наукового опрацювання і каталогізації документів... Усі документи (книги, брошури, журнали та ін.), що надійшли до фонду шкільної бібліотеки, обов'язково опрацьовуються |
| «Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками…» Такими словами... До читальної зали центральної районної бібліотеки для дорослих прийшли учні Чуднівської гімназії, військові строкової служби в/ч... |
Книга і комп’ютер в інформаційному суспільстві: сучасне і майбутнє Довідково-бібліографічний апарат шкільної бібліотеки та його місце в інформаційному обслуговуванні вчителів та учнів |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua