Мовна змістова лінія
№
п/п
|
К-ть год.
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
1.
|
84
1
|
Вступ
Значення мови в житті суспільства. Українська мова — державна мова України.
|
Учень:
розуміє значення мови в житті суспільства, роль української мови як державної в Україні.
|
2.
|
9
|
Повторення вивченого в початкових класах
Частини мови; основні способи їх розпізнавання. Іменник. Прикметник. Числівник. Займенник. Дієслово. Прислівник. Прийменник. Сполучник.
Правопис.
Велика буква і лапки в іменниках.
Голосні у відмінкових закінченнях іменників, прикметників, дієслів.
Не з дієсловами.
|
Учень:
розпізнає вивчені в початкових класах частини мови, визначаючи їх істотні ознаки;
розрізняє нормативну та ненормативну лексику;
правильно пише слова з вивченими орфограмами;
розставляє розділові знаки в кінці речення, при звертанні, однорідних членах речення;
пояснює вивчені орфограми і пунктограми;
знаходить і виправляє орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;
вміє користуватися орфографічним і тлумачним словниками;
|
|
|
Правопис -шся, -ться у кінці дієслів. Написання прийменників із іншими частинами мови. Правопис вивчених прислівників. Апостроф. М’який знак.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Уживання вивчених частин мови як синонімів і антонімів, у прямому і переносному значенні.
Граматика. Роль вивчених частин мови в побудові речення і висловленні думки. Уживання прийменників та сполучників і, та, й, а, але для зв’язку слів у реченні.
Культура мовлення. Розрізнення лiтературної лексичної норми та ненормативної лексики (вульгаризмів), слів української і російської мов з метою уникнення суржика.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду.
|
будує речення із вивченими частинами мови, використовуючи їх у прямому, переносному значенні, як синоніми та антоніми;
оцінює випадки вдалого і невдалого їх використання;
складає усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему з використанням власного життєвого досвіду відповідно до визначеної комунікативної мети.
|
3.
|
7
|
Поняття про текст
Текст і його ознаки: тема і основна думка, задум, наявність двох і більше речень, зв’язність, завершеність. Поділ тексту на мікротеми й абзаци, а речення в тексті — на відоме і нове. Тематичне речення в мікротемі.
Мовні засоби зв’язку речень у тексті.
Тексти різних типів — розповідь, опис, роздум (повторення).
Поняття про розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий та публіцистичний стилі мовлення (повторення і поглиблення). Стилістична помилка (практично).
Недоліки в тексті (практично).
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських), прислів’їв, крилатих висловів.
|
Учень:
називає істотні ознаки тексту;
визначає тему й основну думку, задум, належність до певного типу (розповіді, опису, роздуму) і стилю мовлення (художнього, наукового, розмовного, офіційно-ділового, публіцистичного);
виділяє в тексті абзаци, мікротеми, тематичні речення; мовні засоби зв’язку речень, відоме і нове в реченнях тексту;
знаходить і виправляє недоліки в тексті;
складає діалогічні й монологічні тексти певного типу і стилю мовлення відповідно до навчальної і комунікативної мети, висловлююючи своє ставлення до предмета мовлення;
аналізує й оцінює текст з погляду його змісту, будови, задуму й мовного оформлення.
|
|
|
Граматика. Сполучники, прислівники, займенники; синоніми, спільнокореневі слова, повтори як засоби зв’язку речень у тексті. Виділення тематичних речень у мікротемі.
Культура мовлення. Засвоєння складних випадків слововживання.
|
|
4.
|
20
5
|
Відомості з синтаксису і пунктуації
Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова, його форми і речення. Головне та залежне слово у словосполученні. Словосполучення лексичні та фразеологічні (практично). Граматична помилка та її умовне позначення (практично).
Речення, його граматична основа (підмет і присудок). Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення). Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні (повторення). Окличні речення (повторення).
Правопис. Розділові знаки в кінці речень (повторення). Пунктуаційна помилка та її умовне позначення (практично).
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного і залежного слова.
Культура мовлення і стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синоніміка словосполучень різної будови.
Інтонування розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень.
Використання розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень у вивчених стилях мовлення. Синоніміка простих речень різних видів.
|
Учень:
називає, що вивчає синтаксис і пунктуація;
відрізняє словосполучення від слова (форми слова) і речення;
розпізнає види речень за метою висловлювання, окличні речення; межі речень у тексті, частини складного речення, що мають будову простих; словосполучення, граматичну основу речення, головне і залежне слово у словосполученні;
правильно інтонує речення різних видів;
ставить та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення;
знаходить і виправляє граматичні й пунктуаційні помилки;
добирає синонімічні словосполучення і речення, різні за будовою, у тому числі фразеологізми;
формулює теми текстів у формі словосполучень і речень;
переказує своїми словами почуте і прочитане, вживаючи прислів’я і приказки;
використовує у мовленні виразні й доцільні словосполучення з ряду синонімічних, різні за будовою і метою висловлювання речення, у тому числі прислів’я, крилаті вислови;
виступає з повідомленнями на вивчену лінгвістичну тему, добираючи приклади на підтвердження висловлених суджень.
|
|
|
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь лаконічно формулювати теми усних і письмових висловлювань, переказувати своїми словами сприйняту інформацію, використовуючи у висновку прислів’я і приказки, давати визначення понять.
|
|
Міжпредметні зв’язки. Прислів’я, приказки, співвідносні із словосполученням і реченнями (література).
|
|
5.
|
3
|
Другорядні члени речення: додаток, означення, обставини
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
Граматика. Способи вираження означення, додатка й обставин різними частинами мови.
Культура мовлення. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь поширювати думку з допомогою другорядних членів речення, давати поширені визначення понять, будувати висловлювання типу роздуму, розповідати короткі історії.
|
Учень:
розрізняє додатки, означення, обставини;
виділяє другорядні члени умовними позначками;
будує речення, поширюючи їх додатками, означеннями, обставинами, у тому числі із засвоєними словами в ролі другорядних членів речення;
переказує невеликі художні тексти з елементами опису;
складає висловлювання про прочитане, почуте, випадки з власного життя, виражаючи особисте ставлення до навколишнього.
|
Міжпредметні зв’язки. Відомості про епітет, порівняння, пейзаж, літературний портрет, їх зображувально-виражальну роль (література).
|
|
6.
|
7
|
Речення з однорідними членами (без сполучників і зі сполучниками а, але, і). Узагальнююче слово при однорідних членах речення.
Звертання.
Ознайомлення з найбільш уживаними вставними словами (практично).
Складні речення із безсполучниковим і сполучниковим зв’язком.
|
Учень:
розрізняє однорідні члени речення, узагальнюючі слова при них, звертання, вставні слова в реченні, складні речення;
правильно інтонує речення з однорідними членами, звертаннями і вставними словами, складні речення;
розставляє розділові знаки між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, у складному реченні, обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил;
знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
|
|
|
Правопис. Кома між однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнюючих словах у реченнях з однорідними членами.
Розділові знаки при звертанні (повторення). Виділення вставних слів на письмі комами.
Кома між частинами складного речення, що мають будову простих речень, входять у складне і з’єднані безсполучниковим зв’язком та сполучниками.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
Культура мовлення. Додержання правильної інтонації в реченнях з однорідними членами, із звертаннями і вставними словами, у складних реченнях. Використання звертань і вставних слів у розмовному і художньому стилях мовлення. Синоніміка складних речень, складних і простих речень. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати висловлювання типу опису і розповіді, а також діалоги, застосовуючи риторичні засоби для привернення уваги до адресата повідомлення.
|
будує речення з однорідними членами, звертаннями і вставними словами, складні речення;
оцінює роль однорідних членів, звертань і вставних слів у реченні, а також складних речень у тексті;
бере участь у діалогах на визначені теми та відповідно до запропонованої ситуації;
складає висловлювання типу розповіді та опису з урахуванням адресата мовлення, використовуючи різні за будовою прості та складні речення.
|
7.
|
5
|
Пряма мова. Діалог
Правопис. Розділові знаки при прямій мові.
Тире при діалозі.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських), прислів’їв, крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Додержання правильної інтонації в реченнях із прямою мовою і в діалогах. Синоніміка речень із прямою і непрямою мовою. Засвоєння складних випадків слововживання.
|
Учень:
розрізняє слова автора і пряму мову в реченні з прямою мовою;
правильно інтонує речення з прямою мовою;
ставить та обґрунтовує розділові знаки при прямій мові та діалозі;
знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
оцінює роль звертань і діалогів у художніх творах;
складає висловлювання, використовуючи речення з прямою мовою та діалогом, із засвоєними словами і виразами для докладної, точної та виразної передачі почутого і прочитаного.
|
|
|
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати повідомлення, що містять висловлювання відомих людей, крилаті вислови в ролі аргументів, брати участь у процесі обговорення певних проблем, у диспутах.
|
|
Міжпредметні зв’язки. Звертання, діалоги в художніх творах (література).
|
|
8.
|
23
10
|
Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія
Звуки мови і звуки мовлення. Голосні та приголосні звуки. Приголосні тверді та м’які, дзвінкі й глухі; вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ.
Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї.
Склад. Наголос. Орфоепічний словник і словник наголосів. Вимова наголошених і ненаголошених голосних. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом.
Орфоепічна помилка (практично).
Правопис. Орфограма (практично).
Основні правила переносу. Позначення на письмі ненаголошених голосних [е], [и] у коренях слів.
Орфографічний словник.
Орфографічна помилка (практично), її умовне позначення.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
Культура мовлення. Правильна вимова наголошених і ненаголошених голосних. Використання логічного наголосу для виділення у вимові смислового навантаження. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вміння правильної вимови голосних і приголосних у процесі виступів з доповідями, повідомленнями і творами на певну соціокультурну тему.
Використання інтонації як риторико-мелодійної сторони мовлення (логічний наголос, пауза, темп, мелодика, тембр голосу).
|
Учень:
визначає, що вивчає фонетика, графіка, орфоепія, орфографія;
розрізняє в словах тверді і м’які, дзвінкі і глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні;
визначає основні випадки чергування голосних і приголосних звуків; звукове значення букв у слові;
вимовляє звуки в словах відповідно до орфоепічних норм;
користується орфографічним словником;
правильно пише і обґрунтовує слова з вивченими орфограмами;
знаходить і виправляє орфоепічні та орфографічні помилки на вивчені правила;
використовує логічний наголос для виділення слів із смисловим навантаженням; орфоепічний словник і словник наголосів для самоконтролю власної вимови;
складає повідомлення на певну соціокультурну тему, використовуючи засвоєні слова, фразеологізми, афоризми, дотримуючись інтонації як риторико-мелодійної сторони мовлення, засобів милозвучності, елементів звукової організації тексту, мовних норм.
|
Міжпредметні зв’язки. Особливості звукової організації художнього тексту (література).
|
|
9.
|
13
|
Вимова приголосних звуків. Уподібнення приголосних звуків.
Спрощення в групах приголосних.
Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків (практично). Чергування [о] — [а], [е] — [і], [е] — [и]; [о], [е] з [і]; [е] — [о] після [ж], [ч], [ш]; [и], [і] після [ж], [ч], [ш], [шч] та [г], [к], [х] у коренях слів; [г], [к], [х] — [ж], [ч], [ш] — [з´], [ц´], [с´].
Основні випадки чергування у — в, і — й.
Орфоепія. Вимова префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-.
Правопис. Позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я. Сполучення ьо, йо.
Правила вживання м’якого знака.
Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків.
Написання слів іншомовного походження: и, і у словах іншомовного походження; правопис м’якого знака та апострофа; подвоєння букв у словах іншомовного походження.
Словник іншомовних слів.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь висловлювати власні думки і почуття, виражати особисту позицію щодо світу.
|
Учень:
розпізнає у словах і словосполученнях явища уподібнення, спрощення, чергування;
вимовляє приголосні звуки відповідно до орфоепічних норм;
правильно пише слова з вивченими орфограмами й обґрунтовує їх;
користується словником іншомовних слів;
знаходить і виправляє орфоепічні й орфографічні помилки на вивчені правила;
складає речення і мікротексти із засвоєними новими словами, фразеологізмами, афоризмами;
виступає із усним чи письмовим повідомленням на певну соціокультурну тему, використовуючи виражальні засоби мови для висловлення емоційно-ціннісного ставлення до світу.
|
10.
|
11
|
Лексикологія. Фразеологія
Лексичне значення слова. Однозначні і багатозначні слова (повторення). Вживання багатозначних слів у прямому і переносному значеннях (повторення). Лексична помилка (практично).
Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова.
Ознайомлення з тлумачним і перекладним словниками.
Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми. Ознайомлення зі словниками антонімів, синонімів.
Фразеологізми. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Джерела українських фразеологізмів. Прислів’я, приказки, крилаті вирази, афоризми як різновиди фразеологізмів. Фразеологізми в ролі членів речення. Ознайомлення із фразеологічним словником.
Походження (етимологія) слова. Етимологічний словник української мови.
Внутрішньопредметні зв’язки
Культура мовлення і стилістика. Уживання слів відповідно до їх значення. Доречне використання слів із переносним значенням, стилістично забарвлених слів, лексичних повторів і синонімів як засобу зв’язку речень у тексті, а також синонімів для уникнення невиправданих повторів слів. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект). Розвиток умінь увиразнювати мовне оформлення висловлювання з допомогою лексико-фразеологічних засобів.
|
Учень:
знає, що вивчає лексикологія і фразеологія;
визначає належність слів до певної лексичної категорії: однозначні й багатозначні, загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова, групи слів за значенням, фразеологізми, а також їх роль у тексті;
пояснює (у нескладних випадках) значення відомих слів, їх походження, значення фразеологізмів, прислів’їв, приказок, крилатих висловів;
користується тлумачним і перекладним, етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів;
добирає з-поміж синонімів, антонімів, фразеологізмів найбільш відповідні контексту;
редагує тексти з лексичними помилками;
використовує вивчені лексичні мовні засоби, у тому числі слова в переносному значенні, синоніми й антоніми, епітети й порівняння у стандартних і нестандартних мовленнєвих ситуаціях, удосконалюючи мовне оформлення висловлювання.
|
Міжпредметні зв’язки. Епітети, порівняння, синоніми, характерні для усної народної творчості, фразеологізми (література).
|
|
11.
|
9
3
|
Будова слова. Орфографія
Корінь, суфікс, префікс і закінчення — значущі частини слова (повторення і поглиблення відомостей).
|
Учень:
виділяє у слові закінчення, корінь, префікс, суфікс та основу;
розрізняє форми слова і спільнокореневі слова;
|
|
|
Орфоепія. Вимова префіксів пре-, при-, прі-.
Правопис. Вивчені орфограми в значущих частинах слова (повторення). Написання префіксів пре-, при-, прі-.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
Граматика. Особливості будови вивчених частин мови.
Культура мовлення і стилістика. Використання в мовленні слів із суфіксами і префіксами, що надають емоційного забарвлення і виразності тексту. Спільнокореневі слова як засіб зв’язку речень у тексті. Уникнення помилок, пов’язаних з невиправданим уживанням спільнокореневих слів. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь знаходити інформацію до обраної теми, аналізувати її, виділяти головне і другорядне, добирати ключові слова для висловлювання, розташовувати в логічній послідовності відповідно до задуму.
|
правильно пише й обґрунтовує слова з вивченими орфограмами;
знаходить і виправляє орфоепічні й орфографічні помилки на вивчені правила, а також лексичні помилки;
складає речення і мікротексти з використанням слів із суфіксами і префіксами, що надають емоційного забарвлення і виразності тексту;
створює висловлювання відповідно до задуму, упорядковуючи дібрані відомості в логічній послідовності, використовуючи ключові слова і речення, надаючи виразності мовному оформленню.
|
|
|
Повторення й узагальнення у кінці року
Синтаксис і пунктуація.
Лексикологія, фразеологія.
Будова слова і орфографія.
Фонетика і графіка. Орфоепія й орфографія.
|
Учень:
повторює вивчені відомості;
класифікує й систематизує їх;
узагальнює поняття, закономірності, правила та винятки з них.
|
|