Розвиток комунікативної компетенції
студентів на заняттях німецької мови
Основною метою навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі є формування у студентів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом між культурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Ця мета передбачає досягнення такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та писемній (читання, письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу.
Комунікативна компетенція складається з кількох видів:
- мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння студентами мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;
- мовленнєвої компетенції, яка пов'язана з формуванням у студентів умінь і навичок спілкуватися в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні (монолог, діалог), читанні, письмі;
- соціокультурної компетенції, яка передбачає засвоєння студентами знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та інших народів, а також формування умінь їх використовувати у практичній діяльності;
- соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;
- загальнонавчальних компетенцій, що сприяють оволодінню студентами стратегіями мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв'язання навчальних завдань і життєвих проблем.
Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування комунікативної компетенції учнів відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування.
Як організувати навчальний процес так, щоб студенти були здатні використовувати іноземну як під час спілкування в реальних життєвих ситуаціях, так і для набуття знань, щоб вони були здатні орієнтуватися в соціокультурних аспектах країни, мова якої вивчається?
Як показує практика, цьому значною мірою сприяє атмосфера колективного спілкування, організованого на основі комунікативних ситуацій. Ситуації стимулюють студентів до комунікативно-вмотивованого виконання мовленнєвих дій, а спілкування в таких ситуаціях дає студентам змогу засвоїти свідомо іншомовний матеріал. Подібне спілкування – емоційно забарвлене, пронизане індивідуальними переживаннями, воно приносить радість, зацікавленість у спільній діяльності, створює важливі передумови успіху у навчанні. Розвиток комунікативних здібностей можливий тільки через вирішення реальних завдань на уроці, що викликає в учнів задоволення і впевненість у собі, бажання говорити іноземною мовою.
Основним видом навчальної діяльності, що сприяє розвитку комунікації є безперервна ділова гра. Це постійне моделювання та розігрування певних ситуацій, що підвищують активність студентів під час навчання. Рольові ігри викладач здебільшого проводить в парах або групах. В окремих випадках студенти отримують картки для роботи в парах з рольовими завданнями, які допомагають їм підготуватися до спілкування, що сприяє розвитку непідготовленого діалогічного мовлення. Використовую такі види завдань для навчання і говоріння.
Працюйте в парах. Поставте якомога більше запитань своєму товаришеві про міста, інформацію про які ви маєте на картці. Скажіть, яке з міст, на вашу думку, є найбільшим. Такі завдання я даю студентам при вивченні теми „Міста Німеччини”.
Складіть діалог з окремих частин реплік в логічній послідовності.
Заповніть пропуски в діалозі.
Складіть свої діалоги (опора: перша та остання репліки в діалозі).
Особливу увагу під час навчання діалогічного мовлення приділяю мовленнєвому етикету: студенти вчаться вживати форми ввічливої подяки, ввічливого звертання, висловлювання згоди, незгоди, здивування, заперечення тощо. Для такої роботи відбираю короткі діалоги або вправи, які відтворюють особливості вживання реплік-кліше. Прикладами можуть бути такі вправи:
Підтвердіть або заперечте висловлювання;
Розкажіть, що вам відомо про дане місто, країну, видатну людину використовуючи такі мовленнєві кліше:
Ich weiβ genau …
Es ist mir bekannt ..
Meiner Meinung nach …
Ви знаходитесь в незнайомому місті. Запитайте у перехожих або у регулювальника руху як пройти до необхідного вам місця. Використовуйте форми ввічливого звертання.
Подібні завдання та рольові ігри я пропоную студентам при вивченні таких тем як „У лікаря”, „В магазині”, „У ресторані”, „У готелі” та ін., коли студенти виступають у ролі лікарів і пацієнтів, продавців і покупців, адміністраторів і гостей, офіціантів і клієнтів і т.д. Такі завдання стимулюють студентів до іншомовного спілкування, розвивають мислення та творчу уяву, формують мовленнєві навички.
На уроці викладач не повинен забувати, що він має сприяти участі студентів у спілкуванні іноземною мовою. Для цього існує такий прийом активізації комунікативного методу як провокування висловлювання. Отже, провокування – це прийом заохочення студентів до власного непідготовленого висловлювання. Цей прийом дуже ефективний – студенти швидко втягуються у мовленнєву діяльність, захоплюються нею, розмірковують, висловлюють свої думки, згадують відповідні форми для того, щоб висловлюватись. Усе це показує викладачу, який обсяг матеріалу студенти можуть використовувати у процесі спілкування.
Наприклад:
Хельга Мюлер збирається відпочити влітку на березі моря. Які речі їй необхідно взяти з собою? Або інша ситуація.
Ви телефонуєте адміністратору готелю і хочете замовити двомісний номер. Запитайте чи достатньо комфортабельний цей готель?
Отже проблема мовної ситуації є сьогодні основою в організації процесу навчання іноземної мови. І очевидним є те, що всяке мовлення ситуативне, тому треба говорити і про мовні ситуації в процесі читання та аудіювання. Що сприяло б підвищенню рівня комунікативності у вивченні цих видів мовної діяльності.
Навчаючи аудіювання та читання, великого значення треба надавати передтекстовим комунікативним завданням, які передбачають не поверхневе, а глибинне розуміння, аналіз прочитаного. Можна пропонувати студентам висловити своє ставлення до описаних в тексті фактів, подій, героїв, назвати позитивні та негативні риси героїв, причини їх дій і т.д.
Для контролю розуміння студентами прослуханого або прочитаного тексту використовую такі завдання.
Прослухайте текст і заповніть таблицю.
Виправте інформацію в реченнях, якщо необхідно.
Уявіть, що ви ... Що б ви зробили на його місці?
Розташуйте твердження відповідно до змісту тексту.
Які запитання ви хотіли б поставити головним героям тексту?
Працюйте групами. Знайдіть ключові факти в тексті. Потім повідомте результати групі.
При застосуванні комунікативного методу насамперед постає питання активізації лексики. Добитися якісно нового рівня говоріння неможливо без вміння побачити предмет чи будь-яке явище не ізольовано, а в системі зв’язків, аналогій чи порівнянь.
Прикладом активізації мовної лексики є створення асоціативних зв’язків. Для цього викладач вибирає ключове слово, а студенти озвучують свої асоціації. Ефективним засобом активізації комунікативності є також використання лексико-семантичних схем. Такі схеми полегшують засвоєння більшого обсягу лексичного матеріалу, дають змогу більше запам’ятати, об’єднати окремі ланки інформації, допомагають встановити зв’язки між ними, порівняти їх, логічно осмислити матеріал, який треба вивчити. Такі схеми допомагають також включати одну тему в іншу, цим самим забезпечуючи між схематичні зв’язки, а також сприяють активізації комунікативного методу на занятті.
Отже комунікативно орієнтовний підхід потребує співпраці й активної участі студентів у процесі їх навчання. Тому я пропоную каталог творчих видів навчальної діяльності на уроці іноземної мови.
„Папуга”. Повторення одним із студентів тексту або вірша за диктором, за викладачем або за іншим студентом.
„Уяви собі...”. Складання проблемної ситуації, рольової гри; інсценування в парі або в групі.
Наприклад, „Уявіть собі., що ви знаходитесь у Дрезденській картинній галереї. Які картини ви там хочете побачити, і що ви про них знаєте?”
„Не здавайся – перепитай”. Партнер в діалозі чогось не зрозумів, не соромлячись, можна перепитати або попросити роз’яснити незрозуміле.
Діалог та план діалогу. Перед складанням діалогу партнери складають його план: вимальовується схема, де кожна репліка має бути позначена одним словом разом зі знаком.
Згода-незгода. Серія навмисно суперечливих тверджень на задану тему. Студенти висловлюють згоду чи незгоду із твердженням і пояснюють чому.
Розумовий штурм. Студенти пропонують якомога більше ідей, не оцінюючи їх до тих пір, поки всі ідеї не будуть висловлені.
Капелюх з квитками. Запитання чи твердження на провокаційну тему записуються на окремих аркушах паперу і кладуться в контейнер. Кожна група витягує такий квиток і відповідає на запитання чи аналізує твердження.
Вивчення справ. На розгляд подаються проблемні ситуації з реального життя. Студенти аналізують проблему і приймають своє рішення.
Колоквіум. Члени малої групи пропонують запитання особам, що компетентні в обговорюваній проблемі. Компетентні особи відповідають на запитання і надають додаткову інформацію з теми.
Команда групового реагування. Кілька членів групи періодично перебивають виступаючого з метою негайного з’ясування зацікавленого питання.
Інтерв’ю. Студенти задають компетентній особі конкретні запитання.
Реакція на зображення чи твердження. Увазі студентів пропонують зображення (фотографію, малюнок) чи твердження. Кожен студент реагує на зображення чи твердження одним реченням.
Словесна асоціація. Студентам пропонують поділитися першими думками, які прийшли їм у голову після згадування ключового слова.
Запитання і відповідь. Учитель вводить до групи експерта з певної галузі. Експерт виступає з відповідями на поставлені запитання.
Скорочене видання. Окремі учасники чи група студентів читають уривок тексту, а потім скорочують його до основного змісту.
Для того, щоб студенти успішно вивчали мову, потрібно заохочувати їх до активної участі в навчальному процесі, вони не повинні боятися експериментувати з мовою. Тільки фактичний рівень знань студентів підказує викладачу вибір методів і форм роботи на занятті. І кращим є той варіант, при якому студент працюватиме на межі своїх можливостей.
|