Тема: Мистецтво Високого Відродження в Італії. Північне Відродження
Задачи:- визначити особливості епохи Високого Відродження, ознайомити учнів з творчістю Д. Браманте, Л. да Винчи, Рафаєля, Мікеланджело, розглянути мистецтво Нідерландів, Франції та Німеччини.
- удосконалювати уміння учнів аналізувати історичні події, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, готувати доповіді і повідомлення..
- виховувати естетичні смаки учнів на прикладі творчості митців Відродження.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Обладнання: підручник, карта.
Хід уроку
Оргмомент
Актуалізація опорних знань
Бесіда
Що таке культура?
Як змінилося духовне життя людей, їх вірування?
Які зміни відбулися у державній владі?
Які соціальні групи зявилисяу Період Нової історії?
III. Вивчення нового матеріалу
1. Особливості епохи Високого Відродження
Запис у зошиті
Відродження - епоха в історії культури і мистецтва, що відобразила початок переходу від феодалізму до капіталізм. Особливості:
Гуманізм – повага до людини, віра в її сили, людини – «вінець природи». Люди Відродження піддавали критиці систему феодального світогляду, їм були чужі його догми (ідея «гріховності» людини, її тіла, пристрастей і прагнень). Систему нових поглядів визначають як антропоцентризм («антропос» грецькою — людина). Людина, а не божество стоїть в центрі світогляду гуманістів. Ідеал гуманістичної культури — всебічно розвинена людська особистість, здатна насолоджуватися природою, любов'ю, мистецтвом, досягненнями людської думки, спілкуванням з друзями.
Інтерес до античної культури, світоглядні і естетичні принципи якої були визнані ідеалом, гідним наслідування.
Реалізм – бачення світу таким, який він є. Світ не потребує якогось потойбічного пояснення
Ємпіризм – досвід як засіб познання світу
Критика католицтва і католицької церкви
Світський (нецерковний) характер і активне використання наукових досягнень. Саме образотворче мистецтво послужило могутнім стимулом вивчення анатомії людського тіла.
В італійському мистецтві епохи Відродження прийнято виділяти такі періоди: XIV ст. – Передвідродження (або Проторенесанс), XV ст. - раннє Відродження, кінець XV- XVI ст. - високий Ренесанс, кінець XVI - початок XVII ст. - пізнє Відродження.
2.Творчість Донато Браманте, Леонардо да Вінчі, Рафаєля Мікеланджело.
Розповідь вчителя
Початок XVI ст. був для Італії часом економічного занепаду, політичної кризи і початку іноземної інтервенції. Однак саме в цей період, всупереч роздробленості, яка зберігалася, і міжусобним війнам, міцніє розуміння загальнонаціональної єдності, настає небачений розквіт мистецтва. Цей період отримав назву високе Відродження (або високий Ренесанс), який вміщує творчість найталановитіших майстрів: Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело. Вже сучасники називали їх божественними. Складається самобутня венеціанська школа живопису (Джорджоне, Тіціан).
Леонардо да
Вінчі
(1452-1519)
|
Пєднував у собі всі можливі таланти. Обличчям вродливець, надзвичайної фізичної сили (згинав підкови), відмінний танцюрист, співак, музикант (грав і удосконалював інструменти), живописець, скульптор, інженер (проекти мостів, деревообробних, друкарських, землерийних машин, підводного човна, танка, гелікоптера, парашута), математик, анатом, біолог, фізик, архітектор, артилерист (конструював зброю), географ, зоолог, астроном. Прожив 67 років, але можна знайти не більше 20 живописних робіт, які йому належать (“Мадонна з квіткою”, “Благовіщення”, “Поклоніння волхвів”, “Мадонна в скелях”, “Таємна вечеря”, “Джоконда”, “Мадонна Літа”, “Іоанн Хреститель”). Це пов’язано з тим, що художник намагався досягти в кожній зі своїх робіт цілковитої досконалості. Одна з величніших робіт Леонардо да Вінчі - “Таємна вечеря” (1495-1497) - розпис на стіні трапезної міланського монастиря Санта Марія делла Граціє. Метою художника було реалістичне відображення складної психологічної реакції 12 апостолів на слова Христа “Один з вас зрадить мене”. Через реакцію людей, характерів, темпераментів, індивідуальностей Леонардо намагається вирішити вічні питання людства; про любов і ненависть, зраду і відданість, благородство і підлість. Мабуть найзнаменитішою картиною у світі є “Мона Ліза” 77 х 53 см.В образі молодої флорентійки втілено образ самої епохи Відродження; гармонія, інтелект, велич. Припускають, що свою Джоконду Леонардо малював з самого себе. Займаючись архітектурою, Леонардо розробляв різні варіанти “ідеального” міста і центрально-купольного храму, що справили значний вплив на подальший розвиток архітектури. У деталізованих анатомічних малюнках Леонардо заклав основи сучасної наукової ілюстрації, займався також ботанікою й зоологією. Невтомний вчений-експериментатор і геніальний художник, Леонардо да Вінчі став символом епохи для наступних поколінь.
|
Донато Браманте
(1444 —1514)
|
італійський архітектор Справжній талант Браманте проявився в спорудах римського періоду творчості (1499-1514) - в будівлях Ватиканського палацу, в каплиці Темп'єтто монастиря Сан-П'єтро ін Монторіо, палаццо делла Канчеллерія, а також у проекті відомого собору святого Петра в Римі. Ці архітектурні твори відзначаються виразністю композиції та гармонією витончених пропорцій. Видатне мистецтво Браманте мало вплив на дальший розвиток архітектури Італії та інших європейських країн. Браманте був вдачі веселої й зичливої, він любив митців і робив їм усі можливі послуги. Це він привіз до Рима славетного Рафаеля з Урбіно. Зайнявши своїми заслугами й генієм належне йому високе місце, він витрачав шляхетно своє багатство і жив завжди достойно й пишно. Він кохався собі на втіху в поезії і легко сам імпровізував. Сонети, що він лишив, не позбавлені елегантності. Його шанували й обласкували прелати і синьйори. Слава його, величезна за життя, зросла по смерті через повільне будівництво собору св. Петра, що тривало багато років.
|
Мікеланджело
(1475—1564)
|
Головною темою його творчості стає пафос боротьби. Мікеланджело вважав себе насамперед скульптором. Його прославила мармурова статуя “Давид.
У Римі Мікеланджело на замовлення Папи виконує розписи Сикстинської капели. На це пішло 4 роки роботи (площа фресок - 600 квадратних метрів). Художник використовує біблійні сюжети - створення світу, великий потоп, але творить не смиренні християнські образи, а могутні, титанічні фігури. Це - гімн людині, її красі, силі, творчому началу. Враження від живопису Мікеланджело сучасники визначали терміном, який українською звучить як “грізна велич”.
Під час повстання у Флоренції в 1527 р. (вигнання Медічі) і облоги міста Мікеланджело був на боці республіки, відав будівництвом оборонних споруд. Після поразки він був вимушений переховуватися. Як умова прощення йому була висунута вимога закінчити споруду капели Медічі. Зрозумілий трагізм створених ним в цей час скульптур (алегорії Ранку і Вечора, Дня і Ночі).
Через три десятиріччя Мікеланджело повертається в Сикстинську капелу і розписує вівтарну стіну - фреска “Страшний суд”. Він малює образ вселюдської катастрофи, що було співзвучно трагічному краху гуманістичних ідеалів, який відбувався на його очах. Цей твір викликав могутню громадську підтримку і різке засудження церкви, аж до наміру Папи знищити розпис, який все-таки побоялися здійснити і замінили наказом “одягнути” оголені фігури (декілька художників домалювали драпіровки, які вже в наш час, в ході реставрації, прибрані). З архітектурних проектів Мікеланджело найбільш грандіозний - купол собору Св.Петра в Римі.
|
Рафаель Санті (1483-1520)
|
Вважається, що всіх своїх великих сучасників Рафаель перевершив у майстерності композиції. У творчості Рафаеля знайшов багатогранне втілення образ Мадонни. На цю тему ним написана безліч картин, найбільш прославлена з яких - “Сикстинська Мадонна”. Картина була вівтарним образом у церкві святого Сикста монастиря Чотирьох ченців у невеликому місті П'яченце. Згодом монастир змусили продати картину правителеві Саксонії. У кінці Другої світової війни разом з іншими картинами Дрезденської галереї вона була знайдена радянськими солдатами в покинутій каменоломні і врятована.
Найзначнішою його роботою був розпис чотирьох станц (станці - великі кімнати, зали) папського палацу у Ватікані. Найбільш знамениті фрески Станци делла Сеньятура (зал засідань папського церковного суду). Сюжети чотирьох фресок на її стінах - алегорії різних сфер духовної діяльності людини. Пронизана духом Ренесансу фреска “Афінська школа” (апофеоз філософії). Рафаель розташовує композицію так, неначе античний портик продовжує простір кімнати. У центр він вміщує фігури Платона та Арістотеля - мислителів, які втілювали два шляхи пізнання світу - ідеалістичний і матеріалістичний. Їх оточують інші античні філософи. Рафаель прожив усього 37 років, але здійснив дуже багато, довів до кінця великі починання, смерть перервала останню його роботу - керівництво будівництвом храму Св. Петра в Римі.
|
Тіціан
(1477-1576)
|
Довше за інші райони Італії незалежність зберігала Венеція, де склалася яскрава і самобутня художня школа. Він написав безліч портретів. Тіціан створює образи складні, суперечливі, особливо в пізніх роботах. Багато художників вчилися у Тіціана майстерності зображення світла, розлитого по всій картині. Його ідеал життєрадісний. Головна особливість живопису Тіціана - багатство колориту (“Венера”, “Любов земна” і “Любов небесна”, “Магдалина, яка кається”). Одна з останніх картин Тіціана - “Св. Себастьян” за трагізмом співзвучна останнім роботам Мікеланджело.
|
Мистецтво Нідерландів
Ієронім Босх.
1450—1516
|
Картини Босха – ні нащо несхожий фантастичний світ. Вони населені чудовиськами і виродливими істотами, створеними з частин тіл тварин, комах і людей. Людські особи оголюють заздрість, озлоблення, тупість, самовдоволення і жадібність. Картина «Віз сіна» написана на тему прислів'я «Життя - це віз сіна, і кожний намагається урвати собі жмут побільше». Картина «Корабель дурнів» - символ людської дурості.
Але творчість Босха не спроба приниження людини, залити брудом творіння Бога і природи. Дивлячись на картини цього художника, людина бачить свої пороки. Геній Босха настільки своєрідний, настільки вражає, що під його впливом людина замислюється про себе і про свої пороки куди частіше, ніж після нудних повчальних проповідей.
|
Пітер
Брейгель
1525-1569
|
Інший знаменитий нідерландський художник - Брейгель Старший або Мужицький, прізвище - назва села, у якому він народився. Дуже сильний вплив на творчість Брейгеля зробив Босх. Ранні картини Брейгеля створені під його впливом. Про це говорять і їхні назви: «Боротьба скринь і скарбничок», «Бій посту з масляницею», «Бенкет худих» і «Бенкет жирних», «Тріумф смерті», «Країна ледарів». У творах «Селянський танок» та «Селянське весілля» Брейгель від душі милується селянськими грубуватими веселощами. У нього також є живописний цикл «Пори року», у якому презентовані чудові краєвиди Фландрії. Найкраща із цього циклу картина «Мисливці на снігу». До самого далекого горизонту місцевість поринула у м’які замети, які перетинають дзеркала із льоду. Надзвичайно точно передане співвідношення снігової рівнини, свинцевого неба і темних, майже чорних силуетів дерев і мисливців на передньому плані
|
Пітер Пауль Рубенса
1577 — 1640
|
Картини Рубенса на міфологічні сюжети: «Суд Париса», «Діана на полюванні», «Вакх». Мистецтвознавці ставили Рубенса на один рівень з геніями італійського Відродження Леонардо да Вінчі, Мікеланджело і Рафаелем. Для прикраси Люксембурзького палацу в Парижі він створив серію картин Життя Марії Медичі з зображеннями французької королеви Марії Медичі, короля Генріха IV і короля Людовика XIII. Портретами його роботи прикрашені палаци іспанського й англійського королів.
У п'ятдесят три роки Рубенс овдовів — померла його дружина. Через кілька років літній уже художник жагуче закохався в 16-тирічну красуню Олену Фоурмен і одружився з нею. Рубенс і його молода дружина прожили щасливе подружнє життя. Художник боготворив свою кохану. Одних тільки її портретів він створив більше двадцяти. А такі її зображення, як «Портрет Олени Фоурмен з дітьми» і «Шубка», вважаються вершинами світового живопису. За своє життя Рубенс написав величезну кількість картин — біля трьох тисяч. І кожна з них ввійшла в золотий фонд світового живопису. Написати стільки картин одному Рубенсу було б не під силу. У його майстерні трудилося багато здатних учнів. Рубенс робив ескіз майбутньої картини, учні писали її, а Рубенс потім завершував роботу.
|
Ван Дейк
1599-1640
|
Тільки один з цих учнів Рубенса виріс у самостійного живописця. Його кликали Ван Дейк. Він досяг вершин майстерності і став найвідомішим портретистом. Заможні аристократи і королі різних країн замовляли йому портрети, але самим відомим став його автопортрет. Ван Дейк був дуже красивий. Романтичні любовні пригоди принесли йому не меншу славу, ніж талант художника. Ім'я Рембрандта стоїть в одному ряду з геніями Північного Відродження. Він був сином простого мірошника з невеликого голландського містечка Лейдена. Три його брати одержали професії звичайних ремісників. Коли Рембрандт виріс, справи його батька пішли так добре, що він вирішив дати своєму четвертому синові освіту. Рембрандт поступив у латинську школу, учні якої продовжували навчання в університеті. Юнак не блищав успіхами в науках. Його вабив живопис, батькові довелося уступити і віддати його в майстерню художника.
Опанувавши навичками і прийомами живописця, Рембрандт перебрався в саме велике і багате місто Голландії - Амстердам. Рембрандт одружився на дочці багатого юриста – Саскії - і сім років прожив щасливо і безтурботно. Він писав картини на біблійні теми - «Осліплення Самсона», «Поклоніння волхвів», «Христос з учнями», «Святе сімейство» і на теми давньогрецьких міфів - «Даная», «Ганімед». Рембрандт дуже любив свою дружину і постійно писав неї. Несподівана смерть Саскії дуже сильно подіяла на художника. Поступово він зубожів. Йому довелося розпродати колекцію картин і рідкостей. Його оголосили неспроможним боржником, і до кінця своїх днів Рембрандт жив у важкому нестатку. Причиною бідності було і те, що Рембрандт не хотів догоджати замовникам. Усе почалося з картини «Нічний дозор». Її замовили офіцери міський стражі. Кожний з них хотів побачити себе на передньому плані в найкращій позі. Рембрандт написав не офіційний, парадний, груповий портрет, а сюжетну картину. Загін міської стражі виступає в похід. Усі в русі. Хтось з офіцерів виявився на передньому плані, хтось на другому, хтось видний у повний ріст, а хтось загубився серед інших фігур. Маленька дівчинка з куркою, що незрозуміло як потрапила на картину, залучає більше уваги, чим хто-небудь з офіцерів, особа якого до того ж майже закрита рукою іншого стражника. Замовники зажадали переробити картину. Рембрандт відмовився. Адже він домігся того, чого хотів як художник - передав настрій, почуття, створив цікаві і живі характери. Офіцери відмовилися платити гроші.
Після цього випадку Рембрандту усе рідше і рідше робили замовлення. А він начебто і не помічав цього. Художник приводив у свою майстерню міських жебраків, старців і бабів і з захопленням писав їхні портрети. Його вже не цікавила плата за роботу — він був поглинений бажанням написати портрет так, щоб особа людини відбивала його душу. Художник ставав у своїх картинах філософом, він втрачав замовників, гроші і знаходив безсмертну славу. Пройде сто, двісті років, портрет злиденної баби його пензля оцінять вище, ніж інший портрет короля.
Одна з останніх робіт Рембрандта - картина «Повернення блудного сина» на тему біблійної притчі. У притчі розповідається, як син залишив батька і братів. Удалині від рідного будинку він віддався розгулові і промотав свою частку спадщини. Щоб прокормитися, йому довелося найнятися свинопасом і харчуватися зі свинячого корита. Покаявшись, він повернувся до батька, і батько простив його і прийняв у рідний дім. У цій картині втілилося усе, що Рембрандт досяг за довгі роки пошуків і праць. У ній бачать символ життєвого шляху кожної людини і біографію самого художника.
|
Ян Вермер
1632—1675
|
майстер побутового живопису і жанрового портрета. Він народився в сім'ї підприємця-торговця. У Вермера було 15 дітей, четверо з яких померли в ранньому віці. Очевидно, що статки художника були дуже непогані, бо він міг без труднощів прогодувати своїх дітей. Відомо, що Вермер писав тільки по дві картини на рік, тому в нього були й інші джерела прибутку. Він допомагав своїй матері управляти трактиром «Мехелен» на головному ринку Делфта, що дістався їй у спадок після смерті чоловіка. Ще за життя художника за картини Яна Вермера платили дуже хороші гроші. В основному Вермер писав для своїх меценатів. на сьогоднішній день, справжніми картинами Вермера вважається всього тридцять дев'ять або сорок робіт.
«Дівчина з перловою сережкою»
|
-
Мистецтво Франції
Франсуа Клуэ
1515—1572
|
художник-портретист эпохи Возрождения при дворе королей Франциска I, Генриха II, Франциска II и Карла IX. Его насыщенным по цвету, сравнительно свободным по композиции живописным портретам присущи тщательное воспроизведение натуры, яркость характеристик, величавое спокойствие поз, роскошь виртуозно выписанных костюмов. Работая при дворе более тридцати лет, Франсуа Клуэ часто изображал одних и тех же людей. Примером может служить серия портретов короля Карла IX, которого Клуэ рисовал многократно, начиная с младенчества и почти до самой смерти Влияние живописи Клуэ во Франции и за границей было огромным, особенно в области портрета и жанровых сцен. Он возглавлял мастерскую, в которой работали художники, ныне почти неизвестные В мастерской изготовлялись копии созданных им портретов. Это способствовало распространению искусства мастера по всей Европе.
|
Жан Фуке
1420—1481
|
выдающийся портретист и миниатюрист, глава Турской школы. «Взятие Иерусалима», «Меленский диптих»
Шедевром Фуке являются миниатюры «Часослова Этьена Шевалье» (1450—1460), не имевшие себе равных по худ достоинствам. Особенно хороши миниатюры «Благовещение», «Встреча Марии и Елизаветы», и другие, созданные на сюжеты Священного писания. В конце 1450-х гг. мастер создал иллюстрации к сборнику новелл Джованни Боккаччо.
|
Гужон
Жан
1510-1520—ок.1563-1568
|
французский скульптор, архитектор, график. Работал над капеллой Сен-Ромен, а также в Раунском соборе над надгробием великого сенешала Нормандии Луи де Брезе — супруга фаворитки короля Генриха II Дианы де Пуатье. Документально подтверждена его работа в церкви Сен-Жермен л’Оксерруа (1544 год), для которой он выполнил рельеф Оплакивание Христа и четыре рельефа с изображениями евангелистов (в настоящее время — в собрании Лувра).
Наиболее значительные произведения Гужона появились в результате творческого союза с архитектором Пьером Леско. Они вместе участвовали в праздничном оформлении Парижа по случаю торжественного въезда Генриха II в город в 1549 году. В частности было создано одно из наиболее известных творений французского Ренессанса — «Фонтан невинных». Гужон исполнил для него 12 рельефов: горизонтальные с амурами, наядами, тритонами и вертикальные — «Нимфы». Свое название фонтан получил от церкви, находящейся недалеко от него, но оно подошло и к тем образам нимф, которые создал художник. Интересно, что он предложил новый вид барельефов: его фигуры полностью размещены в раме и являются самостоятельными. Не пытаясь состязаться с живописью, скульптор использует средства, позволяющие создать иллюзию перспективы на плоской каменной плите.
|
ПИЛОН, Жермен
Ок. 1525/1537, — 1590
|
Скульптор. Учился у своего отца — резчика по камню. Работал в основном в Париже и замках вокруг столицы (Фонтенбло). Был образованным человеком, любившим и хорошо знавшим античную поэзию и историю
В ранних произведениях художник прославляет красоту и обаяние юности (Три Грации, ок. 1563, Париж, Лувр). Работая в мраморе, ваятель искусно передает упругую гибкость и стройность тела, грацию движений, изящество форм, ощущение нежной поверхности кожи, ее матовое свечение. Хотя композиция была создана как надгробное сооружение — Грации поддерживают урну с сердцем Генриха II, — облик девушек исполнен ясного, просветленного приятия жизни. Это одно из самых прекрасных творений французского Ренессанса.
Совместно с архитектором П. Леско Пилон работал над монументальной усыпальницей Генриха II и Екатерины Медичи (1563—1572, Париж, аббатство Сен-Дени). Надгробие в виде грандиозной арки венчают статуи коленопреклоненных короля и королевы в парадных одеждах.
Подлинным шедевром мировой пластики является надгробная статуя канцлера Рене Бирага (1584—1585) и его жены Валентины Бальбиани (1572—1584, обе — Париж, Лувр) работы Пилона. Поражают мощная лепка, динамика и выразительность скульптурных форм. В рельефе Снятие с креста (1580-е, Париж, Лувр) в поникших контурах, в нервном ритме линий воплощена тема скорби: кажется, "плачут" складки одежд, струящиеся потоки волос. Даже фон пролеплен тончайшим рельефом, испещрен чуть заметными колебаниями высоты рельефа, углублениями, подъемами — словно поверхность его "дышит"; отражающиеся блики света создают ощущение одухотворенной пространственной среды. Произведения последнего периода созвучны кризисным явлениям в истории Франции, охваченной братоубийственными религиозными войнами, кризисом ренессансного гуманизма.
|
Ніколя́ Пуссéн
1594-1665
|
франц живописець, найпослідовніший представник класицизму, філософ, мистецтвознавець Одне з перших замовлень-"Смерть Германіка",де майстер зачепив майстерністю і замовника(кардинала Франческо Барберріні), і багатіїв Риму. картина « Диво св.Франциска Ксаверія» має площу десять квадратних метрів!
|
Жорж де Ла Тур
1593-1652
|
франц живописец. Испытал воздействие Караваджо и мастеров нидерландского караваджизма. С 1620 работал в Люневиле, с 1639 "живописец короля". Мікела́нджело да Карава́джо (1573 —1610) — італ живописець періоду раннього бароко, засновник європейського реалістичного живопису 17 століття, що працював у Римі 1592—1606, потім у Неаполі і на Мальті. Він створив могутній стиль, використовуючи контрасти світла й тіні і точно фокусуючись на предметах, іноді використовував драматичне наближення. Він писав з моделей, часто в якості святих і мадонн зображуючи простих римлян, людей з вулиць і ринків. Прикладами можуть слугувати «Євангеліст Матвій»,товстий «Вакх з келихом вина», «Навернення Савла в апостола Павла» (Санта Марія дель Пополо, Рим). персонажі «Відсічі голови Івана Хрестителя».
|
Клод Лоррен
1600-1682
|
Видатний представник пейзажного живопису доби бароко. Народився в селянській родині і рано став сиротою. В підлітковому віці він дістався Риму, аби навчитися художньому ремеслу. Лоррен один з майстрів офорту (різновид гравюри на металі. На металевій дошці голкою роблять малюнок,а заглиблення елементів зображення посилюють шляхом травлення металу кислотами, витравлені місця наповнюють фарбою і на спеціальному станку віддруковують на зволоженому папері. Офорт виник у Західній Європі в 16 столітті. Цим засобом широко користувалися українські митці, зокрема Т. Шевченко) 17 століття. Відсутність освіти спонукала художника обмежуватись створенням тільки пейзажей.На ранішніх картинах художника навіть фігурки людей малювали його приятелі «Пейзаж з царем Давидом», «Пастораль»
|
Мистецтво Нымеччини
Альбрехт Дюрер
147- 1528
|
Знаменитим майстром епохи Відродження є Альбрехт Дюрер. Він народився в Німеччині, у місті Нюрнберге, у родині ювеліра. Батько навчив його своїй майстерності. Ставши гравером, Альбрехт захопився малюванням. Після чотирьох років подорожей і знайомства з роботами кращих художників Альбрехт Дюрер повернувся в рідне місто, женився на дочці багатого механіка і відкрив свою майстерню.
Славу йому принесли гравюри. Німецький імператор наказав міській владі платити художникові по 100 гульденів у рік, щоб він міг працювати і подорожувати. Побувавши в Італії, Дюрер зустрівся з Рафаелем і подарував йому свій автопортрет. Рафаель був захоплений його майстерністю.
Найвідоміша гравюра Дюрера - «Чотири вершники» із серії Апокаліпсис. Апокаліпсис - у перекладі з грецького «одкровення» - це одна з книг Нового Завіту, у якій розповідається про кінець світу. На гравюрі зображені Мор, Війна, Голод і Смерть, яким призначено винищити велику частину людства.
Гравюри Дюрера виконані з математичною точністю. Художник був автором декількох трактатів: «Про живопис», «Про прекрасний», «Про пропорції» і книг по фортифікації — науці про будівлю фортечних споруджень.
|
Ганс Гольбейн Молодший 1465-1524
|
живописец и рисовальщик, «Мертвый Христос в гробу». Важнейшие произведения базельского периода Гольбейна: портрет юриста Бонифация Амербаха; 10 картин страстей Господних, изображения Рождества Христова и Поклонения волхвов; Мадонна со святыми для г. Золотурна; наконец, знаменитая Мадонна семейства Мейер. К этому же времени относятся портреты Эразма Роттердамского, Доротеи Оффенбург в виде Лаисы Коринфской и Венеры (1526), а также рисунки к Ветхому Завету (91 л.)
Живописные произведения Гольбейна отличаются тонкой выработкой рисунка, пластичной моделировкой, прозрачностью светотени, сочностью и шириной кисти. Его рисунки полны едкого сарказма, тонкой наблюдательности и, несмотря на свою жизненную правду и индивидуальность, поражают красотой формы и отделки. Значение Гольбейна в немецком искусстве увеличивается ещё тем, что он перенес в Германию расцвет итальянского возрождения, не утратив при этом своего национального характера — в его работах ощутимы пути, намеченные в портретах Дюрера. Для своих портретов художник предварительно выполнял очень тщательные карандашные наброски, некоторые из которых сохранились. Тени и свет наводились углем, мелом и сангиной. В эскизах Гольбейн обращал, преимущественно, внимание на лицо, не набрасывая руки.
|
Урок № 19 Дата: 17.02.2010 Клас: 8
|