ДИПЛОМНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА на тему: СПЕЦИФІКА МІЖНАРОДНОГО МАРКЕТИНГУ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ

Скачати 0.84 Mb.

Назва	ДИПЛОМНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА на тему: СПЕЦИФІКА МІЖНАРОДНОГО МАРКЕТИНГУ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ
Сторінка	2/5
Дата	13.03.2013
Розмір	0.84 Mb.
Тип	Диплом

bibl.com.ua > Фізика > Диплом

1 2 3 4 5

Рис. 1.1.1. Середовище електронної комерції

Прямі продажі - це найдавніший вид електронної торгівлі, який став першою сходинкою до більш складних комерційних операцій для багатьох компаній. Успіх Amazon.com, Barnes & Noble, Dell Computer став каталізатором для цього сегменту.

Споживачі та представники малого бізнесу можуть зекономити час та кошти, проводячи банківські операції через Інтернет. Сплата рахунків, проведення транзакцій між рахунками, купівля-продаж акцій, облігацій, — все це може виконуватися за допомогою Інтернету.

Для багатьох видів бізнесу інформація є їх найбільш цінним активом. Незважаючи на те, що Інтернет дає можливість освоювати велику кількість нових ринків, паралельно виникає питання безпеки інформаційної та інтелектуальної власності, яке розв'язує цифровий правовий менеджмент [2].

Також Інтернет дає можливість заощадити велику кількість часу і коштів на корпоративних закупівлях. Жодна інша модель бізнесу так не підкреслює необхідність тісної інтеграції між виробниками, постачальниками та дистриб'юторами, в процесі якої встановлюється ринкова ціна. Збільшення швидкості проходження цього ланцюжка за допомогою можливостей, які відкриває Інтернет, значно підвищує ефективність.

Сьогодні, приблизно 60 000 видів бізнесу обмінюються із своїми партнерами діловою документацією типу замовлень і рахунків за допомогою стандартного зв'язку і протоколу, що називається Електронний Обмін Даних (EDI). Більшість реалізацій EDI використовують орендовані лінії або спеціалізовані мережі (value added networks, VANs), а це спричиняє необхідність значної інтеграції між всіма партнерами. Мережний дизайн, інсталяція й адміністрація можуть бути дорогими в термінах апаратних засобів, програмного забезпечення і штату. Фактично, ці витрати — ключова причина того, що EDI найбільше широко розгорнуті тільки в великих компаніях [3].

Існує декілька типів електронної комерції :

B2B електронна комерція - це електронна комерція між компаніями. Це - тип електронної комерції, що має справу з відносинами між і серед видів комерційної діяльності. Приблизно 80 % електронної комерції належать до цього типу, і більшість експертів пророкує, що B2B електронна комерція продовжить поширюватися швидше ніж B2C [3]. Більше загальні B2B приклади й кращі практичні моделі - IBM, Hewlett Packard, Cisco and Dell.

На відміну від галузі B2C, галузь електронної комерції B2B існувала ще до появи глобальних комп'ютерних мереж. Ще на початку комп'ютерної ери були створені такі закриті фінансові мережі, як SWIFT та Reuters. З розвитком Інтернет, у галузь B2B включились не лише фінансові структури, а й великі фірми, що займалися різноманітною бізнес-діяльністю. За останні два роки темпи розвитку електронної комерції B2B значно перевищують темпи розвитку B2C. Причиною цього є значно більший потенціал розвитку галузі B2B та значно більший об'єм ринку B2B.

Електронна комерція бізнес-до-користувача (В2С), або торгівля між компаніями й споживачами, включає збирання інформації клієнтами; купівлю фізичних речей чи інформаційних/електронних товарів; і, для інформаційних товарів, одержування товару (програми, електронної книги) по електронній мережі. Це друга по величині й сама рання форма електронної комерції. Приклади B2C моделей - мережні компанії продажу в роздріб типу Amazon.com, Drugstore.com, Beyond.com. B2C електронна комерція зменшує ціну угод (особливо ціну пошуку), збільшуючи доступ споживачів до інформації й дозволяючи споживачам знайти саму конкурентоспроможну ціну за товар або послугу. B2C електронна комерція також зменшує ринкові бар'єри входу, тому що вартість створення й розкручування сайту набагато менша ніж установка структури фірми. У випадку інформаційних товарів, B2C електронна комерція ще більш приваблива, тому що це зберігає фірми від факторингу в додатковій вартості фізичної мережі розподілу. Крім того, для країн із зростаючою кількістю користувачів Internet, поставка інформаційних товарів стає усе більше й більше доступною [3].

Електронна комерція B2C за останні шість років досягла найбільшого розвитку. Перш за все, причиною цього стало надзвичайно швидке зростання кількості кінцевих користувачів мережі Інтернет.

Причиною швидкого розвитку B2C став розвиток технологій, що дозволили здійснювати електронні транзакції. Це такі технології, як електронні платіжні системи, системи безпеки, тощо.

Електронна комерція B2C створила нові можливості не лише для інформаційної та телекомунікаційної галузей, але і для всіх інших галузей економіки.

Базою для розвитку B2C стала мережа Інтернет, оскільки вона забезпечила низьку ціну доступу до мережі, порівняно з закритими дорогими бізнес мережами, та відкрила доступ до найширшої аудиторії. Колискою B2C стали США.

Електронна комерція бізнесу-до-уряду або B2G взагалі визначаються як торгівля між компаніями й суспільним сектором. Це відноситься до використання Internet для суспільного придбання, ліцензуючи процедури, і інші пов'язані з урядом операції. Цей вид електронної комерції має дві особливості: спочатку, суспільний сектор приймає експериментальну/ провідну роль у встановленні електронної комерції; потім передбачається, що суспільний сектор має більшу потребу підвищення ефективності системи придбання. Доступна через мережу політика придбання збільшує прозорість процесу придбання (і зменшує ризик несправностей). Дотепер, однак, розмір B2G ринки є незначним, оскільки урядові системи електронного придбання залишаються неопрацьованими [3].

Електронна комерція споживач-до-споживача або C2C - просто торгівля між приватними індивідуумами або споживачами. Цей тип електронної комерції характеризований ростом електронних ринків і мережних аукціонів, особливо у вертикальних галузях промисловості. С2С можливо має найбільший потенціал для того, щоб розвивати нові ринки. Цей тип електронної комерції входить принаймні в три форми:

1) аукціони, типу eBay, що дозволяє інтерактивно пропонувати ціну в реальному масштабі часу;

2) однорангові системи, типу моделі Napster (протокол спільного використання файлів між користувачами в системах типу IRC) і більш пізні моделі обміну грошей;

3) оголошення тематичних категорій у портальних сайтах типу Тематичних категорій Excite і eWanted (діалоговий, мережний ринок, де покупці і продавці можуть вести переговори).

Мобільна торгівля - закупівля й продаж товарів і послуг через бездротову технологію, тобто, кишенькові пристрої типу мобільних телефонів і особистих цифрових помічників. Японія замічена як глобальний лідер у мобільній торгівлі.

Електронна комерція споживач до адміністрації (C2A) - взаємодія бізнесу і адміністрації виявляється у використанні електронних засобів для організації ділової взаємодії комерційних структур з державними організаціями [3].

Рис. 1.1.2. Складові електронної комерції

Electronic Data Interchange (EDI, Електронний обмін даними) - це важлива складова електронної комерції, що являє собою обмін бізнес-даними стандартизованого формату по принципу "комп'ютер-комп'ютер" між торговими партнерами.

На сьогоднішній день EDI є найбільш відпрацьованою технологією. Цей метод кодування послідовних транзакцій та їх опрацювання в онлайн режимі існує вже понад 25 років. Складовою частиною електронної комерції EDI став тоді, коли замість дорогих VAN мереж його стали використовувати у WWW Мережах. Найважливіший результат використання EDI - зменшення невиробничих витрат.

Не зважаючи на те, що EDI - це прерогатива закритих бізнес мереж, компанії, що займаються електронною комерцією все в більшій степені асоціюють EDI з мережею Інтернет.

Після появи терміну "електронна комерція", завдяки її швидкій популяризації, багато дослідників відносили до неї будь яку бізнес діяльність в глобальних комп'ютерних мережах. Але згодом, дослідники почали відокремлювати електронну комерцію від електронного бізнесу [3].

Історія розвитку електронної комерції

Авжеж розповісти про історію електронної комерції неможливо без розповіді про історію того технологічного феномену, який став базою для розвитку електронної комерції – Інтернету.

У 1969 році Міністерство оборони США започаткувало розробку проекту, котрий мав на меті створення надійної системи передачі інформації на випадок війни. Агентство передових досліджень США (англ. ARPA) запропонувало розробити для цього комп'ютерну мережу. Її розробка була доручена Каліфорнійському університетові Лос-Анджелеса, Стенфордському дослідному центрові, Університету штату Юта та Університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі. Ця мережа була названа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network — Мережа Агентства передових досліджень). В рамках проекту мережа об'єднала названі заклади; всі роботи по її створенню фінансувались за рахунок Міністерства оборони США. Потім мережа ARPANET почала активно рости й розвиватись; її дедалі ширше почали використовувати вчені із різних галузей науки [4].

Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті в Лос-Анжелесі. Комп'ютер «Honeywell 516» мав 12 кілобайт оперативної пам’яті.

До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної пошти по мережі, котра відразу стала дуже популярною.

У 1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були підключені перші іноземні організації з Великобританії та Норвегії; мережа стала міжнародною.

У 1970-х роках мережа в основному використовувалась для пересилки електронної пошти, тоді ж появились перші списки поштових розсилок, групи новин та дошки оголошень. Але в ті часи мережа ще не могла легко взаємодіяти з іншими мережами, котрі були побудовані на інших технічних стандартах. До кінця 1970-х років почали активно розвиватись протоколи передачі даних, що були стандартизовані у 1982—1983 роках.

1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з протоколу NCP на протокол TCP/IP, який досі успішно використовується для об'єднання мереж. Саме у 1983 році за мережею ARPANET закріпився термін «Інтернет» [4].

У 1984 році була розроблена система доменних назв (англ. Domain Name System, DNS). Тоді ж у мережі ARPANET появився серйозний суперник — Національний науковий фонд США (NSF) заснував міжуніверситетську мережу NSFNet (англ. National Science Foundation Network), котра була сформована з дрібніших мереж, включаючи відомі на той час Usenet та Bitnet і мала значно більшу пропускну здатність, аніж ARPANET. До цієї мережі за рік під'єдналось близько 10 тисяч комп'ютерів; звання «Інтернет» почало плавно переходити до NSFNet.

У 1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат).

У 1989 році в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень (франц. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN) народилась концепція тенет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URL.

У 1990 році мережа ARPANET припинила своє існування, програвши конкуренцію NSFNet. Тоді ж було зафіксовано перше підключення до Інтернету по телефонній лінії (т. зв. «дозво́нювання» англ. Dial-up access).

У 1991 році тенета стали доступні в Інтернеті, а в 1993 році з'явився знаменитий Веб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня павутина ставала дедалі популярнішою [4].

У 1995 році NSFNet повернулась до ролі дослідницької мережі; маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер займались мережеві провайдери (постачальники послуг), а не суперкомп'ютери Національного наукового фонду.

В тому ж році тенета стали основним постачальником інформації в Інтернеті, обігнавши по об'єму трафіку протокол передачі файлів FTP; було сформовано Консорціум всесвітньої павутини (англ. WWW Consorcium, W3C). Можна сказати, що тенета перетворили Інтернет і створили його сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собою поняття «Інтернет».

Протягом 1990-х років Інтернет об'єднав у собі більшість існуючих на той час мереж (хоча деякі, як, наприклад, Фідонет, залишились відособленими). Завдяки відсутності єдиного керуючого центру, а також завдяки відкритості технічних стандартів Інтернету, що автоматично робило мережі незалежними від бізнесу чи уряду, об'єднання виглядало неймовірно привабливим. До 1997 року в Інтернеті нараховувалось близько 10 мільйонів комп'ютерів і було зареєстровано більше мільйона доменних назв. Інтернет став дуже популярним засобом обміну інформацією.

На даний момент Інтернет став доступним не лише через комп'ютерні мережі, але й через супутники зв'язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії, мережі стільникового зв'язку, спеціальні оптико-волоконні лінії і електропроводи. Всесвітня мережа стала невід'ємною часткою життя у розвинутих країнах, та країнах, котрі розвиваються [4].

У 2000 р. нараховувалося близько 327 млн користувачів, з них тільки в США чисельність перевищувала 100 млн чоловік.

У 2004 р. Інтернет нараховував 700 млн користувачів, і найближчим часом їхня кількість зросте до 1 млрд. Число сайтів, що складало в 1993 р. 26 тис., сьогодні перевищує 6 мільонів [5].

Історія електронної комерції налічує всього близько двох десятиліть інтенсивного розвитку, що в порівнянні з історією інших галузей економіки здається малозначним проміжком часу. Своїм народженням перші системи і методи електронної комерції зобов'язані появі технологій автоматизації продажу авіаквитків, банківських операцій, пластикових карт і побудові автоматизованих систем управління ресурсами підприємств.

Початком епохи електронної комерції можна вважати 1960 р., коли компанії American Airlines і IBM приступили до створення системи автоматизації процедури резервування місць на авіарейси – SABRE (Semi-Automatic Business Research Environment – напівавтоматичне устаткування для комерційних досліджень). Система SABRE зробила повітряні перельоти доступнішими для пересічних громадян, допомагаючи їм орієнтуватися в тарифах і рейсах, число яких постійно зростало. За рахунок автоматизації процесу розрахунку тарифів при резервуванні місць знижувалася вартість послуг. Ця система могла виконувати комплексне управління прибутковістю, дозволяючи авіакомпаніям добиватися максимального прибутку за рахунок маніпуляцій з цінами з урахуванням наявності вільних місць. У 1964 р. в день система могла резервувати місця для 26 тис. пасажирів. Термінали American Airlines, підключені до SABRE по телефонних лініях, знаходилися більш ніж в півсотні міст [6].

У 1988 р. SABRE перетворилася в GDS (Global Distribution System – глобальну розподільну систему), призначену для надання мандрівникам інформаційних послуг, резервування місць і обробки транзакцій (докладніше див. п. 3.2.1). Система зв'язувала більше 30 тис. агентів туристичних бюро і 3 млн. інтерактивних клієнтів з 400 авіакомпаніями, 50 фірмами по прокату автомобілів, 35 тис. готелів і десятками залізничних і туристичних компаній, зокрема, транспортних засобів, що займаються перегоном, і організацією круїзів.

Початок 60-х рр. У США почалися роботи по створенню методик і програмного забезпечення для автоматизації управління запасами. В результаті активного зростання великосерійного і масового виробництва товарів народного споживання і торгівлі після Другої світової війни стало очевидне, що використання математичних моделей планування попиту і управління запасами веде до істотної економії засобів, іммобілізованних («заморожених») у вигляді запасів і незавершеного виробництва. Було встановлено, що вибір оптимального об'єму партії замовлення – одна з найважливіших умов підвищення ефективності торгово-закупівельної діяльності підприємства, оскільки недостатній об'єм партії веде до зростання трансакцонних витрат при повторних замовленнях, а надмірний – до заморожування засобів [6].

Середина 60-х рр. Вперше з'явилися кредитні карти, виготовлені з пластика з нанесеною на них магнітною смугою (магнітні карти), що забезпечило можливість автоматизації фінансово-розрахункових операцій.

1968 р. У Великобританії для обслуговування комерційного безготівкового обороту створена електронна система перекладів і клірингу BACS (від англ. Bankers Automated Clearing Services). Подібна система в США (CHIPS, від англ. Clearing House Interbank Payment System) була заснована Нью-йоркською асоціацією клірингових палат в 1970 р. для переходу від розрахунків на основі паперових чеків до електронних розрахунків.

Кінець 60-х рр. У публікаціях Олівера Уайта (Oliver Wight) і Американської спілки по управлінню запасами і виробництвом (APICS) були сформульовані алгоритми планування, відомі як Managment Resource Planing (MRP). Олівер Уайт запропонував розглядати в комплексі виробничі, постачальницькі і збутові процеси. Практична реалізація даного підходу на основі застосування обчислювальної техніки вперше дозволила оперативно коректувати планові завдання в процесі виробництва (при зміні потреб, коректуванні замовлень, недоліку ресурсів, відмовах устаткування і т.п.) [6].

Два творці глобальних американських систем обслуговування пластикових карт: Bank of America і Interbank Cards Association організували сумісну розсилку пластикових карт поштою, що призвела за собою стрімке зростання числа утримувачів карт. Одночасно росло і число фірм, що працюють з даними картами. Ця акція вимусила американські банки, що мають власні локальні карткові системи, приєднатися до однієї з існуючих глобальних систем.

1970 р. American Express (карткова програма Bank of America) стає лідером в індустрії туризму і розваг по числу клієнтів, перевершивши своїх конкурентів Diners Club і Carte Blanche у декілька разів.

1971 р. У США утворена біржа цінних паперів NASDAQ (Автоматизовані котирування Національної асоціації професійних учасників ринку цінних паперів). Вона спочатку не мала традиційного біржового майданчика. Всі ділери NASDAQ були сполучені між собою електронною мережею.

1972 р. в США вперше в світі створена централізована електронна мережа обліку банківських чеків. Комп'ютери стали основою системи соціального забезпечення США. Підраховано, що через недосконалість програмного забезпечення (ПЗ) за період з 1972 по 1995 рік комп'ютери обрахували 695 тис. одержувачів соціальної допомоги в цілому на 850 млн. дол.

Федеральна резервна система США стала першою установою, регулюючою індустрію пластикових карт [6].

Джек Найллс (Jack Nilles, США) запропонував концепцію організації праці, названу ним телекоммьютінг (від англ. telecommuting – теледоступ). Найллс помітив, що у ряді випадків дешевше і зручніше доставити роботу до працівника, ніж працівника до місця роботи. Надалі з'явився термін телеработа.

1973 р. У США прийнятий закон, що забезпечує захист власників пластикових карт від несанкціонованого використання рахунків і інформації по картах.

Середина 70-х рр. Вперше почали використовувати засоби для електронного обміну даними (EDI – Electronic Data Interchange) і електронного переказу фінансових коштів (EFT – Electronic Funds Transfer). Недолік перших систем полягав в їх високій вартості і нестандартності програмних і апаратних компонентів. Значні початкові витрати на придбання устаткування і експлуатацію приватних мереж могли дозволити собі лише небагато банків і крупні підприємства.

1975 р. Француз Ролан Моренно (Roland Moreno) винайшов і запатентував електронну карту пам'яті. На основі цього винаходу на початку 80-х років компанія Bull (Франція) розробила і запатентувала смарт-карту з вбудованим мікропроцесором.

1976 р. Карткова програма Bank of America, з метою полегшення процесу проникнення на міжнародний ринок, міняє свою назву з національно-орієнтованого – «Americard» на Visa International.

У статті двох молодих американських математиків із Стендфордського університету Уїтфілда Діффі (Whitfield Diffie) і Мартіна Хеллмана (Martin Hellman) була сформульована ідея цифрового підпису як законного засобу підтвердження достовірності і авторства електронного документа. Висловлені авторами принципи заклали основи електронної аутентифікації, електронного висновку операцій і електронних грошей [6].

9 травня 1977 р. Відбулося офіційне відкриття міжбанківської мережі передачі фінансових повідомлень SWIFT (Society for World-wide Interbank Financial Telecommunication – Суспільство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій). На початку існування мережі до неї увійшли 239 банків з 15 країн Європи і Північної Америки, забезпечуючи щоденний трафік об'ємом близько 500 тис. повідомлень. Система SWIFT, що замінила телетайп, стала першою міжнародною системою такого роду. В даний час до складу SWIFT входять більше 7600 найбільших кредитних і фінансових установ з 202 країн світу, щоденний об'єм трафіку SWIFT складає більше 10 млн. повідомлень на суму більше 6 трлн. дол.

Кінець 70-х рр. Олівер Уайт і Джордж Плосл сформулювали концепцію MRP II, в якій за допомогою математичних методів моделювання разом з плануванням матеріальних ресурсів, через опис технології виробництва, здійснюється планування потреб у виробничих потужностях і розраховуються початкові дані для формування фінансових планів і бюджетів [7].

1980 р. З аналогічних причин, що і у разі «Americard» (полегшення процесу проникнення на міжнародний ринок) MasterCharge стає MasterCard International. Починаючи з даного моменту і до теперішнього часу платіжні системи «VISA» і «MasterCard» є домінуючими у сфері електронних платіжних систем на основі пластикових карт.

Початок 1980-х рр. У США з'являються перші системи проведення банківських операцій клієнтів в закритих електронних мережах за допомогою спеціального ПЗ.

Кінець 1984 р. Ситібанк запустив першу систему «Клієнт-Банк» (вона називалася «Home Base»). Цією послугою могли користуватися тільки жителі Нью-Йорка.

Середина 1980-х рр. З'явився міжнародний стандарт EDIFACT (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport – електронний обмін даними в управлінні, комерції і транспорті), прийнятий ISO (ISO 9735). Використовування стандарту істотно спростило процеси ведення комерційної діяльності з використанням засобів електронних телекомунікацій. У 90-е роки аналітиками EDI, що усвідомили переваги розвитку електронної комерції в Інтернеті, був створений стандарт EDIINT (EDIFACT over Internet) [7].

1985 р. Американська Комісія по цінних паперах упровадила на ринку NASDAQ Систему виконання малих ордерів (SOES). Це дозволило дрібним інвесторам дістати доступ до біржових торгів на ринку цінних паперів. Слід зазначити, що нововведення було вельми до речі – американський фондовий ринок у той час знаходився в стані стагнації.

1989 р. До Нью-Джерси з'явився перший прообраз сучасного ділінгового залу, де не було ні брокерів, ні екрану з котируваннями – тільки комп'ютери. За комп'ютерами сиділи трейдери і передавали через електронний термінал ордера (доручення на здійснення покупки або продажі акцій) брокерам. Брокери вводили ордери в робочу станцію NASDAQ.

1990 р. До 1990 року комерційне використовування Інтернету було заборонене відповідним регламентом, який визначався Національним науковим фондом США (National Science Foundation, NSF). Проте в 1990 році до підтримки і використовування Інтернету були допущені крупні приватні корпорації. Надалі уряд США передав функції адміністративного управління Інтернетом, що знаходилися у розпорядженні федеральних структур, в руки приватних осіб. Це сприяло розширенню круга комерційних постачальників і споживачів послуг Інтернету, який незабаром зв'язав між собою мільйони комп'ютерів і сотні мільйонів людей у всьому світі [7].

Початок 1990-х рр. З'являються перші Enterprise Resource Planning System (ERP-системи) – системи планування ресурсів підприємства.

1992 р. Конгрес США схвалив комерціалізацію мережі Інтернет.

1993 р. голландським математиком Девідом Чаумом були винайдені механізми практичної реалізації електронних грошей.

26 жовтня 1993 р. У Меморандумі Президента США для Глав Виконавських Органів Влади і Президентської Ради «Раціоналізація процесу закупівель за допомогою електронної торгівлі» вперше було поставлене питання про створення електронної системи закупівель продукції для державних потреб.

1994 р. на сервері Infoseek вперше запропонували можливість розміщення пошукової реклами. Надалі на цей вид реклами припаде значна частина обороту ринку інтернет-реклами і вона стане основним джерелом доходу пошукових систем.

Аспіранти Стенфордського університету Джері Янг (Jerry Yang) і Девід Філо (David Filo) створили каталог ресурсів Інтернету «Yahoo!». Донині зручних засобів пошуку і класифікації ресурсів Інтернету не існувало. Спочатку сайт містив близько сотні посилань на інші веб-ресурси і знаходився на комп'ютері, що стояв в трейлері у дворі Стенфордського університету. До кінця 1994 року Yahoo! став безумовним лідером серед каталогів з ієрархічною організацією. В день випуску акцій Yahoo! на фондовий ринок (12 квітня 1996 року) їх ціна досягла 33 дол. при номінальній ціні в 12 дол. за штуку. В даний час ринкова капіталізація Yahoo! складає десятки млрд. дол. [7].

Джеф Бізос (Jeff Bezos), що починав свою кар'єру на посаді програміста, заснував компанію Amazon. 16 липня 1995 р. інтернет-магазин Amazon відкрив свій веб-сайт. На початку роботи Бізосу самому доводилося сколочувати книжкові полиці і пакувати книги, які купували через його магазин, столами для комплектації замовлень служили двері, що лежать на двох дошках. Оборот магазина за перший тиждень роботи склав 5 тис. дол., через місяць на Amazon.com купували книги не тільки американці, але і жителі ще 45 країн світу, а до Різдва об'єм продажів досяг 1 млн. дол. Активна маркетингова політика (створення технологій персоналізації, спрощення процесу покупки і т.д.) дозволила підприємству зайняти лідируючі позиції в даному сегменті ринку, забезпечуючи річне зростання обороту на декілька порядків. До справжнього моменту Amazon є найкрупнішим інтернет-магазином в світі.

Почала пропонувати свої послуги з оплати товару компанія First Virtual – перша електронна платіжна система в Інтернеті.

З'явилася перша дебетова електронна платіжна система – NetCash.

1995 р. На ринку FOREX з'являються системи інтернет-трейдінга. Ці системи працюють круглосуточно і, забезпечуючи інтернет-брокерам зниження накладних витрат на обслуговування приватних інвесторів, викликають різке зростання інвестицій від приватних осіб. В даний час добовий світовий оборот таких електронних торгів досягає 3–4 трильйонів дол. 90% всіх банківських платежів в США проводилося в електронній формі: за підрахунками National Automated Clearing House Association, в електронній формі скоювалося транзакцій на $533 трлн., 73 трлн. дол. – чеками і лише 2,2 трлн. дол. – готівкою.

У США відкритий перший інтернет-банк Security First Network Bank. Протягом першого року існування його активи досягли 110 млн. доларів, щомісячний приріст капіталу перевищив 20%.

1 лютого 1996 р. Найбільші платіжні системи на основі технології пластикових карт Visa International і MasterCard International спільно з рядом технологічних компаній оголосили про розробку єдиного відкритого стандарту захищених інтернет-платежів з використанням пластикових карт – SET. В даний час надійність стандарту SET для організації захищених платежів в Інтернеті загальновизнана [7].

1996 р. Американський бізнесмен Біл Гросс заснував перший інтернет-інкубатор «idealab!». Для розвитку своїх ідей і забезпечення «idealab!» передовою технологією Гросс запросив групу з п'ятнадцяти програмістів. В даний час ринкова вартість компанії складає 220 млн. дол., штат налічує майже п'ятисот чоловік, а одночасно «інкубується» біля півсотні проектів.

1997 р. Одним з проектів Біла Гросса стала компанія Overture, що надає послуги з розміщення посилань і рекламних блоків в результатах пошуку. Через п'ять років ринкова капіталізація даної компанії склала більше 1,2 млрд. дол. Overture обслуговує такі портали, як Yahoo, Cnet, Lycos, MSN, Altavista.

1998 р. Всесвітня торгова організація ухвалила рішення звільнити від обкладення митним збором дані і програмні продукти, придбані і доставлені за допомогою Інтернету. Деякі країни створили власні спеціальні програми стимулювання розвитку інтернет-комерції. Наприклад, в США відносно продажів через Інтернет введений мораторій на вилучення податку з продажів, який при звичній торгівлі складає 5-10% від ціни товару.

У Росії починає працювати перша система інтернет-банкинга «Інтернет Сервіс Банк», розроблена автобанком. В США створена система PayPal, що дозволяє користувачам комп'ютерів пересилати один одному гроші по електронній пошті. У Європі створена платіжна система PhonePaid, що дозволяє проводити транзакції за допомогою мобільних телефонів.

На російському ринку фінансових послуг з'явився перший віртуальний банк – IMTB. Платіжною системою «КиберПлат» (використовуючої технологію електронних чеків) була проведена перша в Росії операція поповнення особового рахунку абонента в біллінге оператора мобільного зв'язку з рахунку пластикової карти. У квітні 2005 р. сукупний об'єм платежів через систему «КиберПлат» від абонентів операторів мобільного зв'язку, супутникового і кабельного телебачення і провайдерів інтернет-послуг склав один мільярд доларів [7].

Випускниками Стенфордського університету Сергієм Бріном (Sergey Brin) і Ларрі Пейджем (Larry Page) була створена пошукова система Google. Свого часу, працюючи над учбовим проектом по ідентифікації смислових елементів в структурі веб-посилань, вони були вражені великим значенням так званих «зворотних посилань» (сторінок, що посилаються на шукану сторінку). С. Брін і Л. Пейдж зрозуміли, що зворотні посилання можна використовувати для того, щоб створити ефективнішу пошукову систему. Свою історію пошукова система Google почала в гаражі. Через три роки пошукова машина Google вже обслуговувала більшість пошукових запитів в Інтернеті. На сьогоднішній день штат Google перевищив 1000 чоловік, які живуть в 15 країнах світу. Щодня Google обробляє приблизно 200 мільйонів запитів на 80 мовах миру. Капіталізація компанії зараз складає десятки млрд. дол., журнал «Financial Times» привласнив її засновникам щорічний титул «Чоловік 2005 року».

В російській системі взаєморозрахунків на основі технології електронних грошей WebMoney була здійснена перша офіційна транзакція, а 24 листопаду опублікований прес-реліз про офіційний початок її роботи. Першій тисячі зареєстрованих користувачів на електронний гаманець нараховувалося по 30 WMZ (електронні одиниці, курс яких рівний 1 долару США), а першим магазинам, що підключилися, - по 100 WMZ. За привернутого користувача виплачувалося 3 WMZ. У вересні 2004 кількість користувачів системи WebMoney перевищила мільйон. Щодня реєструється близько 2 тисяч нових користувачів. У 2005 році оборот у валюті склав більше 506 млн. WMZ, що припали на 4,5 млн. операцій. Показник обігу «електронних рублів» (одиниця WMR) знаходиться на рівні 3 млрд. WMR, а кількість трансакцій перевищила 3 млн [8].

Передсвяткові покупки онлайна американців «перенесли» Amazon через бар'єр в 1 млрд. дол. річного обороту, а AOL одержав 1.2 млрд. дол. доходу за 10 тижнів передсвяткової торгівлі.

1999 р. Шон Фанінг (Shawn Fanning, США), засновник компанії Napster, повідомив пресу, що число користувачів цієї системи обміну онлайна музичними записами за тиждень збільшилося в п'ять разів.

Московська міжбанківська валютна біржа (ММВБ) створила автоматичний інтернет-шлюз – могутній термінал, здатний обробляти одночасно велике число заявок на покупку і продаж якого-небудь виду цінних паперів. При цьому час з моменту подачі клієнтом заявки до її реєстрації скоротився до декількох секунд, оскільки багато операцій, наприклад, перевірка платоспроможності клієнта, стали оброблятися не уручну, а автоматично [8].

З цієї миті почалася історія російського інтернет-трейдінга. Тільки за перші два роки існування шлюзу частка ринку інтернет-брокерів на ММВБ виросла до 50%, а частка операцій, що укладаються через шлюз, – до 63%. До торгової системи ММВБ підключилися більше двох сотень брокерських компаній. За даними на жовтень 2003 р., 83,8% по числу операцій і 52,8% обороту фондового ринку ММВБ забезпечують електронні брокерські системи. Протягом років 78% платежів федеральних органів США були здійснені електронним чином.

2000 р. AOL і Time Warner (найбільша медіа-імперія) повідомили про намір укласти операцію про злиття, оцінену в 350 млрд. дол. Можливості AOL, з її 24 млн. користувачів, якими вона може поставляти контент від Time Warner, величезні, вони підвищили присутність цієї компанії на ринку елекронної комерції.

1

Amazon.com

1 2 3 4 5

Схожі:

РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ГЛОБАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО... Торгівлі у глобальному економічному середовищі. Виявлено генезис, тенденції та масштаби електронної торгівлі в світі в цілому, в...	ДИПЛОМНА РОБОТА На тему: «День вчителя,вечеря на 40 осіб» Характеристика бенкету
ДИПЛОМНА РОБОТА НА ТЕМУ: “ АНАЛІЗ КРИМІНОГЕННОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ Фактори, що визначали стан, структуру та динаміку злочинності в 2001 р виглядають наступним чином	ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: “Здійснення і захист цивільних прав” Система державних та громадських органів, що здійснюють захист цивільних прав організацій і громадян. 88
Реферат на тему: Цілі ф'ючерсної торгівлі. Механізм біржової ф'ючерсної торгівлі Цілі ф'ючерсної торгівлі потрібно розглядати з позиції біржі і з точки зору господарства загалом	ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: “ Податкова система України та напрями її... Державне регулювання економіки шляхом використання податкових важелів в наших умовах повинно бути спрямовано на забезпечення та підтримку...
ДИПЛОМНА РОБОТА Дана робота має на меті вивчення зазначених проблем, а також аналіз деяких лінгвістичних програмних продуктів, спрямованих на автоматизацію...	РЕЦЕНЗІЯ На дипломну роботу студента ОКР «бакалавр» Солодюка Олега... Дипломна робота студента Солодюка О. В. присвячена узагальненню поля комплексних чисел, яке за своїми властивостями дуже близьке...
ДИПЛОМНА РОБОТА ТЕМА: ХУЛІГАНСТВО Вступ	Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Український... Болонської декларації щодо підготовки фахівців, здатних на високому рівні реалізувати завдання, пов’язані з якісною підготовкою спеціалістів...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання