|
|
Скачати 0.97 Mb.
|
15.Поняття предмета, об’єктів та параметрів контролю. Процес розширеного відтворення суспільного продукту не може бути предметом аудиту, бо аудит не повною мірою охоплює стадію розподілу і споживання. Основою для визначення предмета аудиту є не кругообіг господарських засобів та процес розширеного виробництва, а інформація про факти (явища і процеси) господарської діяльності. Отже, предмет аудиту — це інформація про факти (явища і процеси) господарської діяльності суб'єкта аудиторського контролю, відображеної в системі бухгалтерського обліку та інших джерелах інформаційної системи, що підлягає кількісній і вартісній оцінці. ^ Предмет аудиту — це сукупність об'єктів аудиторського контролю. У конкретних випадках предмет аудиту характеризується наявністю певних об'єктів аудиту. До уваги беруться умови роботи суб'єктів перевірки та здійснені господарські факти (явища або процеси) тощо. Водночас, не всі наявні на підприємстві (організації) факти господарської діяльності є об'єктами аудиту. В кожному конкретному випадку вибір тих чи інших об'єктів аудиторського контролю залежить від мети і завдання аудиту, що обумовлюються в договорі між аудитором (аудиторською фірмою) і замовником (суб'єктом перевірки).Предмет аудиту варто розглядати в динаміці. Зі зростанням аудиторських послуг змінюється кількість об'єктів аудиту, а отже, і його предмет. Виходячи з загального положення про предмет науки можна зробити висновок, що визначення предмета аудиту і його змісту потребує системного підходу, тобто має охоплювати економічні, організаційні, інформаційні та інші характеристики систем, що перебувають у сфері аудиторських послуг. Сам зміст предмета аудиту повинен розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин. Аудит як складова економічного контролю виявляє і розкриває нові можливості підприємницької діяльності, визначає її ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам, досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість випущеної продукції, достовірність відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма формами обороту суспільно необхідного продукту. ^ Метод аудиторської діяльності. Метод (method) — шлях пізнання, дослідження. Загальний метод пізнання — діалектика. Метод — це спосіб дослідження явищ, процесів створених людиною систем та сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єкта, що вивчається. В аудиті застосовуються загальнонаукові методичні прийомі дослідження: спостереження й експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, гіпотеза й аналогія вимірювання та обчислення, опитування і порівняння тощо. За останні роки в науку увійшли методичні прийоми соціології , математичної логіки, теорії та інформації. Систематичні завдання і мистецтво аудиторів полягає в тому, щоб застосувати під час проведення аудиторських послуг найефективніші методичні прийоми для успішного виконання поставлених завдань, У межах загального діалектичного методу застосовуються дедуктивні та індуктивні методи. За індуктивного методу об’єкт вивчають, поступово переходячи від малого, часткового до загального. Загальні положення при цьому ґрунтуються на багатьох фактах. Дедуктивний метод, котрий передбачає логічне виведені конкретних положень із загальних, використовують при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства для оцінки напрямку й ефективності системи управління, в межах якої діє об’єкт. А для оцінки окремих господарських операцій, розв’язання різних локальних завдань використовується в основному індуктивний метод. ^ Об'єкти аудиторської діяльності. Під об'єктами аудиторської діяльності розуміють окремі і взаємозв'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно. Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом і структурою, належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками. До об'єктів аудиту, зокрема, відносять: установчі документи організації (підприємства), які визначають відносини щодо регулювання її (його) фінансової діяльності, формування та змін статутного капіталу; розрахунки з оплати праці; ресурси — засоби і предмети праці, трудові ресурси, фінансові ресурси, матеріальні активи; господарські процеси — економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне забезпечення, технічне, енергетичне й господарське обслуговування, основне й допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами та ін.; економічні результати діяльності; організаційні форми управління; методи управління — системи стимулювання, внутрішньо виробничий госпрозрахунок; функції управління — планування, облік, контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання та ін. Необхідно розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, теперішньому та в майбутньому часі. Минулий стан об'єкта аудиту оцінюється тоді, коли необхідно мати висновок про достовірність бухгалтерської звітності і доцільність господарських операцій, ефективність використання ресурсів. Фактичний (теперішній) стан об'єктів оцінюють під час перевірки наявності матеріальних цінностей і коштів, тобто коли з'ясовують реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування і стимулювання. Оцінка майбутнього стану об'єкта — результат аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи управління. Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від завдань, котрі вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду достовірності звітності, тоді облік розглядається в теперішньому часі, але якщо аудитор досліджуватиме його з метою вдосконалення, то він буде визначати майбутній стан. 16.Поняття методу, методології, методичних прийомів та методики контролю. Методологія (від метод і ...логія) учення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності. Методологія науки — учення про принципи побудови форми та способи наукового пізнання. Загальною методологією наукових досліджень є філософія. Відносно конкретних наук методологія — це наука про прийоми, способи цих наук, загальні наукові основи цих прийомів і способів. Метод (від грец. — methodos — шлях дослідження, теорія учення) — спосіб досягнення певної мети, розв'язання конкретної задачі. Досягається це за допомогою певних правил, прийомів, операцій, способів. Під методом економічного аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні і розвитку, який опирається на загальнонаукові, діалектико-логічні і формально-логічні закони, методи, принципи. Характерними особливостями методу економічного аналізу є: — використання системи первинних даних, які всебічно характеризують господарську діяльність підприємства (нормативних, облікових, звітно-статистичних, позаоблікових); — вибір такої системи аналітичних показників, які найкращою мірою характеризують стан і розвиток підприємства; — дослідження відхилень фактичних значень аналітичних показників від нормативів, планового завдання, рівня попереднього періоду та виявлення і вимірювання цих відхилень на основі факторного аналізу; — виявлення і вимірювання резервів виробництва та розробка заходів щодо їх ефективного використання; — розробка оптимальних планових рішень. Використовуючи загальнонаукові, формально-логічні і діалектико-логічні методи, кожна наука, зокрема економічний аналіз, розробляє і використовує свої спеціальні прийоми, операції, способи (далі — прийоми), які випливають зі змісту і предмета науки. Сукупність спеціальних прийомів становить методику економічного аналізу. Як самостійна наука економічний аналіз використовує різнобічні спеціальні прийоми, причому кількість їх постійно зростає. Щоб відповідати сучасним вимогам, методика економічного аналізу повинна своєчасно реагувати на повсякденні динамічні зміни зовнішнього середовища, бути надійним інструментом управління підприємством. Слід виділити загальну і часткову (спеціальну) методику. Загальна методика — це система дослідження, яка може бути однаковою мірою використана для вивчення різних об'єктів в різних галузях економіки. Часткова (спеціальна) методика характеризує загальну методику відносно певних галузей економіки або навіть окремого об'єкта дослідження. Порівняння — найбільш ранній і найбільш розповсюджений прийом аналізу. З цього прийому по суті і починається економічний аналіз. Балансовий прийом — використовується для відображення двох груп взаємозв'язаних і урівноважених економічних показників. Він використовується для аналізу використання робочого часу, аналізу сировинних і матеріальних ресурсів. Балансовий метод може бути використаний для оцінки забезпеченості підприємства основними фондами і особливо їх активної частини — устаткуванням, машинами, приладами. Евристичні методи — використовуються насамперед для вибору напрямків розвитку об'єктів, відбору і оцінки оптимального значення факторів, параметрів, характеристик. До цих методів відносяться методи експертної оцінки, зокрема, метод Дельфі, методи генерування ідей (мозкова атака, морфологічний аналіз, синектика). 17.Характеристика та класифікація методичних прийомів контролю Характеристика та класифікація методичних прийомів фінансового господарського контролю. Методичні прийоми, тобто способи пошуку відхилень у фін-господарській діяльності суб єкта господарювання від норм контролю, які застосовуються в практиці фінансового контролю, поділяються на 2 групи: Загальнонаукові методичні прийомибазуються на загальних методах пізнання Власні методичні прийоми контролю- це специфічні прийоми, вироблені на основі практичного досвіду та досягнень економічної науки.Вони поділяються на: 1.Традиційні класичні Базові методичні прийоми фін. контролю - Органолептичні - Розрахунково-аналітичні - Документальні - Прийоми узагальнення і реалізації результатів контролю 2. Специфічні Модифіковані методичні прийоми та спеціальні прийоми аудиту Функції контролю у системі управління субєктів госопдарювання Контроль є функцією управління поряд з такими його функціями як планування, облік, регулювання. Функції управління: Планування — визначення значень параметрів обєкта. Створюється інформаційно-параметрична модель обєкта. Облік — відображення фактичних значень параметрів обєкта. Створюється облікова інформація. Контроль — порівняння норм та фактичної інформації. Створюється інформаційна база відхилень прийняття рішень. Регулювання — корекція планів, прогнозів, розроблення стимулів. Обґрунтовується управлінське рішення. За професором Білухою, Контроль як функція управління є засобом зворотного звязку між обєктом і системою управління, інформує про дійсний стан керованого обєкта, фактичне виконання управлінського рішення. Цілі контролю За змістом: економічні, соціальні, політичні, науково-технічні. За часом: довгострокові, перспективні, короткострокові. За рівнем: вищого рівня управління, нижчого рівня управління. Цілі контролю більш конкретно виявляються в його завданнях. Завдання контролю — це контрольованість стану та поведінки обєкта контролю або його частини відповідно до встановленої норми. Система контролю: складові та рівні Контроль — це система, сукупність елементів якої пронизує явища і процеси, що мають місце в суспільно-господарському бутті. Система контролю складається із взаємоповязаних елементів: субєкта контролю, контрольних дій, обєкта контролю. Субєкт контролю — це особа представник інституції або власника, яка спрямовує контрольні дії на власну діяльність субєкта господарювання або діяльність іншої юридичної чи фізичної особи, що перебувають в оточуючому господарському середовищі. Обєкт контролю підконтрольний обєкт — це діяльність певного субєкта господарювання, відображена в його системі обліку та фінансовій звітності, на яку спрямовуються контрольні дії цього або іншого субєкта контролю, що знаходяться в оточуючому господарському середовищі. Контрольні дії — це операції порівняння зіставлення показників діяльності субєкта господарювання з певно нормою нормами, здійснювані субєктом контролю з метою знаходження відхилень від цих норм. 18.Загальнонаукові методи та їх використання у контролі Успішне та ефективне проведення фінансового контролю залежить від рівня організації і видів контролю, форм і методів його проведення. Розрізняють декілька видів фінансового контролю залежно від різних класифікаційних ознак. Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль та характеру контрольної діяльності, розрізняють наступні його види: Державний фінансовий контроль здійснюють державні органи влади та управління. Головна його мета - забезпечити інтереси держави і суспільства щодо поступлень доходів і витрачання державних коштів. Від його організації багато в чому залежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки до підвідомчих підприємств і організацій. Він здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств , охоплює діяльність підзвітних їм підприємств, установ і організацій. В останні роки в процесі адміністративної реформи у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств та появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого контролю значно скоротилися. Громадський (суспільний) фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації тощо). Об'єкт контролю залежить від завдань, які перед ним стоять. Види і методи фінансового контролю В залежності від критеріїв, взятих за основу, фінансовий контроль поділяється на декілька видів. Найчастіше критерієм класифікації фінансового контролю на види береться фактор часу проведення контролю і на цій підставі виділяють попередній фінансовий контроль, поточний фінансовий контроль і наступний фінансовий контроль. Такі види контролю притаманні усім контролюючим органам. Попередній фінансовий контроль здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових питань. Це стосується насамперед процесу визначення обсягу фінансових ресурсів держави на плановий період та їх основної частини, що акумулюється в Державному бюджеті, а також їх розподілу між окремими суспільними потребами та одержувачами державних фінансових ресурсів. Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії розробки і прийняття законів і інших нормативних актів з фінансових питань. З цією метою здійснюється кваліфікована експертна оцінка фінансових результатів впровадження того чи іншого рішення, що може бути прийнятим. При цьому попередній фінансовий контроль на основі глибокого аналізу і розрахунків фінансових результатів забезпечує об’єктивність оцінки доцільності прийняття чи неприйняття відповідного рішення, має важливе значення для профілактики порушень фінансової дисципліни і інших фінансових правопорушень. Попередній фінансовий контроль передує витрачанню фінансових ресурсів та прийняттю будь-яких рішень з фінансових (і не тільки фінансових!) питань. Він сприяє вибору найдоцільніших рішень, що забезпечують поряд з найбільшою ефективністю використання фінансових ресурсів в оптимальну збалансованість вартісних і натуральноречових пропорцій і показників економічного і соціального розвитку суспільства. З цією метою перевіряються документи, що повинні бути після цього затверджені і стати основою для наступної діяльності проекти бюджетів, фінансових планів і кошторисів, кредитні і касові заявки і т.д. Як правило, попередній фінансовий контроль завжди здійснюється вищими органами законодавчої влади. Хоч об’єктивно він мав би здійснюватись постійно всіма суб’єктами фінансових правовідносин. Поточний фінансовий контроль це контроль за безпосередньою оперативною фінансовою діяльністю, інакше кажучи за власне фінансовим процесом. Він полягає в систематичній перевірці дотримання фінансової дисципліни, тобто дотримання вимог фінансових норм і нормативів, насамперед неухильного дотримання встановлених показників з обов’язкових платежів до бюджету і державних позабюджетних фонді" Цей вид фінансового контролю справляє найбільший вплив на процес формування і використання фінансових ресурсів у всіх структурах суспільного виробництва. Як правило, він здійснюється органами безпосереднього управління фінансовою діяльністю. Хоч й у цьому виді контролю задіяні усі суб’єкти фінансових правовідносин. Наступний фінансовий контроль це контроль за фінансовими результатами діяльності. Він проводиться після здійснення фінансових операцій (виконання фінансових зобов’язань перед державою, одержання і використання грошових коштів від держави на виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери та ін.) і, як правило, після завершення певних етапів діяльності з метою з’ясування її ефективності. Наступний фінансовий контроль це база для аналізу й оцінки не лише ефективності використання фінансових ресурсів, але й ефективності організації фінансової роботи, застосування контрольних фінансових норм і нормативів в цілому. Однаково активну участь в цьому виді фінансового контролю беруть усі суб’єкти фінансово-правових відносин, з тією лише різницею, що кожен з них здійснює наступний фінансовий контроль на своєму рівні та в межах наданої йому державою компетенції. Всі названі види фінансового контролю здійснюються безпосередньо фінансовими працівниками структур, що займаються виробничогосподарською та фінансовою діяльністю, а також власниками фінансових ресурсів. Значення і роль усіх видів фінансового контролю при цьому не змінюються, лише обмежується сфера застосування його підприємством, установою, організацією, фірмою і т.д. Особливістю є й те, що головний акцент при цьому робиться не на перевірку дотримання фінансової дисципліни, хоч це не випускається з поля зору зовсім, а на оборотність фінансових ресурсів, тобто ефективність їх використання та відображення цього в обліку і звітності. На підставі інших критеріїв виділяють обов’язковий та ініціативний фінансовий контроль.Обов’язковий здійснюється: а) в силу вимог нормативних актів (наприклад, контроль Рахункової палати Верховної Ради України за виконанням бюджету по підсумках року, що завершився); б) за рішенням компетентних органів держави (наприклад, податкової адміністрації з метою з’ясування повноти виконання платниками податків їх фінансових обов’язків перед державою), прокуратури (з метою з’ясування дотримання законності в країні), суду (з метою встановлення істини в ході розгляду конкретної судової справи) і т.д. Ініціативний фінансовий контроль здійснюється на підставі власних рішень господарюючих суб’єктів. Застосовуються й інші підстави класифікації видів фінансового контролю, наприклад за суб’єктним складом органів,що здійснюють фінансовий контроль. В цьому випадку фінансовий контроль поділяється на такі види: 1) фінансовий контроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування; 2) фінансовий контроль Президента України; 3) фінансовий контроль органів виконавчої влади загальної компетенції; 4) фінансовий контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції; 5) фінансовий контроль фінансово-кредитних органів; 6) відомчий фінансовий контроль; 7) внутрішньогосподарський фінансовий контроль; 8) громадський фінансовий контроль; 9) аудиторський фінансовий контроль. Фінансовий контроль здійснюється різними методами. Під методом фінансового контролю розуміють засоби, прийоми і способи його здійснення. Вони дуже різноманітні і обираються не довільно, а в залежності від сукупності факторів, насамперед від: 1) суб’єкта контролю. Тут особливу роль відіграє правовий статус і особливості форм діяльності органа, що здійснює контроль; 2) від об’єкта контролю, 3) від мети і завдань, що стоять перед суб’єктом контролю; 4) від підстав виникнення контрольних правовідносин та ряду інших обставин. |
| Екзамен "МЕНЕДЖМЕНТ" Поняття контролю та його місце в системі управління промисловим підприємством. Принципи та цілі функції контролювання |
Визначення податкового контролю та компетенція органів державної влади щодо його здійснення Організація та методи податкового контролю в системі справляння податків. Організаційно-правові засади податкового контролю в Україні.... |
| Комерційна робота по оптовій закупівлі товарів Мета уроку: пояснити завдання і принципи діяльності; ознайомитись з операціям, що здійснюються при закупівлі |
Комерційна робота по оптовій закупівлі товарів Мета уроку: пояснити завдання і принципи діяльності; ознайомитись з операціям, що здійснюються при закупівлі |
| § Поняття, принципи діяльності та основні завдання розвідувальної... України від зовнішніх загроз, порядок контролю і нагляду за їх діяльністю, а також правовий статус співробітників цих органів та... |
Питання до контрольно-модульної роботи №2 з політичної економії ... |
| Тестові контрольні завдання для проведення поточного контролю практичного... Завдання складається із запитання та чотирьох варіантів відповіді, серед яких потрібно вибрати один варіант |
Тестові контрольні завдання для проведення поточного контролю практичного... Завдання складається із запитання та чотирьох варіантів відповіді, серед яких потрібно вибрати один варіант |
| Тестові контрольні завдання для проведення поточного контролю практичного... Завдання складається із запитання та чотирьох варіантів відповіді, серед яких потрібно вибрати один варіант |
Тестові контрольні завдання для проведення поточного контролю практичного... Завдання складається із запитання та чотирьох варіантів відповіді, серед яких потрібно вибрати один варіант |