Тема 19. Правове регулювання господарсько-торговельної діяльності та реклами
§4. Правове регулювання реклами
4.1. Поняття реклами та її види
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Отже, за законодавством України реклама є специфічною інформацією, яка поширюється з певною метою (комерційною чи соціальною). У законодавстві України не зафіксовано інших ознак реклами, окрім інформаційної. Такий підхід є характерним для більшості законодавств інших країн пострадянського простору. Наприклад, згідно із Законом Російської Федерації «Про рекламу» рекламою є інформація, розповсюджена будь-яким способом, у будь-якій формі та з використанням будь-яких засобів, котра адресована невизначеному колу осіб і спрямована на привернення уваги до об’єкта рекламування , формування або підтримання інтересу до нього та на його просування на ринку. Аналогічне визначення приведене у Законі «Про рекламу» Республіки Білорусь.
Поряд з цим, характерною ознакою реклами у законодавстві України є достатньо широке розуміння суб'єктного складу рекламодавців та споживачів реклами, а також цілей розповсюдження рекламної інформації. Зокрема, соціальна реклама розповсюджується без мети одержання прибутку, її рекламодавцем може виступати будь-яка особа (ст. 12 Закону України «Про рекламу»). Для порівняння вкажемо, що Британський кодекс рекламної діяльності як основним оперує терміном «рекламне звернення», яким є будь-яка форма подання реклами, що містить пропозицію стосовно придбання товарів або послуг чи надання можливостей їх придбання на комерційних засадах. Рекламним зверненням також кваліфікується таке повідомлення, що не стосується конкретних товарів, однак оприлюднюється в порядку ведення підприємницької діяльності або від імені будь-якого підприємця.
За законодавством України рекламою є не будь-яка інформація, а тільки та, що має певні ознаки, зокрема:
реклама є інформацією про осіб чи про товар. Слід враховувати, що поняття «особа» вживається в Законі України «Про рекламу» для позначення фізичної особи, в тому числі суб'єкта підприємницької діяльності, юридичної особи будь-якої форми власності, представництва нерезидента в Україні, а термін «товар» – для позначення будь-якого предмету господарського обігу, в тому числі продукції, робіт, послуги, цінних паперів, об'єктів права інтелектуальної власності;
це інформація, що розповсюджується у будь-якій формі та в будь-який спосіб. Реклама може розповсюджуватися в письмовій та в усній формі, у вигляді будь-яких зображень, рекламних роликів і програм тощо, незалежно від засобу розповсюдження (засобу, що використовується для доведення реклами до її споживача, яким може бути радіо, телебачення, електричний електронний зв’язок, транспорт тощо);
реклама відзначається неперсоніфікованим характером і призначена для невизначеного кола споживачів реклами (згідно із визначенням, що приведене у ст. 1 Закону України «Про рекламу», споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама);
завданням реклами є привернення та підтримання інтересу до об’єкту рекламування, яким може бути особа чи товар (згідно з визначенням реклами, що міститься у ст. 1 Закону України «Про рекламу»);
метою реклами є досягнення комерційних та/чи соціальних цілей.
Слід зазначити, що в ст. 2 Закону України «Про рекламу» містяться окремі обмеження по його застосуванню. Зокрема, дія цього Закону не поширюється на відносини, пов'язані з розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України та не поширюється на оголошення фізичних осіб, що не пов'язані з підприємницькою (господарською) діяльністю.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про рекламу» основними принципами рекламної діяльності є законність, точність, достовірність, використання державної та інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.
У рекламі забороняється:
поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України;
вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, за інших обставин або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;
подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;
наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються продукцією, що рекламується;
використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;
рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої потребує наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;
вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди останньої;
імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права.
Рекламу можна класифікувати за наступними критеріями:
1. Залежно від форми її подання:
- друкована реклама;
- телевізійна реклама;
- кінореклама;
- відеореклама;
- реклама на радіо (акустична реклама) тощо.
2. Залежно від місця розміщення:
- внутрішня (реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються);
- зовнішня ( реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг), реклама на транспорті тощо.
3. Залежно від мети поширення реклама буває:
- комерційною (поширюється метою є отримання (збільшення) прибутків шляхом рекламування товару чи послуги);
- некомерційною (соціальною) – реклама, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку.
4. В залежності від міри відповідності реклами вимогам законодавства вона буває правомірною чи неправомірною. Видами неправомірної реклами є:
- порівняльна реклама (реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи). Як зазначено в частині першій ст. 11 Закону України «Про рекламу» відносини, які виникають у зв'язку з порівняльною рекламою, регулюються законодавством України про захист від недобросовісної конкуренції;
- прихована реклама (інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій);
- недобросовісна реклама (реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження) тощо. Згідно з частиною першою ст. 10 Закону України «Про рекламу» недобросовісна реклама забороняється.
4.2. Суб’єкти рекламної діяльності
Суб’єктами рекламної діяльності, відповідно до Закону України «Про рекламу», є:
- виробник реклами – особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;
- рекламодавець – особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;
- розповсюджувач реклами – особа, яка здійснює розповсюдження реклами (газети/журнали, телебачення, радіо, юридичні особи, які займаються розміщенням зовнішньої реклами на транспорті, тощо);
- спонсор – особа, яка здійснює добровільну матеріальну, фінансову, організаційну та іншу підтримку будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг (як зазначається у частині першій ст. 5 Закону України «Про рекламу» у теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів).
4.3. Договори в рекламній діяльності
У рекламній діяльності найчастіше використовуються такі види договорів:
1) договори про надання послуг (такі договори застосовуються при наданні тих рекламних послуг, які споживаються у процесі рекламної діяльності, наприклад, на телебаченні, радіо, у засобах масової інформації, включаючи рекламні веб-сайти в Інтернеті, шляхом проведення презентацій тощо. Їх основою є інститут договору про надання послуг (глава 63 «Послуги. Загальні положення» ЦК України). При цьому порівняно із загальними правилами договір про надання рекламних послуг має специфічні істотні умови, якими є:
а) умова про строк чи/та періодичність рекламування;
б) умова про місце розміщення реклами (обумовлюються: на телебаченні – ефірний час; в друкованих ЗМІ – сторінка, місце та розмір; щодо зовнішньої реклами – місце (вулиця, кілометр траси), спосіб розміщення);
в) додатково може обумовлюватись, що рекламування певних товарі (послуг) не повинно одночасно рекламуватись з товарами (послугами) того ж виду в обумовленому проміжку ефірного часу чи під час трансляції певної програми (фільму) тощо;
- договори про виконання робіт (такі мають місце в ситуації виготовлення реклами для рекламодавця силами виробника реклами). Правовою основою для таких договорів є положення про підряд, закріплені у главі 61 «Підряд» ЦК України;
- договори про юридичні дії (мова йде про договори доручення (глава 68 «Доручення» ЦК України) та договори комісії (глава 69 «Комісія» ЦК України). В таких ситуаціях суб’єкт господарювання надає рекламодавцю лише юридичні послуги, представляючи його інтереси в якості посередника у взаємодії із засобами масової інформації, друкованими виданнями, рекламними агентствами тощо з метою отримання клієнтом бажаних рекламних послуг);
- договори, що регулюють зобов’язання стосовно об’єктів інтелектуальної власності (основними договорами із групи договорів, що регулюють зобов’язання стосовно об’єктів інтелектуальної власності, які застосовуються в рекламній діяльності, є договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ЦК України), договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст. 1113 ЦК України) та ліцензійний договір (ст.ст. 1109-1111 ЦК України).
Окремим видом договору про споживання рекламних послуг можна вважати спонсорський договір, який укладається з урахуванням умов ст. 5 Закону України «Про рекламу».
4.4. Дозвільні процедури стосовно рекламної діяльності
4.4.1. Надання дозволів на розміщення реклами органами місцевого самоврядування
Відповідно до п-п. 13 п. а) ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування уповноважені надавати дозволи в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами. Зокрема, органи місцевого самоврядування надають дозволи на розміщення зовнішньої реклами та реклами на транспорті, який перебуває у комунальній власності. Підзаконні акти, що регулюють процедури отримання відповідних дозволів, затверджуються самими органами місцевого самоврядування.
Стосовно одержання дозволу на розміщення реклами на комунальному транспорті, то розглянемо відповідний порядок на прикладі «Порядку розміщення реклами в м. Києві», що затверджений рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 р. № 37/6253.
Видача погодження здійснюється у міському дозвільному центрі державним адміністратором за принципом організаційної єдності.
Для одержання погодження розповсюджувач подає до міського дозвільного центру заяву за формою, затвердженою постановою КМ України від 7 грудня 2005 р. № 1176 «Про затвердження форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру» (із змінами і доповненнями), до якої додаються:
- копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника як юридичної особи або фізичної особи - підприємця;
- фотографічний знімок припустимого місця розташування рекламного засобу (наприклад, вагон трамваю/метро, тролейбус тощо);
- комп'ютерний макет рекламного засобу (з фрагментом місцевості та місцем розташування), де планується розмістити спеціальну конструкцію;
- ескіз спеціальної конструкції (виконується за технічними умовами відповідних спеціалізованих підрозділів підприємства транспорту).
Перелік документів, зазначених у цьому пункті, є вичерпним.
Заява та документи, що додаються до неї, подаються особисто заявником (керівником юридичної особи, фізичною особою-підприємцем) або уповноваженою ним особою. Заявник несе відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві та документах, що додаються до неї.
Заява та документи, що додаються до неї, приймаються державним адміністратором за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату та номер їх реєстрації державним адміністратором.
Усі заяви щодо видачі погодження підлягають обов'язковій реєстрації державним адміністратором. За наявності всіх документів, зазначених вище, державний адміністратор проводить реєстрацію заяви у журналі обліку/реєстрації заяв та документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, який подає суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа державному адміністратору, та передає не пізніше наступного робочого дня дозвільному органу, який реєструє заяву та заносить її до електронної бази. Після цього дозвільний орган протягом двох робочих днів перевіряє інформацію про наявні вільні рекламні площі та передає зазначені документи до КП «Київреклама».
КП «Київреклама» узгоджує з балансоутримувачем протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідних документів від дозвільного органу:
- можливості та технічні умови встановлення спеціальної конструкції або безпосереднього розміщення реклами на транспорті;
- узгоджує в робочому порядку з дозвільним органом перелік органів (осіб), з якими необхідно узгодити погодження;
- оформлює у трьох примірниках погодження та передає його дозвільному органу.
Балансоутримувач щомісячно передає дозвільному органу інформацію про наявні вільні рекламні площі.
Перший примірник погодження видається заявникові державним адміністратором після надання заявником підписаного з його боку договору розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, другий примірник погодження залишається у дозвільного органу, третій передається балансоутримувачу. Видача погодження реєструється у журналі обліку державного адміністратора та дозвільного органу. Погодження видається на п'ять років, якщо меншого терміну не зазначено у заяві.
4.4.2. Порядок погодження інформації, яка може міститися в рекламі лікарських засобів
Недотримання порядку рекламування лікарських засобів може стати причинами значних негативних наслідків для здоров’я багатьох людей. Тому для такої реклами встановлюється спеціальний дозвільний режим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про лікарські засоби» держава створює умови для інформаційного забезпечення у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів в Україні. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, забезпечує інформування про зареєстровані та про виключені з Державного реєстру лікарських засобів України лікарські засоби.
Спираючись на вказану вище статтю МОЗ України розробило «Порядок погодження інформації, яка може міститися в рекламі лікарських засобів для дітей і підлітків, та видачі дозволу на рекламування лікарських засобів для дітей і підлітків» та «Порядок реклами лікарських засобів, призначеної для медичних закладів і лікарів», що були затверджені наказом від 10 червня 1997 р. № 177.
Відповідно до «Порядку погодження інформації, яка може міститися в рекламі лікарських засобів для дітей і підлітків, та видачі дозволу на рекламування лікарських засобів для дітей і підлітків» погодження інформації, яка може міститися в рекламі лікарських засобів для дітей і підлітків та дозвіл на рекламування лікарських засобів для дітей і підлітків дає МОЗ України на підставі експертних висновків Фармакологічного комітету МОЗ України.
Забороняється реклама лікарських засобів, які:
- не зареєстровані в Україні та виключені з Державного реєстру лікарських засобів України;
- вживаються та поширюються тільки за рецептами лікарів;
- містять наркотичні, психотропні, отруйні та радіоактивні речовини.
Також забороняється розміщувати в рекламі лікарських засобів відомості:
- які можуть справити враження, що за умови вживання лікарського засобу медична консультація з фахівцем не є необхідною;
- про те, що лікувальний ефект від прийому лікарського засобу є абсолютно гарантованим;
- про те, що лікарський засіб є продуктом харчування, косметичним чи іншим продуктом для вживання;
- про те, що косметичні засоби, харчові продукти, вітамінні чи інші харчові домішки мають лікувальні властивості, якщо наявність таких властивостей не доведена в установленому порядку.
Без дозволу МОЗ України реклама не може містити посилань на терапевтичні ефекти лікарських засобів по відношенню до захворювань, які не піддаються лікуванню або важко піддаються лікуванню.
Важливо, що у вказаному нормативно-правовому акті міститься також заборона на здійснення недобросовісної реклами (тобто реклами, яка внаслідок неточності, двозначності, перебільшування, замовчування інформації вводить або може ввести в оману споживачів реклами, що несе загрозу їхньому здоров'ю). Рішення щодо визнання факту недобросовісної реклами лікарських засобів приймає МОЗ України на підставі відповідного експертного висновку Фармакологічного комітету МОЗ України.
У «Порядку реклами лікарських засобів, призначеної для медичних закладів і лікарів» передбачається, що реклама лікарських засобів є одним із напрямків інформаційного забезпечення стабільного фармацевтичного ринку і повинна відповідати правовим актам України та міжнародним принципам у сфері обігу лікарських засобів з метою гарантії їх ефективності, безпечності та якості. Реклама лікарських засобів, яка призначена для медичних закладів і лікарів, здійснюється тільки через спеціалізовані друковані засоби інформації, розраховані на медичних і фармацевтичних фахівців. МОЗ України забезпечує інформування медичних закладів і лікарів про зареєстровані та виключені лікарські засоби з Державного реєстру лікарських засобів України.
4.4.3. Розміщення рекламних засобів на транспортних магістралях державного значення
Розміщення рекламних засобів на транспортних магістралях державного значення пов’язане з дотриманням технічних норм монтажу. Виходячи з цього, розміщення зовнішньої реклами вздовж автомагістралей державного значення регулювалося наказом Державної служби автомобільних доріг України «Про затвердження Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування» від 29 вересня 2005 р. № 414, який, проте,
4.5. Заборони реклами
Згідно із положеннями ст. 8 Закону України «Про рекламу» у рекламі забороняється:
- поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом;
- вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб;
- подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
- використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами;
- наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;
- використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законами України у сфері інтелектуальної власності;
- рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії;
- вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без письмової згоди цієї особи;
- імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності;
- рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами;
- розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів;
- розповсюджувати рекламу послуг з ворожіння та гадання.
Інформація про ціни на товари, тарифи на послуги, наведені у рекламі, яка розміщується чи розповсюджується на території України, зазначається виключно у гривні.
Застерігається, що розповсюджувачі реклами не можуть поширювати рекламу, якщо відповідно до законодавства види діяльності або товари, що рекламуються, підлягають обов'язковій сертифікації або їх виробництво чи реалізація вимагає наявності відповідних дозволу, ліцензії, а рекламодавець не надав розповсюджувачу реклами копії таких сертифіката, дозволу, ліцензії, засвідчених у встановленому порядку. Хоча у чинній редакції Закону України «Про рекламу» не міститься вимоги вказувати дані дозвільних документів у тексті самої реклами, така інформація має бути включена в рекламу у порядку виконання вимог ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та, в деяких випадках, нормативно-правових актів, що регулюють рекламу окремих видів господарської діяльності, наприклад, туристичної1.
Слід вказати, що у ст. 20 Закону України «Про рекламу» міститься ряд застережень щодо використання дітей в рекламі та захисту їх від можливого негативного інформаційного впливу реклами. Зокрема, забороняється реклама:
з використанням зображень дітей, які споживають або використовують продукцію, призначену тільки для дорослих чи заборонену законом для придбання або споживання неповнолітніми;
з інформацією, яка може підірвати авторитет батьків, опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей;
з вміщенням закликів до дітей придбати продукцію або звернутися до третіх осіб з проханням зробити покупку;
з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї, вибухових пристроїв.
Крім цього, реклама:
- не повинна містити зображення дітей у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди дітям або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій;
- не повинна завдавати дітям моральної чи фізичної шкоди, викликати у них відчуття неповноцінності;
- не повинна вказувати на можливість придбання рекламованого товару, розрахованого переважно на дітей, кожною сім'єю без урахування можливостей її бюджету.
- повинна створювати у дітей враження, що володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими дітьми.
4.6. Правопорушення та відповідальність у сфері реклами
Правопорушення у сфері реклами перелічені в ст. 27 Закону України «Про рекламу». При цьому норми цієї статті не поширюються на порушення, зазначені у ст. 241 цього Закону (якою регулюється розміщення рекламних повідомлень про пошук роботи).
Зокрема, правопорушеннями з боку рекламодавця, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», є:
замовлення реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;
надання недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;
замовлення розповсюдження реклами, забороненої законом;
недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами;
порушення порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.
Правопорушенням з боку виробника реклами, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», є порушення прав третіх осіб при виготовленні реклами, а правопорушеннями з боку розповсюджувача реклами, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», визнається розповсюдження та розміщення реклами у забороненому законодавством порядку.
З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку органи державної влади, вказані нижче, можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та про її публічне спростування.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (таким органом є Держспоживінспекція України);
- АМК України – щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;
- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, - щодо реклами державних цінних паперів (Мінфін України);
- НКЦПФР - щодо реклами на фондовому ринку;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури - щодо спорудження житлового будинку (Держархбудінспекція України);
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу) (Мінсоцполітики України).
В частині першій ст. 27 Закону України «Про рекламу» передбачається, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Стосовно адміністративно-господарської відповідальності, то у частинах 4-10 ст. 27 Закону України «Про рекламу» вказуються адміністративно-господарські санкції та дається перелік органів, які вправі їх накладати. Санкції у вказаних пунктах мають переважно форму адміністративно-господарського штрафу (розмір якого визначається кратно до вартості розповсюдженої реклами). Наприклад, штрафи накладаються уповноваженими органами у порядку, встановленому КМ України, на:
рекламодавців за вчинення дій, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;
виробників реклами за вчинення дій, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами;
розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.
Спеціальною санкцією, передбаченою ст. 28 Закону України «Про рекламу», є публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами здійснюється добровільно або за рішенням суду і за рахунок винної особи. При цьому публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами здійснюється в такому ж порядку, в якому вона була розміщена.
|