|
|
Скачати 1.44 Mb.
|
|
Рух льоду Лід рухається під дією вітру та течій. Закономірність руху льоду (за Ф. Нансеном):
Vл = 0,02 W, де Vл – швидкість льоду; W – швидкість вітру.
Правило Зубова М. М.: 1. Лід рухається вздовж ізобари (лінії однакового атмосферного тиску) так, що високий тиск лежить праворуч відносно руху льоду (у північній півкулі).
10.10. Водні маси океану Водна маса – порівняно великий об’єм води, що відрізняється від оточуючої водної товщі індивідуальними фізичними, хімічними і біологічними ознаками, які набули у визначених районах океанів і морів і котрі зберігаються при переміщенні за межі області свого формування. В кожній водній масі виділяють її ядро з найбільш чітко вираженими показниками. Зміна значень характеристик водної маси, її трансформація відбувається з трьох причин: переходу з однієї кліматичної зони в іншу, зміни зовнішніх умов у районі розміщення водної маси і змішування із сусідніми водними масами. Зональна трансформація – перехід водної маси з однієї кліматичної зони в іншу ( холодні й теплі течії). Сезонна трансформація – водна маса пов’язана із сезонною зміною гідрометеорологічних характеристик на місці і тому новоутворену водну масу можна назвати модифікацією першої, наприклад, літня модифікація. Трансформація змішування – в результаті перемішування двох водних мас утворюється третя з проміжними значеннями характеристик. Суміжна область двох мас називається фронтальною зоною чи фронтом. У Світовому океані виділяють основні й вторинні водні маси. Основні водні маси займають великі простори і мають однорідну будову на великій протяжності. Центри формування цих мас зв’язані з головними рисами клімату земної кулі, океанічною і атмосферною циркуляцією. Тому виділяють такі основні водні маси: екваторіальні, тропічні, субтропічні, помірних широт, субполярні і полярні. Таблиця 10.6 Характеристики поверхневих водних мас Світового океану (за В. Степановим)
. У вертикальному напрямі розрізняють чотири структурні водні зони: поверхневу, проміжну, глибинну і придонну. Поверхнева зона (на глибині 100-400 м) – надзвичайно динамічна. Мінливість властивостей вод зумовлена сезонними коливаннями температури і вітровим хвилюванням. Об’єм води у поверхневій зоні 68,4 млн км3, або 5,1 % від загального об’єму Світового океану. У проміжній зоні (200-2000 м) поверхнева циркуляція води змінюється глибинною, в якій переважає меридіональне переміщення водних мас. Об’єм води в цій зоні 414,2 млн км3, або 31 %. Глибинна зона (2000-4000 м) – це зона меридіонального перенесення води та енергії, водообміну між океанами. У глибинній зоні зосереджено понад половини (50,7 %) усієї водної маси океанів – 680,0 млн км3. Придонна зона (понад 4000 м) утворюється водами полярного походження. Найпотужніша вона в Антарктиці через високе положення її верхньої межі. Об’єм води в придонній зоні – 176,3 млн км3, або 13,2 %. Вторинні водні маси – це води змішування основних водних мас і вод, які принесені в океан з інших водойм (наприклад, середземноморська водна маса в північній частині Атлантичного океану).
До оптичних характеристик відносять лише оцінку кольору і прозорості води. Прозорість води – це властивість води пропускати світлові промені. Прозорість моря залежить від характеру вбирання і розсіювання світла в морській воді; від розмірів і кількості завислих у воді часток органічного і неорганічного походження. Морська вода є напівпрозорим середовищем, тому світло не проникає на великі глибини океану. Найбільшу прозорість в Атлантичному океані має Саргасове море - 66,5 м; у Тихому океані в районі острова Кука (Полінезія) вона досягає 67 м, в Індійському – 45м. Колір води пов’язаний з вибірковістю процесів поглинання і розсіювання сонячного світла. Короткі хвилі – фіолетова і синя частина спектра – розсіюються сильніше, а поглинаються слабкіше, ніж довгі хвилі – червона та інфрачервона частина спектра. Цим і зумовлюється власний колір води як речовини – синій чи зелений. У морській воді багато домішок, які впливають на зміну кольору води. Колір води визначають за еталонними стандартними шкалами колірності. По освітленості в океані можна виділити чотири яруси. Перший – світловий, займає верхні 100-150 м, найкраще освітлений. Саме в цьому шарі можуть існувати зелені водорості. Другий ярус – напівсвітловий (від 150до 500 м), в якому можуть існувати водорості, але не зелені. Третій ярус - тіньовий (500-1500 м), де водоростей немає , але достатня кількість живих організмів, можна проводити промисел. Нижче 1500 м знаходить четвертий ярус – без світла , в якому також мешкають глибоководні тварини, але дуже розрізнено. Акустичні властивості морської води – вода має властивості добре проводити звук. Швидкість звуку залежить від температури, солоності води, тиску. Так, при підвищенні температури на 1°С швидкість звуку в морі збільшується на 4 м/с у холодній води (нижче 10°С) і на 35 м/с у теплій (вище 25°С). Швидкість звуку в морі приймається рівною 1 500 м/с. Підводний звуковий канал - шар, в якому концентрується енергія розходження звуку. Існування звукового каналу дає можливість користуватись ним із метою зв’язку: акустика в морі замінює радіо, оскільки радіовипромінювання у воді дуже швидко поглинається. Вісь каналу звуку – шар найменшої швидкості звуку. 10.12. Рівень океанів і морів Рівень моря – це висота фактичної рівневої поверхні моря над деякою відліковою поверхнею і вимірюється в сантиметрах. Коливання рівнів бувають: -періодичні (сейші, вітрові хвилі); -напівперіодичні – коливання рівня, спричинені згінно-нагінними явищами мусонних і бризових вітрів; -неперіодичні – коливання рівня внаслідок зміни атмосферного тиску в окремих циклонах і антициклонах, що проходить над морями. Тимчасові коливання рівнів можуть бути спричинені сильними змінами атмосферного тиску і вітру, пов’язаними з проходженням над морем циклонів і антициклонів. Сезонні (внутрішньорічні) коливання рівня – визначаються зміною об’єму води у басейні, що у свою чергу, може бути викликано зміною маси води (водним балансом) чи зміною густини води, тобто її температури і солоності без зміни маси води та вплив сезонних коливань атмосферного тиску і вітрів. Ці коливання невеликі і змінюються в межах 20 - 30 см. Середні річні рівні – ці коливання відображають мінливість такого ж характеру в атмосфері, а їх природа ще не встановлена так само, як і природа тривалих кліматичних змін. Розмах річних коливань моря знаходиться в межах 20 - 30 см. Вікові коливання рівня – коливання рівня, які вимірюються періодами в кілька десятиліть і сотень років. Такі коливання вивчені ще менше. Періоди коливання геологічного масштабу – коливання, які вимірюються тисячоліттями і мільйонами років і пов’язані як зі зміною маси води в океані, так і з повільним рухом земної кори. Перші зв’язані, головним чином із зміною об’єму материкових льодовиків, а другі - із тектонічними процесами і зміною форми та розмірів океанів.
Хвилювання – це один із різновидів хвильових рухів, які існують в океані, і супроводжується відхиленням поверхні від своєї рівноваги. Морські хвилі бувають: вітрові; припливно-відпливні, що виникають під дією сил притягання Місяця і Сонця; сейсмічні (цунамі), що виникають у результаті динамічних процесів у земній корі (землетруси, вулканічні виверження); анемобаричні, які пов’язані зі зміною поверхні океану від положення рівноваги під дією вітру й атмосферного тиску; корабельні, що утворюються при русі корабля. За розміщенням відносно вільної поверхні рідини хвилі розрізняють: - хвилі, що утворилися на поверхні моря, – поверхневі хвилі; - хвилі, що виникають на деякій глибині і майже не проявляються на поверхні розділу маси рідини – внутрішні хвилі. За формою розрізняють хвилі поступальні (прогресивні), в яких спостерігається видиме переміщення хвилі, і стоячі (типу сейш), у яких такого переміщення не буває. За обрисом хвильового профілю хвилі бувають: - плоскі, чи двомірні хвилі, елементи яких визначаються координатами на площині (у двох вимірах); - просторові, чи тримірні хвилі, елементи яких змінюються за усіма трьома координатами. Хвилі брижі утворюються рухом часток води по орбітах, що мають форму окружності, причому точки, які знаходяться на одному і тому ж горизонті, рухаються по окружностях однакового радіуса, але з послідовним зрушенням фази на кожній орбіті, а ті, що знаходяться на одній вертикалі рухаються в одній і тій же фазі, але по орбітах із зменшенням радіуса з глибиною. Вітрові хвилі бувають: - капілярні вітрові хвилі – це щойно народжені хвилі, які мають вигляд рябі; існування таких хвиль пов’язане з поверхневим натягом;
При пологому дні і незмінній прибережній смузі передній схил хвилі стає крутішим, гребінь досягає передньої підошви і навалюється, утворюючи прибій. Гребінь хвилі направляється на сушу, виникає заплеск. Якщо берег крутий і дно глибоке, може відбутись відбиття хвиль та інтерференція падаючої і відбитої хвиль, тобто утворення стоячої хвилі. Якщо неподалік від урізу води на дні є гряда з меншими глибинами (наприклад, рифи), то хвиля, не доходячи до берега, руйнується і утворює бурун. Хвилі ще поділяються на короткі – довжина хвилі менша за глибину моря і довгі - довжина хвилі більша за глибину моря Розрізняють такі елементи хвилі:
4) довжина хвилі – горизонтальна відстань між двома послідовно розміщеними найнижчими точками в напрямку розходження хвилі (чи між двома гребенями двох послідовних хвиль);
Цунамі – одиночні хвилі чи невеликі серії хвиль заввишки від десятків сантиметрів до 30 - 35 м і навіть більше; виникають у результаті землетрусів на дні океану, зсувів на крутих схилах дна і вулканічних вивержень. Період цих хвиль від 2 до 40 хв., довжина хвилі - від 20 до 400 - 600 км, швидкість розходження - сотні кілометрів за годину. Найчастіше цунамі бувають біля берегів Японії, Чилі, Перу, Алеутських і Гавайських островів.
Течія – поступальний рух часток води з одного місця океану чи моря в інше (рис.24). Класифікація течій за походженням: Густині течії – течії, що зумовлені нерівномірним горизонтальним розподілом густини води по горизонталі. Фрикційні (вітрові і дрейфові) течії – течії, спричинені силою тертя рухомого повітря. Прикладом дрейфових течій є пасатні, Північноатлантична, течія Західних Вітрів. На глибині система течій відрізняється від поверхневої. На глибині кількох сотень метрів спостерігаються протитечії, спрямовані в протилежний бік від поверхневих течій; швидкість течій дуже уповільнюється і становить лише 4 % швидкості поверхневої течії. Припливно-відпливні течії – течії, зумовлені дією періодичних припливноутворювальних сил Місяця і Сонця. Стокові течії –течії, що утворюються за рахунок підвищення рівня в прибережних ділянках у результаті річкового стоку або значних опадів (Флоридська течія). Окрім того, стокову течію може викликати вітер у зв’язку зі згоном або нагоном води у прибережних районах. Класифікація течій за стійкістю: Постійні течії мало змінюють швидкість і напрямок протягом року або сезону (пасатні течії, Гольфстрім, Куро-Сіо тощо). Періодичні течії – це течії, що повторюються через однакові проміжки часу в певній послідовності (припливно-відпливні). Тимчасові течії – течії, що виникають внаслідок неперіодичної взаємодії зовнішніх сил, насамперед вітру. Класифікація течій за глибиною розміщення: Поверхневі течії – це течії, які поширюються на глибину до 100 м. Глибинні течії – течії, які зустрічаються на різних глибинах від поверхні моря. Придонні течії – течії, що поширені в шарі, прилеглому до дна. За характером руху виділяють прямолінійні і криволінійні течії, які поділяються на циклонічні й антициклонічні. За фізико-хімічними властивостями розрізняють теплі й холодні, солоні й розпріснені течії. 10.15. Припливи і відпливи Припливи – це складні хвильові рухи водної товщі, що зумовлені силами всесвітнього тяжіння і виражені в періодичних змінах рівня та течій, виникають у результаті дії сил притягання Місяця і Сонця. Наочно це явище спостерігається у вигляді періодичних коливань рівня біля берегів, де саме відбувається то підвищення рівня – приплив, то зниження – відплив. Повна вода – це крайнє положення рівня в кінці припливу. Мала вода – крайнє положення рівня в кінці відпливу. Різниця цих рівнів називається величиною припливу. Період припливу – проміжок часу між двома послідовними повними чи малими водами. Залежно від періоду розрізняють припливи: 1. Півдобові – період припливів у середньому дорівнює 12 год. 25 хв. і при цьому припливі (протягом місячної доби) регулярно спостерігається дві повних і дві малих води. 2. Добові – це коли за місячну добу спостерігається одна повна і одна мала вода. 3. Змішані – коли протягом місяця явище змінює свою періодичність, наближаючись, то до півдобового, то до добового типу. Повна вода настає приблизно в момент проходження Місяця через меридіан даного місяця з деяким запізненням і цей момент називається кульмінацією Місяця. Місячний проміжок – проміжок часу між кульмінацією Місяця і моментом настання найближчої повної води. Середня величина місячного проміжку називається прикладним часом порту. Коли Місяць і Сонце знаходяться на одній лінії із Землею, величини припливів найбільші – сизигійні припливи . Найбільший сизигій ний приплив часто не збігається з моментом сизигії. Проміжок часу між сизигіями і сизигій ними припливами називається віком припливу. Коли Місяць і Сонце видно із Землі під прямим кутом, величини припливів стають найменшими – квадратурні припливи. |
| 16-17 ЛЮТОГО 2013 РОКУ Географія та ландшафтознавство, геологія, геохімія, мінералогія, кліматологія, метеорологія, гідрологія |
Конспект уроку Тема: ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА ЗЕМЛІ ТА ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ Навчальна cформувати в учнів поняття «географічна оболонка, природні комплекси», а також сформувати уявлення учням про географічну... |
| Горлов О. К. Фізико-хімічні основи технологічних процесів. Зварювання:... Горлов О. К. Фізико-хімічні основи технологічних процесів. Зварювання: навч посібник / О. К. Горлов, Є. П. Рогачов, С. М. Лашко.... |
44-45. Особливості розвитку географічної оболонки в археї (4000-2500 млн р.) Наявність гірських порід цього часу дозволяє більш впевнено говорити про палеогеографію ранніх етапів Земний історії. Це так звані... |
| Змістовий модуль Педіатрія як наука про здорову і хвору дитину Передмова |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний... |
| Тема уроку: Живлення і режим річок. Робота річок ... |
5 Модуль Завдання та рекомендації з вивчення модуля Вступ |
| ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ Біогеографія як наука про поширення живих організмів і їхніх співтовариств. Положення біогеографії в системі географічної науки,... |
195. Що таке хроматографія? Розглянути фізико хімічні принципи хроматографічного поділу Що називають електрокінетичним потенціалом?Які фактори впливають на с(сигма)-потенціал? Як змінюється с-потенціал негативно заряджених... |