РОЗДІЛ ІНЖЕНЕРНА ПІДГОТОВКА ТЕРИТОРІЙ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

Скачати 295.27 Kb.

Назва	РОЗДІЛ ІНЖЕНЕРНА ПІДГОТОВКА ТЕРИТОРІЙ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ
Сторінка	2/2
Дата	14.05.2013
Розмір	295.27 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Географія > Документи

1 2

6.2.3. Поливні й зрошувальні норми
Залежно від кліматичних особливостей, характеру ґрунту і виду рослинності встановлюють поливну і зрошувальну норми.

Воду, подану на 1 полив 1 га, називають поливною нормою і виражають у м³/га. Поливну норму встановлюють, враховуючи глибину проникання коренів рослин у ґрунт, а також глибину промочення, вологоємність і вологість ґрунту. Глибину зволоження ґрунту водою для сільськогосподарських культур приймають 0,3 – 0,9 м, для садів 0,4 – 1,2 м. При поливі ефективність влучення води у кореневу систему зелених насаджень досягає 40 – 60 %.

Суму поливних норм за сезон називають зрошувальною нормою, тобто кількістю води (у м³), потрібною для поливу 1 га землі. Зрошувальна норма для деревних насаджень складає 2000 – 3000 м³/га, а число поливів – близько 6 у сезон (табл. 6.2).

Кратність поливів насаджень дерев у лунках серед водонепроникних покрить на вулицях варто збільшувати у 1,5 – 2 рази.

Середня зрошувальна норма для всієї зрошуваної площі дорівнює середньозваженій нормі для всіх типів зелених насаджень. Щоб визначити середню зрошувальну норму для всієї зрошуваної площі, потрібно помножити зрошувальну норму даного типу посадок на площу цих посадок, отримані добутки скласти і загальну суму добутків розділити на загальну суму зрошуваних площ:

де N – середня зрошувальна норма для всієї зрошуваної площі, м³; N_i – зрошувальна норма для даних типів посадок, м³; F_i – площі даних типів посадок, га.
Таблиця 6.2 – Зрошувальні норми витрат води і тривалість поливів

Характеристика використання території	Річна зрошувальна норма, м³/га	Середнє число поливів у рік
Висококронна зелень (без газонів і квітників)	3600	10
Городи	9000	12
Парки, сквери, бульвари (включаючи газони і квітники)	6000	8
Поливання вулиць	8000	4
Вуличні насадження	3600	10

Отримана зрошувальна норма є нормою «нетто». Зрошувальна норма «брутто» складається із зрошувальної норми «нетто» і втрат води у зрошувальних каналах. Відношення норми «нетто» до норми «брутто» називається коефіцієнтом корисної дії (ККД) зрошувальних каналів. Якщо у каналах втрачається 10 % чи 25 % води, то ККД каналів відповідно дорівнює 0,9 чи 0,75.
6.2.4. Проектування вулиць і доріг у посушливих районах
При прокладанні вулиць і доріг у районах нового освоюваного зрошення накреслення мережі каналів і напрямку доріг, по можливості, взаємно погоджують (рис. 6.9).

Рис. 6.9 – Поперечний переріз вулиці із штучним зрошенням (а – арики)
Внутрішньогосподарські дороги, під'їзні шляхи від центрів до станцій залізниць і причалів, а також вулиці місцевого значення прокладають уздовж розподільчих каналів, незважаючи на деяке подовження траси, щоб не займати зрошувані землі і не порушувати сформовану систему землекористування.

Ґрунтові води у районах штучного зрошення стоять високо, тому дороги доцільно прокладати на вододілах і ділянках місцевості, розташованих вище зрошуваних територій.

Земляне полотно знаходиться у несприятливих умовах надлишкового зволоження. Тому поверхня покриття повинна підніматись над рівнем води у зрошувальній мережі. Перевищення покриття над рівнем ґрунтових вод варто збільшувати у порівнянні з нормативним на 0,4 м.

У зв'язку з високою цінністю землі на зрошуваних землях укоси насипів улаштовують із закладенням 1:3 тільки при висоті насипів до 1м. Більш високі насипи мають укоси 1:1,5.

Мости на перехрещеннях вулиць і доріг із зрошувальними каналами будують з мінімальним перевищенням низу прогінної будови над поверхнею води, оскільки можливість паводка у каналах виключена.
6.3. Боротьба з ярами та яроутворенням
6.3.1. Процеси утворення і розвитку ярів
Ерозія – руйнування і змив водою часток ґрунту. Вона проявляється у змиванні верхнього шару ґрунту, викликаного дрібними розсіяними струменями талих і зливових вод. Ерозії ми зобов'язані появою деяких чудес світу, таких як Великий Каньйон в Арізоні у США. Каньйонами називають довгі і досить глибокі ущелини з майже стрімкими стінами. Води ріки Колорадо створили цю величезну ущелину протягом тисячоріч. У деяких місцях глибина каньйону досягає 1,5 км, а ширина знаходиться в межах від 6 до 30 км.

Але ерозія має і негативну сторону. Вода змиває родючий шар ґрунту, чим наносить величезний збиток сільському господарству. У результаті ерозійної діяльності утворюються яри.

Яри – це глибокі вибої, що тягнуться від вищих точок вододілу до водоймища. Вони широко розповсюджені у степовій і лісостеповій зонах (рис. 6.10).

Ділянки під ярами досягають значних площ. Великі території займають яри в Києві, Харкові, Смоленську, Курську, Нижньому Новгороді, Ростові-на-Дону та ін. Скрізь, де є річки з крутими берегами, як правило, є яри. Під ярами щорічно гинуть десятки тисяч гектарів орних земель.

Рис. 6.10 – Загальний вигляд яру
Причиною утворення ярів є ерозія, розмивання ґрунту зливовими і талими водами. На яроутворення впливають крутість і форма схилів, кліматичні умови, атмосферні опади, характер ґрунтів, наявність ґрунтових вод, що виходять на схилах. Утворенню ярів сприяють тріщини у товщі ґрунту після промерзання його узимку, відсутність рослинності на схилах і вододілах, нерівності рельєфу схилів. Зародженню і розвитку нових ярів значною мірою сприяє неправильна господарська діяльність людини: знищення дерев і трав'яного покриву, що бережуть ґрунт від розмивання і регулюють водний режим. До швидкого росту яружної мережі приводить неправильне землекористування – оранка схилів балок, випас худоби на схилах, що приводить до знищення трав'яного покриву. Часто причиною виникнення ярів стають неправильно заплановані й неукріплені придорожні канави, розкопування і підкопи, неорганізоване скидання промислових і господарських вод, витоки з водопровідних і каналізаційних мереж.

Яри розвиваються у пухких породах, лесових ґрунтах і лесовидних суглинках, у суглинках і глинах, що при замочуванні втрачають зв'язність. У піщаних ґрунтах яри розвиваються рідко, тому що пісок поглинає воду і не створює умов для розмиву ґрунту.

Розвиток яру продовжується, поки його верхня частина не дійде до вододілу, а в низовій частині розмив дна не досягне горизонту водоймища, що є базисом ерозії яру. На схилах ярів розвиваються зсуви, обвали й осипи, що сприяють росту ярів у ширину.

У процесі розвитку ярів є чотири стадії (рис. 6.11):

1  стадія вимоїни чи вибою. На крутій ділянці схилу утворюється вимоїна чи вибій трикутного поперечного перерізу;

2  стадія врізання яру вершиною. На цій стадії відбувається поглиблення вибою, зменшення поздовжнього ухилу дна. На вершині створюється обрив висотою 5 – 10 м. Вибій розширюється і стає в поперечному перерізі трапецеїдальним. До кінця другої стадії в нижній частині яру формується плавний поздовжній профіль – транзитне русло. В усті яру відкладається конус виносу;

а) б)

в) г)

Рис. 6.11 – Стадії розвитку ярів:

а – стадія вимоїни чи вибою; б – стадія врізання яру вершиною; в – стадія формування профілю рівноваги; г – стадія загасання
3  стадія формування “профілю рівноваги”. Відбувається подальше зростання яру убік вододілу, в результаті підмивання й осипу схилів розширюється його поперечний переріз. Щорічний приріст довжини яру може досягати 10 – 15 м. Бічними тальвегами починають утворюватися яри, що відгалужуються, – відвершки. Яр розвивається, поки не досягне ґрунтових шарів, що не піддаються розмиву;

4  стадія загасання, перетворення яру в “балку”. Глибинна ерозія і підмивання схилів поступово загасають, яр перестає зростати. Схили його приймають стійкий обрис і заростають травою. Яр перетворюється в балку.

6.3.2. Класифікація ярів
Розрізняють яри діючі, загаслі і засипані. Діючі яри найбільш небезпечні (рис. 6.12), їхній швидкий розвиток може знищити цінну територію, пошкодити будинки й підземні комунікації. Загаслі яри (балки) не мають особливої небезпеки для території міста, і після проведення відповідних заходів їх використовують у містобудуванні. Засипані яри залежно від характеру і стану можуть бути використані для потреб міста, у тому числі під забудову.

Рис. 6.12 – Діючий яр

Яри за формою в плані можуть бути: одиночними (прямими чи криволінійними) або розгалуженими, що являють собою систему ярів.
Таблиця 6.3 – Класифікація ярів за розмірами і крутістю схилів

Група ярів	Кут падіння схилів, град	Розміри, м
Група ярів	Кут падіння схилів, град	довжина	ширина	глибина
Дрібні	50 – 70	10 – 300	5 – 50	2 – 15
Середні
а) з положистими схилами	15 – 35	300 – 2000	50 – 100	10 – 30
б) з крутими схилами	50 – 70	300 – 2000	50 – 100	10 – 30
Великі
а) з положистими схилами	10 – 20	2000 і більше	100 – 500	15 – 30 і більше
б) з крутими схилами	30 – 60	2000 і більше	100 – 500	15 – 30 і більше

6.3.3. Заходи боротьби з ярами
Наявність ярів на території міста характеризує територію як несприятливу чи особливо несприятливу для містобудівних цілей. Наявність ярів є небажаним явищем через такі причини:

розчленування території міста, що ускладнює його планувальне вирішення;
погіршення техніко-економічних показників міста через наявність невикористаних територій;
погіршення транспортного сполучення в місті, необхідність спорудження мостів, шляхопроводів, насипів та ін.;
небезпека руйнування будинків і комунікацій;
надмірне зниження вологості ґрунту на прилягаючій території, що згубно впливає на рослинність;
засмічення русел рік і долин виносами ґрунту з ярів.

Вибір заходів боротьби з ярами залежить не тільки від функціонального використання території, але і від того, де знаходиться яр – у міській чи приміській зоні. Захист проводять як у самому яру, так і на прилягаючій території.

Заходи боротьби з ярами переслідують подвійну мету – захист міських будівель і споруд від пошкоджень та містобудівне використання територій ярів способом перетворення їх з незручних у придатні для використання.

Перше завдання вирішують способом ліквідації умов яроутворення і зростання ярів, тобто стабілізації існуючого положення, друге – способом інженерної підготовки територій з ярами, враховуючи конкретне використання ярів з містобудівною метою.

Загальні завдання інженерної підготовки боротьби з ярами включають:

запобігання яроутворенню на території міста, а також на його резервних землях;
ліквідацію ярів, найбільш небезпечних для будівель і споруд міста, або таких, що ускладнюють планувальні вирішення;
боротьбу із зростаючими ярами, що має на меті збереження існуючого положення (форми і розмірів, стабільності схилів та ін.);
підготовку території ярів до використання їх з містобудівною метою.

Заходи боротьби з ярами поділяють на профілактичні й капітальні. Профілактичні заходи застосовують на першій стадії розвитку ярів – зарівнювання вимоїн, припинення вирубки дерев і чагарників. У приміській зоні проводять насадження лісосмуг. Залежно від кліматичних умов місцевості для насаджень можуть застосовуватись дуб, ясен, береза, верба, тополя, клен і сосна, з чагарників – акація жовта, жимолость, смородина, терен, шипшина, дрік, вереск, яловець. Забороняють випас худоби, оранку схилів. Для зменшення кількості води, що надходить у яр, влаштовують систему нагірних перехоплюючих і водовідвідних канав. При цьому потрібно звертати увагу на укріплення канав, тому що в пилуватих і суглинних ґрунтах звичайна канава при розмиванні може сама швидко перетворитися в яр. Для відводу ґрунтових вод влаштовують дренаж.

Закріплення тільки вершини яру не усуне причин його зростання. Активні заходи з укріплення ярів переслідують три мети: зниження й уповільнення притоку води до яру, укріплення вершини яру та його русла.

Капітальними заходами передбачають комплексні роботи, що охоплюють весь водозбірний басейн яру.

Крім відводу поверхневих і підземних вод планують схили яру, роблячи їх більш положистими. Якщо на схилах яру розміщують будівлі, то застосовують терасування території (рис. 6.13). Уположування і терасування схилів супроводжують укріпленням їхньої поверхні. Для цього сіють трави, укладають дерен, саджають дерева і чагарники, а іноді застосовують кам'яні матеріали. Наближення будівлі до брівки укосу приймають не менше 20 м.

У деяких випадках з планувальних і технічних міркувань у яр треба скидати поверхневі води. Тоді на дні яру проектують комплекс спеціальних водопропускних споруд (рис. 6.14).

Рис. 6.13 – Розміщення забудови на схилах яру із застосуванням

терасування території

Рис. 6.14 – Споруди, що запобігають яружній ерозії:

а, б, в – верхня, середня і гирлова частини яру;

1 – забудова; 2 – водостічний колектор; 3 – багатосхідчастий перепад; 4 – бетонне укріплення схилу; 5 – загата; 6 – водовідбійне мощення; 7 – трав'яний покрив і чагарники біля підошви схилу
На більш положистих ділянках у середній частині дна яру проектують загати і водобійне укріплення (див. розділ 4.3.2). Ці будівлі є малими гідротехнічними спорудами, що виконують протиерозійну роль. Загати – це одно- й дворядні фашинні, кам'яні, габіонові, бетонні чи залізобетонні стінки висотою 0,5 – 1,5 м. Відстань між загатами заповнюють глиною, фашинами, каменем. Крім загат капітального типу влаштовують полегшені – у вигляді хворостяних чи плотових. Добре використовувати вербовий хмиз, що легко укорінюється.

Крім загат проектують земляні гідротехнічні споруди:

горизонтальні і похилі вали-тераси розміщують поперек руху води уздовж горизонталей рельєфу;
водозатримуючі вали розташовують біля верхів'я яру чи трохи нижче (рис. 6.15, а, б);
водовідвідні вали-канави застосовують для перехоплення і відводу поверхневих вод убік від ярів (рис. 6.15, в);
розпилювачі стоку – це земляний валик з паралельно розташованим лотком (рис. 6.15, г). Він дозволяє розосередити водний потік.

До капітальних заходів відносять засипку яру за рахунок надлишкових обсягів ґрунту.

Яри засипають частково чи повністю. Засипку ведуть від верхів'їв до устя. Для цього застосовують будівельне чи побутове сміття, надлишки ґрунту з міських будівництв. Засипку ярів побутовим сміттям потрібно виконувати, дотримуючись санітарних норм, інакше може відбутись забруднення ґрунтів і підземних вод.

Рис. 6.15 – Протиерозійні гідротехнічні споруди:

а, б – водозатримуючі вали; в – водовідвідні вали-канави; г – розпилювачі стоку;

1 – водозатримуючий чи водовідвідний вал; 2 – межа уположування схилу; 3 – донний водовипуск; 4 – водовідвідний вал; 5 – водоскидна споруда; 6 – розпилювач (земляний вал); 7 – лоток (виїмка)

6.3.4. Використання ярів у містобудуванні
Завдання використання ярів вирішують на стадії розробки генерального плану.

У верхів'ях неглибоких ярів розташовують будинки, а також розміщують гаражі, автостоянки, склади та ін (рис. 6.16).

Рис. 6.16 – Розміщення в яру багатоповерхової забудови і гаражів
У більш глибокій частині ярів влаштовують парки, сади міського чи районного значення.

Провівши відповідні заходи щодо укріплення укосів і дна, в ярах створюють штучні водоймища для купання, декоративного чи спортивного призначення (рис. 6.17).

У ярах можна будувати спортивні споруди з використанням схилів для трибун (6.18).

На дні яру можна прокладати підземні комунікації. Глибокі яри для цієї мети використовувати не рекомендується. При великій різниці позначок прилягаючої території і дна яру ускладнюються умови приєднання розвідної мережі до магістральних комунікацій. Крім того, погіршуються умови експлуатації мереж.

Рис. 6.17 – Створення штучного водоймища на дні яру

Рис. 6.18 – Влаштування спортивного стадіону в яру

1 2

Схожі:

РОБОТА БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ В УМОВАХ ОСОБЛИВИХ НАВАНТАЖЕНЬ РОЗДІЛ... Основна причина землетрусів – розрядка внутрішніх напруг Землі. Виявляються землетруси, головним чином, в зонах активних рухів земної...	Розділ Транспортні засоби та інженерна техніка
МВС України Львівський державний університет внутрішніх справ ЛЕКЦ І Я Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникнення та інженерна підготовка території	Теоретичні і методичні засади організації системи професійної комп’ютерної... Ключові\|джерельні\| слова: студент з\|із\| обмеженими можливостями\|спроможностями\|, професійна підготовка, професійна реабілітація,...
В УМОВАХ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ-СИРІТ В Умовах ДИТЯЧОГО БУДИНКУ	З навчальної дисципліни «Основи нарисної геометрії та інженерна графіка» Програмою навчальної дисципліни "Основи нарисної геометрії та інженерна графіка" передбачено засвоєння основних положень стандартів...
ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ДОШКІЛЬНА ОСВІТА» ДО ПРОФЕСІЙНОЇ... Но бар’єри впровадження інклюзивної освіти в практику роботи загальноосвітніх закладів. Виділено умови і шляхи подолання перешкод...	РОЗДІЛ V. Варіанти контрольних робіт У таких же умовах знаходяться і майбутні вчителі української літератури – студенти-філологи 5 курсу
13. Баланс території Збільшення території намічено з урахуванням приєднання територій Луцького (1393 га) і Ківерцівського районів (230 га) за рахунок...	РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ... Теоретико-методологічні аспекти визначення сутності конкурентоспроможності підприємства як економічної категорії

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання