Теслюк Р.Т.
Інститут регіональних досліджень НАН України
Основою для розроблення цілей і засобів державної та регіональної демографічної політики слугує постійний моніторинг та якісна оцінка демографічної ситуації в країні та її регіонах. Увага до демографічної ситуації у гірських районах Львівської області зумовлена складністю перебігу демопроцесів у цьому регіоні та новими завданнями та цілями регіональної політики (зокрема, стосовно проекту «Олімпійська надія-2022»).
Метою публікації є аналіз сучасних особливостей перебігу процесів формування чисельності населення та тенденцій демографічних змін в розрізі міст, селищ міського типу та сільських територій гірських районів Львівської області.
Головними індикаторами демографічної ситуації є перебіг процесів відтворення населення – його природний та механічний рух. У 2010 р. найвищий рівень народжуваності зафіксовано на гірських територіях Турківського та Сколівського районів – (смт Бориня, Славське, Верхнє Синьовидне, міста Турка, Сколе), у більшості смт регіону (Нижанковичі, Східниця, Дашава, Підбуж) та у Старому Самборі. Відповідний показник коливається в межах 13,6-17,1 ‰ (тут і надалі використано офіційні статистичні дані Головного управління статистики у Львівській області [1]). Середні міста (Дрогобич, Стрий) характеризуються низьким коефіцієнтом народжуваності 9,6-9,7 ‰), натомість багато малих міст, які є ядрами притягання населення з найближчих сіл, мають високу народжуваність. З-поміж сільського населення районів традиційно високими є коефіцієнти народжуваності в гірських Турківському та Сколівському районах.
Смертність населення визначається головно його віковою структурою. Середні міста та малі міста з молодим населенням відзначаються дуже низькими рівнями смертності. В усіх містах регіону (крім Добромиля) рівень смертності є низьким (7,8-13,3 ‰). Натомість левовій частці смт притаманні поряд з високими рівнями народжуваності й високі рівні смертності (15,4-21,5 ‰). Загалом смертність серед сільського населення є суттєво вищою від міського – від 14,5 ‰ у Сколівському та Турківському до 16,2 ‰ у Старосамбірському районах.
Загалом гірські райони Львівської області мають від’ємний природний приріст населення (-1,1 ‰ у 2009 р., -1,6 ‰ у 2010). У територіальному розрізі позитивний приріст властивий лише чотирьом (з 11) містам – райцентри Турка, Сколе, Старий Самбір та місто обласного значення Моршин, двом (з 9) смт (Славське, Меденичі) та сільському населенню Турківського району.
Іншим потенціалоформуючим фактором чисельності населення гірських районів є міграційний приріст. Не вдаючись до аналізу географічного розподілу мігрантів у містах і селах регіону, варто вказати на деякі територіальні відмінності у сукупному міграційному прирості (скороченні) населення.
У 2010 р. позитивне міграційне сальдо було властиве передусім малим містам та селищам міського типу регіону (Підбуж, Меденичі, Верхнє Синьовидне, Славське); міським поселенням поблизу середніх міст (Східниця, Стебник, Дашава); центрам районів з відповідним негативним сальдо (Старий Самбір, Сколе, Стрий). Додатній міграційний приріст спостерігається в селах Стрийського (2,4 ‰) і Дрогобицького (2,3 ‰) районів. Це підтверджує факт про значну привабливість приміських зон, які вважаються оптимальними для проживання та діяльності населення.
Найбільше міграційне скорочення властиве для Добромиля, Борині, Дрогобича, Моршина та сільських територій Турківського району.
Наведені вище характеристики природного і міграційного руху населення Львівщини є відображенням лише невеликого (однорічного) часового зрізу чинників формування чисельності населення. Для виявлення особливостей динаміки населення області проаналізовано кількісні зміни його чисельності у розрізі міських поселень та сільських територій Львівської області за 2003-2011 рр. Для цього на основі офіційних статистичних даних Головного управління статистики у Львівській області [1] обчислено середньорічні темпи приросту (скорочення) чисельності населення області в розрізі міст, смт та сільських територій адміністративних районів за останні 8 років (див. рис. 1).
Рис.1.Темпи приросту (скорочення) населення гірських районів Львівської області в розрізі міських поселень та сільського населення адміністративних районів (2003-2011) [1].
Серед міських поселень найвищі темпи скорочення населення в Хирові (-1,24 %), Добромилі (-1,03 %), Бориславі (-0,93 %) та Борині (-1,31 %). Загалом скорочення чисельності населення притаманне більшості міських поселень області – лише 5 міських поселень упродовж цього періоду мають позитивний сумарний приріст населення – Старий Самбір (1,20 ‰), Підбуж (0,51 ‰), Славське (0,20 ‰), Стебник (0,13 ‰) і Дашава (0,11 ‰). Зауважимо, що приріст населення в окремих у Старому Самборі супроводжується значними втратами населення сільських територій цього району. Найменше скорочення населення сільських територій властиве міграційно привабливим районам з високим рівнем народжуваності – Дрогобицькому та Стрийському.
Детальний аналіз сучасної демографічної ситуації суттєво поглиблює рівень розуміння сучасних тенденцій демопроцесів на різних рівнях територіальних суспільних систем. Перебіг демопроцесів у регіоні доцільно розглядати передусім у їхньому взаємозв’язку з трудовим і соціально-демографічним потенціалом регіону та як чинник формування регіональних ринків праці на мезорегіональному та локальному рівні.
1. Головне управління статистики у Львівській області. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.stat.lviv.ua.
практичні аспекти формування маркетологів
|