ПРОГРАМА
для загальноосвітніх навчальних закладів
Географія
10 - 11 класи
Профільний рівень
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Вступ. Головна мета сучасної школи – допомогти молодим людям зорієнтуватися в сучасному суспільстві, свідомо зайняти відповідну соціальну і громадянську позиції, підвищити рівень їхньої духовної культури, культури спілкування і практичної діяльності, формувати соціально зрілу, працелюбну, творчу особистість. Зважаючи на це, у старшій загальноосвітній школі запроваджується профільне навчання, яке створить системно-спеціалізовану підготовку в старших класах загальноосвітньої школи, спрямовану на індивідуалізацію навчання і соціалізацію учнів з урахуванням потреб ринку.
Курс «Географія», який пропонується для профільного навчання в 10–11 класах, завершує географічну освіту в загальноосвітній школі і відповідає логіці пізнання світу. Таким чином система географічної освіти узгоджується з регіоналізацією, теоретизацією, країнознавством, краєзнавством, загальною географією і має українознавчу спрямованість.
Загальна мета курсу – вдосконалити уяву учнів про географічну картину світу, утверджувати поняття про географію як конструктивну науку і формувати географічне мислення на основі історичного, територіального, комплексного, типологічного, проблемного і конструктивного підходів.
Провідні ідеї програм – гуманізація, соціологізація, екологізація, економізація, залучення учнів до соціально корисної практичної діяльності засобами сучасної географічної науки.
Основні завдання курсу «Географія» (10–11 класи) для профільної школи:
• поглибити географічну і економіко-соціальну освіту випускників середньої загальноосвітньої школи через вивчення глобальних територіально-диференційованих господарських, соціокультурних і соціоекологічних проблем, розкрити роль окремих держав і народів у світовій економіці й політиці, процесів економічної і політичної інтеграції країн і народів;
• узагальнити й систематизувати попередні знання учнів з географії на значно вищому теоретичному рівні;
• розкрити роль географічних знань і географічної експертизи у вирішенні сучасних господарських і соціальних проблем;
• формувати географічні й соціокультурні знання, розвивати економічне мислення учнів, яке передбачає розуміння процесів, що відбуваються в сучасному світі;
• сформувати уявлення про територіальну організацію господарства і населення окремих регіонів і держав світу;
• показати системний характер світового господарства, сформувати уявлення про природу, сутність і функцію міжнародного географічного поділу праці;
• висвітлити походження і суть сучасних економічних й екологічних проблем людства;
• ознайомити з принципами і світовим досвідом раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища і перетворення природи;
• розвивати вміння користуватися порівняльними методами статистико-економічного аналізу, використовувати статистичні дані, що характеризують рівень та інтенсивність розвитку господарства країн світу, України, своєї області, адміністративного району, окремого господарства; вільно орієнтуватися на політичній карті світу та використовувати тематичні географічні карти для розв’язання навчальних і практичних завдань;
• ознайомити з важливими географічними дослідженнями в Україні і світі, видатними вітчизняними економіко-географами;
• розвивати географічну, екологічну й економічну культуру, розуміння завдань, що стоять перед державою і світовою цивілізацією;
• сприяти полікультурному, толерантному, неупередженому сприйманню і доброзичливому ставленню до інших етносів, народів, груп та особистостей; розвивати в учнів інтерес та повагу до культури свого й інших народів, прагнення зберегти і примножити культурну спадщину своєї країни і всього людства, вчитися жити і працювати в полікультурному середовищі;
• виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, загальнолюдську духовну ціннісну орієнтацію, сприймати ідеї гуманізму та демократизму, патріотизму і взаєморозуміння між народами, утверджувати ідеї демократії, добра та справедливості;
• готувати старшокласників до свідомої активної участі в суспільному житті української держави, усвідомлювати її роль і місце в Європі і світі, формувати в учнів співвідповідальність за долю України, Європи, світу;
• зіставляти географічні й економічні події і процеси, працювати з різними джерелами знань, самостійно добувати географічну інформацію;
• обстоювати власні погляди на ту, чи іншу географічну проблему, толерантно ставитись до протилежних думок; розвивати творче мислення, формувати власний погляд та критичне ставлення до інформації.
Особливістю даного курсу є те, що він розкриває важливі й актуальні проблеми сучасної географії та ряду суміжних наук.
Структура і зміст навчальної програми. Навчальна програма базується на принципах безперервності і наступності шкільної географічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, гуманізації та диференціації навчального матеріалу залежно від практичної спрямованості.
У програмі знайшли відображення наскрізні для шкільної географії змістові лінії, зазначені в Державному стандарті. Програма побудована з урахуванням існуючих причинно-наслідкових зв’язків і залежностей між географічними законами і закономірностями, процесами і явищами.
Даний курс розрахований на 350 годин (по 5 годин на тиждень у 10–11 класах), які розподілені за розділами. Кожен розділ включає теми, в яких висвітлено основний зміст навчального матеріалу. У програмі акцентуються основні тенденції і закономірності розвитку географічної оболонки, особливості соціально-економічного, політичного та соціокультурного розвитку провідних країн і регіонів світу. Належне місце відведено відомим географам і сучасним досягненням географічної науки.
Практичну частину програми становить практикум, що є важливою й обов’язковою складовою уроку географії. Після теоретичних питань розглядаються прикладні відомості, структуровані навколо глобальних проблем світу та ідеї збалансованого розвитку суспільства. Практичні роботи передбачають розв’язання географічних, екологічних й соціально-економічних задач, здійснення порівняльного аналізу, проведення міні-дослідження, соціологічного опитування, дискусій, семінарів, презентацій, експертиз, круглих столів, ділових ігор, моніторингових досліджень, написання рефератів, творчих робіт, індивідуальних і колективні проектів. Мета проведення цих робіт може бути різною – мотиваційною, контролюючою тощо.
Рекомендації щодо роботи з програмою. Програма дає право вчителю творчо підходити до реалізації її змісту, добирати об’єкти для вивчення та включати у зміст освіти приклади зі свого регіону (області, міста). Враховуючи рівень підготовки школярів, їхні інтереси і нахили, учитель може запропонувати свій варіант вивчення матеріалу з методичним обґрунтуванням доцільності внесених змін.
Кількість годин на вивчення тем є орієнтовною і може бути змінена в межах визначеного навчального часу. Резервний час рекомендується використовувати на проведення уроків систематизації та узагальнення знань після вивчення великих розділів і тем.
Оцінювання навчальних досягнень учнів. Оцінюючи навчальні досягнення учнів з географії, потрібно враховувати:
правильність і науковість викладення матеріалу, повноту розкриття понять і закономірностей, точність вживання географічної та картографічної термінології;
ступінь самостійності відповіді;
логічність, доказовість у викладенні матеріалу;
ступінь сформованості інтелектуальних, загальноосвітніх, специфічних умінь (робота з картографічними, статистичними та іншими додатковими матеріалами).
Початковий рівень навчальних досягнень характеризується фрагментарним володінням учнем навчальним матеріалом. Учень може розпізнавати окремі географічні об’єкти, намагається давати їм визначення, за допомогою вчителя знаходить їх на карті.
Середній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень може відтворити (повторити) інформацію, тобто володіє знаннями-копіями. Він розуміє основний матерiал, за допомогою вчителя визначає поняття і закономірності, частково пояснює взаємозв’язки у природі та суспільстві, використовує картографічний матеріал. Під час виконання практичних робіт правильно використовує джерела знань. Спостерігаючи за природними і суспільними явищами, виділяє лише окремі їх особливості.
Достатній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень достатньо володіє програмовим навчальним матеріалом, самостійно виправляє допущені помилки, підтверджує свої знання відповідними аргументами, здатен застосовувати здобуті знання на практиці, правильно відбирає джерела необхідних знань для вирішення проблем у типових ситуаціях, здатний вести спостереження за природними і суспільними явищами.
Високий рівень навчальних досягнень передбачає вичерпну, правильну відповідь, повне розкриття змісту понять, закономірностей і географічних взаємозв’язків, підтвердження їх прикладами. Учень грамотно і творчо використовує картографічні матеріали й інші джерела знань, вміє робити висновки й узагальнення на основі практичної діяльності; здійснює спостереження за природними і суспільними явищами і правильно оформлює й аналізує їхні результати, виступає на семінарах, захищає власні проекти.
ГЕОГРАФІЯ
10-й клас
175 годин (5 годин на тиждень, резерв – 11 годин)
Дата проведення уроку
|
К-сть годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Навчальні досягнення учнів
|
|
7
|
ВСТУП
Зародження географії. Вивчення простору – поверхні планети. Сучасна географія – простір, час і взаємодія. Предмет і об’єкт дослідження фізичної та соціально-економічної географії.
Методи географічних досліджень: традиційні – спостережень, експедиційний, польових досліджень, статистичний, математичний, картографічний тощо; сучасні – космічний, геобіологічний, геофізичний, геохімічний, моделювання, комп’ютерних технологій тощо.
Джерела географічних знань. Система географічних знань: факти, уявлення, поняття, теоретичні знання, знання про способи діяльності, інтегральність змісту знань, їхнє соціокультурне значення.
Теоретичні дослідження: створення нових класифікацій, розробка нових теорій, формування нових гіпотез тощо. Розвиток економічної та соціальної географії в світі. Національні економіко-географічні школи. Видатні економіко-географи світу: К. Ріттер, Й.Тюнен, К. Арсеньєв, Ф. Ратцель, А. Геттнер, П.Семенов-Тян-Шанський, Д. Анучин, П. Чубинський, О. Русов, М. Туган-Барановський, С. Рудницький, В. Кубійович, В. Максаковський та інші.
Практикум
• круглий стіл «Нові напрямки досліджень сучасної географії»;
• практична робота «Роль географії у формуванні візитної картки країни»;
• семінар «Географічні інформаційні системи»
|
Учень:
• називає предмет і об’єкт вивчення географії; видатних економіко-географів; методи географічних досліджень;
• підбирає географічні факти, джерела інформації;
• характеризує розвиток економічної і соціальної географії в світі;
• аналізує здобутки національних економіко-географічних шкіл;
• проводить анкетування;
• узагальнює результати;
• виконує творчу роботу;
• бере участь в обговоренні проблемних питань, у дискусіях;
• наводить приклади сучасних теоретичних досліджень;
• визначає галузі, в яких використовують географічні знання;
• готує повідомлення, реферати, тези виступів.
|
|
94
13
|
РОЗДІЛ І. Загальна економіко-географічна характеристика світу
Тема 1. Політична карта світу
Суть і складові політичної карти світу. Етапи формування сучасної політичної карти світу. Поняття «країна», «держава», «залежна країна», «колонія». Відмінність федеративних держав. Якісні і кількісні зміни на політичній карті, що відбулися останнім часом. Зміни площ територій держав і форм державного правління.
Столиці та їхня роль у житті країн. Типологія столиць. Багатостоличність. Гіпертрофія і гіпотрофія столиць. Перенесення столиць.
Державний устрій: форми правління, адміністративно-територіальний поділ. Історичний адміністративно-територіальний поділ, його особливості і вплив на сучасність.
Типологія держав. Показники рівня розвитку країн: ВВП і ВНП, індекс людського розвитку. Поняття «найменш розвинута країна». Типологія держав світу за формою правління і за формою державного устрою. Типологія федерацій. Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку.
Сучасні геополітичні зрушення на політичній карті. Явища сепаратизму, невизнані країни. Збройні конфлікти, причини їх виникнення.
Геополітика – джерела, сучасність. Основні геополітичні чинники: географічні, політичні, економічні, військові, екологічні, демографічні, культурно-історичні. Поняття «геополітичне положення». Політико-географічне положення.
Міжнародні організації, їх функціональний і просторовий розподіл. Загальнополітичні (ООН, Рада Європи, Європейський парламент) та спеціальні (Європейський Союз, НАТО, ЮНЕСКО, ФАО та ін.) організації. Роль міжнародних організацій у врегулюванні конфліктів.
Практикум
• практична робота «Аналіз політичної карти регіону (за вибором)»;
• семінар «Зони етнічних конфліктів. Проблеми врегулювання»;
• проект «Я – миротворець»;
• практична робота «Позначення на контурній карті зон життєво важливих інтересів України, їх аналіз»;
• практична робота «Характеристика політико-географічного положення регіону (за вибором)».
|
Учень:
• називає складові політичної карти світу; етапи встановлення і функції державних кордонів;
• розкриває суть понять «країна», «держава», «територія держави», «анклав», «залежна країна», «колонія»; «державний кордон», «делімітація», «демаркація», «геополітика»;
• пояснює відмінність між поняттями «країна», «держава»;
• називає і характеризує основні етапи формування політичної карти; основні форми державного устрою та правління країн світу;
• наводить приклади якісних і кількісних змін на політичній карті; країн з різними формами державного устрою
• порівнює країни з різними показниками розвитку;
• аналізує сучасні геополітичні зрушення на політичній карті;
• вказує на особливості сучасної соціально-економічної типології та регіонального поділу країн світу;
• характеризує функції столиці у державі;
• порівнює соціокультурну роль столиць країн світу (будь-яких двох-трьох за вибором);
• готує виступ, користується різними джерелами інформації;
• характеризує політико-географічне положення регіонів;
• називає й характеризує міжнародні організації та їхні функції; геополітичні проблеми України;
• розкриває значення міжнародних організацій у сучасному світі;
• показує на карті країни, що відрізняються рівнем розвитку; країни з різними формами державного устрою;
зони етнічних конфліктів;
• обґрунтовує основні вектори зовнішньої політики України;
• знає номенклатуру політичної карти та столиці країн.
|
|
18
|
Тема 2. Природно-ресурсний потенціал планети – джерело життя людства
Світові природні ресурси, їх класифікація. Ресурсозабезпеченість. Природокористування: раціональне і нераціональне. Історія використання корисних копалин.
Мінеральні природні ресурси. Паливно-енергетичні мінеральні ресурси. Країни – лідери за запасами розвіданих корисних копалин. Країни –лідери за запасами нафти, природного газу, кам’яного вугілля. Закономірності поширення металевих корисних копалин: залізної руди, бокситів, олова, міді, вольфраму, легуючих металів.
Мінеральні ресурси Світового океану: гідрохімічні, нафта, газ, тверді корисні копалини (залізорудні конкреції, марганець). Запаси геотермальної енергії Світового океану. Характерні риси геотермальної енергії. Енергетичні ресурси океану. Проблеми освоєння шельфу морів.
Земельні ресурси та їх використання. Унікальність земельних ресурсів. Світовий земельний фонд і його складові частини. Розподіл земельного фонду за великими регіонами. Забезпеченість земельними ресурсами, орними землями. Деградація земель: причини, види і ступінь деградації. Географія деградованих ґрунтів за континентами. Спустелення: причини, райони поширення, наслідки. Стан ґрунтів. Проблеми відновлення ґрунтів.
Вода – унікальне природне утворення. Поняття «водні ресурси». Водозабезпеченість регіонів і країн. Країни – лідери за ресурсами прісних вод. Світове водоспоживання. Структура водоспоживання світу й України.
Водосховища світу. Генезис водосховищ. Загальна кількість великих водосховищ, розміри. Географічний розподіл великих водосховищ. Опріснення солоної води океану і засолених річкових вод. Вплив НТР на кількісні об’єми опріснення води. Географія опріснених вод. Льодовики як потенційні джерела прісної води. Перспективи використання льодовиків Антарктиди й острова Гренландія. Транспортування айсбергів. Технічне забезпечення транспортування, оптимальні шляхи.
Гідроенергетичний потенціал річкового стоку. Поняття «теоретичний, технічний, економічний гідропотенціали». Розподіл гідроенергетичного потенціалу територією суходолу і за країнами.
Ліси – легені планети. Функції лісу. Значення лісів: екологічне, економічне, естетичне, рекреаційне. Кількісна оцінка світових лісових ресурсів: показники лісистості, лісові площі, запаси деревини. Головні лісові пояси світу. Особливості видового складу лісових поясів. Країни – лідери за запасами деревини. Проблема знеліснення: сутність, історія виникнення явища, причини. Географічні зміни в процесах знеліснення. Роль пожеж у знищенні лісів.
Біологічні ресурси. Складові частини біоресурсів: біомаса Світового океану, біомаса суходолу. Поширення біологічних ресурсів. Розподіл біологічних ресурсів за океанами і на суходолі.
Кліматичні і рекреаційні ресурси – ресурси майбутнього. Кліматичні ресурси і їхній склад: сонячна енергія, вітрова енергія. Агрокліматичні ресурси та їх структура: повітря, світло, тепло, волога. Особливості агрокліматичних ресурсів і їх розподіл за регіонами.
Поняття «рекреація». Рекреаційні ресурси, їх класифікація. Медико-біологічні, психолого-естетичні, культурно-історичні, технологічні рекреаційні ресурси антропогенного походження.
Вплив людини на природу. Антропогенний вплив на літосферу, гідросферу, атмосферу. Забруднення атмосфери, вод суходолу й океану. Збіднення генофонду живої природи. Заходи щодо збереження та відновлення природи.
Практикум
• практична робота «Створення картографічної моделі світового експорту та імпорту паливно-енергетичних ресурсів»;
• інтерактивний екологічний тренінг «Проблема енергетики та енергозбереження»;
• проект «Збереження Чорного і Азовського морів»;
• практична робота «Аналіз структури світового земельного фонду»;
• дискусія «Ліси потребують допомоги»;
• практична робота «Оцінка ресурсозабезпеченості країн і регіонів світу»;
• практична робота «Позначення на контурній карті найбільших рекреаційних зон світу»;
• практична робота «Складання каталогу культурно-історичних об‘єктів свого краю».
|
Учень:
• розкриває суть понять «природні ресурси», «ресурсозабезпеченість», природно-ресурсний потенціал території», «природокористування»;
• класифікує природні ресурси;
• наводить приклади різних видів природних ресурсів;
• характеризує географію світових природних ресурсів; ресурсозабезпеченість різних регіонів;
• показує на карті райони поширення різних видів ресурсів й основні родовища корисних копалин;
• називає п’ятірку країн – лідерів за запасами головних природних ресурсів (паливно-енергетичних, рудних, земельних, водних, лісових, біологічних, агрокліматичних, рекреаційних тощо);
• виявляє закономірності розміщення природних ресурсів;
• характеризує проблеми, пов’язані з використанням ресурсів;
• пропонує способи раціонального природокористування;
• оцінює природно-ресурсний потенціал України;
• називає способи опріснення води; складові частини земельного фонду, біоресурсів і кліматичних ресурсів; функції лісу;
• пояснює, чому деградують земельні ресурси;
• показує на карті райони поширення деградованих земель; райони стрімкого наступу пустель;
• розробляє і захищає проекти;
• визначає водозабезпеченість регіонів і країн; господарське значення льодовиків Антарктиди і о. Гренландія;
• окреслює перспективи використання льодовиків як джелала прісної води;
• вказує на регіональні відмінності у світових лісових ресурсах;
• дає кількісну оцінку лісовим ресурсам різних регіонів – порівнює показники лісистості, лісові площі, запаси деревини;
• висловлює судження про заходи з раціонального використання та охорони лісових ресурсів, про вирішення проблеми знеліснення;
• характеризує біоресурси;
кліматичні й агрокліматичні ресурси різних регіонів;
• класифікує рекреаційні ресурси;
• розробляє заходи щодо збереження й відновлення природи;
• показує на карті найбільші в світі водосховища; головні лісові пояси світу та країни–лідери за запасами деревини; найбільші рекреаційні зони світу;
• бере участь у дискусіях, круглих столах, ділових іграх; • виконує практичні роботи;
• готує творчі роботи.
|
|
6
13
|
Тема 3. Людство – творець ноосфери
Людина – біосоціальний вид. Освоєння Землі людиною. Особливості впливу людини на географічну оболонку. Посилення впливу людини на природу в добу НТР.
Агроландшафти – причини нестійкості. Техногенні ландшафти – збільшення площ. Урбанізовані території – загроза існуванню деяких видів.
Способи оптимізації техногенного обміну речовин. Стан ландшафтів і здоров’я людини. Естетична роль ландшафтів. Техногенні аварії і їхні наслідки.
Практикум:
• постер «Ландшафт, який хочеться зберегти» (аналіз і захист малюнків);
• творча робота «Роль ландшафту в становленні духовності народу України»;
• ділова гра «Оцінка стану ландшафтів (екологічна, санітарно-гігієнічна, естетична, рекреаційна)»;
• проект «Екологічний будинок».
Тема 4. Географія населення
Предмет вивчення географії населення. Кількість населення. Динаміка і структура населення світу. Відтворення населення і його типи (розширений, простий, звужений).
Природний і механічний рух населення. Головні чинники природного руху населення: природні, соціально-економічні, демографічні, політичні, культурні, психологічні, військові, юридичні, етнічні, релігійні. Міграції як форма механічного руху населення. Роль міграцій в історії цивілізації окремих країн і народів. Географія міграцій минулого і сучасності. Головні особливості і напрямки сучасних міграцій: міжнародна міграція робочої сили, «втеча мізків», екологічні біженці тощо. Причини і наслідки явища міграції для різних країн. Статево-вікова структура населення.
Демографічні процеси. Сутність і причини «демографічного вибуху», «демографічної кризи». Концепції демографічного переходу, сутність, етапи (стадії), значення демографічного аналізу. Проблеми демографічного розвитку України, країн ЄС. Управління народонаселенням. Демографічна політика: поняття, мета, завдання; види, методи, поширення в країнах світу. Планування сім’ї як складова частина демографічної політики в країнах світу.
Расова й етнічна мозаїка світу. Типи етнічних спільнот: плем’я, народність, нація. Класифікація етносів. Лінгвістична класифікація народів. Мови ООН. Етнографічні особливості окремих народів Землі – звичаї, традиції, побут, національний одяг, житло, харчування тощо. Етнічні меншини, міжетнічні проблеми, способи врегулювання конфліктів.
Класифікація країн світу за конфесійною структурою населення. Міжконфесійні проблеми і взаємодії в країнах світу. Вплив релігії на державний устрій, демографічну поведінку людей, соціально-економічне і політичне життя суспільства. Паломництво.
Поняття про расову структуру населення. Географія основних рас, мішаних расових форм і типів. Полікультурність сучасного світу. Расова дискримінація та її форми у країнах світу. Явище расизму.
Трудові ресурси. Професійна й освітня структури населення і трудових ресурсів. Поняття зайнятості. Показники аналізу величини і структури економічно-активного населення, рівнів зайнятості, безробіття. Особливості галузевої структури зайнятості трудових ресурсів: поняття, структура. Ринок праці. Безробіття: види, форми, способи зменшення рівня безробіття. Проблеми безробіття в Україні.
Розселення населення. Особливості сучасної картини розселення населення світу. Чинники розселення. Система розселення населення світу (окремих країн). Проблеми управління розселенням. Географія сільського розселення. Класифікація сільських поселень: за людністю, за топографічним положенням, за історією походження, за функціями. Територіальні відмінності сільського розселення в країнах світу й регіонах. Перспективи і тенденції розвитку сільського населення. Географія міського розселення. Класифікація міст за людністю, функціями, генезисом, характером планування.
Урбанізація: форми, види, якість. Урбаністичні форми розселення: міські агломерації, мегаполіси, мегалополіси, ойкуменополіс. Урбанізація як глобальний процес сучасності і майбуття. Урбанізація і природа. Управління територіальним зростанням і розвитком міських поселень.
Практикум
• практична робота «Аналіз динаміки чисельності населення основних регіонів світу»;
• дискусія «Екологічні біженці: чи варто їх приймати»;
• практична робота «Складання картосхеми сучасних шляхів міграції населення світу»;
• творча робота «Розробка сценарію заходів демографічної (або міграційної) політики у своїй місцевості (або для однієї з країн світу);
• практична робота «Аналіз релігійної структури населення світу»;
• практична робота «Аналіз статево-вікових пірамід країн різних типів вікової структури населення»;
• практична робота «Побудова картограми „Урбанізованість країн світу“».
|
Учень:
• характеризує особливості впливу людини на ландшафти;
• наводить приклади антропогенних і природних ландшафтів;
• аналізує причини нестійкості антропогенних систем;
• вказує причини сучасної глобальної екологічної кризи;
• дає якісну оцінку стану ландшафтів (екологічну, санітарно-гігієнічну, естетичну, рекреаційну);
• визначає взаємозв’язки між станом ландшафтів і здоров’ям людини;
• виконує прості дослідження;
• розробляє проект;
• готує матеріали за творчими роботами.
• наносить на контурну карту маршрути заселення людиною материків і частин світу.
Учень:
• розкриває значення понять: «демографічний вибух», «урбанізація», «демографічна політика», «субурбанізація», «міграція», «еміграція», «імміграція», «мегалополіс»;
• називає кількість населення світу;
• характеризує динаміку і структуру населення світу;
• пояснює сутність і причини демографічних явищ;
• аналізує чинники природного руху населення та наслідки міжнародних міграцій;
• називає типи відтворення населення;
• оцінює сучасну картину розселення населення світу;
• порівнює структуру населення різних країн і регіонів світу;
• визначає роль демографічних процесів у міжнаціональних відносинах;
• проводить мікросоціологічні дослідження;
• складає географічні моделі демографічного переходу; картосхему сучасних шляхів міграції населення світу;
• показує на карті основні напрямки міграційних потоків;
• висловлює судження щодо здійснення демографічної політики у країнах світу загалом і зокрема в Україні; щодо способів вирішення міжетнічних проблем, врегулювання конфліктів;
• описує найбільші народи та найпоширеніші мови світу, світові релігії;
• аналізує етнічну, конфесійну, професійну, расову структури населення;
• порівнює галузеву структуру трудових ресурсів різних країн світу;
• класифікує міські і сільські поселення;
• показує на карті великі міста, агломерації, мегалополіси;
• порівнює темпи, рівні, форми урбанізації країн і регіонів світу;
• аналізує текстові, картографічні і статистичні матеріали з метою визначення рис і відмінностей у відтворенні, складі і розміщенні населення різних регіонів світу;
• називає форми та види урбанізації;
• готує самостійний виступ;
• розробляє проект;
• бере участь у дискусіях, у семінарських заняттях.
|
|