Лекція 2
СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ МЕРЕЖІ
Завдяки величезному впливу мереж ЕОМ і мереж зв’язку на життя суспільства протягом кінця 90-х рр. ХХ ст. цей невеликий історичний період прийнято називати “інформаційним століттям”.
Відзначимо, що сучасному розвитку техніки зв’язку притаманні дві особливості: цифрова форма подання всіх сигналів – незалежно від того, який вид інформації передається цими сигналами (мова, текст, дані чи зображення); інтеграція обслуговування, яка може бути повністю реалізована тільки за умови застосування для зв’язку цифрової техніки. Відбувається інтеграція систем передачі інформації та комутації, по-новому перерозподіляються функції кінцевих пристроїв і мереж зв’язку. З’являються багатофункціональні кінцеві пристрої, відмінні від телефонного і телеграфного апаратів, кінцеві пристрої візуального відображення даних, придатні більше ніж для одного виду інформації. І, нарешті, мережа зв’язку дає змогу передавати мовну, текстову інформацію, дані і зображення через одне й те саме з’єднання: користувач одержує доступ до цієї мережі незалежно від виду служби через “штепсельну розетку зв’язку”.
Ці революційні засоби значно збільшили продуктивність праці й економічну ефективність роботи трьох галузей промисловості – комп’ютерної індустрії (інформаційних технологій), побутової радіоелектроніки (індустрії розваг) і електрозв’язку, а об’єднання їх зусиль наблизило створення глобальної інформаційної інфраструктури ГІІ.
Розвиток ГІІ ґрунтується на восьми основних принципах: сприянні відкритій конкуренції; заохоченні приватних інвестицій; визначенні гнучких регулюючих структур; забезпеченні відкритого доступу до мереж; гарантії загального забезпечення доступу до послуг; забезпеченні рівних можливостей для користувачів; сприянні різноманітності змісту ГІІ, в тому числі культурного і мовного багатовиду.
Кінцевою метою ГІІ є гарантія для кожного громадянина доступу до інформаційного співтовариства.
Деякі фундаментальні характеристики, які повинні мати ГІІ, щоб відповідати вимогам користувачів, відомі. Вони називаються атрибутами. Пропонований список атрибутів варто розглядати як набір мінімальних вимог при створенні ГІІ (рис. 1):
прийнятність – економічна ефективність використання ресурсів підприємствами, організаціями і споживачами у визначений період часу;
доступність – ступінь доступності до визначеного ресурсу чи групи ресурсів;
взаємодія – здатність двох чи більше систем і допоміжних програмних продуктів обмінюватися інформацією і спільно використовувати інформацію, що стала предметом обміну;
керованість – можливість для кожного підприємства, організації і визначеного споживача контролювати розміщення й використання своїх ресурсів;
мінімалізм – методологія або підхід, який забезпечує приєднання з мінімальною кількістю вимог;
мобільність – можливість доступу до послуг з різних місць і навіть під час руху, здатність мережі визначити і локалізувати джерело надходження запиту;
номадизм – можливість переміщатися з одного місця в інше, зберігаючи при цьому доступ до послуг незалежно від доступності чи недоступності цих послуг у місцевому середовищі, тобто безперервність доступу в просторі та в часі;
ефективність – ступінь виконання системою чи підсистемою своїх функцій, характеризується часом доступу, пропускною спроможністю, кількістю операцій за секунду, швидкістю відеоінформації;
портативність – ступінь легкості, з якою програмне забезпечення і дані можуть бути передані з однієї системи в іншу;
якість – надання рівня обслуговування, відповідного сподіванням споживача послуги;
надійність – імовірність того, що продукт або система будуть функціонувати належним чином протягом визначеного проміжку часу;
сумісність – здатність працювати з різними за швидкістю, ємністю і ціною прикладними платформами і середовищами;
захист даних – захист ресурсів (комп’ютерів, програмного забезпечення і даних) від можливості випадкового чи навмисного доступу, використання, зміни, знищення чи виявлення;
практичність – ступінь легкості використання продукту чи системи.
Рис. 1. Мінімальний набір вимог при створенні ГІІ
Таким чином, ГІІ (рис. 1.2) можна вважати сукупністю термінального обладнання, за допомогою якого користувач має доступ до різних послуг (1, 2,…,N), і мереж доступу транспортних та інших засобів, що виконують різні сценарії послуг.
Основою ГІІ є сучасна інформаційна мережа, яка може реалізовувати завдання, поставлені перед загальною інформатизацією.
Інформаційна мережа
Інформаційна мережа, яка з’явилася в результаті інтеграції засобів зв’язку й ЕОМ, є однією з найскладніших кібернетичних систем, створених людиною. Вона поєднує сотні мільйонів різних джерел і споживачів інформації. Ними можуть бути як найпростіше термінальне обладнання, персональні ЕОМ, окремі люди, так і великі обчислювальні центри чи підприємства, об’єкти, розосереджені на великій території Землі і навіть у космосі.
Електрозв’язок – система засобів, що дає змогу кореспондентові доставляти іншим (одному чи декільком) кореспондентам інформацію будь-якого типу в будь-якій формі (письмовий чи друкований документ, нерухоме чи рухоме зображення, мова, музика, видимі або чутні сигнали, сигнали керування і т. д.) із застосуванням будь-якої електромагнітної системи (проводова передача, радіопередача, оптична передача тощо чи поєднання цих різних систем).
Послуга надання зв’язку – вид обслуговування, що повністю реалізує можливості зв’язку (у тому числі функції термінального устаткування) між користувачами відповідно до протоколів, установлених для відповідного виду зв’язку.
Інформатизація – організаційний соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб громадян, органів місцевого самоврядування, організацій, громадських об’єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів.
Інформація – відомості про людей, предмети, факти, події, явища і процеси незалежно від форми їх подання.
Користувачі (абоненти) є джерелами і споживачами інформації, користуються послугами інформаційної мережі та створюють потоки повідомлень різних видів і призначення.
|